Захворювання опорно-рухової системи. Остеохондроз: профілактика, діагностика, лікування

Біль у попереку — справжня проблема сучасного людства. У Франції такий біль назвали хворобою століття. У США від болю у спині страждають понад 40 млн осіб, більшість із них прикуті до ліжка, а їх лікування оцінюється у 80 млрд дол. США на рік [1].

За даними ВООЗ, захворювання опорно-рухового апарату як причина інвалідності та смертності посідають 4-те місце у світі після серцево-судинних, онкологічних хвороб та цукрового діабету [7], а найближчим часом спеціалісти прогнозують епідемію остеопорозу, що свідчить про старіння населення планети [10]. За статистикою, кожний п’ятий мешканець земної кулі страждає від болю у спині, а частка остеохондрозу при цьому становить до 90%.

В Україні хронічні захворювання опорно-рухової системи також є однією з найбільш частих проблем [2], а близько 3,5 млн осіб по-справжньому знайомі з проблемою опорно-рухового апарату, його грізними ускладненнями [10], які вимагають безперервної багаторічної терапії [4, 5].

Остеохондроз є підступною хворобою, що старанно маскується за симптомами інших захворювань, що значно ускладнює діагностику. Головний біль, мігрень, порушення пам’яті, зору, слуху, хронічний тонзиліт, ларингіт можуть бути прихованими ознаками шийного остеохондрозу, а розлади сечостатевої системи, сексуальні проб­леми та ниркова коліка можуть свідчити про наявність поперекового остеохондрозу.

Якщо ви прокинулися від болю в руці, який супроводжується неприємним відчуттям печіння, поколюванням або різким болем у плечі, що поступово поширюються на інші суглоби, або з’явилися спазми м’язів, судоми, люмбаго тощо, знайте — все це ознаки остеохондрозу, і в першу чергу слід лікувати хребет, за станом якого можна безпомилково робити висновок не тільки про фізичне здоров’я, але й духовне самопочуття людини [3].

Основна мета статті — привернути увагу до цієї надзвичайно важливої проблеми, «…яку збагнути у повному обсязі може лише той, хто страждав від нестерпного болю у спині, хто на собі відчув його руйнівну дію та усвідомлює функційну важливість хребта» [1]. На жаль, рано чи пізно багатьом з нас особисто доводиться мати справу з проблемами лікування чи захисту опор­но-рухового апарату, що характеризуються частими загостреннями, що прогресують і призводять до тривалої непрацездатності. Цих проблем можна взагалі уникнути, якщо вчасно приділяти увагу хребту — одній із головних складових стану здоров’я, а з іншими навчитися існувати без знач­ного погіршення якості життя [3].

Опорно-рухова система людини — це пружиноподібний хребетний стовп, який налічує 24 кісткові хребці (рис. 1) і поділяється на шийний (С 1–7), грудний (Th 1–12), поперековий (L 1–5), крижовий і куприковий відділи та 23 міцні еластичні диски, що роз’єднують хребцеві тіла. Кожний хребець складається з тіла з двома поперечними та одним заднім остистим відростком (рис. 2). Кісткові структури хребців поєднуються один із одним м’язами та зв’язками і разом із диском створюють рухливий сегмент — суглоб (рис. 3), який забезпечує гнучкість і рухливість хребта.

Рис. 1

Відділи хребта та умовне позначення хребців

Рис. 2

Будова хребця (вигляд зверху та зліва)

Рис. 3

Рухливий сегмент суглоба, що складається з двох сусідніх хребців (розріз, вид зліва)

1 – тіло хребця
2 – фіброзне кільце міжхребцевого диска
3 – ядро диска
4 – зв’язки
5 – верхній відросток
6 – хребцевий отвір
7 – капсула
8 – остистий відросток

Зверху і знизу хребці покриті хрящем, між ними наявне еластичне утворення — диск із міцним фіброзним ядром, заповненим студнем. Його працездатність залежить від стану тканини — чим більше в ній води, тим кращі в’язкісні, еластичні та гідростатичні властивості. Студенисте ядро, всмоктуючи воду, створює високий тиск усередині диска, що дозволяє утримувати хребці на певній відстані та сигналізує про надмірне навантаження на хребці у вигляді болю [1]. Тому постійному вживанню питної води (бажано невеликими порціями об’ємом до 2 л) необхідно приділяти особливу увагу.

Пульпозне ядро, забезпечуючи рівномірний тиск на хребці, виконує також роль ватерпаса. Два прилеглі хребці, подібно до лещат, утримують диск на місці, а гідравлічна сила ядра диска не дозволяє їм зімкнутися. Диск, ядро, хрящ (рухливий сегмент хребта) є амортизатором (при рухові, стрибках, ударах тощо), завдяки чому хребет може працювати як пружина. Тіло, дужка і відростки хребців формують хребетний отвір, у якому проходить спинний мозок із численними нер­вами та кровоносними судинами.

Хребет забезпечує такі важливі функції людини: захищає внутрішні органи, є опорою тіла і віссю всіх важелів на суглоби і разом з численними м’язами забезпечує рухливість тіла; підтримує його вертикальну позу та рівновагу. Усі ці функції взаємопов’язані й здійснюються завдяки складній взаємодії структурних елементів хребта і є важливими для здоров’я. Хребет пристосовується до різноманітних умов: письмового столу чи шкільної парти, сидіння в автомобілі, робочої пози за верстатом чи роботи за комп’ютером, до важкої ноші й екстреного гальмування автобуса.

Порушення роботи опорно-рухового апарату — найчастіша причина болю в спині. З іншого боку, біль є єдиним засобом захисту і головним джерелом інформації про ушкодження або порушення функціонування будь-якого органу чи системи в організмі.

Захворювання опорно-рухового апарату людини можна умовно поділити на три категорії: хвороби хребта, суглобів та м’язів. Ці захворювання поділяються на первинні та вторинні. Первинні захворювання є самостійними, а вторинні — супутніми іншим хворобам, що розвиваються в організмі людини.

За основним патогенетичним механізмом виділяють запальні ураження суглобів та периартикулярних тканин (артрит, теносиновіт, міозит), дегенеративні ураження суглобів як синовіального (старечого), так і міжхребцевого типу (остеохондроз, остеоартроз), а також травматичні ураження (посттравматичний артрит, розтягнення та розриви зв’язок тощо).

До найбільш поширених захворювань опор­но-рухового апарату належать: остеохонд­роз*) (від грец. osteon — кістка та chondros — хрящ) — системне захворювання, що прогресує та уражує хрящі суглобів, міжхребцевий остеохондроз — дегенеративно-дистрофічне ураження міжхребцевих дисків із збереженням чи втратою стабільності рухового хребцевого сегмента, тобто настає «старість хребта», коли зникають його функції. Людині стає важко пересуватися, виникають вертеброгенні синдроми тощо.

Остеохондроз може розвинутися практично в будь-якому віці й проявитися швидкою стомлюваністю, обмеженою рухливістю, болем та іншими симптомами. Хвороба розвивається поволі, поступово. Найчастіше від остеохондрозу потерпають хрящі суглобів груднинного та поперекового відділів хребта, на які механічні навантаження діють найбільш інтенсивно, а тканина суглобів та дисків зношується значно швидше, ніж будь-де, а тому розлади, в основі яких лежить остеохондроз, «лідирують» у формі радикуліту (запалення спинномозкового корінця), який слід лікувати після терапії хребта [3, 9].

Чим раніше розпочати лікування захворювання, тим швидше у пацієнта зникне біль. Перебіг остеохондрозу спочатку прихований, безсимптомний, а дегенеративно-дистрофічні зміни обмежені тільки ділянкою ядра міжхребцевого диска. Неврологічних ускладнень може і не бути, а біль є «тупим», ніби «розмитим» в ділянці попереку і посилюється при зміні пози.

Зазвичай біль швидко минає при повному розслабленні тіла в положенні лежачи. Такий стан може тривати досить довго, поки не настане прорив вмісту драглистого ядра через фіброзне кільце диска. Вміст диска витискається через розриви в кільці, травмує хребці, і розвиваються серйозні неврологічні ускладнення, що супроводжуються сильним болем (люмбаго). Причому спровокувати напад болю може навіть найнезнач­ніше фізичне напруження. На початковому етапі захворювання при сильному болю не варто намагатися розігнутися, випрямитися, подолавши біль. Найголовніше — спокій, постільний режим (постіль повинна бути жорсткою, такою, що не прогинається).

Варто зауважити, що провокувальні чинники виникнення остеохондрозу супроводжують людину все життя, починаючи від народження (під час пологів можуть зміщуватися шийні хребці, що призводить до нервових і судинних розладів), при повиванні, недостатньому знаходженні у біо­полі матері, відмовленні від материнського молока та ін. (у період формування основи імунітету, фізичного й духовного розвитку) порушується корекція хребта та нижніх кінцівок (Х- або О-подібне викривлення ніг). Пізніше — недостатні рухомість та фізична підготовка, неправильно підібране взуття призводять до деформації стопи, формування плоскостопості, кіфозу, лордозу, порушення постави. При цьому можуть порушуватися майже всі функції організму — шлунково-кишковий тракт, дихальна, серцево-судинна, видільна та інші системи [9].

Проте головними чинниками, що викликають зміни міжхребцевих дисків, постають генетична спадковість, вікові зміни, малорухомий спосіб життя, тривала дія незручних положень при навчанні, роботі тощо, внаслідок яких підвищується тиск на диски та хребці. Якщо не запобігти вчасно цим вадам, спочатку виникають функціональні, а потім і патологічні зміни.

При діагностиці захворювання звертають увагу на аналіз скарг на біль та результати первинного огляду пацієнта. Проте головну роль у дослідженні відіграють рентгенографія, комп’ютерна томографія та магнітно-резонансна томографія, що дозволяють визначити рівень порушень, визначити тактику лікування найбільш ефективними методами [2].

Лікування остеохондрозу повинно бути індивідуальним, з урахуванням фази, патогенетичних особливостей захворювання та психологічного компонента синдрому болю. Для зменшення вираженості болю та усунення набряку застосовують знеболювальні препарати (парацетамол, анестезин, анальгін).

Основним методом лікування захворювань остеохондрозу є застосування нестероїдних протизапальних препаратів у різних фармацевтичних формах, які мають також виражену аналгезивну і протизапальну дію. Досить ефективним методом лікування є локальна терапія з використанням різноманітних мазей, кремів, гелів. За потреби вдягають спеціальний корсетний пояс, що фіксує спину та знижує навантаження на хребет. Використовують палиці. Через 5–7 діб показані скипидарні ванни.

За можливості вставати виконують обов’язкові спеціальні вправи, що відновлюють рухливість поперекового відділу [1, 2, 6, 8, 11, 12]. Особливу увагу приділяють гімнастичним вправам, спрямованим на розвантаження хребта та зниження тиску на міжхребцеві диски. Варто обережно, але вперто і систематично виконувати ті вправи, які виконувати найважче, спочатку з малою амплітудою і нерізко, потім поступово підвищуючи їх інтенсивність та обсяг.

В основі дозування вправ лежить індивідуальний підхід. Іноді для їх виконання достатньо 15 хв, а інколи — значно більше, повторювати вправи варто протягом доби декілька разів. Уранці, після сну, виконуються нескладні вправи, лежачи у ліжку, з метою відновлення рухомості суглобів. Однак головне для успіху лікування будь-якого захворювання хребта — це своєчасне дослідження стану опорно-рухового апарату (незалежно від віку пацієнта) та планування (з лікарем!) заходів профілактики на майбутнє [10].

Якщо остеохондроз уже розвинувся, то з цим нічого не поробиш, але завадити подальшому розвитку хвороби та полегшити больові відчуття можливо. Для цього необхідно відпрацювати правила життя з остеохондрозом і виконувати їх постійно, а не тоді, коли біль уже переслідує на кожному кроці [3, 10].

Будь-коли (під час роботи чи відпочинку) варто турбуватися, щоб хребет був найменш уразливим, слідкувати, щоб спина була прямою. Головними правилами є:

1) режим (час сну, активність, систематична зміна занять, повноцінне харчування);

2) зручна постіль (матрац з ортопедичним та анатомічним ефектом, який забезпечує комфортну і правильну підтримку хребта);

3) робоче місце має бути анатомічно зручним і забезпечувати правильну позу та рефлекси тіла щодо навчання за партою, роботи з комп’ютером, за кермом автомобіля, підняття та перенесення важких предметів, що виконуються з прямою спиною;

4) через кожні 20–30 хв слід змінювати позу, а через 60 хв вставати, трохи походити.

Людині з остеохондрозом не можна простуджуватися, варто постійно «прислуховуватися» до хребта, систематично виконувати вправи з лікувальної гімнастики. Корисно займатися плаванням, ходьбою (ці заняття легко дозувати). Слід постійно приділяти увагу харчуванню, періодично консультуватися з лікарем.

Окрім хребта, варто приділяти увагу ногам, які несуть основне навантаження з підтримання тіла в положенні рівноваги, а стопа, як ресора, пом’якшує ударну хвилю приблизно на 80% і відповідає за центрування організму, забезпечує рівновагу. Деформація стопи впливає на кровопостачання, кістково-м’язовий каркас.

Від болю ніг, стоп залежить біль у стегні, спині, з’являється роздратованість, слабкість. При масажі стоп ніг, вуха, долоні, пальці рук, на яких проектується управління органами та системами організму, відновлюються обмінні та енергетичні процеси, зникають застійні явища, що нерідко є причиною захворювання.

Ефективним природним тренінгом усього тіла, м’язів, кісток, судин, суглобів, нервів є танці, які дають велике фізичне й емоційне навантаження, здатне загартувати й оздоровити весь організм — усе у ваших руках, і хребет також як одна із головних складових здоров’я людини [9].

Література

Бажаєте завжди бути в курсі останніх новин фармацевтичної галузі?
Тоді підписуйтесь на «Щотижневик АПТЕКА» в соціальних мережах!