Ерозивний рефлюкс-езофагіт та ГЕРХ: ключові клінічні та терапевтичні особливості та відмінності

Шо таке ГЕРХ та які її прояви?

ГЕРХ  — це стан, при якому відбувається ретроградний потік шлункового вмісту (рефлюкс) в стравохід або далі в ротову порожнину, гортань або легені, що може призвести до розвитку езофагіту — запалення або пошкодження слизової оболонки стравоходу (Antunes C. et al., 2023) та інших уражених поверхонь слизової оболонки, поширеність якого у західних країнах становить близько 10–20% (тяжкий перебіг відзначають у 6% населення) та в азійських країнах сягає близько 5% (одне із найпоширеніших захворювань, з якими стикаються гастроентерологи та лікарі первинної медичної допомоги) (Azer S.A. et al., 2025). Найпоширенішими симптомами ГЕРХ є печія та регургітація (відрижка, кисла відрижка), які виникають щонайменше раз на тиждень¹, а також відрижка та біль у грудях некардіологічного походження (Azer S.A. et al., 2025). Однак важливо відрізняти це захворювання від таких схожих за проявами нозологій, як ішемічна хвороба серця (ІХС), інфекційний або медикаментозний езофагіт, виразкова хвороба, диспепсія (порушення травлення), жовчна колька, порушення моторики (рухової активності) стравоходу¹.

Як класифікують ГЕРХ?

ГЕРХ — це такий собі «парасольковий» термін, що охоплює декілька видів захворювань — як без пошкоджень (неерозивна ГЕРХ), так і з ними (ерозивний рефлюкс-езофагіт). Різниця між цими двома поняттями полягає у наявності або відсутності ерозій та виразок на слизовій оболонці стравоходу, що може бути виявлено лише під час ендоскопічного дослідження:

• неерозивна ГЕРХ без езофагіту: у пацієнта є типові симптоми (печія, відрижка), але при ендоскопії слизова оболонка стравоходу виглядає нормальною, без видимих пошкоджень;
• ерозивна ГЕРХ або ерозивний рефлюкс-езофагіт, який відмічають у близько 1% населення у світі та який виникає як ускладнення, при якому рефлюкс призводить до видимого пошкодження слизової оболонки стравоходу: у хворого наявні не лише симптоми, а й виявляються конкретні видимі вади (ерозії, виразки) на слизовій оболонці, ступінь пошкодження яких класифікується за Лос-Анджелеською класифікацією (від A до D)² (Long J.D. et al., 2007; Dent J., 2008; de Bortoli N. et al., 2018; Azer S.A. et al., 2025).

Іншими ускладненнями ГЕРХ, окрім ерозивного рефлюкс-езофагіту, можуть стати кровотеча з верхніх відділів шлунково-кишкового тракту, анемія, стриктури стравоходу, дисфагія, стравохід Барретта чи навіть рак стравоходу (Azer S.A. et al., 2025).

Як діагностується ГЕРХ?

Діагноз ГЕРХ зазвичай встановлюється лікарем на основі клінічних симптомів та реакції на лікування інгібіторами протонної помпи (ІПП).

• Коли можна обійтися без додаткової діагностики?

У більшості випадків, якщо у пацієнта відмічають типові симптоми печії та відрижки і при цьому відсутні «тривожні» ознаки (такі як утруднене або болісне ковтання, анемія, зменшення маси тіла, блювання з кров’ю), лікар може одразу призначити емпіричну терапію ІПП.

• Коли потрібне додаткове обстеження?

Додаткові діагностичні дослідження необхідні у разі виникнення «тривожних» симптомів, що можуть свідчити про наявність ускладнень, або за відсутності покращення після початку лікування ІПП.

Міжнародний ліонський консенсус рекомендує підтверджувати діагноз ГЕРХ перед призначенням тривалої терапії. Зокрема, для цього можуть проводитися ендоскопія верхніх відділів шлунково-кишкового тракту та амбулаторне вимірювання pH стравоходу (Azer S.A. et al., 2025).

Чому виникає ГЕРХ?

Основна причина ГЕРХ — ослаблення або неправильна робота нижнього стравохідного сфінктера — м’яза, що функціонує як клапан між стравоходом і шлунком. Коли цей сфінктер не закривається повністю, кислота може потрапляти в стравохід, подразнюючи його слизову оболонку. Окрім цього, до розвитку захворювання можуть призводити наступні фактори:

• деякі анатомічні чи фізіологічні особливості (наприклад наявність грижі стравохідного отвору діафрагми чи вагітність);
• вік старше 50 років;
• надмірна маса тіла (індекс маси тіла (ІМТ) >30);
• шкідливі звички, як-от куріння та вживання алкоголю;
• нездорові харчові звички (вживання жирної, гострої та кислої їжі);
• спосіб життя (знижена фізична активність, гіподинамія);
• прийом деяких лікарських засобів (наприклад нітрати, блокатори кальцієвих каналів, антихолінергічні засоби), які можуть знижувати тиск нижнього стравохідного сфінктера, що зумовлює рефлюкс (Azer S.A. et al., 2025).

Якщо ГЕРХ не лікувати, вона може призвести до низки серйозних ускладнень, що можуть підвищувати ризик розвитку раку стравоходу¹.

Яка терапія ГЕРХ та ерозивного рефлюкс-езофагіту?

Лікування ГЕРХ та ерозивного рефлюкс-езофагіту залежить від етіології, але основні принципи лікування, окрім специфічного, включають пригнічення кислотності за допомогою ІПП або блокаторів H₂-гістамінових рецепторів, зміну способу життя, перехід з рідкої до м’якої або пюреподібної дієти для забезпечення достатнього часу для загоєння та зміну дієти. Якщо етіологією є кислотний рефлюкс на основі анамнезу, то спочатку показано застосування блокаторів H₂-гістамінових рецепторів двічі на добу або ІПП щодня (Antunes C. et al., 2023). Окрім ІПП та блокаторів H₂-гістамінових рецепторів, призначаються стимулятори перистальтики, антациди, альгінати, препарати жовчних кислот, антибактеріальні препарати, ентеросорбенти та інші засоби для лікування кислотозалежних захворювань, як-от вісмуту субцитрат¹.

Пацієнта також слід поінформувати про зміни способу життя та дієти, які включають уникання тісного одягу, корсетів або тугих поясів, що підвищують тиск у животі¹, зменшення маси тіла (при надмірній масі тіла варто знизити калорійність раціону до 2–2,2 тис ккал на день, обмеживши вуглеводи та насичені жири; при нормальній масі тіла варто дотримуватися збалансованого харчування¹), підняття головного кінця ліжка (у пацієнта з нічними симптомами кашлю, захриплості, болю в горлі), дотримання деяких дієтичних порад та уникання переїдання¹ (Antunes C. et al., 2023). З метою зменшення закидання шлункового вмісту в стравохід, сприяння відновленню слизової оболонки стравоходу та запобігання ускладненням при ГЕРХ слід зменшити споживання продуктів, які стимулюють шлункову секрецію, а також смажених і жирних страв, обмежити споживання солі до 4–6 г на добу, дотримуватися дробового харчування (4–5 разів на день невеликими порціями), уникати занадто холодних або гарячих страв. Серед рекомендованих продуктів — нежирне м’ясо, птиця, риба, яйця (омлет, зварені м’яко), молочні супи, каші, м’який сир, овочеві пюре, рагу, салати з невеликою кількістю олії, каші з цільних круп (гречана, рисова, вівсяна), пшеничний хліб, сухарики, сухе печиво, стиглі фрукти та ягоди (крім кислих), неміцний чай, кава з молоком. Для пиття рекомендуються лужні та гідрокарбонатні мінеральні води без газу. Проте слід уникати продуктів з високим вмістом органічних кислот та грубої клітковини, консервів, копченостей, тугоплавких жирів, газованих напоїв, пива, вина, смажених страв, прянощів, солоних та квашених продуктів, житнього хліба, незбираного молока та кислих молочних продуктів¹.

Лікування ускладнень, таких як стеноз або стриктура, може потребувати ендоскопічної дилатації. А додавання місцевого анестетика та опіоїдів може допомогти при болю, пов’язаному з виразками. Водночас слід уникати застосування НПЗП, що можуть збільшити вираженість симптомів захворювання (Antunes C. et al., 2023).

Санаторно-курортне лікування показане пацієнтам з неерозивною формою ГЕРХ та ерозивною формою (ступінь A–D) після загоєння ерозій¹.

Інна Грабова

¹Уніфікованй клінічний протокол первинної, вторинної (спеціалізованої) медичної допомоги «Гастроезофагеальна рефлюксна хвороба» (Наказ Міністерства охорони здоров’я України від 31.10.2013 р. № 943).

Бажаєте завжди бути в курсі останніх новин фармацевтичної галузі?
Тоді підписуйтесь на «Щотижневик АПТЕКА» в соціальних мережах!