ДОНОРМІЛ – новий снодійний засіб

зробить ваш сон міцним, пробудження бадьорим, робочий день активним і продуктивним, а життя — повноцінним

Відновлення нормального фізіологічного сну — основне «завдання» снодійних засобів, дія яких спрямована не лише на нормалізацію сну, а й на те, щоб усунути його розлади, завдаючи мінімальної шкоди здоров’ю людини.

Добре відомо, що сон є життєво необхідним фізіологічним станом організму людини. Під час сну людина відпочиває, відновлює сили, росте, в цей час відбувається відновлення тканин, вивільнення гормону росту. Якщо до цього додати, що людина перебуває уві сні третину свого життя, то стане зрозумілою значущість сну.

Безсоння погіршує загальний стан людини, знижує працездатність, спричинює швидку втому, підвищену подразнювальність, психічну неврівноваженість, сприяє виникненню стресу, гальмує процес одужання у разі соматичних захворювань. Безсоння є тим фактором ризику, що може призвести до розвитку артеріальної гіпертензії, гіпертонічного кризу, ішемічної хвороби серця, в тому числі нападу стенокардії. Безсоння знижує психічну активність людини, спричинює соціальну дезадаптацію. Хворі важко переносять розлади сну і це вимагає застосування снодійних препаратів.

Учені давно ведуть пошук ефективних снодійних засобів. Перший реальний успіх — синтез у 1902 р. німецьким хіміком Е. Фішером похідних барбітурової кислоти — барбіталу і фенобарбіталу, які виявляли виражену снодійну дію. Це було, без сумніву, значним досягненням у створенні нових засобів від безсоння. Тому вже в 1904 р. Е. Фішер отримав Нобелівську премію за синтез і впровадження цих снодійних лікарських препаратів у медичну практику.

Після цього розпочався інтенсивний синтез нових похідних не тільки барбітурової кислоти, а й інших хімічних речовин.

На жаль, застосування барбітуратів спричинює розвиток побічних ефектів. Вранці людина не відчуває бадьорості, спостерігається незначна загальна слабкість, зниження працездатності, погіршення настрою. Тому тривали дослідження, метою яких було встановлення механізму і причин розвитку цих побічних явищ (Батрак Г.О., 1966; Закусов В.В., 1980; Машковский М.Д., 1985).

Фізіологічний нормальний сон має декілька фаз. Розрізняють повільний і швидкий сон. Фізіологічний сон у здорової людини починається з латентного періоду, потім — період повільного сну, за яким настає швидкий сон. Протягом ночі відбувається чотири цикли змін. Встановлена ще одна дуже цікава особливість фізіології сну — під час сну деякі структури (центри) мозку перебувають у стані спокою (гальмування), а інші — в стані збудження.

Однією з негативних властивостей барбітуратів є те, що сон, який настає внаслідок прийому цих засобів, не «вписується» в фази нормального сну. Якщо додати той факт, що до барбітуратів розвивається залежність, то стане зрозумілим, чому останнім часом ці препарати практично не застосовують при безсонні.

Наприкінці 60-х років створено нову групу снодійних засобів — похідні бензодіазепіну (діазепам, феназепам, хлордіазепоксид та ін.), що виявляють не тільки снодійну, але й заспокійливу (транквілізуючу) дію. Снодійний ефект похідних бензодіазепіну більше відповідає фізіологічному сну, тому їх почали широко застосовувати для лікування хворих з різними формами безсоння.

Під час застосування похідних бензодіазепіну також можливий розвиток небажаних ефектів: незначна денна сонливість, в’ялість, головний біль, порушення координації рухів, м’язова слабкість. Не слід призначати їх жінкам у період вагітності через несприятливий вплив на організм плода (затримка психічного розвитку, м’язова гіпотонія). Впродовж застосування цих лікарських препаратів виявилася ще одна негативна властивість — вони спричинюють ще більш виражену залежність, ніж барбітурати. Це значно зменшує можливість використання цієї групи препаратів при безсонні.

Останнім часом у медичній практиці почали застосовувати новий снодійний препарат — ДОНОРМІЛ (доксиламіну сукцинат) виробництва «Лабораторії УПСА» (Франція) — підрозділу компанії «Брістол-Майєрс Сквіб».

ДОНОРМІЛ (похідне доксиламіну) випускають у формі таблеток, вкритих оболонкою, які легко розділити на дві або чотири частини, а також у формі розчинних шипучих таблеток (1 таблетка містить 15 мг доксиламіну сукцинату). Інші інгредієнти: лактоза, карбоксиметилцелюлози натрієва сіль, мікрокристалічна целюлоза, магнію стеарат, метилгідроксипропілцелюлоза, суспензія барвника, поліетиленгліколь 6000.

Фармакокінетика ДОНОРМІЛУ: доксиламін добре абсорбується із кишечнику. Період його напіввиведення з плазми крові можна порівняти з періодом напіввиведення похідних бензодіазепіну. Біотрансформація доксиламіну здійснюється в печінці тільки частково. Основна її частина (близько 60%) виводиться у незміненому вигляді з сечею, частково — з калом.

Фармакодинаміка ДОНОРМІЛУ: суттєвою особливістю препарату є одночасний вплив доксиламіну на М-холінергічні і Н1-рецептори центральної нервової системи. Така комбінована дія сприяє збільшенню вираженості снодійного і заспокійливого ефектів препарату.

На відміну від інших снодійних засобів ДОНОРМІЛ подовжує тривалість і покращує якість сну, не порушує фізіологічні фази нормального сну. Це одна із найважливіших особливостей нового снодійного препарату.

Показання до застосування: розлади сну і безсоння різного походження у пацієнтів віком старше 15 років.

Призначають по 1 таблетці препарату за 15–30 хв до сну, залежно від індивідуальної реакції пацієнта дозу препарату можна знизити до 1/2 таблетки або підвищити до 2 таблеток. Таблетку, вкриту оболонкою, запивають водою.

Побічні ефекти: спостерігаються рідко і лише у разі застосування препарату у високих дозах. Можлива денна сонливість, відчуття сухості у роті, порушення акомодації, закреп, затримка сечовиділення.

Протипоказання: глаукома, доброякісна гіпертрофія передміхурової залози, період годування груддю, вік до 15 років, підвищена чутливість до препарату.

Взаємодія: одночасне застосування ДОНОРМІЛУ з барбітуратами, похідними бензодіазепіну, клонідином, опіоїдними анальгетиками, нейролептиками, транквілізаторами призводить до посилення пригнічувальної дії на ЦНС. У разі одночасного прийому ДОНОРМІЛУ з атропіном або іншими М-холіноблокуючими засобами підвищується ризик виникнення таких антихолінергічних побічних ефектів, як відчуття сухості у роті, затримка сечовиділення, порушення акомодації.

Особливі зауваження: алкоголь посилює седативну дію ДОНОРМІЛУ, що впливає на здатність керувати транспортними засобами та працювати з потенційно небезпечними механізмами.

Передозування: можливе лише у разі прийому препарату в дуже високих дозах.

Симптоми — мідріаз, гіперемія шкіри обличчя, гіпертермія, неспокій, порушення координації рухів, тремор, можливі судоми. За відсутності лікування можуть розвинутися колапс та кома. Періоду збудження та судом може передувати стан пригнічення.

Лікування — симптоматичне. За показаннями застосовують протисудомні засоби.

В Україні були проведені клінічні дослідження снодійного ефекту ДОНОРМІЛУ у пацієнтів з різними захворюваннями, перебіг яких супроводжувався безсонням, наприклад на кафедрі дерматовенерології Національного медичного університету ім. О.О. Богомольця (1998 р.). Клінічні спостереження свідчать про те, що застосування ДОНОРМІЛУ прискорює процес засинання, збільшує тривалість і поглиблює нічний сон практично у всіх хворих, добре переноситься пацієнтами.

Рекомендуючи ДОНОРМІЛ для застосування, необхідно зазначити, що тривалість сну має бути не меншою за 8 год. Це слід враховувати, призначаючи його пацієнтам, які керують транспортними засобами або працюють з іншими потенційно небезпечними механізмами.

Таким чином, ДОНОРМІЛ:

• забезпечує тривалий сон, не порушуючи його фізіологічних фаз;

• є ефективним для усунення практично всіх розладів сну;

• у разі прийому в рекомендованих дозах не спричинює розвитку соматичних розладів (головний біль, загальна слабкість та ін.);

• за умов застосування в рекомендованих дозах добре переноситься пацієнтами.

Лікарі отримали ефективний снодійний препарат ДОНОРМІЛ, що дозволяє широко використовувати його в клінічній практиці та рекомендувати пацієнтам для широкого застосування як симптоматичний засіб під час розладу сну.

І.С. Чекман,

член-кор. НАН і АМН України,
заслужений діяч науки і техніки України,
професор, зав. кафедри фармакології
з курсом клінічної фармакології
Національного медичного університету
ім. О.О. Богомольця