Законопроект «Про фармацевтичне самоврядування»

ПОДАННЯ

проекту Закону України «Про фармацевтичне самоврядування»

В порядку законодавчої ініціативи відповідно до статті 93 Конституції України вношу на розгляд Верховної Ради України проект Закону України «Про фармацевтичне самоврядування».

Доповідати законопроект на пленарному засіданні Верховної Ради України буду особисто.

Додатки:

1. Проект Закону на 5 арк.;
2. Пояснювальна записка на 3арк.;
3. Проект постанови на 1 арк.;
4. Електронний носій.

ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА

до проекту Закону України «Про фармацевтичне самоврядування»

1. Обґрунтування необхідності прийняття проекту Закону

В умовах складного розвитку фармацевтичного сектору економіки України проблемними є питання інтеграції у світову систему фармацевтичної діяльності, формування сучасної інфраструктури, створення сприятливих умов для фахової аптечної діяльності, задоволення та захисту економічних, соціальних та інших спільних інтересів провізорів та фармацевтів, що працюють в аптечних закладах та/або медичних закладах, а також захисту інтересів фізичних та юридичних осіб при заподіянні їм шкоди внаслідок незаконних дій або недбалості провізорів та фармацевтів, що є можливим завдяки розвитку професійного самоврядування в фармацевтичній діяльності.

Актуальною є потреба розвитку професійного самоврядування у фармацевтичному секторі, оскільки законодавством не визначені правові засади формування та функціонування системи взаємовідносин організації професійного фармацевтичного самоврядування з органами державної влади, органами місцевого самоврядування, фізичними та юридичними особами. Необхідно забезпечити юридичну можливість самостійно вирішувати питання професійної діяльності провізорів, фармацевтів, інших фахівців фармацевтичної сфери з метою прогресивного розвитку цієї галузі.

Реалізація права на професійне самоврядування повинна відбуватися  через спеціальні органи професійного самоврядування, яким можуть бути делеговані окремі повноваження в порядку та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України, з метою забезпечення реалізації завдань професійного фармацевтичного самоврядування.

Спільною рисою громадських організацій та професійного самоврядування є об’єднання за професійною ознакою. Наразі існує проблема відсутності достатніх повноважень органів професійного фармацевтичного самоврядування щодо належного здійснення ними своєї діяльності. Тому даний законопроект спрямований на забезпечення права належного розвитку професійного самоврядування в фармацевтичному секторі України. Також законопроектом передбачається можливість забезпечення підвищення професійного рівня представників фармацевтичної сфери, надання методичної допомоги, представництва професійних інтересів в органах державної влади та місцевого самоврядування, в тому числі на підприємствах, установах організаціях, а також захисту інтересів фізичних та юридичних осіб при заподіянні їм шкоди внаслідок незаконних дій або недбалості провізорів та фармацевтів при виконанні службових обов’язків.

В Україні за саморегулівними організаціями не закріплена конкретна організаційно-правова форма, лише встановлено, що СРО є неприбутковою організацією.

Особливості законодавчого регулювання самоврядних та саморегулівних організацій в окремих сферах підприємницької діяльності закріплені в спеціальних законах, зокрема, в Законах України «Про цінні папери та фондовий ринок», «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні», «Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)», «Про кредитні спілки», «Про недержавне пенсійне забезпечення» тощо. Оскільки відсутній єдиний нормативно-правовий акт у цій сфері, даний законопроект покликаний забезпечити вирішення основних проблемних питань професійного фармацевтичного самоврядування в Україні.

Враховуючи затверджений вектор євроінтеграції, Україна повинна побудувати подібну до європейської систему органів професійного самоврядування у фармацевтичній діяльності,  але із власними особливостями.

2. Цілі і завдання нормативно-правового акту

Проект Закону спрямований на визначення правових засад створення фармацевтичної палати в Україні, встановлення організаційно-правових форм і напрямків її діяльності, а також принципів їх взаємовідносин з державою.

Прийняття Закону має завданням сприяти розвиту фармацевтичної палати в частині:

– підвищення ролі громадськості у формуванні та реалізації фармацевтичної політики;

– сприяння розвитку фармацевтичного ринку та його інфраструктури.

3. Загальна характеристика і основні положення проекту Закону

Проект Закону складається із преамбули, трьох розділів та 7 статей.

Законопроектом визначається, що фармацевтична палата – це вид самоврядної професійної організації провізорів та фармацевтів, засновниками та членами якої є провізори та фармацевти, працівники аптечних закладів, медичних закладів та/або науково-педагогічні працівники, яка в установленому порядку набула відповідного статусу, передбаченого законодавством.

Фармацевтична палата є недержавною некомерційною професійною організацією зі статусом юридичної особи, створеною шляхом самоорганізації провізорів та фармацевтів, що працюють в аптечних закладах, медичних закладах та є працівниками наукових і науково-педагогічних закладів, яка отримала відповідний статус на підставі критеріїв визначених цим Законом та якій можуть бути делеговані окремі повноваження в порядку визначеному Кабінетом Міністрів України, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України, з метою забезпечення реалізації завдань професійного фармацевтичного самоврядування.

Фармацевтичні палати створюються за принципом добровільного об’єднання. Принцип добровільного об’єднання у фармацевтичну палату полягає у праві вибору входити або не входити до її складу.

Відповідно до законопроекту, членами фармацевтичної палати є обмежене коло осіб, а саме, провізори та фармацевти, що працюють в аптечних закладах, медичних закладах та/або науково-педагогічні працівники.

4. Стан нормативно-правової бази у даній сфері правового регулювання

В Україні на державному рівні відсутні нормативно-правові акти, які комплексно  визначають правовий статус професійного самоврядування у фармацевтичному секторі та безпосередньо регламентують умови діяльності фармацевтичної палати.

5. Фінансово-економічне обґрунтування

Функціонування професійного самоврядування в фармацевтичній сфері не потребує видатків із державного та місцевих бюджетів.

6. Прогноз соціально-економічних та інших наслідків прийняття проекту Закону

Створення та діяльність фармацевтичної палати сприятиме:

– створенню механізму поєднання інтересів держави та професійних учасників аптечної діяльності, підвищення ролі спеціалістів аптечних закладів у формуванні фармацевтичної політики;

– реформуванню системи управління аптечною діяльністю через делегування функцій держави фармацевтичній палаті;

– захисту інтересів фізичних та юридичних осіб при заподіянні їм шкоди внаслідок незаконних дій або недбалості провізорів та фармацевтів;

– привести законодавство України у сфері охорони здоров’я у відповідність до міжнародних стандартів, стандартів Європейського Співтовариства.

Прийняття законопроекту сприятиме підвищенню стійкості, стабільної роботи фармацевтичного ринку в Україні.

Проект (реєстр. № 3054 від 09.09.2015 р.)

вноситься народним депутатом України

Гарбузом Ю.Г.

ЗАКОН УКРАЇНИ

Про фармацевтичне самоврядування

Цей Закон визначає правові засади формування та функціонування системи професійного фармацевтичного самоврядування, а також встановлює засади взаємовідносин організації професійного фармацевтичного самоврядування з органами державної влади, органами місцевого самоврядування, фізичними та юридичними особами.

Розділ I. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 1. Визначення основних термінів

У цьому Законі нижченаведені терміни вживаються у такому значенні:

професійне фармацевтичне самоврядування – гарантоване державою право провізорів і фармацевтів самостійно вирішувати питання професійної діяльності, мати власну самоврядну професійну організацію і здійснювати делеговані повноваження в межах, визначених законодавством;

самоврядна професійна організація провізорів та фармацевтів – вид об’єднання професійних учасників фармацевтичної діяльності, створеного шляхом самоорганізації провізорів та фармацевтів, що працюють в аптечних закладах, медичних закладах, а також в наукових установах та закладах фармацевтичної освіти з метою впровадження засад професійного самоврядування відповідно до повноважень, визначених законодавством та статуту об’єднання;

фармацевтична палата – вид єдиної самоврядної професійної організації провізорів та фармацевтів, засновниками та членами якої є провізора та фармацевти – працівники аптечних закладів, медичних закладів, а також в наукових установ та закладів фармацевтичної освіти, яка в установленому порядку набула відповідного статусу передбаченого цим Законом;

Стаття 2. Право на фармацевтичне самоврядування

1. Провізори та фармацевти, що працюють в аптечних закладах, медичних закладах, а також в наукових установах та закладах фармацевтичної освіти мають право бути членами фармацевтичної палати, вільно вступати до такої організації та виходити з неї, брати участь в її діяльності на умовах та в порядку визначених статутом та цим Законом.

2 Професійне фармацевтичне самоврядування здійснюється через фармацевтичну палату, яка для виконання цих завдань створює свої органи.

Стаття 3. Законодавство України про фармацевтичне самоврядування

1. Дія цього Закону поширюється на діяльність фармацевтичної палати, а також на відносини, що виникають між фармацевтичною палатою та органами державної влади, органами місцевого самоврядування у межах їх повноважень визначених законодавством, іншими фізичними і юридичними особами.

2. Дія цього Закону не поширюється на об’єднання громадян, які створені відповідно до інших законів України, крім зазначених у частині першій цієї статті.

3. Визначення “фармацевтична палата” та похідні від нього можуть використовувати лише та організація, яка створена і діє відповідно до цього Закону.

Стаття 4. Мета професійного фармацевтичного самоврядування

1. Метою професійного фармацевтичного самоврядування є об’єднання на професійній основі зусиль провізорів та фармацевтів, а також працівників наукових установ та закладів фармацевтичної освіти для реалізації покладених на них цим Законом прав і обов’язків, сприяння підвищенню їх професійного рівня і надання методичної допомоги, представництво професійних інтересів в органах державної влади та місцевого самоврядування, в тому числі на підприємствах, установах організаціях, а також захисту інтересів фізичних та юридичних осіб при заподіянні їм шкоди внаслідок незаконних дій або недбалості провізорів та фармацевтів при виконанні службових обов’язків.

2. Основними завданнями професійного фармацевтичного самоврядування є:

1) забезпечення представництва і захисту прав та законних інтересів членів фармацевтичної палати у відносинах з органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, іншими фізичними та юридичними особами;

2) забезпечення представництва у засіданнях колегіальних органів Міністерства охорони здоров’я України інших центральних органів виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері охорони здоров’я, їх структурних підрозділів, органів місцевого самоврядування;

3) сприяння та організаційне забезпечення ведення Реєстру провізорів та фармацевтів України в порядку визначеному Кабінетом Міністрів України;

4) участь у формуванні та реалізації галузевої політики держави на фармацевтичному ринку, регулюванні економічних, соціальних, трудових відносин;

5) здійснення експертизи проектів законів та інших регуляторних актів і нормативних документів центральних органів державної влади України та їх структурних підрозділів щодо фармацевтичної діяльності;

6) співробітництво з органами державної влади, органами місцевого самоврядування, іншими фізичними та юридичними особами;

7) сприяння поширенню професійних знань та досвіду провізорів та фармацевтів, а також присвоєнню або підтвердженню їх кваліфікаційних категорій;

8) внесення пропозицій з питань: ліцензування, акредитації та сертифікації при здійсненні фармацевтичної діяльності, а також визначення критеріїв підготовки, перепідготовки та підвищенні кваліфікації провізорів та фармацевтів, атестації провізорів та фармацевтів;

9) участь у розробці і дотримання правил та стандартів, а також етичних норм професійної діяльності з урахуванням вимог чинного законодавства;

10) розвиток співробітництва з іноземними і міжнародними самоврядними професійними організаціями провізорів та фармацевтів та їх об’єднаннями.

3. Фармацевтичній палаті для максимально ефективного виконання своїх завдань щодо захисту і представництва прав та законних інтересів своїх членів можуть бути делеговані окремі повноваження центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони здоров’я в порядку визначеному Кабінетом Міністрів України в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Розділ II. ЮРИДИЧНИЙ СТАТУС ФАРМАЦЕВТИЧНОГО САМОВРЯДУВАННЯ

Стаття 5. Засади професійного фармацевтичного самоврядування

1. Професійне фармацевтичне самоврядування ґрунтується на принципах виборності, гласності та незалежності органів фармацевтичного самоврядування, підзвітності, заборони втручання органів фармацевтичного самоврядування у господарську діяльність учасників фармацевтичного ринку.

2. Керівний склад постійно діючого органу фармацевтичної палати, керівник та заступники керівника виконавчого органу, керівники структурних підрозділів, керівник юридичної служби фармацевтичної палати не можуть перебувати у трудових відносинах у фармацевтичних або аптечних закладах та прямо або опосередковано бути пов’язаними відносинами контролю з членами організації;

Стаття 6. Правовий статус Фармацевтичної палати

1. Фармацевтична палата є недержавною некомерційною професійною організацією зі статусом юридичної особи, створеною шляхом самоорганізації провізорів та фармацевтів, що працюють в аптечних закладах, медичних закладах, а також в наукових установах та установах фармацевтичної освіти, яка отримала відповідний статус на підставі критеріїв визначених цим Законом та якій можуть бути делеговані окремі повноваження в порядку визначеному Кабінетом Міністрів України в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з метою забезпечення реалізації завдань професійного фармацевтичного самоврядування.

2. З метою захисту своїх прав і законних інтересів, прав і законних інтересів своїх членів, а також захисту інтересів фізичних та юридичних осіб від можливого заподіяння їм шкоди внаслідок незаконних дій або недбалості провізорів та фармацевтів при виконанні службових обов’язків, фармацевтична палата може брати участь з правом дорадчого голосу в роботі колегіальних органів міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері охорони здоров’я та їх структурних підрозділів, органів місцевого самоврядування.

3. Пропозиції та висновки фармацевтичної палати щодо проектів законів, регуляторних актів та нормативних документів мають дорадчий характер і заслуховуються органами державної влади відповідного рівня і галузевого профілю до прийняття цих документів.

Стаття 7. Порядок визнання статусу самоврядної професійної організації провізорів та фармацевтів

1. Всеукраїнські громадські організації провізорів та фармацевтів, що працюють в аптечних закладах, медичних закладах, а також в наукових установах та установах фармацевтичної освіти, які претендують на визнання їх статусу єдиної самоврядної професійної організації провізорів та фармацевтів як “фармацевтична палата”,повинні відповідати таким критеріям:

• мати у всіх областях України та місті Києві (крім тих територій, що визнанні тимчасово окупованими територіями України та районів проведення антитерористичної операції) свої відокремленні підрозділи;
• членами організації є виключно фізичні особи, а саме провізори та фармацевти, що працюють в аптечних закладах, медичних закладах, а також в наукових установах та установах фармацевтичної освіти і які безпосередньо представлені в цій організації.

2. Порядок визнання статусу самоврядної професійної організації провізорів та фармацевтів на конкурсній основі і обсяг делегованих повноважень встановлюється Кабінетом Міністрів України в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Розділ ІІІ. ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ

1. Цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування.

2. Кабінету Міністрів України:

• протягом трьох місяців з дня опублікування цього Закону привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом.
• забезпечити прийняття нормативно-правових актів, необхідних для реалізації цього Закону.

ВИСНОВОК

Головного науково-експертного управління Апарату Верховної Ради України

на проект Закону України «Про фармацевтичне самоврядування»

(реєстр. № 3054 від 09.09.2015 р.)

Відповідно до преамбули проекту Закону України «Про фармацевтичне самоврядування» законопроект повинен визначити правові засади формування та функціонування системи професійного фармацевтичного самоврядування, а також встановити засади взаємовідносин організації професійного фармацевтичного самоврядування з органами державної влади, органами місцевого самоврядування, фізичними та юридичними особами.

Головне науково-експертне управління, розглянувши законопроект, вважає за необхідне висловити щодо нього такі зауваження.

1. Викликає певний сумнів необхідність прийняття первинного законодавчого акту запропонованого змісту. Прийняття нових законів доцільно здійснювати лише у випадках виникнення чи виділення певної самостійної сфери суспільних відносин, що не врегульована (недосконало врегульована) існуючими нормами права. Аналіз законопроекту дозволяє констатувати, що порушені у ньому питання значною мірою вирішуються чинним законодавством України.

Частина суспільних відносин, що пропонується унормувати у законопроекті, регулюється законодавством України про професійні спілки, які створюються з метою здійснення представництва та захисту трудових, соціально-економічних прав та інтересів членів профспілки (ст. 2 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності»). У питаннях колективних інтересів працівників профспілки, їх об’єднання здійснюють представництво та захист інтересів працівників незалежно від їх членства у профспілках. У питаннях індивідуальних прав та інтересів своїх членів профспілки здійснюють представництво та захист у порядку, передбаченому законодавством та їх статутами. Профспілки, їх об’єднання мають право представляти інтереси своїх членів при реалізації ними конституційного права на звернення за захистом своїх прав до судових органів, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, а також міжнародних судових установ» (ст. 19 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності»).

Слід також звернути увагу на те, що за своєю природою «Фармацевтична палата – вид єдиної самоврядної професійної організації провізорів та фармацевтів» (абз. 4 ч. 1 ст. 1 проекту) є суто громадським об’єднанням, що ставить під сумнів можливість деталізованого регулювання питань її організації та функціонування на законодавчому рівні. Такий висновок випливає, зокрема, зі змісту пункту 11 частини першої статті 92 Конституції України, згідно з яким виключно законом України визначаються «засади утворення та діяльності об’єднань громадян». Зазначена конституційна норма знайшла подальший розвиток у відповідних положеннях ст. 11 Закону України «Про громадські об’єднання», згідно з якими порядок набуття і припинення членства (участі) у об’єднанні, права та обов’язки його членів (учасників), порядок створення, діяльності та припинення діяльності відокремлених підрозділів визначаються статутними документами. Тобто діяльність Фармацевтичної палати, так само як і інших громадських об’єднань, має здійснюватися переважно на основі норм (правил поведінки), встановлених самими громадськими об’єднаннями в їхніх статутах або положеннях.

В обґрунтуванні прийняття проекту Закону зазначається про наявність особливостей законодавчого регулювання самоврядних та саморегулівних організацій в окремих сферах підприємницької діяльності в чинних правових актах. Разом з тим, правове регулювання означених суспільних відносин повинно розвиватися не через створення значної кількості профільних законів, а через розробку та схвалення базового нормативно-правового акту, який повинен визначити загальні засади організації та діяльності таких утворень в різних сферах.

2. Зауваження викликають визначені «основні завдання професійного фармацевтичного самоврядування», які, на думку Головного управління, не відповідають суті поняття «завдання» і за змістом вказують на основні напрями, методи здійснення відповідної діяльності (наприклад: організаційне забезпечення ведення Реєстру провізорів та фармацевтів України; внесення пропозицій з питань: ліцензування, акредитації та сертифікації при здійсненні фармацевтичної діяльності; участь у розробці і дотримання правил та стандартів, а також етичних норм професійної діяльності (ч. 2 ст. 4 проекту).

Окремі із запропонованих завдань фармацевтичного самоврядування сформульовані з юридичної точки зору недостатньо коректно. Йдеться, зокрема, про «забезпечення представництва у засіданнях колегіальних органів Міністерства охорони здоров’я України та інших центральних органів виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері охорони здоров’я, їх структурних підрозділів, органів місцевого самоврядування» (п. 2 ч. 2 ст. 4 проекту), що виглядає як втручання у діяльність відповідних органів державної влади та органів місцевого самоврядування.

Зазначене вище повною мірою стосується змісту частини другої статті 6 законопроекту, відповідно до якої «Фармацевтична палата може брати участь з правом дорадчого голосу в роботі колегіальних органів міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері охорони здоров’я та їх структурних підрозділів, органів місцевого самоврядування».

Слід звернути увагу й на те, що зі змісту цитованих вище положень статей 4, 6 законопроекту випливає обов’язок міністерств, інших центральних органів виконавчої влади утворювати у їх складі відповідні консультативно-дорадчі органи, що не узгоджується з вимогами Закону України «Про центральні органи виконавчої влади», згідно з яким питання щодо утворення та ліквідації дорадчих, консультативних та інших допоміжних органів є правом центральних органів виконавчої влади (статті 14, 22 вказаного чинного Закону).

Викликає заперечення і пропозиція, згідно з якою «основними завданнями професійного фармацевтичного самоврядування є: … визначення критеріїв підготовки, перепідготовки та підвищенні кваліфікації провізорів та фармацевтів, атестації провізорів та фармацевтів» (п. 8 ч. 2 ст. 4 проекту), оскільки містить ознаки втручання органів фармацевтичного самоврядування у компетенцію Міністерства охорони здоров’я України.

3. Не узгоджується з природою громадських об’єднань, які створюються з метою здійснення захисту прав і свобод, задоволення суспільних, зокрема економічних, соціальних, культурних, екологічних, та інших інтересів (ч. 1 ст. 1 Закону України «Про громадські об’єднання»  новела щодо можливості делегування окремих повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони здоров’я Фармацевтичній палаті (ч. 3 ст. 4 проекту). Зазначене зауваження стосується і інших положень законопроекту (наприклад, «Фармацевтичній палаті можуть бути делеговані окремі повноваження в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України» (ч. 1 ст. 6 проекту), «обсяг делегованих повноважень встановлюються Кабінетом Міністрів України» (ч. 2 ст. 7 проекту).

4. Законопроект має недоліки техніко-юридичного характеру. Зокрема, законопроект складається із семи статей, переважна більшість яких не має нормативного змісту (наприклад: ст. 1«Визначення основних термінів», ст. 2 «Право на фармацевтичне самоврядування», ст. 3 «Законодавство України про фармацевтичне самоврядування», ст. 4 «Мета професійного фармацевтичного самоврядування», ст. 5 «Засади професійного фармацевтичного самоврядування»). Це не узгоджується природою закону як нормативно-правового акту, який містить норми права, а не положення загального характеру, а також засвідчує факт відсутності у законопроекту самостійного предмета правового регулювання.

Окремі питання, які пов’язані з предметом майбутнього правого регулювання законопроекту, розкриті у ньому недостатньо повно. Приміром, нез’ясованими залишаються питання про те, ким і з якою метою створюється вказаний в пункті 3 частини другої статті 4 проекту Реєстр провізорів та фармацевтів України, із яких джерел здійснюється фінансування та функціонування цього Реєстру.

Зміст окремих норм не відповідає назвам статей, в яких вони розміщені. Наприклад, у статті 3 законопроекту, яка називається «Законодавство України про фармацевтичну діяльність», визначаються відносини, які регулюються цим законом.

У законопроекті зустрічається багато недостатньо визначених у правовому відношенні формулювань (наприклад: професійні учасники фармацевтичної діяльності (абз. 3 ч. 1 ст. 1 проекту); основними завданнями професійного фармацевтичного самоврядування є: 3) … сприяння … ведення Реєстру провізорів та фармацевтів України; 4) участь у …регулюванні економічних, соціальних, трудових відносин (п. 3, п. 4 ч. 2 ст. 4 проекту); постійно діючий орган Фармацевтичної палати (ч. 2 ст. 5 проекту); професійна організація зі статусом юридичної особи (ч. 1 ст. 6 проекту); публіцистичні звороти, а також невластиві (некоректні з юридичної точки зору) нормам законів терміни і формулювання (наприклад: об’єднання…зусиль провізорів та фармацевтів (ч. 1 ст. 4 проекту); максимально ефективне виконання своїх завдань (ч. 3 ст. 4 проекту); керівники структурних підрозділів…не можуть …прямо або опосередковано бути пов’язаними відносинами контролю з членами організації (ч. 2 ст. 5 проекту); пропозиції та висновки Фармацевтичної палати … заслуховуються органами державної влади відповідного рівня і галузевого профілю (ч. 3 ст. 6 проекту).

Також термінологія законопроекту потребує узгодження з термінологією чинних законів. Зокрема, у чинних законах використовуються словосполучення «заклади охорони здоров’я» (наприклад, Основи законодавства України про охорону здоров’я), «профспілкові представники», «керівники виборних органів профспілки» (Закон України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності»), тоді як у законопроекті – «медичні заклади» (наприклад, ч. 1 ст. 2 проекту), «керівний склад постійно діючого органу Фармацевтичної палати» (ч. 2 ст. 5 проекту).

Узагальнюючий висновок: за результатами розгляду у першому читанні законопроект доцільно відхилити.

ВИСНОВОК

на проект Закону України «Про фармацевтичне самоврядування»

(реєстр. № 3054 від 09.09.2015 р.)

Відповідно до преамбули проекту Закону України «Про фармацевтичне самоврядування» законопроект повинен визначити правові засади формування та функціонування системи професійного фармацевтичного самоврядування, а також встановити засади взаємовідносин організації професійного фармацевтичного самоврядування з органами державної влади, органами місцевого самоврядування, фізичними та юридичними особами.

Головне науково-експертне управління, розглянувши законопроект, вважає за необхідне висловити щодо нього такі зауваження.

1. Викликає певний сумнів необхідність прийняття первинного законодавчого акту запропонованого змісту. Прийняття нових законів доцільно здійснювати лише у випадках виникнення чи виділення певної самостійної сфери суспільних відносин, що не врегульована (недосконало врегульована) існуючими нормами права. Аналіз законопроекту дозволяє констатувати, що порушені у ньому питання значною мірою вирішуються чинним законодавством України.

Частина суспільних відносин, що пропонується унормувати у законопроекті, регулюється законодавством України про професійні спілки, які створюються з метою здійснення представництва та захисту трудових, соціально-економічних прав та інтересів членів профспілки (ст. 2 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності»). У питаннях колективних інтересів працівників профспілки, їх об’єднання здійснюють представництво та захист інтересів працівників незалежно від їх членства у профспілках. У питаннях індивідуальних прав та інтересів своїх членів профспілки здійснюють представництво та захист у порядку, передбаченому законодавством та їх статутами. Профспілки, їх об’єднання мають право представляти інтереси своїх членів при реалізації ними конституційного права на звернення за захистом своїх прав до судових органів, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, а також міжнародних судових установ» (ст. 19 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності»).

Слід також звернути увагу на те, що за своєю природою «Фармацевтична палата – вид єдиної самоврядної професійної організації провізорів та фармацевтів» (абз. 4 ч. 1 ст. 1 проекту) є суто громадським об’єднанням, що ставить під сумнів можливість деталізованого регулювання питань її організації та функціонування на законодавчому рівні. Такий висновок випливає, зокрема, зі змісту пункту 11 частини першої статті 92 Конституції України, згідно з яким виключно законом України визначаються «засади утворення та діяльності об’єднань громадян». Зазначена конституційна норма знайшла подальший розвиток у відповідних положеннях ст. 11 Закону України «Про громадські об’єднання», згідно з якими порядок набуття і припинення членства (участі) у об’єднанні, права та обов’язки його членів (учасників), порядок створення, діяльності та припинення діяльності відокремлених підрозділів визначаються статутними документами. Тобто діяльність Фармацевтичної палати, так само як і інших громадських об’єднань, має здійснюватися переважно на основі норм (правил поведінки), встановлених самими громадськими об’єднаннями в їхніх статутах або положеннях.

В обґрунтуванні прийняття проекту Закону зазначається про наявність особливостей законодавчого регулювання самоврядних та саморегулівних організацій в окремих сферах підприємницької діяльності в чинних правових актах. Разом з тим, правове регулювання означених суспільних відносин повинно розвиватися не через створення значної кількості профільних законів, а через розробку та схвалення базового нормативно-правового акту, який повинен визначити загальні засади організації та діяльності таких утворень в різних сферах.

2. Зауваження викликають визначені «основні завдання професійного фармацевтичного самоврядування», які, на думку Головного управління, не відповідають суті поняття «завдання» і за змістом вказують на основні напрями, методи здійснення відповідної діяльності (наприклад: організаційне забезпечення ведення Реєстру провізорів та фармацевтів України; внесення пропозицій з питань: ліцензування, акредитації та сертифікації при здійсненні фармацевтичної діяльності; участь у розробці і дотримання правил та стандартів, а також етичних норм професійної діяльності (ч. 2 ст. 4 проекту).

Окремі із запропонованих завдань фармацевтичного самоврядування сформульовані з юридичної точки зору недостатньо коректно. Йдеться, зокрема, про «забезпечення представництва у засіданнях колегіальних органів Міністерства охорони здоров’я України та інших центральних органів виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері охорони здоров’я, їх структурних підрозділів, органів місцевого самоврядування» (п. 2 ч. 2 ст. 4 проекту), що виглядає як втручання у діяльність відповідних органів державної влади та органів місцевого самоврядування.

Зазначене вище повною мірою стосується змісту частини другої статті 6 законопроекту, відповідно до якої «Фармацевтична палата може брати участь з правом дорадчого голосу в роботі колегіальних органів міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері охорони здоров’я та їх структурних підрозділів, органів місцевого самоврядування».

Слід звернути увагу й на те, що зі змісту цитованих вище положень статей 4, 6 законопроекту випливає обов’язок міністерств, інших центральних органів виконавчої влади утворювати у їх складі відповідні консультативно-дорадчі органи, що не узгоджується з вимогами Закону України «Про центральні органи виконавчої влади», згідно з яким питання щодо утворення та ліквідації дорадчих, консультативних та інших допоміжних органів є правом центральних органів виконавчої влади (статті 14, 22 вказаного чинного Закону).

Викликає заперечення і пропозиція, згідно з якою «основними завданнями професійного фармацевтичного самоврядування є: … визначення критеріїв підготовки, перепідготовки та підвищенні кваліфікації провізорів та фармацевтів, атестації провізорів та фармацевтів» (п. 8 ч. 2 ст. 4 проекту), оскільки містить ознаки втручання органів фармацевтичного самоврядування у компетенцію Міністерства охорони здоров’я України.

3. Не узгоджується з природою громадських об’єднань, які створюються з метою здійснення захисту прав і свобод, задоволення суспільних, зокрема економічних, соціальних, культурних, екологічних, та інших інтересів (ч. 1 ст. 1Закону України «Про громадські об’єднання» новела щодо можливості делегування окремих повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони здоров’я Фармацевтичній палаті (ч. 3 ст. 4 проекту). Зазначене зауваження стосується і інших положень законопроекту (наприклад, «Фармацевтичній палаті можуть бути делеговані окремі повноваження в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України» (ч. 1 ст. 6 проекту), «обсяг делегованих повноважень встановлюються Кабінетом Міністрів України» (ч. 2 ст. 7 проекту).

4. Законопроект має недоліки техніко-юридичного характеру. Зокрема, законопроект складається із семи статей, переважна більшість яких не має нормативного змісту (наприклад: ст. 1«Визначення основних термінів», ст. 2 «Право на фармацевтичне самоврядування», ст. 3 «Законодавство України про фармацевтичне самоврядування», ст. 4 «Мета професійного фармацевтичного самоврядування», ст. 5 «Засади професійного фармацевтичного самоврядування»). Це не узгоджується природою закону як нормативно-правового акту, який містить норми права, а не положення загального характеру, а також засвідчує факт відсутності у законопроекту самостійного предмета правового регулювання.

Окремі питання, які пов’язані з предметом майбутнього правого регулювання законопроекту, розкриті у ньому недостатньо повно. Приміром, нез’ясованими залишаються питання про те, ким і з якою метою створюється вказаний в пункті 3 частини другої статті 4 проекту Реєстр провізорів та фармацевтів України, із яких джерел здійснюється фінансування та функціонування цього Реєстру.

Зміст окремих норм не відповідає назвам статей, в яких вони розміщені. Наприклад, у статті 3 законопроекту, яка називається «Законодавство України про фармацевтичну діяльність», визначаються відносини, які регулюються цим законом.

У законопроекті зустрічається багато недостатньо визначених у правовому відношенні формулювань (наприклад: професійні учасники фармацевтичної діяльності (абз. 3 ч. 1 ст. 1 проекту); основними завданнями професійного фармацевтичного самоврядування є: 3) … сприяння … ведення Реєстру провізорів та фармацевтів України; 4) участь у …регулюванні економічних, соціальних, трудових відносин (п. 3, п. 4 ч. 2 ст. 4 проекту); постійно діючий орган Фармацевтичної палати (ч. 2 ст. 5 проекту); професійна організація зі статусом юридичної особи (ч. 1 ст. 6 проекту); публіцистичні звороти, а також невластиві (некоректні з юридичної точки зору) нормам законів терміни і формулювання (наприклад: об’єднання…зусиль провізорів та фармацевтів (ч. 1 ст. 4 проекту); максимально ефективне виконання своїх завдань (ч. 3 ст. 4 проекту); керівники структурних підрозділів…не можуть …прямо або опосередковано бути пов’язаними відносинами контролю з членами організації (ч. 2 ст. 5 проекту); пропозиції та висновки Фармацевтичної палати … заслуховуються органами державної влади відповідного рівня і галузевого профілю (ч. 3 ст. 6 проекту).

Також термінологія законопроекту потребує узгодження з термінологією чинних законів. Зокрема, у чинних законах використовуються словосполучення «заклади охорони здоров’я» (наприклад, Основи законодавства України про охорону здоров’я), «профспілкові представники», «керівники виборних органів профспілки» (Закон України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності»), тоді як у законопроекті – «медичні заклади» (наприклад, ч. 1 ст. 2 проекту), «керівний склад постійно діючого органу Фармацевтичної палати» (ч. 2 ст. 5 проекту).

Узагальнюючий висновок: за результатами розгляду у першому читанні законопроект доцільно відхилити.

Бажаєте завжди бути в курсі останніх новин фармацевтичної галузі?
Тоді підписуйтесь на «Щотижневик АПТЕКА» в соціальних мережах!