Як захиститися від конкурентів та контролюючих органів?

Закони видано заради мудрих — не для того,
аби вони не чинили зла, а для того, аби їм не чинили зла
Епікур
У мінливих умовах фармацевтичного ринку, зумовлених законодавчими новелами, питання обізнаності працівників аптек щодо захисту від дій правоохоронних та контролюючих органів стає дедалі актуальнішим. І тут на допомогу фахівцям фармації приходять правники-науковці. У грудні 2017 р. на базі Полтавського юридичного інституту Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого відбувся тренінг для провізорів, фармацевтів, завідувачів аптек, а також бухгалтерів і юрисконсультів на тему «Як атакувати конкурентів і бути в безпеці?!». Захід пройшов за підтримки Полтавської обласної громадської організації «Асоціація працівників фармацевтичної галузі». Після завершення тренінгу слухачі отримали сертифікати про участь у заході. Пропонуємо до уваги читачів огляд доповідей, які пролунали під час тренінгу.

Віталій Пашков, доктор юридичних наук, професор, завідувач кафедри цивільного, господарського та екологічного права Полтавського юридичного інституту, привітавши слухачів тренінгу, представив цікаву та змістовну доповідь щодо реалізації лікарських засобів через фельдшерсько-акушерський пункт (далі — ФАП).

Нагадаємо, що раніше на сторінках нашого видання адвокат Святослав Жерновніков висловлював власні думки стосовно реалізації лікарських засобів у сільській місцевості, зокрема, через ФАП. В. Пашков піддав обґрунтованій критиці майже всі поради адвоката як такі, що не відповідають чинному законодавству, а відтак їх не варто дотримуватися аптечним закладам. «Насправді адвокат надав пояснення, як не потрібно працювати», — наголосив науковець. Чому ж поради С. Жерновнікова не можна виконати та як здійснювати реалізацію ліків через ФАП?

У Ліцензійних умовах провадження господарської діяльності з виробництва лікарських засобів, оптової та роздрібної торгівлі лікарськими засобами, імпорту лікарських засобів (крім активних фармацевтичних інгредієнтів), затверджених постановою КМУ від 30 листопада 2016 р. № 929, визначено наступне:

«У сільській місцевості в разі відсутності аптеки або структурного підрозділу аптеки роздрібна торгівля лікарськими засобами за переліком, встановленим МОЗ, здійснюється у приміщеннях фельдшерських, фельдшерсько-акушерських пунктів, сільських, дільничних лікарень, амбулаторій, амбулаторій загальної практики — сімейної медицини працівниками цих закладів, які мають медичну освіту, на підставі договорів, укладених із ліцензіатом, що має ліцензію на роздрібну торгівлю лікарськими засобами».

У зв’язку із цим у суб’єктів господарювання виникло питання, якими є вимоги фіскальної служби до відпуску лікарських засобів аптеками району, а також вимоги до ФАП, які реалізують ліки населенню? Адвокат відповів, що питання поставлено не зовсім правильно, права фіскальної служби обмежуються податковим контролем, а це означає, що фіскальна служба не має відношення до перевірок ФАП.

В. Пашков зауважив, що насправді це не так. Відповідно до Закону України від 6 липня 1995 р. № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» контроль за додержанням суб’єктами підприємницької діяльності порядку проведення розрахунків за товари (послуги), інших вимог цього закону здійснюють органи доходів і зборів шляхом проведення фактичних та документальних перевірок відповідно до Податкового кодексу України. Тобто насправді права фіскальних органів не обмежуються податковим контролем — вони контролюють також і порядок проведення розрахунків. «Відтак адвокат, відповідаючи на питання стосовно повноважень фіскальних органів в контексті реалізації лікарських засобів через ФАП, запропонував неправильне тлумачення законодавства», — наголосив науковець.

Також С. Жерновніков в інтерв’ю висловив думку, що Ліцензійні умови надають широкі можливості для забезпечення лікарськими засобами мешканців сільської місцевості та дав наступну пораду: аптека, яка має ліцензію, може укласти договір з власником ФАП (лікарня, сільська рада тощо) про реалізацію у даному ФАП лікарських засобів, передбачивши в цьому договорі умови постачання ліків, звітності, оплатності чи безоплатності послуг з реалізації цих лікарських засобів.

У зв’язку із цією порадою виникає питання: хто є власником ФАП? В. Пашков зазначив, що якщо мова йде про приміщення, де розташовано ФАП, то його власником є територіальна громада. А якщо мова йде про суб’єктність, то ФАП — це структурні підрозділи центральних районних лікарень, які на сьогодні є бюджетними закладами. При цьому центральна районна лікарня не є власником ФАП. Тобто порада стосовно укладання договорів з власником ФАП також не має практичного втілення.

Лікувальні заклади, які здебільшого наразі працюють як бюджетні установи, не мають права здійснювати торгівлю — це вважатиметься безліцензійною діяльністю. В. Пашков нагадав, що наразі триває перетворення лікувально-профілактичних закладів у неприбуткові підприємства. Але для того щоб мати можливість реалізовувати ліки, таке підприємство має отримати відповідну ліцензію.

Наступна порада адвоката — аптека може прийняти працівника ФАП (фельдшера, медсест­ру, лікаря) на роботу за сумісництвом на будь-яку частину ставки фармацевта або провізора. Одразу виникають питання: як розрахувати час, протягом якого працівник ФАП працюватиме в аптеці, чому він, працюючи в аптеці, здійснює реалізацію лікарських засобів у ФАП, і чому ФАП не надає йому приміщення для реалізації ліків, якщо працює як аптека? Ці питання не мають відповіді у правовому полі, відтак і ця порада юриста не відповідає чинному законодавству.

С. Жерновніков пропонує ще один варіант — аптека може укласти договір реалізації лікарських засобів безпосередньо з працівником ФАП. З цього приводу В. Пашков зазначив наступне: «Так, ця порада має право на життя, але далі адвокат наводить шаблон Договору комісії на продаж фармацевтичної продукції та лікарських засобів (договір про передачу товару на реалізацію). На перший погляд, все нормально. Проте існує наказ Міністерства зовнішніх економічних зв’язків і торгівлі від 13.03.1995 р. № 37 «Про затвердження правил комісійної торгівлі непродовольчими товарами». Відповідно до цього наказу не приймаються для комісійного продажу наркотичні, психотропні і отруйні засоби; лікувальні засоби і вироби медичного призначення. Тобто шаблон договору, який навів адвокат, також суперечить законодавству України».

Що пропонують науковці Полтавського юридичного інституту? В. Пашков зазначив, що з працівником ФАП може бути укладено цивільно-правовий договір. Але, як зазначив науковець, такий договір хоча й містить низку обов’язкових вимог, зокрема щодо забезпечення якості лікарських засобів, дотримання вимог ст. 10 Закону України від 6 липня 1995 р. № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» тощо, однак він більше нагадує трудовий договір. Власне тому у контролюючих органів можуть виникати питання.

Також, за словами В. Пашкова, необхідно укласти договір про співпрацю між аптечним та медичним закладом — центральною районною лікарнею, структурним підрозділом якої є ФАП. Відповідно до умов такого договору суб’єкт господарювання бере на себе зобов’язання щодо забезпечення окремих структурних підрозділів центральної районної лікарні лікарськими засобами та медичними виробами. Але навіть такі обережні дії знаходяться на межі закону.

Як свідчить досвід, у фіскальних органів під час перевірок виникає питання не лише щодо використання працівниками ФАП розрахункових книжок та книг обліку розрахункових операцій, а й стосовно підстав для зберігання лікарських засобів у приміщенні ФАП. Для уникнення цієї проблеми науковець порадив укладати договір позички. Його унікальність полягає в тому, що за цим договором предмети та речі передаються безоплатно, адже йдеться не про оренду обладнання, а про позику. Хоча можна працювати й за договором оренди, але тоді має бути передбачена її оплата.

Науковець нагадав, що наприкінці 2017 р. Парламент ухвалив Закон України від 19.10.2017 р. № 2168 «Про державні фінансові гарантії медичного обслуговування населення». Згідно із цим документом медична допомога, яка надається на первинній ланці, повинна бути безоплатною, адже держава бере на себе її 100% фінансування. Сімейні лікарі повинні виписувати рецепти, й одразу виникає конфлікт інтересів — лікар або фельдшер ФАП виписує рецепт на препарат, який він сам реалізує, а держава відшкодовуватиме його вартість. З огляду на це науковець зробив припущення, що торгівля ліками через ФАП може зникнути, якщо система фінансування, передбачена реформою охорони здоров’я, поч­не повноцінно працювати.

Коментуючи поточну ситуацію з реалізацію ліків через ФАП, В. Пашков зауважив, що в Украї­ні існує багато підзаконних нормативно-правових актів, які не відповідають законам. Відповідно до законів України щодо застосування реєстраторів розрахункових операцій, ліцензування видів господарської діяльності, Основ законодавства України про охорону здоров’я здійснювати реалізацію ліків через ФАП не можна. Фахівці це розуміють, але є потреба у виконанні соціальних функцій. У разі подання відповідного позову Адміністративний суд мав би всі підстави скасувати положення постанови КМУ, яке передбачає реалізацію лікарських засобів через ФАП. Але допоки це положення нікому не заважає — позову немає.

Якщо до суб’єкта господарювання, який здійснює роздрібну торгівлю через ФАП, завітає інспекція з питань праці, то стосовно цивільно-правової угоди з працівником одразу виникнуть питання, тому що частина її вимог належить безпосередньо до роботи працівника ФАП, до того ж вона довготривала, а це є ознакою трудового договору. У цьому контексті науковець наголосив, що в жодному разі не можна укладати договір про матеріальну відповідальність, адже такий договір де-факто доводить, що особа працює за трудовим, а не цивільно-правовим договором. Штраф за порушення законодавства про працю становить на сьогодні близько 170 тис. грн. До того ж може бути порушена кримінальна справа.

У правоохоронних органів може виникнути підозра щодо незаконної підприємницької діяльності з боку працівника ФАП, оскільки реалізація ліків через ФАП має ознаки підприємницької діяльності. За законодавством, для того щоб здійснювати таку діяльність, працівнику ФАП необхідно зареєструватися як фізична особа — підприємець. Хоча на сьогодні практики стосовно незаконної підприємницької діяльності з боку працівника ФАП немає, але ризики існують.

Як мінімізувати ризики? В. Пашков, підсумовуючи доповідь, порадив укласти 3 ключових договори, а саме:

1) договір про співпрацю між аптечним та лікувально-профілактичним закладом;
2) цивільно-правову угоду з працівником ФАП;
3) договір позички.

Андрій Олефір, кандидат юридичних наук, асистент кафедри цивільного, господарського та екологічного права Полтавського юридичного інституту, ознайомив учасників заходу з останніми тенденціями досліджень та заходів Антимонопольного комітету України (АМКУ) на фармацевтичному ринку. Наразі АМКУ серед основних проблем фармацевтичного ринку вбачає високі матеріально-технічні вимоги до складських приміщень, встановлені Ліцензійними умовами. Бар’єрами виходу на регіональні ринки АМКУ вважає адміністративні чинники (ліцензований вид діяльності), суттєві матеріально-технічні вимоги для виробників та економічні чинники — потреба у значних обігових коштах власних або кредитних.

Крім того, АМКУ бачить завищення цін на лікарські засоби у зв’язку з проведенням їх дооцінки в порядку, передбаченому Порядком проведення дооцінки залишків товарно-матеріальних цінностей, затвердженим наказом Міністерства економіки України і Міністерства фінансів України від 31.05.1993 р. № 37-20/248/07-104. Щоб усунути цю проблему, АМКУ пропонує скасувати цей Порядок. Загрозливою для конкуренції тенденцією АМКУ вважає схильність аптечного сегменту до консолідації. А сегмент дистрибуції має структурні ознаки колективної монополії — частка 3 учасників у загальному обсязі оптових поставок разом становить більше 50%.

АМКУ вважає, що консолідація роздрібного сегменту призводить до ігнорування вимог Основ законодавства України про охорону здоров’я, тобто аптечні заклади поступово перетворюються із закладів охорони здоров’я на торгові точки, а це свідчить про відсутність ефективних механізмів саморегуляції та порушення етики.

Загалом АМКУ надає негативну оцінку існуючої моделі споживчого ринку, коли всі ланки переклали ризики на кінцевого споживача. З метою виправлення ситуації АМКУ надає свої рекомендації.

У чому вони полягають? По-перше, введення саморегуляції на фармацевтичному ринку задля запровадження контролю за дотриманням професійної етики. По-друге, діюча система стабілізації цін на лікарські засоби на практиці не здатна забезпечити цінову доступність. Вихід із цієї ситуа­ції полягає у відшкодуванні вартості лікарських засобів з боку держави. АМКУ турбує відсутність контролю за цінами виробників, які, встановивши максимальні ціни, повертають частину коштів аптечній мережі у вигляді ретро-бонусів за надання маркетингових послуг. Але тут АМКУ безсилий, оскільки ефективних механізмів впливу на ситуацію він не має. По-третє, АМКУ вважає, що нинішня модель фармринку не передбачає суттєвих стимулів для розвитку конкуренції, а відтак — потребує удосконалення.

На основі цих рекомендацій можна очікувати, що найближчим часом фармацевтичний ринок України відчуватиме тиск з боку АМКУ з метою обмеження зростання аптечних мереж.

Андрій Гаркуша, кандидат юридичних наук, доцент кафедри цивільного, господарського та екологічного права Полтавського юридичного інституту, виступив з доповіддю щодо захисту від недобросовісної конкуренції на фармацевтичному ринку.

За визначенням недобросовісна конкуренція — це будь-які дії в конкуренції, що суперечать правилам, торговим та іншим чесним звичаям у господарській діяльності. Також до неї належить використання чужої ділової репутації.

Законодавство, яке діє у цій сфері, складають наступні нормативно-правові акти:

  • Паризька конвенція про охорону промислової власності;
  • ч. 4 ст. 13 Конституції України;
  • Господарський кодекс України;
  • Закон України «Про захист від недобросовісної конкуренції»;
  • Закон України «Про захист економічної конкуренції»;
  • Закон України «Про Антимонопольний комітет України».

Серед основних форм недобросовісної конкуренції доповідач виокремив рекламу, що вводить в оману; порівняльну рекламу; інші види «несумлінної» реклами; протиправне використання прав інтелектуальної власності.

А. Гаркуша нагадав основні принципи рек­лами. До них належать законність, точність, достовірність, використання форм та засобів, які не завдають споживачеві реклами шкоди. Рек­лама не має підривати довіру суспільства до рекламування та повинна відповідати принципам добросовісної конкуренції, не має містити інформації або зображень, які порушують етичні, гуманістичні, моральні норми, нехтують правилами пристойності, повинна враховувати особ­ливу чутливість дітей і не завдавати їм шкоди.

Стосовно інформації, що вводить в оману, доповідач зазначив, що для кваліфікації порушення за ст. 15-1 Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції» необхідно встановити, що поширення інформації, що вводить в оману, відбувалося в конкурентних відносинах, і ці дії вплинули або можуть вплинути на наміри певних осіб щодо придбання (замовлення) чи реа­лізації (продажу, поставки, виконання, надання) товарів, робіт, послуг відповідного суб’єкта господарювання. А. Гаркуша наголосив, що перелік відомостей, які можна кваліфікувати як інформацію, що вводить в оману, наведений у ст. 15-1, не є вичерпним.

Серед механізмів юридичного захисту від порушення конкуренції у вигляді недобросовісної реклами доповідач виокремив такі. Порушення умов конкуренції має встановити АМКУ. Державна служба України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів, у свою чергу, може встановити порушення прав «споживачів» реклами, а суд допоможе у компенсації завданих збитків.

Євген Греков, кандидат юридичних наук, доцент кафедри цивільного, господарського та екологічного права Полтавського юридичного інституту, поінформував присутніх щодо правових аспектів рекламної діяльності аптеки.

Доповідач зазначив, що реклама аптеки та реклама лікарського засобу мають точки дотику, але рівень нормативно-правового регулювання реклами лікарських засобів та аптеки суттєво відрізняються. Зокрема, рекламі лікарських засобів приділяється знач­на увага з боку регуляторів, і вона обґрунтована. Що ж стосується реклами аптек, то регуляторні вимоги у цій сфері простіші, хоча й мають специфіку.

За визначенням реклама — інформація про особу чи товар, розповсюджена в будь-якій формі та в будь-який спосіб і призначена сформувати або підтримати обізнаність споживачів реклами та їх інтерес щодо таких особи чи товару.

У законі України про рекламу є положення, які дозволяють ідентифікувати рекламу та визначити те, що не вважається рекламою. Так, вивіска або табличка з інформацією про зареєстроване найменування особи, знаки для товарів і послуг, що належать цій особі, вид її діяльності (якщо це не випливає із зареєстрованого найменування особи), час роботи, що розміщена на внутрішній поверхні власного чи наданого у користування особі приміщення, на зовнішній поверхні будинку чи споруди не вище першого поверху або на поверсі, де знаходиться власне чи надане у користування особі приміщення, біля входу в таке приміщення, не вважається рекламою.

Рекламну діяльність аптеки регулюють наступні нормативно-правові акти:

  • Закон України «Про рекламу»;
  • Ліцензійні умови провадження господарської діяльності з виробництва лікарських засобів, оптової та роздрібної торгівлі лікарськими засобами, імпорту лікарських засобів (крім активних фармацевтичних інгредієнтів);
  • Закон України «Про захист від недобросовісної конкуренції.

Доповідач наголосив, що термін «забороняється» у різних відмінках вказано у Законі України про рекламу 59 разів. Із цими заборонами пов’язані ризики, які можуть виникнути у рекламній діяльності аптеки. Зокрема, мова йде про ризики на етапі розробки реклами, ризики розподілу відповідальності та ризики, пов’язані зі змістом реклами.

Є. Греков звернув увагу на п. 161 Ліцензійних умов, який визначає вимоги до вивіски та зов­нішніх рекламних конструкцій аптечного закладу, а саме:

«На фасаді будівлі, в якій розміщується аптечний заклад, установлюється вивіска із зазначенням виду закладу. На видному місці перед входом до аптечного закладу розміщується інформація про найменування ліцензіата, режим роботи аптечного закладу.На вивісці та зовнішніх рекламних конструкціях аптечного закладу дозволяється, крім використання позначення виду аптечного закладу, розміщувати найменування ліцензіата, найменування аптечного закладу та/або знака для товарів і послуг (логотипа), який належить ліцензіату на законних підставах, за умови, що найменування ліцензіата, найменування аптечного закладу та/або знак для товарів та послуг (логотип) не містить:

  • вказівки щодо рівня або іншої ознаки цін, яка може вплинути на наміри споживача щодо придбання товарів у такому закладі;
  • інформації, що може вводити споживача в оману, про орієнтованість аптечного закладу на обслуговування певних соціальних груп населення;
  • порівнянь з іншими аптечними закладами.

За бажанням ліцензіат встановлює сигнальний покажчик аптечного закладу та його структурного підрозділу, загальний опис якого затверджується МОЗ.Аптечним закладам присвоюється порядковий номер та за бажанням ліцензіата найменування».

Наталія Гуторова, доктор юридичних наук, професор, академік Національної академії правових наук України, директор Полтавського юридичного інституту, представила до уваги присутніх доповідь, присвячену важливій темі кримінальної відповідальності за фальсифікацію лікарських засобів або обіг фальсифікованих лікарських засобів.

Проблема фальсифікації лікарських засобів залишається актуальною не лише для України, а й для інших країн. Кожного року ВООЗ повідомляє про вилучення з глобального ринку великої кількості фальсифікованих препаратів. Мова йде про фальсифікат, який виробляється на промислових потужностях, і внаслідок високого рівня подібності до оригінального продукту такий фальсифікат дуже складно виявити.

Враховуючи міжнародні зобов’язання Украї­ни, Кримінальний кодекс встановив відповідальність за фальсифікацію лікарських засобів або обіг фальсифікованих лікарських засобів в окремій нормі — ст. 321-1. Вона передбачає наступне:

«1. Виготовлення, придбання, перевезення, пересилання, зберігання з метою збуту або збут завідомо фальс ифікованих лікарських засобів — караються позбавленням волі на строк від трьох до п’яти років.

2. Ті самі дії, вчинені повторно або за попередньою змовою групою осіб, або у великих розмірах, або якщо вони спричинили тривалий розлад здоров’я особи, а так само виробництво фальсифікованих лікарських засобів — караються позбавленням волі на строк від п’яти до восьми років з конфіскацією майна.

3. Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, якщо вони спричинили смерть особи або інші тяжкі наслідки, або вчинені в особливо великих розмірах, — караються позбавленням волі на строк від восьми до десяти років або довічним позбавленням волі, з конфіскацією майна».

Що таке фальсифікований лікарський засіб? За визначенням, наведеним у Законі України «Про лікарські засоби», це лікарський засіб, який умисно промаркований неідентично (невідповідно) до відомостей (однієї або декількох з них) про лікарський засіб з відповідною назвою, що внесені до Державного реєстру лікарських засобів України, або умисно підроблений в інший спосіб і не відповідає відомостям (одній або декільком з них), у тому числі складу, про лікарський засіб з відповідною назвою, що внесений до Державного реєстру лікарських засобів України.

Дії з фальсифікованими лікарськими засобами, за які передбачена кримінальна відповідальність за ст. 3211 Кримінального кодексу України, наступні:

  • виготовлення;
  • виробництво;
  • придбання;
  • перевезення;
  • пересилання;
  • зберігання з метою збуту;
  • збут.

Хто підлягає відповідальності? Особа, яка вчинила зазначені дії (загальний суб’єкт); упов­новажена особа, призначена наказом керівника суб’єкта господарювання, відповідальна за якість лікарських засобів, які надходять в аптеку; будь-який інший працівник аптеки, який вчинив одноосібно або у співучасті ці дії.

Доповідач нагадала, що Порядок контролю якості лікарських засобів під час оптової та роздрібної торгівлі затверджено наказом МОЗ України від 29.09.2014 р. № 677. Виникає питання: чи будь-яке порушення Порядку, що призвело до обігу фальсифікованих лікарських засобів, тягне кримінальну відповідальність?

За словами доповідача, відповідальність настає лише за умови, якщо особа усвідомлювала, що вчиняє передбачені законом дії з фальсифікованими лікарськими засобами, а також бажала такі дії вчинити.

Також, з огляду на суворе покарання аж до довічного ув’язнення, яке передбачене санкцією ч. 3 ст. 321-1 за виготовлення, придбання, перевезення, пересилання, зберігання з метою збуту або збут завідомо фальсифікованих лікарських засобів у особливо великих розмірах, варто звернути увагу на те, що вважається великими та особливо великими розмірами. Відповідно до наказу МОЗ України від 22.04.2013 р. № 321 великий розмір передбачає від 50 до 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (у 2017 р. від 40 000 до 400 000 грн.). Особливо великий розмір — 500 і більше неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (у 2017 р. — від 400 000 грн.).

Під вартістю фальсифікованого лікарського засобу слід розуміти вартість лікарського засобу, за якою він переміщувався через митний кордон України, вводився в обіг (випускався на ринок України) або реалізовувався суб’єктом господарювання, у якого його було виявлено.

Щодо покарання, яке загрожує особам, що вчинили злочин, передбачений ст. 321-1 Кримінального кодексу України, то відповідна інформація наведена в таблиці.

Таблиця. Покарання за вчинення злочину, передбаченого ст. 321-1 Кримінального кодексу України
Ст. 3211 КК Ознаки Покарання, яке встановлене санкцією Покарання, яке призначається судами
Ч. 1 Основний склад злочину Позбавлення волі на строк від 3 до 5 років 3 або 4 роки позбавлення волі зі звільненням від відбування покарання з випробуванням (ст. 75 КК)
Ч. 2 Повторно або за попередньою змовою групою осіб, або у великих розмірах, або якщо вони спричинили тривалий розлад здоров’я особи, й так само виробництво фальсифікованих лікарських засобів Позбавлення волі на строк від 5 до 8 років з конфіскацією майна 5 років позбавлення волі із застосуванням ст. 75 Кримінального кодексу з конфіска­цією або без конфіскації майна
Ч. 3 Спричинили смерть особи або інші тяжкі наслідки, або вчинені в особливо великих розмірах Позбавлення волі від 8 до 10 років або довічне позбавлення волі, з конфіскацією майна Практика відсутня

На завершення доповіді науковець зазначила, що ч. 4 ст. 321-1 Кримінального кодексу України передбачає звільнення від кримінальної відповідальності за наявності певних обставин. Зокрема, особа, яка добровільно здала фальсифіковані лікарські засоби та вказала джерело їх придбання або сприяла розкриттю злочинів, пов’язаних з їх обігом, звільняється від кримінальної відповідальності за придбання, перевезення, пересилання чи зберігання з метою збуту, збут завідомо фальсифікованих лікарських засобів, їх ввезення на територію України, вивезення з території України, транзит через її територію (ч. 1 цієї статті, якщо такі дії не створили загрози для життя чи здоров’я людей).

Іван Тітко, доктор юридичних наук, доцент, завідувач кафедри кримінального та адміністративного права і процесу Полтавського юридичного інституту, розповів про особливості юридичної відповідальності працівників аптечних закладів за вчинення службових злочинів. До нормативних підстав кримінальної відповідальності належать наступні.

Ст. 307 Кримінального кодексу України, згідно з якою виробництво, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення чи пересилання з метою збуту, а також незаконний збут наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів карається позбавленням волі на строк від 4 до 12 років.

Ст. 308 Кримінального кодексу України, згідно з якою викрадення, привласнення, вимагання наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів чи заволодіння ними шляхом зловживання службовим становищем карається позбавленням волі на строк від 3 до 12 років.

Ст. 320 Кримінального кодексу України, згідно з якою порушення правил виробницт­ва, виготовлення, зберігання, обліку, відпуску, розподілу, торгівлі, перевезення, пересилання чи використання наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів тягне за собою настання відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 510 грн. або позбавлення волі до 5 років.

Ст. 321 Кримінального кодексу України, згідно з якою незаконне виробництво, виготовлення, придбання, перевезення, пересилання, зберігання з метою збуту або збут отруйних чи сильнодіючих речовин або отруйних чи сильнодіючих лікарських засобів тягне за собою настання відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 850 грн. або позбавлення волі до 10 років.

З метою пом’якшення кримінальної відповідальності для осіб, які вчинили ці злочини, науковець надав наступні поради. Щодо ст.ст. 307, 308 Кримінального кодексу України єдиний варіант — це застосування ст. 75 Кримінального кодексу України, яка передбачає звільнення від покарання з випробуванням.

Стосовно ст. 320 можливо декілька варіантів, а саме — звільнення від відбування покарання з випробуванням, угода про визнання винуватості, передача на поруки трудовому колективу, звільнення від відповідальності у зв’язку з втратою суспільної небезпеки внаслідок зміни обставин, наприклад, через припинення трудових відносин.

Нарешті щодо ст. 321 підходять усі перелічені варіанти мінімізації негативних наслідків, а крім того, ч. 5 цієї статті передбачає звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку з добровільною видачею незаконно отриманого сильнодіючого препарату та розкриття джерела придбання.

Олександр Шевчик, кандидат юридичних наук, доцент кафедри кримінального та адміністративного права і процесу Полтавського юридичного інституту, адвокат, директор юридичної фірми, поінформував учасників заходу стосовно ключових новел Кримінального процесуального кодексу, що стосуються проведення обшуків.

Доповідач зазначив, що останні зміни законодавства щодо забезпечення дотримання прав учасників кримінального провадження та інших осіб правоохоронними органами під час здійснення досудового розслідування покликані зробити процедуру проведення обшуку більш прийнятною та сприятливою для всіх учасників цього процесу.

Серед ключових змін законодавства у цій сфері правник виокремив наступні. Право на звернення до прокурора, слідчого судді або суду з клопотанням щодо необхідності здійснення кримінального провадження у більш короткі строки, ніж ті, що передбачені Кримінальним процесуальним кодексом, мають не лише підозрюваний, обвинувачений, потерпілий, а й інші особи, права чи інтереси яких обмежуються під час досудового розслідування.

Крім того, у ст. 87 кодексу «Недопустимість доказів, отриманих внаслідок істотного порушення прав та свобод людини» кодексу з’явилися принципово нові положення, а саме:

«3) Під час виконання ухвали про дозвіл на обшук житла чи іншого володіння особи у зв’язку з недопущенням адвоката до цієї слідчої (розшукової) дії. Факт недопущення до участі в обшуку адвокат зобов’язаний довести в суді під час судового провадження.

4) Під час виконання ухвали про дозвіл на обшук житла чи іншого володіння особи, якщо така ухвала винесена слідчим суддею без проведення повної технічної фіксації засідання».

Важлива новела стосується документів. Відтепер дублікат документа, а також копії інформації, що міститься в інформаційних, телекомунікаційних, інформаційно-телекомунікаційних системах, їх невід’ємних частинах, здійснені слідчим, прокурором із залученням спеціаліста, визнаються судом як оригінал документа.

У випадку фіксування процесуальної дії під час досудового розслідування за допомогою технічних засобів про це зазначається у протоколі. Запис, здійснений за допомогою звуко- та відео­записувальних технічних засобів, проведений слідчим, прокурором під час здійснення обшуку є невід’ємним додатком до протоколу. Дії й обставини проведення обшуку, які не зафіксовані на ньому, не можуть бути внесені до протоколу обшуку та використані у якості доказів у кримінальному провадженні.

Виконання ухвали слідчого судді, суду про проведення обшуку в обов’язковому порядку фіксується за допомогою звуко- та відеозаписувальних технічних засобів. Право безперешкодної фіксації проведення обшуку за допомогою відеозапису надається також стороні захисту.

Важливо, що кодекс забороняє тимчасове вилучення електронних інформаційних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв’язку, крім випадків, коли їх надання разом з інформацією, яка на них міститься, є необхідною умовою проведення експертного дослідження, або якщо такі об’єкти отримані в результаті вчинення кримінального правопорушення чи є засобом або знаряддям його вчинення, а також якщо доступ до них обмежується їх власником, володільцем або утримувачем чи пов’язаний з подоланням системи логічного захисту.

У разі необхідності слідчий чи прокурор здійс­нює копіювання інформації, що міститься в інформаційних (автоматизованих) системах, телекомунікаційних системах, інформаційно-телекомунікаційних системах, їх невід’ємних частинах. Копіювання такої інформації проводиться із залученням спеціаліста.

Яким повинен бути алгоритм дій при проведенні обшуку? Спочатку слід отримати Ухвалу про проведення обшуку, встановити особу, якій надано дозвіл на проведення обшуку, перевірити, яке житло чи інше володіння особи може бути піддане обшуку, визначити, які саме речі та документи планується відшукати та вилучити, встановити наявність понятих, викликати власника або володаря житла чи іншого володіння особи, викликати захисника.

Олена Приходько,
фото автора
Бажаєте завжди бути в курсі останніх новин фармацевтичної галузі?
Тоді підписуйтесь на «Щотижневик АПТЕКА» в соціальних мережах!

Коментарі

Гриценко Сергій, канд. іарм.наук 13.01.2018 11:24
Особисто мені невідомо, які практичні здобутки має пан Пашков у фармацевтичній галузі, щоб критикувати надбання адвоката Жерновнікова...? Але дякуючи порадам останнього, та безпосередньої участі у всіх «наїздах» контролюючих та правоохоронних органів, Комунальне підприємство охорони здоров‘я Центральна районна аптека 63, м. Куп’янськ єдина в Харьківській області ще збереглася і ефективно працює! А якщо сказати коротко - все залежить від непохитної позиції керівника і плідної співпраці з юристом, який вніс мислити та працювати нестандартно. В цьому сенсі, такі адвокати, як пан Жерновніков майже одинокі, але будуть справжньою знахідкою для тих, хто хоче мінімізувати майже всі обговорювані на тренінгу проблеми!

Добавить свой

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*

Останні новини та статті