Документ набув чинність 11.12.2019 р.
на підставі розділу ІІ закону та
у зв’язку з опублікуванням у газеті
«Голос України» від 10.12.2019 р. № 236
ЗАКОН УКРАЇНИ
від 12.11.2019 р. № 286-IX
Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо гармонізації законодавства у сфері порівняльної реклами із правом Європейського Союзу
Верховна Рада України постановляє:
I. Внести зміни до таких законодавчих актів України:
1. Частини першу і сьому статті 33 Господарського кодексу України (Відомості Верховної Ради України, 2003 р., №№ 18–22, ст. 144) викласти в такій редакції:
«1. Неправомірним використанням ділової репутації суб’єкта господарювання визнаються: неправомірне використання чужих позначень, рекламних матеріалів, упаковки; неправомірне використання товару іншого виробника; копіювання зовнішнього вигляду виробу іншого виробника; порівняльна реклама, якщо в такій рекламі порушено вимоги законодавства України про рекламу, про захист від недобросовісної конкуренції або таку рекламу можна кваліфікувати як нечесну підприємницьку практику»;
«7. Порівняльною є реклама, що містить порівняння з іншими особами, товарами (діяльністю) іншої особи, прямо чи опосередковано ідентифікує конкурента або товари чи послуги, що пропонуються конкурентом. Не визнається неправомірним порівняння в рекламі у випадках, передбачених законодавством України».
2. Частину шосту статті 16 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» (Відомості Верховної Ради України, 1994 р., № 7, ст. 36; 2003 р., № 35, ст. 271; 2008 р., № 23, ст. 217) доповнити абзацом восьмим такого змісту:
«використання знака у порівняльній рекламі, що здійснюється відповідно до законодавства про рекламу, про захист від недобросовісної конкуренції та не відноситься до нечесної підприємницької практики».
3. У статті 7 Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції» (Відомості Верховної Ради України, 1996 р., № 36, ст. 164):
1) у частині першій слова «з товарами, роботами, послугами чи діяльністю іншого суб’єкта господарювання» замінити словами «з іншими особами, товарами (діяльністю) іншої особи, прямо чи опосередковано ідентифікує конкурента або товари чи послуги, що пропонуються конкурентом»;
2) частину другу викласти в такій редакції:
«Правомірність порівняння у рекламі та відповідальність за недотримання встановлених законодавством вимог щодо змісту порівняльної реклами визначається Законом України «Про рекламу».
4. У Законі України «Про рекламу» (Відомості Верховної Ради України, 2004 р., № 8, ст. 62 із наступними змінами):
1) абзац дев’ятий частини першої статті 1 викласти в такій редакції:
«порівняльна реклама — реклама, що містить порівняння з іншими особами та/або товарами (діяльністю) іншої особи, прямо чи опосередковано ідентифікує конкурента або товари чи послуги, що пропонуються конкурентом»;
2) частину першу статті 8 після абзацу шостого доповнити новим абзацом такого змісту:
«наводити інформацію, що містить визначені законодавством про захист прав споживачів ознаки нечесної підприємницької практики та/або введення споживачів в оману або ознаки недобросовісної конкуренції, визначені законодавством про захист від недобросовісної конкуренції».
У зв’язку з цим абзаци сьомий — чотирнадцятий вважати відповідно абзацами восьмим — п’ятнадцятим;
3) частини першу та другу статті 11 викласти в такій редакції:
«1. Відносини, які виникають у сфері порівняльної реклами, регулюються цим Законом з урахуванням особливостей, визначених законодавством України про захист від недобросовісної конкуренції.
Порівняльна реклама може містити зображення, посилання на товар, торговельні марки чи інші позначення, під якими випускається товар, з яким здійснюється порівняння, комерційне (фірмове) найменування конкурента, діяльність чи товар якого порівнюються.
Використання порівняльної реклами дозволяється у разі, якщо:
1) реклама не містить визначених законодавством про захист прав споживачів ознак нечесної підприємницької практики;
2) реклама порівнює однорідні (подібні) товари, які задовольняють одні й ті самі потреби або мають однакове призначення, чи порівнює діяльність, що охоплюється однією сферою чи одним видом діяльності;
3) реклама об’єктивно порівнює одну або кілька суттєвих, співставних та репрезентативних характеристик однорідного (подібного) товару, діяльності, в тому числі ціну, інформація про які може вплинути на рішення споживача при здійсненні вибору;
4) реклама не дискредитує, не містить неправдивої інформації про якість однорідних (подібних) товарів інших виробників або продавців, не дискредитує діяльність чи становище інших осіб, репутацію торговельних марок, комерційних (фірмових) найменувань, інші особливості конкурентів або зазначення місць походження товару;
5) щодо товару із зазначенням (простим або кваліфікованим) походження порівняння здійснюється щодо товару з аналогічним зазначенням;
6) реклама не створює змішування між рекламодавцем і конкурентом, між товарами, торговельними марками, комерційним (фірмовим) найменуванням та іншими позначеннями рекламодавця та конкурентів;
7) товар конкурента, захищений торговельною маркою або комерційним найменуванням, не зображено способом імітації.
2. Відповідальність за неправомірне порівняння в рекламі та недотримання встановлених законодавством вимог щодо змісту порівняльної реклами несе рекламодавець»;
4) абзац восьмий частини шостої статті 21 та абзац шостий частини сьомої статті 25 виключити;
5) абзац п’ятий пункту 1 частини другої статті 27 викласти в такій редакції:
«у недотриманні встановлених законом вимог щодо змісту реклами та у замовленні розповсюдження реклами, в якій не дотримано встановлені законом вимоги щодо її змісту».
5. У статті 19 Закону України «Про захист прав споживачів» (Відомості Верховної Ради України, 2006 р., № 7, ст. 84):
1) частину другу викласти в такій редакції:
«2. Підприємницька практика вважається такою, що вводить в оману, якщо вона спонукає або може спонукати споживача дати згоду на здійснення правочину, на який в іншому випадку він не погодився б, шляхом надання йому неправдивої чи неповної інформації або ненадання інформації про:
1) основні характеристики продукції, такі як: її наявність, переваги, небезпека, склад, методи використання, метод і дата виготовлення або надання, поставка, кількість, специфікація, географічне або інше походження, очікувані результати споживання чи результати та основні характеристики тестів або перевірок товару;
2) гарантійний строк та гарантійне обслуговування продукції;
3) будь-які застереження щодо прямої чи опосередкованої підтримки виробником продавця або продукції;
4) спосіб продажу, ціну або спосіб розрахунку ціни, наявність знижок або інших цінових переваг;
5) умови оплати, доставки, виконання договору купівлі-продажу;
6) потреби у послугах, заміні складових чи ремонті;
7) місце розташування і повну назву продавця, а в разі потреби — місце розташування і повну назву особи, від імені якої виступає продавець;
8) характер, атрибути та права продавця або його агента, зокрема інформації про його особу та активи, кваліфікацію, статус, наявність ліцензії, афілійованість та права інтелектуальної або промислової власності, його відзнаки та нагороди;
9) небезпеку, що загрожує споживачу у зв’язку з покупкою та/або використанням продукції;
10) права споживача, у тому числі право відмовитися від продукції (для відповідних видів товарів, робіт і послуг), право на заміну продукції або відшкодування збитків.
Підприємницька практика є такою, що вводить в оману, якщо під час пропонування продукції споживачу не надається або надається у нечіткий, незрозумілий або двозначний спосіб інформація, необхідна для здійснення свідомого вибору.
Підприємницька практика, яка істотно спотворює або може істотно спотворити економічну поведінку лише чітко визначеної (окремої) групи споживачів, особливо вразливих до такої діяльності через їх розумові або фізичні вади, вік чи довірливість, у разі якщо продавець мав об’єктивну можливість передбачити їх поведінку та особливості, має оцінюватися з точки зору середньостатистичного представника такої групи, а також з урахуванням припущення, що, зважаючи на викладені обставини, можливість здійснити свідомий і компетентний вибір відсутня і споживач помиляється при вчиненні правочину щодо обставин, які мають істотне значення. Зазначені умови не стосуються законної рекламної діяльності, у тому числі створення заяв або виразів, які не можуть бути сприйняті буквально»;
2) у частині третій:
пункт 4 викласти в такій редакції:
«4) недостовірне повідомлення про наявність обмеженої кількості продукції або про продаж продукції протягом обмеженого строку, що спонукає споживачів до прийняття швидкого рішення і позбавляє їх достатнього періоду часу для прийняття свідомого рішення»;
доповнити пунктами 9–16 такого змісту:
«9) маркування продукції знаком довіри, знаком якості або знаком відповідності без отримання на це відповідного дозволу уповноваженої особи чи власника таких знаків;
10) пропонування продажу продукції за спеціальною ціною, якщо:
а) у продажу така продукція відсутня;
б) продавець відмовляється прийняти замовлення на таку продукцію або доставити її у прийнятний строк;
в) продавець пропонує неякісні екземпляри такої продукції з наміром продати іншу продукцію;
11) представлення встановленого законодавством права споживача як наданого продавцем продукції привілею;
12) неправдива заява про припинення продавцем торговельної діяльності або його переїзд;
13) заява про те, що придбання продукції може сприяти виграшу у лотереї;
14) поширення недостовірної інформації про стан ринку або можливість придбати продукцію з метою спонукати споживача придбати продукцію на менш вигідних для нього умовах;
15) заява про проведення конкурсу або розіграшу подарунків без наступного вручення таких подарунків або їх еквівалента;
16) недостовірне твердження про те, що продавець діє не в торговельних, ділових чи професійних інтересах, або представлення продавцем себе як споживача».
II. Цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування.
Президент УкраїниВ. Зеленський
Коментарі
Коментарі до цього матеріалу відсутні. Прокоментуйте першим