Як приборкати ніс-«синоптик», у прогнозі якого завжди риніт

Основні факти про нежить з глобальним поширенням

Повідомляється, що запальні захворювання верхніх дихальних шляхів, особливо риносинусити (запалення носа та приносових пазух), стають усе більш поширеними. В Україні ці хвороби уражують близько 500 осіб на кожні 10 тис. населення і становлять понад половину усіх пацієнтів, що звертаються по допомогу до отоларинголога. Гострий риносинусит належить до хвороб, що в більшості випадків мають неускладнений перебіг. Однак, коли виділення з носа мають стійкий перебіг та тривають довше 12 тиж, може йтися про хронічний риносинусит^1,2, що у дорослих підтверджується наявністю ≥2 симптомів, одним з яких має бути або закладеність носа / обструкція / застійні явища або виділення з носа, біль / тиск у ділянці обличчя, зниження або втрата нюху тощо. Примітно, що симптоми хронічного риносинуситу мають перехресну симптоматику з алергічним ринітом (сезонним або цілорічним, залежно від періоду, коли відмічаються симптоми (Tidke M. et al., 2024)) — запальним станом у порожнині носа, який виникає внаслідок взаємодії сенсибілізованої особи з алергеном. Примітно, що алергічне запалення може порушувати фізіологію пазух та носа в плані впливу на мукоциліарний кліренс, прохідність отворів, а пізня фаза алергічного запалення може спричиняти виникнення хронічного риносинуситу (оскільки слизова оболонка носа продовжується у навколоносових пазухах, застій в отворах може призвести до риносинуситу із ознаками, аналогічними до симптомів гострого та хронічного риносинуситу)³.

Алергічний риніт характеризується розвитком симптомів алергічної ринореї, що включають як неназальні (очні) — свербіж, почервоніння та сльозотечу, так і риноподібні прояви — чхання, закладеність носа, передня або задня ринорея та свербіж у носі, що можуть тривати протягом кількох годин після розвитку алергічної реакції у відповідь на вплив подразників (Sharma K. et al., 2022; Tidke M. et al., 2024).

За оцінками, поширеність алергічного риніту сягає 30%, уражуючи як дітей, так і дорослих (пік захворюваності припадає на 2-ге–4-те десятиліття життя), що робить його одним із найпоширеніших хронічних захворювань (у дітей майже 15% у віковій групі 13–14 років та близько 9% у віковій групі 6–7 років проявляють симптоми ринокон’юнктивіту, пов’язаного з алергічним ринітом)³.

Алергічний риніт — це багатофакторне захворювання з життєво важливим генетичним компонентом. Численні дослідження свідчать, що в осіб із сімейним анамнезом атопії частіше розвивається ця хвороба. Водночас фактори навколишнього середовища відіграють вирішальну роль у розвитку та загостренні алергічного риніту. Вплив алергенів, як-от пилок, пилові кліщі, цвіль та лупа домашніх тварин, є добре відомим тригером симптомів алергічного риніту (Tidke M. et al., 2024). Зокрема, коли йдеться про цілорічний алергічний риніт, то найпоширенішою його причиною є пилові кліщі (Sharma K. et al., 2022).

Попри те що кожна людина постійно піддається впливу алергенів навколишнього середовища, симптоми відчувають лише ті, хто мають природну здатність до сенсибілізації. Повторний вплив аероалергенів у цих чутливих осіб запускає активацію B-клітин та дозрівання плазматичних клітин, що призводить до вироблення певних антитіл — імуноглобулінів (Ig) E. IgE зв’язується зі специфічними рецепторами на поверхні тучних клітин та базофілів. Коли сенсибілізувальний алерген «зшивається» з клітинно-зв’язаним певним IgE, клітини вивільняють або продукують хімічні медіатори, які викликають алергічні симптоми. Гістамін, що вже був утворений, вивільняється активованими тучними клітинами разом зі щойно виробленими лейкотрієнами, простагландинами, кінінами та іншими речовинами. Через судинну вазодилатацію, проникність судин та підвищене вироблення слизу це вивільнення медіатора зрештою викликає гостру гіперчутливу реакцію з першінням у носі, нежитем та закладеністю. Як ринорея, так і закладеність носа викликані витоком білків плазми крові з судин. Після впливу алергену пізня фаза реакції спричиняється подальшим вивільненням агентів запалення, які подовжують назальні симптоми. Окрім локалізованого подразнення, алергічний риніт також призводить до генералізованого запалення, яке може збільшити вираженість запалення у верхніх та нижніх дихальних шляхах (Sharma K. et al., 2022).

Крім того, на людей негативно впливають урбанізація, підвищення поширеності забруднювальних речовин, зміна клімату тощо. «Гігієнічна гіпотеза» припускає, що зменшення впливу мікробних агентів у ранньому дитинстві завдяки покращенню гігієнічних практик може сприяти розвитку алергічних захворювань, змінюючи розвиток імунної системи (Tidke M. et al., 2024).

У дослідженнях встановлено, що алергічний риніт негативно впливає на продуктивність та якість способу життя, включно з розвитком емоційних проблем та погіршенням сну, соціальною взаємодією, повсякденною діяльністю, а також роботи та академічної успішності. Виявлено, що глобальна втрата продуктивності роботи, спричинена цією патологією, помітно більша, ніж втрата, спричинена підвищеним артеріальним тиском та цукровим діабетом (Sharma K. et al., 2022). Наприклад, систематичний огляд, проведений у 2018 р., свідчить, що 3,6% дорослих пропускали роботу, а 36% мали знижену працездатність через алергічний риніт³. А от майже 50% учасників дослідження, в яке залучено понад 500 осіб з Європи, заявили, що алергічний риніт впливає на їхню здатність спати, суттєво знижуючи якість життя. Водночас такі супутні захворювання верхніх та нижніх дихальних шляхів, як риносинусит та бронхіальна астма, можуть ускладнити перебіг алергічного риніту (Sharma K. et al., 2022).

Методи лікування пацієнтів з алергічним ринітом

У рекомендаціях «Алергічний риніт та його вплив на бронхіальну астму» (Allergic Rhinitis and its Impact on Asthma — ARIA), опублікованих у 2019 р., рекомендується міждисциплінарний підхід до лікування алергічного риніту, що базується на оцінці доказів за методом GRADE (Grading of Recommendations, Assessment, Development, and Evaluation) та включає інтегровані схеми лікування (Lim X.Y. et al., 2024). Загалом терапія алергічного риніту включає фармакологічні, нефармакологічні втручання та втручання щодо способу життя. Так, уникнення алергенів залишається наріжним терапевтичним рішенням при алергічному риніті, особливо у випадках, коли алерген можна ідентифікувати, а вплив можна контролювати. Останні досягнення роблять акцент на персоналізованих підходах до уникнення алергенів, інтеграції контролю нав­колишнього середовища та навчанні пацієнтів. Такі стратегії, як використання високоефективних фільтрів для очищення повітря від частинок (HEPA), мінімізація вологості в приміщенні та впровадження суворих режимів прибирання для зменшення впливу пилових кліщів, зумовили обнадійливі результати у зниженні ступеня тяжкості симптомів. Крім того, цифрові інструменти та додатки, які допомагають пацієнтам контролювати рівень алергенів у режимі реального часу, підвищили практичність та ефективність стратегій уникнення алергенів (Tidke M. et al., 2024).

Основний фармакологічний підхід — поетапне застосування препаратів, що можуть взяти під контроль патологічні симптоми алергічного риніту, — антигістамінних препаратів, антагоністів лейкотрієнових рецепторів (згідно з метааналізом, антагоністи лейкотрієнових рецепторів були ефективнішими, ніж антигістамінні препарати, які блокують Н₁-рецептори, для контролю симптомів уночі), назальних деконгестантів (зменшують вираженість симптомів закладеності носа, набряку слизової оболонки), інтраназальних кортикостероїдів (актуальні як при легкому, так і середньому ступені тяжкості алергічного риніту у дітей і дорослих) (Sharma K. et al., 2022; Lim X.Y. et al., 2024; Tidke M. et al., 2024).

Так, в арсеналі фармацевта для зменшення вираженості симптомів риніту доступні безрецептурні анти­гістамінні лікарські засоби для системного застосування на основі дезлоратадину, диметиндену, клемастину, левоцетиризину, лоратадину, мебгідрoліну, фексофенадину, хіфенадину, хлоропіраміну, цетиризину; антигістамінні препарати для місцевого застосування з азеластином, протинабрякові судино­звужувальні засоби: симпатоміметики (ксилометазолін, нафазолін, оксиметазолін, трамазолін, фенілефрин); місцеві глюкокортико­стероїди (беклометазон) та стабілізатори мембран тканинних та циркулюючих базофілів на основі кромогліциєвої кислоти⁴.

Важливо відмітити, що, хоча застосування назальних деконгестантів й обмежується через ризик розвитку медикаментозного риніту, йдеться саме про обережність, а не повну заборону. Тому пацієнти, особливо з тяжкою формою закладеності носа, можуть їх застосовувати (не більше ніж 5–7 днів⁴) окремо або поєднано з назальними кортикостероїдами або назальними антигістамінними препаратами для досягнення синергетичного ефекту (Wang J. et al., 2024).

Наразі одним із пріоритетних підходів є застосування комбінованої терапії для підвищення ефективності фармакологічних втручань. Зокрема, прикладом обґрунтованого терапевтичного синергізму при алергічному риніті є комбінація антигістамінних препаратів з інтраназальними кортикостероїдами або латеральних антагоністів рецепторів ангіотензину (ЛТРА) поєднано з антигістамінними препаратами є навіть ефективнішими. Дослідження свідчать, що такі комбінації ефективно зменшують вираженість назальних та очних проявів, особливо при тяжкому перебігу захворювань (Tidke M et al., 2024).

Повідомляється, що промивання носа фізіологічним сольовим розчином (на основі натрію хлориду⁴) буде актуальним дітям та дорослим з ринітом як для гігієни носа, так і з метою зменшення вираженості симптомів за допомогою механічного видалення алергенів з носа⁵. У дослідженнях виявлено, що зрошення можуть знизити тяжкість перебігу захворювання порівняно з відсутністю фізіологічного зрошення протягом терміну до 3 міс як у дорослих, так і дітей з алергічним ринітом без розвитку зареєстрованих побічних ефектів (Head K. et al., 2018).

Значною мірою популяризуються й альтернативні методи допомоги при алергічному риніті, серед яких акупунктура (вона може сприяти симптоматичному полегшенню стану шляхом модуляції імунної системи та зниження маркерів запалення), прийом деяких засобів рослинного походження (наприклад екстракт кремени гібридної продемонстрував потенціал у дослідженнях, зумовлюючи ефекти, порівняні з антигістамінними препаратами (Schapowal A., 2002)) та пробіотиків (можуть допомогти сприяти зменшенню вираженості алергічних захворювань завдяки модуляції імунних механізмів тощо (Lungaro L. et al., 2024; Xi Z. et al., 2025; Tidke M. et al., 2024).

Серед сучасних терапевтичних стратегій, які може запропонувати лікар пацієнтам з алергічним ринітом, що не отримують користі від стандартної медичної допомоги, — алергенна імунотерапія (підшкірна або сублінгвальна), яка проводиться як терапевтичний підхід, що модифікує перебіг захворювання (Sharma K. et al., 2022), та застосування моноклональних антитіл, які чинять дію шляхом конкурентного пригнічення взаємодії алергену з IgE та блокування високоафінного рецептора IgE на тучних клітинах та базофілах (Tidke M. et al., 2024).

Бажаєте завжди бути в курсі останніх новин фармацевтичної галузі?
Тоді підписуйтесь на «Щотижневик АПТЕКА» в соціальних мережах!