Перші 2 щеплення проти поліомієліту повинні проводитися ІПВ відповідно до чинного Календаря щеплень — НАМН України

Як інформує прес-служба Національної академії наук України (НАМН), 15 жовтня відбулося засідання Президії НАМН України. Перше питання порядку денного було присвячено боротьбі з поліомієлітом в Україні, яке висвітлила професор Вікторія Задорожна, директор ДУ «Інститут епідеміології та інфекційних хвороб ім. Л.В. Громашевського НАМН України».

В Україні в довакцинальний період щорічна кількість випадків паралітичного поліомієліту становила близько 4 тис. Завдяки впровадженню вакцинопрофілактики у 1959 р. захворюваність спочатку було знижено до спорадичних випадків, а в подальшому припинено циркуляцію «дикого» поліовірусу. Останній випадок, викликаний цим поліовірусом, був зареєстрований в Україні в 1993 р.

21 червня 2002 р. Європейський регіон ВООЗ, у тому числі й Україну, було сертифіковано як територію, вільну від циркуляції «дикого» поліовірусу та пов’язаних з ним випадків паралітичного поліомієліту. Підтримка такого статусу вимагає належного виконання програм імунізації, зокрема охоплення профілактичними щепленнями щонайменше 90% дітей тих вікових груп, що підлягають вакцинації згідно з Календарем профілактичних щеплень в Україні.

Однак з 2008 р. розпочалося зниження рівня охоплення щепленнями проти поліомієліту населення України, зокрема трьома дозами вакцини (2007 р. — >98%, 2008 р. — 90,9%, 2009 р. — 80,6%, 2010 р. — 57,3%, 2011 р. — 54,3%, 2012 р. — 73,7%, 2013 р. — 72%, 2014 р. — 44,7%, на 01.08.2015 р. — 17,3%).

Таким чином, протягом 7 років продовжував накопичуватися неімунний прошарок серед дитячого населення. Це поставило під загрозу не тільки статус нашої країни як території, вільної від поліомієліту, а й Європейського регіону загалом. Аналіз рівня охоплення щепленням проти поліомієліту та показників серонегативності до поліовірусу по областях України свідчить про те, що натепер відсутній головний стратегічний елемент, який забезпечує контрольованість епідпроцесу, а саме ефективна імунопрофілактика. Ситуація, що склалася, сприяє ризику відновлення циркуляції «дикого» поліовірусу, формуванню вакциноспоріднених поліовірусів вакцинного походження, які в процесі циркуляції та пасажів через організм сприйнятливих осіб набувають властивості нейровірулентності та здатності викликати паралітичний поліомієліт із такою ж інвалідизацією дитини, як і «дикий» поліовірус.

У 2014 р. в Україні вперше було виділено 3 штами поліовірусів вакцинного походження типу 2, що було додатковим підтвердженням необхідності негайного вжиття заходів з імунізації. Спостерігається тенденція до збільшення кількості вакцинних штамів поліовірусу, які щорічно виділяють у рамках епіднагляду за ентеровірусними інфекціями у хворих на гострі кишкові інфекції та із проб стічних вод. Особливого значення цей факт набуває на тлі зменшення обсягів використання живої поліомієлітної вакцини та кількості обстежених осіб/досліджених проб.

30.06.2015 р. та 07.07.2015 р. у Закарпатській обл. виявлено 2 випадки гострих в’ялих паралічів у невакцинованих дітей віком 10 міс та 4 років. Випадки не мали епідеміологічного зв’язку та не були пов’язані територіально. Однак від обох дітей було виділено штами поліовірусу вакцинного походження типу 1, які, за даними Європейського бюро ВООЗ, мали 17 однакових мутацій. Це свідчить про те, що обидва віруси є нащадками одного й того ж генетично зміненого поліовірусу вакцинного походження, а випадки викликаного ним захворювання — як паралітичний вакциноасоційований поліомієліт.

Заслухавши доповідь, Президія НАМН України постановила:

– звернути увагу МОЗ України на те, що, враховуючи ситуацію, що склалася, єдиним заходом, який дозволить припинити циркуляцію поліовірусу вакцинного походження, забезпечити належний рівень специфічного захисту дитячого населення та підтримувати Україною в подальшому статус держави, вільної від поліомієліту, є якнайшвидше проведення турової імунізації дітей (3 тури), що народилися в 2008 р. та пізніше, з наступним плановим охопленням щепленнями на рівні 95% та вище, як це було протягом багатьох десятиріч включно до 2007 р.;

– з метою попередження випадків вакциноасоційованого поліомієліту, який за своїми наслідками для пацієнта не відрізняється від інфекції, викликаної «диким» поліовірусом, перші 2 щеплення повинні проводитися інактивованою поліомієлітною вакциною (ІПВ), наступні — оральною (ОПВ), як це передбачено чинним Календарем профілактичних щеплень. Інтервали між щепленнями не повинні бути менше ніж 30 днів;

– враховуючи тривалий критично низький рівень охоплення щепленнями проти всіх інфекцій, які повинні контролюватися засобами специфічної імунопрофілактики, та загрозу ускладнення епідемічної ситуації з непередбачуваними наслідками, звернутися до КМУ з проханням терміново вирішити питання забезпечення населення профілактичними вакцинами в повному обсязі відповідно до Календаря щеплень.

Прим. ред. : нагадаємо, що 20 жовтня поточного року розпочато 1-й тур національної імунізації проти поліомієліту як відповідь на спалах захворювання в Закарпатській обл. При цьому у 2 турах будуть вакциновані діти віком від 2 міс до 6 років, а у 3-му турі — діти від 2 міс до 10 років. Таким чином, в кампанії візьмуть участь діти 2005–2015 років народження, незалежно від того, чи отримували вони щеплення раніше. Не вакцинованим до цього дітям проводитимуть перше щеплення ІПВ та в подальшому не менше ніж через 2 тиж — щеплення живою ОПВ у рамках додаткової імунізації, що не відповідає рекомендаціям вітчизняних науковців.

Також зазначимо, що 1,5 млн доз ОПВ, отриманих у якості гуманітарної допомоги навесні (серії L5345-1, L5346-1, L-5336-1) було повторно заморожено, що викликало сумніви щодо якості вакцини.

Бажаєте завжди бути в курсі останніх новин фармацевтичної галузі?
Тоді підписуйтесь на «Щотижневик АПТЕКА» в соціальних мережах!