Клінічні провізори в Україні: post scriptum

Нещодавно на базі Буковинського державного медичного університету (Чернівці) відбулася всеукраїнська науково-практична конференція «Підготовка клінічних провізорів в Україні: досвід, проблеми та перспективи», присвячена до- та післядипломній підготовці нових для української фармації спеціалістів — клінічних провізорів, про проведення якої на сторінках нашого видання повідомлялося раніше (див.?«Щотижневик АПТЕКА», № 41 (612) від 22 жовтня 2007 р.).

Результатом проведення заходу стало прий-няття резолюції всіма її учасниками — представниками фармацевтичних ВНЗ: Національного фармацевтичного університету (НФаУ, Харків), Буковинського державного медичного університету (Чернівці), Дніпропетровської державної медичної академії (Дніпропетровськ), Львівського національного медичного університету ім. Данила Галицького (Львів), Кримського державного медичного університету (Сімферополь), Тернопільського державного медичного університету ім. І.Я. Горбачевського (Тернопіль), Вінницького національного медичного університету ім. М.І. Пирогова (Вінниця).

Текст документа, на прохання організаторів конференції, подаємо нижче.

професор Михайло Юрійович Коломоєць

М.Ю. Коломоєць

Коментар щодо прийнятої резолюції кореспондентові «Щотижневика АПТЕКА» надав перший проректор, завідуючий кафедрою внутрішньої медицини, клінічної фармакології та професійних хвороб, професор Михайло Юрійович Коломоєць (М.Ю.), а також відповідальний секретар конференції, кандидат медичних наук Єлизавета Петрівна Ткач (Є.П.).

М.Ю.: Стрімкий розвиток фармацевтичної галузі спричинив ускладнення в  роботі лікарів відносно раціональної фармакотерапії. Значний розрив між великою кількістю лікарських засобів та можливостями лікаря може призводити до зниження ефективності лікування. Тому необхідною була поява такого спеціаліста, як клінічний провізор.

Нагадаю, що введення цієї спеціальності було визначено новою стратегією реформи фармацевтичної галузі, в тому числі й фармацевтичної освіти як на міжнародному рівні (ВООЗ) так і на вітчизняному. Спеціальність «Клінічна фармація» та працевлаштування клінічного провізора в Україні регламентує постанова КМУ № 507 від 24.05.1997 р. (із змінами, які внесено згідно з наказом МОН № 568 від 7.07.2004 р. та № 893 від 1.12.2004 р.); наказом МОЗ України № 231 від 31.07.1998 р. «Номенклатура провізорських спеціальностей»; наказом МОН № 363 від 16.06.2005 р. «Про затвердження змін до Переліку напрямків та спеціальностей, за якими здійснюється підготовка фахівців у вищих навчальних закладах за відповідними кваліфікаційними рівнями»; наказом МОЗ України № 33 від 23.02.2000 р. «Про штатні нормативи та типові штати закладів охорони здоров’я»; наказом МОЗ України № 385 від 28.10.2002 р. «Перелік провізорських посад в закладах охорони здоров’я», а його функціональні обов’язки викладено у «Довіднику кваліфікаційних характеристик професій працівників: Охорона здоров’я» та довіднику «Посадові інструкції. Охорона здоров’я (професіонали, фахівці, технічні службовці, робітники) (Кадри підприємства)».

Але якщо у західних країнах ця професія вже давно вписалася в систему охорони здоров’я, то введення її в аналогічну вітчизняну має незавершений характер, бо перехід на  міжнародні стандарти фармацевтичної опіки затягнувся на всіх рівнях. До того ж професія клінічного провізора для України нова і багатьом навіть незрозуміла. Оскільки вона тільки формується, нам дуже важливо відпрацювати її загальне бачення. Це стає можливим саме завдяки проведенню таких конференцій, на яких колеги мають змогу поспілкуватися, обмінятися досвідом.

Хочу подякувати всім, хто приїхав до нас на мальовничу Буковину, за надзвичайно плідну співпрацю, величезне взаєморозуміння, небайдужість та одностайність у баченні майбутнього професії клінічного провізора, її необхідності, спрямування: служінні великій меті — зціленню людини.

Є.П.: Важливість залучення фахівця нового типу — клінічного провізора — до процесу поліпшення надання медичної та фармацевтичної допомоги є беззаперечним першочерговим завданням галузі охорони здоров’я України. Модель діяльності клінічного провізора в  лікувально-профілактичних закладах сьогодні знаходиться на етапі становлення та апробації. Надзвичайно інертними виявились більшість регіональних управлінь охорони здоров’я щодо введення до штатного розкладу лікарень посади клінічного провізора. Не береться до уваги і той факт, що запровадження фармацевтичної опіки на всіх рівнях надання медичної допомоги у лікувально-профілактичних закладах різного типу (стаціонарах, поліклініках) є стандартом сучасної лікувальної тактики у світі. Спільними зусиллями НФаУ і кількох медичних ВНЗ України започатковано новий напрям підготовки провізорів за спеціальністю «Клінічна фармація». Наша конференція, як і попередні, котрі проводилися на базі НФаУ, дозволила виявити проблемні питання у підготовці клінічних провізорів стратегічного напрямку у межах розвитку фармацевтичної галузі охорони здоров’я в цілому та черговий раз поділитись досвідом відносно особливостей підготовки таких спеціалістів у різних регіонах. n

Прес-служба «Щотижневика АПТЕКА»

Резолюція

Всеукраїнської науково-практичної конференції «Підготовка клінічних провізорів в Україні: досвід, проблеми та перспективи», яка відбулася на базі Буковинського державного медичного університету (Чернівці)

Учасники конференції констатують, що бурхливий розвиток фарміндустрії в світі підвищив попит на  фахівців фармацевтичної галузі. В Україні збільшилась кількість мереж аптечних закладів різних форм власності. Відкриті фармацевтичні факультети при багатьох медичних ВНЗ України. З огляду на модернізацію фармацевтичної освіти, її європейську спрямованість та зваживши свої можливості, ВНЗ взяли на себе відповідальність за підготовку фахівців нової провізорської спеціальності «Клінічна фармація». З 1999 р. в Україні здійснюється підготовка спеціалістів, а з 2004 р. — магістрів зі спеціальності «Клінічна фармація».

Гармонізація системи підготовки фармацевтичних кадрів і системи їх працевлаштування в Україні вимагає:

– врахування багатовекторності призначення фармацевтичної галузі та сучасних потреб охорони здоров’я;

– забезпечення створення, виробництва, контролю якості, реалізації та раціонального використання лікарських, парфумерно-косметичних, біотехнологічних, гомеопатичних, ветеринарних засобів; біологічно активних добавок, засобів медичного призначення;

– запровадження системи раціонального (ефективного та безпечного) використання препаратів на засадах доказової медицини з урахуванням фармакоекономічних, фармакоепідеміологічних аспектів;

– забезпечення належної якості фармацевтичних послуг, продукції фармацевтичного виробництва відповідно до міжнародних стандартів (GLP, GMP, GCP, GDR, GPP тощо);

– диверсифікації фінансових, кадрових та інтелектуальних ресурсів для підготовки фармацевтичних кадрів.

Однак нині існує велика кількість проблем, пов’язаних з підготовкою клінічних провізорів в Україні:

1) остаточно не затверджена Концепція розвитку фармацевтичної освіти в  Україні;

2) не вирішено питання щодо переходу на двоступеневу структуру вищої фармацевтичної освіти (бакалавр, магістр) та внесення змін до законодавства, в тому числі до Державного класифікатора професій, переліку посад, кваліфікаційних характеристик фахівців відповідно до освітньо-кваліфікаційних рівнів, кваліфікацій, спеціальностей і спеціалізацій фахівців, яких будуть готувати для фармацевтичної галузі та потреб охорони здоров’я України;

3) не затверджений галузевий навчальний план підготовки студентів за спеціальністю «Клінічна фармація» (кожен університет користується власним тимчасовим навчальним планом, який затверджується і погоджується у встановленому МОН та МОЗ України порядку);

4) відсутні галузеві програми з багатьох навчальних дисциплін для цієї спеціальності;

5) існують певні труднощі та правові колізії при працевлаштуванні клінічних провізорів в аптечних установах;

6) назріла необхідність внесення змін до навчальних планів підготовки клінічних провізорів, зумовлена першим досвідом підготовки таких спеціалістів, сучасними потребами ринку праці, а також вилученням військової підготовки з переліку нормативних дисциплін.

На підставі зазначеного вище конференція рекомендує:

І. МОН і МОЗ України внести до переліку всеукраїнських студентських олімпіад олімпіаду з клінічної фармації.

ІІ. Центру тестування при МОЗ України ввести до переліку медичних ліцензійних іспитів «Крок 2. Клінічна фармація», організувати розробку структури його змісту та забезпечення створення банку тестових завдань.

ІІІ. Управлінням охорони здоров’я обласних держадміністрацій забезпечити введення додаткових посад клінічних провізорів у лікувально-профілактичних закладах України відповідно до чинних наказів МОЗ України.

ІV. Розробникам проекту навчального плану підготовки студентів за спеціальністю 7.110206 «Клінічна фармація» — НФаУ — внести такі зміни:

1) збільшити кількість годин для вивчення органічної, аналітичної, фізико-колоїдної хімії, мікробіології, вірусології та основ імунології;

2) збільшити кількість годин для вивчення навчальної дисципліни «Патологічна фізіологія з основами патологічної анатомії» і перенести її вивчення з 2 на 3 курс поряд з вивченням біологічної хімії;

3) зважаючи на наявність у навчальному плані підготовки клінічних провізорів навчальної пропедевтичної практики з організації економіки фармації та відсутність цієї дисципліни в навчальному плані, ввести до навчального плану дисципліну «Організація фармацевтичної справи» на 4 та 5 курсах;

4) змінити назви деяких навчальних дисциплін на такі, що більшою мірою відображатимуть їх зміст:

– «Медична біологія» на  «Медична біологія, паразитологія та генетика»;

– «Нормальна анатомія та основи гістології» на «Анатомія людини та основи гістології»;

– «Нормальна фізіологія» на  «Фізіологія»;

– «Мікробіологія та паразитологія» на «Мікробіологія з основами імунології»;

– «Патологічна фізіологія з основами патологічної анатомії» на «Патологія»;

– «Фармакоекономіка» на  «Фармакоекономіка та організація фармацевтичної справи».

V. Розробникам освітньо-професійної програми підготовки спеціалістів за фахом «Клінічна фармація» 7.110206 — НФаУ — внести до списку Б «Рекомендований перелік навчальних дисциплін і практик» дисципліну «Фармакотерапія», зважаючи на представлення її у додатку А «Система змістовних модулів» за шифрами 1.09–1.11.

VІ. Розробникам проекту навчального плану спеціалізації (інтернатури) за фахом 7.110206 «Клінічна фармація» — НФаУ — внести до нього такі зміни: додати окремий перелік основних практичних навиків для оволодіння чи удосконалення провізорами-інтернами освітньо-кваліфікаційного рівня «спеціаліст» під час навчання в інтернатурі денної та заочної форм на базах аптечних установ та лікувально-профілактичних закладів. Розглянути питання щодо можливості збільшення тривалості заочного навчання у аптечних установах до 15–19 тиж.

Заступник голови оргкомітету конференції, професор, доктор медичних наук
М.Ю. Коломоєць

Відповідальний секретар конференції, кандидат медичних наук
Є.П. Ткач

Бажаєте завжди бути в курсі останніх новин фармацевтичної галузі?
Тоді підписуйтесь на «Щотижневик АПТЕКА» в соціальних мережах!

Коментарі

Коментарі до цього матеріалу відсутні. Прокоментуйте першим

Добавить свой

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*

Останні новини та статті