Біоеквівалентність генериків: позиція ГО «ВФП» щодо відкритості регуляторної інформації

ГО «Всеукраїнська фармацевтична палата» виступає за підвищення прозорості державної системи реєстрації лікарських засобів та запровадження офіційного відкритого реєстру висновків щодо біоеквівалентності та biowaiver. На нашу думку, доступність такої інформації є важливою складовою якісної фармацевтичної допомоги, професійного консультування пацієнтів, довіри до генеричних лікарських засобів та прозорого використання бюджетних коштів.

Біоеквівалентність та її значення для фармакотерапії

Ми виходимо з того, що питання біоеквівалентності безпосередньо пов’язане із забезпеченням прогнозованої якості фармакотерапії, особливо у випадку застосування генеричних лікарських засобів.

Підтверджена біоеквівалентність означає, що генеричний препарат забезпечує практично такі самі швидкість і ступінь всмоктування діючої речовини, як і референтний препарат. За умови застосування однакових доз це дозволяє очікувати зіставної клінічної ефективності та безпеки.

Під час досліджень біоеквівалентності, як правило, порівнюються фармакокінетичні параметри, зокрема площа під кривою «концентрація–час» (AUC), максимальна концентрація діючої речовини в крові (C_max) та час досягнення максимальної концентрації (T_max).

Для більшості препаратів відповідність встановленим критеріям біоеквівалентності є одним із ключових доказів того, що генеричний лікарський засіб може розглядатися як терапевтично еквівалентний референтному препарату.

Водночас ми вважаємо важливим підкреслити: відсутність відкритої інформації про дослідження біоеквівалентності не означає автоматично, що відповідне дослідження не проводилося або що лікарський засіб є неякісним. Йдеться про інше — про можливість для професійної спільноти та пацієнтів отримати офіційну інформацію щодо регуляторної основи, на якій ґрунтується висновок про терапевтичну еквівалентність препарату.

Біоеквівалентність та GMP — різні складові забезпечення якості

Окремої уваги потребує співвідношення між біоеквівалентністю та вимогами належної виробничої практики (Good Manufacturing Practice — GMP).

Ми вважаємо некоректним ототожнювати ці поняття, оскільки вони характеризують різні аспекти лікарського засобу.

Біоеквівалентність підтверджує зіставність експозиції діючої речовини генеричного та референтного препаратів у передбачених регуляторних умовах.

Водночас GMP встановлює вимоги до організації та контролю виробництва, спрямовані на забезпечення стабільної та відтворюваної якості лікарського засобу від серії до серії.

Українська система вимог GMP гармонізована з європейськими підходами. Тому говорячи про якість виробництва, ми вважаємо за доцільне насамперед використовувати термін «відповідність вимогам GMP», а в разі необхідності окремо зазначати відповідність вимогам GMP ЄС.

Для нас принципово важливо, що підтвердження біо­еквівалентності не слід розглядати ізольовано від системи забезпечення якості виробництва, контролю якості та фармаконагляду.

Таким чином, якісна фармакотерапія має базуватися на комплексі чинників, серед яких:

• відповідність виробництва вимогам GMP;
• належне підтвердження терапевтичної еквівалентності — шляхом дослідження біоеквівалентності або застосування передбаченого регуляторними вимогами biowaiver;
• державний контроль якості;
• ефективний фармаконагляд після виходу лікарського засобу на ринок.

Bioequivalence та biowaiver: важливо розрізняти

Важливо також чітко розмежовувати поняття «біоеквівалентність — bioequivalence» та «biowaiver».

Біоеквівалентність передбачає проведення відповідного фармакокінетичного дослідження, у межах якого порівнюються показники експозиції діючої речовини після застосування тестового та референтного препаратів.

Biowaiver, своєю чергою, є регуляторним механізмом, який дозволяє не проводити дослідження біоеквівалентності in vivo за наявності достатніх наукових підстав для підтвердження еквівалентності іншими методами.

Найчастіше можливість застосування biowaiver розглядається для лікарських засобів, які відповідають визначеним критеріям Біофармацевтичної класифікаційної системи (Biopharmaceutics Classification System — BCS), за умови дотримання встановлених вимог до складу та профілів розчинення.

Тому наявність biowaiver не означає нижчого рівня доказовості, якщо його застосування обґрунтовано відповідно до встановлених регуляторних вимог.

Ми вважаємо принципово важливим донести це положення до професійної спільноти, оскільки відсутність класичного дослідження біоеквівалентності in vivo не повинна автоматично трактуватися як відсутність доказів терапевтичної еквівалентності.

Європейський підхід: рішення ухвалюється під час оцінки конкретного досьє

Європейська регуляторна система не передбачає існування універсального переліку лікарських форм, для яких автоматично встановлено необхідність проведення дослідження біоеквівалентності або, навпаки, застосування biowaiver.

Відповідні підходи визначаються регуляторними вимогами та науковими настановами, зокрема Guideline on the Investigation of Bioequivalence Європейського агентства з лікарських засобів (European Medicines Agency — EMA).

Під час оцінки конкретного лікарського засобу враховується сукупність характеристик:

• лікарська форма;
• шлях введення;
• місце вивільнення діючої речовини;
• системна або місцева дія;
• фармакокінетичні властивості;
• клас BCS;
• склад допоміжних речовин;
• технологія виробництва.

Таким чином, питання про необхідність проведення дослідження біоеквівалентності або можливість застосування biowaiver розв’язується в контексті конкретного препарату та його реєстраційного досьє.

Чому фармацевту потрібна доступна інформація

Саме тут ми бачимо одну з ключових проблем сучасної української фармацевтичної практики.

Фармацевт відповідно до принципів належної фармацевтичної практики (Good Pharmacy Practice — GPP) має використовувати достовірну, актуальну, незалежну та доказову інформацію про лікарські засоби.

Під час консультування пацієнта та, зокрема, при виборі генеричного препарату можуть виникати цілком закономірні запитання:

• чи проводилося дослідження біоеквівалентності;
• чи було підтверджено біоеквівалентність;
• чи застосовувався biowaiver;
• на якій регуляторній підставі було підтверджено терапевтичну еквівалентність.

Якщо відповідна інформація відсутня у відкритому доступі, фармацевт фактично змушений спиратися лише на факт державної реєстрації лікарського засобу.

Ми вважаємо, що цього недостатньо для повноцінної реалізації принципів доказової фармацевтичної допомоги.

Фармацевтична допомога передбачає не лише відпуск лікарського засобу, а й професійне консультування, сприяння прихильності пацієнта до лікування та мінімізацію ризиків, пов’язаних із застосуванням і заміною лікарських засобів.

Тому фармацевт повинен мати доступ до офіційної інформації, яка дозволяє обґрунтовано відповідати на запитання пацієнта.

Чому ми говоримо саме про відкритий реєстр

Саме тому ГО «Всеукраїнська фармацевтична палата» виступає за створення офіційного відкритого реєстру вис­новків щодо біоеквівалентності та biowaiver.

Ми не пропонуємо оприлюднювати повні реєстраційні досьє або конфіденційну комерційну інформацію виробників.

Йдеться про інший рівень відкритості — доступ до інформації про регуляторне рішення та його основу.

Ми вважаємо, що у відкритому доступі доцільно забезпечити можливість встановити, зокрема:

• чи є лікарський засіб генеричним;
• чи підтверджувалася його біоеквівалентність;
• чи застосовувався механізм biowaiver;
• на якій регуляторній підставі підтверджено терапевтичну еквівалентність.

Такий підхід відповідав би принципу розмежування конфіденційності реєстраційного досьє та прозорості регуляторного рішення.

Європейська практика демонструє, що ці два принципи можуть існувати одночасно. Регулятор може захищати конфіденційну комерційну інформацію, водночас забезпечуючи достатню відкритість щодо підстав ухвалення рішення.

Особливе значення для державних програм

Особливої актуальності питання відкритості набуває тоді, коли лікарські засоби закуповуються або відшкодовуються за рахунок державних коштів.

Якщо препарат фінансується з державного бюджету, суспільство має право розуміти, на яких регуляторних та наукових підставах ухвалюється відповідне рішення.

Саме тому ми вважаємо цілком обґрунтованим отримання інформації від МОЗ України та ДП «Державний експертний центр МОЗ України» щодо того, чи має конкретний лікарський засіб підтверджену біоеквівалентність або на якій правовій та регуляторній підставі його зареєстровано.

При цьому ми не ставимо питання про розкриття повного реєстраційного досьє чи комерційно конфіденційної інформації.

Питання полягає саме у прозорості регуляторного рішення, особливо коли його наслідком стає фінансування лікарського засобу за рахунок коштів платників податків.

Відмова у наданні інформації та ризики для системи

Ми вважаємо, що відмова компетентного органу надати інформацію щодо регуляторних підстав підтвердження терапевтичної еквівалентності лікарських засобів, які закуповуються або відшкодовуються за бюджетні кошти, без належного правового обґрунтування не відповідає принципам прозорості та підзвітності.

Водночас така відмова сама по собі не означає відсутності відповідних регуляторних доказів. Проблема полягає в неможливості незалежно перевірити їх наявність та відповідність встановленим вимогам.

На нашу думку, така ситуація створює низку потенційних ризиків.

Так, пацієнт не має можливості самостійно переконатися, на якій доказовій основі препарат визнано терапевтично еквівалентним референтному. Це особливо важливо для лікарських засобів, де питання стабільності терапевтичного ефекту має особливе клінічне значення.

Також фармацевт втрачає можливість повноцінно використовувати регуляторну інформацію під час професійного консультування пацієнта.

Це ускладнює реалізацію принципів GPP та фармацевтичної допомоги.

Крім того, обмеження доступу до відповідної інформації ускладнює незалежний професійний та громадський конт­роль за державними закупівлями і програмами реімбурсації.

Своєю чергою, у держави виникають питання щодо прозорості та підзвітності рішень, пов’язаних із використанням публічних коштів.

Ми переконані, що використання бюджетних коштів має бути не лише формально законним, а й прозорим, обґрунтованим та таким, що допускає незалежну перевірку.

Відкритість доказів — це не повторна оцінка препаратів

Хочемо окремо наголосити: ми не пропонуємо перекладати на аптеки або фармацевтів функції державного регулятора.

Якщо лікарський засіб зареєстрований компетентним органом, аптека не повинна повторно проводити оцінку його біоеквівалентності.

Водночас аптечні заклади мають право формувати власну політику закупівель на основі об’єктивних критеріїв якості.

Серед таких критеріїв можуть бути відповідність виробництва вимогам GMP, наявність належних регуляторних доказів, підтвердження біоеквівалентності або законних підстав для застосування biowaiver, результати фармаконагляду, стабільність поставок та інші показники.

Така політика має застосовуватися однаково до всіх виробників і ґрунтуватися на об’єктивних, прозорих та недискримінаційних критеріях.

Наше бачення

Ми вважаємо, що відкритість доказів терапевтичної еквівалентності для лікарських засобів є важливою складовою сучасної фармацевтичної системи.

Створення офіційного відкритого реєстру висновків щодо біоеквівалентності та biowaiver дозволило б:

• підвищити прозорість державної системи реєстрації лікарських засобів;
• забезпечити фармацевтів та лікарів додатковим джерелом доказової інформації;
• сприяти реалізації принципів GPP;
• підвищити довіру пацієнтів до генеричних лікарських засобів;
• посилити громадський контроль за державними програмами закупівель та реімбурсації;
• підвищити прозорість використання бюджетних коштів;
• наблизити українську практику до принципів європейського регуляторного врядування.

Ми не вимагаємо розкриття конфіденційної інформації виробників. Ми виступаємо за те, щоб суспільство та професійна спільнота мали можливість побачити регуляторну основу рішення щодо терапевтичної еквівалентності лікарського засобу.

На нашу думку, це питання не лише інформаційної відкритості. Це питання професійної відповідальності, доказової фармацевтичної допомоги, довіри пацієнтів та ефективного управління бюджетними коштами.

Публічність доказів терапевтичної еквівалентності для лікарських засобів, що фінансуються за рахунок державних коштів, має розглядатися як важлива передумова забезпечення права пацієнта на безпечне, ефективне та доказове лікування.

Експертна оцінка позиції

Наша позиція також отримала рецензію представників академічної фармацевтичної спільноти.

Рецензентами виступили Ігор Зупанець, професор кафедри загальної фармації НТУ «Харківський політехнічний інститут», доктор медичних наук, професор, заслужений діяч науки та техніки України, та Богдан Громовик, професор кафедри організації і економіки фармації ДНТ «Львівський національний медичний університет імені Данила Галицького», доктор фармацевтичних наук, професор.

Їхня експертна оцінка є додатковим підтвердженням актуальності професійної дискусії щодо прозорості регуляторних рішень у сфері біоеквівалентності та терапевтичної еквівалентності лікарських засобів.

Бажаєте завжди бути в курсі останніх новин фармацевтичної галузі?
Тоді підписуйтесь на «Щотижневик АПТЕКА» в соціальних мережах!