Антигістамінні препарати: проблема вибору

Проблема алергічних захворювань з кожним роком привертає все більшу увагу лікарів. Така зацікавленість зумовлена невпинним збільшенням кількості хворих на алергію. За оцінками вітчизняних спеціалістів, в Україні приблизно 10 млн осіб з цими захворюваннями (Пухлик Б., 2000).

Фармакотерапія алергії на сучасному етапі включає застосування антигістамінних засобів, стабілізаторів мембран тучних клітин (препарати кислоти кромогліцієвої і недокромілу), глюкокортикостероїдів та симптоматичних засобів.

Важлива роль, яку відіграє гістамін у патогенезі більшості симптомів алергії, зумовлює провідне місце антигістамінних засобів у лікуванні алергічних захворювань.

Вперше антигістамінні засоби з’явилися в 40-х роках ХХ століття. Сьогодні на українському фармацевтичному ринку вони представлені досить широко, найбільш відомим з них є препарат Супрастин. Блокатори Н1-рецепторів І покоління мають деякі властивості, які суттєво обмежують їх застосування. Найбільш відома з них — дія на центральну нервову систему (ЦНС). Найчастіше вона проявляється седативним ефектом. Це зумовлено здатністю препаратів проникати крізь гематоенцефалічний бар’єр і блокувати Н1-рецептори ЦНС. Седативна дія притаманна тією чи іншою мірою усім антигістамінним препаратам І покоління і нерідко може стати причиною їх відміни. Іншими небажаними наслідками дії Н1-блокаторів на ЦНС є запаморочення, порушення координації рухів, відчуття млявості, зниження спроможності до навчання і концентрації уваги, сприймання нових знань. Пригнічувальна дія на ЦНС посилюється при одночасному вживанні алкоголю. Таким чином, вплив на ЦНС суттєво обмежує застосування антигістамінних засобів І покоління, особливо у пацієнтів, робота яких вимагає високої концентрації уваги, швидкого прийняття рішень, та у студентів і школярів.

Низька селективність антигістамінних препаратів І покоління, їх вплив на інші типи рецепторів, у першу чергу холінергічні, що проявляється підвищеною сухістю слизових оболонок порожнини рота, носа, порушенням зору, розладами сечовипускання, а також неповне зв’язування з Н1-рецепторами, короткочасність клінічної дії, можливість розвитку тахіфілаксії у разі тривалого їх використання створюють певні труднощі при застосуванні препаратів цієї групи. Так, розвиток тахіфілаксії свідчить про необхідність їх заміни кожні 7–10 днів. Небажані ефекти з боку травного тракту можуть проявлятися нудотою, блюванням, діареєю, зниженням або підвищенням апетиту тощо. Можливе збільшення маси тіла у разі призначення хворим традиційних антигістамінних засобів. Слід також враховувати можливість розвитку шлуночкової тахікардії у деяких хворих під час застосування цих препаратів.

З обережністю антигістамінні засоби І покоління слід призначати хворим на глаукому, доброякісну гіперплазію передміхурової залози, при тяжких ураженнях печінки.

Недоліком препаратів цієї групи є необхідність їх прийому кілька разів на добу.

В 70-х роках були розроблені нові високоселективні антагоністи Н1-рецепторів. Завдяки високій селективності по відношенню до Н1-рецепторів і незначному проникненню крізь гематоенцефалічний бар’єр вони позбавлені більшості недоліків, характерних для антигістамінних препаратів І покоління.

Останнім часом одержані нові дані про механізм дії сучасних антигістамінних засобів. Доведено, що він грунтується не лише на добре відомому ефекті блокади Н1-рецепторів, а є комплексним, включаючи вплив на різні механізми розвитку алергічного запалення. У високих концентраціях антигістамінні препарати ІІ покоління здатні блокувати вивільнення медіаторів запалення базофільними гранулоцитами і тучними клітинами; зменшують експресію молекул адгезії (ІСАМ-1) на епітеліальних клітинах, впливають на цитокіни, що беруть участь у розвитку алергічного запалення.

Препарати ІІ покоління відрізняються між собою за фармакокінетикою, вираженістю седативного ефекту, що визначає особливості їх призначення хворим. Крім високої ефективності і безпеки, суттєвою перевагою цих препаратів є зручність застосування — більшість з них призначають 1 раз на добу, тривалість їх дії становить 24 год.

 

Переваги антигістамінних засобів ІІ покоління перед традиційними блокаторами Н1-рецепторів:

  • висока селективність та спорідненість до Н1-рецепторів

  • відсутність антагоністичної дії по відношенню до інших типів рецепторів

  • низький ступінь проникнення крізь гематоенцефалічний бар’єр

  • швидкий початок дії

  • тривала дія (до 24 год)

  • відсутність розвитку тахіфілаксії

  • зручність застосування.

Проте існують і обмеження при призначенні деяких антигістамінних препаратів нової генерації. Здебільшого це стосується терфенадину і астемізолу. Серйозним недоліком останніх є ризик розвитку ускладнень з боку серцево-судинної системи — тяжких шлуночкових аритмій у деяких пацієнтів, звичайно у разі передозування. Оскільки метаболізм зазначених препаратів відбувається в печінці, необхідно пам’ятати, що у випадку їх призначення одночасно з лікарськими засобами, що метаболізуються тими ж ферментними системами (деякі антибіотики групи макролідів — еритроміцин, кларитроміцин; протигрибкові засоби — кетоконазол, ітраконазол; блокатор Н2-рецепторів циметидин тощо), підвищуються концентрація неметаболізованої сполуки і ризик розвитку кардіотоксичного ефекту. Щоб запобігти можливим побічним ефектам терфенадину і астемізолу, слід суворо дотримуватись режиму їх дозування, не перевищувати рекомендовану добову дозу, не призначати одночасно кетоконазол, ітраконазол, еритроміцин і ряд інших препаратів. Не слід застосовувати терфенадин і астемізол у хворих з ознаками гіпокаліємії, подовженням інтервалу Q—Т на ЕКГ і ризиком розвитку шлуночкової аритмії, а також у пацієнтів з ураженням печінки. Недотримання цих правил може призвести до виникнення тяжких побічних ефектів з боку серцево-судинної системи. У разі застосування таких антигістамінних засобів ІІ покоління, як лоратадин, цетиризин та акривастин, ризик виникнення шлуночкових порушень ритму серця мінімальний.

В Україні з трьох перелічених засобів випускаються препарати, активною діючою речовиною яких є лоратадин. Отже, в арсеналі українських лікарів є сучасні, ефективні та безпечні протиалергічні препарати вітчизняного виробництва.

 

Публікація підготовлена за матеріалами, наданими ВАТ «Київмедпрепарат»

Шампунь с кетоконазолом в борьбе против перхоти

Коментарі

Коментарі до цього матеріалу відсутні. Прокоментуйте першим

Добавить свой

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*

Останні новини та статті