Проект постанови ВРУ Про Рекомендації парламентських слухань на тему: «Про стан та проблеми фінансування освіти і науки в Україні»

24 Березня 2017 3:26 Поділитися

ВЕРХОВНА РАДА УКРАЇНИ

ПОДАННЯ

Комітет Верховної Ради України з питань науки і освіти на своєму засіданні 15 березня 2017 року розглянув доопрацьований проект Постанови Верховної Ради України про Рекомендації парламентських слухань на тему: «Про стан та проблеми фінансування освіти і науки в Україні» з врахуванням його обговорення на пленарному засіданні Верховної Ради України 22 лютого 2017 року.

У запропонованих Рекомендаціях парламентських слухань враховані та систематизовані пропозиції народних депутатів України, висловлені на пленарному засіданні Верховної Ради України 22 лютого 2017 року, показники Закону України «Про Державний бюджет України у 2017 року» та інших законів, що пов’язані з прийняттям Закону України «Про Державний бюджет України у 2017 року».

Комітет з питань науки і освіти рекомендує Верховній Раді України розглянути доопрацьований проект Постанови Верховної Ради України про Рекомендації парламентських слухань на тему: «Про стан та проблеми фінансування освіти і науки в Україні» та прийняти за основу і в цілому.

Доповідачем з цього питання визначено Першого заступника Голови Комітету Співаковського Олександра Володимировича.

Перший заступник Голови Комітету О. Співаковський

Проект

від 24.03.2017 р. № 5540-д

ПОСТАНОВА

Верховної Ради України Про Рекомендації парламентських слухань на тему: «Про стан та проблеми фінансування освіти і науки в Україні»

Верховна Рада України постановляє:

1. Схвалити Рекомендації парламентських слухань на тему: «Про стан та проблеми фінансування освіти і науки в Україні»(далі – Рекомендації парламентських слухань), що додаються.

2. Кабінету Міністрів України до 30 вересня 2017 року проінформувати Верховну Раду України про стан реалізації Рекомендацій парламентських слухань, схвалених цією Постановою.

3. Апарату Верховної Ради України разом із Комітетом Верховної Ради України з питань науки і освіти забезпечити в установленому порядку видання збірки матеріалів за результатами цих парламентських слухань.

4. Контроль за виконанням цієї Постанови покласти на Комітет Верховної Ради України з питань науки і освіти.

5. Ця Постанова набирає чинності з дня її прийняття.

Голова Верховної Ради України А. Парубій

CХВАЛЕНО

Постановою Верховної Ради України

РЕКОМЕНДАЦІЇ

парламентських слухань на тему

«Про стан та проблеми фінансування освіти і науки в Україні»

(16 листопада 2016 року)

Учасники парламентських слухань «Про стан та проблеми фінансування освіти і науки в Україні», що відбулися 16 листопада 2016 року, відзначають таке.

У сучасному світі освіта, наука та інновації відіграють все зростаючу роль у розвитку держави і суспільства, забезпеченні потреб та якісного життя людей. Стратегічні плани та проекти на перспективу, що розробляються більшістю країн – світових лідерів, спираються на знання та здобутки науки, дозволяють заглянути в майбутнє, скорегувати сучасний вектор руху країни, її ресурси на забезпечення максимального ефекту у реалізації поставлених цілей.

Освіта і наука у XXI столітті є стратегічним ресурсом держави, найголовнішими чинниками зростання якості людського капіталу, генерації нових ідей, запорукою побудови інноваційної та конкурентоспроможної економіки.

Освіта, насамперед, загальна середня освіта, а також наукова і науково-технічна сфери є питаннями та складовою національної безпеки.

Діяльність в галузі науки та освіти регулюється Конституцією України і законами України. Загальні принципи державної політики у цих сферах визначені Законами України «Про наукову і науково-технічну діяльність», «Про освіту», «Про дошкільну освіту», «Про загальну середню освіту», «Про позашкільну освіту», «Про професійно-технічну освіту», «Про вищу освіту».

У 2015 році в Україні діяли 14,8 тис. дошкільних навчальних закладів, в яких навчалось 1,29 млн. дітей та працювало 140 тис. педагогів; у 17,6 тис. загальноосвітніх навчальних закладах навчалось 3,75 млн. учнів та працювало 454 тис. учителів; із них: для навчання та виховання дітей з особливими освітніми потребами функціонувало 334 – спеціальних загальноосвітніх навчальних закладів, у яких здобувало освіту та реабілітацію 38962 учнів; у 1376 позашкільних навчальних закладах системи освіти навчалося 1,228 млн. вихованців, функціонувало 75,2 тис. гуртків, працювало 22,8 тис. педагогічних працівників; у 798 професійно-технічних навчальних закладах навчалося понад 304 тис. учнів, де викладали 40 тис. педагогів; діяли 371 технікум, коледж, училище де навчалось 230 тис. студентів; функціонувало 288 університетів, академій, інститутів, консерваторій, в яких навчалось 1,375 млн. студентів та викладало 137,9 тис. педагогічних і науково-педагогічних працівників.

Вітчизняний науковий та науково-технічний потенціал має визначні наукові школи та наукові досягнення і сконцентрований в академічній, вузівській та галузевій сферах. Упродовж 2015 р. наукові та науково-технічні роботи виконували 978 організацій, з яких 44,3% належать до державного сектору, 40,3% – до підприємницького, та 15,4% – до сектору вищої освіти. Загальна кількість працівників цих організацій складала 101,6 тис. осіб, з яких 63,9 тис. осіб – дослідники і техніки.

Однак, сучасний рівень освіти в Україні є недостатнім, не відповідає суспільним вимогам, потребам держави та міжнародним стандартам, уповільнюються і ускладнюються освітні реформи, що підкріплюють невисокі результати України в міжнародних рейтингах. Зокрема, у 2015 році в рейтингу країн за Індексом людського розвитку Україна зайняла 81-е місце серед 188 країн світу. Низька ефективність освітньої політики в Україні підтверджується і міжнародним рейтингом світової конкурентоспроможності. Так, за опублікованим нещодавно Всесвітнім економічним форумом Індексом глобальної конкурентоспроможності 2016- 2017 року (The Global Competitiveness Index), Україна посіла 85-е місце серед 138 країн світу, опустившись на 12 позицій порівняно з 2012 р., у т. ч. за показником «якість освітньої системи» Україна перебуває на 56-ому місці, а за показником «наявність новітніх технологій» – на 93-ому місці.

До основних причин, що негативно впливають на розвиток системи освіти і науки в Україні, слід віднести низький рівень виконання законів та відсутність цілісної та скоординованої політики розвитку науково-технічної та освітянської сфер.

Згідно зЗаконом України «Про освіту» держава має забезпечувати бюджетні асигнування на освіту в розмірі не меншому 10% національного доходу. Законом також визначено додаткові джерела фінансування освіти, а саме: кошти, одержані за навчання, підготовку, підвищення кваліфікації та перепідготовку кадрів відповідно до укладених договорів; плата за надання додаткових освітніх послуг; кошти, одержані за науково-дослідні роботи (послуги) та інші роботи, виконані навчальним закладом на замовлення підприємств, установ, організацій та громадян; доходи від реалізації продукції навчально-виробничих майстерень, підприємств, цехів і господарств, від надання в оренду приміщень, споруд, обладнання; дотації з місцевих бюджетів; дивіденди від цінних паперів.

Протягом усього періоду незалежності України визначені законом показники фінансування освіти жодного разу не були виконані.

Держава продовжує розглядати витрати на освіту як елемент соціальної політики, а не інвестиції в людський капітал, що загрожує розвитку країни у майбутньому.

Упродовж останніх років Україна на освіту витрачає з бюджетів різних рівнів, включно із спеціальними фондами, що наповнюються платежами юридичних та фізичних осіб, приблизно 5,3% валового внутрішнього продукту (ВВП). Видатки на освіту з Державного бюджету України не перевищують 3% (ВВП). Структура видатків Зведеного бюджету України на освіту за освітніми рівнями у 2015 р. характеризується такими показниками: дошкільна освіта – 16,5 %, загальна середня освіта — 42,6 %, професійно-технічна освіта – 5,4 %, вища освіта— 27,6 %, позашкільна освіта – 4,3%, післядипломна освіта – 0,8 %.

Видатки на освіту у 2015 р. за видами бюджетів розподіляються так: 26,6 % – державний бюджет, 73,4 % – місцеві бюджети. Процеси бюджетної децентралізації, розпочаті у 2015 р., мають визначені тренди на зменшення питомої ваги видатків на освіту у державному бюджеті України і відповідне збільшення її у видатках місцевих бюджетів за усіма освітніми рівнями. При цьому у рахунок видатків на освіту зараховуються й інші видатки, наприклад, видатки соціального спрямування (соціальні та академічні стипендії, видатки на харчування тощо), що в підсумку штучно завищує обсяг видатків на освітні потреби.

За відсутності належного правового забезпечення у 2015 р. розпочаті процеси бюджетної децентралізації, спрямовані на зменшення питомої ваги видатків на освіту у державному бюджеті України та збільшення видатків місцевих бюджетів, що негативно позначилося на фінансовому забезпеченні галузі.

У 2016 р. бюджетна забезпеченість 1 учня в Україні складає близько 9,3-10 тис. гривень, що у доларовому еквіваленті відповідає приблизно 350 – 400 дол. США, тоді як у Європейському Союзі цей показник становить 6,8 тис. євро. Витрати на 1 студента цього року становлять 1000-1300 дол. США, у той час як у США і Канаді – 28-30 тис. дол., у Великій Британії і Франції – 16-18 тис. дол.

Рівень оплати праці працівників закладів освіти в Україні є найнижчим у порівнянні з країнами-членами ЄС та іншими державами. Так, посадовий оклад доктора наук, професора у 2015 р. становив в Україні 134 дол. США, тоді як у Чехії – 1800 дол. США, в Польщі – 2800 дол. США, а в Китаї – 3100 дол. США. Такого низького рівня заробітної плати у науково-педагогічних працівників немає в жодній країні світу.

Однією з причин низького рівня посадових окладів і ставок заробітної плати освітян є недотримання, починаючи з грудня 2008 р., вимог статті 96 Кодексу законів про працю України та статті 6 Закону України «Про оплату праці» щодо розрахунку розмірів посадових окладів (тарифних ставок) працівників бюджетної сфери на основі посадового окладу працівника першого тарифного розряду не нижче мінімальної заробітної плати.

Запроваджені в останні роки зміни у підходах до фінансування загальної середньої освіти шляхом надання освітньої субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам не забезпечують у повному обсязі потреб загальноосвітніх навчальних закладів, створення належних умов для здобуття учнями якісної загальної середньої освіти, незалежно від місця їх проживання та кількості в них учнів.

Потребує скасування заборона фінансування загальноосвітніх навчальних закладів з чисельністю менше 25 учнів за рахунок освітньої субвенції. Її запровадження стало наслідком вивільнення близько 4 тисяч вчителів, закриття понад 150 малокомплектних шкіл та загальноосвітніх навчальних закладів з малою чисельністю. За відсутності належної законодавчої бази гострою проблемою залишається здійснення процесів оптимізації мережі загальноосвітніх навчальних закладів шляхом створення опорних шкіл та філій, об’єднання малокомплектних шкіл, зміни їх типу та ступеня, особливо в сільській місцевості.

Серед актуальних питань функціонування загальноосвітніх навчальних закладів, їх фінансового забезпечення та підтримки потребують питання зміцнення матеріально-технічної бази, вчасного забезпечення підручниками, здійснення організованого підвозу учнів до місць навчання, розгортання повноцінного інклюзивного навчання тощо.

Учасники парламентських слухань звертають увагу на необхідність посилення уваги до вирішення питань забезпеченості доступу дітей до здобуття дошкільної освіти відповідно до потреб, створення додаткових місць у дошкільних навчальних закладах, введення в експлуатацію новобудов, відновлення діяльності закладів, що використовуються не за призначенням.

Непродумана державна політика попередніх урядів та низька фінансова забезпеченість дошкільної освіти спричинили катастрофічну нестачу місць у дошкільних навчальних закладах. За оперативними даними регіональних органів управління освітою, на початок 2016 р. понад 90 тисяч дітей перебували у черзі на влаштування у дитячий садок.

У системі позашкільної освіти нині залишаються невирішеними проблеми недотримання місцевими органами державної влади норм Закону України «Про позашкільну освіту» щодо збереження і розширення мережі позашкільних навчальних закладів державної, комунальної та приватної форм власності; поступового скорочення кількості гуртків і творчих об’єднань; незадовільного матеріально-технічного забезпечення позашкільної освіти місцевих рівнів (особливо районних і сільських); підготовки майбутніх педагогів тощо.

На сьогодні прийняті під гаслом модернізації мережі професійно-технічних та вищих навчальних закладів І-ІІ рівнів акредитації з урахуванням необхідності їх укрупнення й здійснення підготовки фахівців та робітничих кадрів відповідно до потреб регіону та ринку праці, використання їх потенціалу для здійснення підготовки та перепідготовки незайнятого населення, прийняті через бюджетне законодавство рішення фактично завершують руйнування професійно-технічної освіти. На черзі – навчальні заклади І-ІІ рівнів акредитації.

Видатки на професійно-технічну освіту за період 2010 – 2015 років скоротились з 6,2% до 5,4 % у співвідношенні до видатків на освітню галузь. Це суттєво позначилось на кількості та якості підготовки робітничих кадрів. За цей період прийом до закладів професійно-технічної освіти знизився майже у 2,4 рази – з 270129 у 2010 році до 113000 учнів у 2016 році.

На початок нового 2016/2017 навчального року 57 професійно- технічних навчальних закладів мали заборгованість з виплати працівникам заробітної плати на суму 25,24 млн. грн. та стипендій учням на суму 15,91 млн. гривень.

Вимагають змін, у т. ч. законодавчих, підходи, пов’язані з передачею у 2016 році підготовки робітничих кадрів професійно-технічними навчальними закладами на місцеві бюджети без відповідного фінансування шляхом міжбюджетних трансфертів та без законодавчо закріплених обов’язків органів місцевого самоврядування щодо збереження та розвитку цих закладів (у т. ч. їх майна та земель).

Згідно зі статистикою з 01.01.2014 року до 01.01.2015 року навчальні господарства професійно-технічних навчальних закладів сільськогосподарського профілю втратили більше 6-ти тисяч гектарів державних земель і це не лише втрати за рахунок непідконтрольних українській владі територій в Донецькій і Луганській областях. Процеси відчуження державних земель, які перебувають у них в управлінні тривають і сьогодні. Так, за наявності документів на право власності в процесі їх переоформлення Державний навчальний заклад «Лiсоводський професiйний аграрний лiцей» (Хмельницька область) втратив близько 150 гектарів землі, Липковатівський аграрний коледж (Харківська область) втратив таким же чином 1200 гектарів землі, незважаючи на численні рішення судів на його користь.

Відсутність відповідальності за порушення чинного законодавства у сфері освіти передбачає очевидні ризики в разі передачі майна професійно-технічних навчальних закладів у комунальну власність в обставинах «порожнього» правового поля.

Існує загроза, що передача без правових запобіжників професійно технічних навчальних закладів у комунальну власність обернеться для держави втратою більшості з них.

Прийняття у 2014 р. нового Закону України «Про вищу освіту» не тільки не сприяло покращенню ситуації, а додало нових проблем, які суттєво позначилися як на фінансуванні, так і на загальному погіршенні ситуації у цій сфері. Це питання фінансування та подальшої долі вищих навчальних закладів І-ІІ рівня акредитації, формування переліку галузей знань і спеціальностей, діяльності аспірантури та підготовки докторів філософії, присвоєння вчених звань, стипендіального забезпечення студентів тощо.

У системі вищої освіти через відсутність базового фінансування наукових досліджень, сучасного наукового і навчально-лабораторного обладнання, новітніх інформаційно-комунікаційних технологій навчання та ефективної співпраці з роботодавцями, низького рівня оплати праці професорсько-викладацького складу не забезпечується належна якість підготовки конкурентоспроможних фахівців і проведення наукових досліджень.

Державним бюджетом України не передбачаються кошти на виконання норми Закону України «Про вищу освіту» щодо обов’язковості підвищення кваліфікації науково-педагогічних працівників. Як наслідок, науково-педагогічні працівники не мають змоги обмінюватися досвідом із запровадження інноваційних технологій навчання, оновлення змісту освіти та проведення між університетських наукових досліджень.

Попри незначну державну підтримку і відсутність власних коштів у педагогічних вищих навчальних закладах необхідно передбачити в повному обсязі державне фінансування педагогічних і класичних університетів у частині реалізації освітніх програм з підготовки педагогічних кадрів, здатних забезпечити реформування середньої школи.

Неприпустимими є наміри ревізувати Закон України «Про вищу освіту» в частині стипендіального забезпечення, категорій студентів на отримання стипендій та обсягів фінансування.

Назріла потреба розробити ефективну систему фінансування вищої освіти, спрямовану на забезпечення її якості, яка б передбачала:

  • створення прозорого ринку надання освітніх послуг;
  • залучення суттєвих додаткових фінансових інструментів, в т. ч. і кредитних ресурсів, під гарантії держави;
  • перехід від ідеології дотацій до ідеології інвестування в освіту;
  • стимулювання постійної мотивації студентів до якісного навчання;
  • залучення коштів банківського сектору до пільгового студентського кредитування.

Основним інструментом нової моделі фінансування вищої освіти має стати створення персоніфікованої системи доступу до фінансових ресурсів для реалізації індивідуальної освітньої траєкторії людини.

Щодо фінансування наукової сфери, то згідно з законодавством держава застосовує фінансові, кредитні та податкові інструменти для ефективної діяльності вітчизняної науки та вихід у 2025 році на рівень її фінансування з усіх джерел на рівні 3% ВВП. При цьому у 2020 році рівень фінансування науки з державного бюджету має складати 1,7% ВВП.

У доповіді ЮНЕСКО щодо розвитку світової науки (UNESCO Science Report: towards 2030) зазначається, що зростання коштів на науку у світі з 2007 по 2013 роки становить 30,7%, тоді як зростання глобального ВВП складає 20%. За цей час у світі на 21% зросла кількість дослідників та на 23% – наукових публікацій.

Випереджаюче збільшення видатків на науку розвиненими країнами світу забезпечує на 80-90% зростання їх ВВП. У той же час, наукоємність ВВП в Україні за роки незалежності скоротилась у 4 рази і у 2015 р. становила 0,6 %. З урахуванням високого рівня тінізації української економіки наукоємність реально не перевищує 0,4% ВВП. Водночас світова тенденція полягає у неухильному зростанні наукоємності ВВП (його загальносвітове значення збільшилось з 2, 1% у 2000 р. до 2,4% у 2014 р., а в республіці Корея, наприклад, – з 2,3% до 4,3%). Україна має чи не найнижчі показники витрат на одного науковця не тільки серед європейських держав, а навіть серед африканських країн, які лише починають свій науково-технологічний розвиток і ще не накопичили науковий потенціал такого рівня, як в Україні.

Це суперечить зобов’язанням, які взяла Україна, підписавши Угоду про Асоціацію України ЄС. Адже стаття 374 цієї Угоди проголошує: «Сторони розвивають та посилюють наукове та технологічне співробітництво з метою як наукового розвитку як такого, так і зміцнення свого наукового потенціалу для вирішення національних та глобальних викликів… Врешті-решт Сторони розвивають свій науковий потенціал з метою дотримання глобальної відповідальності та зобов’язань у таких сферах, як охорона здоров’я, захист навколишнього середовища, зокрема зміна клімату та інші глобальні виклики». В статті 375 Угоди йдеться й про розвиток науково- технологічного потенціалу з метою сприяння забезпеченню конкурентоспроможності економіки та суспільства.

Втім видатки Державного бюджету на наукові дослідження у 2015 р. не перевищували 0,25% ВВП, а у 2016 р. скорочені до рівня нижче 0,2% ВВП. При цьому видатки на дослідження з місцевих бюджетів не здійснюються, а замовлення на наукові розробки від підприємств (спеціальний фонд бюджету) мізерно малі.

В Україні практично відсутнє конкурсне фінансування наукових досліджень, яке передбачено Законом України «Про наукову і науково- технічну діяльність». Ситуація суттєво погіршується через повне невиконання норм Законів України «Про пріоритетні напрями розвитку науки і техніки» та «Про пріоритетні напрями інноваційної діяльності в Україні», відсутність діючої системи корегування пріоритетних напрямів наукових досліджень згідно з вимогами часу та з врахуванням входження України до європейського наукового простору.

Порушуються принципи базового і конкурсного фінансування наукових досліджень. В Україні в основному запроваджується базове фінансування. Конкурсне фінансування, у т.ч. грантове, формується з метою реалізації потреб економіки держави та її виробництва в рамках реалізації пріоритетних напрямів розвитку науки. На жаль, в Україні таке фінансування не перевищує 3% від загальних коштів, що спрямовуються на науку, у той час як у світі навпаки – більша частина науки фінансується за рахунок конкурсного фінансування у рамках реалізації пріоритетних програм.

Проектом Державного бюджету України на 2017 рік не визначений загальний обсяг коштів у відсотках до ВВП, що спрямовуються на наукову і науково-технічну діяльність. Це не відповідає вимогам статті 48 Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність».

За отриманими у Міністерстві фінансів України даними, їх обсяг за загальним фондом Державного бюджету на 2017 рік складає 4816,3 млн. гривень, що становить 0,18 % ВВП. При цьому спостерігається вибірковість у фінансуванні головних розпорядників. Так, Національній академії наук України у порівнянні з 2016 роком збільшено видатки на 30 %, Національній академії медичних наук України зменшено на 18%, тоді як Міністерству юстиції України видатки на науку збільшено на 78%, Міністерству освіти і науки України – на 35%, Міністерству охорони здоров’я України – на 43%, Міністерству аграрної політики та продовольства України – на 41%. При цьому у абсолютному вимірі Міністерству юстиції України на науку виділено більше ніж Міністерству охорони здоров’я України, і більше ніж разом Міністерству енергетики та вугільної промисловості України, Міністерству економічного розвитку і торгівлі України та Міністерству культури України. Таку вибірковість важко пояснити.

Стан вітчизняної науки, особливо академічної, є вкрай загрозливим. Бюджетні кошти, що спрямовувалися на науку у 2016 р., не покривали виплати на заробітну плату та її індексацію, оплату комунальних послуг та споживання енергоносіїв, утримання та розвиток матеріально-технічної бази навчальних закладів та наукових установ, проведення перспективних наукових досліджень, перш за все спрямованих на забезпечення високотехнологічних напрямів, обороноздатності та національної безпеки держави.

Згідно з прикінцевими положеннями Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність», Кабінету Міністрів України, Міністерству освіти і науки України, Національній академії наук України та національним галузевим академіям наук було визначено шестимісячний термін для виконання низки завдань, у т. ч. щодо прийняття нових та приведення у відповідність з цим Законом раніше виданих нормативно-правових актів, розробки та подання на розгляд Верховної Ради України проектів законів України про внесення змін до Податкового, Бюджетного та Господарського кодексів для забезпечення особливого статусу Національного фонду досліджень України.

Було визначено чіткі терміни виконання завдань щодо утворення Ідентифікаційного комітету, Національної ради України з питань розвитку науки і технологій, наукового та адміністративного комітетів Національної ради, Національного фонду досліджень України та його наукової ради.

Для забезпечення контролю за станом імплементації зазначених вимог Закону згідно з дорученням Кабінетом Міністрів України від 25.01.2016 № 52073/1/1-15 було затверджено 43 завдання, відповідальними виконавцями яких визначено відповідні центральні органи виконавчої влади та встановлено конкретні строки їх виконання. З 37-ми завдань, передбачених цим дорученням, відповідальним виконавцем визначено Міністерство освіти і науки України.

Проте станом на 27 жовтня 2016 р. Міністерством освіти і науки України виконано лише 5 завдань з питань імплементації Закону, що складає 16,2%. Отже, Закон фактично не працює, а його реалізація відкладається на невизначений час.

Важливою складовою фінансування досліджень та інновацій у наукових установах та вищих навчальних закладах є міжнародні програми, у т.ч. -європейські Горизонт-2020, Tempus (Erasmus+) тощо. Однак, до цього часу так і не затверджено склад української частини Спільного комітету Україна-Євросоюз, не призначені представники України до 5 стратегічних і 14 тематичних програмних комітетів програми Горизонт-2020, що суттєво стримує розвиток науково-технічної діяльності в рамках європейського партнерства. Гальмується вирішення питання щодо створення сприятливих умов отримання імпортного наукового обладнання та порядку використання іноземної валюти, що спрямовується на реалізацію європейських проектів.

Все це негативно позначилося на стані вітчизняної науки. За 2013 – 2015 роки загальна кількість працівників наукових організацій скоротилася на 23%, зокрема, чисельність працюючих у Національній академії аграрних наук України – на 52%, з 12,7 до 5,9 тис. осіб. З 2013 по 2016 роки чисельність працівників Національної академії наук України скоротилася на 26,6%, лише за 2016 рік – на 5,1 тис. осіб.

Негативною є динаміка чисельності молодих науковців в Україні. Протягом 2012-2015 рр. кількість молодих учених в системі вищих навчальних закладів зменшилася майже на 9,5 тисяч (40232 до 31581 осіб), у системі НАН України – на 7 тис. осіб. Ця негативна тенденція триває.

Середньомісячна заробітна плата працівників Національної академії наук України у 2015 р. становила 2729 грн., що на 1803 грн. (або на 40%) менше, ніж середня заробітна плата по Україні за жовтень 2015 р. Середня заробітна плата працівників наукових установ Національної академії аграрних наук України у 2016 р. становить 2454 грн., Національної академії мистецтв України – 2264 грн. Особливо несприятливим і критичним є таке ставлення до оцінки праці молодих учених, які через це масово переходять в інші сфери діяльності, або ж емігрують з України.

Відтак проголошений Урядом України курс на реформування освіти і науки не підкріплений розрахунками та прогнозними оцінками, відсутні основні цілі і завдання цього процесу, окрім економії на освіті і науці бюджетних коштів. Заходи з «реформування» проводяться без підготовки та належного правового забезпечення. Як наслідок виникають процеси, які негативно впливають на стан науки і освіти, що відволікає науковців та освітян від реалізації їх статутних завдань.

Головну роль у цьому процесі відіграє Міністерство фінансів України, перебираючи на себе функції Міністерства освіти і науки України щодо реалізації наукової та освітньої політики. Це стосується, наприклад, передачі фінансування закладів професійно-технічної освіти та закладів І-ІІ рівня акредитації на регіональний рівень, катастрофічного недофінансування клінік Національної академії медичних наук України, вилучення лікарні для вчених Національної академії наук України з їх підпорядкування, відсутність бюджетних компенсацій при збільшенні посадових окладів, що призводило до фактичного скорочення кількості науковців або тривалості їх робочого часу тощо.

На жаль, під гаслом боротьби з неякісною освітою та наукою Уряд України в останні роки йде виключно шляхом зменшення їх фінансування. При цьому не враховується досвід провідних країн світу, зокрема США, ФРН, КНР, Японії, Ізраїлю, щодо подолання кризових процесів, у тому числі в умовах збройних конфліктів, шляхом пріоритетного розвитку наукової і науково-технологічної сфери.

Не діють фінансові, податкові, кредитні стимули розвитку інноваційної діяльності, трансферу технологій, у тому числі з оцінки та використання об’єктів права інтелектуальної власності, відсутні стимули щодо залучення коштів приватних підприємств у проведення досліджень і розробок.

Актуальним залишається питання формування ефективних механізмів парламентського контролю, зокрема, в галузі освіти і науки та інноваційного розвитку суспільства і держави.

В цілому, наука і освіта продовжують втрачати функції впливу на соціально-економічний розвиток держави, а показники науково-технічного потенціалу досягли критичного рівня, що створює реальні загрози національній безпеці України.

Учасники слухань, враховуючи зазначене і те, що є неприпустимим руйнування усталеної системи освіти і науки в Україні без чіткого уявлення, яким чином буде створюватись нова, рекомендують:

Верховній Раді України:

1. Поновити діяльність Тимчасової спеціальної комісії Верховної Ради України з питань майбутнього та доручити їй підготувати законодавчі пропозиції щодо створення в Україні системи стратегічного планування.

2. Прискорити прийняття проекту Закону України «Про внесення змін і доповнень до Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність» № 4349 від 31.03.2016.

3. Створити Науково-консультативну раду з питань стратегічного планування та інноваційного розвитку при Верховній Раді України, до складу якої включити провідних вчених Національної академії наук України, національних галузевих академій наук України та інших наукових установ і навчальних закладів України, представників бізнесу.

4. Розробити та прийняти проект Постанови Верховної Ради України про збільшення вдвічі розміру стипендій та премій Верховної Ради України для молодих вчених та премій для педагогічних працівників.

5. Розглянути питання щодо проведення у 2017 році парламентських слухань, в ході яких розглянути проблеми інноваційного розвитку України, створення національної інноваційної системи, а також формування стимулів для державно-приватного партнерства та розвитку співпраці на рівні бізнесу, науки і освіти, регіонів і держави.

Кабінету Міністрів України:

1. Із залученням Національної академії наук України, національних галузевих академій наук України, обласних, місцевих рад та державних адміністрацій:

1.1. Розробити та представити на розгляд Верховної Ради України макроекономічні прогнози соціально-економічного розвитку України на 5, 10, 15 років.

1.2. На базі середньострокових (на 5 років) та довгострокових прогнозів (на 10-15 років) сформувати потребу в підготовці фахівців за галузями економіки і державне замовлення на фундаментальні та прикладні наукові дослідження.

1.3. Розробити у 2017 році Стратегію розвитку освіти і науки в Україні на 10-15 років та відповідні проекти законодавчих актів, спрямованих на розвиток системи освіти і науки, для забезпечення надання доступних і якісних освітніх послуг усім громадянам України на рівні розвинених європейських країн.

1.4. Реформувати систему державного замовлення на підготовку фахівців з вищою освітою та кваліфікованих робітничих кадрів з метою забезпечення конкурентоспроможного людського капіталу для високотехнологічного та інноваційного розвитку країни, самореалізації особистості відповідно до потреб суспільства, ринку праці, економіки держави та регіонів. Запровадити механізми стимулювання органів місцевого самоврядування та бізнесу до підготовки фахівців для працевлаштування їх після завершення навчання (податкові пільги, надання гарантій, бюджетних субсидій). Здійснювати постійний моніторинг потреби в кваліфікованих кадрах.

1.5. Забезпечити у повному обсязі фінансування з Державного бюджету України державного замовлення на підготовку кваліфікованих кадрів з урахуванням Державних стандартів професійно-технічної освіти з конкретних професій.

1.6. Забезпечити збереження наявних наукових шкіл і науково-технічного потенціалу, навчальних закладів і наукових установ, передбачивши їх необхідне кадрове, фінансове, матеріально-технічне та інше ресурсне забезпечення, вжиття заходів щодо заборони відчуження майна та земельних ділянок, переданих їм в управління.

2. З метою виходу з кризового стану вітчизняної освіти і науки, запобігання відтоку випускників навчальних закладів та молодих вчених за межі України, внести зміни до Закону України «Про Державний бюджет України у 2017 році» щодо збільшення видатків на освіту та науку:

2.1.Міністерству освіти і науки України на 1 078 615,0 тис. гривень за наступними бюджетними програмами:

  • КПКВК 2201380 «Виконання зобов’язань України у сфері міжнародного співробітництва» на   3 535,4 тис. гривень;
  • КПКВК 2201080 «Державні премії, стипендії та гранти в галузі освіти, науки і техніки, стипендії переможцям міжнародних конкурсів» на 1687,6 тис. гривень;
  • КПКВК 2201040 «Дослідження, наукові та науково-технічні розробки, виконання робіт за державними цільовими програмами та державним замовленням, підготовка наукових кадрів, фінансова підтримка преси, розвитку наукової інфраструктури, наукових об’єктів, що становлять національне надбання, забезпечення діяльності Державного фонду фундаментальних досліджень» на 89 492,0 тис. гривень;
  • КПКВК 2201310 «Фізична і спортивна підготовка учнівської та студентської молоді» на 15 000,0 тис. гривень;
  • КПКВК 2201150 «Підготовка кадрів вищими навчальними закладами І і ІІ рівнів акредитації та забезпечення діяльності їх баз практики» на 275 700,0 тис. гривень (для оплати комунальних послуг та енергоносіїв);
  • КПКВК 2201160 «Підготовка кадрів вищими навчальними закладами ІІІ і ІV рівнів акредитації та забезпечення діяльності їх баз практики» на 650 300,0 тис. гривень (для оплати комунальних послуг та енергоносіїв), у т.ч. 30 000,0 тис. гривень – для оплати комунальних послуг та енергоносіїв Національному технічному університету України «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського»);
  • КПКВК 2201280 «Підготовка кадрів Київським національним університетом імені Тараса Шевченка» на 42 900,0 тис. гривень (для оплати комунальних послуг та енергоносіїв);

2.2. Національній академії наук України на 642 829,67 тис. грн. за такими бюджетними програмами:

  • КПКВК 6541030 «Фундаментальні дослідження, прикладні наукові і науково-технічні розробки, виконання робіт за державними цільовими програмами і державним замовленням, підготовка наукових кадрів, фінансова підтримка розвитку наукової інфраструктури та наукових об’єктів, що становлять національне надбання, забезпечення діяльності наукових бібліотек» – на 625 325, 17 тис. грн., у тому числі 15 248, 57 тис. гривень – сплата дендрологічними парками земельного податку; 2 000, тис. гривень – виконання функцій науково-методологічного центру з питань випробувань генетично модифікованих організмів; 438 513,6 тис. грн. – забезпечення виплат в повному обсязі заробітної плати згідно з чинним законодавством;
  • КПКВК 6541020 «Науково-організаційна діяльність Президії Національної академії наук» – на 14 689,7 тис. грн., у тому числі для забезпечення виплат в повному обсязі заробітної плати згідно з чинним законодавством – 13 283,7 тис. грн.
  • КПКВК 6541140 «Здійснення науково-дослідницьких та дослідно-конструкторських робіт Інститутом проблем безпеки атомних електростанцій Національної академії наук» – на 2 814,8 тис. грн. у тому числі 314,8 тис. грн. для виплат заробітної плати).

2.3. Національній академії аграрних наук України на 336 037,4 тис. грн. за такими бюджетними програмами:

  • КПКВ 6591020 «Наукова і організаційна діяльність президії Національної академії аграрних наук України» – на 15025,2 тис. грн., у тому числі додаткова потреба на: оплату праці з нарахуваннями – 5357,5 тис. грн., оплату комунальних послуг та енергоносіїв – 248,6 тис. грн.;
  • КПКВ 6591060 «Фундаментальні дослідження, прикладні наукові і науково-технічні розробки, виконання робіт за державними цільовими програмами і державним замовленням у сфері агропромислового комплексу, підготовка наукових кадрів, фінансова підтримка технічного забезпечення наукових установ, розвитку наукової інфраструктури та об’єктів, що становлять національне надбання» – на 288 348,6 тис. грн., у тому числі додаткова потреба на: оплату праці з нарахуваннями – 159 930,1 тис. грн., оплату комунальних послуг та енергоносіїв – 36 035,9 тис. грн.;18 000,0 тис. грн – Інститут агроекології і природокористування;
  • КПКВ 6591080 «Здійснення заходів щодо підтримки науково-дослідних господарств» – на 3912,5 тис. грн;
  • КПКВ 6591100 «Збереження природно-заповідного фонду в біосферному заповіднику «Асканія-Нова»« – на 28 751,1 тис. грн, у тому числі додаткова потреба на оплату комунальних послуг та енергоносіїв – 1294,3 тис. грн.

2.4. Національній академії медичних наук України на 967 469,6 тис. грн. за такими бюджетними програмами:

  • КПКВК 6561040 «Фундаментальні дослідження, прикладні   наукові і науково-технічні розробки, виконання робіт за державними цільовими програмами і державним замовленням у сфері профілактики і лікування хвороб людини, підготовка наукових кадрів, фінансова підтримка розвитку наукової інфраструктури та об’єктів, що становлять національне надбання» – на   127 549,2 тис. грн. для забезпечення оплати праці працівників наукових підрозділів підвідомчих установ та уникнення руйнації медичної науки в Україні.
  • КПКВК 6561060 «Діагностика і лікування захворювань із впровадженням експериментальних та нових медичних технологій, спеціалізована консультативно-поліклінічна допомога, що надається науково-дослідними установами Національної академії медичних наук України» на 839 920,4   тис. гривень, для забезпечення оплати праці – 322 306,1 тис. грн., нарахування на оплату праці – 70 907, 3 тис. грн., оплата комунальних послуг та енергоносіїв – 127 859,0 тис. грн., 318 848,0 тис. грн.- Національному інституту серцево-судинної хірургії імені М.М.Амосова.

2.5. Національній академії педагогічних наук України на 9 910,4 тис. грн. за такими бюджетними програмами:

  • КПКВК 6551030«Фундаментальні дослідження, прикладні наукові і науково-технічні розробки, виконання робіт за державними цільовими програмами і державним замовленням у сфері педагогічних наук, підготовка наукових кадрів, фінансова підтримка розвитку наукової інфраструктури та об’єктів, що становлять національне надбання»– на 9 550,4 тис. грн.,
  • КПКВК 6551060 «Підвищення кваліфікації керівних кадрів і спеціалістів у сфері освіти закладами післядипломної освіти III-IV рівнів акредитації» на 360 тис. грн.на оновлення та розвиток матеріально-технічної бази навчальних закладів.

2.6. Національній академії правових наук України на 18 632,0 тис. грн. за такими бюджетними програмами:

  • КПКВК 6561040 «Фундаментальні дослідження, прикладні наукові і науково-технічні розробки, виконання робіт за державними цільовими програмами і державним замовленням у сфері законодавства і права, підготовка наукових кадрів, фінансова підтримка розвитку наукової інфраструктури» – на   15 156,5 тис. грн.для забезпечення переведення наукових працівників на повний робочий тиждень та оплату праці працівників підвідомчих наукових установ згідно з вимогами законодавства України, а також запобіганняподальшої руйнації юридичної науки і системи правового забезпечення в Україні.
  • КПКВК 6581020 «Наукова і організаційна діяльність президії Національної академії правових наук України» – на 3 475,5 тис. грн. на розвиток співпраці з Верховною Радою України, в контексті реалізації відповідних рекомендацій місії ЄС, та іншими державними органами з питань наукового забезпечення нормотворчої діяльності і проведення наукових експертиз, оплату комунальних послуг та підтримання матеріально-технічної бази.

2.7. Національній академії мистецтв України на 7911,1 тис. грн за такою бюджетною програмою:

  • КПКВК 6571030 «Фундаментальні дослідження та підготовка наукових кадрів у сфері мистецтв» – на 7 911,1 тис. грн.для переведення наукових співробітників на повний робочий тиждень, для виплати доплат за вчене звання та науковий ступінь у повному обсязі, на виплату матеріальної допомоги на оздоровлення, виплати надбавок, що носять стимулюючий характер, надбавок обов’язкового характеру (за науковий стаж, за почесне звання «Заслужений»), на оплату праці за наукове керівництво аспірантами.

2.8. Міністерству оборони України на 17 200,0тис. грн. за такою бюджетною програмою:

  • КПКВК 2101100 «Підготовка військових фахівців у вищих навчальних закладах, підвищення кваліфікації та перепідготовка військових фахівців і державних службовців, початкова військова підготовка та патріотичне виховання молоді» – на 17 200,0 тис. грн.

3. Врегулювати питання про виключення з видатків на освіту витрат соціального спрямування (соціальні стипендії, харчування учнів, підвезення тощо) з метою встановлення відповідного відсоткового співвідношення видатків на освіту до валового внутрішнього продукту.

4. При розробці, розгляді та прийнятті законопроектів про освіту, проектів Закону України про Державний бюджет України на відповідні роки, змін до Бюджетного кодексу України, інших проектів законів України, пов’язаних з прийняттям бюджетів на відповідні роки, безумовно дотримуватися гарантій, встановлених статтею 53 Конституції України, щодо забезпечення державою доступності і безоплатності дошкільної, повної загальної середньої, професійно-технічної, вищої освіти в державних і комунальних навчальних закладах; розвитку дошкільної, повної загальної середньої, позашкільної, професійно-технічної, вищої і післядипломної освіти, різних форм навчання; надання державних стипендій та пільг учням і студентам.

5. При підготовці законопроектів та проектів інших нормативно-правових актів щодо регулювання суспільних відносин у освітній та науковій сферах забезпечити дотримання законів та наступних концептуальних принципів:

5.1. Належного фінансування освітньої та наукової галузей. Врахувати, що фінансування освітньої галузі має відповідати нормам Закону України «Про освіту» в обсязі, який відповідає 10% національного доходу (що за прогнозними показниками на 2017 рік становить понад 180 млрд. гривень) з дотриманням надалі індикативного показника не менше 7% від ВВП, а також відповідно до Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність» передбачити поетапне збільшення фінансування науки, визначивши фінансування науково-технічної сфери у 2017 році в обсязі 0,5% ВВП (що становить 12,924 млрд. гривень).

5.2. Ґрунтовного фінансово-економічного обґрунтування та визначення конкретних строків та відповідальних за їх реалізацію.

5.3. Забезпечення балансу розвитку регіонів при формуванні освітньої політики. Розділення соціальної та інноваційної складових.

5.4. Формування єдиної стратегії фінансування всіх ланок освіти. Забезпечення балансу видатків державного та місцевих бюджетів на освіту та науку. Утворення можливості фінансування з різних рівнів бюджетів. Виключення випадків щорічної зміни порядку фінансування освіти і науки при прийнятті законів про Державний бюджет на відповідний рік. Підвищення відповідальності місцевої влади за розвиток освіти і науки.

5.5. Створення моделі збалансованого розвитку людського капіталу в цілому по Україні.

5.6. Створення незаангажованої системи вимірювань в освітній і науковій сфері України.

5.7. Зміни методології планування державних видатків на освіту, а саме переходу від політики підтримки навчальних закладів до політики оплати освітніх послуг для особи із забезпеченням додержання конституційних норм стосовно доступності освіти.

5.8. Формування індикативних цін на послуги з вищої освіти з метою збалансування бюджетних асигнувань та власних надходжень ВНЗ.

5.9. Створення правових механізмів виходу навчальних закладів і наукових установ зі статусу бюджетних організацій із збереженням статусу неприбуткових організацій та відповідних податкових пільг з метою поліпшення умов їх фінансово-економічної діяльності та посилення відповідальності за результати своєї наукової і науково-технічної діяльності.

5.10. Гарантування бюджетного фінансування фундаментальних і прикладних досліджень у сфері національної безпеки і оборони України, в гуманітарній та соціальній сферах.

6. При підготовці та схваленні проекту Закону України «Про освіту» та законів про Державний бюджет України на відповідні роки врахувати положення Інчхонської декларації, прийнятої на Всесвітньому форумі з питань освіти у 2015 році, щодо дотримання урядами країн індикаторних вимірів для досягнення довгострокової стабільності розвитку освіти, зокрема до 2030 року виділення на освіту 15-20% державних видатків та встановлення розміру заробітної плати для вчителів в обсязі, у 3,5 рази вищому, ніж ВВП на душу населення.

7. Передбачити в Державному бюджеті України обсяги освітньої субвенції, необхідні для створення належних умов діяльності загальноосвітніх навчальних закладів, забезпечення здобуття учнями якісної загальної середньої освіти, незалежно від місця їх проживання та наповнюваності шкіл.

8. Розмежувати за галузевою ознакою додаткову дотацію на покриття поточних витрат загальноосвітніх навчальних закладів з її виділенням бюджетам міст та об’єднаних територіальних громад.

9. Забезпечити збереження загальноосвітніх навчальних закладів у сільській місцевості, скасувати заборону фінансування загальноосвітніх навчальних закладів за рахунок освітньої субвенції, кількість учнів у яких становить менше 25 осіб.

10. Не допустити внесення змін до Кодексу законів про працю України та Закону України «Про оплату праці» щодо виключення з визначення розміру мінімальної заробітної плати положення, що вона виплачується за некваліфіковану працю, неврахування у її розмірі доплат, надбавок та інших виплат, крім визначених цими законами доплат, а також встановлення тарифної ставки працівника першого розряду у розмірі прожиткового мінімуму, який пропонується вдвічі нижчим від мінімальної заробітної плати.

11. Передбачити збільшення обсягів базового та конкурсного державного фінансування на реалізацію пріоритетних напрямів наукових досліджень з дотриманням норм частини 2 статті 48 Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність».

12. Врегулювати на законодавчому рівні питання створення та діяльності опорних шкіл та їх філій.

13. Забезпечити дотримання вимог статті 62 Закону України «Про вишу освіту» в частині стипендіального забезпечення, категорій студентів на отримання стипендії та обсягу її фінансування.

14. Внести зміни до Бюджетного кодексу України щодо реалізації конституційного права на позашкільну освіту, передбачивши освітню субвенцію на позашкільну освіту.

15. Передбачити, починаючи з 2017 року, у Державному бюджеті України для Міністерства освіти і науки України бюджетну програму «Підвищення кваліфікації науково-педагогічних працівників вищих навчальних закладів» з метою створення умов викладачам вищих навчальних закладів для обміну досвідом роботи щодо запровадження інноваційних технологій навчання, оновлення змісту освіти, проведення міжуніверситетських наукових досліджень та підвищення якості підготовки фахівців.

16. Розробити механізм пільгового кредитування провідних державних університетів, наукових установ Національної академії наук України, національних галузевих академій наук України для придбання сучасного наукового обладнання, у тому числі зарубіжного, та проведення наукових досліджень з пріоритетних напрямів науки і техніки.

17. Розробити механізм надання державним і комунальним вищим навчальним закладам, науковим установам Національної академії наук України, національних галузевих академій наук України, Міністерства освіти і науки України, інших головних розпорядників бюджетних коштів, як неприбутковим установам, субсидій (дотацій) для відшкодування витрат на оплату комунальних послуг.

18. Розробити і впровадити нормативно-правові акти щодо реалізації у державних і комунальних вищих навчальних закладах, наукових установах, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів, фінансової автономії з питань самостійного розпоряджання коштами, встановлення оплати праці тощо.

19. Розробити пропозиції щодо внесення змін до Бюджетного Кодексу України щодо визначення обсягу видатків державного або місцевих бюджетів для забезпечення обов’язкової освіти одного здобувача освіти у межах державних стандартів освіти.

Передбачити виконання п. 10 Прикінцевих положень Бюджетного кодексу в частині державних соціальних стандартів та нормативів та забезпечити їх імплементацію в методику розподілу обсягів освітньої субвенції місцевим бюджетам.

20. Внести зміни до Положення про освітній округ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України» від 20.01.2016 № 79, в частині визначення статусу опорного закладу, а саме: вважати опорним заклад, який має у своєму складі філії та (або) до якого організовано підвіз учнів на навчання не менше, ніж з двох населених пунктів.

21. Передбачити щорічну дотацію на оснащення та забезпечення діяльності опорних загальноосвітніх навчальних закладів сучасною матеріально-технічною базою, шкільними автобусами (у тому числі оновлення автопарку) для перевезення дітей, що проживають у сільській місцевості.

22. Відновити дію Державних цільових програм, спрямованих на розвиток природничо-математичної освіти, придбання шкільних автобусів, забезпечення сучасними засобами навчання, оновлення матеріально- технічної бази тощо.

23. Проаналізувати діяльність центральних і місцевих органів виконавчої влади та місцевого самоврядування щодо забезпечення рівного доступу до якісної освіти дітей з особливими освітніми потребами, запровадження інклюзивного навчання, збереження, розвитку та упорядкування мережі спеціальних загальноосвітніх навчальних закладів, де здобувається освіта та реабілітація, у тому числі для дітей-сиріт, позбавлених батьківського піклування.

24. Збільшити державне фінансування капітальних видатків для навчальних закладів та наукових установ.

25. Перевести Український центр культурних досліджень Міністерства культури України, який здійснює прикладні наукові дослідження для практичної діяльності міністерства, у подвійне підпорядкування Міністерства культури України та Національної академії мистецтв України.

26. Відновити практику державного замовлення на закупівлю художніх творів Міністерством культури України, а також забезпечити створення сприятливих фінансово-економічних умов для реалізації науковими та мистецькими установами свого інтелектуального та творчого продукту.

27. Розпочати будівництво об’єктів житлового призначення на пільгових умовах для працівників вищих навчальних закладів, Національної академії наук України та національних галузевих академій наук України, в т.ч. для молодих учених та членів їхніх сімей.

28. Розробити проекти законів та інших нормативно-правових актів для:

  • забезпечення механізму фінансування професійно-технічної освіти з різних рівнів Державного бюджету України 2017 року;
  • запровадження з 2020 року освітньої субвенції з Державного бюджету України на здобуття студентами вищих навчальних закладів І-ІІ рівнів акредитації повної загальної середньої освіти;
  • збереження державного замовлення на підготовку фахівців у вищих навчальних закладах І-ІІ рівнів акредитації;
  • перерозподілу функцій з управління професійно-технічними навчальними закладами між центральним і регіональним рівнем з метою делегування оперативного управління місцевим органам влади;
  • забезпечення пільгових умов оподаткування для роботодавців шляхом віднесення коштів, спрямованих на професійну підготовку кадрів у системі професійно-технічної освіти, на валові витрати, а також скасування частини податку у разі їх фінансових витрат на зміцнення навчально-матеріальної бази професійно-технічних навчальних закладів, інші економічні методи стимулювання;
  • встановлення системи оплати праці педагогічних працівників закладів освіти з урахуванням особистого внеску педагога, викладання на певному освітньому рівні, наповнюваності груп, інших стимулюючих показників з метою підвищення престижності педагогічної діяльності та стимулювання підвищення її якості;
  • законодавчого унормування створення та діяльності опорних шкіл.

29. Призупинити передачу майна державних професійно-технічних навчальних закладів у комунальну власність.

30. Розробити порядок та механізми багатоканального фінансування підготовки кадрів у професійно-технічних навчальних закладах.

31. При підготовці змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2017 рік» та у бюджетному плануванні у наступні роки передбачити:

фінансування підготовки кваліфікованих кадрів у професійно-технічних навчальних закладах з Державного бюджету України, запровадження механізму застосування багатоканального фінансування;

фінансування вищих навчальних закладів І-ІІ рівнів акредитації за окремою бюджетною програмою 2201150 «Підготовка кадрів вищими навчальними закладами І-ІІ рівнів акредитації та забезпечення діяльності їх баз практики».

32. Розробити нові механізми розрахунку субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на здобуття загальної середньої освіти, професійно-технічної освіти, здобуття загальної середньої освіти студентами вищих навчальних закладів І-ІІ рівнів акредитації, забезпечення харчування учнів 1-4 класів загальноосвітніх навчальних закладів з урахуванням особливостей економічного розвитку регіонів.

33. Запровадити нові механізми вирівнювання місцевих бюджетів через надання дотацій з державного бюджету місцевим бюджетам на утримання закладів освіти (оплату праці обслуговуючого персоналу, оплату комунальних послуг, енергоносіїв тощо) з урахуванням особливостей економічного розвитку регіонів.

34. Враховуючи визнану світом ефективність методу програмно-цільового управління у реалізації та досягненні цілей, вилучити у Заходах щодо ефективного та раціонального використання державних коштів, передбачених для утримання органів державної влади та інших державних органів, утворених органами державної влади підприємств, установ та організацій, які використовують кошти Державного бюджету України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 11 жовтня 2016 р. № 710 «Про ефективне використання державних коштів» пункт 12 щодо припинення підготовки проектів нових державних цільових програм або внесення змін до затверджених цільових програм, що потребують додаткового фінансування з державного бюджету.

35. Розглянути стан забезпечення системи оборонного та оборонно-промислового комплексу України науковими дослідженнями та розробками і, з урахуванням необхідності зміцнення обороноздатності та національної безпеки України, сформувати протягом першого півріччя 2017 року відповідну державну цільову науково-технічну програму, визначити обсяги коштів на її реалізацію та подати відповідні пропозиції до Верховної Ради України.

36. Переглянути стан реалізації державних цільових програм, виконання яких було призупинено постановою Кабінету Міністрів України «Про економію державних коштів та недопущення втрат бюджету» від 1 березня 2014 року № 65 (втратила чинність згідно постанови Кабінету Міністрів України «Про ефективне використання державних коштів» від 11 жовтня 2016 р. № 710), на їх основі підготувати перелік державних цільових програм, спрямованих на реалізацію Закону України «Про пріоритетні напрями розвитку науки і техніки», до якого також включити програму з прогнозування науково-технологічного та інноваційного розвитку, програму наука в університетах, програму підтримки технологічних стартап-компаній щодо розвитку інноваційного підприємництва в різних галузях економіки. Визначити загальні обсяги та джерела фінансування цих програм.

37. Підготувати план заходів поетапного виходу до 2025 року фінансування наукової і науково-технічної сфери держави з усіх джерел на рівень 3% ВВП та до 2020 року – з державного бюджету на рівні 1,7% ВВП, як визначено Законом України «Про наукову і науково-технічну діяльність».

38. Забезпечити прийняття нових та приведення у відповідність з Законом «Про наукову і науково-технічну діяльність» раніше виданих нормативно-правових актів, розробки та подання на розгляд Верховної Ради України проектів законів України про внесення змін до Податкового, Бюджетного та Господарського кодексів для забезпечення особливого статусу Національного фонду досліджень України.

39. Розробити державну програму фінансової підтримки стажування молодих та інших вітчизняних вчених за кордоном та підтримки вчених, які вирішили повернутись до України.

40. Забезпечити імплементацію Угоди між Україною та Європейським Співтовариством про наукове і технологічне співробітництво та Угоди між Україною і Європейським Союзом про участь України у програмі Європейського Союзу Горизонт 2020, у тому числі передбачивши формування складу української частини Спільного комітету Україна – ЄС, призначення представників від України в тематичних та стратегічних програмних комітетах, визначення пріоритетних напрямів спільного фінансування, координації діяльність та фінансування мережі національних контактних пунктів, моніторингу проектів цієї програми тощо.

Завершити процедуру набуття Україною членства у Міжнародному центрі генетичної інженерії та біотехнології (ICGEB), розташованому в м. Трієст (Італія), розпочату МОН України та НАН України, перебачивши можливість сплати членського внеску України з 2018 р. за рахунок бюджетного фінансування НАН України.

41. Створити Міжвідомчу координаційну раду з позашкільної освіти.

42. Розробити і затвердити державну програму підготовки вчителя «Педагогічна освіта», в тому числі передбачити фінансування за всіма бюджетними програмами педагогічних і класичних університетів у частині реалізації освітніх програм з підготовки педагогічних кадрів, та забезпечення типовими кабінетами фізики, хімії, біології, підручниками тощо.

43. Розробити Концепцію післядипломної освіти та передбачити фінансування заходів для її реалізації.

Розробити та внести на розгляд Верховної Ради України проект Закону України «Про післядипломну освіту», врегулювавши питання, пов’язані з наданням освітніх послуг у системі післядипломної освіти. Передбачити правові засади збереження та розвитку існуючих навчальних закладів післядипломної освіти, закріпити їх структуру та статус, а також статус, соціальні гарантії, умови оплати праці керівників, педагогічних і науково-педагогічних працівників, які працюють в таких закладах.

44. Створити міжвідомчу робочу групу з адаптації системи медичної освіти до європейських стандартів, залучивши до її складу Міністерства освіти і науки України, Міністерства охорони здоров’я та інших профільних міністерств.

45. Переглянути затверджений Постановою Кабінету Міністрів України № 266 від 15.04.2016 р. перелік галузей знань і спеціальностей, за якими здійснюється підготовка здобувачів вищої освіти, додавши до нього, зокрема, «Громадське здоров’я», «Педіатрія», «Медична психологія», «Парамедик», «Медичний технік», «Фізичний реабілітолог» та ін.

46. Забезпечити адаптацію європейських стандартів лікування на всіх рівнях медичної допомоги, на базі яких забезпечити затвердження нових стандартів вищої медичної і фармацевтичної освіти з відповідних спеціальностей та галузей знань охорони здоров’я та нових програм навчання у медичних навчальних закладах.

47. Опрацювати питання створення університетських клінік та порядку їх співпраці з науковими установами Національної академії медичних наук України.

48. Забезпечити відповідно до Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність» базове фінансування основної діяльності державних наукових установ, що включає витрати на проведення фундаментальних наукових досліджень, підготовку наукових кадрів, розвиток матеріально-технічної бази та наукової інфраструктури, доступ до інформації та наукової літератури з урахуванням щорічного індексу інфляції.

49. Поетапно реалізувати вимоги ст. 36 Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність», згідно з якою держава гарантує встановлення ставок (окладів) науковим працівникам державних наукових установ (вищих навчальних закладів), виходячи з розрахунку посадового окладу молодшого наукового співробітника на рівні не нижче подвійної середньої заробітної плати у промисловості в цілому по Україні.

50. Доручити Міністерству фінансів України вирішити питання щодо встановлення працівникам національних галузевих академій наук України доплат за статус національних відповідно до законодавства України.

51. Забезпечити створення при Кабінеті Міністрів України, центральних органах виконавчої влади і державних адміністраціях регіонів за участі наукових установ і навчальних закладів України, наукових експертних рад, поклавши на них розгляд пріоритетних питань стратегічного планування та інноваційного розвитку регіонів, окремих галузей, суспільства і держави.

52. Доручити Національній академії наук України протягом першого півріччя 2017 року розробити державну цільову науково-технічну програму зміцнення національної безпеки та обороноздатності України, визначити обсяги коштів на її реалізацію та подати відповідні пропозиції до Верховної Ради України.

53. Забезпечити діяльність Національної бібліотеки України імені В.І. Вернадського НАН України, як однієї з найбільших бібліотек світу і головного науково-інформаційного центру держави, відповідно до нормативів фінансування, визначених пп. 11 та 12 Положення про національний заклад (установу) України, затвердженого Указом Президента України від 16 червня 1995 року № 451/95.

54. Здійснити імплементацію норм статті 38 Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність», зокрема частини 2 щодо додаткової жилої площі науковим працівникам з метою створення умов для провадження наукової діяльності, частин 4-5 щодо забезпечення державою надання науковим (науково-педагогічним) працівникам на будівництво (реконструкцію) і придбання житла пільгових довгострокових кредитів, забезпечення молодих вчених житлом шляхом пріоритетного пільгового молодіжного кредитування на будівництво (реконструкцію) і придбання житла, першочергового надання службового житла, та підготувати необхідні нормативно-правові акти.

55. Відновити науково-дослідні підрозділи та посади наукових співробітників у ботанічних садах вищих навчальних закладів, передбачити у Державному бюджеті України у повному обсязі видатки на утримання ботанічних садів вищих навчальних закладів (у т.ч. на оплату праці співробітників).

Міністерству освіти і науки України:

1. Вивчити та узагальнити досвід фінансування освіти і науки у європейських країнах з метою його використання для покращення системи фінансування освіти і науки в Україні.

2. Провести дослідження з оцінювання реальної вартості підготовки вищими навчальними закладами за кошти державного бюджету одного фахівця певної спеціальності, освітньо-кваліфікаційного рівня, форми навчання, та з урахуванням цього обґрунтувати можливість впровадження в Україні моделі фінансування вищої освіти, в основу якої покладено постулат збільшення доданої вартості студента.

3. Розробити ефективну систему фінансування вищої освіти, спрямовану на забезпечення якості вищої освіти, яка передбачає:

  • створення прозорого ринку надання освітніх послуг;
  • залучення суттєвих додаткових фінансових інструментів, в тому числі і кредитних ресурсів під гарантії держави;
  •  перехід від ідеології дотацій до ідеології інвестування в освіту;
  •  стимулювання постійної мотивації студентів до якісного навчання;
  • врахування стандартів вищої освіти.

Розробити нормативно-правові акти з метою підтримки та розвитку кооперації вищої освіти, науки і бізнесу.

5. Здійснити заходи з відновлення та/або формування навчально-виробничої бази закладів професійної освіти, передбачивши у відповідних бюджетних програмах видатки розвитку.

6. Заохочувати ведення прибуткової економічної діяльності закладів освіти і науки шляхом продажу продукції (у т.ч. науково-дослідної) та/або послуг, що пов’язана з виконанням програм практичного навчання (без включення до вартості податку на додану вартість), удосконаливши для цього нормативно-правові акти у фінансовій та податковій сферах.

7. Сприяти залученню інвестицій, міжнародних проектів і грантів у розвиток закладів освіти, упровадженню інноваційних виробничих технологій .

8. Розробити та затвердити нову редакцію Інструкції про порядок обчислення заробітної плати працівників освіти.

9. Розробити та затвердити типові штатні нормативи для навчально-реабілітаційних центрів та опорних шкіл.

10. Привести у відповідність до Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність» та з врахуванням положень Закону України «Про вищу освіту» заходи з визначення базового фінансування наукових досліджень вищих навчальних закладів та забезпечити їх відображення у Державному бюджеті України.

11. При підготовці пропозицій щодо організації роботи Національного фонду досліджень України передбачити його часткове фінансування для здійснення грантової підтримки фундаментальних та прикладних наукових досліджень, закупівлі наукового обладнання центрами колективного користування за рахунок коштів, які надходять за програмами фінансової допомоги від міжнародних організацій

Міністерству освіти і науки України разом з Національною академією наук України, національними галузевими академіями наук України:

1. Провести дослідження ефективності використання коштів у системі освіти і науки. На цій основі запропонувати механізми оптимізації розподілу коштів з урахуванням оцінки реальної вартості підготовки вищими навчальними закладами за кошти державного бюджету одного фахівця певної спеціальності, освітньо-кваліфікаційного рівня тощо.

2. З метою осучаснення вимог до змісту, обсягу і рівня освітньої та фахової підготовки в Україні розробити державні стандарти освіти для кожного освітнього рівня та забезпечити відповідне фінансування.

3. Уточнити переліки спеціальностей та спеціалізацій, за якими здійснюється підготовка здобувачів навчально-наукового і наукового рівнів вищої освіти, у тому числі в галузі інформаційного права, права інтелектуальної власності та інноваційного розвитку тощо.

Національній академії наук України, національним галузевим академіям наук України:

1. Розробити і подати до Верховної Ради України та Кабінету Міністрів України моделі розвитку Національної академії наук України і національних галузевих академій наук України, у тому числі щодо проведення ними пріоритетних наукових досліджень і розробок, удосконалення фінансового, матеріально-технічного та іншого ресурсного забезпечення.

Обласним, місцевим радам та державним адміністраціям:

1. В умовах реформи децентралізації влади в Україні з метою оптимізації мережі загальноосвітніх навчальних закладів та створення опорних шкіл при визначенні освітньої субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам передбачати цільові видатки на розвиток загальної середньої освіти. Розрахунок таких видатків здійснювати виходячи із кількості опорних закладів, території громади, яку вони обслуговують, кількості учнів у них тощо.

2. Під час розробки та ухвалення бюджетів областей, міст та районів передбачити фінансування в повному обсязі відповідних методичних установ, які функціонують у відповідності до законів «Про освіту», «Про загальну середню освіту», «Про дошкільну освіту» та «Про позашкільну освіту» та Положення про районний (міській) методичний кабінет (центр).

3. Забезпечити розвиток позашкільної освіти, гурткової роботи, у тому числі у сільській місцевості, передбачивши відповідні видатки на фінансування позашкільних навчальних закладів.

4. Сприяти розвитку співробітництва з науковими установами, установами природно-заповідного фонду України, розміщеними у відповідних регіонах, їх забезпечення приміщеннями та іншим майном, земельними ділянками, пільгового оподаткування тощо.

5. При формуванні місцевих бюджетів передбачати видатки для проведення на конкурсних засадах наукових досліджень і розробок, спрямованих на вирішення питань децентралізації влади, соціально-економічних, інфраструктурних та інших проблем інноваційного розвитку місцевих громад і регіонів.

Бажаєте завжди бути в курсі останніх новин фармацевтичної галузі?
Тоді підписуйтесь на «Щотижневик АПТЕКА» в соціальних мережах!

Коментарі

Коментарі до цього матеріалу відсутні. Прокоментуйте першим

Добавить свой

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*

Останні новини та статті