Грибкове ураження нігтів
Оніхомікоз — це грибкове ураження нігтьових пластин стоп, рідше — кистей. За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я, це захворювання відмічають у 5–25% населення земної кулі. До 90% уражень нігтів викликані грибками-дерматофітами: найчастіше Trichophyton (Tr.) interdigitale, Tr. Rubrum та Tr. Tonsurans. Крім дерматофітів, збудниками оніхомікозів нерідко є дріжджоподібні гриби роду Candida та цвілеві гриби. Саме кандидозні ураження превалюють при оніхомікозі кистей.
Однак останнім часом частіше відмічають полімікоз — поєднане ураження дерматофітами, дріжджоподібними і пліснявими грибами. Первісно причиною ураження є один вид грибків, а потім відбувається вторинне інфікування іншими. Крім цього, не виключена і асоціація грибкової та бактеріальної інфекції.
Як правило, зараження відбувається при контакті з зараженими предметами (підлога душової, сауни, житлових приміщень, через чуже взуття), проте нерідко оніхомікоз виникає в результаті аутоінфікування самого хворого з тривалим грибковим ураженням шкіри, а при кандидозі — і слизової оболонки.
Уражені нігті втрачають блиск, стають тьмяними з білувато-жовтувато-бурими плямами, по вільному краю потовщені, кришаться, здаються поїденими, поверхня їх горбиста, відмічається гіперкератоз нігтьового ложа. При оніхомікозі, викликаному змішаною флорою або дерматофітами, нігтьовий валик зазвичай не уражається.
Варто відмітити, що оніхомікози майже ніколи не вражають дітей. Захворюваність підвищується з віком і найбільш висока в осіб похилого віку (Калюжная Л.Д., 2013).
Грибкове ураження стоп
Як і у випадку з оніхомікозом, причиною розвитку мікозу стоп є різні види грибів-дерматофітів: найбільш часто Tr. rubrum, рідше — Tr. mentagrophytes.
Мікози стоп є дуже поширеним грибковим захворюванням. Так, згідно з даними міжнародних епідеміологічних проєктів, мікоз стоп виявляли в 22,3% випадків при зверненні до сімейних лікарів і до 29% випадків — до дерматолога (Сергеев А.Ю., 2004).
До основних симптомів цієї хвороби належать: підвищена сухість шкіри уражених ділянок (зони міжпальцевих складок, підошов, бічних і тильних поверхонь стоп, нігтьових пластин), відмічається також потовщення шкіри, малюнок на шкірі стає більш вираженим, виникає муковидне або пластинчасте лущення шкіри.
Зараження людини відбувається контактним шляхом, інфекція потрапляє через мікротравми на шкірі, під час відвідування громадських душових, плавальних басейнів, лазень, у разі спільного використання із зараженою людиною предметів побуту, наприклад, рушника, губки. Провокуючими факторами можуть бути: підвищене потовиділення в ділянці стоп, неправильно підібране взуття, взуття, виготовлене з неякісних матеріалів, плоскостопість (Котрехова Л.П., 2010; Сакания Л.Р., Корсунская И.М., 2020).
Варто звернути увагу на те, що мікоз стоп є «перевалочним пунктом» для поширення процесу на нігті стоп, долоні і нігті кистей, а звідти — і на гладку шкіру.
Послідовність «мікоз стоп — оніхомікоз» багато в чому пояснює сучасний характер поширення захворювання. Справа в тому, що передається, як правило, саме мікоз стоп, який легко вилікувати (за допомогою шкірних лусочок), а не власне оніхомікоз. Однак оніхомікоз лікується набагато важче, з більшими затратами і, крім того, ураження нігтів менше впливає на якість життя хворого. Часто це призводить до такої ситуації: мікоз стоп вилікуваний, а оніхомікоз — ні, що, як правило, стає причиною рецидиву. Подібна послідовність призводить не тільки до підтримки популяції хворих-носіїв мікозу стоп, але й до поширення патології (Сергеев А.Ю., 2004).
Особливому ризику піддаються хворі з системними мікозами, хронічними захворюваннями бронхолегеневої, шлунково-кишкової, сечовидільної та інших систем, а також пацієнти із захворюваннями ендокринної системи, особливо цукровим діабетом.
При цукровому діабеті в 20 разів частіше порушується мікроциркуляція в судинах нижніх кінцівок, що спричиняє розвиток синдрому діабетичної стопи, трофічних виразок, екземи та мікозів. У осіб, що входять до груп ризику, відмічають значний ризик приєднання не тільки грибкової, але й бактеріальної інфекції (С.А. Бурова, 2014; Калюжная Л.Д., 2013).
Грибкові ураження гладкої шкіри тулуба
Мікоз гладкої шкіри — це грибкове ураження верхнього шару епідермісу, яке супроводжується запальним процесом, набряком, сильним свербежем. Найпоширенішими є такі діагнози: «мікроспорія», «кератомікоз», «різнокольоровий лишай», «трихофітія», «кандидоз», «мікози шкіри рук і стоп».
Локалізація ураження — верхній шар епідермісу, гладка шкіра, складки, міжпальцевий простір. Якщо у верхніх шарах епідермісу з’являється патогенний грибок, шкіра змінює свою структуру, відмічаються зовнішні зміни.
Вогнища патології локалізуються на стегнах, гомілках, верхніх і нижніх кінцівках (стопах, кистях, долонях), мають видимі межі. Не виключена трихофітія волосистої частини голови.
Мікози гладкої шкіри мають інфекційне походження, тож захворіти можна у разі:
- контакту з інфікованими тваринами, предметами побуту;
- відвідування громадських лазень і саун;
- недотримання правил особистої гігієни;
- контакту з людьми, які мають хронічне захворювання грибкової природи;
- ослабленого імунітету.
Вельми важливим є й те, що досить часто патогенні гриби можуть індукувати мікогенну алергію з формуванням нової патології — екземи, нейродерміту, бронхіальної астми, вазомоторного риніту. Тож, питання необхідності лікування мікозів не підлягає дискусії (Тарасенко Г.Н., Тарасенко Ю.Г., 2020; Прохоров Д.В. и соавт., 2018).
Як обрати ефективний засіб для лікування?
Наразі на фармацевтичному ринку України представлено широкий спектр різноманітних протигрибкових засобів. Лікарські субстанції, що входять до їх складу, належать до різних хімічних класів і поколінь, випускаються під різними комерційними найменуваннями у вигляді декількох лікарських форм — мазей, кремів, спреїв, розчинів і т.д.
Однак завдання полягає в тому, щоб обрана форма випуску була здатна глибоко проникати в товщу нігтьової пластини і знищувати грибкову інфекцію, адже у разі впливу на грибок тільки на поверхні нігтя з часом може проявитися рецидив захворювання.
З огляду на особливості розвитку і перебігу мікозів, а також ризик приєднання вторинної бактеріальної інфекції серед основних вимог, що висувають до протигрибкових препаратів для місцевого застосування, можна виділити:
- наявність фунгіцидного ефекту;
- широкий спектр антимікотичної активності діючої речовини;
- додаткову антибактеріальну та протизапальну дію;
- низьку частоту нанесення;
- різноманітність лікарських форм для однієї й тієї ж діючої речовини (Михайлец Н.В., Святенко Т.В., 2010).
Саме цим критеріям відповідає сучасний препарат від групи компаній «Здоров’я» Екзо-Тіфін, який покликаний ефективно боротися з грибковими ураженнями шкіри і нігтів.
Екзо-Тіфін: потрійна дія у боротьбі з мікозами
Екзо-Тіфін — протигрибковий засіб класу аліламінів. Активна діюча речовина — нафтифін — щодо дерматофітів і аспергіл виявляє фунгіцидну дію, щодо дріжджових грибів — проявляє фунгіцидний або фунгістатичний ефект залежно від штаму мікроорганізму.
Екзо-Тіфін також характеризується антибактеріальною активністю щодо грампозитивних і грамнегативних мікроорганізмів, які можуть викликати вторинні бактеріальні інфекції поряд з мікотичним ураженням. Крім того, препарат має потужні протизапальні властивості, що сприяє швидкому усуненню симптомів запалення та свербежу.
Препарат Екзо-Тіфін можна придбати в аптеці без рецепта у зручних формах випуску (розчин, крем, спрей), які забезпечують лікування та профілактику при різних локалізаціях грибкових уражень.
Спрей Екзо-Тіфін зручно розпилювати на уражені ділянки шкіри, створюючи необхідну концентрацію діючої речовини в ділянці ураження, — при цьому препарат витрачається економно: за 1 вприскування витрата діючої речовини становить 0,05 мл.
Крім того, під час його застосування немає необхідності в прямому контакті з активними інгредієнтами препарату поза ураженою ділянкою (наприклад як при намазуванні крему), що може бути актуально для осіб, схильних до алергічних реакцій.
Для запобігання рецидивам лікування спреєм Екзо-Тіфін слід продовжувати не менше 2 тижнів після зникнення основних симптомів захворювання. Варто зазначити, що група компаній «Здоров’я» є першим вітчизняним виробником, який вивів на ринок України нафтифін у формі спрею*.
Слід зауважити, що завдяки швидкому проникненню препарату в шкіру і утворенню стійких протигрибкових концентрацій у різних шарах шкіри препарат Екзо-Тіфін у формах крему та спрею можна застосовувати 1 раз на добу.
Одноразове нанесення зручне для пацієнтів, які ведуть активний спосіб життя. При цьому хворим важливо знати, що обробляти бажано 2 стопи, навіть якщо друга виглядає здоровою. Інфекція може мати прихований перебіг, і щоб уникнути повторного інфікування, доцільно обробляти обидві стопи.
Для лікування грибкових уражень нігтів (оніхомікозів) кращою є ще одна форма препарату Екзо-Тіфін — розчин нашкірний. Екзо-Тіфін у формі розчину наносять 2 рази на добу на уражений ніготь, перед застосуванням лікарського засобу потрібно постаратися максимально видалити уражену частину нігтя ножицями або пилкою для нігтів.
Необхідно враховувати, що тривалість терапії при грибковому ураженні нігтів становить близько 6 міс, поки ви не побачите здоровий ніготь і чисту шкіру навколо нього. Після цього лікування рекомендується продовжувати ще 2 тижні для запобігання повторному розвитку хвороби.
Екзо-Тіфін у формі крему має ті ж самі перераховані вище властивості, що й інші препарати лінійки, крім того, компоненти в його складі характеризуються пом’якшувальними й зволожувальними властивостями.
Виробляється ж препарат Екзо-Тіфін відповідно до стандартів якості належної виробничої практики (Good Manufacturing Practice — GMP) з використанням високоякісної італійської сировини.
Екзо-Тіфін — ефективне місцеве лікування грибкових інфекцій шкіри та нігтів!
