Анатомо-фізіологічні зміни в організмі жінки в післяпологовий період: особливості, про які варто знати фармацевту

Післяпологовий період умовно розподіляється на 3 фази:

• гостра — перші 24 год після відділення плаценти;
• рання — до 7 днів;
• пізня — від 6 тиж до 6 міс.

У кожній із зазначених фаз породілля може зіткнутися з певними труднощами, зумовленими відповідними фізіологічними змінами.

Про трансформації основних показників — пульсу, артеріального тиску, температури тіла, частоти дихання та маси тіла

Відразу після пологів у нормі може відчуватися загальна фізична втома, а за кілька годин після пологів через збудження або біль — підвищуватися артеріальний тиск (у межах допустимих нормальних показників) та пульс (нормалізується за 1–2 дні).

Значне зниження (>20% нижче вихідного рівня) артеріального тиску може бути ознакою післяпологової кровотечі або септичного шоку.

Значне підвищення артеріального тиску може вказувати на збільшення вираженості болю або розвиток прееклампсії.

Температура тіла в післяпологовий період може підвищуватися до 37,2 °C разом зі збільшенням вираженості тремтіння, підвищенням потовиділення протягом перших 24 год і нормалізується впродовж 12 год, що спричиняється системним всмоктуванням метаболітів, які накопичуються внаслідок скорочень м’язів. На 3–4 день може відмічатися тимчасове підвищення температури тіла (на 0,5 °C) через нагрубання молочних залоз.

Підвищення температури тіла після 3-го дня від пологів або вище верхньої межі зазвичай вказує на розвиток інфекції.

Нормальним вважається зниження частоти дихання до рівня перед вагітністю протягом перших 2–3 днів після народження дитини.

Щодо зменшення маси тіла на 5–6 кг після пологів, то це відбувається через вигнання продуктів вагітності та супутню крововтрату. Подальше зменшення маси тіла на 2–3 кг можна пояснити швидким діурезом (може тривати до 6 міс після пологів).

Про внутрішні механізми відновлення

Інволюція — частина післяпологової фізіології, що стосується процесу повернення репродуктивних органів до їхнього довагітного стану.

Відразу після пологів матка та плацентарне місце швидко скорочуються, щоб запобігти подальшій крововтраті, яка може призвести до болю в животі або спазмів після пологів. Варто відмітити, що одразу після пологів матка має підвищений тонус, тверда на дотик та важить близько 1 кг, але вже наприкінці 1-го тижня — близько 0,5 кг, а до 6-го тижня — близько 50 г.

Після пологів скорочення матки відбувається завдяки значному зменшенню розміру клітин міометрія, що призводить до звуження кровоносних судин і запобігання кровотечі. Подальше зменшення розміру матки є наслідком аутолізу (самоперетравлення клітин) та інфаркту маткових кровоносних судин. Зниження рівня естрогену та прогестерону активізує колагеназу та інші протеолітичні ферменти, що прискорює аутоліз. Одночасно інтима та еластичні тканини судин матки зазнають фіброзу та гіалінової дегенерації, спричиняючи інфаркт і відторгнення більшої кількості клітин, які згодом видаляються макрофагами. Поверхневі та базальні шари ендометрія також некротизуються та відшаровуються. Повне відновлення ендометрія зазвичай відбувається протягом 2–3 тиж.

Лохії — це вагінальні виділення з матки, шийки матки та піхви: спочатку вони червоні та складаються з крові та фрагментів децидуальної оболонки, тканин ендометрія та слизу (від 1 до 4 днів), потім змінюють колір на жовтуватий або блідо-коричневий (від 5 до 9 днів) та складаються переважно з крові, слизу та лейкоцитів, а в кінці стають білими, містять переважно слиз (до 10–14 днів, а інколи й до 5 тиж після пологів).

Збереження червоних лохій понад 1 тиж може свідчити про субінволюцію матки. Наявність неприємного запаху, великих шматочків тканини чи згустків крові в лохіях або їх відсутність може бути ознакою інфекції.

Шийка матки та піхва можуть бути набряклими, мати синці на ранніх стадіях післяпологового періоду та поступово повертатися до нормального стану.

Післяпологовий вагінальний епітелій, який під мікроскопом виглядає атрофічним, відновлюється через 6–10 тиж, але відновлення у жінок, які годують грудьми, затримується через низький рівень естрогену.

Через розриви або проведення епізіотомії під час пологів у післяпологовий період жінка може відчувати тимчасовий дискомфорт та біль.

Затримка сечовиділення в перші кілька днів після пологів може бути пов’язана з в’ялістю черевної мускулатури, зниженим тонусом м’язів тазового дна, атонією сечового міхура, здавленням уретри набряком або гематомою та рефлекторним пригніченням сечовипускання через травму сечостатевої системи. Розширені під час вагітності сечоводи та ниркові миски зазвичай повертаються до стану, що був до вагітності, протягом 4–8 тиж.

Нетримання сечі, особливо ургентне нетримання, уражує 30% жінок після пологів і найчастіше пояснюється психологічним стресом, пов’язаним з пологами. Жінка може скаржитися на болісне сечовипускання або дизурію, що може бути пов’язано з розривами, рваною поверхнею шийки матки або піхви, або через епізіотомію. Окрім того, у післяпологовий період зберігається підвищений ризик розвитку інфекцій сечовивідних шляхів. З метою запобігання розвитку потенційних ускладнень важливо порадити матері здійснювати сечовипускання кожні 3–4 год.

Протягом перших 2 тиж після пологів відмічається швидкий діурез і нерідко втрата рідини сягає 3 л/добу, що відповідає кількості рідини, яка затримується під час вагітності. Швидкість клубочкової фільтрації повертається до початкового рівня через 8 тиж після пологів.

Лактозурія (лактоза в сечі) не є рідкістю на 3–4-й день початку лактації.

У матері може розвинутися метеоризм або закреп через кишкову непрохідність (викликану болем або наявністю плацентарного гормону релаксину в кровообігу), втрату рідини, в’ялість черевної стінки, геморой (може проявлятися під час вагітності) чи зумовлений зменшенням часу проходження їжі через шлунково-кишковий тракт, викликаний прогестероном.

Компресійний вплив вагітної матки на шлунок, зниження тонусу нижнього стравохідного сфінктера через високий рівень прогестерону та гіперсекреція кислоти через високий рівень гастрину можуть спричиняти підвищення частоти кислотного рефлюксу під час вагітності. Після пологів рівень прогестерону та гастрину знижується протягом 24 год, а кислотний рефлюкс та пов’язані з ним симптоми в нормі зникають протягом наступних 3–4 днів.

Гіперпігментація — це поширена дерматологічна модифікація, яку відчувають до 90% жінок, що зазвичай усувається через 6–8 тиж.

Підвищений рівень естрогену під час вагітності може призвести до розвитку телеангіектазій та павутинної ангіоми. Розширення вен та підвищений гідростатичний тиск через вагітну матку можуть призвести до неточкового набряку та варикозного розширення вен нижніх кінцівок, які повертаються до початкового рівня в післяпологовий період.

Нігті зазнають симетричної, рівномірної гіперпігментації під час вагітності, яка зникає після пологів.

М’язи живота перенапружуються під час вагітності та напружуються під час пологів, тому повільно відновлюють свій нормальний тонус та еластичність, повертаючись до рівня, що був до вагітності, десь через 6–8 тиж. У пацієнтки може фіксуватися розкручування прямих м’язів живота, а розтяжки на животі та ногах можуть не зникнути.

Лактація

Мамогенез, або підготовка грудей до лактації, починається ще під час вагітності та призводить до гіперплазії та гіпертрофії проток та лобулоальвеолярних шляхів. Підвищений рівень естрогену та прогестерону робить тканину молочної залози нечутливою до пролактину. Однак, оскільки їх рівень різко знижується після пологів, пролактин починає свою молокосекреторну активність у молочних залозах.

Одразу після народження йдеться про виділення молозива, а з 3–4 дня — відбувається безпосередньо секреція молока. Нервова дуга лактації включає висхідні аферентні імпульси від соска та ареоли, що активуються смоктанням або стимуляцією сосків, які проходять через грудні сенсорні нерви до паравентрикулярних та супраоптичних ядер гіпоталамуса, зумовлюючи синтез та секрецію окситоцину із задньої частки гіпофіза. Окситоцин впливає на скорочення міоепітеліальних клітин, що сприяє галактокінезу, або виділенню молока з молочних проток. Це вивільнення також відоме як «викид молока» або рефлекс молоковіддачі.

Рефлекс викиду молока може бути пригнічений болем, тривогою, нагрубанням грудей або депресією.

Здорова мати щодня виділяє 500–800 мл молока, що потребує 700 ккал/добу. Жирові запаси до 5 кг, набрані під час вагітності, можуть забезпечити достатньо калорій, щоб компенсувати будь-який дефіцит поживних речовин під час лактації. Нерідко протягом цієї фази може розвиватися біль у сосках через застій молока або виникнення маститу.

Про відновлення менструального циклу

Початок першої менструації після пологів є варіабельним і залежить від організму жінки.

Зокрема, якщо мати не годує грудьми, менструальна функція в більшості випадків відновлюється до 6–8-го тижня після пологів.

Тривалість ановуляції залежить від частоти, інтенсивності грудного вигодовування та пояснюється підвищеним рівнем пролактину в сироватці крові, пов’язаним із смоктанням. Підвищений рівень пролактину в сироватці крові пригнічує реакцію яєчників на фолікулостимулювальний гормон, вивільнення лютеїнізувального гормону та секрецію гонадотропінів. Такий підхід пропонує природний метод контрацепції для жінок, які годують грудьми. Однак варто зауважити, що овуляція може настати навіть за відсутності менструації, що суттєво знижує рівень такого підходу з метою запобігання вагітності.

У жінок, які годують грудьми, менструація зазвичай відновлюється через 4–5 міс, а в деяких випадках може бути навіть пізніше 2 років.

Матерям, які не годують грудьми, рекомендується почати використовувати контрацептивні заходи через 3 тиж, а жінкам, що годують грудьми, — через 3 міс після пологів. Для вибору найбільш належного варіанту варто звернутися за консультацією до лікаря (Chauhan G. et al., 2022).

Інна Грабова,
за матеріалами www.ncbi.nlm.nih.gov

Бажаєте завжди бути в курсі останніх новин фармацевтичної галузі?
Тоді підписуйтесь на «Щотижневик АПТЕКА» в соціальних мережах!