Без ліків жить навряд чи можна, ну як без них на цьому світі жить: роздуми про престиж фармації та День фармацевта

Я завжди повторював одну просту істину: добре жити без ліків, але неможливо. Від народження і протягом усього життя хочеш-не-хочеш, а ліки потрібні і в екстрених випадках, і для профілактики, і для покращення якості життя…

З 1999 р. фармацевтична громада щороку святкує День фармацевтичного працівника, проте молодому поколінню здається, що так було завжди. Але я чудово пам’ятаю інші часи до заснування нашого свята, коли я брав участь у святкуванні Дня медичного працівника і, відверто кажучи, щоразу відчував гіркоту та образу за нашу професію. Зі сцени завжди першими урочисто вітали лікарів, фельдшерів, медичних сестер… А про багатотисячну армію фармацевтів якщо й згадували, то десь у самому кінці, звичайно, бо то День медика. Дуже поважаю медиків і вважаю, що то люди від Бога, шана і повага за їх благородну працю. Але й фармацевт — вкрай важливий фахівець. Медицина і фармація — начебто різні галузі, але вони єдині у своїй головній меті — підтримати здоров’я людини. Це непорушний тандем, де кожен доповнює іншого. Неабияку роль у цьому відіграє Харківська обласна організація Профспілки працівників охорони здоров’я України, яку сьогодні очолює Альона Вікторівна Благовещенська — авторитетна громадська та профспілкова діячка, що роками віддано захищає соціально-економічні права як медичних, так і фармацевтичних працівників (а до неї цю місію гідно виконувала Любов Іллівна Рудик — видатна лідерка профспілкового руху на Харківщині). Я завжди казав, що медицина і фармація — як крила одного птаха. І всі важливі.

Проте відсутність нашого фармацевтичного свята не давала мені спокою. Фармацевт — це самостійна, фундаментальна професія, від якої безпосередньо залежить здоров’я нації. Саме з цього почуття професійної гідності народилося палке бажання підвищити престиж нашої праці та вибороти для Фармації її власний день професійного свята.

Готуючись до V Національного з’їзду фармацевтів України, ми в стінах тоді ще Української фармацевтичної академії вирішили: час це змінити. Поставили перед собою мету об’єднати всі передові сили фармації: освіту, науку, промисловість, контроль якості та наше інформаційне поле.

Шлях до визнання був дуже непростим. Добре, що нашу ініціативу підтримав тодішній міністр охорони здоров’я Андрій Михайлович Сердюк, і особливо активно сприяли люди, яких зараз називають фундаторами свята: Михайло Францович Пасічник, Володимир Петрович Семиноженко, Олександр Миколайович Біловол, а також мені довелося відвідати багато інстанцій і керівників різних рівнів. Крок за кроком проходили всі щаблі влади. Кабінет Міністрів, Верховна Рада, Адміністрація Президента… Доводилося нескінченно пояснювати та переконувати чиновників.

Пам’ятаю розмову з тодішнім Президентом України Леонідом Кучмою. Я казав: «Леоніде Даниловичу, подивіться на державний календар — у нас професійних свят більше, ніж самих днів у році! Є свята на будь-який смак: шахтарів, рибалок, пасічників… А от Дня фармацевта чомусь немає. Хоча професія для охорони здоров’я надважлива, зрозуміло, що добре жити без ліків, але неможливо».

Цей життєвий аргумент спрацював. Президент підтримав нашу ініціативу і підкреслив, що покладає на українську фармацію великі надії.

Історична розв’язка, яку я ніколи не забуду, настала у вересні 1999 р. Наш V Національний з’їзд зібрав 2500 делегатів — масштаб був таким, що про нас говорило навіть радіо «Німецька хвиля»! Пам’ятаю, як роботу з’їзду двічі переривали терміновими повідомленнями з Адміністрації Президента. Спочатку, 6 вересня, зачитали Указ про надання нашій академії статусу Національної — саме того дня наша рідна Українська фармацевтична академія стала Національним фармацевтичним університетом. А вже наступного дня, 7 вересня 1999 р., був підписаний довгоочікуваний Указ Президента про встановлення нашого професійного свята. Як зазначається в Указі Президента України, професійне свято засновано «…на підтримку ініціативи Міністерства охорони здоров’я України та враховуючи значний внесок працівників фармацевтичної галузі в охорону здоров’я населення…».

Так збулася наша давня мрія. Ми подарували це свято всій галузі, назавжди закріпивши престиж та значущість праці фармацевта для кожного українця. І тепер, коли ми з радістю вітаємо одне одного з нашим днем, я відчуваю неймовірну гордість за всіх фармацевтів і всіх, хто пов’язав життя з фармацією.

Віват, Фармація!

Валентин Черних

Підготовлено Інною Грабовою

Редакторська група

Інна Грабова

Автор

Бажаєте завжди бути в курсі останніх новин фармацевтичної галузі?
Тоді підписуйтесь на «Щотижневик АПТЕКА» в соціальних мережах!