Регуляторна політика аптечного ринку: в пошуках ефективних галузевих рішень

25–27 травня 2011 р. у туристично-оздоровчому комплексі (ТОК) «Судак», АР Крим, відбулася VI спеціалізована фармацевтична конференція-практикум «АПТЕКА–2011», організована компанією «МОРІОН» та Агентством медичного маркетингу за підтримки Всеукраїнської аптечної асоціації, Всеукраїнської громадської організації «Фармацевтична асоціація «ФАРМУКРАЇНА», Асоціації виробників інноваційних ліків «АПРаД», Асоціації представників міжнародних виробників лікарських засобів в Україні (AIPM Ukraine), Всеукраїнської громадської організації «Аптечна професійна асоціація України» та Асоціації «Виробники ліків України» (див. «Щотижневик АПТЕКА» № 21 (792) від 30.05.2011 р.).

Під час першої сесії, присвяченої реаліям та можливим змінам у регуляторній політиці українського роздрібного ринку лікарських засобів, учасники конференції отримали можливість заслухати доповіді та напряму поспілкуватися з Олександром Гудзенком, головним позаштатним спеціалістом МОЗ України зі спеціальності «Загальна фармація», генеральним директором КП «Фармація» КМДА, доктором фармацевтичних наук, професором, Андрiєм Захарашем, заступником голови Державної служби України з лікарських препаратів і контролю за наркотиками, Олегом Малютою, заступником міністра охорони здоров’я АР Крим, Сергієм Коваленком, професором, проректором з наукової роботи Національного фармацевтичного університету (НФаУ), Олегом Добранчуком, керівником аналітичної служби компанії «Proхima Research».

Олександ­р ГудзенкоВідкрила пленарну сесію доповідь Олександ­ра Гудзенка, присвячена сучасному стану та перспективам розвитку фармацевтичної галузі України. За оцінками ВООЗ, фармацевтичний сектор системи охорони здоров’я України є найбільш розвинутим серед країн СНД. Відповідно до Концепції розвитку фармацевтичного сектору галузі охорони здоров’я України на 2011–2020 рр., затвердженої наказом МОЗ України від 13.09.2010 р. № 769, його стратегічною метою є організація стабільної діяльності фармацевтичного сектору, який забезпечує рівень якості та ефективності фармакотерапії та профілактики захворювань населення і в кінцевому результаті сприяє поліпшенню здоров’я працездатного населення, збільшенню тривалості і підвищенню якості життя всього населення України. Ця мета реалізується шляхом забезпечення якості та доступності ліків, їх раціональног­о використання під час лікувальних процесів, стандартизації фармацевтичної діяльност­і, сприяння розвитку вітчизняної фармацевтичної промисловості, створення системи ціноутворення лікарських засобів, що закуповую­ться за державні кошти, системи висхідного багаторівневого фахового вдосконалення працівників фармацевтичної сфери та єдиного інформаційного простору.

В Україні сформувалося нове бачення фармацевтичної сфери як невід’ємної складової системи охорони здоров’я. У зв’язку з цим усвідомлюється необхідність взаємодії всіх гілок влади та широкої громадськості в збереженні найбільшої суспільної цінності — здоров’я народу. Однією з найважливіших подій в житті галузі стане прийняття проекту Закону України «Про лікарські засоби» (нова редакція), що був підготовлений широким колом провідних фахівців галузі, опублікований у ЗМІ та обговорений громадськістю.

З моменту прийняття закону минуло більше 14 років, і за цей час у фармацевтичну практику України введено ряд сучасних європейських норм та правил, які нині потребують внесення до Закону. Зокрема, в розділ «Виробництво, виготовлення лікарських засобів» внесена вимога, що підставою для видачі ліцензії на виробництво ліків є відповідність матеріально-технічної бази для виробництва і проведення контролю якості продукції Правилам належної виробничої практики (GMР). Ця вимога набуває актуальності у зв’язку із членством України в Системі співробітництва фармацевтичних інспекцій (Pharmaceutical inspection cooperation scheme — PIC/S).

Законопроект містить значно розширений глосарій з чітким визначенням термінів та понять, що дозволить учасникам ринку уникнути непорозумінь при їх тлумаченні. Також у документі з’явився новий розділ «Фармацевтична практика», який містить загальні вимоги до провадження діяльності з оптової та роздрібної реалізації лікарських засобів.

Як зазначив О. Гудзенко, даний проект збалансований та враховує інтереси всіх учасників ринку — від розробників до споживачів, а прийняття проекту врегулює правові відносини, пов’язані зі створенням, виробництвом, реалізацією, контролем якості лікарських засобів, визначить права та обов’язки підприємств, установ, організацій та громадян.

Фармацевтична сфера в Україні сьогодні — це сформована структура, проте низка проблем залишається гострою та потребує першочергового вирішення. Це стосується впровадження європейських стандартів обігу лікарських засобів, оновлення технологій їх виробництва та введення нових потужностей, впровадження державного замовлення на вітчизняні ліки та системи підтримки вітчизняних виробників, створення сприятливих умов для інвестиційної діяльності в Україні та системи єдиного інформаційного простору, вдосконалення системи ціноутворен­ня на лікарські засоби. Крім того, якщо нині впроваджуються у сферу практичної діяльності стандарти належної виробничої (GMP), клінічної (GCP), лабораторної (GLP) практик, належної практики дистрибуції (GDP), то робота над затвердженням та впровадженням стандартів аптечної практики (GPP) тільки починається.

Важливою подією минулого року стало затвердження на VII Національному з’їзді фармацевтів України, який відбувся 15–17 вересня 2010 р., Етичного кодексу фармацевтичних працівників.

Доповідач визнав, що традиційно фармація не розглядається як безпосередній учасник лікувального процесу і розвивається окремо від усієї системи охорони здоров’я. Сьогодні, коли відбувається реформування медичної галузі, фармацевтичний сектор знову лишився осторонь. Навіть останній законопроект «Про реформування у Вінницькій, Дніпропетровській, Донецькій областях та м. Києві системи охорони здоров’я» не враховує аптечні установи як заклади охорони здоров’я, що надають первинну медико-санітарну допомогу. Пацієнт, отримавши рецепт лікаря, йде до аптечного закладу і від консультації провізора нерідко залежить ефективність застосування препарату.

Рецептурний відпуск ліків

О. Гудзенко підкреслив, що сьогодні проблема рецептурного відпуску полягає не в тому, що аптеки не хочуть здійснювати відпуск ліків за рецептом, а в тому, що населення не може отримати цей рецепт. Звичайно, за умови запровадження медичного страхування та системи реімбурсації проблема порушень відпуску рецептурних препаратів зникне сама по собі, адже пацієнт буде зацікавлений в отриманні призначень лікаря.

Запровадження в Україні системи відшкодування вартості лікарських засобів при амбулаторному лікуванні могло б суттєво вплинути не лише на доступність препаратів, але й на розвиток вітчизняної фармацевтичної галузі, оскільки світова практика свідчить, що в першу чергу відшкодовується вартість генеричних препаратів.

Щодо реклами лікарських засобів

Як зауважив доповідач, структура захворюваності та споживання ліків в Україні не співпадає, що спричинено некоректною рекламою препаратів. Цю проблему пропонувалось вирішити за допомогою декількох законопроектів, які передбачали в тому числі й повну заборону реклами лікарських засобів. Проте 19 квітня 2011 р. Верховна Рада прийняла у другому читанні та в цілому Закон України «Про внесення змін до статті 21 Закону «Про рекламу», згідно з яким рекламодавці повинні супроводжувати рекламу текстом попередження такого змісту: «Самолікування може бути шкідливим для вашого здоров’я», який займає не менше 15% площі чи обсягу (тривалості) всієї реклами. Закон набуде чинності 12.08.2011 р.

Проте не лише рекламодавці повинні попереджувати про небезпеку самолікування. Велике значення мають знання та навички аптечного працівника. Наказом МОЗ від 16.05.2011 р. № 284 «Про затвердження протоколів провізора (фармацевта)» було введено протоколи. Їх дотримання при відпуску безрецептурних препаратів дозволить і аптечним працівникам, і пацієнтам підібрати ефективне та доступне медикаментозне лікування, що також можна вважати елементом надання первинної медико-санітарної допомоги. В умовах стаціонару, безумовно, важливу роль відіграє клінічний провізор, адже хто, як не цей спеціаліст, надасть достовірну інформацію щодо застосування того чи іншого препарату. О. Гудзенко зазначив, що без функціонування клінічних провізорів запровадження формулярної системи та страхової медицини неможливе.

Акредитація аптечних закладів

Доповідач підкреслив, що аптеки — це заклади охорони здоров’я, де надається медична допомога у вигляді фармацевтичних послуг, а не крамниці, тому їх акредитація має велике значення. Він звернув увагу фармацевтичного співтовариства на проект наказу МОЗ України «Про затвердження критеріїв та стандартів державної акредитації фармацевтичних (аптечних) закладів», який розміщено на сайті МОЗ України, та закликав долучитися до його обговорення.

О. Гудзенко зазначив, що сьогодні в ме­жах адміністративної реформи буде скорочуватись кількість державних службовців, зокрема, і в МОЗ України, що може призвести до загострення проблем виконання вимог законодавства щодо функціонування фармацевтичного сектору. На жаль, в профільному міністерстві сьогодні взагалі відсутній підрозділ, який би займався проблемами фармації. Тому професійне співтовариство повинно надавати МОЗ України свої пропозиції щодо вдосконалення галузі та механізми їх реалізації з урахуванням сучасного рівня трансформації суспільства. Він ще раз підкреслив, що розвиток фармації слід розглядати в контексті реформування всієї сфери охорони здоров’я як невід’ємної складової первинної ланки надання медичної допомоги, що надає широкий спектр фармацевтичних послуг.

У багатьох країнах в аптечному закладі можна виміряти артеріальний тиск, визначити рівень глюкози в крові, вагітність, отримати консультацію з приводу деяких симптомів захворювання тощо. Хронічна нестача коштів на потреби первинної ланки зумовила недоступність лікаря для багатьох наших співвітчизників, тому одним з механізмів вирішення проблеми могло б стати запровадження переліку мінімальних медичних послуг, які могли б надавати аптечні заклади. Розширення аптечних послуг призведе до збільшення кількості відвідувачів та підвищення прибутку закладу.

Пріоритети розвитку галузі

Основні пріоритети розвитку фармацевтичної галузі, на думку О. Гудзенка, наступні:

  • активна участь фармацевтичної спільноти у реформуванні галузі охорони здоров’я;
  • приведення законодавчої та нормативно-правової бази у відповідність до вимог сьогодення;
  • удосконалення фармацевтичної освіти та підвищення кваліфікації (запровадження безперервного циклу навчання спеціалістів);
  • створення потужного інформаційного поля фармацевтичної сфери, що дозволить надавати професійну та об’єктивну інформацію споживачам;
  • запровадження інноваційних технологій у віт­чизняне виробництво ліків;
  • розробка та запровадження ефективних ринкових механізмів регулювання цін на лікарські засоби, в тому числі шляхом формування державного замовлення;
  • запровадження системи відшкодування вартості ліків;
  • продовження впровадження європейських стандартів діяльності — GMP, GDP, GLP, GPP, фармацевтичної опіки тощо;
  • розробка ефективних та дієвих механізмів впливу професійної фармацевтичної громадськості на всі процеси, що відбуваються у контрольно-дозвільній системі, зокрема, на ліцензування, атестацію кадрів, акредитацію аптечних закладів;
  • запровадження механізмів контролю за дотриманням Етичного кодексу фармацевтичного працівника.

Завершуючи доповідь, О. Гудзенко пообіцяв, що й надалі на посаді головного позаштатного спеціаліста МОЗ буде докладати максимум зусиль для реалізації проголошених пріоритетів в Україні та підтримувати всі раціональні починання фармацевтичного співтовариства.

Андрiй ЗахарашПитання системи державного контролю якості лікарських засобів в Україні висвітлив Андрiй Захараш, зазначивши, що стрімке зростання рівня фармацевтичної індустрії зобов’язує постійно вдосконалювати методи її регулювання, а багатополярна структура світової економіки диктує необхідність гармонізації стандартів якості ліків на базі передового досвіду Європи, США, Росії. Ці потреби було враховано під час реформування контролю якості лікарських засобів, яке тривало протягом 2009–2011 рр. Здійснення державного контролю за виконанням суб’єктами господарювання незалежно від форм власності вимог законодавства України щодо забезпечення якості лікарських засобів під час їх ввезення, зберігання, виробництва, реалізації, та медичного застосування — основний напрямок роботи центрального органу виконавчої влади у сфері контролю якості лікарських засобів.

Протягом 2010 р. робота Державної інспекції з контролю якості лікарських засобів МОЗ України (Держлікінспекція МОЗ) була спрямована на вдосконалення регуляторної діяльності у сфері обігу лікарських засобів і виробів медичного призначення. З цією метою проведено наступні заходи:

  • впровадження системи якості Держлікінс­пекції МОЗ;
  • формування штату інспекторату щодо дотримання вимог GMP та навчання інспекторів;
  • повноправне членство Держлікінспекції МОЗ в PIC/S з 01.01.2011 р.;
  • співробітництво з регуляторними органами країн — членів PIC/S;
  • навчання інспекторів у сфері вимог GMP під егідою PIC/S.

Аналізуючи діяльність роботи Держлікінс­пекції МОЗ в 2010 р., А. Захараш зазначив, що було проведено 78 планових та 18 позапланових перевірок виробників лікарських засобів, за результатами яких припинено діяльність 41 та анульовано ліцензію 12 підприємств. Перевірено 2687 ліцензіатів, що здійснюють оптову та роздрібну торгівлю ліками, та анульовано 403 ліцензії.

Основні порушення, виявлені під час планових та позапланових перевірок:

  • відсутність необхідних умов для вільного доступу осіб з обмеженими фізичними можливостями до аптек та аптечних кіосків;
  • невідповідність стану приміщень та устаткування вимогам санітарно-протиепідемічного режиму аптечних закладів;
  • невідповідність загальної площі приміщень аптечного кіоску вимогам державних будівельних норм;
  • порушення вимог законів України, постанов КМУ, наказів МОЗ України, Держлік­інспекції МОЗ України та інших нормативно-правових актів, що регулюють діяльність, пов’язану з обігом лікарських засобів;
  • реалізація препаратів, не зареєстрованих в Україні, без сертифікатів якості виробника, або термін придатності яких минув;
  • невпорядкованість утримання та зберігання особистого та спеціального одягу, господарського інвентарю.

Доповідач нагадав присутнім, що в Україні створена та функціонує 3-рівнева система конт­ролю якості лікарських засобів, а саме: державний контроль при їх ввезенні на територію України; контроль уповноваженими особами суб’єктів господарювання; контроль інспекторами територіальних органів Держлікінспекції МОЗ під час здійс­нення планових та позапланових перевірок суб’єктів господарювання.

Минулого року на територію України суб’єктами господарювання ввезено 119 579 серій лікарських засобів та видано 129 негативних висновків про їх якість. За І кв. 2011 р. на територію України суб’єктами господарювання ввезено 24 656 серій лікарських засобів та видано 16 негативних висновків.

За 2010 р. Держлікінспекцією МОЗ надано 385 приписів про заборону реалізації (торгівлі), зберігання та застосування лікарських засобів:

  • 145 приписів про заборону 388 серій 116 найменувань неякісних лікарських засобів;
  • 43 приписи про заборону 77 серій 29 найменувань фальсифікованих лікарських засобів;
  • 197 приписів про заборону 265 найменувань незареєстрованих лікарських засобів.

За І кв. нинішнього року Держлікінспек­цією МОЗ надано 42 приписи на 48 найменувань незареєстрованих лікарських засобів; 12 — про заборону 12 серій 6 найменувань фальсифікованих лікарських засобів; 54 — про заборону обігу 44 серій 40 найменувань препаратів.

Окремо доповідач зупинився на проблемі фальсифікованих лікарських засобів, повідомивши присутніх про основні джерела їх надходження на фармринок України. Це контрабандне постачання виробниками та реалізаторами препаратів із закордону під виглядом інших товарів; накопичення лікарських засобів, термін придатності яких минув, та наступне їх придбання на складах та в аптечній мережі України з метою подальшого переупакування та реалізації; випуск на невстановлених підприємствах фальсифікованих лікарських засобів та подальша їх доставка для фасування і упаковки в зазначений цех; випуск на великих виробництвах з використанням високотехнологічного обладнання і залученням кваліфікованих фахівців.

Одним з найвідоміших прикладів успішної боротьби з фальсифікованою продукцією стало викриття діяльності підпільного цеху із фасування та пакування лікарських засобів із продукції in bulk у Василькові Київської обл., яке провели співробітники Держлікінспекції МОЗ та право­охоронних органів. Як зазначив А. Захараш, запровадження кримінальної відповідальності за фальсифікацію фармпродукції більш ефективно захистить населення від негативних наслідків незаконного обігу та застосування фальсифікованих (підроблених) лікарських засобів.

Також у Верховній Раді України зареєстровано проект Закону України «Про внесення змін до деяких законів (щодо запобігання фальсифікації лікарських засобів)», внесений народним депутатом України В.І. Коновалюком, яким пропонується внести зміни до Кримінального кодексу України, Кримінально-процесуального кодексу України, Кодексу України про адміністративні правопорушення та Закону України «Про лікарські засоби» (прим. ред. — законопроект прийнято за основу Верховною Радою України в першому читанні 31.05.2011 р.).

Олег МалютаОлег Малюта ознайомив учасників конференції з проектом створення мережі соціальних аптек, який реалізується в АР Крим останні півроку за ініціативою Василя Джарти, голови Ради Міністрів АР Крим.

Першу аптеку було відкрито в Сімферополі 25 жовтня 2011 р., а вже до кінця 2011 р. мережа, власником якої є АР Крим, налічуватиме 33 аптечні заклади, в яких близько 16,5 тис. учасників та інвалідів Великої Вітчизняної війни можуть безкоштовно отримати препарати, а інші пільгові категорії громадян — з 5% знижкою. На розвиток аптечних закладів в бюджеті автономії на 2011 р. передбачено 10 млн грн.

З липня 2011 р. в автономії розпочнеться ще один унікальний проект — запровадження соціальної карти кримчанина, який передбачає надання щомісячної грошової допомоги на прид­бання лікарських засобів та виробів медичного призначення. Цією послугою зможуть скористатися близько 25 тис. осіб пільгових категорій громадян. Проте цією карткою, на яку щомісяця нараховуватиметься 50 грн., можна буде користуватися лише в мережі соціальних аптек. За інформацією заступника міністра, участь у проекті, окрім новоствореної республіканської комунальної мережі, можуть взяти і приватні аптеки, єдина вимога до них — встановлення граничної торговельної націнки на будь-який препарат не вище 15% цілий рік. О. Малюта повідомив,що на сьогодні вже 8 великих аптечних мереж висловили бажання приєднатися до проекту.

Ця інформація викликала гарячу дискусію серед учасників конференції. Як зазначила Світлана Пасталиця, генеральний директор КП «Ліки України» Чернігівської обласної ради, фармринок України ефективно сам себе регулює. 15% торговельна націнка на всі препарати призведе до зупинки розвитку аптечних закладів, тому робити такі гучні політичні заяви слід дуже обережно. Пролунали і думки, що встановлення такої націнки — це початок конкурентної війни в фармацевтичному бізнесі, результатом якої стане закриття невеликих аптек. О. Малюта запевнив, що 15% — це рекомендована націнка, яка може бути переглянута в будь-який момент.

Сергій КоваленкоСергій Коваленко доповів про сучасні вимоги до роботи аптечних закладів на засадах належної аптечної практики (GPP).

GPP — це діяльність, пов’язана з поставками, зберіганням і застосуванням лікарських засобів і виробів медичного призначення, що здійснюється в аптеках, лікувальних установах і домашніх умовах. Основними її елементами є просвіта та профілактика захворюваності, забезпечення раціонального застосування рецептурних лікарських засобів та виробів медичного призначення, відповідального самолікування, вплив на виписування та застосування препаратів та ін.

Запровадження в Україні стандартів GPP матиме надзвичайно велике значення, адже ця практика спрямована переважно на профілактику захворювань, а не на їх лікування, орієнтована на пацієнта, забезпечує дотримання професійної етики, акцентує увагу на значенні інформування пацієнтів про правильне застосування препаратів, заохочує раціональне виписування та застосування лікарських засобів та забезпечує високий рівень професіоналізму фахівців. У доповіді також було зазначено, що привнесення в діяльність фармацевтів елементів GPP дозволить протидіяти проникненню на ринок фальсифікованих і субстандартних лікарських засобів та ефективно здійснювати зв’язок лікар — фармацевт — пацієнт.

У своїй доповіді С. Коваленко зупинився і на проблемі відсутності єдиних кваліфікаційних вимог щодо уповноваженої особи, яка безпосередньо відповідає за недопущення до обігу неякісної продукції. У світлі концепції забезпечення якості ліків уповноважені особи повинні бути присутні на всіх етапах життєвого циклу лікарського засобу, перш за все при виробництві, дистрибуції та роздрібній реалізації.

Відповідно до Інструкції про порядок конт­ролю якості лікарських засобів під час оптової та роздрібної торгівлі, затвердженої наказом МОЗ України від 30.10.2001 р. № 436, уповноважена особа — особа, призначена керівником суб’єкта господарської діяльності на відповідну посаду фармацевтичного закладу, на яку відповідно до наказу покладено здійснення вхідного контролю якості лікарських засобів, які підлягають оптовій та роздрібній торгівлі. Проте це твердження суперечить іншим нормативним документам. У лікувально-профілактичних закладах вхідний контроль якості препаратів здійснюється уповноваженими особами (головними/старшими медсестрами, провізорами або фармацевтами лікарняних аптек), призначеними наказом керівника закладу відповідно до Правил зберігання та проведення контролю якості лікарських засобів у лікувально-профілактичних закладах, затверджених наказом МОЗ України від 16.12.2003 р. № 584.

У Ліцензійних умовах провадження господарської діяльності з виробництва лікарських засобів, оптової, роздрібної торгівлі лікарськими засобами, затверджених наказом Держлікінс­пекції МОЗ України від 21.09.2010 р. № 340, зазначено, що уповноважена особа повинна мати повну вищу фармацевтичну освіту, здобути освітньо-кваліфікаційний рівень фахівця — спеціаліст, отримати сертифікат про присвоєння (підтвердження) звання провізора загального профілю (для фахівців, які закінчили вищий навчальний заклад після 1992 р.) або загальної фармації та мати стаж роботи за фахом не менше 2 років. При цьому виконання обов’язків уповноваженої особи, відповідальної за функціонування системи забезпечення якості лікарських засобів в аптеці, що розташована у сільській місцевості, може покладатися на особу із фармацевтичною освітою, яка здобула освітньо-кваліфікаційний рівень фахівця — молодший спеціаліст, бакалавр.

Проаналізувавши ці документи, С. Коваленко зробив висновок, що обов’язки уповноважених осіб можуть виконувати посадові особи від завідувача аптеки до фармацевта з середньою освітою або медсестри. При цьому в Переліку посад фармацевтичних працівників така професія взагалі відсутня. Як зазначив доповідач, необхідна спеціальна підготовка провізорів для цієї посади як в аптечних, так і в лікувально-профілактичних установах, та в подальшому організація на регулярній основі їх професійного навчання та поповнення знань. Саме в підготовці відповідних спеціалістів провідну роль відіграє кафедра управління якістю, організована в НФаУ в 2002 р., на базі якої ведеться навчання студентів за фахом «Якість, стандартизація і сертифікація».

Робота кафедри спрямована на підготовку висококваліфікованих фахівців, здатних ефективно вирішувати питання оптимізації діяльності фармацевтичних підприємств, забезпечувати створення, підготовку до сертифікації та підтримання систем управління якістю та екологічного менеджменту відповідно до вимог міжнародних стандартів ISO серії 9000, ISO 14000. Саме таких професіоналів сьогодні гостро потребує фармацевтична галузь не тільки в Україні

Олег ДобранчукОлег Добранчук ознайомив учасників конференції з ключовими тенденціями аптечного сегменту фармацевтичного ринку України. За його словами, сьогодні на фармринку України відзначається тенденція щодо зменшення у структурі аптечних закладів питомої ваги аптечних кіосків (за останні 3 роки з 25 до 17%) на фоні стабільності аптечних пунктів та збільшення питомої ваги аптек.

Це корелює з показниками середнього виторгу на 1 торговельну точку, який в цілому по Україні у 2010 р. становив 1084 тис. грн. на рік: 1449 тис. грн. для аптек, 608 тис. грн. для аптечних пунктів та 506 — для кіос­ків. За підсумками 2010 р. в загальному обсязі аптечних продаж найбільшу частку займають аптеки (78%), а аптечні пункти та кіоски займають 14 та 8% відповідно. Сьогодні відбувається оптимізація та реорганізація аптечних мереж в усіх регіонах України без винятку шляхом зменшення аптечних кіосків та збільшення аптек.

Станом на 01.01.2011 р. на 1 аптечну установу в Україні припадає 2112 мешканців. Найбільший показний забезпеченості населення аптечними установами відмічають в Одеській обл. (1789 осіб), найменший — у Рівненській обл. (2804).

Як зазначив О. Добранчук, достатньо цікавим сьогодні є сегмент приватних підприємців. Питома вага торговельних точок, які їм належать, зростала з року в рік, і на початку 2011 р. становила 24%, при цьому точки концентруються переважно в малих та середніх населених пунктах Проте їх частку в 2012 р. прогнозувати важко у зв’язку з прийняттям нового Податкового кодексу України та продовженням обговорення положень щодо діяльності таких підприємств.

Розподіл кількості аптечних мереж залежно від розміру аптечного підприємства свідчить, що в Україні переважають мережі, що налічують до 10 торговельних точок. Станом на 01.01.2011 р. також було відзначено збільшення питомої ваги аптечних мереж серед поодиноких торговельних точок та мегамереж (більше 50 точок) порівняно з минулим роком, для великих мереж (26–50) цей показник залишився незмінним, а для малих (2–5 точок), середніх (6–10) і крупних (11–25) мереж він зменшився. Більшість торговельних точок сконцентровано в невеликих аптечних підприємствах (до 10 точок) та мегамережах.

Надзвичайно велика частка торговельних точок та аптечних мереж представлена локально. І лише одна мережа в Україні за підсумками 2010 р. представлена в усіх регіонах нашої країни, тому її можна назвати національною.

Рейтинг аптечних мереж за кількістю торговельних точок за результатами минулого року очолила КП «Луганська обласна «Фармація», 2-ге та 3-тє місця посіли «Український аптечний холдинг» (Донецьк) та «Полтавафарм». За обсягом роздрібного товарообігу в 2010 р. лідером стала компанія «Мед-Сервіс», за якою йдуть КП «Луганська обласна «Фармація» та Український аптечний холдинг.

Аптечний сегмент поки що залишається найменш консолідованою ланкою фармацевтичного ринку, проте вже відмічають тенденцію до укрупнення бізнесу. Найбільш консолідованим залишається сегмент дистриб’юторів: сумарна питома вага топ-5 дистриб’юторів («БаДМ», «Оптіма-фарм», «Альба-Україна», «Вента.Лтд», «Фра-М») в загальному обсязі ринку становить 87%.

Регуляторна політика аптечного ринку: в пошуках ефективних галузевих рішень

Виступ О. Добранчука надзвичайно зацікавив учасників конференції, особливо стосовно сегменту приватних підприємців. За прогнозами О. Малюти, до кінця року швидше за все така форма власності зникне з фармацевтичного ринку, адже більшість таких підприємств створювали або з метою мінімізації податків, або з порушенням законодавства. На його думку, новий Податковий кодекс України приніс аптечним закладам багато переваг, зокрема, значно знизив податкове навантаження та надав можливість перейти на виплату білої зарплати найманим працівникам. Проте основна проблема аптечного ринку була і залишається — відсутня згуртованість його учасників.

У наступній публікації читачі зможуть ознайомитися з виступами, присвяченими реаліям та перспективам комунальних аптечних закладів.

Більш детально з доповідями спікерів можна ознайомитися на сайтах www.apteka.ua, www.morion.ua

Анна Барміна,
фото Сергія Бека
Бажаєте завжди бути в курсі останніх новин фармацевтичної галузі?
Тоді підписуйтесь на «Щотижневик АПТЕКА» в соціальних мережах!

Коментарі

Александр 05.06.2011 9:43
"На його думку, новий Податковий кодекс України приніс аптечним закладам багато переваг, зокрема, значно знизив податкове навантаження ..." Интересно, где же это снижение??? А арендная плата? А стоимость 3,50 грн. за 1 куб м газа? Это все снижение?

Добавить свой

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*

Останні новини та статті