Так же замирает сердце перед сказочной невозможностью того, что сейчас произойдет…
Здесь обещание чуда действительно кончается чудом. И описать это чудо, как оно есть, нельзя…
В. Пелевин
Новое руководство МЗ Украины подошло к проблеме доступности лекарственных средств комплексно, поставив задачу разработать Государственную целевую программу «Развитие импортозаменяемых производств в Украине и замещение импортиртируемых лекарственных средств отечественными, в том числе биотехнологическими препаратами и вакцинами» на 2011–2021 гг.
Исследуя корень проблем отечественного здравоохранения, традиционно сначала определили виновных — ими оказались зарубежные фармпроизводители: «Рынок лекарственных средств в Украине составляет 2,7 млрд дол США ежегодно. 70% — это импорт в денежном выражении, 30% — объем продаж отечественных производителей», — заявил министр здравоохранения Украины Илья Емец. Далее он отметил, что эти 70%, или приблизительно 2 млрд дол США, пошли на обогащение зарубежных производителей лекарств, а не на развитие медицинской отрасли Украины. «А что нам от этого? Они с нас имеют деньги, а наша медицина все хуже и хуже. И мы кричим, что нам не хватает денег. А они лежат, эти деньги».
Сообщив, что сводный бюджет медицинской отрасли Украины в 2010 г. составлял 41 млрд грн., в этом году — 42 млрд грн., И. Емец поставил вопрос ребром: «Вы думаете, от этого будет улучшаться медицина? Без реформ (…) — никогда» ( www.interfax.com.ua ).
Короче, от мировой фармацевтической мафии все зло, и если бы в Украине не было импортных препаратов, то ее экономика давно бы уже модернизировалась, расцветали бы инновационные технологии, укреплялись бы европейский выбор и демократия, наполнился бы Госбюджет, и мощные денежные потоки, насытив систему здравоохранения, хлынули бы в развитие культуры…
Дальше не буду продолжать, поскольку охватившее меня чувство полноты жизни выразили еще 200 лет назад русские классики: «…Пишу тебе, окруженный деньгами, афишками, стихами, прозой, журналами, письмами, — и все то благо, все добро » (цитировал слова Г.Р. Державина в своем письме брату А.С. Пушкин 30 января 1823 г., и этот перечень можно продолжить).
Очевидно, такие же чувства испытывали авторы Концепции Государственной целевой программы развития импортозамещаемых производств в Украине (далее — Концепция), разработав целый ряд предложений по модернизации отечественной фармотрасли, а заодно и национального правового поля. Остановимся на некоторых из них подробнее.
Коллекция отечественных «инноваций»
«Революционность» проекта реформ отрасли как раз и состоит в том, что его авторы с негодованием отвергают не только обанкротившееся «Запад нам поможет!», но и предлагают вытеснить его (вместе с другими частями света) из фармацевтического сегмента украинской экономики. Разве что «их» технологии и оборудование взять. Красной нитью через Концепцию проходит государственная проблема импортозависимости Украины и насущная задача ее искоренения.
Вспомнив о том, что их предшественники на поприще реформ здравоохранения тоже пытались как-то решить проблему обеспечения населения лекарствами, что фиксировалось в соответствующих государственных и общегосударственных программах, краткий перечень которых приведен на с. 2 п. 1 «Определение проблемы» Концепции, ее авторы делают неутешительный вывод:
«Цими програмами було передбачено щорічну закупівлю за державні кошти лікарських засобів для лікування та профілактики низки захворювань. Незважаючи на постійне збільшення сум закупівель за рахунок державного бюджету, їх не вистачає для забезпечення хворих життєво важливими лікарськими засобами, у тому числі біотехнологічними препаратами та вакцинами. Місцеві органи державної виконавчої влади також здійснюють закупівлю лікарських засобів за державні кошти. При цьому переважна частка державних коштів витрачається на закупівлю імпортних лікарських засобів і тільки незначні суми — на закупівлю препаратів, що виробляються фармацевтичними підприємствами України.
Отже, сьогодні закупівля ліків за державні кошти не вирішує повністю проблеми доступності лікарських засобів для населення України…»
Уже через 2 абзаца этот вывод конкретезируется:
«Проведений аналіз свідчить, що в Україні щорічно витрачаються великі державні кошти на закупівлю імпортних лікарських засобів, що фактично є підтримкою закордонних фармацевтичних виробників у той час, коли вітчизняна фармацевтична галузь є досить потужною і має всі можливості для виробництва якісних генеричних лікарських засобів.Зараз в Україні існують значні резерви імпортозаміщення і в першу чергу за групами препаратів, що використовуються в кардіології (63%), анестезіології та реаніматології (61%), ревматології (60%), антимікробних засобів (59%). Тобто в цих групах є можливість відмовитись від 59–63% імпортних ліків».
Тут у меня, правда, возникает чисто юридический вопрос, как в правовом государстве можно «отказаться» от 60% импортных препаратов той или иной группы, прошедших государственную регистрацию, производители которых наверняка успели заключить договоры об их поставках в Украину…
…Забегая вперед, скажу, что все «заморочки» с хоздоговорами, патентами и прочими пережитками капиталистического бюрократизма предлагается решить в п. 5 «Шляхи і способи розв’язання проблеми» Концепции, с последующим развитием в части «лоббирования интересов отечественного производителя, например:
- «обґрунтувати та запровадити правові механізми захисту національного виробника шляхом обмеження реєстрації та імпортних закупівель лікарських засобів, аналоги яких виробляються в достатній кількості вітчизняними підприємствами;
- запровадити нові преференції для вітчизняних фармвиробників при освоєнні виробництва конкурентоспроможних інноваційних та генеричних імпортозамінних лікарських засобів, а також при державній закупівлі вітчизняних лікарських засобів».
Представляя интересы некоторых зарубежных фармпроизводителей в спорах относительно «преждевременности» воспроизведения их инноваций, дерзну задать вопрос: а в чем будут состоять «преференции» отечественным производителям, если они начнут производить их копии до окончания срока патентной защиты или эксклюзивности данных?
Ладно, «забыли» о требованиях Соглашения ТРИПС и своем членстве во Всемирной торговой организации, перешли на отечественную продукцию. Но дальше-то что будет? Неужели международные фармкомпании станут с гибельным восторгом продолжать щедро поить нас своими инновациями?
Или государство на полном серьезе собирается выделять миллиарды на отечественные разработки или закупку лицензий, например:
«Фінансувати за кошти держбюджету закупівлю ліцензій на виробництво інноваційних лікарських засобів, призначених для лікування соціально небезпечних захворювань (туберкульоз, СНІД та ін.), з подальшим розміщенням їх виробництва на провідних фармацевтичних підприємствах».
Финансы поют романсы
Финансовые вопросы Государственной программы импортозамещения и пути их решения, сформулированные в Концепции, заслуживают особого внимания и будут рассмотрены в продолжении статьи.
Накануне же выходных их бодро-оптимистический характер можно проиллюстрировать следующим примером (п. 6 «Очікувані результати виконання програми, визначення їх ефективності» Концепції):
«Якщо взяти до уваги, що вартість розробки одного препарату-генерика складає в середньому 450 тис. грн., ціна сучасного обладнання для науково-дослідних робіт — 1 млн грн, термін розробки — 1 рік, то при заміні тільки одного імпортного препарату, закупленого за державні кошти на суму 5 млн грн., на вітчизняний імпортозамінний препарат-генерик вартістю 2 млн грн. економія державних коштів вже в перший рік після промислового випуску і виведення на ринок вітчизняного лікарського засобу складе 3 млн грн., за наступні 3 роки — ще 9 млн грн. Отже, за 5 років економія
бюджетних коштів може сягнути близько 15 млн грн. тільки завдяки заміщенню одного імпортного препарату. Тобто оснащення наукових досліджень зі створення генеричних лікарських препаратів вітчизняного виробництва сучасним обладнанням сприятиме 10-кратній окупності бюджетних інвестицій за вказаний термін.
При попередній оцінці вартості державної програми з виробництва імпортозамінних вітчизняних лікарських засобів у 520 млн грн., прогнозований грошовий потік від збільшення ринкової частки лікарських засобів вітчизняного виробництва з 24,5% до 50% дорівнюватиме 2261,5 млн грн. Він враховує очікувані додаткові надходження до бюджету у вигляді збільшення податку на прибуток від зростання обсягів вітчизняного виробництва лікарських засобів та економію за державними закупівлями з державного та місцевих бюджетів і по роках складатиме: 2012 рік — 234,9 млн грн.; 2013 рік — 387,7 млн грн.; 2014 рік — 478,5 млн грн.; 2015 рік — 560,2 млн грн.; 2016 рік — 600,2 млн грн.Враховуючи ситуацію з існуючою у 2010 р. часткою фінансування державних закупівель із державного бюджету, очікувана економія бюджетних коштів, навіть без урахування витрат місцевих бюджетів, дорівнюватиме 782,4 млн грн. Таким чином, загальна економія коштів державного бюджету за 5 років з імовірним збільшенням податкових надходжень складатиме 900,3 млн грн.».
Этот скромный расчет начинается и заканчивается практически одинаковыми словами, настолько значимыми и емкими, что они с небольшими изменениями повторяются и в других разделах Концепции:
«Виконання програми, насамперед, буде мати значні соціальні наслідки, оскільки вона спрямована на підвищення забезпечення населення України ліками, зростання цінової доступності життєво важливих лікарських засобів, які не будуть поступатися імпортним препаратам за ефективністю, безпечністю та якістю. Це сприятиме підвищенню рівня здоров’я нації і лікарської безпеки України .
Реалізація програми дозволить до 2021 року задовольнити внутрішній попит та забезпечить потребу охорони здоров’я України в лікарських препаратах вітчизняного виробництва не менш ніж 50% (у грошовому вираженні) та на 85% за номенклатурою життєво важливих лікарських препаратів» (зарубежные фармпроизводители могут убедиться в серьезности этих намерений, заглянув в приложения пояснительной записки Концепции и найдя в таблице соответствующей фармакотерапевтической группы препаратов, требующих немедленного импортозамещения, названия своих брэндов — лидеров рейтинговых продаж, рекламных бюджетов и т.д.)
Главное, что «Виконання цієї програми надасть можливість швидко здійснити впровадження у виробництво багатьох життєво важливих вітчизняних імпортозамінних лікарських засобів та вивести на сучасний рівень вітчизняні наукові дослідження з розробки та створення оригінальних фармацевтичних субстанцій».
Заканчивая на этой оптимистической ноте предварительный обзор Концепции, и в доказательство того, насколько все серьезно, хотелось бы привести еще пару цитат на языке оригинала:
- «опрацювати можливість створення наукових парків та регіональних фармацевтичних кластерів із залученням наявного наукового, освітнього, виробничого та кадрового потенціалу окремих регіонів;
- прискорити створення фармацевтичних кластерів, які являють собою поєднання в єдиний комплекс освітнього, наукового та виробничого потенціалу;
- розробити нові й удосконалити існуючі освітні програми та програми підвищення кваліфікації для забезпечення вітчизняної фармацевтичної галузі кадрами нового типу».
Короче, создание фармацевтического «Сколково» не за горами и нужно вместе с авторами Концепции с уверенным оптимизмом смотреть в будущее, ведь «Кажущаяся наивность мифологии есть свидетельство духовного здоровья народа» (В. Пелевин) , а если бы у нас не было мечтателей, 50 лет назад не началась бы эра покорения человеком космоса.
Так что, «Поехали!»
Коментарі