ЗАКОН УКРАЇНИ
від 21 грудня 2000 р. № 2188-III
Про внесення змін до деяких законів України з питань інтелектуальної власності
Витяг
Верховна Рада України постановляє:
II. Внести до Закону України «Про охорону прав на промислові зразки» (Відомості Верховної Ради України, 1994 р., № 7, ст. 34) такі зміни:
1. У статті 1:
абзац другий викласти в такій редакції:
«Установа – центральний орган виконавчої влади з питань правової охорони інтелектуальної власності»;
доповнити статтю новими абзацами такого змісту:
«Апеляційна палата – колегіальний орган Установи для розгляду заперечень проти рішень Установи щодо набуття прав на об’єкти інтелектуальної власності;
заклад експертизи – уповноважений Установою державний заклад (підприємство, організація) для розгляду і проведення експертизи заявок;
державна система правової охорони інтелектуальної власності – Установа і сукупність експертних, наукових, освітніх, інформаційних та інших відповідної спеціалізації державних закладів, що входять до сфери управління Установи».
2. Статтю 2 викласти в такій редакції:
«Стаття 2. Повноваження Установи у сфері охорони прав на промислові зразки
1. Установа забезпечує реалізацію державної політики у сфері охорони прав на промислові зразки, для чого:
організовує приймання заявок, проведення їх експертизи, приймає рішення щодо них;
видає патенти на промислові зразки, забезпечує їх державну реєстрацію;
забезпечує опублікування офіційних відомостей про промислові зразки;
здійснює міжнародне співробітництво у сфері правової охорони інтелектуальної власності і представляє інтереси України з питань охорони прав на промислові зразки в міжнародних організаціях відповідно до чинного законодавства;
приймає в установленому порядку нормативно-правові акти у межах своїх повноважень;
організовує інформаційну та видавничу діяльність у сфері правової охорони інтелектуальної власності;
організовує науково-дослідні роботи з удосконалення законодавства та організації діяльності у сфері правової охорони інтелектуальної власності;
організовує роботу щодо перепідготовки кадрів державної системи правової охорони інтелектуальної власності;
доручає закладам, що входять до державної системи правової охорони інтелектуальної власності, відповідно до їх спеціалізації, виконувати окремі завдання, що визначені цим Законом, Положенням про Установу, іншими нормативно-правовими актами у сфері правової охорони інтелектуальної власності;
виконує інші функції відповідно до Положення про неї, затвердженого в установленому порядку.
2. Фінансування діяльності Установи провадиться за рахунок коштів Державного бюджету України».
3. Статтю 14 викласти в такій редакції:
«Стаття 14. Експертиза заявки
1. Експертиза заявки проводиться закладом експертизи відповідно до цього Закону і встановлених на його основі правил.
Під час проведення експертизи заклад експертизи надсилає заявнику повідомлення, запити та висновки. При цьому висновки закладу експертизи набувають статусу рішення Установи після їх затвердження Установою.
2. Заявник має право з власної ініціативи чи на запрошення закладу експертизи особисто або через свого представника брати участь у встановленому порядку в розгляді питань, що виникли під час проведення експертизи.
3. Заявник має право з власної ініціативи вносити до заявки виправлення і уточнення. Ці виправлення і уточнення не враховуються, якщо вони надійшли до закладу експертизи після дати одержання заявником рішення про видачу патенту або про відхилення заявки.
За подання клопотання про внесення з ініціативи заявника виправлень і уточнень до заявки після одержання ним рішення про встановлення дати подання заявки сплачується збір.
4. Якщо заявником подано додаткові матеріали, то в процесі експертизи з’ясовується, чи не виходять вони за межі розкритої у поданій заявці суті промислового зразка.
Додаткові матеріали виходять за межі розкритої у поданій заявці суті промислового зразка, якщо вони містять нові суттєві ознаки.
Додаткові матеріали в частині, що виходять за межі розкритої у поданій заявці суті промислового зразка, не беруться до уваги під час розгляду заявки і можуть бути оформлені заявником як самостійна заявка.
5. Після встановлення дати подання заявки та за наявності документа про сплату збору проводиться формальна експертиза заявки, під час якої:
визначається, чи належить об’єкт, що заявляється, до об’єктів, зазначених у пункті 2 статті 5 цього Закону;
перевіряється заявка на відповідність вимогам статті 11 цього Закону;
перевіряється документ про сплату збору за подання заявки на відповідність встановленим вимогам.
6. Якщо заявка не відповідає вимогам статті 11 цього Закону або документ про сплату збору за подання заявки – встановленим вимогам, про це повідомляється заявнику.
При порушенні вимоги єдності промислового зразка заявнику пропонується повідомити, який промисловий зразок слід розглядати, і у разі необхідності внести уточнення до заявки. При цьому інші промислові зразки можуть бути оформлені окремими заявками.
Для внесення змін до матеріалів надається два місяці від дати одержання заявником повідомлення закладу експертизи. Якщо за цей строк вимогу єдності не буде виконано, заклад експертизи проводить експертизу промислового зразка, зазначеного в описі першим. Якщо за цей же строк не будуть усунуті інші невідповідності і заявник не подасть мотивованого клопотання про його продовження, заявнику надсилається рішення про відхилення заявки.
7. Якщо заявка відповідає вимогам статті 11 цього Закону та документ про сплату збору за подання заявки оформлено правильно, заявнику надсилається рішення про видачу патенту.
8. Заявник має право ознайомитися з усіма матеріалами, зазначеними в запиті закладу експертизи або рішенні Установи. Копії патентних матеріалів, затребуваних заявником, надсилаються протягом місяця.
9. Строки, передбачені цією статтею, пропущені заявником, можуть бути поновлені за наявності поважних причин.
Клопотання про поновлення строку має надійти до закладу експертизи протягом шести місяців від дати закінчення пропущеного строку».
4. Статтю 16 викласти в такій редакції:
«Стаття 16. Публікації про видачу патенту
1. На підставі рішення про видачу патенту на промисловий зразок та за наявності документа про сплату державного мита за видачу патенту Установа публікує у своєму офіційному бюлетені визначені в установленому порядку відомості про видачу патенту.
Якщо протягом трьох місяців від дати надходження до заявника рішення про видачу патенту документ про сплату державного мита за видачу патенту в розмірі та порядку, визначених законодавством, до закладу експертизи не надійшов, публікація не провадиться, а заявка вважається відкликаною.
2. Після публікації відомостей про видачу патенту будь-яка особа має право ознайомитися з матеріалами заявки в установленому порядку».
5. Доповнити статтю 17 пунктом 3 такого змісту:
«3. Внесені до Реєстру відомості можуть бути виправлені і (або) уточнені за ініціативою власника патенту або Установи.
До Реєстру за ініціативою власника патенту можуть бути внесені зміни згідно з установленим переліком можливих змін. За внесення до Реєстру змін щодо патенту сплачується збір».
6. Статтю 19 викласти в такій редакції:
«Стаття 19. Оскарження рішення стосовно заявки
Заявник може оскаржити в установленому порядку будь-яке рішення Установи стосовно заявки до Апеляційної палати протягом трьох місяців від дати одержання рішення Установи чи копій затребуваних патентних матеріалів.
Заперечення проти рішення Установи стосовно заявки має бути розглянуто Апеляційною палатою протягом чотирьох місяців від дати його надходження в межах мотивів, викладених у запереченні.
За результатами розгляду заперечення Апеляційна палата приймає рішення, що затверджується наказом Установи та надсилається заявнику.
До затвердження рішення Апеляційної палати, в місячний строк від дати його прийняття, керівник Установи може внести протест на це рішення, який має бути розглянутий протягом місяця. Рішення Апеляційної палати, прийняте за протестом, є остаточним і може бути скасоване лише судом.
Заявник може оскаржити затверджене Установою рішення Апеляційної палати у судовому порядку протягом шести місяців від дати одержання рішення».
7. Пункт 6 статті 20 викласти в такій редакції:
«6. Договір про передачу права власності на промисловий зразок і ліцензійний договір вважаються дійсними, якщо вони укладені у письмовій формі і підписані сторонами.
Передача права власності на промисловий зразок та надання ліцензії на використання промислового зразка вважаються дійсними для будь-якої іншої особи з дати публікації відомостей про це в офіційному бюлетені та внесення їх до Реєстру. За внесення зазначених відомостей до Реєстру та змін до них за ініціативою сторін договору сплачуються збори».
8. Статтю 25 викласти в такій редакції:
«Стаття 25. Визнання патенту недійсним
1. Патент може бути визнано у судовому порядку недійсним повністю або частково у разі:
а) невідповідності запатентованого промислового зразка умовам патентоспроможності, визначеним цим Законом;
б) наявності у сукупності суттєвих ознак промислового зразка ознак, яких не було у поданій заявці;
в) порушення вимог пункту 2 статті 29 цього Закону.
2. З метою визнання патенту недійсним будь-яка особа може подати клопотання про проведення експертизи запатентованого промислового зразка на відповідність умовам патентоспроможності. За подання клопотання сплачується збір.
3. При визнанні патенту чи його частини недійсними Установа повідомляє про це у своєму офіційному бюлетені.
4. Патент або його частина, визнані недійсними, вважаються такими, що не набрали чинності, від дати публікації відомостей про видачу патенту».
9. Статтю 28 викласти в такій редакції:
«Стаття 28. Державне мито і збори
Розмір та порядок сплати державного мита за видачу патентів на промислові зразки визначаються законодавством.
Кошти, одержані від сплати державного мита за видачу патентів на промислові зразки, зараховуються до Державного бюджету України.
Розмір передбачених цим Законом зборів, строки і порядок їх сплати визначаються Кабінетом Міністрів України.
Передбачені цим Законом збори сплачуються на розрахункові рахунки уповноважених Установою закладів, що входять до державної системи правової охорони інтелектуальної власності і відповідно до їх спеціалізації виконують окремі завдання, визначені цим Законом.
Надходження від передбачених цим Законом зборів мають цільове призначення і згідно з розпорядженнями Установи використовуються виключно для забезпечення розвитку та функціонування державної системи правової охорони інтелектуальної власності, зокрема на виконання завдань, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері інтелектуальної власності».
10. У тексті Закону слово «Відомство» замінити словом «Установа» у відповідних відмінках.
III. Внести до Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» (Відомості Верховної Ради України, 1994 р., № 7, ст. 36; 1999 р., № 32, ст. 266) такі зміни:
1. У статті 1:
абзац другий викласти в такій редакції:
«Установа – центральний орган виконавчої влади з питань правової охорони інтелектуальної власності»;
доповнити статтю абзацами такого змісту:
«Апеляційна палата – колегіальний орган Установи для розгляду заперечень проти рішень Установи щодо набуття прав на об’єкти інтелектуальної власності;
заклад експертизи – уповноважений Установою державний заклад (підприємство, організація) для розгляду і проведення експертизи заявок;
державна система правової охорони інтелектуальної власності – Установа і сукупність експертних, наукових, освітніх, інформаційних та інших відповідної спеціалізації державних закладів, що входять до сфери управління Установи».
2. Статтю 2 викласти в такій редакції:
«Стаття 2. Повноваження Установи у сфері охорони прав на знаки для товарів і послуг
1. Установа забезпечує реалізацію державної політики у сфері охорони прав на знаки для товарів і послуг, для чого:
організовує приймання заявок, проведення їх експертизи, приймає рішення щодо них;
видає свідоцтва на знаки для товарів і послуг, забезпечує їх державну реєстрацію;
забезпечує опублікування офіційних відомостей про знаки для товарів і послуг;
здійснює міжнародне співробітництво у сфері правової охорони інтелектуальної власності і представляє інтереси України з питань охорони прав на знаки для товарів і послуг в міжнародних організаціях відповідно до чинного законодавства;
приймає в установленому порядку нормативно-правові акти у межах своїх повноважень;
організовує інформаційну та видавничу діяльність у сфері правової охорони інтелектуальної власності;
організовує науково-дослідні роботи з удосконалення законодавства та організації діяльності у сфері правової охорони інтелектуальної власності;
організовує роботу щодо перепідготовки кадрів державної системи правової охорони інтелектуальної власності;
доручає закладам, що входять до державної системи правової охорони інтелектуальної власності, відповідно до їх спеціалізації виконувати окремі завдання, визначені цим Законом, Положенням про Установу, іншими нормативно-правовими актами у сфері правової охорони інтелектуальної власності;
виконує інші функції відповідно до Положення про неї, затвердженого в установленому порядку.
2. Фінансування діяльності Установи провадиться за рахунок коштів Державного бюджету України».
3. Статтю 10 викласти в такій редакції:
«Стаття 10. Експертиза заявки
1. Експертиза заявки проводиться закладом експертизи відповідно до цього Закону і встановлених на його основі правил.
Під час проведення експертизи заклад експертизи надсилає заявнику повідомлення, запити та висновки. При цьому висновки закладу експертизи набувають статусу рішення Установи після їх затвердження Установою.
2. Заявник має право з власної ініціативи чи на запрошення закладу експертизи особисто або через свого представника брати участь у встановленому порядку в розгляді питань, що виникли під час проведення експертизи.
3. Заявник має право з власної ініціативи вносити до заявки виправлення і уточнення. Виправлення та уточнення не враховуються, якщо вони надійшли до закладу експертизи після дати одержання заявником рішення про реєстрацію знака або про відхилення заявки.
За подання клопотання про внесення з ініціативи заявника виправлень і уточнень до заявки після одержання ним рішення про встановлення дати подання заявки сплачується збір.
4. Якщо заявником подано додаткові матеріали, то в процесі експертизи з’ясовується, чи не виходять вони за межі розкритої у поданій заявці суті позначення та переліку зазначених у заявці товарів і послуг.
Додаткові матеріали виходять за межі розкритої у поданій заявці суті позначення, якщо вони містять ознаки, які слід включити до позначення, що заявляється як знак.
Додаткові матеріали в частині, що виходить за межі розкритої у поданій заявці суті позначення або доповнює перелік зазначених у заявці товарів і послуг, не враховуються під час розгляду заявки і можуть бути оформлені заявником як самостійна заявка.
5. Після встановлення дати подання заявки та за наявності документа про сплату збору за подання заявки проводиться формальна експертиза заявки, під час якої:
заявка перевіряється на відповідність вимогам статті 7 цього Закону;
документ про сплату збору за подання заявки перевіряється на відповідність встановленим вимогам.
6. Якщо заявка не відповідає вимогам статті 7 цього Закону або документ про сплату збору за подання заявки – встановленим вимогам, про це повідомляється заявнику.
Для внесення змін до матеріалів надається два місяці від дати одержання заявником повідомлення. Якщо за цей строк невідповідності не будуть усунуті і заявник не подасть мотивованого клопотання про його продовження, заявнику надсилається рішення про відхилення заявки.
7. Якщо заявка відповідає вимогам статті 7 цього Закону і документ про сплату збору за подання заявки оформлено правильно, заклад експертизи проводить кваліфікаційну експертизу заявки, під час якої перевіряється відповідність заявленого позначення умовам надання правової охорони.
8. Під час кваліфікаційної експертизи заявки заклад експертизи має право зажадати від заявника додаткові матеріали, без яких проведення експертизи неможливе.
Заявник має право протягом місяця від дати одержання ним запиту закладу експертизи затребувати у нього копії матеріалів, що протиставлені заявці.
Додаткові матеріали мають бути подані заявником протягом двох місяців від дати одержання ним запиту або копій матеріалів, що протиставлені заявці.
Якщо заявник у встановлений строк не подасть матеріали на запит закладу експертизи або мотивоване клопотання про продовження цього строку, заявка вважається відкликаною.
9. На додаткові матеріали в частині, що виходить за межі розкритої у поданій заявці суті позначення, поширюється порядок, визначений пунктом 4 цієї статті.
10. Якщо за результатами кваліфікаційної експертизи заявки буде визначено, що позначення відповідає умовам надання правової охорони, заявнику надсилається рішення про реєстрацію знака.
У противному разі заявнику надсилається рішення про відхилення заявки.
11. Заявник має право ознайомитися з усіма матеріалами, зазначеними в запиті закладу експертизи або рішенні Установи. Копії матеріалів, що затребував заявник, надсилаються протягом місяця.
12. Строки, передбачені цією статтею (крім визначених пунктом 8), пропущені заявником, можуть бути поновлені в установленому порядку за наявності поважних причин.
Клопотання про поновлення строку має надійти до закладу експертизи протягом шести місяців від дати закінчення пропущеного строку. За поновлення пропущених строків сплачується збір».
4. Статтю 12 викласти в такій редакції:
«Стаття 12. Публікація про видачу свідоцтва
1. На підставі рішення про реєстрацію знака та за наявності документа про сплату державного мита за видачу свідоцтва здійснюється публікація в офіційному бюлетені відомостей про видачу свідоцтва, визначених в установленому порядку.
Якщо протягом трьох місяців від дати надходження до заявника рішення про видачу свідоцтва документ про сплату державного мита за видачу свідоцтва в розмірі та порядку, визначених законодавством, до закладу експертизи не надійшов, публікація не провадиться, а заявка вважається відкликаною.
2. Після публікації відомостей про видачу свідоцтва будь-яка особа має право ознайомитися з матеріалами заявки в установленому порядку».
5. Доповнити статтю 13 пунктом 3 такого змісту:
«3. Внесені до Реєстру відомості можуть бути виправлені і (або) уточнені за ініціативою власника свідоцтва або Установи.
До Реєстру за ініціативою власника свідоцтва можуть бути внесені зміни згідно з установленим переліком можливих змін. За внесення до Реєстру змін щодо свідоцтва сплачується збір».
6. Статтю 15 викласти в такій редакції:
«Стаття 15. Оскарження рішення стосовно заявки
Заявник може оскаржити в установленому порядку будь-яке рішення Установи стосовно заявки до Апеляційної палати протягом трьох місяців від дати одержання рішення Установи чи копій затребуваних матеріалів.
Заперечення проти рішення Установи стосовно заявки має бути розглянуто Апеляційною палатою протягом чотирьох місяців від дати його надходження в межах мотивів, викладених у запереченні.
За результатами розгляду заперечення Апеляційна палата приймає рішення, що затверджується наказом Установи та надсилається заявнику.
До затвердження рішення Апеляційної палати, в місячний строк від дати його прийняття, керівник Установи може внести протест на це рішення, який має бути розглянутий протягом місяця. Рішення Апеляційної палати, прийняте за протестом, є остаточним і може бути скасоване лише судом.
Заявник може оскаржити затверджене Установою рішення Апеляційної палати у судовому порядку протягом шести місяців від дати одержання рішення».
7. У статті 16:
пункт 1 викласти в такій редакції:
«1. Права, що випливають із свідоцтва, діють від дати подання заявки. Строк дії свідоцтва продовжується за умови сплати відповідного збору»;
пункт 6 викласти в такій редакції:
«6. Договір про передачу права власності на знак і ліцензійний договір вважаються дійсними, якщо вони укладені у письмовій формі і підписані сторонами.
Передача права власності на знак та надання ліцензії на використання знака вважаються дійсними для будь-якої іншої особи з дати публікації відомостей про це в офіційному бюлетені та внесення їх до Реєстру. За внесення зазначених відомостей до Реєстру та змін до них за ініціативою сторін договору сплачуються збори».
8. Статтю 19 викласти в такій редакції:
«Стаття 19. Визнання свідоцтва недійсним
1. Свідоцтво може бути визнано у судовому порядку недійсним повністю або частково у разі:
а) невідповідності зареєстрованого знака умовам надання правової охорони;
б) наявності у свідоцтві елементів зображення знака та переліку товарів і послуг, яких не було у поданій заявці.
2. При визнанні свідоцтва чи його частини недійсними Установа повідомляє про це у своєму офіційному бюлетені.
3. Свідоцтво або його частина, визнані недійсними, вважаються такими, що не набрали чинності від дати подання заявки».
9. Статтю 23 викласти в такій редакції:
«Стаття 23. Державне мито і збори
Розмір та порядок сплати державного мита за видачу свідоцтв на знаки для товарів і послуг визначаються законодавством.
Кошти, одержані від сплати державного мита за видачу свідоцтв на знаки для товарів і послуг, зараховуються до Державного бюджету України.
Розмір передбачених цим Законом зборів, строки і порядок їх сплати визначаються Кабінетом Міністрів України.
Передбачені цим Законом збори сплачуються на розрахункові рахунки уповноважених Установою закладів, що входять до державної системи правової охорони інтелектуальної власності і відповідно до їх спеціалізації виконують окремі завдання, що визначені цим Законом.
Надходження від передбачених цим Законом зборів мають цільове призначення і згідно з розпорядженнями Установи використовуються виключно для забезпечення розвитку та функціонування державної системи правової охорони інтелектуальної власності, зокрема на виконання завдань, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері інтелектуальної власності».
10. У тексті Закону слово «Відомство» замінити словом «Установа» у відповідних відмінках.
| Президент України | Л. Кучма |
Коментарі
Коментарі до цього матеріалу відсутні. Прокоментуйте першим