Фармакологічний контроль стресу

Чи увесь стрес — це погано?

Щоб правильно оцінити стан людини, яка звертається в аптеку по заспокійливі засоби, передусім важливо розуміти, що стрес сам по собі не завжди є патологічним явищем.

Страх — це частина реакції організму «бийся або біжи», яка допомагає уникати потенційної небезпеки або реагувати на неї. Відчувати страх під час і після травматичної ситуації цілком природно. Більшість людей протягом життя стикаються з травматичними подіями, що загрожують життю, і це неминуче викликає стресові реакції.

Важливо зазначити, що короткий стрес — це нормальна реакція організму, яка допомагає адаптуватися і здебільшого не потребує лікування. Водночас якщо стрес триває довго або постійно повторюється, він виснажує організм і починає шкодити здоров’ю (виникає так зване алостатичне навантаження) [1, 2, 3]. У дослідженнях показано, що хронічний стрес змінює архітектуру головного мозку: підвищений рівень гормонів стресу призводить до зменшення об’єму гіпокампа (центру пам’яті та навченості) і водночас викликає гіперактивність мигдалеподібного тіла (амигдали), що тримає підкіркові структури у стані постійної «помилкової тривоги» [5].

Примітно, що важливе значення мають не сам факт пережитого стресу, а його тривалість, інтенсивність і вплив на повсякденне життя. Якщо після травматичної події симптоми не минають або посилюються, необхідно враховувати можливість розвитку станів, які потребують професійної оцінки.

ГРС та ПТСР — в чому різниця?

Розрізняють гостру реакцію на стрес (ГРС) та посттравматичний стресовий розлад (ПТСР), який розвивається в 6 з кожних 100 постраждалих. Основна відмінність між ГРС і ПТСР — це час, що минув з моменту травматичної події. ГРС діагностується в період від 2 днів до 1 міс після травматичного інциденту, а ПТСР діагностується не раніше, ніж через місяць. До групи підвищеної вразливості належать жінки, діти, підлітки та люди похилого віку [3, 4, 6].

Водночас ГРС та ПТСР відрізняються не лише за часовим проміжком, що минув з моменту травматичної події, а й динамікою розвитку, специфікою симптоматики та принциповим статусом у міжнародних класифікаціях.

ГРС частіше супроводжується транзиторними дисоціа­тивними явищами, станом оглушення, психомоторним збудженням або ступором. Нарешті, у сучасній Міжнародній класифікації хвороб 11-го перегляду (МКХ-11) ГРС розглядається не як психічний розлад, а як нормальна тимчасова реакція організму на надзвичайний стресор, яка здебільшого не потребує ліків, тоді як ПТСР є повноцінним медичним діагнозом, що вимагає професійної психотерапевтичної чи фармакологічної допомоги [6].

Клінічні прояви ПТСР різноманітні, можуть змінюватися з часом і мають хвилеподібний перебіг. Основними симптомами є повторне переживання травми у вигляді кошмарів та нав’язливих спогадів із панічними фізичними реакціями, уникнення будь-яких нагадувань про подію з емоційним заціпенінням, а також постійне перезбудження, що супроводжується безсонням, дратівливістю та надмірною настороженістю. Нерідко виникають невмотивована агресія до близьких, провина вцілілого, зневіра та втрата відчуття майбутнього, причому сам постраждалий може не помічати цих змін, хоча оточуючі бачать, що людину «ніби підмінили». Через страх стигматизації та сором люди часто приховують проблему й намагаються подолати її самостійно, вдаючись до алкоголю чи наркотиків, що лише ускладнює стан. Важливо розуміти, що ПТСР — це медична проблема, яка комплексно уражує людинy на фізичному, психічному, емоційному та духовному рівнях [6].

З огляду на зазначене, важливо розуміти, що за проханням відпустити заспокійливий засіб можуть стояти симптоми, які потребують не лише симптоматичної терапії, а й спеціалізованої медичної допомоги.

Як раціонально допомогти людині після впливу стресу?

За наявності симптомів після пережитої психотравмувальної події вирішальне значення має своєчасне звернення по медичну допомогу. Комплексне лікування, яке поєднує психотерапевтичні методи та, за потреби, медикаментозну підтримку, дозволяє суттєво зменшити страждання, покращити якість життя та забезпечити умови для відновлення. Терапія є ефективною на будь-якому етапі, проте найвищу результативність демонструє за умови раннього початку. Процес одужання потребує часу та спільних зусиль, де важливими чинниками є підтримка з боку оточення й активна участь самого пацієнта та його родини у плануванні та обговоренні лікувальних заходів [6].

Основним методом психотерапії з доведеною ефективністю є травмофокусована когнітивно-поведінкова терапія, тривалість якої визначається лікарем індивідуально [6].

Водночас щоб зрозуміти, коли може бути доцільною саме фармакологічна підтримка, варто коротко розглянути фізіологічні механізми стресової реакції та принципи дії препаратів, які впливають на її прояви.

Реакція організму на стрес запускається двома основними шляхами. Перша система спрацьовує миттєво через викид адреналіну та норадреналіну, що одразу викликає прискорене серцебиття, тремор і підвищене потовиділення. Друга система розганяється повільніше через послідовний ланцюжок сигналів від головного мозку до надниркових залоз, зумовлюючи виділення гормону кортизолу. Роботу обох цих систем регулюють спеціальні речовини-нейромедіатори в головному мозку, як-от гамма-аміномасляна кислота (ГАМК), серотонін і норадреналін. На різні ланки цих механізмів впливають препарати, які застосовують для корекції окремих симптомів стресу та супутніх розладів [7, 8].

Фармакотерапія не є обов’язковим першочерговим лікуванням для дорослих і не має застосовуватися при ГРС та порушеннях адаптації (симптоми менше 4 тиж), окрім випадків, коли тяжкість стану не вдається врегулювати лише за допомогою психотерапії. Зокрема, протокол передбачає застосування антидепресантів у дорослих тоді, коли пацієнт відмовляється від психотерапії чи не може її проходити, недостатньо стабільний для залучення до неї, не отримав від неї задовільних результатів, має значні дисоціативні симптоми або коморбідні депресивні розлади. Фармакологічне втручання призначається за показаннями, зокрема для корекції супутньої депресії чи розладів сну. Препарати вибору — селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну (СІЗЗС) або антидепресанти [6, 9].

Для фармацевтичного консультування важливі практичні положення протоколу [6]: пацієнта слід інформувати про відстрочений початок дії, тривалість курсу, симптоми скасування та потенційні побічні ефекти, а також пояснити, що антидепресанти не викликають звикання й залежності. Водночас питання щодо можливих симптомів відміни та безпечного припинення лікування необхідно обговорювати з лікарем.

Інший підхід передбачено для ситуацій, коли людина самостійно розпізнає симптоми стресу після перевтоми або нервово-емоційного навантаження та звертається в аптеку по допомогу. Саме для таких випадків важливим орієнтиром у роботі є протокол «Симптоматичне лікування стресу», який передбачає відпуск безрецептурних лікарських засобів у разі звернення з приводу симптомів стресу, які пацієнт розпізнав самостійно після нервово-емоційного перевантаження (страх, сильне нервове потрясіння, дефіцит часу, складнощі у взаємовідносинах у сім’ї, на роботі), фізичного навантаження, недотримання режиму праці і відпочинку (порушення режиму сну, незбалансоване харчування, часта зміна часових поясів тощо). Зокрема фармацевту в такій клінічній ситуації варто порадити зменшити, за можливості, вплив стресових факторів. А для зменшення проявів наявних симптомів порадити безрецептурні препарати відповідної дії — седативні, снодійні, анксіолітики, антидепресанти рослинного походження, та надати рекомендації щодо способів подолання стресу, як-от повноцінний відпочинок і нормалізація сну (не менше 8–9 год), оптимізація режиму харчування, достатня фізична активність, забезпечення адекватного психологічного настрою і конт­роль власної поведінки, планування діяльності, відмова від алкоголю та куріння, фізична та психічна релаксація, зміна характеру діяльності. При виникненні стресових станів у дитини важливо підвищувати її самооцінку, частіше хвалити, приділяти більше уваги і любові [10].

Водночас фармацевтичне консультування має чіткі межі. Перш ніж рекомендувати симптоматичний засіб, необхідно оцінити скарги відвідувача й переконатися, що за ними не приховуються ознаки стану, який потребує невідкладної або спеціалізованої медичної допомоги. Негайного звернення до лікаря потребують такі загрозливі прояви, на які скаржиться відвідувач, як біль у грудях, що триває понад 20 хв та віддає в руку, шию чи щелепу, тяжка задишка, порушення серцевого ритму, високий артеріальний тиск або збільшення вираженості будь-якого болю, викликаного стресом. Термінової медичної допомоги також потребують підвищення температури тіла понад 38 °C, сильний головний біль із раптовими неврологічними розладами чи порушенням свідомості, а також тривожний стан натще чи після навантаження, особливо за наявності цукрового діабету. Крім того, приводом для невідкладного огляду є виражені панічні стани, фобії чи депресія, поява крові в калі на тлі стресової діареї та стан вагітності. До цього переліку клінічний протокол додає ознаки, що потребують професійної психологічної допомоги: стійка нездатність рухатися, втрата спогадів, дисоціація, деперсоналізація чи дереалізація, надзвичайне збудження, безпорадність і безнадійність, функціональні порушення, а також саморуйнівні думки або думки про заподіяння шкоди іншим. За наявності небезпеки для себе чи оточення необхідне термінове направлення в заклад, що надає спеціалізовану допомогу [6, 10].

Отже, завдання фармацевта під час звернення зі скаргами на стрес — не лише допомогти полегшити симптоми, а й вчасно розпізнати ситуації, при яких безрецептурної підтримки недостатньо. Поєднання уважного консультування, рекомендацій щодо способу життя та своєчасного направлення до лікаря може допомогти підтримати обґрунтовану фармдопомогу в умовах аптеки.

Поширені запитання

• Чим відрізняються ГРС і ПТСР? — ГРС є тимчасовою реакцією на надзвичайну подію, тоді як ПТСР — психічний розлад, який діагностують не раніше ніж через місяць після травматичної події та який потребує професійної допомоги.
• Коли стрес потребує медикаментозного лікування? — Фармакотерапію призначають за відповідними показаннями з урахуванням симптомів, їхньої тривалості та тяжкості стану. Не кожна стресова реакція потребує застосування лікарських засобів.
• Які рекомендації може надати фармацевт у разі стресу? — Залежно від ситуації фармацевт може рекомендувати передбачені протоколом безрецептурні засоби, повноцінний відпочинок, нормалізацію сну, збалансоване харчування, фізичну активність і способи релаксації.
• Які симптоми після стресу потребують невідкладної допомоги? — До небезпечних ознак належать біль у грудях, тяжка задишка, порушення свідомості, раптові неврологічні симптоми та думки про самогубство чи заподіяння шкоди іншим. У таких випадках необхідно терміново звернутися по медичну допомогу.
• Чи можна самостійно приймати антидепресанти для подолання стресу? — Антидепресанти застосовують за медичними показаннями, а вибір препарату, тривалість лікування та припинення прийому слід узгоджувати з лікарем.

Коротко: головне

• Короткочасний стрес є нормальною реакцією організму, але тривалий стрес може негативно впливати на здоров’я.
• ГРС і ПТСР відрізняються за перебігом, симптоматикою та підходами до допомоги.
• Основним методом психотерапії з доведеною ефективністю при ПТСР є травмофокусована когнітивно-поведінкова терапія.
• Фармакотерапію застосовують за показаннями; антидепресанти потребують призначення та супроводу лікаря.
• Завдання фармацевта — надати обґрунтовані рекомендації, врахувати межі безрецептурної допомоги й своєчасно направити відвідувача до лікаря за наявності тривожних симптомів.

Список використаних джерел

• 1. Tan SY, Yip A. Hans Selye (1907–1982): Founder of the stress theory. Singapore Med J. 2018 Apr; 59(4): 170–171. doi: 10.11622/smedj.2018043. PMID: 29748693; PMCID: PMC5915631.
• 2. McEwen BS. Protective and damaging effects of stress mediators: central role of the brain. Dialogues Clin Neurosci. 2006; 8(4): 367–81. doi: 10.31887/DCNS.2006.8.4/bmcewen. PMID: 17290796; PMCID: PMC3181832.
• 3. National Institute of Mental Health. Post-Traumatic Stress Disorder [Internet]. Bethesda (MD): National Institutes of Health; [revised 2023; cited 2026 Oct 18]. Available from: www.nimh.nih.gov/health/publications/post-traumatic-stress-disorder-ptsd?page=1.
• 4. Kim EJ, Kim JJ. Neurocognitive effects of stress: a metaparadigm perspective. Mol Psychiatry [Internet]. 2023 [cited 2026 Oct 18]; 28(7): 2750–2763. Available from: doi.org/10.1038/s41380-023-01986-4 DOI: 10.1038/s41380-023-01986-4.
• 5. World Health Organization. Regional Office for the Eastern Mediterranean. Acute stress disorder [Internet]. Cairo: World Health Organization. Regional Office for the Eastern Mediterranean; 2023 [cited 2026 Oct 18]. 4 p. Document WHO-EM/MNH/237/E. Available from: applications.emro.who.int/docs/WHOEMMNH237E-eng.pdf.
• 6. Державний експертний центр МОЗ Ураїни. Уніфікований клінічний протокол первинної, вторинної (спеціалізованої) та третинної (високоспеціалізованої) медичної допомоги: Посттравматичний стресовий розлад. Додаток до наказу Міністерства охорони здоров’я України від 19.07.2024 р. № 1265 [Інтернет]. Київ: ДЕЦ МОЗ України; 2024 [цитовано 2026 Жовт 18]. 29 с. Доступно: www.dec.gov.ua/files/5TAlQlGqnu/1265_19072024_ykpmd_ptsr_dod.pdf.
• 7. Goldstein DS, Kopin IJ. Adrenomedullary, adrenocortical, and sympathoneural responses to stressors: a meta-analysis. Endocr Regul. 2008 Sep; 42(4): 111–9. PMID: 18999898; PMCID: PMC5522726.
• 8. Herman JP, McKlveen JM, Ghosal S, Kopp B, Wulsin A, Makinson R, et al. Regulation of the Hypothalamic-Pituitary-Adrenocortical Stress Response. Compr Physiol. 2016 Mar 15; 6(2): 603–21. doi: 10.1002/cphy.c150015. PMID: 27065163; PMCID: PMC4867107.
• 9. Державний експертний центр МОЗ України. Посттравматичний стресовий розлад: клінічна настанова, заснована на доказах [Інтернет]. Київ: ДЕЦ МОЗ України; 2024 [цитовано 2026 Жовт 18]. Доступно: www.dec.gov.ua/files/xDq7dFkWC3/kn_2024_ptsr.pdf.
• 10. Міністерство охорони здоров’я України. Про затвердження протоколів фармацевта: Наказ МОЗ України від 05.01.2022 р. № 7 [Інтернет]. Законодавство України. 2022 [цитовано 2026 Жовт 18]. Доступно: zakon.rada.gov.ua/rada/show/v0007282-22#Text.

Бажаєте завжди бути в курсі останніх новин фармацевтичної галузі?
Тоді підписуйтесь на «Щотижневик АПТЕКА» в соціальних мережах!