Знижуємо підвищену температуру тіла у дитини правильно

Підвищення температури тіла у дитини, як правило, викликає тривогу та занепокоєння у батьків. Це часто призводить до бажання якнайшвидше її знизити з використанням надмірної кількості жарознижувальних засобів. Приймати рішення про необхідність застосування антипіретика слід, враховуючи не тільки показники температури тіла. Обов’язково варто брати до уваги стан та самопочуття дитини. Важливо проаналізувати, як вона переносить підвищення температури тіла, чи змінюється при цьому її поведінка, активність, апетит тощо. Деякі автори стверджують, що, оскільки метою застосування жарознижувальних засобів є покращення загального стану дитини, батьки не повин­ні зосереджуватися на зниженні температури тіла як такому (Thompson A.P. et al., 2020).

ЧОМУ НЕ ВАРТО БОЯТИСЯ ВИСОКОЇ ТЕМПЕРАТУРИ ТІЛА?

Згідно з результатами дослідження «Fever in Babies and Children: When To Worry» спеціалісти Клініки Клівленда (Cleveland Clinic), США, не радять турбуватися через підвищену температуру тіла у дитини в наступних випадках:

• температура тіла коливається від 36,6 °C до 38 °C;
• підвищена температура тіла тримається менше 5 днів і при цьому дитина поводиться нормально (грається, їсть та п’є як зазвичай);
• підвищена температура тіла з’являється протягом 48 год після проведення імунізації.

ЯК НАЙКРАЩЕ ВИМІРЮВАТИ ТЕМПЕРАТУРУ ТІЛА ДИТИНИ?

Скляні ртутні термометри колись були основною складовою більшості домашніх аптечок. Проте сьогодні ртутні термометри вже майже не використовуються, оскільки вони можуть розбитися і призвести до вдихання випарів ртуті. Широко використовуються спиртові термометри, однак вони також мають ряд недоліків, як-от: ризик розбити та поранитися битим склом, що робить неможливим їх використання дітьми без контролю дорослих, необхідність тривалого вимірювання. Наразі до переліку сучасних термометрів входять наступні:

• цифрові термометри. У цих термометрах застосовуються електронні датчики тепла для реєстрації температури тіла. Їх можна використовувати в прямій кишці, ротовій порожнині або пахвовій западині. Показники температури під пахвами зазвичай є найменш точними з трьох;
• вушні цифрові термометри. Ці термометри використовують інфрачервоний сканер для вимірювання температури всередині слухового ходу. Утім слід мати на увазі, що вушна сірка або невеликий вигнутий слуховий прохід можуть знижувати точність вимірювання температури тіла;
• термометри скроневої артерії. Ці термометри використовують інфрачервоний сканер для вимірювання температури скроневої артерії на лобі. Таким термометром можна користуватися навіть тоді, коли дитина спить.

Вибір типу термометра та місця використання залежить від віку дитини:

• від народження до 3 міс. Для вимірювання ректальної температури можна використовувати звичайний цифровий термометр. Нові дослідження показують, що термометр скроневої артерії також може забезпечувати точні показники у новонароджених (Syrkin-Nikolau M.E. et al., 2017). Останній варіант виглядає набагато зручнішим і може використовуватися навіть тоді, коли дитина спить;
• 3 міс — 4 роки. У цьому віковому діапазоні можна використовувати цифровий термометр, щоб вимірювати температуру в прямій кишці або під пахвами, або ж можна скористатися термометром для скроневої артерії. У дітей віком до 6 міс не варто використовувати цифровий вушний термометр. Якщо результати вимірювання температури тіла у дитини іншим типом термометра викликають сумніви, її доцільно виміряти ректально;
• від 4 років. У цьому віці можна використовувати цифровий термометр для вимірювання температури тіла під пахвами чи в порожнині рота, а також використовувати термометр для скроневої артерії чи вуха.

КОЛИ ВАРТО ТЕРМІНОВО ЗВЕРНУТИСЯ ДО ЛІКАРЯ?

Відповідно до Протоколу фармацевта при відпуску лікарських засобів без рецепта «Симптоматичне лікування підвищеної температури тіла у дітей віком до 15 років» тривожні дзвіночки при підвищеній температурі тіла, коли відвідувача аптеки варто направити до лікаря, включають:

• вік дитини до 1 року;
• субфебрильна температура тіла (37–37,5 °С) упродовж більш ніж 1 тиж;
• підвищення температури тіла, що супроводжується частим і важким диханням, кашлем, хрипами і свистом під час дихання, болем, порушеннями сечовиділення, сильним тремтінням, судомами, розладами свідомості, блюванням або діареєю, висипкою на шкірі;
• підвищення температури тіла понад 40 °С, «мармуровий» колір шкіри, холодні кінцівки;
• наявність бронхіальної астми, епізодів бронхоспазму, схильності до алергії, схильності до кровотеч, захворювань шлунково-кишкового тракту, підвищеної збудливості (Renko M., Keinänen-Kiukaanniemi S., 2016).

ЗАГАЛЬНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ЩОДО ДІЙ ПРИ ПІДВИЩЕННІ ТЕМПЕРАТУРИ ТІЛА У ДІТЕЙ

Що робити при підвищеній температурі тіла у дитини?

• Зниження температури тіла у дітей треба починати з фізичних методів охолодження (обтирання водою кімнатної температури, провітрювання приміщення) у разі відсутності ознак спазму периферичних судин (холодні кінцівки).
• Жарознижувальні лікарські засоби застосовують у разі підвищення температури тіла до 38 °С та вище, якщо раніше у дитини відмічалися судоми за нижчих показників температури тіла.
• Тривалість самостійного застосування жарознижувальних засобів у дитини не має перевищувати 3 діб.
• Необхідно забезпечити вживання дитиною великої кількості рідини.
• Слід забезпечити харчування залежно від апетиту дитини (не примушувати їсти, не допускати переїдання, обмежити кількість цільного молока).

ЯК ОБРАТИ ОПТИМАЛЬНИЙ ЖАРОЗНИЖУВАЛЬНИЙ ЗАСІБ?

Обираючи жарознижувальні лікарські засоби для дитини, окрім ефективності, варто також звертати увагу на їх безпеку. Для контролю температури тіла у дітей у вищезгаданому протоколі фармацевта рекомендують 2 препарати — ібупрофен і парацетамол.

Зазвичай у якості жарознижувального засобу в педіа­тричній практиці використовують парацетамол, максимальна доза якого не має перевищувати 60 мг/кг на добу, тому перед застосуванням препарату необхідно визначити масу тіла дитини. Кратність прийому — 3–4 рази на добу з інтервалом між прийомами не менше 4 год. Переважно застосовують парацетамол у вигляді сиропу, суспензії або супозиторіїв. Однак його з обережністю використовують при захворюваннях печінки (Renko M., Keinänen-Kiukaanniemi S., 2016).

За наявності протипоказань до застосування парацетамолу використовують ібупрофен. Останній має виражену жаро­знижувальну, аналгетичну і протизапальну дію. У ряді досліджень показано, що його жарознижувальний ефект є більш вираженим, ніж у парацетамолу й ацетилсаліцилової кислоти. Доведено, що ібупрофен швидко нормалізує підвищену температуру тіла й характеризується більшою порівняно з парацетамолом тривалістю дії — до 8 год. Застосування ібупрофену є актуальним у разі наявності у дитини не тільки підвищеної температури тіла, але й больового синдрому, наприклад, при ангіні, отиті та ін. Однак він протипоказаний при виразковій хворобі шлунка та дванадцятипалої кишки, запальних захворюваннях травного тракту, схильності до кровотеч та порушенні згортання крові, бронхіальній астмі, з обережністю призначають при печінковій та/або нирковій недостатності, артеріальній гіпертензії (Rainsford K.D., 2007).

ЯК ВБЕРЕГТИ ІНШИХ ЧЛЕНІВ СІМ’Ї ВІД ЗАРАЖЕННЯ?

Під час хвороби дитина потребує багато уваги близьких, проте не варто забувати і про власну безпеку.

Щоб уникнути зараження, використовуйте одноразові маски при близькому контакті з дитиною. Також варто слідкувати за температурою свого тіла та вживати вітамін С для підтримання імунітету. Також забезпечити кращу роботу імунної системи допоможе здоровий сон та уникнення стресу (Thompson A.P. et al., 2020).

Отже, для покращення самопочуття дитини необхідно знати ефективні методи зниження температури тіла та дотримуватися рекомендацій спеціалістів.

Бажаєте завжди бути в курсі останніх новин фармацевтичної галузі?
Тоді підписуйтесь на «Щотижневик АПТЕКА» в соціальних мережах!