Підсилення ролі фармацевтів, залучення приватних постачальників — прикмети часу у звіті OECD

«Пандемія спричинила драматичний вплив на життя людей у Європі та в усьому світі. Це призвело до скорочення більш ніж на один рік очікуваної тривалості життя в ЄС у 2021 р. порівняно з рівнем до пандемії — найбільше падіння, яке відмічали в більшості країн ЄС після Другої світової війни, — йдеться у звіті. Станом на кінець жовтня 2022 р. в 27 країнах ЄС зареєстровано понад 1,1 млн випадків смерті від COVID-19. Однак це занижена оцінка, оскільки статистика надмірної смертності вказує на те, що внаслідок прямого чи непрямого впливу пандемії померли ще 300 тис. осіб. Понад 90% випадків смерті від COVID-19 — серед осіб віком старше 60 років. Вплив COVID-19 на смертність був найнижчим у скандинавських країнах (Ісландія, Норвегія, Данія та Фінляндія), а найвищим — у країнах Центральної та Східної Європи (Болгарія, Угорщина, Хорватія, Чехія, Словенія, Латвія та Румунія)».

Очікувана тривалість життя в Україні порівняно з Європою

Пандемія COVID-19 призвела до безпрецедентного скорочення очікуваної тривалості життя в багатьох країнах ЄС, особ­ливо у Болгарії (–3,7 року у 2019–2021 рр.), Словакії (–3 роки), Румунії (–2,7 року), Польщі (–2,4 року). Але у таких країнах, як Норвегія та Люксембург, вона навіть трохи збільшилася, а у Швеції, Швейцарії, Ісландії та Мальті не змінилася. Вперше у демографічній статистиці OECD є дані з України. Згідно з ними у 2021 р. наша країна за очікуваною тривалістю життя чоловіків при народженні (73,4 року) навіть не поступається Латвії (73,4 року), Молдові (73,3 року), Румунії (72,9 року) та Болгарії (71,4 року). При цьому як від середнього по ЄС-27 (80,1 року), так і кращих показників — Іспанії (83,3 року), Швеції (83,2 року), Італії (82,9 року) відставання ще значне.

Телемедицина та підсилення ролі фармацевтів

У 2020 р. в середньому в 23 країнах ЄС кількість особистих консультацій лікарів зменшилася на 17% — від лише 3% у Німеччині до 50% в Італії. Натомість у багатьох країнах швидко зросла кількість телеконсультацій, що принаймні частково компенсували скорочення візитів. У деяких країнах, таких як Польща, Данія та Іспанія, збільшення телеконсультацій компенсувало зменшення очних контактів навіть із лишком.

Функції фармацевтів громадських аптек було розширено не лише щодо потреб, пов’язаних із COVID-19, таких як тестування та вакцинація. У кількох країнах фармацевти отримали нові або додаткові дозволи (тимчасові або постійні) на продовження рецептів (табл. 1), замовлення лабораторних тестів (наприклад, Польща*, певні райони Нідерландів), заміну ліків.

Наприклад, Комісія з лікарських засобів німецьких фармацевтів (Arzneimittelkommission der Deutschen Apotheker — AMK) традиційно пропонує методичні матеріали, полегшуючи завдання аптек з відпуску лікарських засобів замість тимчасово відсутніх. У фокус уваги AMK потрапляли інгібітори ангіотензинперетворювального фермента, блокатори бета-адрено­рецепторів, блокатори кальцієвих каналів, сартани, діуретики, інгаляційні кортикостероїди, інгібітори протонної помпи, триптани, статини та бісфосфонати. Заміни можна проводити за узгодження з лікуючим лікарем. Нещодавно опубліковано таблиці еквівалентних доз антибіотиків для дітей — спеціально для ряду показань — тонзилофарингіт, середній отит, коклюш, пневмонія, у зв’язку з загостренням дефіциту ряду препаратів останнім часом.

У багатьох країнах (табл. 2) фармацевти також отримали розширені повноваження у призначенні та проведенні сезонної вакцинації проти грипу, що сприяло підвищенню рівня вакцинації серед осіб похилого віку та інших цільових груп. Це, зокрема, постачання вакцин проти грипу групам ризику без попереднього рецепта, наприклад у Бельгії та Норвегії, а також запуск розширених програм вакцинації проти грипу, що надаються фармацевтами, і пілотних проєктів у Німеччині, Греції, Ірландії, Італії та Португалії, на додаток до існуючих програм у Данії, Франції, Норвегії, Швейцарії та Великобританії.

Фармацевти також роблять свій внесок у кампанії вакцинації іншими способами, наприклад:

• організуючи постачання та управління запасами вакцин, наприклад, до центрів масової вакцинації;
• надаючи надійну та зрозумілу інформацію та поради широкій громадськості;
• повідомляючи про підозрювані побічні реакції на вакцини і, таким чином, виступаючи учасниками системи фармаконагляду ЄС.

Громадські фармацевти в усій Європі також відіграють все більшу роль у тестуванні стратегій для ідентифікації COVID-19, переважно для безсимптомних осіб. У 15 європейських країнах (див. табл. 2) пацієнти можуть за допомогою аптек пройти тестування на COVID-19 (здаючи матеріал для аналізу методом полімеразної ланцюгової реакції (ПЛР) або проходячи тестування на антиген), отримавши спеціальний набір та/або роблячи тест безпосередньо в аптеках за допомогою навчених фармацевтів. У багатьох європейських країнах громадські фармацевти вже мають великий досвід у проведенні тестів для раннього виявлення, наприклад, цукрового діабету та артеріальної гіпертензії, скринінгу на інфекції, викликані гемолітичним стрептококом групи А, і взяття зразків пацієнтів у рамках програм фармакогеноміки.

Відшкодування вартості послуг приватних постачальників

У звіті OECD зазначено про інтенсифікацію залучення приватних постачальників до надання медичної допомоги за кошти держави чи страхових компаній. Подібну практику при перевищенні гарантованих термінів очікування послуг застосовували і до пандемії. Зокрема, у Данії пацієнтам, термін очікування прийому лікаря загальної практики чи лікаря-спеціаліста за направленням яких перевищив 1 міс, надають право «розширеного вільного вибору лікувального закладу», включаючи приватні. В Ірландії керівництво галузі має великі плани щодо контрактування послуг приватного сектору, зокрема, 100 тис. амбулаторних прийомів та 30 тис. діагностичних процедур.

У Словенії система електронного моніторингу направлень діяла до пандемії, вона використовувала оцінки кількості відкладених процедур і часу очікування. Щоб усунути черги, національні органи влади опублікували тендер на закупівлю додаткової потужності для визначених видів лікування та обсягів, відкритий і для приватних постачальників, які не мають конт­рактів із державною системою охорони здоров’я.

У користуванні можливостями приватного сектору експерти OECD вбачають щонайменше два проблемні моменти: конфлікт інтересів між приватними та громадськими постачальниками, що конкурують за один і той самий пул лікарів. Існує ризик того, що збільшення пропозиції приватними постачальниками може призвести до зменшення можливостей державного сектору. Інше невирішене питання полягає в узгодженні тарифів, які є вищими у приватному секторі.

Фінансування охорони здоров’я та роль держави

У чому Україна дуже невигідно відрізняється від більшості країн ЄС, так це в обсягах державного фінансування медичних послуг. Стосовно витрат на лікарські засоби цей показник досить легко піддається оцінці, що зроблено нами позаминулого року. Так, в Україні державні витрати на медикаментозне забезпечення населення у 2020 р. не перевищували 16% від загальних витрат на лікарські засоби, а у роздрібному сегменті становили тільки 3%. На фоні інших європейських країн такий показник є дуже низьким (рис. 1).

Рис. 1. Витрати на ліки (тут і далі — також вакцини, сироватки, вітаміни, мінерали) у роздрібному сегменті за видами фінансування, 2020 (або найближчий рік) (OECD, 2022))

*Невелику частку, що припадає на приватне страхування в Україні, зазначено у категорії «приватний кошт».

Так, у більшості країн витрати на ліки переважно покриваються за рахунок держави або схем обов’язкового страхування. У середньому по країнах ЄС ці схеми охоплюють 70% роздрібного фармацевтичного ринку, тоді як на особисті кошти припадає 29%, а добровільне приватне страхування — 1%.

На Кіпрі, у Німеччині, Франції та Ірландії державні та обов’язкові схеми страхування покривають понад 80% усіх витрат на ліки в роздрібному сегменті. Навпаки, у 8 державах — членах ЄС державні чи обов’язкові схеми покривають менше 50%.

Витрати на ліки у ЄС у 2020 р. становили в середньому 462 євро на людину. Німеччина (660 євро на душу населення) перевищує середньоєвропейський показник на 40%. На іншому кінці шкали Данія та Кіпр — мали відносно низькі витрати, на 40% і більш нижче порівняно із середнім по ЄС.

Близько 3 з кожних 4 євро, витрачених на лікарські засоби, припадає на рецептурну продукцію, а більшість решти — на безрецептурну (OTC). Частка безрецептурних ліків особливо висока в Польщі, де вони відповідальні більше ніж за половину обсягів роздрібного продажу ліків. У Румунії, Латвії та Великобританії вона становить близько 30%.

Якість призначень

Надмірне, недостатнє або неправильне застосування ліків, що відпускаються за рецептом, спричиняє значну небезпеку для здоров’я та призводить до марних витрат грошей. Ці ризики стосуються, зокрема, зловживання антибіотиками, опіоїдами та бензодіазепінами в первинній медичній допомозі. Зокрема, маркерами якості первинної допомоги вважають такі показники, як загальний обсяг призначень антибіотиків та частка серед них препаратів другого ряду.

Загальні обсяги антибіотиків, призначених у закладах первинної медичної допомоги, у 2020 р. відрізнялися майже в 4 рази в країнах ЄС, причому Австрія та Нідерланди повідомили про найменший обсяг, а Греція, Румунія та Болгарія — про найбільший. Обсяги антибіотиків другого ряду (цефалоспоринів, хінолонів) відрізняються між країнами майже в 25 разів: Скандинавські країни, за винятком Фінляндії, повідомили про найменші обсяги, тоді як Греція та Болгарія — про найбільші (рис. 2).

Рис. 2. Обсяги призначень антибіотиків, у тому числі другого ряду, у первинній ланці деяких країн ЄС (OECD, 2022)

Середні обсяги опіоїдів, призначених у первинній медичній допомозі, у країнах ЄС у 2019 р. становили 13 встановлених добових доз (DDD) на 1000 населення на добу. Ісландія та Норвегія повідомили, що вони вдвічі перевищують середній показник по ЄС, Італія — про найнижчі обсяги. Значну варіацію можна частково пояснити різною клінічною практикою та призначенням у лікуванні болю, регулюванні та тенденціях щодо зловживання психоактивними речовинами.

Тож кризові явища, що розгортаються на Європейському континенті, починають даватися взнаки у сфері охорони здоров’я підвищенням смертності, зростанням незадоволених медичних потреб, проблемами з якістю медичної допомоги. На цьому фоні, безумовно, ще будуть приклади проривних — сміливих та неочікуваних рішень із позитивним оздоровчим впливом на галузь в цілому та окремі процеси в ній.

Список використаної літератури

Бажаєте завжди бути в курсі останніх новин фармацевтичної галузі?
Тоді підписуйтесь на «Щотижневик АПТЕКА» в соціальних мережах!