Сильний і тривалий біль у горлі: фокус на оптимальне вирішення проблеми

Однією з частих причин порушення загального стану людини стає поява болю в горлі, що різко знижує якість життя в будь-якому віці. Відбувається це внаслідок розвиненої чутливої іннервації глотки: зверху — гілкою трійчастого нерва, у середньому відділі — язикоглоткового і знизу — верхнього гортанного із системи блукаючого нерва. Причому особливістю глотки є негайна поява больового синдрому навіть при незначних ознаках запалення. Внаслідок цього не припиняється пошук ефективних засобів місцевої дії, які принципово поділяються на дві категорії — антисептик або антисептик + анестетик.

Зрозуміло, що останні мають значущі переваги, особливо в ситуаціях, коли крім протизапального або дезінфікуючого ефекту необхідний знеболювальний компонент, який дозволить здійснювати спокійно ковтальні рухи й поповнювати природним шляхом дефіцит рідини та поживних речовин в організмі пацієнта.

За способом введення ці препарати поділяються на полоскання, змащування, інгаляції, розсмоктування, причому перші два дуже залежать від ступеня вираженості глоточного рефлексу.

Головними вимогами до препарату, що наноситься на слизову оболонку, є широкий спектр антимікробної дії, відсутність токсичного впливу, низька швидкість абсорбції й гіпоалергенність, відсутність подразнювальної дії. Таким вимогам відповідає препарат Лідоксан, що містить лідокаїн та хлоргексидин. Ефективність діючих речовин цього препарату доведена багатьма роками застосування й досліджень in vitro та in vivo.

Лідокаїн, синтезований у Швеції в 1943 р., широко застосовується в медичній практиці з 1947 р. Це периферичний місцевий анестетик, який блокує генерацію і проведення нервових імпульсів у чутливих, рухових і вегетативних нервових волокнах, безпосередньо впливаючи на мембрани клітин і пригнічуючи надходження іонів натрію в нервові клітини. Ефективний як при інфільтраційному, так і аплікаційному шляху введення на слизові оболонки. Анальгезивний ефект настає через 2–5 хв і діє 30–45 хв [1].

Хлоргексидин, синтезований у 1947 р. як протималярійний засіб, у 1954 р. став першим визнаним у всьому світі антисептиком для обробки ранових поверхонь шкіри, а в 1957 р. показання до його застосування розширені: офтальмологія, урологія, гінекологія, нейрохірургія й отоларингологія [2]. Після 20 років використання в галузі стоматології хлоргексидин визнається золотим стандартом серед місцевих антисептиків для лікування гінгівіту [3].

Дослідження in vitro [4] визначили, що хлоргексидин ефективний при 30-секундному впливі, вбиваючи по суті 100% грампозитивних і грам-бактерій, включаючи анаероби й гриби, віруси грипу та герпесу. Використовуючи методи культивування пластин, дослідники [5] виявили безпосередній антибактеріальний ефект і сталість субстанції протягом мінімум 7 год після полоскання рота з 0,12% розчином хлоргексидину (15 мл/30 с), хоча негайне зниження життєздатності бактерій у цьому разі не перевищувало 72–87% (<1 log10) і становило 58–88% (<1 log10) через 7 год після полоскання рота.

В останні роки з’ясовано [6, 7], що хлоргексидин захищає запалені тканини не тільки завдяки його антимікробним властивостям, але й внаслідок впливу на токсичні продукти нейтрофілів, міграцію та накопичення в місці запалення поліморфоядерних лейкоцитів. Доведено, що в низьких концентраціях — це бактериостатик, а у високих — чинить бактерицидну дію [8].

Показаннями до застосування Лідоксану є захворювання порожнини рота і глотки, що супроводжуються болем при ковтанні й подразненням слизової оболонки (фарингіти, стоматити, гінгівіти).

Лікувальний ефект препарату Лідоксан починається одразу, тобто миттєво, і триває до 7 год [9, 10]. Лікарська форма спрею дає можливість таргетної доставки високої концентрації діючої речовини до задньої стінки глотки, а льодяники — більш високе початкове осадження активних інгредієнтів у роті та горлі й більш повільні показники кліренсу порівняно з аерозолями та полосканнями горла. Застосовується у дітей віком із 6 років.

Т.В. Почуєва,
доктор медичних наук, професор,
кафедра отоларингології та дитячої отоларингології
Харківської медичної академії післядипломної освіти
4-11-ЛИД-ОТС-0518
Інформація для спеціалістів сфери охорони здоров’я

Список використаної літератури

Lidocaine: The Origin of a Modern Local Anesthetic Torsten Gordh, M.D.; Torsten E. Gordh, M.D., Ph.D.; Kjell Lindqvist, M.Sc., anesthesiology.pubs.asahq.org/article.aspx?articleid=2085799.
Хлоргексидин: прошлое, настоящее и будущее одного из основных антисептиков//А.В. Зверьков. Антимикробные препараты. — 2013. — Том 15, № 4. — С. 285–297.
Chlorhexidine: is it still the gold standard? Christopher G. Jones, onlinelibrary.wiley.com/doi/epdf/10.1111/j.1600-0757.1997.tb00105.x.
Genuit, Thomas, Grant Bochicchio, Lena M. Napolitano, Robert J. McCarter and Mary-Claire Roghman. Prophylactic Chlorhexidine Oral Rinse Decreases Ventilator-Associated Pneumonia in Surgical ICU Patients. — Surgical Infections. — March, 2001. — № 2 (1). — Р. 5–18. doi:10.1089/109629601750185316.
In situ antimicrobial activity of chlorhexidine in the oral cavity, Toms I.
Montecucco F. et al. Chlorhexidine prevents hypochlorous acid‐induced inactivation of α1‐antitrypsin//Clinical and Experimental Pharmacology and Physiology. — 2009. — Т. 36, № 11.
Anti-inflammatory properties of anesthetic agents. Fernanda Ferreira C5 Patricia Rieken Macedo Rocco and Paolo Pelosi, ccforum.biomedcentral.com/10.1186/s13054-017-1645-x/.
Інструкція для медичного застосування лікарського засобу ЛІДОКСАН ЛИМОН СПРЕЙ (РП UA/16227/01/01) та ЛІДОКСАН МЕНТОЛ СПРЕЙ (РП UA/16228/01/01).
Chlorhexidine: a cationic bisbiguanide, membrane active drug in periodontal medicine, structureadvantages and associated adverse effects, a brief communication. World journal of pharmacy and pharmaceutical sciences. — Volume 4. — Issue 07. — Р. 370–392.
Assay of stability, free and total concentration of chlorhexidine in saliva by solid phase microextraction. Musteata F.M., Pawliszyn J.J. Pharm. Biomed. Anal. — 2005. — Apr. 29. — 37 (5). — Р. 1015–24. Epub. 2004 Dec 8.