Питання регулювання реклами лікарських засобів у пресі

У заході, організатором якого була Українська асоціація видавців періодичної преси (далі — УАВПП), взяли участь представники Міністерства охорони здоров’я України, Департаменту регуляторної політики у сфері обігу лікарських засобів та продукції у системі охорони здоров’я, Комітету Верховної Ради України з питань охорони здоров’я, Державного комітету з питань технічного регулювання та споживчої політики (Держспоживстандарт), Антимонопольного комітету України (АМКУ), а також представники міжнародних організацій та найбільших видавничих домів України.

Розпочинаючи роботу круглого столу, Олександр Дяченко, юрист УАВПП, зауважив, що загалом у Верхов­ній Раді України було зареєстровано близько 10 законопроектів щодо обмеження реклами лікарських засобів.

Нагадаємо, що на початку вересня питання реклами лікарських засобів було обговорено в Антимонопольному комітеті (див. «Щотижневик АПТЕКА» № 34 (755) від 06.09.2010 р.). Тоді позиція АМКУ у цьому питанні була однозначною: заборона реклами медикаментів та біологічно активних добавок (БАД) необхідна.

Олександр Дяченко зазначив, що УАВПП були підготовлені та направлені на адресу МОЗ України та АМКУ листи з обґрунтуванням недоцільності повної заборони реклами лікарських засобів. У них йдеться про те, що не можна стверджувати, що реклама є ключовим інструментом, який визначає переконання споживачів купувати ліки самостійно чи звертатися за допомогою до лікаря.

На думку розробників проектів, важливим фактором, який вимагає заборони реклами ліків, є велика кількість порушень відповідного законо­давства. По-перше, через відсутність недобросовісної реклами споживачі не будуть витрачати кошти на непотрібні їм ліки, а по-друге — не будуть купувати неякісні препарати, які також дуже часто рекламуються.

Юрист зазначив, що аналіз рекламних макетів свідчить про те, що порушення дійсно є. Аналізуючи ці матеріали, замовників реклами лікарських засобів можна умовно розділити на дві групи:

• добросовісні оператори ринку (зазвичай великі та середні виробники лікарських засобів), які загалом дотримуються вимог рекламного законодавства. Заборона офіційної реклами для таких компаній означатиме необхідність пошуку альтернативних шляхів розповсюдження інформації та ведення конкурентної боротьби на ринку. Отже, громадяни України не зможуть більше отримувати достовірну інформацію про ліки;
• нелегальні та напівлегальні гравці ринку (зазвичай невеликі компанії), які свідомо йдуть на порушення законодавства, у тому числі реалізують неякісні товари та замовляють недобросовісну рекламу. У разі повної заборони реклами такі компанії однаково порушуватимуть як чинні обмеження, так і повну заборону реклами, а споживачі надалі будуть отримувати недостовірну інформацію.

Олексій Погорєлов, генеральний директор УАВПП, зазначив, що заборона реклами ліків та БАД може призвести до негативних економічних наслідків та спричинити­ зменшення надходжень до бюджетів усіх рівнів. Він пояснив це тим, що реклама лікарських засобів, медичних послуг, фармацевтичної продукції — це значна частина доходів засобів масової інформації (ЗМІ) усіх форм власності. Причому ця реклама розміщується не тільки в спеціалізованих ЗМІ.

О. Дяченко вказав ще на одну важливу проблему — самолікування. Він навів приклад віддалених районів, де населення не має взагалі або має обмежений доступ до лікаря. Тому заборона реклами обмежує право споживачів на доступ до необхідної їм інформації про властивості лікарських засобів, можливості та варіанти як лікування, так і профілактики захворювань і ґрунтується на хибному уявленні, що громадяни беззастережно довіряють рекламі і не здатні аналізувати інформацію, яка у ній подається. Таким чином, введення заборони реклами ліків суперечить передбаченому Конституцією України праву на інформацію та здоров’я.

В’ячеслав Голубовський, директор Департаменту споживчої політики і реклами Держспоживстандарту, зупинився на питаннях недобросовісної реклами БАД та медичної продукції. Як правило, під час реклами таких товарів споживач залишається недостатньо поінформованим про виробника та реалізатора, основні властивості товару, його протипоказання, гарантійні зобов’язання тощо.

Оксана Кондратьєва, начальник управління розслідувань недобросовісної конкуренції АМКУ, зазначила, що інформацією, яка вводить в оману, є, зокрема, відомості, які містять неповні або неправдиві дані про товар, його виробника та продавця, споживчі властивості, якість, комплектність, придатність до застосування тощо.

За словами О. Кондратьєвої, найчастішими порушеннями при рекламуванні БАД є:

• наведення в рекламі відомостей щодо їх лікувальних властивостей,
• наведення листів подяки або визнання від споживачів, в яких звертається увага на лікувальний ефект продукту.

Світлана Зброжек, представник Комітету Верховної Ради України з питань охорони здоров’я, на підтримку попередньої думки зауважила, що усі запропоновані зміни так чи інакше повинні обмежувати рекламу препаратів для населення, адже всю інформацію про лікарський засіб пацієнт повинен отримувати від спеціаліста — лікаря або провізора.

Алі Сафаров, юрист, медіа­експерт, погодився із зауваженнями посадовців: реклама лікарських засобів спонукає споживача приймати їх, не завжди порадившись з лікарем та встановивши діагноз самостійно. «Але навіть якщо не буде реклами лікарських засобів, людина все одно буде лікуватися самостійно. Питання лише — де в такому випадку вона буде брати інформацію», — зауважив він. При цьому експерт навів приклад реклами БАД, яка може містити переконання отримання позитивного ефекту від споживання продукту.

А. Сафаров зауважив, що повна заборона реклами лікарських засобів не є шляхом вирішення проблеми, необхідно більше інформувати суспільство щодо можливих наслідків самолікування та застосування препаратів без контролю лікарів. «Важливим є саме дотримання чинного законодавства щодо реклами, а якщо воно не виконується, то сенсу у розробці нових законопроектів немає», — зазначив він.

Всі учасники круглого столу погодилися, що порушення рекламного законодавства, у тому числі щодо реклами ліків, не можуть бути припинені лише шляхом прийняття чергових обмежень, оскільки засобом боротьби з порушниками має стати в першу чергу ефективна система контролю за рекламою, виготовленням, продажем лікарських засобів та підвищення професійності лікарів.

Підсумовуючи результати круглого столу, О. Дяченко вказав на необхідність вдосконалення законодавства щодо реклами, розроблен­ня державних програм, що повинні містити роз’яснення про наслідки самолікування та безконтрольного застосування лікарських засобів, а також навчання та інформування професіоналів щодо наявності ефективних та доступних медикаментів.

Бажаєте завжди бути в курсі останніх новин фармацевтичної галузі?
Тоді підписуйтесь на «Щотижневик АПТЕКА» в соціальних мережах!