ЗАКОНОПРОЕКТ «ПРО ФАРМАЦЕВТИЧНЕ САМОВРЯДУВАННЯ»

Запропонована редакція Пропозиції
ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА до проекту Закону України «Про фармацевтичне самоврядування»
1. Обґрунтування необхідності прийняття проекту Закону
Проект Закону України «Про фармацевтичне самоврядування» (далі — проект Закону) підготовлено з метою сприяння розвиткові фармацевтичного сектора економіки України, зокрема аптечної діяльності, його інтеграції у світову систему фармацевтичної діяльності, формування сучасної інфраструктури, створення сприятливих умов для фахової аптечної діяльності, задоволення та захисту економічних, соціальних та інших спільних інтересів провізорів та фармацевтів, що працюють в аптечних закладах та/або медичних закладах, фармацевтичній індустрії, гуртових аптечних, наукових та освітніх установах, адміністративній системі державних органів управління, тимчасово не працюючі та особи пенсійного віку (при наявності відповідних дипломів про освіту), студенти вищих навчальних закладів ІІІ-ІV рівнів акредитації, а також захисту інтересів фізичних та юридичних осіб при заподіянні їм шкоди внаслідок незаконних дій або недбалості провізорів та фармацевтів через розвиток професійного самоврядування в фармацевтичній діяльності. З метою захисту прав та законних інтересів фармацевтичних працівників наполягаємо на деталізації переліку закладів та установ, де вони працюють, що у свою чергу: унеможливить обмеження категорії фармацевтичних працівників, які бажають приєднатися до лав громадської професійної самоврядної організації (ГПСО); створить передумови захисту непрацюючих фармацевтичних працівників;надасть можливість повноцінного членства студентам вищих навчальних закладів ІІІ-ІV рівнів акредитації* у ГПСО. *Наказ МОЗ України від 25.12.1992 р. № 195 «Про затвердження Переліку вищих і середніх спеціальних навчальних закладів підготовка і отримання яких дають право займатися медичною і фармацевтичною діяльністю» Розділ ІV. Посади середнього фармацевтичного персоналу. П.1…………..після 4 курсу можуть працювати фармацевтом…..
Професійне самоврядування — це визнана законом система взаємовідносин між усіма представниками певної професії, покликана консолідувати їх зусилля щодо співпраці з органами державної влади, суспільством та між собою, якій законом надаються певні управлінські повноваження для успішного функціонування певної професійної групи на користь усього суспільства. Самоврядування реалізується власною, визначеною законом представницькою організацією, створеною на засадах децентралізації, яка перебуває під наглядом органів державної влади.
Отже, реалізація права на професійне самоврядування відбувається через спеціальні органи професійного самоврядування, яким можуть бути делеговані окремі повноваження в порядку та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з метою забезпечення реалізації завдань професійного фармацевтичного самоврядування.
Якщо ж проводити порівняння з громадськими організаціями, то тут спільним в органів професійного самоврядування та деяких громадських організацій буде лише одне — об'єднання за професійною ознакою, проте немає вільного вибору напрямків діяльності організації та наявний особливий статус у відносинах з державою, а саме, можуть бути підвищені права та гарантії з одного боку та обов'язки з іншого у відносинах між особами та органами професійного самоврядування або органами держаної влади.
У функціонуванні самоврядної організації дуже велику роль відіграє не лише можливість делегування державою владних повноважень органам професійного самоврядування, а й дотримання етичних норм професійної діяльності. Відповідно і професійна спільнота часто більше уваги приділяє реагуванню саме на порушення етичних приписів, що майже не має значення для публічної влади, ніж на порушення нормативних актів, за дотриманням яких слідкує держава.
При цьому, увага саме до внутрішньо професійних питань пояснюється не стільки короткою історією функціонування органів професійного самоврядування, скільки історично невеликим терміном закріплення та обмеженістю їх публічних повноважень в законодавстві держав нового часу.
Практично у всіх європейських країнах статус, повноваження та місце професійних фармацевтичних організацій в суспільному та економічному житті встановлено законом. Національні самоврядні інституції (товариства, асоціації, лікарські палати, ізби, комори, колегіуми лікарів тощо), несуть юридичну та моральну відповідальність перед державою і суспільством за якість медичної та фармацевтичної допомоги, професійну підготовку окремих спеціальностей дотримання ними норм медичної етики, безпеку та забезпечення прав пацієнтів, а також вирішують інші питання охорони здоров'я.
Крім того, Директиви ЄС вимагають, в окремих випадках створення таких інституцій.
Наприклад, Закон Польської республіки «Про палати фармацевтів», розроблений на підставі:
1) директиви 85/432/EWG від 16 вересня 1985 року щодо координації законодавчих положень, виконавчих наказів і адміністративних наказів щодо деяких видів діяльності у галузі фармації (Офіційний Вісник WEL 253 від 24.09.1985, із подальшими змінами);
2) директиви 85/433/EWG від 16 вересня 1985 року щодо взаємного визнання дипломів, атестатів та інших документів, які підтверджують наявність кваліфікації у галузі фармації, що містить засоби, завдання яких — полегшення успішної реалізації права на підприємницьку діяльність, що відноситься до деяких видів діяльності із галузі фармації (Офіційний Вісник WEL 253 від 24.09.1985, із подальшими змінами);
3) директиви 2001/19/WE від 14 травня 2001 року, що змінює директиву 89/48/EWG і 95/51/EWG щодо загальної системи присвоєння професійної кваліфікації та директиви 77/452/EWG, 77/453/EWG, 78/686/EWG, 78/687/EWG, 78/1026/EWG, 78/1027/EWG, 80/154/EWG, 80/155/EWG, 85/384/EWG, 85/432/EWG, 85/433/EWG і 96/16/EWG, що стосуються професій медичної сестри, лікаря-стоматолога, ветеринарного лікаря, акушера, архітектора, фармацевта і лікаря (Офіційний Вісник WEL 206 від 31.07.2001).
А стратегічним завданням України є наближення вітчизняного законодавства до норм ЄС.
Крім того, ст. 1 Закону Польської республіки «Про палати фармацевтів» чітко наголошує, що Вища Палата фармацевтів і окружні палати фармацевтів становлять фармацевтичне самоуправління у якості професійного представництва, суспільного представництва і представлення господарських інтересів цієї професії.
Особливості законодавчого регулювання самоврядних та саморегулівних організацій в окремих сферах підприємницької діяльності закріплені в спеціальних законах, зокрема, в Законах України «Про цінні папери та фондовий ринок», «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні», «Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)», «Про кредитні спілки», «Про недержавне пенсійне забезпечення» тощо.
Аналіз вищезазначеного чинного законодавства дозволяє зробити висновок про те, що за саморегулівними організаціями не закріплена конкретна організаційно-правова форма, лише встановлено, що СРО є неприбутковою організацією.
В Україні також існують спеціальні закони, які регулюють функціонування окремих професій («Про нотаріат», «Про адвокатуру», «Про аудиторську діяльність», «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», «Про сільськогосподарську дорадчу діяльність», «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» тощо), зазначенні організації можуть набувати статусу самоврядних організацій, як правило, з метою захисту інтересів своїх членів. Таким організаціям також можуть бути делеговані державою повноваження щодо регулювання певного виду ринку, розроблення і впровадження правил поведінки на таких ринках та/або сертифікації його фахівців, стягнення обов'язкових платежів зі своїх членів, консультаційні права у відносинах з органами держави та деякі інші. Таке делегування повноважень не є обов'язковим, що не сприяє розвитку публічно-приватного партнерства — партнерства влади, громадськості та бізнесу.
2. Цілі і завдання прийняття проекту Закону
Проект Закону спрямований на визначення правових засад створення громадської професійної самоврядної організації (ГПСО) в Україні, встановлення організаційно-правових форм і напрямків її діяльності, а також принципів їх взаємовідносин з державою. ГПСО можуть бути аптечні ізби, аптечні палати, фармацевтичні палати, фармацевтичні гільдії тощо (виключно фізичні особи з вищою фармацевтичною освітою I-IV рівня акредитації), з метою недопущення лобіювання корпоративних інтересів юридичних осіб.
Прийняття проекту Закону має завданням сприяти розвитку ГПСО в частині:- підвищення ролі громадськості у формуванні та реалізації фармацевтичної політики;- надання професії фармацевтичного працівника (провізора, фармацевта) статусу ПУБЛІЧНОЇ ДОВІРИ. Статус професії публічної довіри –-персоналізує відповідальність фармацевтичного працівника перед ПАЦІЄНТОМ за надання неякісних фармацевтичних послуг,-створить передумови захисту/підтримки безпеки ПАЦІЄНТА та якості фармацевтичної допомоги. Основна місія ГПСО — це підтримка безпеки пацієнта та якості фармацевтичної допомоги.
- сприяння розвитку фармацевтичного ринку та його інфраструктури;
- інформаційного забезпечення юридичних та фізичних осіб;
- навчання та підвищення кваліфікації працюючих на фармацевтичному ринку;
Слід наголосити, що ГПСО є виключно професійною організацією.
3. Загальна характеристика і основні положення проекту Закону
Проект Закону складається із преамбули, 7 статей, згрупованих у три розділи, включаючи Прикінцеві положення
За законопроектом, ГПСО — це вид самоврядної професійної організації провізорів та фармацевтів, засновниками та членами якої є провізори та фармацевти, що працюють в аптечних закладах та/або медичних закладах, фармацевтичній індустрії, гуртових аптечних, наукових та освітніх установах, адміністративній системі державних органів управління, тимчасово не працюючі та особи пенсійного віку (при наявності відповідних дипломів про освіту), студенти вищих навчальних закладів ІІІ-ІV рівнів акредитації, яка в установленому порядку набула відповідного статусу передбаченого законодавством.
ГПСО є недержавною некомерційною професійною організацією зі статусом юридичної особи, створеною шляхом самоорганізації провізорів та фармацевтів, що працюють в аптечних закладах та/або медичних закладах, фармацевтичній індустрії, гуртових аптечних, наукових та освітніх установах, адміністративній системі державних органів управління, тимчасово не працюючі та особи пенсійного віку (при наявності відповідних дипломів про освіту), студенти вищих навчальних закладів ІІІ-ІV рівнів акредитації, яка отримала відповідний статус на підставі критеріїв, визначених цим Законом та якій можуть бути делеговані окремі повноваження в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з метою забезпечення реалізації завдань професійного фармацевтичного самоврядування.
ГПСО створюються за принципом добровільного об'єднання. Принцип добровільного об'єднання у ГПСО полягає у праві вибору входити або не входити до її складу.
Відповідно до законопроекту, членами ГПСО є обмежене коло осіб, а саме, провізори та фармацевти, що працюють в аптечних закладах та/або медичних закладах, фармацевтичній індустрії, гуртових аптечних, наукових та освітніх установах, адміністративній системі державних органів управління, тимчасово не працюючі та особи пенсійного віку (при наявності відповідних дипломів про освіту), студенти вищих навчальних закладів ІІІ-ІV рівнів акредитації. Дане обмеження направлене на унеможливлення присутності корпоративних інтересів юридичних осіб
4. Стан нормативно-правової бази у даній сфері правового регулювання
В Україні на державному рівні відсутні нормативно-правові акти, які регламентують умови діяльності ГПСО, визначають її функції права і обов'язки.
Проте, сьогодні в Україні достатньо злагоджено функціонує система професійного самоврядування у представників таких професій як судді, адвокати, нотаріуси, аудитори. Законодавче закріплення питань самоврядування у межах окреслених професій визначено законами України «Про аудиторську діяльність» від 22.04.1993 року, «Про нотаріат» від 02.09.1993 року, «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 року, «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012 року.
5. Фінансово-економічне обґрунтування
Функціонування не потребує видатків із державного та місцевих бюджетів.
6. Прогноз соціально-економічних та інших наслідків прийняття проекту Закону
Створення та діяльність ГПСО сприятиме:
- створенню механізму поєднання інтересів держави та професійних учасників фармацевтичної діяльності, підвищення ролі спеціалістів аптечних закладів у формуванні фармацевтичної політики;
- реформуванню системи управління фармацевтичною діяльністю через делегування функцій держави фармацевтичній палаті;
- захисту інтересів фізичних та юридичних осіб при заподіянні їм шкоди внаслідок незаконних дій або недбалості провізорів та фармацевтів;
- привести законодавство України у сфері охорони здоров'я у відповідність до міжнародних стандартів, стандартів Європейського Співтовариства.
Загалом це призведе до підвищення стійкості, стабільної роботи фармацевтичного ринку.
Проект
ЗАКОН УКРАЇНИ
Про фармацевтичне самоврядування
Цей Закон визначає правові засади формування та функціонування системи професійного фармацевтичного самоврядування, а також встановлює засади взаємовідносин організації професійного фармацевтичного самоврядування з органами державної влади, органами місцевого самоврядування, фізичними та юридичними особами.
Розділ I. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
Стаття 1. Визначення основних термінів
У цьому Законі нижченаведені терміни вживаються у такому значенні:
1) професійне фармацевтичне самоврядування — гарантоване державою право провізорів і фармацевтів самостійно вирішувати питання професійної діяльності, мати власну самоврядну професійну організацію і здійснювати делеговані повноваження в межах, визначених законодавством;
2) Громадська професійна самоврядна організація — це самоврядна професійна організація провізорів та фармацевтів, що працюють в аптечних закладах та/або медичних закладах, фармацевтичній індустрії, гуртових аптечних, наукових та освітніх установах, адміністративній системі державних органів управління, тимчасово не працюючі та особи пенсійного віку (при наявності відповідних дипломів про освіту), студенти вищих навчальних закладів ІІІ-ІV рівнів акредитації з метою впровадження засад професійного самоврядування відповідно до повноважень, визначених законодавством та статуту об'єднання і яка в установленому порядку набула відповідного статусу, передбаченого цим Законом;
3) Фармацевтичний працівник — це особа, яка здобула освіту в вищих медичних (фармацевтичних) навчальних закладах I-IV рівня акредитації та має відповідні дипломи; Персоналізація учасників надання фармацевтичної допомоги піднімає статус професіоналів шляхом персоналізації відповідальності фармацевтичних працівників перед пацієнтом
4) Статус професії публічної довіри фармацевтичного працівника — це підтвердження наявності освіти та відповідної кваліфікації, що гарантує захист пацієнтів від надання неякісних фармацевтичних послуг шляхом персоналізації відповідальності фармацевтичного працівника перед пацієнтом;
Стаття 2. Право на фармацевтичне самоврядування
1. Провізори та фармацевти, що працюють в аптечних закладах та/або медичних закладах, фармацевтичній індустрії, гуртових аптечних, наукових та освітніх установах, адміністративній системі державних органів управління, тимчасово не працюючі та особи пенсійного віку (при наявності відповідних дипломів про освіту), студенти вищих навчальних закладів ІІІ-ІV рівнів акредитації, мають право бути членами ГПСО, вільно вступати до такої організації та виходити з неї, брати участь в її діяльності на умовах та в порядку, визначених статутом та цим Законом.
2. Професійне фармацевтичне самоврядування здійснюється через ГПСО, яка для виконання цих завдань створює свої органи.
Стаття 3. Законодавство України про фармацевтичне самоврядування
1. Дія цього Закону поширюється на діяльність ГПСО, а також на відносини, що виникають між нею та органами державної влади, органами місцевого самоврядування у межах їх повноважень, визначених законодавством, іншими фізичними і юридичними особами.
2. Дія цього Закону не поширюється на об'єднання громадян, які створені відповідно до інших законів України, крім зазначених у частині першій цієї статті.
Стаття 4. Мета професійного фармацевтичного самоврядування
1. Метою професійного фармацевтичного самоврядування є об'єднання на професійній основі зусиль провізорів та фармацевтів, що працюють в аптечних закладах та/або медичних закладах, фармацевтичній індустрії, гуртових аптечних, наукових та освітніх установах, адміністративній системі державних органів управління, тимчасово не працюючі та особи пенсійного віку (при наявності відповідних дипломів про освіту), студенти вищих навчальних закладів ІІІ-ІV рівнів акредитації, для реалізації покладених на них цим Законом прав і обов'язків, сприяння підвищенню їх професійного рівня і надання методичної допомоги, представництво професійних інтересів в органах державної влади та місцевого самоврядування, в тому числі на підприємствах, установах організаціях, а також захисту інтересів фізичних та юридичних осіб при заподіянні їм шкоди внаслідок незаконних дій або недбалості провізорів та фармацевтів при виконанні службових обов'язків.
2. Основними завданнями професійного фармацевтичного самоврядування є:
1) гарантування захисту пацієнтів від надання неякісних фармацевтичних послуг шляхом персоналізації відповідальності фармацевтичного працівника перед пацієнтом;
2) забезпечення представництва і захисту прав та законних інтересів членів ГПСО у відносинах з органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, іншими фізичними та юридичними особами;
3) забезпечення представництва у засіданнях колегіальних органів Міністерства охорони здоров'я України, інших центральних органів виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері охорони здоров'я, їх структурних підрозділів, органів місцевого самоврядування;
4) створення та організаційне забезпечення ведення Єдиного реєстру фармацевтичних працівників України (ЄРФПУ); 1. Дає можливість в режимі он-лайн отримати наступну інформацію про фармацевтичного працівника: регіон та адреса аптечного закладу, в якому він працює; кваліфікаційні дані (диплом, сертифікати післядипломної освіти тощо). 2. Розширює можливості для роботодавців щодо підбору персоналу. 3. Впровадження дистанційної форми післядипломної освіти, набуття професійних навичок, впровадження системи незалежного експрес-тестування фармацевтичних працівників
5) участь ГПСО у формуванні галузевої політики держави у фармацевтичному секторі, регулюванні соціальних-трудових відносин;
6) залучення членів ГПСО та її структурних підрозділів до розробки та експертизи проектів законів та інших регуляторних актів і нормативних документів центральних органів державної влади України щодо фармацевтичної діяльності;
7) співробітництво ГПСО з органами державної влади, органами місцевого самоврядування, іншими фізичними та юридичними особами;
8) сприяння ГПСО підвищенню професійних знань та досвіду провізорів і фармацевтів шляхом участі у підготовці освітніх програм, у тому числі післядипломної освіти, а також залучення членів ГПСО до роботи кваліфікаційних комісій;
9) участь представників ГПСО у розробці і дотримання правил та стандартів, а також етичних норм професійної діяльності з урахуванням вимог чинного законодавства;
10) розвиток співробітництва з іноземними і міжнародними самоврядними професійними організаціями провізорів та фармацевтів та їх об'єднаннями.
3. Для максимально ефективного виконання завдань ГПСО щодо захисту і представництва прав та законних інтересів своїх членів Кабінет Міністрів України делегує наступні повноваження: 1) ведення Єдиного реєстру фармацевтичних працівників України (ЄРФПУ), який підтверджує наявність відповідної освіти та кваліфікації фармацевтичних працівників для держави і роботодавця; 2) здійснення громадського контролю за виконанням професійно-етичних норм фармацевтичними працівниками. ГПСО можуть надаватися інші повноваження в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Розділ II. ЮРИДИЧНИЙ СТАТУС ФАРМАЦЕВТИЧНОГО САМОВРЯДУВАННЯ
Стаття 5. Засади професійного фармацевтичного самоврядування
1. Професійне фармацевтичне самоврядування ґрунтується на принципах виборності, гласності та незалежності органів фармацевтичного самоврядування, підзвітності, заборони втручання органів фармацевтичного самоврядування у господарську діяльність учасників фармацевтичного ринку.
2. Керівник постійно діючого органу ГПСО не може перебувати у трудових відносинах з фармацевтичними (аптечними) закладами та прямо або опосередковано бути пов'язаним відносинами контролю з членами ГПСО;
Стаття 6. Правовий статус ГПСО
1. ГПСО є недержавною некомерційною професійною організацією зі статусом юридичної особи, створеною шляхом самоорганізації провізорів та фармацевтів, що працюють в аптечних закладах та/або медичних закладах, фармацевтичній індустрії, гуртових аптечних, наукових та освітніх установах, адміністративній системі державних органів управління, тимчасово не працюючі та особи пенсійного віку (при наявності відповідних дипломів про освіту), студенти вищих навчальних закладів ІІІ-ІV рівнів акредитації, яка отримала відповідний статус на підставі критеріїв, визначених цим Законом та якій можуть бути делеговані окремі повноваження в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення реалізації завдань професійного фармацевтичного самоврядування.
2. З метою захисту своїх прав і законних інтересів, прав і законних інтересів своїх членів, а також захисту інтересів фізичних та юридичних осіб від можливого заподіяння їм шкоди внаслідок незаконних дій або недбалості провізорів та фармацевтів при виконанні службових обов'язків, ГПСО може брати участь з правом дорадчого голосу в роботі колегіальних органів міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері охорони здоров'я та їх структурних підрозділів, органів місцевого самоврядування.
3. Пропозиції та висновки ГПСО щодо проектів законів, регуляторних актів та нормативних документів мають дорадчий характер і заслуховуються органами державної влади відповідного рівня і галузевого профілю до прийняття цих документів.
Стаття 7. Порядок визнання статусу самоврядної професійної організації провізорів та фармацевтів
1. Всеукраїнські громадські організації провізорів та фармацевтів, що працюють в аптечних закладах та/або медичних закладах, фармацевтичній індустрії, гуртових аптечних, наукових та освітніх установах, адміністративній системі державних органів управління, тимчасово не працюючі та особи пенсійного віку (при наявності відповідних дипломів про освіту), студенти вищих навчальних закладів ІІІ-ІV рівнів акредитації, які претендують на визнання їх статусу єдиної самоврядної професійної організації провізорів та фармацевтів як ГПСО, повинні відповідати таким критеріям:
- мати у переважній кількості областей України та місті Києві (крім тих територій, що визнанні тимчасово окупованими територіями України та районів проведення антитерористичної операції) свої відокремленні підрозділи;
- членами організації є виключно фізичні особи, а саме провізори та фармацевти, що працюють в аптечних закладах та/або медичних закладах, фармацевтичній індустрії, гуртових аптечних, наукових та освітніх установах, адміністративній системі державних органів управління, тимчасово не працюючі та особи пенсійного віку (при наявності відповідних дипломів про освіту), студенти вищих навчальних закладів ІІІ-ІV рівнів акредитації, і які безпосередньо представлені в цій організації.
2. Порядок визнання статусу самоврядної професійної організації провізорів та фармацевтів на конкурсній основі і обсяг делегованих повноважень встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Розділ ІІІ. ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ
1. Цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування.
2. Кабінету Міністрів України у тримісячний строк з дня опублікування Закону України «Про фармацевтичне самоврядування»:
- відповідно до своєї компетенції забезпечити прийняття нормативно-правових актів, передбачених цим Законом;
- привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом;
- забезпечити перегляд і скасування міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади України їх нормативно-правових актів, що суперечать цьому Закону.
Голова Верховної Ради України