Фармацевт у лабіринтах реформ: куди рухається система?

У сучасному суспільстві, особливо в період розбудови демократичної держави, надзвичайно велике значення має право. І не випадково в Конституції України (ст. 1) зазначено: «Україна є суверенна і незалежна, демократична, соціальна, правова держава».

Усі сторони нашого життя, усі сфери нашої діяльності мають регулюватися правом та його утіленням у законах, постановах, розпорядженнях, наказах, інструкціях та інших нормативно-правових актах.

Особливо важлива роль права у професійній діяльності фармацевта. В аптеці та у фахівців, які в ній працюють, немає дрібниць. Уся професійна практична діяльність фармацевта пов’язана з відповідальністю за здоров’я і життя людей. Тому кожен крок, кожна дія і бездіяльність фармацевта регламентуються певною нормою, положенням відповідного документа. Важко перерахувати всі вимоги професійного законодавства, що торкаються повсякденної діяльності фармацевта: належна аптечна практика, дотримання норм етичного кодексу фармацевта, санітарний стан аптеки, протипожежний стан, справність електрообладнання, температурний режим, холодильне обладнання для зберігання лікарських засобів, пандуси для доступу відвідувачів з обмеженими можливостями, сигналізація і охорона, реєстратори розрахункових операцій, електронний рецепт, ліцензія, сертифікати, безперервний професійний розвиток, дотримання Ліцензійних умов.

Фармацевт працює в умовах постійного морально-психологічного тиску, під постійним «прицілом» відповідних контролюючих органів: Державної служби України з лікарських засобів та контролю за наркотиками (Держлікслужба) та її територіальних органів, Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів, Державної служби України з надзвичайних ситуацій, Державної служби України з питань праці, місцевих органів влади, правоохоронних органів. Але особливо прискіп­ливою є увага з боку відвідувачів аптеки щодо якості ліків, культури обслуговування, морально-етичної поведінки фармацевта, цінової політики. У ланцюгу «виробник — аптека — фармацевт — пацієнт» саме останній займає ключову позицію. Адже все, що робиться в цьому контексті, має бути на користь пацієнта з метою створення умов для збереження його життя і здоров’я.

Виходячи з вищевикладеного, з позиції більш ніж 30-річного досвіду практичної роботи та думок моїх колег — членів Громадської організації «Вінницька обласна асоціація фармацевтів «КУМ ДЕО» хотілося б висловити свою позицію стосовно порушених питань.

У лабіринтах фармацевтичного законодавства

Останнім часом, намагаючись скоригувати фармацевтичне законодавство відповідно до європейських норм, враховуючи ринкові відносини, ситуацію, що склалася внаслідок пандемії, воєнного стану, економічної кризи, мораторію на перевірки діяльності аптек та інші об’єктивні фактори, що суттєво вплинули на фармацевтичну діяльність, відповідні органи влади намагаються виправити ситуацію, що склалася у фармацевтичній галузі, шляхом ухвалення ряду нормативних актів, проведення нарад, обговорень з громадськістю тощо.

Усі нововведення першочергово торкаються роботи фармацевта. Впоратися з таким потоком нормативно-правових актів та заходів при максимальному робочому навантаженні не кожному під силу. Достатньо згадати лише основні документи, що були ухвалені останнім часом або знаходяться на обговоренні:

• постанови Кабінету Міністрів України (КМУ) від 24 грудня 2025 р. № 1720, від 26 грудня 2025 р. № 1802, від 26 грудня 2025 р. № 1803 щодо внесення змін до Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з виробництва лікарських засобів, оптової та роздрібної торгівлі лікарськими засобами, імпорту лікарських засобів (крім активних фармацевтичних інгредієнтів) (далі — Ліцензійні умови);
• наказ МОЗ України від 16 квітня 2025 р. № 650 «Про затвердження Порядку проведення атестації працівників сфери охорони здоров’я та внесення змін до деяких наказів Міністерства охорони здоров’я України»;
• постанова КМУ від 26 грудня 2025 р. № 1759 «Деякі питання надання маркетингових та інших послуг, пов’язаних з реалізацією лікарських засобів кінцевому споживачу, та застосування інструментів фактичного зменшення закупівельних цін після переходу права власності на товари»;
• проєкт наказу МОЗ «Про затвердження Змін до порядку перевірки відповідності матеріально-технічної, кваліфікованого персоналу, а також умов щодо контролю за якістю лікарських засобів, що вироблятимуться та/або ввозитимуться на територію України перед видачею ліцензії на провадження господарської діяльності з виробництва лікарських засобів, оптової, роздрібної торгівлі лікарськими засобами, імпорту лікарських засобів (крім активних фармацевтичних інгредієнтів) та Порядку контролю якості лікарських засобів під час оптової та роздрібної торгівлі»;
• низка інших нормативно-правових актів і проєктів, що стосуються питань ціноутворення, менеджменту, продажу ліків на базі АТ «Укрпошта», на автозаправних станціях, функціонування мобільних аптечних пунктів, підготовки фармацевтичних кадрів, фармацевтичного самоврядування, створення єдиного органу державного контролю, програм «Національний кешбек» та «Доступні ліки» тощо.

БПР: нові можливості чи нові труднощі?

Окремо хочеться зупинитися на питанні безперервного професійного розвитку (БПР) фармацевтів. Щоденне спілкування з практичними фармацевтами, членами громадської організації, колегами з інших регіонів засвідчує, що більшість тих, на кого розраховані ці норми і вимоги, не знайомі з ними або недостатньо в них орієнтуються. Від такого масового потоку нормативно-правової інформації, «законопаду», фармацевт знаходиться у стані постійної турбулентності.

Багато фармацевтів сьогодні не розуміють суті, мети і завдання БПР, порядку атестації працівників сфери охорони здоров’я, особливостей нарахування балів, видів БПР, суті особистого освітнього портфоліо. Частина фахівців не усвідомлюють, чому фармацевти зобов’язані здійснювати безперервне професійне навчання, які є види освіти для отримання балів БПР, які функції провайдера і Центру якості освіти МОЗ України.

З одного боку, держава, відповідні центральні органи державної влади формально роблять все можливе для впровадження БПР — ухвалюють нормативну базу. А з іншого — велика кількість фармацевтів (близько 19,5 тис. аптек і більше 100 тис. фармацевтичних працівників) намагається йти в ногу з часом, підвищувати свій професійний рівень через систему БПР. Але при досягненні цієї цілі виникає занадто багато питань:

• наскільки кардинально і суттєво зміниться професійний рівень фармацевтів завдяки впровадженню БПР;
• чому курси підвищення кваліфікації спеціалістів фармації замінено на БПР;
• чому БПР, підвищенням кваліфікації фармацевтичних працівників займаються не базові інститути, факультети, університети, а провайдери;
• чому попередньо не була проведена і зараз не проводиться достатня інформаційна, роз’яснювальна робота на рівні всіх причетних органів влади, закладів освіти, аптечних закладів;
• що дасть БПР для пацієнта, наскільки зміниться підхід до належної аптечної практики, як позначиться це на якості і змісті фармацевтичної допомоги та послуги?

Загалом зрозуміло, що БПР створений для удосконалення професійної компетентності, але для багатьох фармацевтів система залишається незрозумілою, непростою, фінансово затратною в умовах браку часу і постійних змін у законодавстві.

Фармацевту важко прочитати, вивчити і використовувати величезний потік нормативно-правової інформації.

Хто працюватиме в аптеці завтра?

Наступним на сьогодні найбільш актуальним і болючим у фармації є кадрове питання, з усіма відповідними висновками і наслідками.

У всіх сегментах фармацевтичної галузі, на всіх щаблях і ланках ми відзначаємо кадровий голод.

Що вплинуло на таку ситуацію і призвело до цього? Тут варто зазначити цілий ланцюг причин: воєнний стан, трудова міграція, освітній бар’єр, зменшення кількості абітурієнтів, зниження мотивації до обрання професії, період навчання, побудова кар’єри, працевлаштування, заробітна плата, соціальний пакет, фармацевтичний бізнес, БПР та багато іншого.

Але, на наш погляд, основною причиною цього є недостатнє або відсутнє своєчасне нормативно-правове забезпечення.

Розв’язання всіх цих питань потребує вжиття заходів на державному рівні, ухвалення нових законодавчих актів. Про це говорять не вперше і всі. На жаль, крім розмов, ситуація на краще не змінюється.

Питання кадрового голоду виникло не сьогодні. Щонайменше 5–7 років ми як практичні фармацевти били на сполох з приводу нестачі фахівців в аптеках, допущення до роботи в аптеках людей, що не мають фармацевтичної освіти (медсестри, косметологи та інші). І коли ситуація з кадрами стала критичною, а престиж фармацевта, його роль і значення в суспільстві знизилися, як завжди, у надзвичайному порядку стали бити на сполох.

Ті органи, від яких залежить розв’язання цих питань, на жаль, не виявляють достатньої ініціативи й активності. Не реагують вони і на звернення фармацевтичної громадськості.

Так, у вересні 2025 р. Громадська організація «Вінницька обласна асоціація фармацевтів «КУМ ДЕО» за участю Національного фармацевтичного університету, Івано-Франківського національного медичного університету, Донецького національного університету організувала і провела міжрегіональний Конгрес фармацевтів з міжнародною участю. На Конгресі обговорювалися, зокрема, й кадрові питання.

За результатами обговорень, учасники Конгресу прийняли резолюцію до державних органів влади — МОЗ, Міністерства освіти і науки України, з аналізом ситуації та пропозиціями щодо її покращення.

На жаль, протягом 5 міс після його завершення ми так і не отримали відповіді.

На думку нашої громадської організації, в МОЗ має бути заступник з фармацевтичною освітою з відповідною командою, функціями, повноваженнями, а головне — він повинен мати професійну мотивацію і нести відповідальність за стан фармації в цілому та її кадри зокрема.

Закон працює лише тоді, коли його виконують

На думку членів нашої громадської організації, найважливішою стороною будь-якого нормативно-правового акта є його виконання, дотримання усіх вимог і положень, досягнення мети, заради якої його приймали.

Аналіз попередніх і нині чинних нормативно-правових актів свідчить про недотримання їх положень, вимог або формальне виконання окремими суб’єктами.

Відсутність вимог чинного законодавства призвело до хаотичного відкриття аптек без чітких критеріїв їх розміщення, зокрема без урахування пішохідної доступності та раціональної кількості аптечних закладів у певній місцевості. Крім того, відзначаються випадки працевлаштування в аптеках осіб, які не мають фармацевтичної освіти.

Виявляються факти, коли в різних закладах, що переймаються курсами підвищення кваліфікації спеціалістів у фармації, по-своєму трактують умови і вимоги проходження таких курсів, не опираючись на відповідні документи.

Формально на сторожі дотримання фармацевтичного законодавства, зокрема Ліцензійних умов, норм щодо контролю за якістю ліків стоїть Держлікслужба. Але якщо є Держлікслужба, то чому виникає стільки порушень?

На жаль, ми не володіємо статистичними даними для аналізу діяльності контролюючих органів — скільки здійс­нено перевірок, які виявлені порушення, скільки порушено кримінальних, адміністративних справ, позбавлено ліцензій, зроблено приписів, виявлено фальсифікованих ліків.

Нещодавно Урядом ухвалено рішення про звільнення очільника Держлікслужби з посади за незадовільне виконання покладених на нього обов’язків.

Очевидно, що уже давно назріло питання про неефективність, невідповідність цього контрольного органу сучасним реаліям і вимогам часу.

Новий орган — нова надія?

Комітет Верховної Ради України з питань здоров’я нації, медичної допомоги та медичного страхування (далі — Комітет), Кабінет Міністрів, МОЗ ініціювали створення єдиного органу державного контролю (ОДК). Нещодавно МОЗ винесено на громадське обговорення відповідний проєкт постанови «Про утворення Українського фармацевтичного агентства». Це крок, прямо передбачений новим Законом України «Про лікарські засоби», напрацьованим у Комітеті.

Українське фармацевтичне агентство (УФА) має стати єдиним органом державного контролю у фармацевтичній сфері. До його повноважень переходять у тому числі функції Держлікслужби, яку ліквідують і приєднають до нового агентства.

Фармацевтичне самоврядування відкладене до кращих часів чи забуте?

Особливо хочеться зупинитися на фармацевтичному самоврядуванні. Протягом щонайменше 5 років поспіль Комітет, Уряд, профільні громадські організації, наукове товариство обговорювали тему впровадження в Україні фармацевтичного самоврядування. Обговорювали декілька запропонованих законопроєктів, проводили круглі столи, конференції, подавали десятки пропозицій і зауважень. На жаль, на сьогодні тема фармацевтичного самоврядування відкладена до кращих часів чи, може, забута?

Звичайно, пошук нових підходів, удосконалення фармацевтичного законодавства, наближення до європейських стандартів є запорукою належної аптечної практики, турботи про життя і здоров’я людей.

Проте найкраще законодавство, сучасна європейська нормативно-правова база не є панацеєю і гарантією їх дотримання і виконання.

Здебільшого це залежить від посадовців, керівників усіх рівнів, фармацевтичної спільноти, її компетенції, професіоналізму, вболівання за професію фармацевта.

Бажаєте завжди бути в курсі останніх новин фармацевтичної галузі?
Тоді підписуйтесь на «Щотижневик АПТЕКА» в соціальних мережах!