Проект Концепції розвитку фармацевтичного сектору галузі охорони здоров’я України на 2010-2020 р.р.

ПОВІДОМЛЕННЯ

На публічне обговорення виноситься проект розпорядження Кабінету Міністрів України «Про схвалення Концепції розвитку фармацевтичного сектору галузі охорони здоров’я України на 2010–2020?рр.» (далі — проект розпорядження).

Проект розпорядження було розміщено 30.06.2010?р. на офіційному сайті Міністерства охорони здоров’я України — www.moz.gov.ua.

Запропонована Концепція розвитку фармацевтичного сектору галузі охорони здоров’я України на 2010–2010?рр. має своєю­ метою перевести всі відносини, що виникають при здійсненні фармацевтичної діяльності у контрольований, адресний характер, з чітко визначеним суб’єктним складом та чітким розмежуванням прав, обов’язків і відповідальності учасників.

Зауваження та пропозиції надсилати протягом місяця у письмовому або електронному вигляді за адресами:

01021, Київ, вул. Грушевського, 7, тел.: (044) 200–07–93, [email protected] — Міністерство охорони здоров’я України;

01011, Київ, вул. Арсенальна, 9/11, [email protected] — Державний комітет України з питань регуляторної політики та підприємництва.

АНАЛІЗ РЕГУЛЯТОРНОГО ВПЛИВУ

1. Опис проблеми

Необхідність визначення основних напрямів і пріоритетів розвитку фармацевтичного сектору галузі охорони здоров’я України зумовлюється реальними політичними та соціально-економічними процесами, зокрема інтеграцією України до світового співтовариства; глобальними структурними процесами в економіці; недостатнім рівнем забезпечення населення лікарськими засобами (ЛЗ); низькою соціально-економічною ефективністю використання ресурсів охорони здоров’я та фармацевтичного сектору.

Після набуття незалежності та проведення реформування суспільства з точки зору втілення ринкових відносин в економіку у галузі охорони здоров’я виникла низка проблем, а саме:

  • обмежений обсяг державного фінансування системи охорони здоров’я, повільні темпи реформування системи охорони здоров’я, обумовлені відсутністю стандартизації та прозорості у сфері призначення та споживання ліків;
  • переведення вітчизняного виробництва ліків на повне самофінансування без будь-яких дотацій та пільг;
  • концептуальна невизначеність державної регламентації системи призначення та споживання ліків при відсутності державної компенсації витрат пацієнта на ліки, що відтерміновує створення передумов для втілення страхової медицини (відсутність стандартів лікування, недоліки медичної статистики захворюваності населення, відсутність державної реєстрації цін);
  • концептуальна невизначеність та відсутність правил і норм щодо системи забезпечення якості ліків та перехід від контролю якості до створення гарантованої системи забезпечення якості ліків;
  • незадовільне інформаційне забезпечення функціонування галузі;
  • створення системи раціонального використання ЛЗ та матеріальних ресурсів усіх рівнів шляхом впровадження формулярної системи;
  • реформування науки та освіти, адекватної потребам галузі та сучасного стану суспільства.

2. Цілі і завдання прийняття пропонованої Концепції

Концепція визначає перспективні напрямки та завдання фармацевтичної галузі та спрямована на створення відповідної нормативно-правової бази, що регулює фармацевтичну діяльність, розробку національної політики в фармацевтичній сфері при визначенні соціальних пріоритетів у забезпеченні населення ЛЗ, а також впровадження на підприємствах і організаціях фармацевтичного сектору міжнародних стандартів, перш за все виробничої (GMP), клінічної (GCP), лабораторної (GLP), дистриб’юторської (GDP), аптечної (GPP), належної практики з фармаконагляду (GPhVP) та інших належних практик.

Концепція визначає засади, виходячи з яких забезпечується дієвість та ефективність стандартів, відповідно до яких формуються вимоги до кожної ланки обігу ЛЗ — хіміко-фармацевтичних, технологічних аспектів створення ЛЗ, випробування, допуску їх з метою застосування — та вимоги до забезпечення відтворюваності і незмінності визначених при створенні та випробуванні властивостей ліків під час зберігання та доставки їх до пацієнта.

Основні завдання Концепції спрямовані на організацію стабільної діяльності фармацевтичного сектору, який забезпечує якість та ефективність фармакотерапії і профілактики захворювань населення і у кінцевому результаті сприяє підвищенню здоров’я працездатного населення та збільшенню тривалості і якості життя усього населення України.

3. Оцінка альтернативних способів досягнення зазначених цілей

Перший спосіб: залишити ситуацію такою, яка вона є станом на сьогодні. Цей спосіб є недоцільним. У зв’язку з інфляцією курсів іноземних валют з жовтня 2008 р. та світовою економічною кризою збільшилася вартість ліків та відповідно зменшилась їх доступність для населення як за власні кошти, так і за кошти держави. Як наслідок — стійка тенденція росту захворюваності, скорочення середнього віку та загальної кількості населення України.

Другий спосіб: запропонована Концепція надає практичну можливість збільшення обсягів створення та виробництва ЛЗ, забезпечує наявність асортименту життєво необхідних та якісних ЛЗ в достатній кількості та за доступними цінами. Це надасть позитивні результати в сфері забезпечення населення ліками і якості фармацевтичного лікування та, як наслідок, зменшення захворюваності населення та поліпшення демографічної ситуації.

4. Опис механізмів і заходів для вирішення проблеми

Запропонованим проектом Концепції визначені напрямки та завдання, які треба виконати протягом 10?років за Програмою Концепції, цільових проектів та програм в нормотворчій, науковій, виробничій сферах фармацевтичної діяльності.

5. Обґрунтування можливості досягнення визначених цілей у разі прийняття Концепції

З прийняттям Концепції всі відносини, що виникають при здійсненні фармацевтичної діяльності, будуть мати контрольований, адресний характер з чітко визначеним суб’єктним складом та чітким розмежуванням прав, обов’язків і відповідальності учасників, з урахуванням реально функціонуючих господарських відносин, а також соціальної специфіки їх реалізації.

6. Очікувані результати Концепції

Суб’єкт Витрати Вигоди
Держава Не передбачається

1. Дозволить проводити якісну регуляторну політику по забезпеченню ЛЗ населення України;

2. Дозволить здійснювати контроль якості ЛЗ на етапах створення, виробництва та використання на основі медичних та фармацевтичних стандартів

Суб’єкт господарювання Не передбачається

1. Суб’єкти господарювання будуть мати рівноправні правові конкурентні засади та можливості для розвитку у сфері фармацевтичної діяльності;

2. Дозволить українським виробникам мати пріоритети в розробці та виробництві інноваційних ЛЗ

Населення Не передбачається Дозволить забезпечити якість, безпеку, доступність та раціональне використання ЛЗ під час лікування, заощадити кошти при купівлі ЛЗ та виробів медичного призначення

7. Строк дії Концепції

Термін дії Концепції — 2010–2020 рр.

8. Показники результативності Концепції

Головними показниками результативності будуть:

  • оптимізація системи управління фармацевтичного сектору галузі охорони здоров’я шляхом прийняття нової редакції закону «Про лікарські засоби» та прийняття Етичного кодексу фармацевтичних працівників України;
  • перегляд законодавчих та інших нормативно-правових актів з питань, що випливають із цієї Концепції;
  • формування Національного переліку основних лікарських засобів за міжнародними непатентованими назвами з урахуванням дози активної речовини, лікарської форми та пакування;
  • систематичний моніторинг забезпечення населення України ЛЗ;
  • проведення фармакоекономічних досліджень застосування ліків;
  • вдосконалення цінової політики та економічної доступності ЛЗ;
  • розбудова фармаконагляду шляхом залучення співробітників аптечної мережі та впровадження моніторингу ефективності та безпеки ліків у стаціонарах закладів охорони здоров’я із залученням клінічних провізорів;
  • впровадження та розвиток формулярної системи;
  • розвиток фармацевтичної допомоги пацієнтам як основи відповідального самолікування та безрецептурного відпуску ЛЗ;
  • формування переліку безрецептурних засобів;
  • упровадження на рівні закону виробничої (GMP), клінічної (GCP), лабораторної (GLP), дистриб’юторської (GDP), аптечної (GPP) належних практик та положень документів ВООЗ та ЄС щодо практики регулювання у сфері обігу ЛЗ;
  • гармонізація процедури реєстрації імунологічних та біотехно­логічних препаратів та виробів медичного призначення з європейською системою;
  • розроблення та реалізація комплексу заходів із захисту внутрішнього ринку від недобросовісної конкуренції;
  • сприяння створенню системи обов’язкового соціального медичного страхування в Україні як єдиного засобу покращення ситуації в сфері охорони здоров’я, що сприятиме підвищенню рівня забезпечення населення якісними і доступними ліками та своєчасності надання медичної допомоги населенню;
  • упровадження системи реімбурсації — системи відшкодування державою витрат за споживання основних лікарських засобів.

9. Заходи для відстеження результативності втілення Концепції

Базове відстеження здійснюється до набрання чинності цього Проекту розпорядження шляхом опрацювання зауважень та пропозицій висловлених під час громадського обговорення.

Повторне відстеження — буде здійснюватися щорічно після набрання чинності цього регуляторного акту шляхом щорічних звітів про виконання та впровадження цільових проектів та програм Концепції.

Заступник міністра О.П. Гудзенко

ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА

1. Мета і шляхи її досягнення

Запропонована Концепція має на меті перевести всі відносини, що виникають при здійсненні фармацевтичної діяльності, у контрольований, адресний характер з чітко визначеним суб’єктним складом та чітким розмежуванням прав, обов’язків і відповідальності учасників.

2. Правові аспекти

Концепція визначає перспективні напрямки та завдання фармацевтичної галузі на період 2010–2020 рр. та спрямована на створення відповідної нормативно-правової бази (закони, постанови, накази), що регулює фармацевтичну діяльність.

3. Фінансово-економічне обґрунтування

Джерелами реалізації будуть інвестиції підприємств та витрати з Державного або місцевих бюджетів на проекти в рамках цільових програм Концепції.

4. Позиція заінтересованих органів

Проект розпорядження потребує погодження із заінтересованими центральними органами виконавчої влади, а саме Міністерством фінансів України, Міністерством економіки та Міністерством юстиції України.

5. Регіональний аспект

Впливу на регіональний аспект немає.

6. Запобігання корупції

Проект розпорядження не містить ризиків вчинення корупційних правопорушень та не потребує проведення громадської антикорупційної експертизи.

7. Громадське обговорення

Проект даного акта розміщено для публічного обговорення на офіційному сайті Міністерства охорони здоров’я України — www.moz.gov.ua.

8. Позиція соціальних партнерів

Проект акта не стосується соціально-трудової сфери.

9. Прогноз результатів

Прийняття проекту Концепції дозволить визначити основні напрямки та пріоритети розвитку фармацевтичного сектору галузі охорони здоров’я України.

Заступник міністра О.П. Гудзенко

Проект

Схвалено розпорядження
Кабінету Міністрів України
від __________ №?____

КОНЦЕПЦІЯ?
РОЗВИТКУ ФАРМАЦЕВТИЧНОГО СЕКТОРУ
ГАЛУЗІ ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ НА 2010–2020?
рр.

РОЗДІЛ 1.

ВИЗНАЧЕННЯ ПРОБЛЕМИ, НА РОЗВ’ЯЗАННЯ ЯКОЇ
СПРЯМОВАНА КОНЦЕПЦІЯ

Концепція розвитку фармацевтичного сектору галузі охорони здоров’я України (далі — Концепція) визначає перспективні напрямки та завдання фармацевтичної галузі та спрямована на створення відповідної нормативно-правової бази, що регулює фармацевтичну діяльність, розробку національної політики у фармацевтичній сфері при визначенні соціальних пріоритетів у забезпеченні населення лікарськими засобами (ЛЗ), для доступної та ефективної фармакотерапії і профілактики захворювань населення. Впровадження через ліцензування та акредитацію на підприємствах й організаціях фармацевтичного сектору за міжнародними стандартами системи забезпечення якості продукції та послуг, відомих у світі під назвами належної виробничої (GMP), клінічної (GCP), лабораторної (GLP), дистриб’юторської (GDP), аптечної (GPP) практик, належної практики з фармаконагляду (GPhVP) та інших належних практик.

Необхідність визначення основних напрямів і пріоритетів розвитку фармацевтичного сектору галузі охорони здоров’я України зумовлюється реальними політичними та соціально-економічними процесами, зокрема:

  • інтеграцією України до світового економічного співтовариства;
  • глобальними структурними процесами в економіці;
  • підвищенням рівня забезпечення населення ЛЗ;
  • низькою соціально-економічною ефективністю використання ресурсів охорони здоров’я та фармацевтичного сектору.

Суттєвими факторами, що впливають на стандарти функціонування фармацевтичного сектору галузі охорони здоров’я, на стан доступності ЛЗ та охорони здоров’я у цілому, є стан власного фармацевтичного промислового та науково-технічного потенціалу, системи фінансування охорони здоров’я, рівень культури (традицій).

Після набуття незалежності та проведення реформування суспільства з точки зору втілення ринкових відносин в економіку у галузі охорони здоров’я виникла низка проблем, які після подолання кризового стану щодо забезпечення ліками закладів охорони здоров’я залишаються каменем спотикання на шляху розвитку системи охорони здоров’я у сучасних умовах, а саме:

  • обмежений обсяг державного фінансування системи охорони здоров’я та переведення утримання закладів охорони здоров’я на місцеві бюджети, механізм наповнення яких залишається неадекватним потребам;
  • повільні темпи реформування системи охорони здоров’я, обумовлені відсутністю стандартизації та прозорості у сфері призначення та споживання ліків, що призводить до нераціонального їх використання та поширення поліпрагмазії (призначення зайвої кількості ліків);
  • переведення вітчизняного виробництва ліків на повне самофінансування без будь-яких дотацій та пільг, що призвело до зростання цін на ліки і зниження їх фінансової доступності для населення.

Концептуальна невизначеність затримує:

  • розвиток державної регламентації системи призначення та споживання ліків при відсутності державної компенсації витрат пацієнта на ліки, що відтерміновує створення передумов для втілення страхової медицини (відсутність стандартів лікування, недоліки медичної статистики захворюваності населення, відсутність державної реєстрації цін);
  • перехід фармацевтичного сектору охорони здоров’я від посткризового стану до розвитку його відповідно до реальної трансформації суспільства у плані переходу від авторитарної системи регламентації обігу ЛЗ через експертні оцінки до забезпечення сектору правилами та стандартами, виконання яких створило б прозору та передбачувану систему поведінки кожного учасника сектору та його самого у цілому;
  • створення стандартів, правил і норм щодо системи забезпечення якості ЛЗ на базі належних виробничої (GMP), клінічної (GCP), лабораторної (GLP), дистриб’юторської (GDP), аптечної (GPP) та інших практик;
  • перехід від тотального контролю якості до створення гарантованої системи забезпечення якості ліків та вибіркового контролю.

В сучасних умовах насиченого фармацевтичного ринку актуальним є економічна доступність ліків з доведеною ефективністю та якістю за світовими стандартами та створення системи регламентації застосування ліків в плані забезпечення ефективної фармакотерапії, яка обумовлюється такими напрямами:

  • доступність якісних, ефективних та безпечних ЛЗ — основ­ний фактор, який визначає доступність системи охорони здоров’я як в умовах стаціонара, так і на рівні первинної медико-санітарної допомоги;
  • формування менеджменту у фармацевтичному секторі, адекватного трансформації суспільства, поліпшення інформаційного забезпечення функціонування галузі та створення прозорої системи її функціонування;
  • створення системи раціонального використання ЛЗ та матеріальних ресурсів усіх рівнів шляхом впровадження формулярної системи;
  • реформування науки та освіти, відповідної потребам галузі та сучасному стану суспільства.

Визначення шляхів вирішення наведених проблем є підставою для розробки Концепції розвитку фармацевтичного сектору галузі охорони здоров’я України за її складовими.

Концепція розвитку фармацевтичного сектору в Україні розроблена відповідно до рекомендацій ВООЗ («Фокус на пацієнта — стратегія реформування фармацевтичного сектору у нових незалежних країнах» — ВООЗ, Женева, 1998?р.).

Концепція передбачає — визначення основних засад, виходячи з яких здійснюється встановлення через нормативно-правові та нормативно-технічні документи положень, правил, норм поведінки та вимог, що регулюють обіг ЛЗ в Україні.

За роки незалежності розпочато створення системи регламентації обігу ЛЗ, яка спрямована на забезпечення якості, ефективності та безпеки ліків і включає:

  • державну систему реєстрації ЛЗ, метою якої є експертиза матеріалів щодо розробки, виробництва, випробувань ЛЗ, який пропонується для застосування з метою встановлення адекватності доведення задекларованих у матеріалах реєстраційного досьє даних;
  • ліцензування діяльності у сфері обігу ЛЗ;
  • реформування національного рівня виробництва ЛЗ та доведення його до світових вимог;
  • діяльність Державної інспекції з контролю якості лікарських засобів МОЗ України;
  • вдосконалення правил функціонування фармацевтичного сектору відповідно до світових стандартів та організацію контро­лю за їх виконанням у сфері створення, випробування, виробництва, реалізації та застосування ЛЗ відповідно до світових стандартів, відомих як GMP, GLP, GCP, GDP, GPP тощо;
  • створення інспекції GMP;
  • регулярне оновлення Державної фармакопеї України;
  • розбудова системи післяреєстраційного нагляду, зокрема фармаконагляду;
  • підтримка актуальності (перегляд, оновлення) Державного формуляру лікарських засобів в рамках формулярної системи.

Таким чином, в Україні створені передумови для наступного етапу розвитку фармацевтичного сектору, першочерговим з яких є забезпечення ефективної та доступної фармакотерапії.

РОЗДІЛ 2.
АНАЛІЗ ПРИЧИН ВИНИКНЕННЯ ПРОБЛЕМИ

На сьогодні в Україні зареєстровано біля 22,5?тис. найменувань ЛЗ, серед яких приблизно 2,5?тис. (11%) оригінальних та 20?тис. (89%) генеричних ЛЗ, на які українцями у 2009?р. витрачено понад 16,7?млрд грн., що в 4,5?рази більше, ніж виділено коштів на ліки з усіх видів бюджетів (3,7 млрд грн.). На фармринку реалізовувалися препарати 470?зарубіжних та 150?вітчизняних виробників. Така ситуація потребує врегулювання питань щодо раціонального використання ресурсів населення та цільового використання ліків.

Міжнародна співпраця України та вступ до СОТ зумовлюють необхідність запровадження, при здійсненні медичного та фармацевтичного обслуговування, закладів охорони здоров’я у різних організаційно-правових формах, що не заборонені законодавством для конкретного виду господарської діяльності у сфері охорони здоров’я. Для більш повного визначення учасників відносин у фармацевтичному секторі галузі необхідно встановити такі поняття на законодавчому рівні: фармацевтична практика, фармацевтична діяльність, фармацевтична допомога, фармацевтичне обслуговування.

З метою встановлення статусу різних суб’єктів господарського права виникає необхідність більш чіткого нормативного закріплення таких понять, як аптечний заклад, фармацевтичний заклад, виробник фармацевтичної продукції.

Учасниками господарських відносин у фармацевтичному секторі галузі охорони здоров’я, які діють фактично як заклади охорони здоров’я і підлягають як такі нормативному визначенню, є суб’єкти господарювання та негосподарюючі суб’єкти.

Практика свідчить, що значна частина ЛЗ реалізується в Україні без рецепта лікаря, а це призводить до неконтрольованого споживання ліків громадянами. Самолікування громадян збільшується через агресивну маркетингову політику фармацевтичних компаній та неконтрольоване рекламування ЛЗ.

В Україні створена система фармаконагляду щодо побічних реакцій, які виникають при медичному застосуванні ліків, та випадків відсутності ефективності, що не пов’язана з невідповідною якістю ліків. За даними фармаконагляду 7,4% зареєстрованих ЛЗ викликають побічні реакції, із яких приблизно 97% відносяться до передбачуваних, тобто про ймовірність їх виникнення зазначено в інструкціях для медичного застосування. При цьому із впевненістю можна стверджувати, що наведені дані не є остаточною через недостатній рівень інформування про побічні реакції ліків, безконтроль­ність споживання ліків громадянами тощо.

Водночас не забезпечується належна ефективність лікування громадян і при зверненні до фахівців медичної галузі. Останнє зумовлене відсутністю стандартів лікування, протоколів надання медичної допомоги, а також доступних, постійно обновлюваних інформаційних баз.

Зазначене вище впливає на ефективність системи державних закупівель ліків, тобто ускладнюється визначення переліку та обсягу ліків відповідно до потреб галузі охорони здоров’я на різних рівнях.

РОЗДІЛ 3.?
МЕТА ТА ОСНОВНІ ЗАВДАННЯ

Запропонована Концепція має на меті перевести всі відносини, що виникають при здійсненні фармацевтичної діяльності, у контрольований, адресний характер з чітко визначеним суб’єктним складом та чітким розмежуванням прав, обов’язків і відповідальності учасників, характер яких у значній мірі може бути досягнутий в рамках переводу цих відносин в систему господарсько-правового регулювання, у сферу дії господарсько-правових засобів державного регулювання. З урахуванням реально функціонуючих господарських відносин, а також із врахуванням соціальної специфіки їх реалізації.

Крім цього, Концепція визначає засади, виходячи з яких забезпечується дієвість та ефективність стандартів, виходячи з яких формуються вимоги до кожної ланки обігу ЛЗ — хіміко-фармацевтичних, технологічних аспектів створення ЛЗ, випробування, допуску їх з метою застосування — та вимоги до забезпечення відтворюваності і незмінності визначених при створенні та випробуванні властивостей ліків під час зберігання та доставки їх до пацієнта.

Основні завдання Концепції спрямовані на організацію стабільної діяльності фармацевтичного сектору, який забезпечує якість та ефективність фармакотерапії і профілактики захворювань населення і у кінцевому результаті сприяє підвищенню здоров’я праце­здатного населення та збільшенню тривалості і якості життя усього населення України, і здійснюються у таких напрямках:

  • доступність ліків — рівний доступ населення до якісних ЛЗ як у фізичному, так і в економічному аспектах;
  • якість ліків — сукупність властивостей, які надають ЛЗ здатність задовольняти споживачів відповідно до свого призначення, які визначаються під час розробки за встановленими стандартами, доведення належними методами їх ефективності, безпеки та стабільності цих властивостей під час виробництва, реалізації та застосування;
  • раціональне використання ліків — створення умов для використання ЛЗ, коли пацієнти отримують ЛЗ відповідно до своїх клінічних потреб в дозах, які відповідають їх індивідуальним вимогам.
  • формування менеджменту у фармацевтичному секторі, адекватного трансформації суспільства, який забезпечить розвиток прозорої системи його функціонування, поліпшення інформаційного забезпечення щодо функціонування галузі;
  • реформування системи наукового забезпечення та освіти, яка відповідає потребам галузі та сучасному стану реформування суспільства;
  • впровадження та розвиток формулярної системи — комплексу управлінських методик застосування раціональних, організаційно та економічно ефективних методів постачання і використання ЛЗ з метою забезпечення в конкретних умовах високої якості медичної допомоги й оптимального використання наявних ресурсів інформаційно-економічної доктрини раціонального застосування ЛЗ.

Формулярна система в Україні передбачає створення на різних рівнях та взаємодію її складових — Державного формуляру лікарських засобів (у форматі фармакотерапевтичного довідника), регіональних формулярів (у форматі переліку) та формулярів закладів охорони здоров’я.

Функціонування формулярної системи забезпечується наступними структурними одиницями — Центральним формулярним комітетом МОЗ, регіональними формулярними комітетами МОЗ АР Крим, управліннями охорони здоров’я обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, а також фармакотерапевтичними комісіями закладів охорони здоров’я.

РОЗДІЛ 4.?
ОСНОВНІ НАПРЯМКИ РЕАЛІЗАЦІЇ КОНЦЕПЦІЇ

Пріоритетні напрямки та програмні завдання щодо реалізації Концепції:

  • оптимізація системи управління фармацевтичного сектору галузі охорони здоров’я шляхом прийняття нової редакції закону «Про лікарські засоби» та Етичного кодексу фармацевтичних працівників;
  • перегляд законодавчих та інших нормативно-правових актів з питань, що випливають із цієї Концепції, зокрема щодо вимог до виробництва, системи реалізації, реєстрації, контролю якості та контролю за рекламуванням і просуванням ЛЗ тощо;
  • формування Національного переліку основних лікарських засобів за міжнародними непатентованими назвами з урахуванням дози активної речовини, лікарської форми та пакування відповідно до рекомендацій ВООЗ («Відбір та використання основних лікарських засобів» — ВООЗ, Женева, 2009?р.);
  • систематичний моніторинг забезпечення населення України ЛЗ, який повинен включати: оцінку доступності основних ЛЗ на основі порівняння показників потреби у них за основними нозологіями захворювань з фактичним споживанням ліків; моніторинг системи цін і тарифів на ЛЗ; оцінку якості ЛЗ та їх раціонального використання; оцінку фінансування забезпечення населення ЛЗ; аналіз нормативно-правової бази з метою її вдосконалення; розробку заходів боротьби по недопущенню реалізації фальсифікованих, неякісних та незареєстрованих ЛЗ з метою координування дій між правоохоронними органами, органами виконавчої влади;
  • проведення фармакоекономічних досліджень застосування ліків;
  • вдосконалення цінової політики та економічної доступності ЛЗ, а саме створення переходу до ефективного механізму державного регулювання та контролю цін на основні ЛЗ і створення інформаційної бази даних референтних цін на ЛЗ і вироби медичного призначення;
  • фінансування забезпечення населення ЛЗ, яке передбачене удосконаленням механізмів фінансування закупівлі ЛЗ за бюджетні кошти; запровадженням механізму державного замовлення при закупівлях лікарських засобів за бюджетні кошти тощо;
  • розбудова фармаконагляду шляхом залучення співробітників аптечної мережі до інформування про випадки побічних реакцій при застосуванні ліків та впровадження моніторингу ефективності та безпеки ліків у стаціонарах закладів охорони здоров’я із залученням клінічних провізорів;
  • впровадження та розвиток формулярної системи, яка передбачає взаємодію протоколів медичної допомоги з формулярами ЛЗ галузевого, регіонального та локального рівнів;
  • розвиток фармацевтичної допомоги пацієнтам як основи відповідального самолікування та безрецептурного відпуску ЛЗ;
  • формування переліку безрецептурних засобів;
  • упровадження на підприємствах і організаціях фармацевтичного сектору на рівні закону міжнародних стандартів системи забезпечення якості продукції та послуг, відомих у світі під назвами належної виробничої (GMP), клінічної (GCP), лабораторної (GLP), дистриб’юторської (GDP), аптечної (GPP) практик, належної практики з фармаконагляду (GPhVP) та інших належних практик та положень документів ВООЗ та ЄС щодо практики регулювання у сфері обігу ЛЗ;
  • гармонізація процедури реєстрації імунологічних та біотехно­логічних препаратів та виробів медичного призначення з європейською системою;
  • розроблення та реалізація комплексу заходів із захисту внутрішнього ринку від недобросовісної конкуренції;
  • сприяння створенню системи обов’язкового соціального медичного страхування в Україні як єдиного засобу покращення ситуації у сфері охорони здоров’я, що сприятиме підвищенню рівня забезпечення населення якісними і доступними ліками та своє­часності надання медичної допомоги населенню;
  • упровадження системи реімбурсації.

Підготувати зміни і доповнення до Цивільного та Кримінального кодексів України про адміністративну та кримінальну відповідальність за поширення фальсифікованих та неякісних ЛЗ.

Якість ЛЗ та система її забезпечення

Система забезпечення якості ЛЗ передбачає державну регламентацію з питань:

  • розробки ЛЗ (фармацевтична розробка та виготовлення серій ЛЗ для випробування технології, яка має відтворюватися при серійному його виробництві);
  • випробувань, обсяг та вимоги до яких визначає МОЗ;
  • підготовки реєстраційного досьє;
  • експертизи реєстраційного досьє та державної реєстрації ЛЗ;
  • вимог до виробництва ЛЗ та постановки на виробництво;
  • інспектування та ліцензування виробництва ЛЗ;
  • дотримання під час серійного виробництва вимог, задекларованих у реєстраційних матеріалах;
  • післяреєстраційних змін;
  • дотримання правил та умов зберігання ЛЗ під час реалізації та застосування.

Пріоритетні програмні завдання щодо забезпечення якості ЛЗ:

  • створення системи управління якістю всього циклу обігу ЛЗ шляхом впровадження вимог за міжнародними стандартами системи забезпечення якості продукції та послуг, відомих у світі під назвами належної виробничої (GMP), клінічної (GCP), лабораторної (GLP), дистриб’юторської (GDP), аптечної (GPP) практик, належної практики з фармаконагляду (GPhVP) та інших належних практик;
  • створення умов для проведення акредитації установ та організацій, що проводять доклінічні дослідження і клінічні випробування ЛЗ; сертифікації підприємств, установ та організацій, що здійснюють виробництво та оптову реалізацію ЛЗ;
  • атестація та акредитація лабораторій з контролю якості ЛЗ;
  • приведення у відповідність із директивами ЄС нормативно-правових актів щодо державної реєстрації ЛЗ, зокрема стосовно проведення випробувань біоеквівалентності генеричних препаратів та розробка порядку реєстрації із застосуванням процедури біовейвер;
  • створення в Україні практики незалежної зовнішньої експертизи реєстраційних досьє;
  • приєднання України до Міжнародної системи співробітництва фармацевтичних інспекцій (PIC/S);
  • активна участь у роботі міждержавних експертних органів на рівні країн СНД, зокрема комісії з питань стандартизації та реєстрації ЛЗ;
  • регулярне видання додатків до Державної фармакопеї України та її перевидання;
  • забезпечення розвитку системи фармаконагляду;
  • створення системи лабораторій з контролю якості ЛЗ та оснащення їх обладнанням за рахунок Державного та місцевих бюджетів;
  • вдосконалення системи контролю за ввезенням ліків та їх якістю на державному рівні.

Державній інспекції з контролю якості лікарських засобів МОЗ України створити відкриту систему інформування суб’єктів ринку, правоохоронних та контролюючих органів про виявлені фальсифікати.

Безпека ЛЗ

МОЗ або уповноважена ним установа забезпечують подальший розвиток системи фармаконагляду (системи моніторингу за безпекою ліків та випадками відсутності ефективності), що передбачає отримання даних про побічні реакції, які виникають при медичному застосуванні ліків, та випадків відсутності ефективності від працівників охорони здоров’я, у тому числі від співробітників аптечних установ, заявників, які не пов’язані з невідповідною якістю ліків.

Забезпечити чітке розмежування повноважень, покладених на МОЗ або уповноважену ним установу, щодо здійснення фармако­нагляду та на Державну інспекцію з контролю якості лікарських засобів МОЗ України щодо здійснення контролю якості ліків.

Основні завдання:

  • внести до Закону України «Про лікарські засоби» додаткові статті з питань здійснення фармаконагляду та безпеки застосування ліків;
  • розробити та впровадити настанову щодо здійснення фармаконагляду (GPhVP);
  • розробити та впровадити порядок залучення співробітників аптечної мережі до інформування про випадки побічних реакцій при застосуванні ліків, що не пов’язані з невідповідною якістю ліків;
  • удосконалити нормативну базу щодо взаємодії між МОЗ або уповноваженою ним установою, яка здійснює фармаконагляд, та Державною інспекцією з контролю якості лікарських засобів МОЗ України, в питаннях, що стосуються безпеки та ефективності ліків;
  • забезпечити впровадження моніторингу ефективності та безпеки ліків у стаціонарах закладів охорони здоров’я із залученням клінічних провізорів;
  • активізувати обмін інформацією про побічні реакції, які виникають при медичному застосуванні ліків, та випадків відсутності ефективності та інших питань безпеки ліків між МОЗ або уповноваженою ним установою щодо здійснення фармаконагляду і ВООЗ, країнами СНД та іншими регуляторними агентствами;
  • активізувати участь МОЗ або уповноваженої ним установи щодо здійснення фармаконагляду у роботі міждержавних експертних комісій на рівні країн СНД з питань безпеки ліків.

Раціональне використання ЛЗ

Раціональне використання ЛЗ, за визначенням ВООЗ, є таким використанням ЛЗ, коли пацієнт отримує їх відповідно до клінічних показань в індивідуально підібраних дозах впродовж необхідного терміну, тобто у правильній дозі з правильними інтервалами і правильною тривалістю. ЛЗ повинні бути належної якості, а також наявні і доступні, за найнижчою вартістю.

Раціональне використання забезпечується за допомогою формулярної системи, клінічних протоколів медичної допомоги, фармацевтичного обслуговування та протоколів провізора (фармацевта).

У рамках формулярної системи в Україні функціонують формуляри 3?рівнів:

  • Державний формуляр (формулярне керівництво з використання ЛЗ);
  • регіональний формуляр (формулярний список) обласних, міст Києва та Севастополя державних адміністрацій);
  • лікарський формуляр (формуляр закладу охорони здоров’я).

Державний формуляр ґрунтується на узгоджених та прийнятих на державному рівні практичних рекомендаціях та стандартах медичної допомоги, що засновані на доказовому підході до проведення раціональної фармакотерапії, аналізі структури захворюваності, результатах дослідження рівня споживання кожного ЛЗ, вартості курсу лікування кожної нозології. Формуляр носить обмежувальний характер.

Метою створення лікарського формуляру є оптимізація використання ЛЗ у закладах охорони здоров’я для підвищення якості лікування, його уніфікації та економії ресурсів.

Розробку та регулярне оновлення Державного формуляру здійснює Центральний формулярний комітет МОЗ України, який функціонує на базі спеціалізованої експертної установи у сфері реєстрації та контролю за обігом ЛЗ. Розроблені та поновленні версії Державного формуляру затверджуються та оприлюднюються спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері охорони здоров’я.

Регіональні формуляри (формулярні списки) обласних, міст Києва та Севастополя державних адміністрацій та лікарські формуляри закладів охорони здоров’я розробляються на основі Державного формуляру. Спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади в сфері охорони здоров’я здійснює організаційні заходи щодо їх використання на практиці, зокрема у відносинах зі страховими компаніями та іншими замовниками медичної допомоги.

Протоколи провізора (фармацевта) є інформаційними медико-технологічними документами, що мають на меті оптимізацію фармацевтичного обслуговування пацієнтів у випадках самостійного розпізнавання ними симптомів захворювання при відповідальному самолікуванні.

Контроль за дотриманням стандартів медичної допомоги, протоколів медичної допомоги, протоколів провізора (фармацевта), формулярів здійснюється шляхом організаційного та клінічного аудиту­ з визначенням індикаторів якості медичної допомоги та інших показників діяльності закладів охорони здоров’я, а також опитування споживачів медичних послуг.

Наукова діяльність та освіта

МОЗ при затвердженні програм враховує, що через приватизацію основних суб’єктів фармацевтичної діяльності природно, що розробка та покращення асортименту ліків має здійснюватися виключно за кошти підприємців. Оскільки основний асортимент імпортозамінюючих ліків, які користуються підвищеним попитом вітчизняних фірм, освоєний, а виробництво ліків, які не користуються попитом, є збитковим, їх розробка не може фінансуватися за бюджетні кошти.

Бюджетні кошти мають спрямовуватися на розробку наукових принципів та підходів до створення ліків, зокрема:

  • у галузі вікової фармакології, тобто створення ліків для дітей, дорослих та людей похилого віку, діяльність органів яких відрізняється (на сьогоднішній день ліки пропонують для абстракт­ного хворого);
  • побудови підходів та прийомів створення ліків другого покоління з контрольованою фармакокінетикою у зв’язку з тим, що на сьогодні сучасні українські фармацевтичні компанії придбали відповідне обладнання і мають відповідну матеріально-технічну базу для виробництва препаратів другого та третього покоління на базі відомих діючих речовин, але у країні бракує сучасних техно­логій для виробництва препаратів з нижчим рівнем безпеки та підвищеним рівнем ефективності — препаратів пролонгованої дії, комбінованої дії тощо.

Бюджетні кошти мають спрямовуватися також на розробку принципів фармакоекономіки та сучасних технологій застосування ліків. Потребує наукових розробок сучасна система забезпечення ліками, яка склалася в Україні, за світовими принципами, тобто пріоритетного фінансування потребують програми, які можуть бути профінансовані у повному обсязі в умовах реальних ресурсів, у першу чергу спрямовуватися не на пошук нових ліків, результати якого та обсяги фінансування є непередбачуваними, а на нові технології лікування, профілактику захворювань тощо. Тобто потребує розмежування програм першочергових проблем охорони здоров’я і наукових перспективних програм.

У процесі реформування фармацевтичного сектору наука розглядається як рушійна сила, що забезпечує всебічне наукове обґрунтування необхідності перебудови галузі, визначає прогнозні тенденції в певних групах ЛЗ та розробляє науково обґрунтовані заходи щодо їх вдосконалення та передбачає:

  • посилення ролі наукових профільних закладів у провадженні пріоритетних фундаментальних і прикладних досліджень;
  • запровадження багатоканального фінансування фармацевтичної науки за рахунок бюджетних та позабюджетних коштів, забезпечення їх раціонального використання для першочергового фінансування конкурентоспроможних наукових розробок фундаментального та прикладного характеру;
  • модернізація технологічних процесів, освоєння нового обладнання, впровадження нових технологій;
  • створення нових моделей функціонування фармацевтичної галузі.

Пріоритетними напрямками та програмними завданнями щодо формування системи підготовки фахівців з урахуванням спеціальностей, які мають право працювати у фармацевтичному секторі, з урахуванням європейського досвіду є:

  • поетапне впровадження ступеневої підготовки фармацевтичних кадрів;
  • впровадження системи оцінки, моніторингу та контролю якості фармацевтичної освіти, яка полягає в послідовному здобутті академічних ступенів «бакалавр» і «магістр» з подальшим отриманням наукових ступенів;
  • запровадження кредитно-модульної організації навчання з обліком трудомісткості навчальної роботи студентів на основі Європейської кредитно-трансферної системи (ECTS);
  • розширення академічної мобільності, яка складається з істотного розширення мобільності студентів, викладацького та іншого персоналу для взаємного збагачення європейським досвідом;
  • забезпечення працевлаштування випускників: спрощення професійного визнання кваліфікацій шляхом використання Додатку до диплома, рекомендованого ЮНЕСКО; створення банку даних фахівців з фармації;
  • введення загальноєвропейської системи гарантії якості освіти шляхом створення сучасної системи підготовки фармацевтичних кадрів із застосуванням кредитної накопичувальної системи;
  • створення умов для реалізації тези «навчання протягом усього життя» та збереження системи післядипломної освіти;
  • розширення досліджень щодо визначення потреб у фахівцях певних спеціальностей та відкриття нових спеціальностей для забезпечення потреб фармацевтичного сектору галузі охорони здоров’я;
  • вивчення ефективності та якості підготовки фахівців (заочна форма навчання, післядипломна освіта);
  • забезпечення розвитку клінічного напрямку у системі підготовки провізорів загального профілю для підвищення якості медикаментозної терапії та проведення належної фармацевтичної опіки відповідно до вимог GPP;
  • поетапне впровадження ступеневої підготовки фармацевтичних кадрів, а також систем забезпечення якості навчального процесу;
  • створення сучасних умов матеріально-технічного та інформаційного забезпечення підготовки висококваліфікованих фахівців фармацевтичної біотехнології для прискорення формування біо­технологічного напрямку у фармацевтичному секторі галузі охорони здоров’я України;
  • підвищення ефективності та якості практичної підготовки фармацевта та провізора з питань аптечного виготовлення, промислового виробництва та контролю якості лікарських засобів як у процесі базової підготовки, так і післядипломної спеціалізації;
  • залучення у сфері охорони здоров’я такого типу саморегулюючих організацій, як громадські професійні організації, яким можуть бути делеговані відповідні механізми реалізації публічних інтересів, у вигляді акредитації аптечних закладів та атестації фармацевтичних спеціалістів, що потребує підготовки проекту Закону України «Про професійне медичне та фармацевтичне само­врядування».

Виробництво ЛЗ

Виробництво ЛЗ здійснюється як серійно, що потребує державної реєстрації цих ліків, так і в умовах аптек, як за рецептами лікаря, так і за прописами, які затверджуються в установленому в Україні порядку.

Вимоги до виробництва ЛЗ визначає центральний орган виконавчої влади з питань охорони здоров’я виходячи із принципів системи забезпечення якості.

Систему забезпечення якості ЛЗ під час виробництва створює виробник фармацевтичної продукції і запроваджує через систему внутрішніх стандартів, зокрема стандартних операційних процедур (СОП), які він розробляє і затверджує і має довести, система забезпечення якості, яку він створив забезпечує якість лікарських засобів у його конкретних умовах виробництва, незалежно від того, це здійснюється на підприємстві чи в умовах аптек.

Інспектування системи забезпечення якості ЛЗ під час виробництва здійснюється шляхом аналізу та доведення того, наскільки адекватно внутрішні стандарти виробника забезпечують належний рівень якості ЛЗ, визначених МОЗ у вигляді стандартів та вимог щодо розробки, випробування та постановки на виробництво ЛЗ.

Держава створює умови щодо розвитку конкурентного середо­вища для стимулювання підвищення рівня виробництва при збереженні пріоритетності економічної доступності ЛЗ для пацієнта.

Основними напрямками формування асортименту ЛЗ для вітчизняного виробництва з урахуванням економічної доцільності та можливості є імпортозамінюючі ЛЗ у вигляді генеричних або біо­логічно подібних ЛЗ та розвиток напрямку щодо модифікованих ЛЗ — створення препаратів другого, третього та четвертого покоління з відомих діючих речовин.

Основні завдання:

  • надання підтримки вітчизняним виробникам ЛЗ, стимулювання створення технологічних парків із розробки та виробництва інноваційних ЛЗ;
  • стимулювання, розробка та виробництво основних ЛЗ та підтримка експорту вітчизняних ліків, в тому числі за рахунок відпрацювання додаткових механізмів фінансування вітчизняних розробок;
  • запровадження механізму державного замовлення при закупівлях ЛЗ за бюджетні кошти;
  • гармонізація процедури реєстрації імунологічних та біотехнологічних препаратів та виробів медичного призначення з європейською системою;
  • вживання заходів щодо мінімізації регуляторних процедур у фармацевтичному секторі шляхом скорочення платних послуг у сфері обігу ЛЗ;
  • внесення змін до законодавства, які передбачають можливість здійснення моніторингу цін та державного регулювання цін виключно тих ЛЗ і медичної продукції, які придбаваються за державні кошти.

Фармацевтична практика на рівні оптової та роздрібної реалізації ЛЗ

Для оптових структур необхідно:

  • затвердити нормативно-технічні вимоги щодо прийому, обробки та зберігання продукції;
  • скласти реєстр оптових компаній з вимогами щодо контролю за адресами їх місця діяльності та знаходження офісів;
  • затвердити вимоги у вигляді обов’язкових нормативів, які випливають із правил належної практики дистрибуції і затверджуються з урахуванням вимог цієї Концепції. В основу ліцензійних умов покласти спроможність виконувати вимоги, які визначені у цьому пункті.

Для аптечної мережі роздрібної реалізації ліків необхідно затвердити нормативно-технічні документи відповідно до вимог належної аптечної практики щодо обслуговування населення аптечними закладами, зокрема:

  • регулярно оновлювати протоколи провізора (фармацевта) при відпуску безрецептурних ЛЗ — основи стандарту обслуговування пацієнта;
  • правила прийому, обробки та зберігання ЛЗ в аптечних закладах;
  • опрацювати порядок відпуску ЛЗ;
  • посилити вимоги щодо неухильного виконання всіма аптечними закладами (незалежно від форми власності) вимог нормативно-технічних документів у сфері надання фармацевтичної допомоги.

В основу ліцензійних умов покласти спроможність аптечного закладу дотримуватися вимог незалежно від місця його розташування та площі закладу.

Затвердити перелік ЛЗ рецептурної групи та порядок їх відпуску у порядку, визначеному МОЗ для аптечних закладів у разі невідкладної допомоги при відсутності рецепту лікаря.

Визначити перелік суб’єктів та порядок виписування рецептів на препарати рецептурної групи у разі невідкладної допомоги: служба швидкої допомоги, травмпункти, фельдшерсько-акушерський пункт, будь-який лікар, що надав невідкладну допомогу тощо.

Для виробничих ділянок аптечних закладів необхідно:

  • відповідно до закону «Про лікарські засоби» наказом МОЗ визначити перелік діючих допоміжних речовин та пакувальних матеріалів, які можуть використовуватися при виготовленні ліків в умовах аптек;
  • затвердити порядок та екстемпоральні рецептури ЛЗ, за якими аптечні заклади мали б право виготовляти та реалізовувати ліки, виготовлені на виробничих ділянках аптечних закладів без рецептів лікаря (мазі, свічки, краплі, порошки тощо).

Єдине інформаційне поле у сфері обігу ліків

Основним завданням створення єдиного інформаційного поля у фармації є забезпечення заявників, виробників фармацевтичної продукції, оптово-посередницьких підприємств, аптечних закладів, медичних та фармацевтичних, науково-педагогічних працівників, споживачів об’єктивною, оперативною, повною, обґрунтованою, доказовою та доступною інформацією, спрямованою на якісне медикаментозне обслуговування населення.

Пріоритетні напрями та програмні завдання щодо удосконалення єдиного інформаційного поля фармацевтичного сектору:

  • формування питань інформатизації та засобів їх вирішення у фармації при розробці «Національної програми інформатизації охорони здоров’я України» з передбаченням в ній окремого розділу;
  • розробка та супровід електронної версії Державного реєстру ЛЗ;
  • розробка та супровід електронної версії Державної фармакопеї України;
  • розробка та супровід електронної версії Державного формуляру лікарських засобів;
  • розробка, створення та впровадження інформаційної технології проведення моніторингу ефективності та безпеки ліків у стаціонарах закладів охорони здоров’я із залученням клінічних провізорів;
  • обов’язкове включення у навчальні програми навчальних закладів з підготовки фармацевтів, провізорів, клінічних провізорів курсів з питань безпеки ліків, фармаконагляду та фармацевтичної допомоги;
  • розробка електронного варіанта Фармацевтичної енциклопедії у вигляді довідкового гіпертекстового каталогу з пошуковою системою;
  • впровадження в аптечну практику комп’ютерної експертної системи з метою запобігання застосування несумісних лікарських препаратів, а також експертної системи фармацевтичного опікування;
  • здійснення комплексу заходів щодо розробки національних стандартів та системи сертифікації програмного забезпечення фармацевтичних підприємств України з урахуванням необхідності використання на фармацевтичних підприємствах спеціалізованих комплексів програмних продуктів, які відображають специфіку фармацевтичного сектору галузі охорони здоров’я;
  • додаткове включення навчальних модулів за мережевими технологіями, а також модулів, що будуть формувати у студентів навички роботи з експертними системами, в робочі програми навчальних дисциплін з інформаційних технологій;
  • введення до навчального процесу елементів віртуального та дистанційного навчання відповідно до тенденцій розвитку педагогічних технологій;
  • розробка та впровадження в життя комплексної програми з підготовки нового покоління навчальних систем, які базуються на дистанційних курсах, електронних підручниках, мультимедійних системах тощо;
  • сприяння викладанню студентам спеціальностей самостійного наукового напряму — інформаційної біології та біоінформатики;
  • опрацювання та удосконалення складових систематизації інформаційного забезпечення процесів постачання, дистрибуції, реалізації та споживання лікарських препаратів;
  • удосконалення системи оперативних досліджень та інформування всіх зацікавлених учасників фармацевтичного ринку щодо призначення та використання основних ЛЗ; рівня доступності основних ЛЗ, ефективності діяльності управлінських та контролюючих органів, лабораторій з контролю якості ЛЗ;
  • формування національних довідників цін на основні ЛЗ для забезпечення порівняльного аналізу цін на національному фармацевтичному ринку; пропагувати використання референтних цін на ЛЗ та сировину для основних ЛЗ;
  • підтримка на належному рівні прозорості та відкритості інформації про наявність на ринку неякісних чи фальсифікованих ЛЗ;
  • запровадження процедури створення централізованої бази інформації про постмаркетингові дослідження нових ЛЗ, про неефективну фармакотерапію лікарськими препаратами із залученням до цієї роботи лікувально-профілактичних та аптечних закладів. Для цього — передбачити публікацію відповідної інформації у фахових медичних та фармацевтичних виданнях, направляти попередження закладам охорони здоров’я;
  • розробка програми заходів підвищення інформованості та обізнаності споживачів ЛЗ з метою впровадження відповідального самолікування, підвищення безпеки застосування препаратів. Для цього — передбачити залучення засобів масової інформації та телекомунікаційних мереж до просвітницької діяльності серед населення усіх вікових категорій, медичних, фармацевтичних, педагогічних працівників і представників громадськості;
  • забезпечення формування національної бази даних лікарських препаратів, виробництво яких здійснюється в умовах GMP з дослідженням біоеквівалентності;
  • забезпечення формування єдиного реєстру працівників фармацевтичного сектору галузі охорони здоров’я;
  • здійснення комплексу заходів для обґрунтування та забезпечення інформаційних ресурсів для фармацевтичного сектору галузі охорони здоров’я України.


РОЗДІЛ 5.?
ВПРОВАДЖЕННЯ КОНЦЕПЦІЇ

Реалізація Концепції розрахована на 10?років. З метою повної реалізації Концепції передбачено розробку Програми розвитку фармацевтичного сектору галузі охорони здоров’я України та цільових програм.

Бажаєте завжди бути в курсі останніх новин фармацевтичної галузі?
Тоді підписуйтесь на «Щотижневик АПТЕКА» в соціальних мережах!

Коментарі

Коментарі до цього матеріалу відсутні. Прокоментуйте першим

Добавить свой

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*

Останні новини та статті