Євроінтеграція

У червні 2026 р. Європейська федерація фармацевтичних виробників та асоціацій (European Federation of Pharmaceutical Industries and Associations) оприлюднила результати масштабного дослідження, виконаного незалежним економічним інститутом WifOR (Німеччина). Автори поставили перед собою амбітне завдання: оцінити не лише медичний, а й економічний ефект від застосування інноваційних лікарських засобів у країнах Європи.

Програма «Доступні ліки» діє з 2017 р. і поступово, але стабільно розширюється як за переліком препаратів, так і за охопленням нозологій. У 2026 р. вперше запроваджено вищий рівень співоплати з боку пацієнта (50%) на окремі методи лікування. Цей зсув може свідчити про перехід до більш диференційованої моделі співоплати. У цьому контексті доцільно розглянути, як організовані механізми співфінансування у країнах Європейського Союзу (ЄС), зокрема державах, географічно та економічно близьких до України.

У країнах ЄС регуляторна модель побудована на чіткому розмежуванні підходів. Державні механізми контролю цін та реімбурсації зосереджені насамперед у сегменті рецептурних препаратів, що фінансуються за рахунок державного бюджету або обов’язкового медичного страхування. Водночас безрецептурні препарати функціонують у логіці ринкової конкуренції. Така модель відображає різну природу попиту та механізми фінансування.

Нещодавно Кабінет Міністрів України вніс зміни до Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з виробництва лікарських засобів, оптової та роздрібної торгівлі лікарськими засобами, імпорту лікарських засобів (крім активних фармацевтичних інгредієнтів), якими передбачено можливість здійснення роздрібної торгівлі безрецептурними ліками в приміщеннях автозаправних станцій (АЗС). Це нововведення викликало жваву дискусію в експертному середовищі та серед професійної фармацевтичної спільноти. У цьому контексті доцільно звернутися до досвіду країн Європейського Союзу (ЄС), в яких позааптечна реалізація ліків існує вже певний час.

За останні кілька десятиліть ставлення до канабісу у світі суттєво змінилося — ще 20 років тому він був стигматизований та заборонений у більшості країн, зараз багато держав дозволяють його використання у медичних цілях. Формування ринку медичного канабісу являє собою постійний та динамічний процес, що відбувається під впливом складної взаємодії декількох чинників: наукових досліджень, громадського сприйняття та зміни регуляторних рамок.

9 грудня у Вільнюсі (Литва) відбулася міжнародна конференція «UA–EU: Стратегічне партнерство у фармацевтичному секторі», організована Міністерством охорони здоров’я України у співпраці з Міністерством економіки, довкілля та сільського господарства України та Міністерством охорони здоров’я Литви та іншими європейськими інституціями.

Як кандидат на вступ до Європейського Союзу (ЄС) Україна має адаптувати низку ключових інституційних механізмів, зокрема у сфері охорони здоров’я. Одним із таких завдань є створення єдиного органу державного контролю, який відповідатиме за реєстрацію, інспектування та фармаконагляд. 2025 р. має стати етапом нормативної та підготовчої роботи, 2026 р. — організаційного запуску, а у 2027 р. планується офіційний запуск єдиного регуляторного органу, передача функцій від ДЕЦ та припинення діяльності Держлікслужби

Генеричні лікарські засоби давно стали ключовим інструментом підвищення доступності лікування та оптимізації витрат для систем охорони здоров’я і пацієнтів. Як свідчать дані асоціації «Лікарські засоби для Європи» (Medicines for Europe), більшість європейських країн використовує ті чи інші моделі регулювання цього сегмента фармацевтичного ринку, намагаючись утримати баланс між економією коштів і забезпеченням пропозиції і доступності лікарських […]

Сьогодні роль фармацевта у країнах Європейського Союзу (ЄС) виходить далеко за межі традиційного відпуску препаратів. Фармацевти є невід’ємною частиною системи охорони здоров’я, беручи участь у вакцинації, профілактиці, ранньому виявленні захворювань і підтримці пацієнтів із хронічними недугами. Новий звіт Фармацевтичної групи ЄС (Pharmaceutical Group of the European Union — PGEU) досліджує, як трансформується професія, які функції беруть на себе фармацевти і чому ці зміни потребують підтримки на рівні державної політики.

Дефіцит лікарських засобів став серйозним викликом для Європейського Союзу (ЄС) і розглядається як транскордонна загроза громадському здоров’ю. Відсутність певних ліків може мати руйнівні наслідки не лише через брак самих препаратів, але й через невизначеність щодо того, як їх придбати. За даними Європейського суду аудиторів (European Court of Auditors — ECA), дефіцит ліків залишається хронічною проблемою для ЄС. У 2023–2024 рр. відмічався рекордний рівень зареєстрованих випадків нестачі. У цей період національні компетентні органи повідомили про 136 критичних випадків дефіциту. У цій статті пропонуємо розібратися, яких саме ліків бракувало, чим зумовлена нестача і якою є поточна ситуація.