Думка фармацевта-викладача щодо законопроєкту про самоврядування медичних професій

Проєкт Закону України «Про самоврядування медичних професій в Україні» від 03.07.2020 р.
№ 2445-д викликав чималий резонанс у професійних колах. Одні гаряче виступають «за», інші — категорично «проти». Прочитавши цей документ, вирішив також стисло висловити свою думку стосовно окремих аспектів цієї законодавчої новели.

Загальне ставлення

По-перше, відразу скажу, що я двома руками підтримую саму ідею щодо запровадження професійного самоврядування у сфері охорони здоров’я. І нам у жодному разі не можна допустити того, щоб ця ідея була похованою чи дискредитованою. Разом з тим процес реалізації цієї ідеї має бути ретельно і детально продуманий з аналізом усіх можливих ризиків та компромісно задовольняти всі зацікавлені сторони — професійну спільноту (практиків, науковців, освітян), роботодавців, органи влади.

Позитивні моменти

Які позитивні моменти я як фармацевт та викладач відмітив для себе у представленому законопроєкті?

1. Забезпечення здійснення процесу управління сферою професійної фармацевтичної діяльності саме представниками фармацевтичної професії, що є цілком логічним, справедливим та виправданим з точки зору забезпечення умов для ефективного виконання фармацевтичними працівниками своїх професійних обов’язків.

2. Професійне самоврядування медичних та фармацевтичних працівників регулюється спільним законом, що закріплює фармацевтичну діяльність як один із видів професійної діяльності у сфері охорони здоров’я та уніфікує підходи до регулювання медичної і фармацевтичної практики. Медична та фармацевтична діяльність ставляться в один ряд, що підкреслює охороно­здоровчу роль останньої.

3. Законодавчо закріплюються такі терміни, як «фармацевтична діяльність», «фармацевтична допомога», «фармацевтична практика», що є основою для належної нормативно-правової та організаційної регламентації цих видів діяльності.

4. Фармацевтичні працівники отримують свою власну організацію професійного самоврядування — Фармацевтичну палату (всього законом передбачено 5 палат), що також підкреслює важливість внеску фармацевтичного сектору в розвиток галузі охорони здоров’я.

5. Передбачається ведення єдиного Реєстру фармацевтичних працівників, що створює інструмент для більш ефективного управління фармацевтичними кадрами.

6. Запроваджується по суті індивідуальне ліцензування фахівців у сфері охорони здоров’я, в тому числі фармацевтичних працівників, шляхом видачі свідоцтв на право здійснювати відповідну професійну діяльність, що потенційно сприятиме підвищенню рівня індивідуальної професійної відповідальності останніх.

7. Безперервний професійний розвиток та самоосвіта стають обов’язком кожного фахівця у сфері охорони здоров’я, в тому числі кожного фармацевтичного працівника, що є важливим підґрунтям для забезпечення належного рівня і підвищення професійної компетентності віт­чизняних фармацевтичних кадрів.

8. Одним із завдань професійного самоврядування визначено забезпечення дотримання фахівцями професійної етики, що є однією з найважливіших складових сприяння належному виконанню фахівцями своїх професійних обов’язків.

9. Запроваджується професійна дисциплінарна відповідальність за вчинення дисциплінарних проступків, що може бути одним з механізмів сприяння забезпеченню дотримання фахівцями професійних стандартів та норм професійної етики.

Дискусійні моменти

Разом з тим, говорячи про позитивні аспекти впровадження професійного фармацевтичного самоврядування, не можу не відмітити кілька дискусійних питань та зауважень, що виникли після ознайомлення з представленим законопроєктом.

1. Впровадження терміну «медичні професії» та віднесення до нього професії щодо здійснення професійної фармацевтичної діяльності, на мою думку, потребує більш ґрунтовної наукової дискусії. Як альтернативний варіант можна запропонувати використовувати такі терміни, як «медичні і фармацевтичні професії» або «охороно­здоровчі професії».

2. Враховуючи велику значущість галузі охорони здоров’я в безпековому і соціальному плані, чи виправдовує себе цілковита незалежність палат медичних (фармацевтичних) професій (далі — Палати) від органів державної влади? А може, все ж таки, на певному мінімальному рівні елементи державного моніторингу і нагляду та підзвітності перед державою з боку Палат повинні мати місце?

Згідно з даним законопроєктом повноваження держави в особі МОЗ Украї­ни обмежуються правом звертатися до Палат за інформацією чи з пропозицією вирішити питання, які входять до компетенції професійного самоврядування, та можливістю оскаржити в суді рішення органів Палати у разі невідповідності їх законодавству України.

3. З моєї точки зору, необхідно чітко визначити межі компетенції Палат та органів державної влади, окреслити, якими залишаються роль та відповідальність держави у сфері регулювання професійної діяльності у сфері охорони здоров’я, в тому числі в частині фінансування потреб останньої.

4. Згідно із законопроєктом однією з функцій Палат є внесення пропозицій та погодження проєктів нормативно-правових актів щодо ліцензування господарської діяльності з медичної практики. Проте в документі не згадується ліцензування господарської діяльності з фармацевтичної практики або господарської діяльності з виробництва лікарських засобів, оптової та роздрібної торгівлі лікарськими засобами, імпорту лікарських засобів.

5. У законопроєкті неодноразово використано термін «фармацевтика», що є складовою фармації, і тому використання цього терміну в контексті визначення загальних принципів професійного фармацевтичного самоврядування є невиправданим.

6. Вбачаю, що в законопроєкті слід більш чітко та детально прописати:

  • порядок утворення, формування складу та організації діяльності робочої групи з питань проведення установчої конференції представників медичних (фармацевтичних) професій;
  • порядок скликання та проведення установчих конференцій представників медичних (фармацевтичних) професій;
  • порядок висунення та обрання кандидатур до складу керівних органів Палат;
  • порядок розробки статуту та кодексу з етики Палат;
  • права та обов’язки членів Палат.

7. Текст законопроєкту потребує низки редакційних правок.

Висновок

З огляду на вищевикладене, вважаю, що законопроєкт № 2445-д «Про самоврядування медичних професій в Україні», безсумнівно, є нагальним та таким, що має важливе значення для створення дієвої системи надання медичної і фармацевтичної допомоги населенню та розвитку національної галузі охорони здоров’я. Однак при цьому цілком очевидно, що даний законопроєкт у представленій редакції ще потребує інтенсивного фахового обговорення та суттєвого доопрацювання до того моменту, як бути прий­нятим у Парламенті.

Сергій Убогов,
доктор фармацевтичних наук, завідувач кафедри контролю якості і стандартизації лікарських засобів
Національної медичної академії післядипломної освіти імені П.Л. Шупика
Бажаєте завжди бути в курсі останніх новин фармацевтичної галузі?
Тоді підписуйтесь на «Щотижневик АПТЕКА» в соціальних мережах!

Коментарі

Коментарі до цього матеріалу відсутні. Прокоментуйте першим

Добавить свой

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*

Останні новини та статті