Коли в дім завітала «вітрянка»: як визначити та чим зменшити вираженість симптомів?

Що таке вітряна віспа?

Вітряна віспа («вітрянка») — це одне з найпоширеніших висококонтагіозних гострих вірусних захворювань, яке спричиняє вірус вітряної віспи та оперізувального герпесу (Varicella-zoster virus — VZV), або герпесвірус людини III типу (ГВЛ-3)¹.

Вітряна віспа діагностується в усіх країнах і щорічно спричиняє близько 7000 смертей (Saleh H.M. et al., 2025).

В Україні щороку реєструють 103–200 тис. випадків, зокрема серед дітей¹.

Вірус вітряної віспи, як і більшість герпесвірусів, має латентний період після первинного зараження. Це означає, що він може знаходитися в організмі в «сплячому» стані. Він дуже заразний і швидко поширюється повітряно-крапельним шляхом та через кашель, чхання, а також контакт зі шкірними ураженнями. Вхідними воротами для збудника є слизова оболонка верхніх дихальних шляхів (Крамарєв С.О., 2011). Оскільки водянисті виділення з носа, що містять живий вірус, передують екзантемам на 1–2 дні, інфікована людина є заразною за 1–2 дні до виявлення захворювання (Saleh H.M. et al., 2025).

Інкубаційний період при «вітрянці» зазвичай триває в діапазоні 11–21 дня (піковим здебільшого є 15-й день з моменту контакту) (Крамарєв С.О., 2011).

Продромальними симптомами у підлітків та дорослих є біль у м’язах, нудота, зниження апетиту та головний біль, після чого формуються висип, виразки в роті, нездужання та субфебрильна температура. Прояви в ротовій порожнині можуть передувати висипу на шкірі. Однак у дітей хворобі можуть не передувати продромальні симптоми і початковою ознакою може бути одразу висип або ураження ротової порожнини (Saleh H.M. et al., 2025).

Який вигляд має висип при вітряній віспі?

Висип при «вітрянці» зазвичай розвивається одночасно з підвищенням температури тіла або через кілька годин після нього. На голові та обличчі виникає висип у вигляді еритематозних макул та папул, що сверблять, які потім поширюються на тулуб та кінцівки. Ураження швидко розвиваються впродовж близько 12 год у прозорі везикули розміром 1–3 мм, оточені вузькими червоними ореолами («краплі роси на пелюстці троянди»). Кількість везикул коливається від кількох одиниць до сотень, часто включно зі слизовою оболонкою рота. Старіші везикули розвиваються в пустули та кірки, причому кожне ураження загоюється протягом 7–10 днів. На стадії пухирів відмічається інтенсивний свербіж. Пухирі можуть формуватися на долонях, підошвах та в зоні геніталій. Зазвичай видимі ознаки розвиваються в порожнині рота та в зоні мигдалин у вигляді невеликих виразок, які можуть бути болісними та свербіти (ці симптоми виникають через 10–21 день після зараження) (Saleh H.M. et al., 2025). Коли  відпадають кірочки, на їх місці можуть залишатися невеликі округлі знебарвлені плями з пігментованими краями. Іноді, особливо якщо кірочки локалізовані на обличчі, після їхнього відторгнення можуть утворюватися рубці (ризик підвищується, якщо висип розчісувати або він інфікується бактеріями (приєднання вторинної бактеріальної флори)) (Крамарєв С.О., 2011).

Періодичне щоденне збільшення кількості виразок зумовлює поліморфний («хибний») характер висипу при «вітрянці», коли одночасно на шкірі можуть виявлятися і плями, і папули, і везикули, і кірочки, що є різними стадіями розвитку одного й того ж процесу (Крамарєв С.О., 2011).

Примітно, що захворювання у дітей протікає в легшій формі, ніж у дорослих (Saleh H.M. et al., 2025). У переважної більшості з них загальний стан майже не порушується, і навіть попри рясний висип та підвищену температуру тіла хвора дитина залишається активною і бадьорою (Крамарєв С.О., 2011). Однак у дорослих може фіксуватися більш тяжка форма висипу, більш тривала гарячка і вони більш схильні до розвитку ускладнень. У більшості випадків інфекція розрішується сама собою протягом 2–4 тиж (Saleh H.M. et al., 2025).

Чи можна захворіти «вітрянкою» повторно?

У відповідь на вірусне зараження при вітряній віспі в організмі виробляються антитіла: імуноглобуліни (Ig) A, IgM та IgG, які забезпечують довічний імунітет до вітряної віспи. Хоча у рідкісних випадках можливе повторне інфікування, воно зазвичай матиме безсимптомний перебіг або ж набагато легшу форму, ніж первинна інфекція. Варто відзначити, що навіть після одужання вірус з організму не виводиться повністю, а локалізується в сенсорних нервах та може реактивуватися пізніше, спричинивши інше захворювання — оперізувальний герпес (ймовірність захворіти становить 20%) (Saleh H.M. et al., 2025).

У 1767 р. англійському лікарю Вільяму Гебердену (William Heberden) уперше вдалося диференціювати вітряну віспу від інших видів віспи. Однак зв’язок між «вітрянкою» та оперізувальним герпесом був уперше встановлений лише у 1888 р., коли було задокументовано початок хвороби у дітей після контакту з особами, хворими на оперізувальний герпес (Saleh H.M. et al., 2025).

Як підтвердити «вітрянку»?

Діагноз вітряної віспи насамперед ґрунтується на ознаках та симптомах. Також може бути підтверджений полімеразною ланцюговою реакцією (ПЛР) рідини з пухирців або кірочок. Для визначення наявності імунітету до хвороби можуть бути проведені тести на антитіла (Saleh H.M. et al., 2025).

Ймовірні ускладнення «вітрянки»

Ускладнення включають пневмонію, запалення головного мозку та бактеріальні інфекції шкіри. Зокрема, до їх розвитку можуть призвести такі чинники, як стероїдна терапія (навіть короткочасне застосування цих ліків незадовго до або під час інкубаційного періоду вітряної віспи може призвести до тяжкого або смертельного перебігу цієї хвороби), імунокомпрометовані стани (онкопатологія, прийом протипухлинних препаратів, вірус імунодефіциту людини (ВІЛ), інші вроджені або набуті імунодефіцити) (Saleh H.M. et al., 2025).

Окремо слід відзначити про вплив «вітрянки» на вагітних, які ризикують мати серйозніші ускладнення, зокрема пневмонію. Вітряна віспа у вагітних протікає у більш тяжкій формі, ніж у інших дорослих, і становить 3 небезпеки для ненародженої дитини: синдром вродженої вітряної віспи, можливо, тяжку форму вітряної віспи та оперізувальний герпес. У випадках зараження невакцинованою вагітною VZV профілактика передбачає введення імуноглобулінів проти цього вірусу протягом 10 днів після інфікування. Вітряна віспа у матері, що виникла протягом 7 днів до або після пологів, може призвести до тяжкої форми вітряної віспи у новонароджених; це потребує негайного введення імуноглобулінів проти VZV новонародженому протягом максимум 10 днів після пологів. Для немовлят, народжених до 28 тиж аменореї або з масою тіла <1000 г при народженні цей термін слід збільшити до 21 дня до пологів (Saleh H.M. et al., 2025).

Як лікувати?

Як захисний захід інфіковані зазвичай повинні залишатися вдома під час зараження.

Вітряну віспу у дітей з нормальним імунітетом можна лікувати симптоматично за допомогою жарознижувальних засобів (наприклад ацетамінофену), антигістамінних препаратів, каламінового лосьйону та теплих ванн (Saleh H.M. et al., 2025).

Зокрема, при легких та середньотяжких формах вітряної віспи у імунокомпетентних пацієнтів терапія спрямовується на профілактику вторинних бактеріальних ускладнень та включає заходи із запобігання порушенням цілісності пухирців на шкірі, утримання в чистоті постільної білизни та одежі хворого, обробки елементів висипу антисептиками (Крамарєв С.О., 2011).

Швидкий початок противірусної терапії може зменшити вираженість або повністю виключити тяжкі ускладнення, пов’язані з інфекцією VZV. Ці противірусні препарати рекомендуються для лікування вітряної віспи у здорових підлітків та дорослих, а також дітей із хронічними дерматологічними або легеневими захворюваннями та тих, хто проходить постійну терапію саліцилатами, інгаляційними кортикостероїдами або періодично приймає пероральні кортикостероїди. Проте постійна противірусна терапія не рекомендується для загалом здорових дітей з вітряною віспою, враховуючи самообмежувальний характер захворювання та обмежені докази переваг такого лікування (Saleh H.M. et al., 2025).

Як запобігти розвитку вітряної віспи?

Для запобігання розвитку вітряної віспи рекомендованою є імунізація дітей за допомогою вакцини, що містить штам вірусу вітряної віспи та у чутливих до вакцинації осіб викликає послаблену, клінічно безсимптомну форму вітряної віспи. Вакцина показана для активної імунізації проти вітряної віспи здорових осіб (починаючи з 9-місячного віку). Особи, які знаходяться у близькому контакті з пацієнтами групи високого ризику захворювання, повинні бути вакциновані для того, щоб знизити ризик передачі збудника. До таких осіб належать батьки та близькі родичі пацієнтів групи високого ризику, медичний (у тому числі середній медичний) персонал та інші особи, які перебувають у близькому контакті з хворими на вітряну віспу чи пацієнтами з високим ризиком захворювання. Наявність антитіл є показником захисту після проведення вакцинації².

З моменту впровадження в клінічну практику у 1995 р. вакцини проти вітряної віспи вдалося досягти суттєвого зменшення кількості випадків та ускладнень, запобігаючи близько 70–90% інфекцій та 95% тяжких форм патологічного стану. Повідомляється, що щеплення може покращити результати навіть при введенні вакцини протягом 3 днів після зараження вірусом (Saleh H.M. et al., 2025).

Інна Грабова

¹За даними Центру громадського здоров’я Міністерства охорони здоров’я України (phc.org.ua).
²За даними Державного реєстру лікарських засобів України (www.drlz.com.ua).

Бажаєте завжди бути в курсі останніх новин фармацевтичної галузі?
Тоді підписуйтесь на «Щотижневик АПТЕКА» в соціальних мережах!