Прострочені ліки в аптеці: чи може фармацевт бути змушений відшкодовувати роботодавцеві їх вартість

Фармацевт, як і будь-який інший працівник аптеки, не може бути змушений сплачувати за свої кошти вартість товарів (у тому числі лікарських засобів і медичних виробів), у яких закінчився термін придатності. Єдина гіпотетична ситуація, коли це правило може не працювати, — якщо внаслідок винних дій працівника, пов’язаних з поводженням з простроченим товаром, на аптечний заклад накладено штраф та/або зобов’язано виплатити компенсацію третій особі (наприклад споживачу, що постраждав від придбання простроченого товару), як більш детально розглянуто нижче.

Фармацевти є працівниками аптечних закладів, а, отже, їх відносини з роботодавцем регулюються законодавством про працю, зокрема Кодексом законів про працю (далі — КЗпП). Відповідно до КЗпП (ст.ст. 127, 130–138), вирахування з працівника коштів на користь роботодавця передбачене лише якщо:

(а) до цього працівнику було зроблено певні виплати, які підлягають поверненню (наприклад невикористана частина авансу на відрядження; виплати, зроблені внаслідок лічильної помилки, тощо) — а це не стосується ситуації, що розглядається у даній статті, адже мова йде про вирахування вартості прострочених товарів; або

(б) у рамках накладення на працівника матеріальної відповідальності за завдану роботодавцю шкоду.

Отже, можна зробити висновок, що розглядати питання про стягнення з працівника коштів за прострочені лікарські засоби та медичні вироби можна виключно через призму притягнення працівника до матеріальної відповідальності — звичайно ж, за наявності на це підстав, про що далі.

МАТЕРІАЛЬНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ

Виходячи з положень КЗпП (ст. 130) та узагальнення судової практики (Постанова Пленуму Верховного Суду «Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками» від 29.12.1992 р. № 14), матеріальна відповідальність може бути покладена на працівника за сукупності таких умов:

• наявність завданої працівником роботодавцеві матеріальної шкоди (при цьому до шкоди також належать суми штрафів та/або компенсацій на користь третіх осіб, стягнених з роботодавця внаслідок винних дій працівника);
• шкода, вчинена працівником внаслідок порушення ним своїх трудових обов’язків;
• дії (бездіяльність) працівника, що призвели до нанесення шкоди роботодавцю, були вин­ними і протиправними;
• наявний прямий причинно-наслідковий зв’язок між винними діями працівника та спричиненою роботодавцю шкодою.

Проте лише наявності простроченої продукції в аптеці замало для притягнення працівника до матеріальної відповідальності, навіть якщо ситуація з простроченням і мала місце з вини працівника.

Уявити собі таку ситуацію складно, але, якщо пофантазувати, можна припустити, що гіпотетично це може мати місце, коли працівник аптеки, в коло обов’язків якого входить забезпечення зберігання продукції, не виконав вимог нормативно-правових актів щодо особливостей зберігання ліків та медичних виробів з урахуванням їх термінів придатності (наприклад в місцях зберігання ліків не розташував їх з врахуванням залишкового терміну придатності, як цього вимагає п. 4.11.4 Інструкції по організації зберігання в аптечних закладах різних груп лікарських засобів і предметів медичного призначення, затвердженої наказом МОЗ від 16.03.1993 р. № 44), у результаті чого аптека не змогла реалізувати продукцію до закінчення терміну придатності і, відповідно, втратила можливість отримати виручку від такої нездійсненої реалізації.

Згідно з КЗпП (ст. 130) відповідальність за неодержаний підприємством прибуток може бути покладена лише на працівників, що є посадовими особами. І хоча КЗпП не конкретизує, хто саме підпадає під визначення посадової особи в даному контексті, ми схильні вважати, що законодавець мав на увазі посадових осіб господарського товариства, як вони визначені у Господарському кодексі України (ч. 3 ст. 65), а саме: керівник підприємства, головний бухгалтер, члени наглядової ради (у разі її утворення), виконавчого органу та інших органів управління підприємства, а також інші особи, віднесені статутом товариства до посадових.

Навряд чи статут юридичної особи, у складі якої працює та чи інша аптека, включає до складу таких посадових осіб провізорів та фармацевтів, що безпосередньо задіяні в реалізації чи збереженні продукції конкретної аптеки. Таким чином, у ситуації, описаній вище, наявність юридичних підстав для притягнення провізора чи фармацевта до матеріальної відповідальності за неодержаний аптекою прибуток малоймовірна.

ШТРАФИ/КОМПЕНСАЦІЇ

Трохи інша ситуація, якщо винні дії працівника (наприклад реалізація простроченого товару) призвели до накладення на аптеку штрафу контролюючими органами та/або сплати компенсації на користь третьої особи (наприклад покупця, якому продано прострочений товар).

У такому разі матеріальною шкодою буде вважатися сума сплаченого роботодавцем штрафу/компенсації за таке порушення (для інформації: штраф за реалізацію простроченого товару становить 200% вартості залишку одержаної для реалізації партії товару — ч. 10 ст. 23 Закону України «Про захист прав споживачів»). Навіть якщо це сталося, розмір матеріальної шкоди, яка підлягає стягненню з працівника, буде обмежено його місячним заробітком, за винятком випадків, коли:

(а) з працівником укладено договір про повну матеріальну відповідальність (до речі, з фармацевтами чи провізорами, особливо тими, що безпосередньо здійснюють реалізацію продукції, такий договір може бути укладено);

(б) дії працівника мають ознаки злочину (наприклад якщо прострочені ліки, які реалізовувалися працівником, були ще й фальсифікатом і працівнику було про це відомо — ст. 321-1 Кримінального кодексу України);

(в) шкоди завдано працівником, який був у нетверезому стані; (г) шкоди завдано не при виконанні трудових обов’язків (що малоймовірно у ситуації, яка розглядається).

За наявності однієї з перелічених вище обставин з працівника теоретично може бути стягнуто весь розмір штрафу, сплаченого роботодавцем з його вини. Але навіть у цьому разі мова йтиме не про сплату вартості простроченої продукції, а про відшкодування розміру накладеного на аптеку штрафу чи стягненої з неї компенсації за неправильне поводження з простроченою продукцією.

Слід також зазначити, що повноваження роботодавця притягувати працівника до матеріальної відповідальності самостійно обмежуються одним середньомісячним заробітком працівника. Для стягнення з працівника суми шкоди понад цей ліміт роботодавець повинен буде звернутися до суду з позовом проти працівника та виграти справу.

Крім того, строк давності для звернення роботодавця до суду з позовом про стягнення з працівника матеріальної шкоди обмежується 1 роком з дня виявлення заподіяної працівником шкоди (ст. 233 КЗпП). А у разі притягнення до матеріальної відповідальності у позасудовому порядку (тобто за розпорядженням роботодавця, у рамках середньомісячного заробітку працівника) відповідне розпорядження працівника повинно бути видане не пізніше 2 тижнів з дня виявлення заподіяної працівником шкоди і звернено до виконання не раніше 7 днів з дня повідомлення про це працівникові (ст. 136 КЗпП).

ВИСНОВОК

Отже, якщо фармацевт (або провізор) працює добросовісно та сумлінно виконує вимоги чинного законодавства щодо зберігання та реалізації продукції, якою торгує аптечний заклад (у тій мірі, у якій виконання цих вимог входить до його посадових обов’язків), він не може бути змушений відшкодовувати роботодавцеві вартість простроченого товару ні за яких обставин, у тому числі при звільненні. Комерційні ризики збитків, спричинених нереалізованими залишками товару, термін придатності якого минув, лежать виключно на аптечному закладі як на суб’єкті господарювання. Будь-які спроби роботодавця перекласти ці ризики на працівників аптеки є незаконними.

Бажаєте завжди бути в курсі останніх новин фармацевтичної галузі?
Тоді підписуйтесь на «Щотижневик АПТЕКА» в соціальних мережах!