Як не «вигоріти», коли «палає»

Чому виникає вигорання?

Одним із найпоширеніших психологічних симптомів, який дедалі частіше відчувають сучасні люди, є вигорання, тобто результат хронічного стресу, пов’язаного з роботою. Описи вигорання можна знайти в історичних записах, і вони, здається, очевидні в різні часи та культури (повідомлення про почуття вигорання можна знайти у Старому Завіті та творах Шекспіра) (Koutsimani P. et al., 2019).

Сучасний термін «вигорання» введено у 1970-х роках американським психологом Гербертом Фройденбергером (Herbert Freudenberger), який першим описав концепцію вигорання персоналу. Основні елементи його визначення вигорання описували ці переживання як невдачу, зношування або виснаження через надмірні вимоги до енергії, сили чи ресурсів, і досі можна виявити в сучасних визначеннях вигорання на роботі. Медичні та фармацевтичні працівники, наприклад, які жертвують собою заради інших, часто зрештою можуть відчувати «вигорання» – виснаження (брак енергії, перевантаженість, втому, пригніченість)  одночасно з розвитком фізичних симптомів (зокрема болем та шлунково-кишковими розладами), відчуження від (робочої) діяльності та бажання дистанціюватися від неї, зниження продуктивності, відчуття нездатності продовжувати бути професійним та ефективним (InformedHealth.org, 2006; Koutsimani P. et al., 2019).

Протягом багатьох років вигорання визнавалося професійною небезпекою для різних професій, орієнтованих на людей, таких як соціальні послуги, освіта та охорона здоров’я, зокрема й фармацевтів. У таких спеціальностях панівними нормами є безкорисливість і ставлення потреб інших на 1-ше місце; надмірна тривалість роботи та виконання всіх необхідних завдань, щоб допомогти клієнту; докладання додаткових зусиль і віддача всієї сили. Більше того, організаційне середовище для цих видів робіт формується різними соціальними, політичними та економічними факторами, що призводить до умов праці з високими вимогами та низьким рівнем ресурсів. Останнім часом такі професії, у тому числі фармацевтичний напрямок, стали більше орієнтовані на «інтенсивне» обслуговування клієнтів, що значно поглибило явище вигорання. Серед основних чинників, що, зокрема, спричиняють розвиток вигорання, називаються такі, як перевантаження на роботі, відсутність контролю над робочим процесом, недостатнє визнання (як у плані професії, так і фінансово), відсутність підтримки та довіри (як від колег, так і клієнтів) тощо (Maslach C. et al., 2016).

Що робити в разі вигорання?

Особисті та організаційні витрати, пов’язані з вигоранням, зумовили виникнення пропозицій щодо різних стратегій втручання. Деякі намагаються лікувати вигорання після його розвитку, тоді як інші зосереджуються на тому, як йому запобігти, сприяючи залученню (Maslach C. et al., 2016).

Звичайно, що зміни в професійному середовищі можуть допомогти розв’язати проблему з вигоранням на робочому місці (InformedHealth.org, 2006). Однак тут варто звернути увагу на низку чинників: не кожен зважиться в один момент звільнитися та «шукати щастя» в іншому місці, адже залежить від низки обставин (фінансових зобов’язань перед родиною, адресної прив’язки, звички), не всі готові міняти звичне робоче середовище, та й до всього багато хто може замислюватися, чи зміна роботи сприятиме очікуваному результату (відсутність гарантій, що стане краще).

Однак нічого не робити і залишати все на своїх місцях — не можна. Та й небезпечно. Адже вигорання часто асоціюється з різними формами негативних реакцій та відходу з роботи, включно з невдоволенням нею, низькою відданістю організації, прогулами, наміром залишити роботу та плинністю кадрів. Особи, що відчувають вигорання, можуть негативно впливати на своїх колег, як спричиняючи збільшення кількості особистих конфліктів, так і порушуючи виконання робочих завдань. Окрім того, вигорання має складну схему взаємозв’язку зі здоров’ям, оскільки поганий стан здоров’я викликає вигорання, а воно, зі свого боку, призводить до погіршення стану здоров’я, корелюючи з такими симптомами стресу, як головний біль, хронічна втома, шлунково-кишкові розлади, м’язова напруга, артеріальна гіпертензія, епізоди застуди / грипу та порушення сну (Maslach C. et al., 2016).

Можливо не все так і погано, коли правильно розставити пріоритети?

Основний акцент допомоги при підозрі на розвиток вигорання має ставитися на індивідуальних стратегіях.  Найпоширеніші рекомендації включають:

• зміну моделей роботи (навіть у щільному графіку аптеки потрібно намагатися знайти можливості для оптимізації: не нехтуйте обідніми перервами та короткими паузами на каву, уникайте понаднормової роботи — пам’ятайте, що життя не обмежується роботою, та виділяйте час на хобі, сім’ю, друзів та особисті справи);
• розвиток навичок подолання труднощів (наприклад спробуйте змінити своє ставлення до стресових ситуацій і замість «Я не справлюся з цим!» подумайте: «Це виклик, але я зможу знайти рішення», більше спілкуйтеся та навчіться слухати інших, що, можливо, допоможуть уникнути конфліктів, плануйте свій робочий день);
• отримання соціальної підтримки (діліться досвідом з колегами, адже, можливо, хтось із них стикався з подібними труднощами і зможе дати слушну пораду; розмовляйте про свої почуття та переживання з близькими, підтримка та розуміння яких можуть допомогти відчути себе менш самотніми);
• використання стратегій релаксації (дихальних вправ, медитації, прогресивної м’язової релаксації, коротких прогулянок (якщо є можливість вийти на свіже повітря під час перерви);
• сприяння міцному здоров’ю та фізичній формі (своєчасне та збалансоване харчування, регулярна помірна фізична активність, достатня тривалість сну);
• розвиток ліпшого саморозуміння (за допомогою різних методів самоаналізу, консультування або терапії у психолога, адже, можливо, не все так погано і просто варто взяти відпустку) (Maslach C. et al., 2016).

Сподіваємося, що вищенаведені поради зможуть стати в нагоді при тимчасовому дискомфорті, зумовленому робочим процесом, та «не вигоріти», коли «палає»!

Інна Грабова

Бажаєте завжди бути в курсі останніх новин фармацевтичної галузі?
Тоді підписуйтесь на «Щотижневик АПТЕКА» в соціальних мережах!