Актуальна підтримка органа зору у межах сучасної фармдопомоги

Очі — це вікно не лише душі, а й тіла!

Людське око є одним із найскладніших органів, де злагоджена робота переднього та заднього сегментів забезпечує сприйняття світу, проте саме ця складність робить його надзвичайно вразливим. Рогівка як перший захисний бар’єр, кришталик, що фокусує світло, та гелеподібне склоподібне тіло передають зображення на багатошарову сітківку, де сигнал через зоровий нерв прямує до головного мозку. Оскільки око займає лише чверть очниці й оточене активними м’язами та судинами, будь-які зміни в його структурі — від порушення гідратації водянистої вологи до дегенерації макули — призводять до стрімкого погіршення зору. Особлива небезпека полягає в тому, що багато з очних захворювань мають генетичне підґрунтя або розвиваються безсимптомно на ранніх стадіях, що робить вчасну консультацію в аптеці критично важливою. Головна складність, про яку, зокрема, має пам’ятати фармацевт, полягає в унікальній системі біо­логічних бар’єрів ока. Слізна плівка, рогівка та кон’юнктива захищають орган від зовнішніх загроз, але водночас вони майже не пропускають лікарські засоби при місцевому застосуванні. Ще складнішою є доставка ліків до заднього сегмента через гематоретинальний бар’єр, який обмежує потрапляння препаратів із системного кровотоку. Це змушує лікарів вдаватися до агресивних методів — інтравітреальних ін’єкцій або імплантатів, які несуть ризики інфекцій, відшарування сітківки та пошкодження фоторецепторів. Саме тому профілактика і вчасне використання нутрицевтиків та захисних засобів є пріоритетними (Nagaraj R. et al., 2019).

Часто пацієнти ігнорують такі симптоми, як відчуття «піску» в очах, гіперемія або вечірня розмитість зображення, списуючи їх на звичайну втому після робочого дня. Проте у клінічній практиці ці прояви є серйозними сигналами тривоги. Наприклад, суб’єктивне відчуття стороннього тіла та почервоніння зазвичай свідчать про запалення кон’юнктиви та дефіцит ліпідного шару сльози, що без належної корекції може призводити до мікроерозій рогівки (Rao S.K. et al., 2022). Своєю чергою, вечірня розмитість вказує на вичерпання ресурсів сітківки та дефіцит зорового пігменту родопсину, через що оку стає дедалі важче адаптуватися до умов низького освітлення (Bakdalieh A. et al., 2025; Rao S. et al., 2025).

Фармацевт, нагадуючи під час консультації про підтримку органа зору, може допомогти пацієнту уникнути складних інвазивних втручань у майбутньому, а розуміння того, що око — це не просто «оптична лінза», а багатофункціональна система з обмеженим ресурсом відновлення, — раціонально обґрунтувати важливість вітамінної підтримки, захисту від ультрафіолету та регулярного зволоження слизової оболонки для збереження якості життя пацієнта.

Коли є потреба в підтримці органа зору

Знання та комплексна інтерпретація відповідних діагностичних маркерів офтальмологічних розладів — можливість для фармацевта не лише запропонувати корект­ну фармакопідтримку органа зору, а й вчасно попередити розвиток можливих небажаних наслідків. А разом з цим і виявити прихильність відвідувача до аптечного закладу.

1. Цифрове навантаження (комп’ютерний зоровий синдром).

Сучасна цифровізація, безперечно, є синонімом глобального прогресу, що відкриває безмежні можливості для комунікації та роботи, проте, з точки зору еволюційної фізіології, людський організм залишається непристосованим до такого візуального середовища. Цей розрив між технологічним стрибком та біологічними лімітами організму стає першопричиною стрімкого зростання офтальмологічної патології. Найбільш вразливим механізмом у цій системі є процес зволоження ока: під час концентрації на екрані частота кліпання підсвідомо знижується у 3–4 рази — з нормальних 15 до критичних 5–7 разів на хвилину¹. Така гіподинаміка повік може призводити до руйнування цілісності слізної плівки та оголення епітелію рогівки, стаючи пусковим гачком для розвитку хронічного дискомфорту (Al-Mohtaseb Z. et al., 2021).

До механічного дефіциту зволоження додається глибокий анатомічний конфлікт: синє світло моніторів має коротку довжину хвилі, яка проникає до найвіддаленіших структур ока. Оскільки еволюційно зоровий апарат не виробив захисних бар’єрів проти такої інтенсивної штучної інсоляції, це може провокувати оксидативний стрес на клітинному рівні сітківки. Одночасно з цим постійне фокусування на близькій відстані тримає вій­ковий м’яз у стані безперервного напруження (Zhao Z.C. et al., 2018). Саме таким чином робота з цифровими носіями понад 4 год/добу перетворюється з ознаки успішності на фактор розвитку синдрому «сухого ока» (специфічні скарги — суб’єктивне відчуття «піску» в очах, гіперемія кон’юнктиви або вечірня розмитість зображення) (Golden M.I. et al., 2025) та прогресування міопії (короткозорості)², потребуючи розробки адаптивних стратегій підтримки зору в умовах цифрової цивілізації.

• Стратегія фармацевтичної допомоги при інтенсивному цифровому навантаженні має базуватися на принципі двовекторного захисту, що поєднує негайну симптоматичну допомогу з довгостроковою підтримкою тканин ока. Зокрема, фармацевту доцільно рекомендувати пацієнтам синергічну комбінацію: використання зволожувальних крапель («штучних сліз»)¹ для зовнішньої регенерації слізної плівки та збагачення раціону продуктами, багатими на антоціани (наприклад антоціани чорниці), які б могли забезпечувати внутрішню нутрієнтну підтримку, позитивно впливаючи на міцність стінок мікросудин сітківки та сприяючи усуненню війкового спазму (Mozos I. et al., 2021; Wang L. et al., 2024). Такий комплексний підхід — можливість знизити поточний дискомфорт та запобігти розвитку дегенеративних змін, зумовлених агресивним впливом екранного випромінювання.

2. Вікові зміни.

Працівнику першого столу варто ініціювати професійний діалог про здоров’я очей, якщо відвідувач у віці та/або скаржиться, що бачить, але потребує використання окулярів для читання. Це зумовлено тим, що у віці 40–45 років у більшості людей починається пресбіопія — природне зниження еластичності кришталика та ослаблення війкового м’яза, і якщо людина вже купує окуляри «для близької відстані», це сигнал, що структурні зміни в оці вже почалися¹. Окрім кришталика, у цей період під загрозою опиняється макула (центральна частина сітківки): вікова макулярна дегенерація є основною причиною незворотної сліпоти (Khandhadia S. et al., 2012; Katz J.A. et al., 2021).

• На жаль, окуляри лише коригують фокус, але не зупиняють старіння тканин. У нагоді в цьому випадку можуть стати лютеїн та зеаксантин, які, як показано, можуть виявляти позитивний ефект у затримці прогресування вікових очних розладів (Roberts J.E. et al., 2015; Mrowicka M. et al., 2022).

3. Соматична патологія.

Особливої уваги потребують пацієнти із хронічними соматичними станами, як-от цукровий діабет чи артеріальна гіпертензія, оскільки вони є прямими тригерами розвит­ку ретинопатії та незворотного ушкодження судин сітківки (Shukla U.V. et al., 2023; Tripathy K. et al., 2025). А око — це, здається, єдине місце в організмі, де можливо «побачити» стан судин у реальному часі. Так, у контекс­ті системних ендокринних порушень, зокрема при цукровому діабеті, орган зору стає однією з головних мішеней через розвиток діабетичної ретинопатії. Хронічне підвищення рівня глюкози в крові ініціює каскад патологічних змін у мікроциркуляторному руслі: під впливом високого рівня глюкози дрібні капіляри сітківки втрачають свою еластичність та стають ламкими. Це призводить до виникнення мік­роаневризм, точкових крововиливів та ексудативного набряку тканин. Ключовим моментом прогресування хвороби є деструкція гематоретинального бар’єра, який у нормі забезпечує вибіркову проникність і захист нервових клітин ока. Коли цей бар’єр перестає функціонувати належним чином, сітківка втрачає стабільність внутрішнього середовища, що без вчасної корекції та специфічної ангіопротекторної підтримки може призвести до незворотного погіршення гостроти зору (Shukla U.V. et al., 2025).

Не меншою проблемою є й артеріальна гіпертензія, що чинить глибокий вплив на різні частини ока, викликаючи знач­ний агресивний вплив на судинну архітектуру ока, спричиняючи стійке звуження артерій очного дна та порушення гемодинаміки. Постійно підвищений артеріальний тиск призводить до ущільнення судинних стінок, що в місцях їхнього перехрещення створює механічне стиснення вен. Такий патологічний процес значно підвищує ризик розвитку оклюзії (закупорки) вен сітківки, що супроводжується гострим порушенням відтоку крові, набряком та може стати причиною раптового зниження гостроти зору. Зокрема, класично підвищений артеріальний тиск призводить до серії змін мікросудин сітківки, які називаються гіпертензивною ретинопатією, що включає генералізоване та вогнищеве звуження артеріол сітківки, артеріовенозні порізи, крововиливи в сітківку, мікроаневризми та, у тяжких випадках, набряк зорового нерва й макулярний наб­ряк. Дослідження показали, що легкі ознаки гіпертензивної ретинопатії є поширеними та відмічаються майже у 10% дорослого населення без цукрового діабету. Ознаки гіпертензивної ретинопатії пов’язані з іншими показниками ураження органів-мішеней (наприклад гіпертрофією лівого шлуночка, порушенням функції нирок) і можуть бути маркером ризику майбутніх клінічних подій, як-от інсульт, застійна серцева недостатність та серцево-судинна смертність. Крім того, гіпертензія є одним із основних факторів ризику розвитку та прогресування діабетичної ретинопатії й може бути пов’язана з такими захворюваннями сітківки, як оклюзія судин сітківки (оклюзія артерій і вен), емболія артеріол сітківки, макроаневризма, ішемічна оптична нейропатія та вікова макулярна дегенерація (Bhargava M. et al., 2012).

• Важливо відзначити, що пацієнтам із цукровим діабетом або підвищеним артеріальним тиском недостатньо прос­то приймати основні ліки (препарати для зниження рівня глюкози у крові чи антигіпертензивні засоби). У нагоді можуть стати ангіопротектори — терапевтичний інструмент для тривалого підтримання функцій зору та здоров’я судин сітківки (Воробйова І.В., 2017) та вітаміни групи В (наприклад комбінація вітамінів B₆, B₉ та B₁₂ може сприяти зниженню рівня гомоцистеїну — білка в організмі, який може бути пов’язаний із запаленням і підвищеним ризиком розвитку вікової макулярної дегенерації (Huang P. et al., 2015), а також чинити сприятливий вплив на розвиток діабетичної ретинопатії (Ruamviboonsuk V. et al., 2022)).

Коли самолікування неприпустиме: «червоні прапорці»

Попри важливість фармацевтичної допомоги органу зору, існують стани, що потребують підвищеної пильності та негайного направлення до офтальмолога. До «червоних прапорців» належать такі скарги відвідувача, як різка втрата зору, поява «спалахів» або «зірочок» перед очима, що може вказувати на відшарування сітківки ока¹, сильний біль в оці, який при поєднанні із нудотою є ознакою гострого нападу глаукоми (Khazaeni B. et al., 2025), викривлення прямих ліній — ознака макулодистрофії (Ayhan I. et al., 2022) тощо. Вчасна ідентифікація цих симптомів фармацевтом та професійна превентивна стратегія можуть допомогти пацієнту зберегти свій зір та запобігти низці небажаних ускладнень.

Як бачимо, очі — це надзвичайно тендітний та водночас доволі складний інструмент, який, на жаль, не має функції «повного відновлення». Тому в сучасному світі, переповненому цифровими екранами та агресивним випромінюванням, турбота про орган зору має стати не просто корисною звичкою, а життєвою необхідністю. Берегти та підтримувати очі сьогодні — інвестувати в чітке та яскраве майбутнє завт­ра, адже світ вартий того, щоб бачити його в усіх деталях.

Бажаєте завжди бути в курсі останніх новин фармацевтичної галузі?
Тоді підписуйтесь на «Щотижневик АПТЕКА» в соціальних мережах!