Права пацієнтів не мають кордонів. Європейський день захисту прав пацієнта в Україні

16 квітня в приміщенні МОЗ України відбулася прес-конференція, присвячена Європейському дню захисту прав пацієнта (European Patients’ Rights Day), який вдруге відзначається у всіх країнах Європи. Організатором заходів в Україні стала Спілка громадських організацій «Всеукраїнська асоціація захисту прав пацієнтів «Здоров’я нації» під егідою Всеєвропейської організації «Active Citizenship Network» (ACN) за підтримки Громадської ради МОЗ України, а також Української медико-правової асоціації та Всеукраїнського лікарського товариства. Право людини на здоров’я є незаперечним і записане в Конституції України. На прес-конференції йшлося про те, яким чином права пацієнтів захищаються в нашій державі. Обговорювалося також законодавче підґрунтя їх реалізації в Україні та проекти його вдосконалення.

Рішення про проведення Європейського дня захисту прав пацієнта було прийняте 29 березня 2007 р. Європейським Парламентом. Ініціативу в цьому питанні виявила ACN, до складу якої входять 100 громадських організацій з 30 країн Європи, і тепер 18 квітня в усіх цих країнах відзначають День захисту прав пацієнта. Оскільки Україна приєдналася до Ради Європи більше 10 років тому, ця дата відзначається і в нашій державі. Однак сьогодні це лише привід в черговий раз обговорити реалії захисту прав пацієнтів в Україні з огляду на загальний стан галузі охорони здоров’я та законодавчої бази. Адже Європейську хартію про права пацієнтів, яка затверджена у 2002 р., до цього часу не ратифіковано в нашій державі. У цьому документі міститься перелік прав пацієнтів, який гарантує високий рівень охорони здоров’я (ст. 35 Хартії фундаментальних прав Європейського Союзу). Таким чином, визначається висока якість надання медичної допомоги різними національними системами охорони здоров’я в Європі.

Перелік прав пацієнта містить 14 пунктів:

  • право на профілактичні заходи;
  • право на доступність допомоги (медична допомога гарантовано надається кожному без дискримінації за фінансовим станом, місцем проживання, діагнозом та часом звертання по  допомогу);
  • право на отримання інформації (щодо особистого здоров’я, медичних послуг, доступних сучасних технологій);
  • право на інформовану згоду (забезпечує активну участь пацієнта у прийнятті рішень стосовно стану свого здоров’я, можливих процедур та лікування);
  • право вибору (кожна особа має право вільного вибору лікувальних процедур та осіб, які надають медичну допомогу);
  • право на конфіденційність;
  • право на повагу до часу пацієнта (швидке отримання своєчасної медичної допомоги впродовж необхідного періоду);
  • право на допомогу, яка відповідає прийнятим стандартам якості;
  • право на безпеку (захист від шкоди, яка може бути заподіяна через неякісне функціонування системи надання медичної допомоги, недбалість чи лікарську помилку);
  • право на використання сучасних технологій (незалежно від матеріального стану особи);
  • право на усунення болю;
  • право на індивідуалізоване лікування;
  • право на скаргу;
  • право на отримання компенсації за заподіяну шкоду.

Захист прав пацієнта залежить, у першу чергу, від держави

Ігор ЯковенкоБезперечно, забезпечення прав пацієнта необхідно, оскільки вони ґрунтуються на основних правах людини. Заступник міністра охорони здоров’я України Ігор Яковенко окреслив шляхи роботи, що ведеться в цьому напрямку.

Для Міністерства охорони здоров’я України захист прав пацієнта є пріоритетом. Однак, якщо їх перелік, визначення і трактування має багато аналогів у світовій практиці, питання їх забезпечення повинні цілком враховувати національну специфіку. Таким чином, захист прав пацієнта залежить, перш за все, від держави, тому і роль державних інституцій повинна бути чітко окреслена. А для реального управління цими процесами необхідним є включення ринкових механізмів, активна учать громадських організацій, підкреслив І. Яковенко.

Народний депутат України Сергій Шевчук (БЮТ) розпочав свій виступ із добре відомої дефініції здоров’я згідно з визначенням ВООЗ: «Здоров’я — це не лише відсутність хвороби, а й стан повного фізичного, душевного і соціального благополуччя». Незначний відсоток українців відповідає всім критеріям цього визначення. І цю проблему треба вирішувати спочатку на законодавчому рівні, оскільки сьогодні в Україні немає окремого законодавчого акта щодо прав пацієнтів. Такий законопроект має бути представлений, перш за все, профільним комітетом з питань охорони здоров’я.

Ми повинні свідомо піти на так звану соціальну піротерапію

Також С. Шевчук зазначив, що слід загострити увагу на питанні, яке може непокоїти медичну громадськість, — проблемі відшкодуванні збитків пацієнтам. «Ми повинні свідомо піти на так звану соціальну піротерапію, щоб держава змогла самостійно позбутися захворювання у вигляді гіпердіагностики та гіперлікування платоспроможних пацієнтів», — підкреслив він.

Стан справ із переходом до моделі загальнообов’язкового державного соціального страхування був порівняний із підготовкою до операції, коли хірурги обробили операційне поле і уникають моменту першого розрізу, перекладаючи замість цього інструментарій.

«Без залучення фахівців фінансово-економічного блоку уряду це питання залишається на рівні обговорення», — зазначив С. Шевчук.

Пацієнти повинні позбутися правового нігілізму

Отже сьогодні в Україні склалася непроста ситуація із захистом прав пацієнтів. Попри недосконалість чинного законодавства, ці права передбачені Цивільним кодексом України, Основами законодавства України про охорону здоров’я, Законом України «Про захист прав споживачів» тощо. Однак більшість пацієнтів та медичних працівників недостатньо обізнані в цьому питанні.

За словами Радміли Гревцової, голови Української медично-правової асоціації, пацієнти не знають своїх прав і способів їх захисту. У випадках заподіяння шкоди здоров’ю пацієнта для лікаря передбачено цивільно-правову, адміністративну, дисциплінарну та кримінальну відповідальність. Складно переоцінити роль поінформованості сторін, зазначила Р. Гревцова. «Пацієнти повинні позбутися правового нігілізму. 70% всіх конфліктів між закладами охорони здоров’я і пацієнтами лежать в інформаційній площині (пацієнту не було надано інформації про стан його здоров’я, ризики і ускладнення лікування, тощо). Дуже часто лікарі не дотримуються прав пацієнтів — через їх незнання», — підкреслила вона.

Тим не менш, пацієнти в Україні все частіше користуються судовими механізмами захисту своїх прав. Основним доказом у цивільних і кримінальних медичних справах є висновок судово-медичної експертизи. Однак бюро судово-медичної експертизи підпорядковане Міністерству охорони здоров’я України, що не відповідає стандартам незалежності експертів, визнаних у демократичних країнах.

У цій непростій ситуації зростає роль громадських організацій у захисті прав пацієнтів. Як відзначила голова правління Спілки захисту прав пацієнтів Валентина Очеретенко, головне завдання громадської організації, що працює в медичній галузі, — розповсюдження інформації та підвищення рівня обізнаності населення про культуру охорони власного здоров’я. Адже про якість надання медичної допомоги йдеться в тому випадку, коли пацієнт сам зацікавлений у своєму здоров’ї. Тому кожен українець повинен усвідомити, як важливо займатися, перш за все, профілактикою, а не лікуванням.

«Нас троє — ти, я і хвороба. Від того, на чий бік ти станеш, залежить результат», — говорив великий Авіценна. І в Європейський день захисту прав пацієнта можна ще раз переконатися у правильності вислову великого лікаря. n

Ольга Солошенко

Бажаєте завжди бути в курсі останніх новин фармацевтичної галузі?
Тоді підписуйтесь на «Щотижневик АПТЕКА» в соціальних мережах!

Коментарі

Коментарі до цього матеріалу відсутні. Прокоментуйте першим

Добавить свой

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*

Останні новини та статті