Коли у гайморових пазухах — гній

ЛОР-органи — ніс, горло та вуха — є одними з перших «захисників» організму від зовнішніх подразників. Однак через їх постійний контакт з навколишнім середовищем, вони стають вразливими до різноманітних інфекційних та запальних процесів. Верхні дихальні шляхи та вуха не ізольовані, а тісно пов’язані з різними внутрішніми органами та системами організму через нервово-рефлекторні механізми. Тобто проблеми в ЛОР-органах можуть впливати на інші частини тіла, і навпаки, відбиватися на стані ЛОР-органів, спричиняючи загострення таких патологічних станів, як алергія, аутоімунні або навіть серцево-судинні проблеми тощо (Троян В.І. та ін., 2020). Особливої уваги потребують хвороби, що супроводжуються виділенням гною з носа, адже це може вказувати на розвиток інфекційного процесу та погіршення стану здоров’я.

Про ніс та носові пазухи

Носова порожнина — найбільша головна частина дихальних шляхів, що сполучається із зовнішнім середовищем через передні отвори, ніздрі та з носоглоткою через задні отвори, хоани. Ця порожнина розподілена на 2 окремі порожнини перегородкою та утримується відкритим кістково-хрящовим каркасом. Носову порожнину оточують повітряні гайморові пазухи (верхньощелепні синуси), вистелені слизовою оболонкою та заповнені повітрям порожнини в лобовій, ґратчастій, клиноподібній та верхньощелепній кістках, що мають відповідні назви — лобові (верхні передні), ґратчасті (верхні), парні верхньощелепні (латеральні) та клиноподібні пазухи (задні). Усі вони, крім клиноподібної, сполучаються з носовою порожниною через протоки, що відводяться через отвори, які впадають у простори, розташовані на латеральній стінці (Sobiesk J.L. et al., 2023). Їхньою основною функцією є зволоження та зігрівання повітря, а також зменшення маси черепа. Більшість пазух відсутні або є зачатками у новонароджених, поширюються в довжину кісток у дитинстві та досягають свого зрілого розміру на початку 20-го року життя. Їхня форма та розвиток значно варіюють і вони повільно збільшуються до самої смерті (Lafci Fahrioglu S. et al., 2023).

Синусит може виникати як поєднання запального процесу в пазухах, так і уражати якусь окрему структуру, що проявляється відповідною симптоматикою:

верхньощелепний синусит – найпоширеніша інфекція пазух, ознакою якого є суборбітальний біль, що поширюється на зуби;
фронтальний синусит викликає біль у підочноямковій та лобовій ділянках;
головний біль у передній частині позаду носа характеризує етмоїдальний синусит;
поширення та збільшення вираженості головного болю на потилицю діагностується при сфеноїдальному синуситі (Lafci Fahrioglu S. et al., 2023).

Варто відмітити, що у хворого з переднім етмоїдитом гнійні виділення стікають у середній хід носової ямки, тоді як у пацієнта із заднім етмоїдитом слизові виділення стікають у нюхову щілину та верхній хід. А хронічні напади етмоїдального синуситу сприяють утворенню носових поліпів (Lafci Fahrioglu S. et al., 2023).

Здорові пазухи складаються з війчастого псевдобагатошарового циліндричного епітелію, який використовує вії для очищення пазух від залишків їжі, слизу та інших речовин. Набряк слизової оболонки, інфільтрація гранулоцитами та лімфоцитами, плоскоклітинна метаплазія та проліферація фібробластів унаслідок гострого риносинуситу порушують цей процес. Зокрема, риносинусит виникає, коли пазухи та носові ходи не можуть ефективно очистити слизову оболонку від подразників, що, як наслідок, призводить до запального стану (зазвичай є результатом 3 ключових факторів: обструкції гирла пазухи, дисфункції війок та згущення секрету пазух). Найпоширенішою причиною тимчасової обструкції цих ділянок відтоку є місцевий набряк, спричинений інфекціями верхніх дихальних шляхів або назальною алергією, що призводить до розвитку риносинуситу. Коли це трапляється, бактерії можуть залишатися, потрапляти до зазвичай стерильних навколоносових пазух та розмножуватися в них. Серйозні ускладнення можуть виникнути, коли інфекція пазух поширюється на навколишні структури, зокрема головний мозок (DeBoer D.L. et al., 2025).

Гострий риносинусит — клінічний діагноз, симптомами якого можуть бути гнійні виділення з носа, що супроводжуються закладеністю носа, болем, тиском та переповненістю в зоні обличчя (DeBoer D.L. et al., 2025).

Варто відмітити, що ізольований головний біль не є симптомом синуситу (за рідкісним винятком клиноподібного синуситу, який може проявлятися як потиличний або верхівковий головний біль і зазвичай є хронічним), але тиск в зоні обличчя фіксується (DeBoer D.L. et al., 2025).

Коли симптоми тривають довше 10 днів або якщо їх вираженість збільшується після початкового періоду зменшення («подвійне збільшення»), можна діагностувати гострий бактеріальний риносинусит (ГБРС). Інші симптоми, пов’язані з гострим риносинуситом, включають кашель, втому, гіпосмію, аносмію, біль у верхній щелепі та відчуття переповнення або тиск у вусі. Клінічна картина ГБРС у дітей дещо відрізняється: окрім 10-денної патологічної симптоматики та «подвійного збільшення», у дітей може виникати підвищення температури тіла. Виділення з носа спочатку можуть бути водянистими, а потім гнійними. Вірусна інфекція верхніх дихальних шляхів передує близько 80% випадків гострого бактеріального синуситу. Тяжкий ступінь симптомів більше вказує на бактеріальну причину. До них належать підвищення температури тіла до >39 °C , що супроводжується гнійними виділеннями з носа або болем в зоні обличчя протягом 3–4 днів поспіль на початку хвороби. Вірусні захворювання зазвичай проходять через 3–5 днів (DeBoer D.L. et al., 2025).

Гострий грибковий риносинусит найчастіше асоціюється з підвищенням температури тіла, закладеністю носа або кровотечею, а також болем в зоні обличчя у пацієнтів з ослабленим імунітетом, хоча він також може мати безсимптомний перебіг (DeBoer D.L. et al., 2025).

Чому утворюється гній?

Гній є продуктом запальної реакції організму на бактеріальну інфекцію. У гайморових пазухах він утворюється внаслідок порушення відтоку слизу (зазвичай пазухи постійно очищуються завдяки руху війок, які виводять слиз у носову порожнину. Проте набряк слизової оболонки, спричинений вірусними інфекціями (наприклад застудою, грипом), алергією, поліпами або викривленням носової перегородки, може блокувати ці шляхи відтоку (Beule A.G., 2010) або через приєднання бактеріальної інфекції (застій слизу створює умови для розмноження бактерій, які, проникаючи в пазухи, викликають імунну відповідь, унаслідок якої утворюються лейкоцити, мертві клітини та інші компоненти, що формують гній (Zhou X. et al., 2025). Рідше гнійний гайморит може бути спричинений стоматологічними інфекціями (наприклад абсцесом зуба верхньої щелепи, який знаходиться близько до гайморової пазухи), грибковими інфекціями або травмами обличчя (Lin J. et al., 2024).

Скупчення гною в гайморових пазухах є не просто неприємним станом, а й потенційно небезпечним для здоров’я. Якщо гній не виводиться, він може призвести до серйозних ускладнень поширення інфекції на очі, хронізації процесу, загальної інтоксикації організму, порушення носового дихання та нюху тощо (Al Yaeesh I. et al., 2020; Negi M. et al., 2023).

Терапія риносинуситу

Наявність гною в гайморових пазухах є чітким сигналом до негайного звернення по медичну допомогу. Самолікування є вкрай небезпечним, оскільки може замаскувати симптоми, призвести до поширення інфекції та розвитку загрозливих для життя ускладнень. Тільки лікар може встановити точний діагноз, визначити причину скупчення гною та призначити адекватне лікування, що дозволить уникнути серйозних наслідків.

Фармацевт, зі свого боку, може для тимчасового полегшення стану в момент очікування візиту до лікаря порадити пацієнту наступне:

промивати ніс сольовими розчинами (на основі натрію хлориду)¹ (можуть використовуватися навіть розчини, приготовані самостійно: змішати ½ чайної ложки нейодованої солі + ½ чайної ложки харчової соди + 2 склянки теплої дистильованої або попередньо кип’яченої води);
застосування деконгестантів, що можуть сприяти зменшенню набряку слизової оболонки та покращенню прохідності носових ходів, сприяючи відтоку патологічного вмісту (застосовують не більше 5–7 днів через підвищений ризик розвитку синдрому рикошету)¹;
застосування анальгетиків-антипіретиків та безрецептурних нестероїдних протизапальних засобів, що можуть зменшити вираженість болю в зоні обличчя та головний біль, а також при потребі сприяти зниженню підвищеної температури тіла¹.

Тактика лікаря полягає в спостереженні та призначенні заходів, що сприятимуть очищенню носових ходів та пазух (промивання носа, інтраназальні кортикостероїди, за потреби — антибіотикотерапія (як виявлено у дослідженнях, застосування антибіотиків не обов’язково скорочує тривалість симптомів або знижує частоту ускладнень у дорослих і, наприклад, багато випадків ГБРС можуть самостійно спонтанно зникати протягом 2 тиж). Антигістамінні препарати не рекомендуються, якщо немає явного алергічного компонента, оскільки вони потенційно можуть згущувати носові виділення (DeBoer D.L. et al., 2025). У випадках, коли консервативне лікування неефективне, а також при хронічному гаймориті з рецидивами, поліпозному синуситі або при розвитку ускладнень, можуть бути застосовані хірургічні втручання.

Профілактика риносинуситу

Сучасна медицина пропонує широкий спектр терапевтичних та хірургічних методів, що дозволяють індивідуалізувати підхід до кожного пацієнта при гаймориті. Від ранньої діагностики та адекватного консервативного лікування до передових ендоскопічних хірургічних втручань — усі ці підходи спрямовані на відновлення нормальної функції пазух, зменшення вираженості симптомів та запобігання ускладненням. Однак одним з кращих підходів при хворобі є профілактика. Зокрема, щоб знизити ризик розвитку синуситу або зменшити вираженість його ранніх симптомів, стануть в нагоді такі поради, як:

уникання куріння (зокрема пасивного);
вакцинація проти грипу, оскільки це може знизити ризик розвитку вірусного риносинуситу (DeBoer D.L. et al., 2025);
рясне пиття (зволоження допомагає підтримувати слиз розрідженим і рідким);
зволоження повітря та уникання сухого середовища;
сон з піднятою головою;
обережне очищення носових ходів (надмірне сякання може подразнювати носові проходи та викидати слиз, насичений бактеріями, назад у пазухи).

Інна Грабова

¹За даними Гарвардської медичної школи (Harvard Medical School) (www.health.harvard.edu).

Бажаєте завжди бути в курсі останніх новин фармацевтичної галузі?
Тоді підписуйтесь на «Щотижневик АПТЕКА» в соціальних мережах!