Сколіоз: чому виникає, як визначається та якої терапевтичної підтримки потребує

Сколіоз (skoliosis — «кривий») — це поширене ортопедичне захворювання, що проявляється бічним викривленням хребта, яке характеризується латеральним відхиленням щонайменше на 10° з одночасною ротацією (скручуванням) хребців навколо своєї осі. Це не просто сутулість, а складне тривимірне викривлення, яке може прогресувати і призводити до серйозних наслідків, якщо його вчасно не виявити та не лікувати.

Хвороба з тисячолітньою історією

Лікарі діагностують сколіоз протягом тисячоліть. Сам Гіппократ намагався лікувати пацієнтів, прив’язуючи їх до спеціальної «витяжки». Відтоді лікування сколіозу зазнало революції завдяки впровадженню бандажів Паре в 1510 р., заднього спондилодезу Гіббса на початку 1900-х років та, що більш важливо, нещодавно — системи інструментальної фіксації хребта, розробленої Харрінгтоном (Choudhry M.N. et al., 2016).

Види сколізу та причини їх розвитку

Сколіоз розподіляється на 2 основні типи:

структурний — це найпоширеніший вид, при якому хребет не лише викривляється вбік, але й обертається (вважається постійною зміною, якщо його не лікувати, оскільки впливає на саму структуру хребта та спричинений його патологією);
неструктурний (функціональний, тимчасовий) — спричинений іншими позахребцевими причинами, такими як різниця в довжині ніг, нерівність тазу та асиметрія тонусу параспінальних м’язів: хребет викривлюється лише вбік, без обертання, а його структура залишається нормальною (якщо людина з таким типом сколіозу нахилиться вперед або ляже, викривлення, найімовірніше, зникне).

Загалом структурний сколіоз вважається більш серйозним, оскільки він не виправляється сам собою і може призвести до значніших деформацій хребта (Lee J.G. et al., 2018).

Залежно від причин розвитку сколіоз розподіляють на вроджений, нервово-м’язовий та ідіопатичний (таблиця) (Choudhry M.N. et al., 2016).

Таблиця. Класифікація сколіозу¹

Вроджений	Найчастіша вроджена деформація хребта. Вроджені викривлення зумовлені аномальним розвитком хребців (недостатність формування та/або сегментації). Вважається, що вроджений сколіоз пов’язаний з ураженням плода під час ембріонального розвитку хребта, і часто відмічаються пов’язані з ним вади розвитку (серця, спинного мозку, нирок тощо) (Arlet V. et al., 2003).
Нервово-м’язовий (є тяжким та прогресуючим станом, розвиток якого пов’язаний із захворюваннями нервової або м’язової системи (наприклад церебральний параліч, м’язова дистрофія, поліомієліт) (Allam A.M. et al., 2013))	міопатичний артрогрипоз, м’язова дистрофія
	нейропатичний верхній мотонейрон, нижній мотонейрон, дизавтономія
Ідіопатичний (причина розвитку невідома (Lee J.G. et al., 2018), трапляється у 80% випадків (Choudhry M.N. et al., 2016))	дитячий (інфантильний) — віком до 3 років
	ювенільний — у діапазоні 3–10 років
	підлітковий — віком від 10 років до завершення росту кісток
Інші види	Нейрофіброматоз, мезенхімальні (хвороба Марфана, Елерса — Данлоса), травматичні, пухлини, остеохондродистрофії

Більшість випадків сколіозу, з якими стикається сімейний лікар, є ідіопатичними (Janicki J.A. et al., 2007). Зокрема, найпоширенішою формою деформації хребта є ідіопатичний підлітковий сколіоз (Allam A.M. et al., 2013), що у 60–65% випадків виникає в період статевого дозрівання. Саме у цей час (особливо між 11 та 15 роками) відбувається швидке зростання кісток, а м’язи не встигають за цим розвитком. Через це хребет стає менш стабільним, що робить його більш схильним до викривлень та деформацій (Тягур Т., 2014). Однак на сьогодні не існує чітко визначеної причини розвитку підліткового ідіопатичного сколіозу. Теорії включають гормональні причини, асиметричний ріст, м’язовий дисбаланс, генетичні фактори. Майже 30% пацієнтів з ідіопатичним сколіозом мають члена сім’ї зі сколіозом (Menger R.P. et al., 2023).

Рання діагностика сколіозу — це важливо!

У сучасній ортопедії проблема сколіозу посідає особливе місце через невідповідність між відносною потенційною легкістю діагностики захворювання й ускладненням наявного лікування. Перші ознаки порушення постави часто залишаються непоміченими. А до лікаря-ортопеда діти потрапляють вже із суттєвими деформаціями, які часом буває доволі складно відкоригувати. Своєю чергою, своєчасна діагностика сколіозу — це раціональний підхід, який може допомогти запобігти прогресуванню хвороби та розвитку ймовірних ускладнень, адже дає змогу обрати терапевтичне рішення ще на ранніх стадіях (Тягур Т., 2014).

Серед поширених діагностичних процедур, що використовується для моніторингу та оцінки ступеня тяжкості сколіозу у клінічних умовах, є рентгенографія хребта, традиційний скринінг за допомогою тесту Адамса, вимірювання кута Кобба тощо (Karpiel I. et al., 2021).

Варто відзначити, що тест Адамса (Adams Forward Bend Test) був описаний англійським лікарем Вільямом Адамсом (William Adams) ще у 1865 р. і є одним з найпростіших способів перевірити наявність сколіозу. Він належить до так званих функціональних тестів. Це короткий неінвазивний безболісний тест, який не потребує використання будь-яких інструментів і часто проводиться фізіотерапевтами та ортопедами. Під час тесту хворий нахиляється вперед, а лікар стоїть за його спиною та дивиться вздовж горизонтальної площини хребта, шукаючи аномалії вигину хребта та оцінюючи кут повороту тулуба (Karpiel I. et al., 2021).

Для самоконтролю проводити тест Адамса можна і в домашніх умовах. Для цього потрібно попросити особу, у якої запідозрено сколіоз, нахилитися вперед, розслабити руки та з’єднати долоні. А потім оглянути спину ззаду, звернувши увагу, чи є асиметрія в ділянці ребер або попереку («реберний горб»). У разі позитивного результату варто якнайскоріше звернутися по допомогу до спеціаліста.

Варто наголосити на тому, що встановленням діагнозу та призначенням потрібних діагностичних обстежень при сколіозі має займатися виключно лікар, який, зокрема, за потреби може призначити відповідне лікування.

Однак про сколіоз важливо знати й першостільникам, щоб вони могли розпізнати його ознаки та допомогти хворому (чи батькам хворої дитини) скоординувати свої дії та за потреби запропонувати відповідне фармакологічне втручання з метою зменшення вираженості загальної симптоматики.

Як визначається сколіоз?

Сколіоз часто розвивається поступово і може бути непомітним на ранніх стадіях. Зокрема, на розвиток патології можуть вказувати наступні ознаки:

зміна постави;
нерівні плечі (наприклад одне плече вище за інше);
нерівна талія (одна сторона талії здається більш випуклою);
одна лопатка виступає сильніше або розташована вище за іншу;
перекіс стегон (одне стегно здається вищим);
асиметрія грудної клітки (особливо помітно при нахилі вперед) тощо².

Як виглядає сколіоз?

Збоку типовий (нормальний, здоровий) хребет виглядає як витягнута літера S. Верхня частина спини вигинається назовні, а поперек трохи вигинається всередину. Ззаду типовий хребет виглядає як пряма лінія від основи шиї до куприка. А от сколіоз призводить до викривлення хребта вбік (рисунок)².

Рисунок Типовий хребет та сколіоз²

Лікування сколіозу

Метод лікування сколіозу визначається залежно від ступеня тяжкості викривлення, віку хворого, причини та ризику прогресування. Зокрема, головна мета при найбільш поширеному підлітковому ідіопатичному сколіозі — не допустити, щоб викривлення досягло 50° у дорослому віці.

Якщо викривлення менше 25° і пацієнт ще росте, зазвичай рекомендується спостереження, щоб визначити, чи не збільшується вираженість викривлення.
Для пацієнтів, які ще ростуть, з прогресуючими викривленнями в межах 25–50°, рекомендується носіння корсету, ефективність якого залежить від регулярності та тривалості носіння. Важливо розуміти, що корсет не виправляє викривлення назавжди і не зменшує його вираженість, а лише намагається запобігти подальшому погіршенню стану.
Операція розглядається для пацієнтів, які ще ростуть, з викривленнями понад 45°, а також для дорослих з викривленнями понад 50°. При цьому враховується не лише ступінь тяжкості викривлення, а й деформація та баланс тулуба. Під час операції хребет вирівнюють за допомогою металевих стрижнів, гачків, гвинтів та дротів, а потім зрощують його, використовуючи кістковий трансплантат (власну кістку хворого, донорську або штучну) (Janicki J.A. et al., 2007).

Профілактика — основа здоров’я

Хоча розвитку ідіопатичного сколіозу неможливо повністю запобігти, можна знизити ризики його прогресування та виникнення функціонального сколіозу.

Вкрай важливо виявляти ранні модифіковані та множинні фактори ризику, щоб запобігти розвитку сколіозу у дітей шкільного віку (Scaturro D. et al., 2021). Це такі втручання, як контроль правильності постави (навчання дітей правильного сидіння, стояння та ходьби), ергономічності робочого місця, рівномірності навантаження на спину, маси тіла, регулярна фізична активність для зміцнення м’язів спини тощо.

Важливими є й регулярні медичні обстеження. Так, з метою недопущення прогресування та розвитку ускладнень як лікарі первинної медичної допомоги, так і фармацевти, що мають змогу візуально запідозрити проблему, повинні спрямовувати всіх осіб з атиповим викривленням спини більше 10° до спеціаліста-ортопеда, включно з пацієнтами віком до 10 років, осіб з лівими грудними викривленнями, осіб з неврологічними порушеннями або зі значно вираженим болем (Janicki J.A. et al., 2007). Частота обстежень залежить від ступеня тяжкості сколіозу та загального розвитку кісток (зрілості скелета) — в середньому кожні 4–6 міс (InformedHealth.org, 2006).

Не забуваймо, що лише завдяки пильності всіх дотичних (батьків, медичних працівників, фармацевтів, друзів), а також обізнаності про ризики та можливості лікування, є змога здійснювати профілактику та корекцію вади постави, покращуючи прогнози для пацієнтів зі сколіозом.

Інна Грабова

¹За даними клініки Майо (Mayo Clinic), США (www.mayoclinic.org).
²Адаптовано на основі табл. 1 у статті «Adolescent Idiopathic Scoliosis» (Choudhry M.N. et al., 2016).

Бажаєте завжди бути в курсі останніх новин фармацевтичної галузі?
Тоді підписуйтесь на «Щотижневик АПТЕКА» в соціальних мережах!