Аналіз ризиків під час війни: поради психолога для фармацевтів

Їхати чи залишитися, працювати чи звільнятися, чекати чи діяти — рій запитань за схемою «бути чи не бути» наразі став невід’ємною частиною життя українців. Безумовно, у кожного з нас є свій вироблений роками алгоритм прий­няття рішень. Однак сьогодні ситуація є настільки незвичною та небезпечною, що має сенс замислитися про апгрейт цієї навички. Тож, на початку навчального року кафедрою управління та економіки фармації Інституту підвищення кваліфікації спеціалістів фармації Національного фармацевтичного університету було проведено черговий практичний онлайн-семінар на тему «Сприйняття безпеки та оцінка ризиків під час війни». Семінар провела практикуючий психолог, доцент кафедри Анастасія Бровченко, яка, окрім іншого, відповіла на розповсюджені питання фармацевтів щодо оцінки ризиків та збереження психічного здоров’я.

Як зберегти свою нервову систему, якщо сприйняття безпеки вже не таке, як раніше?

Перш за все А. Бровченко зазначила, що сприйняття безпеки залишилося таким самим, просто ситуація інша. Вона наголосила на тому, що будь-які наші реакції — це нормальні реакції на ненормальну воєнну ситуацію.

У цьому контексті спікер звернула увагу на відомий вираз Віктора Франкла — психолога, який пережив перебування в нацистському концентраційному таборі. Наразі його вислів став особливо актуальним та облетів усю нашу країну: «Першими ламалися ті, хто вірив, що скоро все закінчиться.

За ними йдуть ті, хто не вірив, що це колись закінчиться.Вижили ті, хто зосередився на своїх діях, без очікування того, що може статися або не станеться».

А. Бровченко пояснила, що мова йде про вміння жити сьогодні, бути в моменті, відучувати якусь радість від життя. Тут і зараз, незважаючи на те, що йде війна.

«Той, хто знає, навіщо жити, може витримати будь-яке «як».

Крім того, за словами спікера, велику роль у збереженні психічного здоров’я відіграє вміння переключитися з власних численних проблем на турботу про тих, хто поряд. Люди, які працюють та мають, про кого потурбуватися, більш психологічно здорові.

«Це діти, люди похилого віку. Та навіть чоловік чи жінка. От є поряд хтось, про кого ви турбуєтеся, значить, у вас великий шанс, що ви залишитеся емоційно здоровим. Навіть якщо вам зараз дискомфортно. Це нормально», — відмітила А. Бровченко.

Цей підхід добре ілюструє ще один відомий вислів, на цей раз вже Фрідріха Ніцше: «Той, хто знає, навіщо жити, може витримати будь-яке «як».

Які способи оцінки ризиків найбільш ефективні під час війни?

А. Бровченко наголосила на тому, що вій­на — це екстремальна ситуація, за якої зростає невизначеність. Тож, робити прогнози набагато важче, ніж у мирні часи. Помиляються навіть визнані експерти, що й казати про людей, які не розуміються на військовій справі.

У такому разі найкращими інструментами для людини є інформованість (володіння найбільш повною інформацією) та здоровий глузд. Саме на них треба спиратися.

Разом із цим важливо визначитися з власною зоною впливу. Адже саме в цій зоні прогнози будуть точнішими. Безумовно, більшою мірою це стосується приватного життя людини. Наприклад, того, що відбувається на її робочому місці чи вдома.

Крім того, спікер підкреслила важливість інтуїції та емоційного сприйняття ситуації. Не можна відмовлятися від інстинктів, які були сформовані тисячоліттями життя людей на планеті. Як-то кажуть, іноді й серце підкаже.

«Але важливо не забувати, що ми Homo sapiens. Розум перш за все. Розум та інформованість. Не можна робити прогнози винятково на основі власних фантазій», — зазначила А. Бровченко.

Що потрібно враховувати керівникам аптеки в екстремальних ситуаціях?

Спікер наголосила, що керівники аптек знаходяться в ще більш складному становищі, бо вони відповідають не тільки за себе, приміщення, препарати, які знаходяться в аптеці, а й за життя тих, ким вони керують.

Разом із цим спікер відмітила, що у небезпечній ситуації керівникам доводиться не тільки виступати в офіційній ролі, а й бути «доброю мамою».

«Першими ламалися ті, хто вірив, що скоро все закінчиться.
За ними йдуть ті, хто не вірив, що це колись закінчиться.
Вижили ті, хто зосередився на своїх діях, без очікування того, що може статися або не станеться».

А. Бровченко пояснила це тим, що в екстремальних ситуаціях люди іноді впадають у деякі дитячі стани: істерику, паніку, відчай, роздратування. Рядовим працівникам іноді це дозволяється, керівнику — ні.

Адже в екстремальний момент співробітники потребують підтримки того, хто старший за статусом, хто виглядає, як спокійна, впевнена в собі людина, яка може приймати рішення. Так, від такого рівня відповідальності керівники можуть відчувати страх, напругу, злість. Однак у такої позиції є й певний бонус. Адже, турбуючись не тільки про себе, а й про інших, людина отримує розуміння сенсу життя, що може допомогти зберегти її психічне здоров’я.

Які основні помилки роблять люди під час оцінки ризику?

Спікер навела приклади основних помилок, яких припускаються люди, оцінюючи ризики в небезпечній ситуації. Пояснити їх іноді неймовірно складно, наприклад:

  • люди перебільшують ризики, що справляють сильне враження і применшують значення звичайних. «Зараз нам страшніше загинути від ракетного удару, ніж в дорожньо-транспортній пригоді», — прокоментувала психолог;
  • у людей виникають помилки в оцінці ризиків у всьому, що виходить за межі звичайного. Для розуміння цього стану спікер запропонувала згадати свої враження від перших звуків вибухів 24 лютого;
  • персоніфіковані ризики вважаються більш небезпечними, ніж анонімні. У цьому контексті психолог навела слова Еріха Марії Ремарка: «Смерть однієї людини — це трагедія, а смерть мільйонів — статистика». Спікер додала: «Ми, на жаль, недостатньо гостро сприймаємо повідомлення про тисячі мирних жертв цієї війни, але якщо нам розкажуть реальну конкретну історію втрати, вона може вразити в саме серце. Особливо, якщо це історія про людину, сім’ю, колектив, з якими ми знайомі»;
  • люди недооцінюють ризики, на які йдуть самостійно, та переоцінюють ті, що не можуть контролювати. «Пригадайте, у якому випадку більше хвилюється водій? Коли він сам веде машину на складній частині дороги чи коли спостерігає за цим, сидячи на сидінні для пасажирів? Тривога зростає тоді, коли ми спостерігаємо за ситуацією, яку ми не контролюємо», — пояснила А. Бровченко;
  • люди переоцінюють ризики, які в усіх на слуху і є об’єктом суспільної уваги;
  • більшість людей менше побоюються природних ризиків, ніж ризиків, провокованих людиною. «Саме тому тисячі жертв війни сприймаються болісніше, ніж жертви природних лих — повені, землетрусів», — зазначила психолог;
  • більшість людей менше бояться ризикувати, якщо із цим ризиком пов’язані ще й деякі вигоди. Це може стосуватися екстремальних видів роботи, за яких існує високий ризик втрати здоров’я або навіть життя, але вона є досить високооплачуваною.
«Смерть однієї людини — це трагедія, а смерть мільйонів — статистика».

Загальноприйняті погляди на сприйняття ризику людьми

Люди перебільшують ризики, які: Люди применшують значення ризиків, які:
Справляють глибоке враження Не привертають уваги
Трапляються рідко Є звичайними
Персоніфіковані Анонімні
Обговорюються Ігноруються
Загрожують безпосередньо тут і зараз Загрожують у майбутньому, можливо, колись
Раптові Розвиваються повільно
Невизначені Зрозумілі
Образливі з моральної точки зору, принижують людину Бажані з моральної точки зору (пов’язані з героїзмом заради інших)
Несуть тільки численні втрати Пов’язані з додатковими вигодами
Умисні Випадкові

Коментар щодо втрати концентрації на роботі під час війни

Так, концентруватися на роботі в такій екстремальній ситуації досить важко. Однак, за словами спікера, втішити може наступне: «Якщо б роботи не було, ваша тривожність щодо виживання та власної безпеки була б, скоріше за все, набагато вищою. Бо робота трохи відволікає від поганих думок, надає сенсу нашому існуванню та сама по собі є гарантом виживання в наш складний час. Тобто війна нас відволікає від думок про роботу (сконцентруватися важко), але й робота відволікає від війни».

Римма Москаленко
Бажаєте завжди бути в курсі останніх новин фармацевтичної галузі?
Тоді підписуйтесь на «Щотижневик АПТЕКА» в соціальних мережах!

Коментарі

Коментарі до цього матеріалу відсутні. Прокоментуйте першим

Добавить свой

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*

Останні новини та статті