Законопроект «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо безпечності харчових продуктів»

ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА

до проекту Закону України

«Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо безпечності харчових продуктів»

1. Обґрунтування необхідності прийняття акта

Проект Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо безпечності харчових продуктів» (далі – проект Закону України) розроблений з метою виконання пункту 9.21 Національного плану дій на 2011 рік щодо впровадження Програми економічних реформ на 2010 – 2014 роки «Заможне суспільство, конкурентоспроможна економіка, ефективна держава», затвердженого Указом Президента України від 27 квітня 2011 року № 504.

2. Мета і шляхи її досягнення

Метою розробки проекту Закону України є  нормативно-правове забезпечення перерозподілу повноважень між органами виконавчої влади (Міністерством аграрної політики та продовольства і Міністерством охорони здоров’я, Державною санітарно-епідеміологічною службою і Державною ветеринарною та фітосанітарною службою) щодо формування політики та здійснення державного нагляду у сфері безпечності та якості харчових продуктів, а також приведення законодавчих актів України у відповідність до Конституції України, в частині перерозподілу повноважень між Президентом України та Кабінетом Міністрів України у зв’язку з проведенням адміністративної реформи, та законів України «Про Кабінет Міністрів України», «Про внесення змін до Закону України «Про Кабінет Міністрів України», «Про центральні органи виконавчої влади». 

З цією метою проектом Закону України пропонується внесення змін до 12 законодавчих актів України, зокрема: Кримінально-процесуального кодексу України, Кодексу України про адміністративні правопорушення, Кримінального кодексу України, Господарського кодексу України, законів України «Про безпечність та якість харчових продуктів», «Про дитяче харчування», «Про захист прав споживачів», «Про вилучення з обігу, переробку, утилізацію, знищення або подальше використання неякісної та небезпечної продукції», «Про ветеринарну медицину».

Запропоновані зміни уточняють та деталізують поняття «безпечний» і «небезпечний продукт», визначають критерії, що використовуються для їх оцінки, уточнюють обов’язки щодо запровадження системи НАССР, щодо простежуваності та ведення записів тощо. Також пропонується відмовитись від використання декларації виробника як застарілого елемента системи контролю. До того ж у зв’язку з проведенням адміністративної реформи, започаткованої Президентом України, пропонується змінити положення, які визначають функції, завдання та компетенцію органів виконавчої влади у сфері контролю за безпечністю харчових продуктів.

Окрема увага у проекті Закону України приділяється захисту прав споживачів. Так, пропонується уточнити і посилити відповідальність виробника за порушення його обов’язків, визначених у законодавстві про безпечність харчових продуктів. У зв’язку із цим пропонується доповнити Кримінальний кодекс України та Кодекс про адміністративні правопорушення новими положеннями.

3. Правові аспекти

Нормативно-правовими актами у даній сфері правового регулювання є Конституція України, Кодекс України про адміністративні правопорушення, Кримінальний кодекс України, Господарський кодекс України, закони України «Про безпечність та якість харчових продуктів», «Про дитяче харчування», «Про захист прав споживачів», «Про вилучення з обігу, переробку, утилізацію, знищення або подальше використання неякісної та небезпечної продукції», «Про ветеринарну медицину», «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» та інші.

4. Фінансово-економічне обґрунтування

Реалізація проекту Закону України не потребує додаткових фінансових витрат з Державного бюджету України.

5. Регіональний аспект

Проект Закону України не стосується питань розвитку адміністративно-територіальних одиниць.

6. Запобігання корупції

У проекті Закону України відсутні правила і процедури, які можуть містити ризики вчинення корупційних правопорушень.

7. Громадське обговорення

Проект Закону України не потребує проведення консультацій з громадськістю.

8. Позиція соціальних партнерів

Проект Закону України не стосується соціально-трудової сфери.

9. Прогноз результатів

Прийняття Закону України дозволить зосередити повноваження щодо контролю за безпекою харчових продуктів в одному органі виконавчої влади (Державній ветеринарній та фітосанітарній службі України), а також привести законодавчі акти України у відповідність до Конституції України, в частині перерозподілу повноважень між Президентом України та Кабінетом Міністрів України у зв’язку з проведенням адміністративної реформи, та законів України «Про Кабінет Міністрів України», «Про внесення змін до Закону України «Про Кабінет Міністрів України», «Про центральні органи виконавчої влади».

« _____» __________ 2011 р.

Проект

ЗАКОН УКРАЇНИ

«Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо безпечності харчових продуктів»

Верховна Рада України постановляє:

І. Внести зміни до таких законодавчих актів України:

1. Частину другу статті 112 Кримінально-процесуального кодексу України  після цифр «325» доповнити цифрами «325¹»;

2. У Кодексі України про адміністративні правопорушення:

1) статтю 38 після абзацу третього доповнити абзацом наступного змісту:

«Адміністративне стягнення за вчинення правопорушення у сфері безпечності харчових продуктів (частини 1, 3, 4 та 6 статті 166¹⁵) може бути накладено протягом одного року з дня виявлення, але не пізніше трьох років з дня його вчинення.».

Абзац третій статті 38, відповідно, вважати абзацом четвертим.

2) абзац перший статті 42 після слова «норм» доповнити словами «(крім порушень у сфері безпечності харчових продуктів)»;

3) статті 42¹, 42³ виключити;

4) у статті 42² :

назву статті викласти в такій редакції:

«Стаття 42². Заготівля, переробка або збут радіоактивно забрудненої продукції (крім харчових продуктів»;

в абзаці першому статті 42² слова «продуктів харчування чи іншої продукції» замінити словами «продукції (крім харчових продуктів)»

5) у назві та частині першій статті 96, у назві та частині першій статті 152 слова «державний стандарт» у всіх відмінках замінити словами «національний стандарт» у відповідному відмінку;

6) у статті 107:

абзац перший після слова «законодавства» доповнити словами «(крім порушень у сфері безпечності харчових продуктів)»;

абзац другий викласти у такій редакції:

«тягне за собою накладення штрафу на громадян від семи до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на громадян – суб’єктів підприємницької діяльності та посадових осіб – від п’ятнадцяти до двадцяти п’яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.»;

7) доповнити статтями 166¹⁴, 166¹⁵  та приміткою такого змісту:

«Стаття 166¹⁴. Порушення вимог щодо отримання документів дозвільного характеру, обов’язкового повідомлення або реєстрації у сфері безпечності харчових продуктів

1. Використання потужностей (об’єктів) з виробництва харчових продуктів без відповідного повідомлення компетентного органу якщо обов’язковість такого повідомлення встановлена законом, –

тягне за собою накладення штрафу на громадян – у розмірі від дев’яноста до ста тридцяти п’яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб – у розмірі від ста п’яти до ста шістдесяти п’яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

2. Використання незареєстрованих допоміжних матеріалів для переробки харчових продуктів, предметів та матеріалів, що контактують з харчовими продуктами, якщо обов’язковість такої реєстрації встановлена законом, –

тягне за собою накладення штрафу на громадян – у розмірі від тридцяти до шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб – у розмірі від шістдесяти до дев’яноста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

3. Виробництво, зберігання харчових продуктів без отримання експлуатаційного дозволу, якщо обов’язковість його отримання встановлена законом, –

тягнуть за собою накладення штрафу на громадян – у розмірі від ста тридцяти п’яти до ста вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб – у розмірі від двохсот десяти до двохсот сімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

4. Введення в обіг незареєстрованих новітніх харчових продуктів, продуктів для спеціального дієтичного споживання, функціональних харчових продуктів, дієтичних добавок, харчових добавок, ароматизаторів та/або технологій, що раніше не використовувалися в Україні, –

тягне за собою накладення штрафу на громадян – у розмірі від сорока п’яти до сімдесяти п’яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб – у розмірі від дев’яноста до ста тридцяти п’яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Примітка. Під введенням в обіг у статтях 166¹⁴, 166¹⁵ цього Кодексу слід розуміти  перше будь-яке платне або безоплатне постачання харчового продукту для його розповсюдження, споживання та/або використання на ринку України під час здійснення господарської діяльності.

Під обігом у статтях 166¹⁴, 166¹⁵ цього Кодексу слід розуміти введення в обіг та/або утримання харчових продуктів для цілей продажу, включаючи пропонування до продажу та/або до іншої форми передачі,  продаж, розповсюдження та будь-яку іншу форму передачі не залежно від здійснення їх на платній чи безоплатній основі.

Стаття 166¹⁵. Порушення вимог щодо безпечності харчових продуктів

1. Введення в обіг неправильно маркованих харчових продуктів, –

тягне за собою накладення штрафу на громадян від двадцяти трьох до тридцяти восьми неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб – від тридцяти восьми до п’ятдесяти трьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

2. Порушення вимог щодо забезпечення простежуваності, – тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб – від тридцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

3. Введення в обіг та/або харчового продукту, строк придатності якого закінчився, –

тягне за собою накладення штрафу на громадян від тридцяти до сорока п’яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією таких харчових продуктів, на посадових осіб – від шістдесяти до дев’яноста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією таких харчових продуктів.

4. Введення в обіг та/або обіг непридатного харчового продукту, крім зазначених у частині третій цієї статті, –

тягне за собою накладення штрафу на громадян від сорока до п’ятдесяти п’яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією таких харчових продуктів, на посадових осіб – від шістдесяти до дев’яноста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

5. Порушення вимог нормативно-правових актів щодо гігієни харчових продуктів, у тому числі допущення до процесу виробництва та/або обігу харчових продуктів осіб, які мають протипоказання до роботи з харчовими продуктами і присутність яких на робочому місці може спричинити виробництво та/або обіг небезпечних харчових продуктів,–

тягне за собою накладення штрафу на громадян від сорока п’яти до шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією таких харчових продуктів, на посадових осіб – від шістдесяти до сімдесяти п’яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією таких харчових продуктів.

6. Введення в обіг або обіг харчових продуктів, що є шкідливими для здоров’я людини,–

тягне за собою накладення штрафу на громадян від шістдесяти до сімдесяти п’яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією таких харчових продуктів, на посадових осіб – від сімдесяти п’яти до дев’яноста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією таких харчових продуктів.

7. Невиконання обов’язку щодо впровадження на потужностях(об’єктах) постійно діючих процедур, заснованих на принципах НАССР, –

тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб – від шістдесяти до дев’яноста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

8. Невиконання обов’язку щодо відкликання або вилучення з обігу харчових продуктів, які є небезпечними, –

тягнуть за собою накладення штрафу на громадян від ста тридцяти п’яти до ста шістдесяти п’яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією таких харчових продуктів, на посадових осіб – від двохсот десяти до двохсот сімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією таких харчових продуктів.

9. Порушення параметрів безпечності стосовно окремих інгредієнтів харчового продукту, –

тягне за собою накладення штрафу на громадян від двадцяти п’яти до тридцяти п’яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб – від сорока до п’ятдесяти п’яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.»;

8) абзац перший статті 169 після слова «продукції» доповнити словами «(крім харчових продуктів)»;

9) статтю 170 виключити.

10) у абзаці першому статті 170¹ слова «Введення виробником чи постачальником в обіг продукції (у тому числі імпортної)» замінити словами та знаками «Введення в обіг продукції (крім харчових продуктів)»;

11) статтю 188²² викласти у такій редакції:

«Стаття 188²². Невиконання законних вимог посадових осіб органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері безпечності харчових продуктів

Невиконання законних вимог (рішень) посадових осіб органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері безпечності харчових продуктів щодо усунення порушень законодавства про безпечність та якість харчових продуктів та/або щодо знищення небезпечних для споживання людиною чи для іншого використання харчових продуктів, харчових добавок, ароматизаторів, дієтичних добавок та допоміжних матеріалів для переробки харчових продуктів, а так само приховування (ненадання), відмова у наданні, перекручення та/або надання неправдивої інформації за запитами вказаних осіб, відмова у їх допуску до здійснення державного нагляду (контролю), з підстав не передбачених законом, –

тягнуть за собою накладення штрафу на громадян – від п’ятнадцяти до двадцяти п’яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб – від двадцяти п’яти до тридцяти п’яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.».;

12) доповнити статтею 207¹ такого змісту:

«Стаття 207¹. Порушення законодавства щодо державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності

1. Порушення встановленого порядку здійснення заходів державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, а саме:

• порушення встановлених законом строків здійснення заходів державного нагляду (контролю);
• порушення встановлених законодавством періодичності здійснення планових заходів державного нагляду (контролю);
• проведення заходів державного нагляду (контролю) за відсутності підстав, встановлених законом;
• проведення планових заходів державного нагляду (контролю) без завчасного письмового повідомлення або із порушенням строків такого повідомлення, якщо необхідність та строк такого попередження встановлені законом;
• проведення позапланових заходів державного нагляду (контролю) без отримання погодження відповідного центрального органу виконавчої влади, якщо його отримання є обов’язковим відповідно до закону;
• здійснення заходів державного нагляду (контролю) без застосування актів перевірки у вигляді переліків питань, якщо їх застосування є обов’язковим відповідно до закону;
• порушення встановленого законодавством порядку відбору зразків продукції або порядку відшкодування витрат, пов’язаних з таким відбором;
• перевірка дотримання вимог законодавства, нагляд (контроль) за дотриманням якого не відноситься до компетенції органу державного нагляду (контролю), що встановлена законом;
• вимагання надання документів, інформації, зразків продукції, що не стосуються предмету заходу державного нагляду (контролю);
• ненадання або надання з порушенням встановленого законом строку акту перевірки, складеного за результатами заходу державного нагляду (контролю),
• тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб органу державного нагляду (контролю) від п’ятдесяти до сімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

2.Ті самі діяння вчиненні особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за одне з порушень, передбачених частиною першою цієї статті, –

тягнуть за собою накладення штрафу від сімдесяти до ста двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.»;

13) у статті 221:

цифри «42¹ – 42³» замінити цифрою «42²»;

після цифр «106²»  доповнити цифрами «107»;

після цифр «166¹²» доповнити цифрами «166¹⁴, 166¹⁵»;

після цифр «206¹» доповнити цифрами «207¹»;

14) у статті 236 цифри «170» виключити;

15) статтю 238 виключити;

16) у статті 244⁴ слова та цифри  «стаття 170 – стосовно правопорушень під час транспортування, зберігання і використання продукції, призначеної для реалізації громадянам-споживачам (крім правопорушень щодо лікарських засобів та порушень санітарно-гігієнічних і санітарно-протиепідемічних правил і норм)» виключити;

17) у статті 244⁷ слова та цифри «170 – за винятком правопорушень під час транспортування, зберігання і використання продукції, призначеної для реалізації громадянам-споживачам, і правопорушень щодо лікарських засобів та порушень санітарно-гігієнічних і санітарно-протиепідемічних правил і норм;» виключити;

18) у статті 244⁸ цифру «170» замінити на цифру «169»;

19) у статті 255:

у пункті першому:

в абзаці четвертому цифру «170» замінити на цифру «169»;

в абзаці чотирнадцятому слово та цифри «(статті 42¹ – 42³, 188²²)» замінити словом та цифрами “(стаття 42²)»;

абзац п’ятнадцятий викласти у такій редакції:

«орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері безпечності харчових продуктів, підрозділи ветеринарної міліції з проведення карантинних ветеринарних заходів Міністерства внутрішніх справ України (статті 107, 166¹⁴, 166¹⁵, 188²²);»;

пункт 11 після цифр «188³⁵» доповнити цифрами «207¹»;

20) у частині першій статті 258 слова та цифри «статтею 107 (у випадках вчинення правопорушень, перелічених в частині третій статті 238)» виключити.

3. У Кримінальному кодексі України:

1) абзац перший статті 227 після слів «небезпечної продукції» доповнити словами та знаками «(крім харчових продуктів)»;

2) доповнити статтею 325¹ такого змісту:

«Стаття 325¹. Введення в обіг та/або обіг небезпечних харчових продуктів

1. Введення в обіг та/або обіг небезпечних харчових продуктів, якщо це заподіяло легке тілесне ушкодження потерпілому, –

карається штрафом від двохсот двадцяти п’яти до трьохсот сімдесяти п’яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадськими роботами на строк від ста п’ятдесяти до двохсот сорока годин або виправними роботами на строк до одного року.

2. Діяння, передбачені частиною першою цієї статті, якщо ними заподіяно середньої тяжкості чи тяжке тілесне ушкодження потерпілому, –

караються виправними роботами на строк до двох років або обмеженням волі на строк від двох до п’яти років, або позбавленням волі на той самий строк.

3. Діяння передбачені частиною першою цієї статті, якщо вони спричинили смерть потерпілого, –

караються позбавленням волі на строк від п’яти до десяти років.»;

3) статтю 327 викласти у такій редакції:

«Стаття 327. Введення в обіг та/або обіг радіоактивно забруднених харчових продуктів чи іншої продукції

1. Введення в обіг та/або обіг радіоактивно забруднених понад допустимі рівні харчових продуктів чи іншої продукції, якщо це заподіяло легке тілесне ушкодження потерпілому, –

караються штрафом від трьохсот до семисот п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадськими роботами на строк від двохсот до двохсот сорока годин або виправними роботами на строк до двох років.

2. Діяння, передбачені частиною першою цієї статті, якщо ними заподіяно середньої тяжкості чи тяжке тілесне ушкодження потерпілому, –

караються виправними роботами на строк від одного до двох років або обмеженням волі на строк від трьох до п’яти років, або позбавленням волі на строк від трьох до семи років.

3. Діяння, передбачені частиною першою цієї статті, якщо вони спричинили смерть потерпілого, –

караються позбавленням волі на строк від семи до десяти років.».

Примітка: Під введенням в обіг у статтях 325¹ та 327 цього Кодексу слід розуміти  перше будь-яке платне або безоплатне постачання харчового продукту для його розповсюдження, споживання та/або використання на ринку України під час здійснення господарської діяльності.

Під обігом у статтях 325¹ та 327 цього Кодексу слід розуміти введення в обіг та/або утримання харчових продуктів для цілей продажу, включаючи пропонування до продажу та/або до іншої форми передачі,  продаж, розповсюдження та будь-яку іншу форму передачі не залежно від здійснення їх на платній чи безоплатній основі.

4. У Господарському кодексі України:

1) у статті 246:

частину третю викласти у такій редакції:

«3. Підстави і порядок обмеження та зупинення діяльності суб’єктів господарювання, а також повноваження уповноважених органів приймати відповідні рішення встановлюються законом.»;

частину четверту виключити;

2) у тексті кодексу слова «державний стандарт» у всіх відмінках замінити словами «національний стандарт» у відповідному відмінку.

5. У Законі України «Про безпечність та якість харчових продуктів»:

1) преамбулу Закону викласти у такій редакції:

«Цей Закон  регулює  відносини  між органами виконавчої влади, операторами ринку харчових продуктів та споживачами харчових продуктів і визначає правовий порядок забезпечення безпечності та якості харчових продуктів, що виробляються, водяться в обіг,  знаходяться в обігу, ввозяться (пересилаються) на митну територію України та/або вивозяться (пересилаються) з неї.»;

2) статтю 1 викласти у такій редакції:

«Стаття 1. Терміни та їх визначення

У цьому Законі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні:

агропродовольчий ринок – суб`єкт підприємницької діяльності, що надає послуги зі створення належних умов для продажу сільськогосподарської продукції, в тому числі харчових продуктів, на спеціально оснащених та відведених місцях, відповідно до вимог цього Закону;

акредитована лабораторія – лабораторія будь-якої форми власності, що акредитована Національною агенцією з акредитації України та/або іноземним органом з акредитації, який є повним членом ILAC – Міжнародної організації зі співробітництва в галузі акредитації лабораторій, відповідно до стандарту ISO/IEC 17025, або ДСТУ ISO 17025, або інших стандартів, що їх замінюють;

аналіз ризику – процес, що складається з трьох взаємопов’язаних компонентів: оцінка ризику, управління ризиком та повідомлення про ризик;

арбітражне дослідження – лабораторні дослідження, що проводяться на вимогу особи, яка оскаржує результати попереднього лабораторного дослідження;

ароматизатори – продукти, за виключенням тих, що мають виключно солодкий, кислий чи солений смак, які не вживаються окремо та додаються до харчових продуктів з метою надання їм аромату та/або смаку, або модифікації аромату та/або смаку, і можуть містити харчові продукти та/або ароматизатори, та/або харчові добавки. Термін «ароматизатори» включає одну або сукупність декількох таких категорій: ароматичні речовини, ароматичні препарати, термічно оброблені ароматизатори, ароматизатори коптильні, попередники аромату, а також інші ароматизатори та їх суміші, що не підпадають під зазначені категорії;

ароматичний препарат (ароматизувальний екстракт) – інший ніж ароматична речовина ароматизатор отриманий із:

– з матеріалів рослинного та/або тваринного та/або мікробіологічного походження шляхом здійснення одного або декількох таких процесів – відповідний фізичний процес, ензиматичний процес, мікробіологічний процес, до їх оброблення або після оброблення шляхом застосування одного або декількох традиційних способів приготування харчових продуктів, що визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров’я,

та/або

– з сировини тваринного чи рослинного походження, з якої не виробляють харчові продукти, із застосуванням одного або декількох таких процесів – відповідний фізичний процес, ензиматичний процес, мікробіологічний процес до її оброблення або після оброблення шляхом застосування одного або декількох традиційних способів приготування харчових продуктів, що визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров’я;

ароматична речовина – речовина із визначеною структурною формулою молекули; ароматичні речовини підрозділяються на натуральні та штучні;

безпечний харчовий продукт – харчовий продукт, який не створює шкідливого впливу на здоров’я людини та є придатним для споживання;

введення в обіг – перше будь-яке платне або безоплатне постачання харчового продукту для його розповсюдження, споживання та/або використання на ринку України під час здійснення господарської діяльності;

ветеринарні документи – міжнародний ветеринарний (санітарний) сертифікат, ветеринарне свідоцтво, ветеринарна картка та довідки, ветеринарно-санітарний паспорт;

вилучення (харчового продукту) – заходи, спрямовані на запобігання розповсюдженню, демонстрації чи пропозиції небезпечного продукту споживачам;

виробництво – господарська діяльність, пов’язана з виробленням об’єктів санітарних заходів, включаючи всі стадії технологічного процесу, у тому числі первинне виробництво, виготовлення, підготовку, змішування та пов’язані з цим процедури, обробку, наповнення, пакування, переробку, відновлення та інші зміни стану об’єкта;

відкликання (харчового продукту) – будь-які заходи, спрямовані на повернення небезпечного продукту, який вже було продано або передано в будь-який інший спосіб споживачу, або який є доступним споживачу;

відповідні міжнародні організації – Всесвітня організація охорони здоров’я (ВООЗ), Комісія з Кодексу Аліментаріус, Всесвітня організація охорони здоров’я тварин (МЕБ) та інші міжнародні організації, якими розробляються рекомендації, інструкції, стандарти, інші документи, що стосуються захисту здоров’я та життя людей від ризиків, пов’язаних із вживанням харчових продуктів, а також інших окремих показників якості харчових продуктів;

вода морська – природна, штучно добута або очищена морська вода або опріснена методом зворотного осмосу, яка не містить забруднюючих речовин в кількостях, здатних прямо або опосередковано вплинути на придатність харчових продуктів;

вода питна – харчовий продукт, придатний для споживання людиною;

вода чиста – морська вода або інша свіжа вода такої ж якості;

гігієна харчових продуктів (гігієна) – заходи та умови, необхідні для контролю небезпечних факторів і забезпечення придатності харчових продуктів для споживання людиною, враховуючи їх використання згідно призначення;

дата “Вжити до” (кінцевий термін споживання) – термін, після закінчення якого, за будь-яких встановлених умов зберігання, харчовий продукт, вірогідно, не буде мати показників якості, зазвичай очікуваних споживачами, та вважається не придатним для реалізації;

державний інспектор – посадова особа компетентного органу, уповноважена здійснювати державний контроль;

державний контроль – діяльність, що здійснюється з метою перевірки виконання вимог законодавства про безпечність та якість харчових продуктів, а також здоров’я і благополуччя тварин, з яких виготовляються харчові продукти тваринного походження До видів державного контролю, зокрема, належать: нагляд, інспектування, аудит, моніторинг, відбір зразків та їх випробування;

державний моніторинг залишків ветеринарних препаратів, забруднювачів у неперероблених харчових продуктах тваринного походження та кормах – виконання програм, передбачених законами України, міжнародними угодами, Санітарним кодексом наземних тварин (МЕБ);

дієтична добавка – харчовий продукт, що споживається у невеликих визначених кількостях додатково до звичайного харчового раціону, який є концентрованим джерелом поживних речовин, в тому числі, білків, жирів, вуглеводів, вітамінів, мінеральних речовин, і виготовлений у вигляді таблеток, капсул, драже, порошків, рідин або інших формах;

допоміжний матеріал для переробки – будь-який матеріал, за винятком матеріалів харчового обладнання та інвентарю, які не споживаються у їжу самі по собі, а використовуються під час виробництва або переробки харчового продукту або його складових для досягнення певної виробничої мети, результатом чого є присутність залишків або формування похідних речовин у кінцевому продукті;

експлуатаційний дозвіл – документ дозвільного характеру, який видається оператору ринку на підставі перевірки відповідності його потужностей вимогам санітарних заходів та дозволяє оператору ринку здійснювати господарську діяльність з виробництва та/або зберігання харчових продуктів тваринного походження;

забруднення – наявність або поява небезпечного фактору у харчовому продукті;

забруднююча речовина – будь-яка біологічна речовина, в тому числі організми, мікроорганізми та їх частини, або хімічна речовина, стороння домішка чи інша речовина, що ненавмисно потрапила до харчового продукту і ставить під загрозу безпечність та придатність харчового продукту;

заінтересовані торгові партнери – держави та інші суб’єкти міжнародного права, що є учасниками багатосторонніх та/або двосторонніх угод, учасником яких є також Україна, які регулюють застосування санітарних заходів, а також члени відповідних міжнародних організацій, членом яких є Україна;

ідентифікація – процедура оцінки відповідності органолептичних, біологічних, фізичних та хімічних параметрів і властивостей, специфічних для даного виду харчового продукту, тим параметрам і властивостям, які зазначаються при маркуванні цього харчового продукту, а також процедура підтвердження загальновизнаної назви даного виду продукту, торговельної марки та/або комерційного (фірмового) найменування;

інгредієнт – будь-яка речовина, включаючи харчові добавки та ароматизатори, що використовується під час виробництва харчового продукту і залишається в цьому продукті після закінчення його виробництва навіть у зміненій формі. Інгредієнтами харчового продукту не вважають:

• речовини, які в процесі виробництва тимчасово видаляли з харчового продукту, а потім знову в нього вводили, не перевищуючи його первісну частку в кількісному відношенні;
• харчові добавки, які входили до складу одного або декількох інгредієнтів цього харчового продукту, якщо вони не виконують технологічної функції у кінцевому продукті або використовувались як допоміжний матеріал для виробництва або переробки харчового продукту;
• речовини, які не є харчовими добавками, але були використані під час виробництва або приготування харчового продукту як допоміжний матеріал для виробництва, навіть якщо вони залишаються у кінцевому продукті у зміненій формі;
• речовини, які використовуються в необхідних обов’язкових кількостях як розчинники або носії для харчових добавок і ароматизаторів;

етикетка – будь-яка бирка, напис, ярлик, що містить малюнки чи надписи, написані, надруковані, нанесені за допомогою трафарету, витиснені або вдавлені та прикріплені до одиниці упаковки (контейнера) з харчовими продуктами;

компетентний орган – центральний орган виконавчої влади, до компетенції якого, зокрема, належить організація та здійснення заходів державного контролю;

коптильний ароматизатор – продукт, отриманий шляхом фракціонування та очищення конденсованого диму, що дає безпосередньо первинні конденсати диму, первинні фракції смоли та/або похідні ароматизатори із запахом диму;

корегувальні дії – дії, які застосовуються для усунення або зменшення причини виявлених невідповідностей встановленим вимогам для мінімізації або запобігання їх повторному виникненню, або дії, які застосовуються для усунення невідповідностей, тобто корекції; До корекцій, зокрема, відносяться дії з поводження з потенційно небезпечними харчовими продуктами;

максимальна межа залишків (максимально допустимий рівень залишків) – максимально допустимий вміст у харчових продуктах або кормах для тварин певної речовини, включаючи пестициди, ветеринарні препарати, кормові добавки, залишки допоміжного матеріалу для переробки та іншу хімічну чи біологічну речовину, яка свідомо застосовується та/або вимагається технологією вирощування, зберігання, транспортування, виробництва харчових продуктів і залишки якої, включаючи похідні цієї речовини, такі як продукти конверсії, обміну речовин, реакції, що мають токсикологічне значення і є небезпечними для людей у разі перевищення їх максимально допустимого вмісту у харчових продуктах, що споживаються людьми;

максимально допустимий рівень – максимальний вміст (концентрація) забруднюючої речовини у харчовому продукті або кормах для тварин, які є допустимими для такого продукту;

маркування – усі слова, описи, позначки, знаки для товарів і послуг, назва торгової марки, зображення чи символи, що стосуються харчових продуктів і розміщені на будь-якій упаковці, етикетці (стікері), споживчій тарі, контретикетці, кольєретці, ярлику, пробці, листку-вкладиші, документі, повідомленні, інших елементах упаковки, що супроводжують чи належать до цього виду харчових продуктів;

міжнародний ветеринарний сертифікат – документ, форма та зміст якого відповідає рекомендаціям Міжнародного епізоотичного бюро (МЕБ);

міжнародний санітарний сертифікат – сертифікат, форма і зміст якого відповідає рекомендаціям відповідних міжнародних організацій та видається уповноваженим органом країни походження і засвідчує безпечність та/або придатність харчового продукту для споживання людиною;

міжнародні стандарти, інструкції та рекомендації – стандарти, інструкції та рекомендації, що розроблені та прийняті Комісією з Кодексу Аліментаріус, ВООЗ, МЕБ та іншими міжнародними організаціями, якими розробляються рекомендації, інструкції та стандарти, пов’язані із захистом здоров’я та життя людей від небезпечних факторів;

належний рівень захисту здоров’я людей – рівень захисту, що вважається достатнім при розробці санітарних заходів для захисту здоров’я та життя людей від шкідливого впливу, стосовно якого розробляються ці санітарні заходи, тобто прийнятний рівень ризику від настання шкідливого впливу;

небезпечний фактор (у харчовому продукті) – будь-який хімічний, фізичний, біологічний чинник у харчовому продукті або стан харчового продукту, що може спричинити шкідливий вплив на здоров’я людини;

небезпечний харчовий продукт – харчовий продукт, що є шкідливим для здоров’я та/або непридатним для споживання.

З метою встановлення чи є харчовий продукт небезпечним до уваги беруться:

• звичайні умови використання харчового продукту споживачем, а також на кожній стадії виробництва, переробки та обігу харчового продукту;
• інформація надана споживачу, у тому числі маркування, та інша загальнодоступна споживачу інформація щодо уникнення негативних для здоров’я наслідків, пов’язаних з харчовим продуктом чи категорією харчових продуктів.

З метою встановлення чи харчовий продукт є шкідливим для здоров’я до уваги беруться:

а) можливий безпосередній короткостроковий чи довгостроковий вплив харчового продукту на здоров’я людини, яка його споживає, та на майбутні покоління;

б) можливий накопичувальний ефект токсичності;

в) особлива чутливість організму окремої категорії споживачів, якщо харчовий продукт призначений для цієї категорії споживачів.

недійсний міжнародний ветеринарний (санітарний) сертифікат — сертифікат, який має хоча б одну із таких ознак: виданий не уповноваженою особою, оформлений нерозбірливо, містить неповні або недостовірні відомості, строк дії якого закінчився, має незасвідчені виправлення або підчистки, містить суперечливу або несумісну інформацію, складений мовою, яка не сумісна із офіційними зразками сертифікатів, виданий на харчові продукти, ввезення та/або вивезення (пересилання) яких заборонено, або іншим чином не відповідає вимогам країни призначення харчового продукту;

неперероблений харчовий продукт – харчовий продукт, який не піддавався переробці окрім таких дій: поділ на частини, розрізання, виділення кісток, рублення, ламання, зняття шкіри, чистка, трімінг, зняття шкарлупи або іншої оболонки, охолодження, заморозка та розмороження;

неправильно маркований харчовий продукт – харчовий продукт вважається неправильно маркованим, якщо:

маркування вводить в оману, в тому числі, якщо харчовий продукт продається під назвою іншого продукту;

маркування харчового продукту не відповідає вимогам статті 38 цього Закону та/або іншим нормативно-правовим актам;

непридатний харчовий продукт – харчовий продукт вважається непридатним до споживання людиною, якщо він:

 містить шкідливу речовину та/або організми з такою концентрацією, яка робить його шкідливим для здоров’я людини;

підготовлений, запакований чи у будь-який інший спосіб вироблений або знаходиться в обігу у такий спосіб чи за таких умов, що може спричинити його шкідливий вплив для здоров’я людини;

знаходиться у контейнері або упаковці, який частково або повністю складається із шкідливих речовин (речовини), що може зробити харчовий продукт небезпечним для здоров’я людини;

цілеспрямовано підданий іррадіації, за винятком використання іррадіаційної технології відповідно до встановлених вимог безпечного використання та застосування радіаційної іонізуючої технології;

містить харчову добавку, яка не зареєстрована для використання в Україні, або харчову добавку, яка не дозволена для використання у певному харчовому продукті, або харчову добавку, яка зареєстрована для використання у певному харчовому продукті, але була включена в обсязі, що перевищує рівень включень, встановлений санітарними заходами, або, якщо такі відсутні, – рівень включень, встановлений відповідними міжнародними організаціями;

якщо пошкодження харчового продукту було приховано у будь-який спосіб або для збільшення обсягу чи ваги, або для зменшення його якості чи властивостей, або необґрунтовано (безпідставно) робить його більш привабливим чи таким, що має більшу цінність;

 При встановленні того, чи є харчовий продукт непридатним для споживання до уваги береться чи може харчовий продукт бути спожитий за призначенням внаслідок забруднення, потрапляння зовнішніх чинників чи в інший спосіб, а також внаслідок гниття, псування чи розкладання.

новітній харчовий продукт або інгредієнт – харчовий продукт або інгредієнт включно мікроорганізм, який ще не має історії безпечного споживання в України через відсутність на ринку України та/або відповідає хоча б одному із нижче наведених критеріїв:

має нову або цілеспрямовано модифіковану первісну молекулярну структуру;

містить або складається з генетично модифікованих організмів;

виготовлений з, але не містить генетично модифіковані організми;

містить мікроорганізми, гриби та водорості або виділений з них;

вироблений шляхом застосовування виробничого процесу, що раніше не використовувався для цього типу продукту/інгредієнту і який може призвести до значної або значних змін у складі та структурі харчових продуктів або інгредієнтів цих харчових продуктів та вплинути на їх поживну цінність, обмін речовин або рівень небезпечних факторів; під значною зміною та/або впливом розуміють зміну, яка на основі досвіду оператора ринку та/або загальновизнаних даних харчової науки виводить за рамки природних варіацій або тих варіацій, що мали місце у вже зареєстрованих новітніх харчових продуктах та/або інгредієнтах, наступні параметри:

склад, структура, поживна цінність харчового продукту/інгредієнту та/або його загальновизнаний фізіологічний ефект;

спосіб у який харчовий продукт/інгредієнт метаболізується в організмі людини;

безпечність харчового продукту та/або інгредієнту.

До новітніх харчових продуктів не відноситься вода питна будь-якого походження і в будь-яких ємностях.

об’єкти санітарних заходів – харчові продукти, включаючи харчові продукти для спеціального дієтичного споживання, функціональні харчові продукти, харчові добавки, ароматизатори та дієтичні добавки, тварини, призначені для споживання людиною, а також допоміжні матеріали для переробки, предмети та матеріали, що контактують з харчовими продуктами;

обіг – введення в обіг та/або утримання харчових продуктів для цілей продажу, включаючи пропонування до продажу та/або до іншої форми передачі,  продаж, розповсюдження та будь-яку іншу форму передачі не залежно від здійснення їх на платній чи безоплатній основі;

обладнання та інвентар – устаткування, машини, кухонні приладдя, кухонна техніка, столові приладдя, інструменти та інші засоби, поверхні яких безпосередньо контактують з харчовим продуктом під час його виробництва та обігу;

параметри безпечності – науково обґрунтовані та затверджені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров’я параметри, включаючи максимальні межі залишків (ММЗ), максимальні рівні (МР), допустимі добові дози (ДДД), рівні включень, недотримання яких у харчових продуктах може призвести до шкідливого впливу на здоров’я людини;

одиниця упаковки (контейнер) – будь-яка упаковка, включаючи обгортку, незалежно від матеріалу і форми, яка частково або повністю покриває харчовий продукт, для його постачання як окремої одиниці (контейнер може містити кілька упаковок);

окремі показники якості харчового продукту – деякі параметри та/або властивості харчового продукту для спеціального дієтичного споживання, функціонального харчового продукту, традиційного харчового продукту і дієтичної добавки, а також окремі аспекти маркування харчового продукту та інші окремі способи інформування споживачів про властивості цих продуктів;

оператор ринку харчових продуктів (оператор ринку) – юридична або фізична особа – підприємець, що здійснює діяльність з метою або без мети отримання прибутку та під управлінням якої знаходяться потужності, на яких здійснюється первинне виробництво, виробництво, введення в обіг та/або обіг харчових продуктів та/або інших об’єктів санітарних заходів, і яка відповідає за виконання вимог цього Закону та законодавства про безпечність та якість харчових продуктів. До операторів ринку відносяться фізичні особи, якщо вони здійснюють діяльність з метою або без мети отримання прибутку та займаються первинним виробництвом, виробництвом та введенням в обіг та/або обігом харчових продуктів або інших об’єктів санітарних заходів. Оператором ринку також вважається агропродовольчий ринок;

оцінка ризику – науково обґрунтований процес, який складається з ідентифікації небезпечного фактору, характеристики небезпечного фактору, оцінки його впливу, характеристики ризику;

пакування – вміщення одного або декількох первинно запакованих харчових продуктів у вторинну упаковку (контейнер);

партія – будь-яка визначена оператором ринку кількість харчового продукту з однаковою назвою та властивостями, який вироблений за визначений цим оператором період часу за однакових умов виробництва на одній і тій самій потужності;

первинна продукція – продукція первинного виробництва, яка включає продукти рослинного походження, продукцію тваринницьких господарств, рибальства, мисливства;

первинне виробництво – виробництво, вирощування або розведення продукції, у тому числі збір врожаю, доїння, розведення тварин до моменту забою, полювання на тварин, рибальство та збір врожаю диких рослин;

первинне пакування – вміщення харчових продуктів в будь-яку обгортку або упаковку (контейнер), що знаходяться у безпосередньому контакті з харчовим продуктом;

первинний конденсат диму – очищена частина конденсованого диму, що базується на воді, та підпадає під визначення коптильний ароматизатор;

первинні фракції смоли – очищені частки смоли високої щільності, що не розчиняються у воді, або конденсованого диму та підпадають під визначення коптильний ароматизатор;

повідомлення про ризик – обмін інформацією і висновками впродовж всього процесу аналізу ризику щодо небезпечних факторів і ризиків, факторів, пов’язаних з ризиком, і усвідомленням ризику, між спеціалістами з оцінки ризику, особами, що здійснюють управління ризиком, споживачами, операторами ринку та іншими заінтересованими сторонами;

поживна цінність – усі основні природні компоненти харчового продукту, включаючи вуглеводи, білки, жири, вітаміни, мінерали та солі;

позначка придатності – позначка, яка застосовується згідно з положеннями цього Закону для підтвердження придатності непереробленого харчового продукту тваринного походження для споживання людиною;

потужності – територія, споруди або комплекс споруд, приміщення, будівлі, обладнання та інші засоби, включаючи транспортні засоби, що використовуються у виробництві та/або обігу об’єктів санітарних заходів;

предмети та матеріали, що контактують з харчовими продуктами – предмети та матеріали, які контактують з харчовими продуктами і таким чином можуть впливати на їх безпечність та інші характеристики продуктів;

прикордонний державний інспектор (далі – прикордонний інспектор) – посадова особа компетентного органу, уповноважена здійснювати прикордонний державний контроль.

видавати міжнародні ветеринарні (санітарні) сертифікати;

прикордонні інспекційні пости – об’єкти, що розташовані у пункті пропуску через державний кордон України, включаючи пункти на автомобільних шляхах, залізничних станціях, аеропортах, морських і річкових портах, де здійснюється компетентним органом державний контроль вантажів з товарами та/або вивозяться, що переміщуються через державний кордон України;

простежуваність – можливість документально ідентифікувати оператора ринку, час, місце, предмет та інші умови поставки (продажу або передачі), достатні для встановлення походження харчових продуктів, кормів, тварин, призначених для виготовлення харчових продуктів, предмети та матеріали, що контактують з харчовими продуктами, або речовин, що призначені для включення, або очікується, що вони будуть включені в харчові продукти, на всіх стадіях виробництва, переробки та обігу;

референс-лабораторія – акредитована лабораторія, що уповноважена компетентним органом згідно вимог цього Закону для проведення визначених цим Законом робіт;

ризик – можливість виникнення шкідливого впливу на здоров’я та ступінь цього впливу, що походить з небезпечного(их) фактору(ів) у харчовому продукті;

рівень включень – максимально допустима кількість (вміст) речовини або інгредієнту, яка може бути присутня в харчовому продукті або додаватися до нього;

розчинник для екстрагування – будь-яка речовина для розчинення харчового продукту або будь-якого його компонента, в тому числі для будь-якої забруднюючої речовини, що міститься в харчовому продукті або на його поверхні, яка використовується при здійсненні процедури екстрагування під час переробки харчових продуктів або компонентів цих харчових продуктів та яка повинна видалятися, оскільки може призвести до ненавмисної, але з технічної точки зору неминучої появи залишків або похідних речовин у харчових продуктах;

розширений державний контроль – процес перевірки виконання вимог цього закону характерним невід’ємним елементом якого є лабораторні дослідження;

рослинні продукти (харчові продукти рослинного походження) – гриби, ягоди, овочі, фрукти та інші харчові продукти рослинного походження, призначені для споживання людиною;

рухомі та/або тимчасові потужності – малі архітектурні форми, рухомі транспортні засоби для торгівлі;

санітарний або фітосанітарний захід – будь-який захід, що проводиться з метою:

захисту життя або здоров’я тварин чи рослин від ризиків, що виникають у результаті проникнення, укорінення чи поширення шкідливих організмів, хвороб, організмів, які є носіями хвороб, а також хвороботворних організмів;

захисту життя або здоров’я людей та/або тварин від ризиків, що виникають від добавок, забруднюючих речовин, токсинів або хвороботворних організмів, які містяться у харчових продуктах або кормах;

для захисту життя або здоров’я людини від ризиків, що виникають у результаті хвороб, які переносяться тваринами, рослинами або продукцією, що виробляється з них, або в результаті проникнення, укорінення чи поширення шкідливих організмів;

для уникнення чи обмеження іншої шкоди, що завдається в результаті проникнення, укорінення або поширення шкідливих організмів.

Санітарні або фітосанітарні заходи, зокрема, включають: нормативно-правові акти, які регулюють сферу забезпечення безпечності харчових продуктів, здоров’я тварин і карантину рослин; виробничі процеси та способи виробництва; процедури випробувань, державний контроль; карантинні режими, включаючи відповідні вимоги щодо перевезення тварин чи рослин або щодо матеріалів, необхідних для їх виживання під час перевезення; положення щодо відповідних статистичних методів, процедур відбору зразків та методів аналізу ризику; вимоги щодо пакування та маркування, які безпосередньо стосуються безпечності харчових продуктів;

стадії виробництва та обігу харчових продуктів – будь-які стадії, включаючи серед інших, первинне виробництво, виробництво, зберігання, транспортування, продаж або постачання харчових продуктів кінцевому споживачу;

стандарт – документ, затверджений в установленому порядку,  яким встановлено правила, інструкції або характеристики харчових продуктів, пов’язаних з ними процесів або послуг, додержання яких не є обов’язковим. Стандарт не містить вимог щодо безпечності харчових продуктів, встановлених санітарними заходами, та може включати або бути цілком присвячений вимогам щодо позначення, упаковки, маркування продукту чи процесу, а також вимогам до термінології, яка вживається щодо процесу, продукту чи послуги;

строк придатності – проміжок часу, визначений оператором ринку на підставі проведених ним досліджень та/або досліджень інших суб’єктів, уповноважених цим оператором ринку, протягом якого, у разі додержання відповідних умов зберігання і транспортування, харчовий продукт зберігає відповідність обов’язковим параметрам безпечності та є придатним для споживання;

технічний регламент – закон України або нормативно-правовий акт, прийнятий Кабінетом Міністрів України, в якому визначено характеристики продукції та/або пов’язані з нею процеси та/або способи виробництва, а також вимоги до послуг, включаючи відповідні положення, дотримання яких є обов’язковим. Він може також містити вимоги щодо термінології, позначок, пакування, маркування, які застосовуються до певної продукції, процесу чи способу виробництва. Технічний регламент не містить санітарні заходи;

технологічний ароматизатор (термічно оброблений) – це продукт, отриманий шляхом теплової обробки суміші інгредієнтів, які самі не обов’язково мають ароматичні властивості, і з яких як мінімум один містить азот, а інший є відновлюючим цукром. Інгредієнтами для виробництва термічно оброблених ароматизаторів можуть бути або харчові продукти та/або сировинні матеріали, які не є харчовими продуктами. Вимоги до такої теплової обробки встановлюються центральним органом виконавчої влади у сфері охорони здоров’я;

традиційний харчовий продукт – харчовий продукт з особливою характеристикою або характеристиками, що чітко відрізняють його від інших продуктів цього ж виду у результаті використання традиційних інгредієнтів, та/або внаслідок традиційного складу, та/або використання традиційної технології виробництва/переробки; «традиційним» для визначення цього терміну є той, що відповідає практиці та/або специфікаціям, що існували станом на 1 січня 1939 року;

управління ризиком – процес вибору альтернативних рішень на підставі результатів оцінки ризику та, у разі необхідності, вибору і впровадження відповідних засобів управління (контролю), включаючи регуляторні заходи;

фальсифікований (міжнародний санітарний або ветеринарний) сертифікат – сертифікат, який не затверджений до використання або виданий з порушенням форми, встановленої компетентним органом сертифікації країни експортера, або виданий не уповноваженими на це особами, організаціями, іншими суб’єктами, або містить неправдиву чи недостовірну інформацію;

функціональний харчовий продукт або інгредієнт – харчовий продукт або інгредієнт у будь-якій формі, що призначений для споживання окремо або у складі харчового продукту, і розміщується на ринку як такий, що відповідає одному або декільком наведеним нижче критеріям:

а) має профілактичну дію та/або пом’якшує перебіг хвороби людини;

б) задовольняє потреби організму у певних поживних речовинах, які він не може отримати за звичайної дієти;

• харчова добавка – будь-яка речовина, яка зазвичай не вважається харчовим продуктом або його складником, але додається до харчового продукту з технологічною метою в процесі виробництва, та яка у результаті стає невід’ємною частиною продукту (термін не включає забруднюючі речовини, пестициди або речовини, додані до харчових продуктів для поліпшення їх поживних властивостей);
• харчовий продукт – будь-яка речовина або продукт (неперероблений частково перероблений або перероблений), призначений для споживання людиною; до харчових продуктів відносять напої (в тому числі – воду питну в будь-якій ємності і будь-якого походження), жувальну гумку та будь-яку іншу речовину, включаючи питну воду, які спеціально включені до харчового продукту під час виробництва, підготовки або обробки.

Термін «харчовий продукт» не включає:

• корми;
• живих тварин, якщо вони не призначені для розміщення на ринку для споживання людиною;
• рослини до збору врожаю;
• лікарські засоби у межах визначень відповідного законодавства;
• косметичні продукти у межах визначень відповідного законодавства;
• тютюн і тютюнові вироби у межах визначень відповідного законодавства;
• наркотичні і психотропні речовини у межах визначень Єдиної Конвенції ООН про наркотики 1961 року і Конвенції ООН про психотропні речовини 1971 року;
• залишки та забруднюючі речовини;
• харчовий продукт для спеціального дієтичного споживання (використання) – харчовий продукт, який спеціально перероблений або розроблений для задоволення конкретних дієтичних потреб, що існують через конкретний фізичний чи фізіологічний стан людини та/або специфічну хворобу або розлад, і який реалізується як такий, у тому числі продукт дитячого харчування, харчування для спортсменів та осіб похилого віку. Склад такого харчового продукту повинен значною мірою відрізнятися від складу звичайного продукту подібного роду, якщо такий звичайний харчовий продукт існує, але не може бути замінником лікарських засобів;
• харчовий продукт тваринного походження – молоко, м’ясо, риба, молюски і ракоподібні, у тому числі свіжі, охолоджені або заморожені, яйця, мед, їх похідні та інші продукти виготовлені з частин тварин, окремих їх органів та/або тканин, призначені для споживання людиною;
• HACCP (система аналізу небезпечних факторів та контролю у критичних точках) – система, яка ідентифікує, оцінює і контролює небезпечні фактори, які є визначальними для безпечності харчових продуктів;
• якість харчового продукту – ступінь досконалості характерних властивостей харчового продукту, які здатні задовольнити потреби тих, хто споживає або використовує цей харчовий продукт»;

Термін «термін придатності» замінити на «строк придатності» по всьому тексту Закону у відповідних відмінках.

3) статтю 2 викласти у такій редакції:

«Стаття 2. Законодавство про безпечність та якість харчових продуктів

1. Законодавство про безпечність та якість харчових продуктів складається з Конституції України, цього Закону, інших законів України, нормативно-правових актів, виданих відповідно до них.

2. Законодавство України щодо окремих видів харчових продуктів повинне відповідати положенням цього Закону. У разі його невідповідності, застосуванню підлягають положення цього Закону.

3. Інші акти законодавства, що регулюють відносини між органами виконавчої влади, операторами ринку, в тому числі, під час здійснення державного контролю, і визначають порядок забезпечення безпечності та якості (включаючи маркування), харчових продуктів на будь-яких стадіях виробництва та обігу, застосовуються лише в частинах, що не суперечать цьому Закону.

4. Стандарти на харчові продукти або їх частини, методики випробувань та порядок відбору зразків є обов’язковими для виконання лише у випадку, якщо це прямо встановлено законами України, постановами Кабінету Міністрів України, наказами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров’я, центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику з питань продовольчої безпеки держави, компетентного органу у межах наданих їм законодавством повноважень.

5. Якщо чинним міжнародним договором України, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені цим Законом, то застосовуються правила міжнародного договору.»;

4) доповнити статтею 2¹ виклавши її у такій редакції:

«Стаття 2¹. Сфера дії закону

1.   Дія цього Закону поширюється на:

• санітарні заходи,  об’єкти санітарних заходів;
• вимоги до окремих показників якості харчових продуктів;
• вимоги стосовно інформування споживачів про властивості харчових продуктів включаючи рекламу харчових продуктів;
• операторів ринку та потужності;
• державний контроль.

2. Дія цього Закону не поширюється на виробництво та зберігання харчових продуктів, призначених для особистого споживання.»;

5) статтю 3 викласти у такій редакції:

«Стаття 3. Державне регулювання в сфері безпечності та якості харчових продуктів

1. Метою державного регулювання є захист життя, здоров’я та інтересів споживачів.
2. Держава здійснює регулювання безпечності та якості харчових продуктів шляхом:

• встановлення санітарних заходів;
• встановлення вимог до окремих показників якості харчових продуктів;
• державної реєстрації окремих визначених цим Законом об’єктів санітарних заходів;
• видачі, призупинення, анулювання експлуатаційного дозволу;
• оцінки наявності у харчових продуктах для спеціального дієтичного споживання, функціональних харчових продуктах і дієтичних добавках заявлених особливих характеристик та їх безпечності для споживання людьми, зокрема особами, які мають особливі дієтичні потреби;
• інформування та підвищення обізнаності операторів ринку і споживачів стосовно безпечності та якості харчових продуктів;
• встановлення вимог щодо стану здоров’я відповідального персоналу потужностей;
• участі у роботі відповідних міжнародних організацій, які встановлюють санітарні заходи та стандарти харчових продуктів на регіональному і світовому рівнях;
• здійснення державного контролю;
• притягнення операторів ринку, їх посадових осіб до відповідальності, встановленої законом.”;

6) статтю 4 викласти у такій редакції:

«Стаття 4. Органи виконавчої влади у сфері забезпечення безпечності та якості харчових продуктів

1. До органів виконавчої влади у сфері забезпечення безпечності та якості харчових продуктів належать:

• Кабінет Міністрів України;
• центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров’я;
• центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику з питань продовольчої безпеки держави;
• центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері безпечності харчових продуктів (компетентний орган);

2. Інші органи виконавчої влади не мають права встановлювати чи будь-яким іншим чином здійснювати регулювання сфери забезпечення безпечності та якості харчових продуктів, якщо це не передбачено цим Законом.

3. Нормативно-правові та інші акти, що встановлюють чи будь-яким іншим чином здійснюють регулювання сфери забезпечення безпечності та якості харчових продуктів та видані органами державної виконавчої влади, що не передбачені частиною першою цієї статті Закону, не підлягають застосуванню.»;

7) статтю 5 виключити;

8) статтю 6 викласти у такій редакції:

«Стаття 6. Повноваження центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров’я

1. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров’я:

1) встановлює належний рівень захисту здоров’я людей, параметри безпечності харчових продуктів та інших об’єктів санітарних заходів, гігієнічні вимоги до об’єктів санітарних заходів;

2) встановлює порядок погодження тексту для маркування та реклами харчових продуктів, призначених для спеціального дієтичного споживання, функціональних харчових продуктів і дієтичних добавок, загальних заяв стосовно властивостей харчових продуктів, в тому числі – властивостей інгредієнтів/речовин, що можуть розміщуватися операторами ринку в маркуванні в добровільному порядку;

3) встановлює максимально допустимі рівні залишків ветеринарних препаратів та пестицидів, а також максимально допустимі рівні інших небезпечних факторів у харчових продуктах;

4) встановлює санітарні заходи для генетично-модифікованих організмів – джерел харчових продуктів;

5) разом з іншими відповідними державними органами бере участь у розробці стандартів для харчових продуктів та інших об’єктів санітарних заходів;

6) розробляє технічні регламенти, щодо інформування споживачів про властивості харчових продуктів зокрема, маркування, а також безпечності упаковки;

7) здійснює державну реєстрацію та веде державні реєстри новітніх харчових продуктів, харчових продуктів для спеціального дієтичного споживання і функціональних харчових продуктів, дієтичних добавок, харчових добавок, ароматизаторів а також предметів і матеріалів, що контактують з харчовими продуктами, і допоміжних матеріалів для переробки;

8) затверджує рівні включень або максимально допустимі рівні вмісту у харчових продуктах забруднюючих речовин, харчових добавок, допоміжних матеріалів для переробки;

9) затверджує рекомендовані допустимі добові дози споживання дієтичних добавок;

10) здійснює інші повноваження, що передбачені цим Законом.»;

9) доповнити статтею 6¹ виклавши її у такій редакції:

«Стаття 6¹. Повноваження центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику з питань продовольчої безпеки держави

Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику з питань продовольчої безпеки держави:

1) встановлює порядок проведення перевірки виконання вимог країн, до яких мають намір здійснювати експорт харчових продуктів оператори затверджених експортних потужностей,

2) встановлює процедуру затвердження експортних потужностей, реєстрації та вилучення з реєстру;

3) затверджує:

• вимоги до здійснення державного контролю;
• форми документів, що застосовуються державними інспекторами під час проведення державного контролю;
• довгостроковий національний план державного контролю;
• перелік методик відбору зразків та їх випробувань, що повинні застосовуватись в арбітражних випробуваннях (референс-методики);
• методи контролю зоонозів, патологоанатомічні методи на післязабійному етапі;
• максимальні межі залишків ветеринарних препаратів для кожного компонента, що вводиться в корм для тварин, та готового корму для тварин;
• рівні включень кормових домішок до корму для тварин або на його поверхні;
• рекомендації об’єднань виробників;

4) здійснює інші повноваження, що передбачені цим Законом.»;

10) статтю 7 викласти у такій редакції:

«Стаття 7. Повноваження центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері безпечності харчових продуктів (компетентного органу)

Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері безпечності харчових продуктів (компетентний орган):

1) бере участь у роботі Національної Комісії України з Кодексу Аліментаріус

2) організовує та здійснює державний контроль;

3) може делегувати певні функції по здійсненню державного контролю у встановлених законом випадках;

4) розробляє та впроваджує довгостроковий національний план державного контролю і  звітує про стан його виконання;

5) затверджує програму щорічного державного контролю харчових продуктів та організовує виконання загальнодержавних програм державного моніторингу;

6) видає документи, передбачені цим Законом;

7) проводить передзабійне інспектування тварин та післязабійне інспектування їх продуктів на бойнях, а також післязабійне інспектування тварин, забитих на полюванні, на потужностях, призначених для цих цілей;

8) організовує та здійснює державний контроль за запровадженням постійно діючих процедур, заснованих на принципах HACCP;

9) здійснює державний контроль харчових продуктів, тварин, що перетинають державний кордон;

10) видає, призупиняє, поновлює, анулює експлуатаційний дозвіл;

11) уповноважує референс-лабораторії на проведення досліджень (випробувань) для цілей державного контролю;

12) встановлює на підставі аналізу ризиків періодичність проведення державного контролю кожної з потужностей;

13) бере участь у розроблені технічних регламентів щодо інформування споживачів про властивості харчових продуктів зокрема, маркування, а також безпечності та інших характеристик предметів та матеріалів, що контактують з харчовими продуктами;

14) проводить епізоотичне або, за необхідності, бере участь у санітарно-епідеміологічних розслідуваннях, спрямованих на встановлення причин та умов, що призводять до надходження в обіг небезпечних харчових продуктів;

15) у межах своїх повноважень вживає заходів для усунення порушень цього Закону та притягнення до відповідальності осіб, які є винними в таких порушеннях, у порядку, встановленому законом;

16) бере участь в розроблені санітарних заходів, вимог щодо окремих показників якості харчових продуктів, технічних регламентів та стандартів;

17) у разі необхідності, має право залучати представників ветеринарної міліції під час здійснення державного контролю;

18) здійснює інші повноваження, що передбачені цим Законом.»;

11) у статті 8:

у абзаці першому частини першої слова «Головний державний санітарний лікар України» замінити словами «центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров’я»;

у пункті 3  частини першої слова «та контролю ризиків, які становлять харчові продукти, підконтрольні санітарній службі» виключити;

пункти 5, 6 частини першої та частину другу виключити;

у частині третій слова «Головний державний ветеринарний інспектор України» замінити словами «центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику з питань продовольчої безпеки держави»;

у пункті 1 частини четвертої слова «до міжнародного» замінити словами «із міжнародним»;

12) статтю 9 викласти у такій редакції:

«Стаття 9. Лабораторії, що проводять випробування для цілей державного контролю

1. Випробування для цілей державного контролю проводиться акредитованими лабораторіями.

2. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику з питань продовольчої безпеки держави затверджує порядок та критерії уповноваження референс-лабораторій.

3. Методики випробувань харчових продуктів, що застосовуються для цілей державного контролю, повинні пройти валідацію в лабораторії, в якій проводяться такі випробування.

4. Функції референс-лабораторій можуть здійснювати лише уповноважені на це компетентним органом лабораторії. Референс-лабораторії діють виключно в межах наданих їм повноважень.

5. Референс-лабораторія повинна відповідати таким критеріям:

1) бути акредитованою на проведення випробувань з використанням референс-методик;

2) мати персонал з досвідом розробки методик випробувань відповідних харчових продуктів та з досвідом навчання персоналу інших лабораторій;

3) мати бази даних національних, міжнародних та європейських стандартів щодо безпечності об’єктів санітарних заходів та випробувань такої продукції у сфері акредитації лабораторії.

6. Основними функціями референс-лабораторій є:

1) розробка методик випробувань;

2) організація навчальних курсів для персоналу лабораторій;

3) управління програмами професійного тестування лабораторій;

4) участь у розробці нормативно-правових актів та нормативних документів;

5) здійснення випробувань в для цілей державного контролю ;

6) здійснення арбітражних досліджень.

Функції, зазначені у пп. 1-4 цієї частини, також можуть здійснюватися іншими особами, в тому числі тими, які не є акредитованими.

7. Реєстр референс-лабораторій веде компетентний орган. Реєстр референс-лабораторій підлягає оприлюдненню на офіційному сайті компетентного органу в мережі Інтернет.

8. Для цілей державного контролю використовуються методики відбору зразків та їх випробувань, що встановлені державними стандартами України. У випадку обґрунтування неможливості застосування цих стандартів або відсутності таких стандартів, застосовуються методики відбору зразків та їх випробувань, що встановлені відповідними міжнародними організаціями або Європейським Союзом.

У випадку відсутності зазначених методик, використовуються інші методики, що придатні для визначеної цілі, та розроблені і валідовані відповідно до вимог державних стандартів України або документів відповідних міжнародних організацій або Європейського Союзу.

9. Переліки методик відбору зразків та їх випробувань, що повинні застосовуватись в арбітражних випробуваннях (референс-методики), затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику з питань продовольчої безпеки держави. У разі відсутності зазначених переліків або відсутності в цих переліках певної референс-методики, застосовуються референс-методики, що затверджені відповідними міжнародними організаціями або, якщо їх не існує, референс-методики, що застосовуються в Європейському Союзі.

10. Арбітражне дослідження проводиться будь-якою акредитованою лабораторією, що:

• не є пов’язаною та/або залежною від оператора ринку, який замовляє таке дослідження;
• застосовує валідовані референс-методики для визначення вмісту тих небезпечних факторів, харчових добавок, ароматизаторів, ензимів та/або інших речовин та/або інгредієнтів, що є предметом спору. Результати арбітражних досліджень, зазначених у цьому підпункті, не можуть визнаватися компетентним органом, судом, іншим державним органом, будь-якою особою недійсними та/або не братися до уваги та/або мати менше юридичне значення на тій підставі, що:
• вони замовлені оператором ринку;
• здійснені не референс-лабораторією;
• здійснені акредитованою лабораторією, яка була обрана оператором ринку;
• здійснені акредитованою лабораторією, яка є відмінною від лабораторії, що обрана компетентним органом;
• а також інших схожих за суттю підстав.»;

 13) статтю 10 виключити;

14) статтю 11 викласти у такій редакції:

«Стаття 11. Повноваження державних інспекторів

1. Під час проведення державного контролю державні інспектори мають право:

1) безперешкодного доступу до потужностей у будь-який час протягом робочого часу цих потужностей без попередження;

2) інспектувати, з дотриманням вимог законодавства, будь-які будівлі, транспортні засоби, тимчасові та інші потужності, випробувальні лабораторії, що знаходяться на потужностях і мають відношення до виробництва та/або обігу харчових продуктів;

3) проводити аудит постійно діючих процедур, що засновані на принципах НАССР;

4) інспектувати і відбирати зразки об’єктів санітарних заходів, з поверхонь матеріалів та обладнання, що використовуються для випробування, управління технологічними процесами, санітарної обробки та технічного обслуговування потужностей;

5) перевіряти документи, за допомогою яких можна перевірити виконання операторами ринку вимог законодавства про безпечність і якість харчових продуктів, та отримувати їх копії;

6) проводити оцінку результатів лабораторних досліджень зразків об’єктів, зазначених у пункті 5 частини першої цієї статті;

7) видавати розпорядження про тимчасову заборону обігу харчових продуктів, якщо є підстави вважати, що вони небезпечні та/або неправильно марковані, до отримання результатів лабораторного дослідження цих харчових продуктів;

8) видавати припис щодо усунення порушень вимог законодавства про безпечність та якість харчових продуктів;

9) збирати докази, які необхідні для обґрунтування підозри порушення санітарних заходів, в тому числі відбирати зразки матеріалів і речовин, які підтверджують підозру або документально фіксують порушення;

10) видавати розпорядження про тимчасову заборону обігу харчових продуктів, якщо є підстави вважати, що вони небезпечні та/або неправильно марковані, до отримання результатів лабораторного дослідження цих харчових продуктів;

11) видавати припис щодо усунення порушень вимог законодавства про безпечність та якість харчових продуктів;

12) збирати докази, які необхідні для обґрунтування підозри порушення санітарних заходів, в тому числі відбирати зразки матеріалів і речовин, які підтверджують підозру або документально фіксують порушення;

13) наносити позначку придатності для споживання людиною на туші тварин або їх частини, одиницю упаковки або контейнер з непереробленими харчовими продуктами тваринного походження. 2. Під час проведення прикордонного державного контролю державні інспектори мають право: перевіряти вантажі харчових продуктів та/або інші об`єкти санітарних заходів, що ввозяться (пересилаються) на митну територію України та/або вивозяться (пересилаються) з неї; дозволяти ввезення (пересилання) на митну територію України та/або вивезення (пересилання) з неї вантажів харчових продуктів та/або інших об`єктів санітарних заходів; видавати міжнародні ветеринарні (санітарні) сертифікати.

2. Головні державні інспектори мають право:

1) видавати постанову про виправлення маркування харчових продуктів, інших об’єктів санітарних заходів;

2) видавати постанову про відкликання та/або вилучення з обігу харчових продуктів, що не відповідають вимогам законодавства про безпечність та якість харчових продуктів;

3) звертатися до суду із заявою про прийняття рішення про конфіскацію та/або знищення об’єкта санітарних заходів у передбачених цим Законом випадках;

4) видавати розпорядження про призупинення виробництва або окремих його ланок;

5) видавати, призупиняти дію, анулювати та поновлювати експлуатаційний дозвіл;

6) за обґрунтованої необхідності залучати до проведення інспекційних перевірок підрозділи правоохоронних органів.

3. Якщо при проведенні державного контролю, за оцінкою державного інспектора, існують підстави вважати, що харчовий продукт або інший об’єкт санітарних заходів, є небезпечним та/або неправильно маркованим, державний інспектор відбирає зразки об’єкта без надання компенсації власнику та видає розпорядження про тимчасову заборону обігу такого харчового продукту або іншого об’єкта санітарних заходів, про що інформує головного державного інспектора чи його заступників.

4. Зразки об’єктів санітарних заходів, відібрані у зв’язку з підозрою або встановленням факту їх небезпечності чи непридатності до споживання, повинні негайно направлятися до акредитованої лабораторії для проведення досліджень. Акредитована лабораторія після проведення досліджень повинна негайно надати звіт про результати дослідження головному державному інспектору та/або його заступникам для прийняття рішення щодо подальшого поводження із зазначеним об’єктом санітарних заходів.

5. Після отримання результатів лабораторного дослідження зразків головний державний інспектор чи його заступники приймають рішення щодо дій, яких необхідно вжити відповідно до частин сьомої та восьмої цієї статті.

6. Якщо на підставі лабораторних досліджень харчового продукту або іншого об’єкта санітарних заходів виявляється порушення положень цього Закону, головний державний інспектор чи його заступники повинні вжити таких заходів:

1) у разі неправильного маркування – видати постанову про виправлення маркування або іншим чином виправлення неправильного маркування;

2) у разі непридатності до споживання:

• якщо харчовий продукт не є таким, що створює загрозу здоров’ю людини, або інший об’єкт санітарних заходів можна зробити придатним для використання у виробництві харчових продуктів або для іншого використання – видати постанову про його обробку, переробку або утилізацію (зміну призначеного використання) протягом погодженого з оператором ринку терміну;
• якщо харчовий продукт є небезпечним для споживання людиною, але безпечним для іншого використання – видати постанову про вилучення з обігу протягом погодженого з оператором ринку терміну та заборону використання за призначенням.

7. Якщо лабораторне дослідження підтверджує, що об’єкт санітарних заходів є небезпечним для споживання людиною та для іншого використання головний державний інспектор чи його заступники видають постанову про вилучення цього об’єкта з використання або обігу та зобов’язує власника цього об’єкта знищити цей об’єкт під наглядом державного інспектора, що є посадовою особою компетентного органу.

8. Рішення щодо подальшого поводження з об’єктом санітарних заходів, зразки якого були відібрані у зв’язку з підозрою або встановленням факту їх небезпечності або непридатності до споживання, повинно бути доведено до відома оператора ринку протягом одного робочого дня після отримання звіту лабораторії, зазначеного у частині п’ятій цієї статті.»;

15) статтю 12 викласти у такій редакції:

«Стаття 12. Засади здійснення державного контролю

1. Здійснення державного контролю організовується виключно компетентним органом.
2. Компетентний орган має право:

• здійснювати державний контроль власними силами;
• делегувати право здійснення державного контролю у встановлених законом випадках.

1. Державний контроль поділяється на:

• стандартний;
• розширений;

Якщо державний контроль здійснюється у прикордонному інспекційному посту, то такий контроль є прикордонним державним контролем.

1. Державний контроль здійснюється без завчасного повідомлення оператора ринку. Виключення становлять випадки, коли завчасне повідомлення є важливим фактором забезпечення результативності контролю, зокрема, у випадках планування проведення аудиту постійно діючих процедур, що засновані на принципах НАССР.
2. Всі види державного контролю здійснюється із застосуванням форм актів державного контролю.

Форма акту державного контролю має містити перелік питань для перевірки виконання вимог законодавства України у сфері забезпечення безпечності і якості харчових продуктів.

Кожне питання, що підлягає перевірці, повинно мати посилання на конкретну вимогу нормативно-правового акту (статтю, пункт, підпункт, абзац тощо), яка підлягає виконанню (дотриманню).

Перелік питань для перевірки, що включені до форм актів державного контролю, є вичерпними.

Забороняється перевіряти питання, які:

• відсутні в формі акту державного контролю;
• не містять посилань на конкретну вимогу законодавства України (статтю, пункт, підпункт, абзац тощо), яка підлягає виконанню (дотриманню);
• питання, що мають посилання на вимоги законодавства України, яке не є загальнодоступним (відсутнє у відкритому та безоплатному доступі для широкого загалу).

Здійснення державного контролю без застосування форми акту державного контролю заборонено.

Форма акту державного контролю затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику з питань продовольчої безпеки держави.

1. Періодичність проведення державного контролю будь-якої конкретної потужності, або будь-яких об’єктів санітарних заходів ґрунтується на ризик орієнтованому підході та має, зокрема, відображати:

• визначені ризики, пов’язані з об’єктом санітарних заходів або потужностями, а також з технологією виробництва та/або переробки;
• результати попереднього державного контролю;
• результативність процедур, які застосовуються оператором ринку для забезпечення дотримання законодавства про безпечність та якість харчових продуктів.

1. Порядок здійснення державного контролю затверджує центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику з питань продовольчої безпеки держави.»;

  16) доповнити статтею 12¹ виклавши її у такій редакції:

«Стаття 12¹. Довгостроковий національний план державного контролю

1. Компетентний орган має розробити та впровадити довгостроковий національний план державного контролю.
2. Довгостроковий національний план державного контролю має містити загальну інформацію про структуру та організацію системи контролю харчових продуктів та кормів, здоров’я та благополуччя тварин, зокрема:

1) стратегічні цілі цього плану та опис того, яким чином зазначені цілі враховані під час встановлення пріоритетів державного контролю та розподілу ресурсів для його виконання;

2) поділ діяльності на категорії відповідно до ризиків;

3) загальна організація та управління державним контролем на центральному та інших рівнях, включаючи здійснення державного контролю окремих потужностей;

4) системи контролю, які застосовуються у різних галузях, та координація діяльності між різними структурними одиницями компетентного органу, відповідальними за здійснення державного контролю;

5) делегування повноважень у встановлених законом випадках;6) навчання персоналу, який здійснює державний контроль;

6) процедури, які необхідні для здійснення державного контролю;

7) організацію та функціонування планів дій у разі надзвичайних обставин у випадку хвороб тварин, харчових отруєнь або забруднення харчових продуктів або кормів, та інших ризиків для здоров’я людини;

8) організацію співпраці та взаємну допомогу між компетентним органом та особами, уповноваженими здійснювати державний контроль;

9) механізми координації діяльності між особами, уповноваженими здійснювати державний контроль.

3. Довгостроковий національний план державного контролю переглядається та/або змінюється у разі:

1) змін в законодавстві про безпечність та якість харчових продуктів та корми, здоров’я та благополуччя тварин;

2) виникнення нових хвороб або інших ризиків для здоров’я населення;

3) значних змін у структурі, управлінні або функціях компетентного органу;

4) якщо результати виконання щорічної програми державного контролю показали необхідність внесення змін у довгостроковий план державного контролю;

5) отримання нових наукових або інших даних;

6) за результатами аудиту системи державного контролю, проведеного представниками інших країн.

4. Порядок складання довгострокового національного плану державного контролю затверджується Кабінетом Міністрів України.

5. Компетентний орган щорічно до першого червня наступного за звітним року звітує про стан виконання довгострокового національного плану державного контролю за попередній рік та здійснює його оприлюднення шляхом розміщення на офіційному сайті.

6. Компетентний орган зобов’язаний до першого грудня поточного року затвердити річну програму державного контролю на наступний рік, в якій, зокрема, зазначається періодичність здійснення державного контролю кожної потужності.»;

17) статтю 13 викласти у такій редакції

«Стаття 13. Обов’язки державних інспекторів

1. При здійсненні державного контролю державний інспектор повинен:

1) дотримуватися вимог цього Закону та інших нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до цього Закону;

2) забезпечувати конфіденційність будь-якої інформації, яка становить комерційну таємницю, за винятком випадків, передбачених законодавством України;

3) надавати документи, що посвідчують особу державного інспектора та повноваження на здійснення державного контролю включаючи перелік об’єктів державного контролю;

4) складати та надавати документи про проведення інспекції та відбір зразків, які передбачені відповідними нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону. »;

18) у статті 14:

назву статті викласти у такій редакції;

«Стаття 14. Розробка, перегляд, затвердження та застосування санітарних заходів»;

Абзац перший частини першої викласти у такій редакції:

«1. Санітарні заходи розробляються, переглядаються, змінюються Національною Комісією України з Кодексу Аліментаріус, відповідними органами виконавчої влади згідно з цим Законом та затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров’я та/або центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує з питань аграрної політики і продовольства в межах їх компетенції та відповідно до таких вимог:»;

доповнити частиною восьмою виклавши її у такій редакції:

«8. Усі санітарні заходи, прийняті за надзвичайних обставин, переглядаються та оновлюються не пізніше шести місяців від дати їх затвердження або внесення останніх змін, з метою забезпечення того, щоб такі заходи досягали, але не перевищували належний рівень захисту здоров’я тварин та пов’язаного з цим здоров’я людей.»;

у зв’язку з цим частини восьму – дванадцяту вважати частинами дев’ятою – тринадцятою.

у частині десятій слово «імпорту» замінити словами «ввезення (пересилання) на митну територію України»;

у частині дванадцятій слово «імпортуються» замінити словами “ввозяться (пересилаються) на митну територію України»:

частину тринадцяту виключити.

19) доповнити статтею 14¹ виклавши її у такій редакції:

«Стаття 14¹. Визначення та перегляд вимог щодо окремих показників якості

1. Визначення та перегляд вимог щодо окремих показників якості харчових продуктів здійснюється центральним органом виконавчої влади у сфері охорони здоров’я враховуючи наступне:

1) якщо існують міжнародні стандарти, інструкції чи рекомендації щодо окремих показників якості харчових продуктів, ці показники розробляються на їх основі;

2) у разі відсутності зазначених у пункті1 цієї частини міжнародних стандартів, інструкцій чи рекомендації, вимоги до окремих показників якості харчових продуктів розробляються на основі положень законодавчих актів Європейського Союзу.

2. Вимоги до окремих показників якості харчових продуктів не повинні обмежувати торгівлю більше, ніж це є необхідним для досягнення належного рівня захисту інтересів споживачів, враховуючи технічну та економічну доцільність.

3. Коментарі, отримані в результаті повідомлення та публікації запропонованих нових або змінених вимог до окремих показників якості харчових продуктів, беруться до уваги на недискримінаційній основі до прийняття таких заходів.

4. Усі нові та змінені вимоги до окремих показників якості харчових продуктів негайно публікуються після їх прийняття у відповідному офіційному друкованому виданні і набирають чинності не раніше ніж через дев’ять місяців після дати відповідної публікації.

5. При розробці, перегляді, внесенні змін, прийнятті та застосуванні вимог до окремих показників якості харчових продуктів відповідні вимоги, які застосовуються в іншій країні, вважаються еквівалентними заходам, які застосовуються та приймаються в Україні, якщо така країна об’єктивно доведе, що ці заходи досягають такого або вищого рівня захисту інтересів людини порівняно з тими, що вимагаються Україною.

6. Усі вимоги до окремих показників якості харчових продуктів застосовуються лише в обсязі, необхідному для захисту інтересів людини і без необґрунтованої дискримінації між вітчизняними та імпортними харчовими продуктами або між різними постачальниками харчових продуктів, що імпортуються.”;

20) у частині першій статті 15 слова “Головний державний санітарний лікар України за рекомендацією Національної Комісії України з Кодексу Аліментаріус» замінити словами «Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров’я»;

21) у статті 16:

у назві статті слова «та технічні регламенти» виключити;

у абзаці першому частини першої слова «та відповідні технічні регламенти щодо об’єктів санітарних заходів» виключити.

22) статтю 17 викласти у такій редакції:

«Стаття 17. Вимоги до процедур державного контролю

Процедури державного контролю повинні відповідати таким вимогам:

1) проведення процедур повинно відповідати міжнародним стандартам, інструкціям та рекомендаціям відповідних міжнародних організацій; здійснюватись у порядку, визначеному Законом.

2) виконуватися в межах законодавчо встановлених строків;

3) відбір зразків обмежується обсягами, встановленими відповідними нормативно-правовими актами, і є необхідними та обґрунтованими;

4) заявника, який звертається із заявою про проведення процедур контролю, інспектування та ухвалення, негайно інформують про будь-які недоліки поданої заяви;

5) результати проведення процедур контролю, інспектування та ухвалення у строк не більше двох робочих днів повідомляються заявнику у письмовій формі та в повному обсязі;

6) заявнику за його запитом повідомляється про очікуваний час завершення таких процедур;

7) зазначені процедури рівною мірою застосовуються до об’єктів санітарних заходів як іноземного, так і вітчизняного походження;

8) усі затверджені процедури, включаючи процедури, що забезпечують відповідність харчового продукту, що був змінений (підданий обробці, переробці або зміні в інший спосіб), вимогам санітарних заходів, а також інформацію, необхідну для проведення процедур, обмежують обсягами, що необхідні для здійснення санітарних заходів;

9) з метою захисту комерційних інтересів заявника виконуються правила щодо збереження конфіденційності наданої заявником інформації;

10) плата, що стягується за процедури контролю, інспектування та ухвалення, є однаковою як для об’єктів санітарних заходів вітчизняного походження, так і іноземного походження;

11) відбір зразків та проведення процедур щодо використання потужностей зводять до мінімуму пов’язані з цим незручності та є недискримінаційними стосовно імпортних, експортних чи вітчизняних об’єктів санітарних заходів;

12) методи, які застосовуються для здійснення державного контролю, повинні відповідати поставленим цілям.»;

23) статтю 18 викласти у такій редакції:

«Стаття 18. Державна реєстрація

1. Державна реєстрація здійснюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров’я шляхом внесення відповідної інформації до реєстрів.

2. Державній реєстрації, підлягають:

1) новітні харчові продукти;

2) харчові продукти для спеціального дієтичного споживання,

3) функціональні харчові продукти,

4) дієтичні добавки,

5) харчові добавки,

6) окремі види ароматизаторів, що не внесені у відповідні державні реєстри;

7) допоміжні матеріали для переробки, предмети та матеріали, що контактують з харчовими продуктами, які в перший раз вводяться в обіг та/або вперше використовуються на території України;

8) технології, що раніше не використовувалися в Україні;

9) вода питна, яку планується віднести до категорії «вода природна мінеральна».

3. Порядок, методи та обсяг необхідних досліджень для державної реєстрації повинні враховувати ступінь ризику об’єктів цієї реєстрації для здоров’я людини, а також факт затвердження вище зазначених об’єктів санітарних заходів відповідними міжнародними організаціями або Європейським Союзом.

4. Державна реєстрація об’єктів, зазначених у частині другій цієї статті, за винятком новітніх харчових продуктів, проводиться протягом 30 робочих днів після отримання повної заявки на таку реєстрацію. Державна реєстрація новітніх харчових продуктів проводиться протягом 180 робочих днів після отримання повної заявки.

5. Якщо державна реєстрація не закінчена протягом терміну, визначеного у частині четвертій цієї статті, замовнику надається письмове обґрунтування причин подовження терміну проведення реєстрації, який не може бути подовжений більше ніж на 30 робочих днів.

6. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров’я встановлює вимоги до форм заявок, процедури проведення державної реєстрації, ведення реєстрів та надання інформації з реєстрів зацікавленим суб’єктам.

7. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров’я оприлюднює на власному офіційному сайті всі державні реєстри об’єктів санітарних заходів, зазначених у частині другій цієї статті.»;

24) назву розділу ІІІ викласти у такій редакції:

«Розділ IIІ. ПРАВА ТА ОБОВ’ЯЗКИ ОПЕРАТОРІВ РИНКУ»

25) статтю 19 викласти у такій редакції:

«Стаття 19. Права операторів ринку

Оператори ринку, мають право:

1) одержувати в установленому порядку інформацію від компетентного органу:

належним чином оформлені документи, що є результатом здійснення державного контролю потужностей та об’єктів санітарних заходів, що знаходяться під управлінням оператора ринку, включаючи акти перевірок, приписи, розпорядження, протоколи, документи, на підставі яких оператор ринку або його посадові особи притягаються до відповідальності тощо;

будь-яку іншу інформацію, пов’язану із здійсненням державного контролю потужностей та об’єктів санітарних заходів, що знаходяться під управлінням оператора ринку;

2) вимагати, в тому числі від державних інспекторів, зберігання конфіденційності будь-якої інформації та нерозголошення конфіденційної інформації, за винятком випадків, передбачених законодавством;

3) оскаржувати результати лабораторних досліджень, у тому числі арбітражних;

4) замовляти та використовувати в якості доказів арбітражні дослідження;

5) оскаржувати рішення державних інспекторів;

6) звертатися за захистом своїх прав до суду;

7) вимагати відшкодування збитків, заподіяних внаслідок постачання їм непридатних до споживання, неправильно маркованих або небезпечних об’єктів санітарних заходів, за умови їх використання та зберігання відповідно до інструкцій, наданих постачальником цих об’єктів санітарних заходів, або нормативно-правових актів;

8) бути звільненим від відшкодування збитків, пов’язаних із непридатністю до споживання та/або небезпечністю об’єкта санітарних заходів, завданих внаслідок порушення іншими особами, в тому числі споживачами, законодавства про безпечність та якість харчових продуктів;

9) на відшкодування в повному обсязі збитків, завданих неправомірними діями державних інспекторів.»;

26) статтю 20 викласти у такій редакції:

«Стаття 20. Обов’язки операторів ринку

1. Оператори ринку є відповідальними за виконання вимог законодавства про безпечність та якість харчових продуктів в межах діяльності, яку вони здійснюють.

2.Оператори ринку повинні виконувати вимоги законодавства про безпечність і якість харчових продуктів, зокрема:

1) забезпечити дотримання положень цього Закону щодо гігієни харчових продуктів на усіх стадіях виробництва та обігу харчових продуктів;

2) розробити, ввести в дію та застосовувати постійно діючі процедури, що засновані на принципах НАССР, а також забезпечити належну підготовку з питань застосування постійно діючих процедур, що базуються на принципах НАССР, осіб, які є відповідальними за ці процедури, під час виробництва та обігу харчових продуктів;

3) надсилати до компетентного органу повідомлення у випадках, передбачених частинами третьою, четвертою та п’ятою цієї статті, і отримувати експлуатаційний дозвіл у випадках, передбачених цим Законом;

4) забезпечувати достовірність інформації про харчовий продукт, яка надається споживачеві, а також її відповідність вимогам цього Закону;

5) забезпечувати простежуваність та надавати інформацію, передбачену частинами другою та третьою статті 21¹ цього Закону впродовж розумного інтервалу часу;

6) запобігати обігу небезпечних, непридатних до споживання та неправильно маркованих харчових продуктів;

7) вилучати та/або відкликати у встановлених Законом випадках харчові продукти, які знаходяться в обігу, якщо встановлено, що ці продукти становлять високий ризик для здоров’я споживачів або є непридатними для споживання;

8) забезпечувати безперешкодний доступ державних інспекторів, які здійснюють державний контроль, до потужностей протягом робочого часу цих потужностей та дозволяти відбір зразків об’єктів санітарних заходів на зазначених потужностях, а також надавати на вимогу державного інспектора документи, необхідні для проведення державного контролю;

9) компенсувати відповідно до закону шкоду, заподіяну споживачам внаслідок споживання харчового продукту, якщо буде доведено причино-наслідковий зв’язок між цією шкодою і діяльністю та/або бездіяльністю оператора ринку, крім випадків, встановлених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами України;

10) у випадку відсутності в нормативно-правових актах Україні вимог щодо безпечності харчових продуктів, які планується виробляти, застосовувати параметри безпечності, що визначені в документах відповідних міжнародних організацій. У випадку відсутності таких параметрів в документах відповідних міжнародних організацій – застосовувати параметри безпечності, що встановлені законодавством Європейського Союзу. Відповідність згаданим в цьому розділі параметрам безпечності означає виконання вимог законодавства України щодо безпечності та якості харчових продуктів. Положення цього пункту не стосуються об’єктів, що підлягають державній реєстрації, згідно з вимогами цього Закону;

11) якщо оператор ринку вважає або має підстави вважати, що харчові продукти, які він ввіз (переслав) на митну територію України, виробив, переробив, або здійснює обіг, не відповідають вимогам безпечності, він повинен негайно розпочати процедуру вилучення цих харчових продуктів з обігу, та у строк не більше двох робочих днів письмово проінформувати про виявлену невідповідність компетентний орган. Якщо такі харчові продукти могли потенційно досягти споживача, оператор ринку повинен проінформувати споживачів про причини їх вилучення та, якщо необхідно, відкликати харчові продукти, якщо застосування інших заходів є недостатнім для досягнення прийнятного рівня захисту здоров’я споживачів;

12) оператор ринку, що займається роздрібною торгівлею або розповсюдженням харчових продуктів, і не здійснює при цьому пакування, або маркування, або іншим чином не впливає на безпечність та цілісність харчових продуктів, повинен у межах своєї діяльності, ініціювати процедури вилучення з обігу продукції, що не відповідає параметрам безпечності. Такий оператор ринку повинен сприяти забезпеченню безпечності харчових продуктів, передавати інформацію, необхідну для забезпечення простежуваності харчових продуктів та будь-яких речовин, що використовуються для виробництва харчових продуктів на вимогу відповідних осіб, а також співпрацювати із операторами ринку та/або компетентними органами;

13) якщо оператор ринку має підстави вважати, що харчові продукти, які він ввів в обіг, можуть бути шкідливими для здоров’я людей, він повинен у строк не більше одного робочого дня письмово проінформувати про це компетентний орган; оператор ринку повинен також проінформувати компетентний орган про вжиті заходи для попередження ризиків для споживача;

14) оператор ринку повинен співпрацювати із компетентним органом в реалізації заходів щодо попередження або зменшення ризиків, що становлять собою харчові продукти, які він ввів або вводить в обіг.

15) У випадку отримання інформації щодо наявності на потужностях невідповідностей встановленим вимогам, виявлених під час державного контролю, оператор ринку зобов’язаний вжити всіх необхідних заходів для виправлення таких невідповідностей впродовж розумного інтервалу часу.

3. Оператор ринку, який не зобов’язаний отримувати експлуатаційний дозвіл згідно вимог статті 22 цього Закону, повинен, подати повідомлення, встановленого зразка в територіальне управління компетентного органу за місцем знаходження потужностей не пізніше як за 30 календарних днів до початку роботи потужностей. У повідомленні повинно бути зазначено: найменування оператора ринку, адреса потужностей та види харчових продуктів, що плануються до виробництва, керівництво та його контактні дані.

4. Оператор ринку, який має намір припинити виробництво на тій чи іншій потужності, або змінити вид харчового продукту, який виробляється, зобов’язаний подати повідомлення встановленого зразка в територіальне управління компетентного органу за місцем знаходження потужностей, а у випадку припинення виробництва – не пізніше як за 10 календарних днів, а у випадку зміни виду харчового продукту – не пізніше як за 30 календарних днів

5. Оператор ринку, який вперше вводить в обіг на території України харчовий продукт, що не є новітнім, зобов’язаний подати повідомлення про це в територіальне управління компетентного органу за місцем знаходження потужностей або, якщо продукт вироблений поза межами України, за місцезнаходженням в Україні продавця (постачальника) не пізніше як за 30 календарних днів до першого введення в обіг такого харчового продукту. Зазначене повідомлення встановленого зразка має містити інформацію, яка наводиться в маркуванні харчового продукту згідно вимог законодавства.

6. Форма повідомлень, передбачених цієї статтею, розробляється та затверджується компетентним органом та не може містити вимогу про надання іншої інформації, крім тієї, що зазначена у частинах третьою – п’ятою цієї статті.»;

27) статтю 21 викласти у такій редакції:

«Стаття 21. Принципи НАССР

1. Оператори ринку повинні розробити, запровадити та використовувати постійно діючі процедури, які базуються на принципах НАССР.

2. Вимоги частини першої цієї статті не поширюються на операторів ринку, що займаються первинним виробництвом, а також пов’язаною з первинним виробництвом діяльністю, зокрема, транспортуванням, зберіганням та обробкою первинної продукції в місці первинного виробництва, за умови, що при цьому не змінюються суттєво стан таких продуктів, транспортуванням живих тварин, призначених для споживання людиною, а також транспортуванням з місця первинного виробництва до потужності продуктів рослинного походження, продуктів рибальства, а також продуктів полювання, якщо стан таких продуктів не зазнав суттєвих змін.

3. До принципів НАССР зазначених у частині 1 цієї статті, належать такі:

1) ідентифікація будь-яких небезпечних факторів, які необхідно попередити, усунути або зменшити до прийнятного рівня;

2) визначення критичних контрольних точок на етапах, де контроль є визначальним для попередження небезпечних факторів, їх усунення або зменшення до прийнятного рівня;

3) встановлення критичних меж в критичних контрольних точках, які відділяють прийнятність від неприйнятності харчового продукту з точки зору його безпечності;

4) впровадження процедур моніторингу в критичних контрольних точках, які забезпечують отримання даних для оперативного управління небезпечними факторами;

5) запровадження корегувальних дій, якщо дані моніторингу вказують на те, що критичні контрольні точки вийшли з під контролю;

6) розробка процедур, які мають застосовуватися на постійній основі, з метою перевірки того, що заходи, зазначені у пп. 1-5 частини третьої цієї статті є ефективними.

7) розробка документів та ведення записів відповідно до виду діяльності та обсягів виробництва для підтвердження ефективного застосування заходів, які зазначені у пп. 1-6 частини третьої цієї статті.

4. Оператори ринку мають переглядати та оновлювати процедури, що засновані на принципах НАССР, у разі будь-яких змін в кількісному та якісному складі інгредієнтів харчового продукту, а також на будь-якій стадії виробництва та обігу, які можуть вплинути на безпечність харчового продукту.

5. З метою виконання процедур, які базуються на принципах НАССР, оператори ринку повинні:

1) надавати компетентному органу під час здійснення державного контролю докази відповідності їх діяльності вимогам частині третьої цієї статті, беручи до уваги сферу діяльності та об’єми виробництва, а також спрощені вимоги для невеликих потужностей та потужностей, діяльність яких становить незначний ступінь ризику для здоров’я споживачів;

2) забезпечити, що будь-який документ, який описує створену процедуру відповідно до цієї статті, містить чинну та дійсну інформацію;

3) зберігати документи і записи, щодо виконання принципів НАССР, протягом трьох місяців після закінчення терміну придатності харчового продукту, якщо інше не передбачено рекомендаціями об’єднань виробників, які затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику з питань продовольчої безпеки держави.

6. Державний контроль постійно діючих процедур, заснованих на принципах НАССР, здійснюється відповідно до підзаконного акту, розробленого та затвердженого компетентним органом на виконання положень цієї статті.

7. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров’я, за участю компетентного органу розробляє та затверджує вимоги щодо розробки, впровадження та застосування постійно діючих процедур, заснованих на принципах НАССР, включаючи випадки, коли застосування принципів НАССР може бути спрощеним.

8. Сертифікація постійно діючих процедур, заснованих на принципах НАССР не є обов’язковою.»;

28) доповнити статтею 21¹ редакції такого змісту:

«Стаття 21¹. Простежуваність

1. Простежуваність повинна бути забезпечена на всіх стадіях виробництва та обігу.

2. Оператори ринку повинні бути здатні ідентифікувати операторів ринку, що поставили їм об’єкти санітарних заходів. З цією метою, оператори ринку повинні застосовувати системи та процедури, що забезпечують доступність такої інформації органу, що здійснює державний контроль за його запитом.

3. Оператори ринку повинні застосовувати процедури для ідентифікації операторів ринку, яким вони постачають свою продукцію та інші об’єкти санітарних заходів. Така інформація має бути доступною для органу, що здійснює державний контроль за його запитом.

4. Для забезпечення простежуваності харчові продукти, що вводяться в обіг або ймовірно будуть введені в обіг, повинні бути належним чином марковані.

5. Спеціальні правила для вжиття заходів з метою виконання вимог, зазначених в цій статті, встановлюються у відповідних документах, що розробляються об`єднаннями операторів ринку і затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику з питань продовольчої безпеки держави. “;

29) статтю 22 викласти у такій редакції:

«Стаття 22. Експлуатаційний дозвіл

1.  Експлуатаційний дозвіл зобов’язані отримувати оператори ринку, що здійснюють діяльність з виробництва та/або зберігання харчових продуктів тваринного походження;

Зазначений обов’язок не поширюється на операторів ринку, що здійснюють діяльність виключно щодо первинного виробництва, та/або транспортування, та/або зберігання харчових продуктів, які не потребують дотримання температурного режиму та можуть зберігатися при температурі вище 10̊ С, залишаючись придатним для споживання людиною .

1. Особи, зазначені у частині першій цієї статті зобов’язані отримати експлуатаційний дозвіл:

на кожну окрему потужність;

до початку експлуатації потужності.

1. Якщо на момент набрання чинності цим Законом потужності вже діють та на них відсутній експлуатаційний дозвіл, особи, зазначені у частині першій цієї статті, мають отримати експлуатаційного дозвіл на такі потужності в порядку, встановленому цим Законом.
2. Експлуатаційний дозвіл видається відповідним територіальним органом компетентного органу.
3. За видачу, поновлення дії експлуатаційного дозволу у разі призупинення його дії, справляється плата, розмір якої встановлюється Кабінетом Міністрів України за поданням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику з питань продовольчої безпеки держави. Плата за видачу та поновлення експлуатаційного дозволу зараховується до Державного бюджету.

Переоформлення, видача дублікату експлуатаційного дозволу здійснюються безоплатно.

1. Для отримання експлуатаційного дозволу особи, зазначені у частині першій цієї статті, мають подати до відповідного територіального органу компетентного органу такі документи:

1) заяву;

2) перелік харчових продуктів, що планується виробляти, переробляти, обробляти або зберігати;

Зазначений перелік документів є вичерпним. Вимагання подання чи пред’явлення інших документів заборонені.

1. Документи, що подаються для отримання експлуатаційного дозволу, мають бути засвідчені підписом зазначеної у частині першій цієї статті особи, або уповноваженою нею особи.
2. Строк видачі експлуатаційного дозволу складає 30 календарних днів з дати отримання територіальним органом компетентного органу всіх документів, зазначених у частині шості цієї статті.
3. Рішення про видачу або відмову у видачі експлуатаційного дозволу приймається головним державним інспектором відповідного територіального органу компетентного органу на підставі результатів огляду заявлених потужностей щодо їх відповідності цьому Закону та іншим вимогам законодавства про безпечність та якість харчових продуктів.

Огляд заявлених потужностей має відбутися не пізніше 15 календарних днів з дати отримання територіальним органом компетентного органу всіх документів, зазначених у частині шостій цієї статті.

1. Експлуатаційний дозвіл є безстроковим (має необмежений термін дії).
2. Оператори ринку та потужності на які видано експлуатаційний дозвіл заносяться до реєстру, який ведеться в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику з питань продовольчої безпеки держави.

Потужностям, на які видано експлуатаційний дозвіл, присвоюється реєстраційний номер.

1.Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику з питань продовольчої безпеки держави забезпечує відкритість, доступність та безоплатність реєстру для громадськості в електронному вигляді.

Реєстр є доступними для громадськості в електронному вигляді на офіційному сайті компетентного органу в мережі Інтернет.

2. Підставами для відмови у видачі експлуатаційного дозволу є:

1) відсутність будь-якого з документів, передбачених частиною шостою цієї статті;

2) недостовірність відомостей, заявлених у поданих для отримання експлуатаційного дозволу документах;

3) заявлені потужності не відповідають вимогам цього Закону та іншим вимогам законодавства про безпечність та якість харчових продуктів;

 4) агропродовольчим ринком не створено умов для належної роботи лабораторії (не виділено у користування службових приміщень, облаштованих опаленням, електрикою, вентиляцією, водопроводом з гарячою і холодною водою, каналізацією).

Відмова у видачі експлуатаційного дозволу з підстав не передбачених цією частиною, заборонена.

5. У разі прийняття рішення про відмову у видачі експлуатаційного дозволу, особі, зазначеній у частині першій цієї статті має бути надано (особисто та/або поштовим відправленням) письмове рішення про таку відмову із посиланням на конкретні положення цього Закону та іншим вимогам законодавства про безпечність та якість харчових продуктів, що є підставою для такої відмови.

Надання рішення про відмову здійснюється в строк, встановлений для видачі експлуатаційного дозволу, але не пізніше трьох робочих днів з дня прийняття зазначеного рішення.

1. У разі усунення причин, що стали підставою для відмови у видачі експлуатаційного дозволу, повторний розгляд документів здійснюється територіальним відділенням компетентного органу у строк, що не перевищує п’яти робочих днів з дня отримання повторної заяви та інших документів, передбачених частиною шостою цієї статті.
2. Анулювання експлуатаційного дозволу, його переоформлення, видача дублікату здійснюється з підстав, в порядку та строки, що встановлені законом України, який визначає засади функціонування дозвільної системи у сфері господарської діяльності.
3. Рішення про відмову у видачі експлуатаційного дозволу може бути оскаржено до вищестоящого органу або до суду.

18. Форма експлуатаційного дозволу затверджується Кабінетом Міністрів України.»;

30) статтю 23 викласти у такій редакції:

«Стаття 23 Призупинення дії та поновлення дії експлуатаційного дозволу

 1. Якщо оператор ринку не виконує у погоджений з ним строк вимоги припису, про призупинення функціонування потужності або частини потужності, та/або тимчасову заборону обігу об’єктів санітарних заходів, що пов’язані з такими порушеннями, головний державний інспектор територіального органу компетентного органу виносить постанову про призупинення дії експлуатаційного дозволу.

2. У випадку призупинення дії експлуатаційного дозволу інформація про це заноситься до відповідного реєстру.

3. З метою захисту здоров’я споживачів інформація про призупинення експлуатаційного дозволу на потужності оприлюднюється на сайті компетентного органу в мережі Інтернет.

4. Оператор ринку, експлуатаційний дозвіл якого було призупинено, не має права здійснювати виробництво, введення в обіг, та/або обіг харчових продуктів на таких потужностях.

5. Оператор ринку, експлуатаційний дозвіл на потужності якого було призупинено, має право подати заяву на поновлення дії експлуатаційного дозволу після усунення причин, що стали підставою для такого призупинення.

6. Поновлення дії експлуатаційного дозволу здійснюється в порядку та строки, що встановлені статтю 22 цього Закону для отримання експлуатаційного дозволу.

7. Рішення про призупинення експлуатаційного дозволу може бути оскаржено до вищестоящого органу або до суду.»

31) у статті 24:

у назві статті слово «(об’єкти)» виключити;

частини першу та другу викласти у такій редакції:

«1. Оператори ринку, які мають намір здійснювати експорт харчових продуктів, до країн призначення, які мають особливі вимоги до потужностей , процесів виробництва, умов зберігання або інші подібні вимоги, що стосуються харчових продуктів, можуть звертатися до компетентного органу із запитом про проведення офіційної перевірки виконання ними цих вимог.

2. Компетентний орган на підставі результатів офіційної перевірки виконання всіх вимог, встановлених країною призначення, до якої мають намір здійснювати експорт харчових продуктів потужності, затверджує ці потужності (далі – затверджені експортні потужності).»;

частину третю доповнити другим реченням виклавши його у такій редакції:

«У разі необхідності таке маркування може включати реєстраційний номер, передбачений статтею 22 цього Закону.»;

у частині четвертій слова “Відповідна служба” замінити словами “Компетентний орган” та доповнити другим реченням, виклавши його у такій редакції:

«Реєстр повинен бути доступним для громадськості на офіційному сайті компетентного органу.»;

частину п’яту викласти у такій редакції:

«Порядок проведення перевірки виконання всіх вимог встановлених країною призначення, до якої мають намір здійснювати експорт харчових продуктів оператори затверджених експортних потужностей, процедура затвердження експортних потужностей, реєстрації та вилучення з реєстру встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику з питань продовольчої безпеки держави. »;

32) статтю 25 викласти у такій редакції:

«Стаття 25. Вилучення затверджених експортних потужностей з реєстру затверджених експортних потужностей

1.Якщо в процесі здійснення державного контролю буде встановлено, що затверджені експортні потужності не відповідають вимогам країни призначення, державний інспектор повинен негайно поінформувати про це керівника компетентного органу України або його заступників.

2. Керівник компетентного органу України або його заступник повинні прийняти рішення щодо вилучення потужностей, зазначених в частині першій цієї статті або певних видів харчових продуктів, вироблених на таких потужностях, з реєстру затверджених експортних потужностей у встановленому порядку.

3. Оператор ринку може оскаржити рішення про тимчасове або постійне вилучення таких потужностей, або певного виду харчових продуктів, вироблених на таких потужностях, з реєстру затверджених експортних потужностей протягом десяти днів після отримання рішення суду.

Оскарження прийнятого рішення не припиняє його дії.

4. У разі прийняття рішення про тимчасове або постійне вилучення затверджених експортних потужностей або певного виду харчових продуктів, вироблених на таких потужностях, з реєстру затверджених експортних потужностей компетентний орган повинен невідкладно повідомити про це компетентний орган країни призначення.

5. Компетентний орган країни призначення, для якої компетентним органом України проведено перевірку виконання встановлених вимог, повинен мати безперешкодний доступ до затверджених експортних потужностей з метою інспектування таких потужностей для перевірки виконання встановлених вимог. Компетентний орган країни призначення зобов’язаний повідомити компетентний орган України про зазначене інспектування принаймні за 48 годин.

6. Якщо в результаті інспектування затверджених експортних потужностей для перевірки виконання встановлених вимог компетентний орган країни призначення дійде висновку, що такі потужності не відповідають встановленим вимогам, компетентний орган України призупиняє або вилучає з реєстру затверджену потужність для експорту харчових продуктів до відповідної країни призначення згідно з рішенням зазначеного компетентного органу країни призначення. У зазначеному випадку рішення компетентного органу про призупинення або вилучення з реєстру затвердженої потужності для експорту харчових продуктів до відповідної країни призначення не підлягає оскарженню.”;

33) статтю 26 викласти у такій редакції:

«Стаття 26. Вимоги до потужностей, що виробляють харчові продукти або інші об’єкти санітарних заходів для їх ввезення (пересилки) на митну територію України

1. Вимоги до потужностей, що виробляють харчові продукти для їх ввезення (пересилки) на митну територію України, не повинні перевищувати аналогічні вимоги, які встановлені для вітчизняних потужностей.

2. Компетентний орган може перевіряти дотримання вимог до потужностей, виробничих процесів, умов зберігання та інших вимог у країнах, з яких харчові продукти ввозяться (пересилаються) на митну територію України (далі – потужності для імпорту в Україну).

3. Компетентний орган повинен мати безперешкодний доступ до потужностей для імпорту в Україну з метою інспектування таких потужностей для перевірки виконання вимог, визначених у частині першій цієї статті. Компетентний орган зобов’язаний повідомити відповідну компетентну службу країни-імпортера про зазначене інспектування принаймні за 48 годин. Період проведення процедури інспектування з моменту такого повідомлення або подачі відповідної заявки суб’єктом господарювання до прийняття рішення не повинен перевищувати 60 календарних днів. Витрати, пов’язані з інспектуванням потужностей для імпорту в Україну, фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, що призначені для проведення державного контролю. Якщо протягом зазначених 60 днів компетентний орган не прийняв рішення, про можливість імпорту харчових продуктів або інших об’єктів санітарних заходів з потужностей для імпорту в Україну, ці харчові продукти або інші об’єкти санітарних заходів можуть імпортуватися з цих потужностей в Україну.

4. Імпорт харчових продуктів або інших об’єктів санітарних заходів з потужностей для імпорту в Україну, під час інспектування яких відповідна служба виявила недотримання встановлених законодавством України стосовно безпечності та якості харчових продуктів вимог, не дозволяється.

5. Компетентний орган веде реєстр потужностей для імпорту в Україну харчових продуктів.

6. Порядок проведення перевірки виконання вимог, визначених у частині другій цієї статті, реєстрації та вилучення з реєстру потужностей для імпорту в Україну, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику з питань продовольчої безпеки держави.”;

34)  статтю 27 викласти у такій редакції:

«Стаття 27. Вимоги до виробництва харчових продуктів

1. Харчові продукти, вироблені в Україні, повинні відповідати вимогам, встановленим законодавством України.

2. Для забезпечення безпечності харчових продуктів, вироблених в Україні, забороняється:

1) використання харчових добавок та дієтичних добавок, які не зареєстровані в Україні відповідно вимог цього Закону;

2) використання допоміжних матеріалів для переробки та ароматизаторів, які не зареєстровані в Україні відповідно вимог цього закону, якщо реєстрація таких ароматизаторів є обов’язковою;

3) використання предметів та матеріалів, що контактують з харчовими продуктами, якщо вони не дозволені для прямого контакту з харчовими продуктами.»;

35) статтю 28 викласти у такій редакції:

«Стаття 28. Державна реєстрація харчових продуктів для спеціального дієтичного споживання, функціональних харчових продуктів та дієтичних добавок

1. Забороняється введення в обіг харчових продуктів спеціального дієтичного використання, функціональних продуктів та дієтичних добавок, які не пройшли державну реєстрацію.

2. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров’я, встановлює:

1) порядок віднесення харчових продуктів до категорії харчових продуктів для спеціального дієтичного споживання, функціональних харчових продуктів та дієтичних добавок;

2) процедуру державної реєстрації харчових продуктів для спеціального дієтичного споживання, функціональних харчових продуктів та дієтичних добавок;

3) процедуру ведення державних реєстрів харчових продуктів для спеціального дієтичного споживання, функціональних харчових продуктів та дієтичних добавок;

4) процедуру надання інформації, яка міститься у державних реєстрах харчових продуктів для спеціального дієтичного споживання, функціональних харчових продуктів та дієтичних добавок.

3. Вартість робіт, пов’язаних з державною реєстрацією харчових продуктів для спеціального дієтичного споживання, функціональних харчових продуктів та дієтичних добавок, затверджує Кабінет Міністрів України відповідно до положень статті 57 цього Закону.

4. Зазначені в цій статті державні реєстри мають бути доступні.»;

36) у статті 29:

у частині першій слова “державну санітарно-епідеміологічну експертизу та” виключити;

у частині другій слова “і мінімальним специфікаціям якості” виключити;

37) статтю 30 викласти у такій редакції:

«Стаття 30. Державний реєстр харчових добавок та їх реєстрація

1. У виробництві харчових продуктів та у харчових продуктах, що знаходяться в обігу, дозволяється використання лише тих добавок, які занесені в державний реєстр харчових добавок, дозволених до використання в харчових продуктах.

2. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров’я, затверджує державний реєстр дозволених до використання харчових добавок із зазначенням їх максимально допустимого рівня вмісту (де це доречно) та зазначенням харчових продуктів, в яких вони використовуються. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров’я, вносить зміни та доповнення до цього реєстру у таких випадках:

1) за власною ініціативою;

2) за зверненнями операторів ринку або їх об`єднань після проведення процедур державної реєстрації;

3) за зверненням Національної Комісії України з Кодексу Аліментаріус.

3. У процесі реєстрації харчової добавки необхідно:

1) визначати харчові продукти, до яких ця добавка може додаватися, та, якщо це необхідно, умови, за яких вона може додаватися;

2) обмежувати харчову добавку до найнижчого рівня використання, який є необхідним для досягнення бажаного ефекту;

3) враховувати будь-яке допустиме щоденне споживання або іншу еквівалентну оцінку обсягів споживання харчової добавки та її вірогідне щоденне споживання від усіх джерел, включаючи можливе щоденне споживання харчової добавки спеціальними групами споживачів.

4. Харчова добавка дозволяється до використання в Україні за умов, якщо:

1) існує обґрунтована технологічна необхідність у харчовій добавці і ця мета не може бути досягнута іншими технологічно доступними засобами;

2) харчова добавка не є небезпечною для здоров’я споживача на рівні використання, на якому пропонується, що може бути встановлено на підставі доступних наукових доказів;

3) харчова добавка не вводить споживача в оману.

5. Будь-який оператор ринку або об`єднання операторів ринку можуть звернутись із запитом про державну реєстрацію харчової добавки шляхом подання до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров’я, заяви про державну реєстрацію харчової добавки, що супроводжується відповідною документацією, яка свідчить про те, що харчова добавка відповідає положенням частин другої, третьої і четвертої цієї статті. Якщо харчова добавка дозволена до використання відповідними міжнародними організаціями, інформація, що це підтверджує, додається до заяви про реєстрацію. Рішення щодо реєстрації або відмови в реєстрації харчової добавки для виробництва харчових продуктів в Україні чи обігу харчових продуктів, які містять таку харчову добавку, повинне бути видане протягом 120 робочих днів після одержання повної заяви.

6. Будь-яка харчова добавка, стосовно реєстрації якої було подано запит і яка була дозволена до використання відповідними міжнародними організаціями, підлягає експрес-реєстрації.

7. Експрес-реєстрація має включати огляд звіту відповідних міжнародних організацій, які обґрунтовують можливість використання харчової добавки. Цей огляд повинен враховувати обставини та умови, специфічні для населення України, а також технічні та економічні можливості визначення присутності та/або рівні використання харчових добавок у харчових продуктах відносно рівнів включень, що затверджені відповідними міжнародними організаціями.

8. Згідно з процедурою експрес-реєстрації рішення щодо реєстрації або відмови в реєстрації харчової добавки для виробництва харчових продуктів в Україні чи обігу харчових продуктів, які містять таку харчову добавку, повинне бути видане протягом 30 робочих днів після одержання повної заяви.

9. Порядок реєстрації харчових добавок встановлюється центральним органом виконавчої влади у сфері охорони здоров’я.

10. Вартість робіт, пов’язаних з реєстрацією харчових добавок, встановлюється Кабінетом Міністрів України.»;

   38) статтю 31 викласти у такій редакції:

«Стаття 31. Державний реєстр ароматизаторів та їх реєстрація

1. У виробництві харчових продуктів та у харчових продуктах, що знаходяться в обігу, дозволяється використання лише тих ароматизаторів, які занесені в державний реєстр ароматизаторів, дозволених до використання в харчових продуктах (далі – державний реєстр ароматизаторів), а також тих, які зазначені в переліку видів/груп ароматизаторів, що не підлягають державні реєстрації.

2. Державний реєстр ароматизаторів веде центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров’я.

3. На день набрання чинності цим Законом державний реєстр ароматизаторів включає в себе ароматизатори, що станом на день набрання чинності цим Законом визнані Європейським Союзом, що є безпечними для споживання людиною.

Включення зазначених ароматизаторів до державного реєстру ароматизаторів не залежить від затвердження чи будь-яких інших дій стосовно створення та/або ведення центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров’я, державного реєстру ароматизаторів.

4. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров’я має право вносити зміни до Державного реєстру ароматизаторів:

1) за власною ініціативою;

2) за зверненнями операторів ринку або їх об`єднань після проведення процедур державної реєстрації;

3) за зверненням Національної Комісії України з Кодексу Аліментаріус.

4. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров’я визначає види/групи ароматизаторів на додаток до тих, що визначені цим Законом, встановлює деталізовані вимоги до безпечності окремих видів ароматизаторів, та порядок державної реєстрації ароматизаторів.

5. Не підлягають державній реєстрації окремі види ароматизаторів, зокрема, якщо вони:

1) є суміщу ароматизаторів, що включені в державний реєстр ароматизаторів, що визнані безпечними для споживання людиною;

2) отримані із матеріалів рослинного та/або тваринного та/або мікробіологічного походження шляхом здійснення одного або декількох таких процесів – відповідний фізичний процес, ензиматичний процес, мікробіологічний процес, до їх оброблення або після оброблення шляхом застосування одного або декількох традиційних способів приготування харчових продуктів.

6. За наявності наукових даних про ризик для здоров’я споживачів ароматизатор виключається із державного реєстру ароматизаторів після прийняття відповідного рішення центральним органом виконавчої влади у сфері охорони здоров’я.

7. Державний реєстр ароматизаторів, визнаних безпечними для споживання людиною, на день набрання чинності цим Законом вважається офіційно затвердженим в Україні, до якого входять ароматизатори, що визнані Європейським Союзом безпечними для споживання людиною на цей день.

8. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров’я затверджує повний перелік видів/груп ароматизаторів, що не підлягають державній реєстрації. Такий перелік має бути гармонізованим з Європейським законодавством. 9. Відсутність ароматизатору в державному реєстрі ароматизаторів не означає, що цей ароматизатор є небезпечним для споживання людиною.»;

39) у статті 32:

в абзаці першому слово «шкідливих» замінити словом «небезпечних»;

абзац другий викласти у такій редакції:

«Центральний орган виконавчої влади у сфері охорони здоров’я визначає умови використання, максимальні межі залишків у харчовому продукті допоміжних матеріалів для переробки, що використовуються у виробництві харчових продуктів, шляхом затвердження переліку цих матеріалів.»;

40) у статті 33:

у частині першій слово «(об’єкта)» виключити;

у частині другій слова «ветеринарною службою.» замінити словами «центральним органом виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері безпечності харчових продуктів (компетентного органу).»;

частину третю виключити;

відповідно вважати частини четверту – чотирнадцяту частинами третьою-тринадцятою;

частину п’яту викласти у такій редакції:

«5. Державний інспектор проводить державну ветеринарно-санітарну експертизу до та після забою всіх здорових і хворих парнокопитних та інших копитних, а також свійської птиці та кролів.»;

частину шосту викласти у такій редакції:

«6. На бойнях присутність державного інспектора є обов’язковою до забою, під час забою та після забою.»;

В частині сьомій, частині восьмій  слова «Ветеринарний інспектор» замінити словами «Державний інспектор»;

Частину тринадцяту викласти у такій редакції:

«13. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику з питань продовольчої безпеки держави встановлює форму та зміст позначки про придатність, а також способи і процедури нанесення позначки про придатність на туші, частини туш, упаковку для туш та частин туш.»;

41) статтю 34 викласти у такій редакції:

«Стаття 34. Здійснення державного контролю на бійнях, гуртовнях та потужностях з розбирання та обвалювання м’яса для його подальшого введення в обіг у свіжому вигляді

1. Державний контроль (у межах своєї компетенції) на бійнях, гуртовнях та потужностях з розбирання та обвалювання м’яса для його подальшого введення в обіг у свіжому вигляді здійснюється з метою забезпечення епізоотичного благополуччя при надходженні та переробці продукції первинного виробництва тваринного походження, а також контролю за дотриманням необхідних вимог гігієни щодо забезпечення безпечності готової продукції тваринного походження.

2. Державний контроль на потужностях, зазначених у частині 1 цієї статті  здійснюється офіційними лікарями ветеринарної медицини (у межах своєї компетенції). Залежно від обсягів виробництва оператора ринку офіційний лікар може мати заступників.

3. Офіційні лікарі ветеринарної медицини підпорядковуються головним державним інспекторам ветеринарної медицини районів, міст, міст Києва та Севастополя, областей, Автономної Республіки Крим, знаходяться у штаті державних установ/організацій, підвідомчих компетентному органу та утримуються за рахунок коштів загального та спеціального фондів Державного бюджету України. Роботу офіційних лікарів контролює компетентний орган та його територіальні органи. Втручання в роботу офіційних лікарів інших служб забороняється.

4. Офіційні лікарі ветеринарної медицини у своїй роботі є незалежними, повинні професійно виконувати свої обов’язки, керуються відповідним положенням, в якому зазначаються вимоги, яким мають відповідати офіційні лікарі ветеринарної медицини для здійснення передбачених цією статтею обов’язків, затвердженим центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику з питань продовольчої безпеки держави.

5. До обов’язків офіційного лікаря ветеринарної медицини належить контроль за:

1) відповідністю продукції первинного виробництва тваринного походження супровідним ветеринарним документам та позначкам придатності;

2) дотриманням вимог гігієни при технології переробки сировини тваринного походження;

3) дотриманням технологічних режимів переробки продукції первинного виробництва тваринного походження, що має певні обмеження щодо використання;

4) дотриманням температурних режимів при виробництві харчових продуктів тваринного походження;

5) проведенням оцінки продукції первинного виробництва тваринного походження (у тому числі паразитологічної);

6) проведенням відбору проб сировини та готових харчових продуктів для виконання Загальнодержавного плану моніторингу, а також за необхідності з метою визначення їх безпечності при здійсненні державного контролю та експорту;

7) здійсненням утилізації харчових відходів тваринного походження;

8) дотриманням операторами ринку постійно діючих процедур, що базуються на принципах НАССР.

6. Оператори ринку мають право реалізовувати лише ту продукцію тваринного походження, що вироблена під державним контролем  офіційних лікарів ветеринарної медицини (у межах компетенції) та дозволена для реалізації або зберігання з оформленням за необхідності відповідних ветеринарних документів, що засвідчують її безпечність.

7. Офіційні лікарі ветеринарної медицини ведуть записи та періодично, для вжиття необхідних заходів, інформують відповідних головних державних інспекторів територіальних органів компетентного органу щодо порушень санітарних заходів, які можуть призвести до погіршення безпечності продукції тваринного походження, загрози ускладнення епідемічної та епізоотичної ситуації.

8. Порядок здійснення державного контролю офіційними лікарями ветеринарної медицини визначаються положеннями для відповідних підприємств щодо здійснення державного контролю, затвердженими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику з питань продовольчої безпеки держави»;

42) статтю 35 викласти у такій редакції:

«Стаття 35. Агропродовольчі ринки

1. На агропродовольчих ринках обіг необробленого молока та сиру домашнього виробництва, а також туш або частин туш парнокопитних та інших копитних подвірного забою заборонено.

2. Цілі туші свійської птиці, кроликів та малих диких тварин, риба, мед, яйця і продукти рослинного походження можуть продаватись на агропродовольчих ринках за умови їх перевірки на придатність для споживання людиною перед їх продажем. Власник таких туш зобов’язаний надати їх для дослідження до акредитованої лабораторії на агропродовольчому ринку. Ця лабораторія проводить дослідження зазначених харчових продуктів.

3. Компетентний орган визначає перелік харчових продуктів, які можуть продаватися на агропродовольчих ринках.

4. Відповідні ветеринарні документи з позначкою придатності видаються державним інспектором на кожну тушу або за необхідності на партію туш свійської птиці, кроликів та малих диких тварин, щодо яких підтверджено придатність для споживання людиною.

5. На тушах, непридатних для споживання людиною, які на підставі результатів лабораторних досліджень можуть використовуватися для споживання тваринами, державний інспектор наносить насічки по поверхні усієї туші, що вказують на непридатність продукту для споживання людиною.

6. Власники продуктів рослинного походження, призначених для продажу на агропродовольчому ринку, зобов’язані надати ці продукти для дослідження до акредитованої лабораторії на агропродовольчому ринку. Придатність для споживання людиною продуктів рослинного походження підтверджується відповідним експертним висновком лабораторії.

7. Харчовий продукт, зазначений у частинах другій і п’ятій цієї статті, який є непридатним для споживання людиною, але не становить безпосередню загрозу (низький ризик) для здоров’я людини, підлягає недопущенню до реалізації або утилізації власником. Харчовий продукт, який є непридатним для споживання людиною, але становить безпосередню загрозу (високий ризик) для здоров’я людини, підлягає негайному вилученню власником та утилізації або знищенню під контролем державного інспектора відповідно до законодавства.

8. У разі якщо власник непридатного харчового продукту відмовляється знищити такий харчовий продукт, державний інспектор звертається до відповідного суду із заявою про прийняття рішення щодо такого знищення.

9. Торгові місця на агропродовольчих ринках надаються адміністрацією (власником) агропродовольчого ринку особам, які здійснюють продаж туш або частин туш парнокопитних та інших копитних забитих на бойні, цілих туш свійської птиці, кроликів та малих диких тварин, риби, меду, яєць та продуктів рослинного походження лише після пред’явлення ними експертних висновків, що видається акредитованою лабораторією на агропродовольчому ринку.

10. Лабораторії не несуть відповідальності за обіг харчових продуктів, які не пройшли державного контролю.

11. Відповідальність за надання дозволу на реалізацію такої продукції несе адміністрація (власник) агропродовольчого ринку. Забороняється функціонування агропродовольчого ринку за відсутності акредитованої лабораторії. Адміністрація (власник) агропродовольчого ринку зобов’язана надавати пристосовані службові приміщення у користування лабораторії.»;

43) статтю 36 викласти у такій редакції:

«Стаття 36. Вимоги до обігу об’єктів санітарних заходів

1. Забороняється:

1) обіг харчових продуктів на потужностях, що не відповідають вимогам санітарних заходів;

2) продаж харчових продуктів домашнього виготовлення, за виключенням агропродовольчих ринків;

3) обіг неперероблених туш тварин парнокопитних та/або однокопитних, на яких безпосередньо відсутня позначка придатності (маркування у формі позначки придатності);

4) обіг туш тварин парнокопитних та/або однокопитних, тушок кролів та/або свійської птиці на агропродовольчих ринках за умови відсутності супровідних ветеринарних документів та/або відсутності позначки придатності безпосередньо на тушці або на упаковці;

5) обіг непереробленого сирого молока та молочних продуктів, меду, вироблених фізичними особами, на агропродовольчих ринках без відповідних ветеринарних документів;

6) обіг харчових продуктів, вироблених на потужностях, щодо яких не отримано експлуатаційного дозволу або його дія призупинена.

2. Забороняється також обіг об’єктів санітарних заходів, якщо ці об’єкти:

1) небезпечні;

2) непридатні до споживання;

3) неправильно марковані;

4) не зареєстровані відповідно до положень цього Закону або містять харчові добавки, ароматизатори, які не зареєстровані відповідно до цього Закону;

5) завезені на територію України контрабандно;

6) дата споживання «Вжити до» минула.

3. Зазначені у пунктах 2 і 3 частини першої цієї статті харчові продукти підлягають вилученню з обігу та/або відкликанню у порядку, встановленому цим Законом.

4. Харчові продукти, що вилучені з обігу у зв’язку із порушеннями, визначеними у пунктах 3 і 4 частини другої цієї статті, можуть бути повернуті в обіг за умови забезпечення виправлення маркування або проведення реєстрації в порядку, встановленому цим Законом.

5. Вилучені харчові продукти, які неможливо повернути в обіг, використовуються для інших, ніж споживання людьми, цілей або підлягають знищенню у порядку, встановленому законом.

6. Знищення харчових продуктів, повернення їх в обіг для споживання людиною або для інших, ніж споживання людиною, цілей здійснюється оператором за його рахунок. Порядок знищення харчових продуктів або умови, які повинні виконуватися для повернення їх в обіг для споживання людиною або для інших, ніж споживання людиною, цілей, встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику з питань продовольчої безпеки держави.

7. Якщо будь-які небезпечні харчові продукти є частиною партії або вантажу харчових продуктів того самого найменування, то вважається, що всі харчові продукти цього найменування в даній партії або вантажі також є небезпечними і їх подальший обіг забороняється, якщо тільки після подальшої детальної оцінки не буде доведено, що решта партії або вантажу є безпечною.

8. Документом, який має супроводжувати харчовий продукт в обігу, за виключенням випадків, передбачених цим законом, є товарно-транспортна накладна. Встановлення вимог щодо наявності додаткових документів, що мають супроводжувати харчові продукти в обігу, здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону.

9. Товарно-транспортна накладна, серед іншого, повинна містити інформацію, яка є достатньою для забезпечення простежуваності харчового продукту, що транспортується та має зберігатися протягом строку, достатнього для забезпечення простежуваності.»;

44) статтю 37 викласти у такій редакції:

Стаття 37. Виробництво та обіг новітнього харчового продукту

1. Забороняється обіг новітнього харчового продукту, якщо він:

1) становить загрозу для споживача;

2) вводити споживача в оману;

3) відрізняється від харчових продуктів, які він призначений замінити, настільки, що його звичайне споживання буде для споживача несприятливим з точки зору поживності.

2. Оператор ринку, який вводить новітній харчовий продукт в обіг на території України, подає заяву на проведення державної реєстрації до центрального органу виконавчої влади у сфері охорони здоров’я. Заява повинна містити інформацію про те, що новітній харчовий продукт відповідає положенням частини другої цієї статті.

3. Державна реєстрація здійснюється протягом терміну, зазначеного у статті 28 цього Закону.

4. Положення цієї статті не поширюються на виробництво та/або обіг новітнього харчового продукту, який вміщує, складається або виробляється з генетично модифікованих, а також на харчові добавки, ароматизатори та розчинники для екстрагування.

45) статтю 38 викласти у такій редакції:

«Стаття 38. Вимоги до маркування харчових продуктів

1. Забороняється обіг харчових продуктів, маркування яких не відповідає цьому Закону. Усі харчові продукти, що перебувають в обігу на території України, повинні маркуватися державною мовою та містити, у доступній для сприймання споживачем формі, інформацію про:

1) назву харчового продукту;

2) назву (найменування) та місцезнаходження, телефон в Україні оператора ринку або потужностей, а для харчових продуктів, ввезених (пересланих) на митну територію України – назву виробника і країну виробництва, а також назву і місцезнаходження оператора ринку, який здійснює функції щодо прийняття претензій від споживачів на території України;

3) кількість нетто харчового продукту в установлених одиницях виміру (маса нетто, вага, об’єм або поштучно);

4) перелік інгредієнтів харчового продукту у порядку зменшення їх маси або об’єму; інгредієнти, масова частка яких становить менше 2% від кількості готового до вживання харчового продукту, перераховуються в переліку інгредієнтів харчового продукту після всіх інших його інгредієнтів у будь-якій послідовності;

5) кількість певних інгредієнтів або категорій інгредієнтів у визначених частиною шостою цієї статті випадках;

6) поживну (харчову) цінність із позначенням кількості білків, вуглеводів та жирів у встановлених одиницях виміру на100 г(100 мл) харчового продукту та енергетичної цінності (калорійності), вираженої в кДж та/або ккал на100 г(100 мл) харчового продукту;

7) дату «Вжити до» або «дата виробництва та строк придатності»;

8) умови зберігання та використання, якщо харчовий продукт потребує певних умов зберігання та використання для забезпечення його безпечності;

9) застереження щодо споживання харчового продукту певними категоріями населення (дітьми, вагітними жінками, літніми людьми, спортсменами та алергіками), якщо такий продукт може негативно впливати на їх здоров’я при його споживанні;

10) наявність у харчових продуктах зареєстрованих в установленому порядку генетично модифікованих організмів або складових (інгредієнтів), які було вироблено із зареєстрованих генетично модифікованих організмів, відображається на етикетці харчового продукту написом «з ГМО», якщо частка генетично модифікованих організмів (ГМО) в харчовому продукті перевищує 0,9%. Порядок маркування харчової продукції, яка містить генетично модифіковані організми понад зазначений вище рівень затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров’я;

11) якщо харчовий продукт підданий іррадіації.

2. Вимоги до маркування алкогольних напоїв, в тому числі виноробної продукції, встановлюються нормативно-правовими актами, які регулюють питання виробництва та обігу цієї продукції.

3. Маркування нефасованих харчових продуктів здійснюється державною мовою у порядку, встановленому законодавством про безпечність та якість харчових продуктів.

4. Надання інформації споживачам щодо продуктів громадського харчування здійснюється виробником будь-яким доступним для нього способом.

5. Текст для маркування харчових продуктів для спеціального дієтичного споживання, функціональних харчових продуктів та дієтичних добавок підлягає обов’язковому затвердженню центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров’я під час їх державної реєстрації, порядок якого затверджується цим органом.

6. Зазначення кількості інгредієнтів або категорій інгредієнтів в харчовому продукті є обов’язковою у разі, якщо:

1) таку обов’язковість встановлено законодавством;

2) назва відповідного інгредієнту або категорії інгредієнтів використовується в назві харчового продукту або зазвичай асоціюється у споживача з назвою харчового продукту;

3) наявність відповідного інгредієнта або категорії інгредієнтів акцентується у маркуванні будь-яким способом, включаючи слова, малюнки;

4) відповідний інгредієнт або категорія інгредієнтів є необхідним для визначення харчового продукту та відокремлення його від інших продуктів, з якими цей продукт може асоціюватися у споживача завдяки назві або зовнішньому вигляду.

Положення цієї частини не застосовуються до ароматизаторів, вага або об’єм яких не перевищує 2 відсотка від ваги або об’єму харчового продукту.

7. Інформація про харчовий продукт, яка визначає ознаки суттєвої відмінності цього харчового продукту від інших того ж виду – «натуральний», «органічний», «екологічно чистий», «оригінальний», «без ГМО» (без генетично модифікованих організмів) та/або подібна інформація, на додаток до тієї, що зазначена у цій статті, може надаватися споживачу тільки після виконання процедури її підтвердження, що встановлена центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров’я. Рішення про надання зазначеної в цьому пункті інформації приймається виробником.

8. Якщо харчовий продукт містить ароматизатор або групу ароматизаторів, то у переліку інгредієнтів харчового продукту зазначається відповідно слово «ароматизатор» та «ароматизатори». Можна зазначати слова «натуральний ароматизатор» або «натуральні ароматизатори», якщо ароматизатор або всі ароматизатори, що є інгредієнтами харчового продукту, відповідають терміну «натуральний ароматизатор».

9. В маркуванні (не обов’язково після заголовку «склад») можуть бути зазначені певні речовини та їх кількість без зазначення властивостей, які харчовий продукт має завдяки цим речовинам. При цьому оператор ринку повинен мати докази щодо вмісту цих речовин якими, зокрема, можуть бути результати випробувань в атестованих/акредитованих лабораторіях, що належать оператору ринку, інших суб’єктів або дані постачальників інгредієнтів.

Вимоги до зазначення в маркуванні певних речовин з вказівкою на зв’язок із властивостями харчового продукту, які він має завдяки цим речовинам, встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров’я.

10. Додаткові вимоги стосовно маркування харчових продуктів встановлюються виключно цим законом. Ці вимоги є вичерпними. Встановлення інших вимог здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону.»;

46) у частині першій статті 39 після слова «влади», доповнити словами «що забезпечую формування та реалізує державну політику»

47) після розділу VI доповнити розділом VII виклавши його у такій редакції:

«Розділ VII. Вимоги до гігієни харчових продуктів

Стаття 39¹. Загальні вимоги до операторів ринку, які здійснюють первинне виробництво та ведення записів щодо забезпечення безпечності харчових продуктів

1. З метою забезпечення безпечності первинної продукції під час здійснення первинного виробництва, при перевезенні, зберіганні та іншому поводженні з первинною продукцією в місці їх виробництва, за умови, що зазначені дії суттєво не змінюють стан первинної продукції, при перевезенні живих тварин для цілей цього Закону, при поводженні з продуктами рослинного походження, продуктами рибальства та/або полювання, при транспортуванні первинної продукції від місця її отримання до потужності за умови, що стан первинної продукції не буде суттєво змінено,та захисту здоров’я споживачів оператори ринку зобов’язані впровадити:

1) заходи з управління небезпечними факторами;

2) заходи, що забезпечують здоровий стан рослин та тварин, а також тварин, які мають вплив на здоров’я людини, включаючи програми моніторингу та контролю зоонозів та їх збудників.

2. Оператори ринку, які розводять тварин, займаються полюванням або первинним виробництвом продукції тваринного походження, зобов’язані:

1) підтримувати потужності для виробництва та/або обігу первинної продукції та супутніх дій, включаючи потужності для зберігання та приготування кормів у чистоті шляхом чищення, миття та дезінфекції;

2) підтримувати обладнання, інвентар та транспортні засоби у чистоті шляхом чищення, миття та дезінфекції;

3) забезпечити належний рівень чистоти тварин, які підлягають забою, та, за необхідності, чистоту тварин, які використовуються для виробництва харчових продуктів;

4) використовувати на потужностях питну або чисту воду для запобігання забрудненню;

5) забезпечити допуск до виробництва та/або до здійснення обігу харчових продуктів тільки здорового та відповідним чином підготовленого персоналу, що має бути документально засвідчено;

6) здійснювати ефективні заходи по боротьбі із шкідниками;

7) зберігати та вивозити відходи і небезпечні речовини у максимально безпечний спосіб з метою запобігання забрудненню;

8) з метою запобігання проникненню та поширенню хвороб, що передаються людині через харчовий продукт, доповідати компетентному органу про можливі спалахи хвороб, пов’язаних із появою нової тварин;

9) враховувати результати випробувань зразків, отриманих від тварин або інших зразків, важливих для здоров’я людини;

10) використовувати тільки ті добавки для кормів та ветеринарні препарати, дозволені до використання на території України.

3. Оператори ринку, які займаються збором врожаю або виробництвом продуктів рослинного походження, зобов’язані здійснювати дії, зазначені в частині другій цієї статті окрім дій, зазначених в пунктах 3, 8, 10, а також використовувати лише такі засоби захисту рослин, які є дозволеними для використання на території України.

4. У випадку отримання інформації щодо наявності на потужностях невідповідностей встановленим вимогам, виявлених під час державного контролю, оператор ринку зобов’язаний вжити всіх необхідних заходів для виправлення таких невідповідностей.

5. З метою забезпечення високого рівня безпечності харчових продуктів та забезпечення можливості негайної реакції у випадках виявлення загроз, що можуть спричинити шкідливий вплив на здоров’я людини, оператори ринку зобов’язані:

1) вести та зберігати записи про заходи, які вживаються для управління небезпечними факторами, протягом трьох місяців після закінчення терміну придатності харчового продукту, якщо інше не передбачено рекомендаціями об’єднань виробників, які затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику з питань продовольчої безпеки держави. 

2) надавати на запит компетентного органу або операторів ринку, які отримують первинну продукцію, інформацію, передбачену цією статтею.

6. Оператори ринку, які розводять тварин, займаються полюванням або первинним виробництвом продукції тваринного походження, зобов’язані вести записи щодо:

1) виду та походження кормів;

2) ветеринарних препаратів або інших лікувальних засобів для тварин, дат їх застосування час очікування після якого дозволяється використання тварини або тваринної продукції;

3) наявності хвороб, які можуть вплинути на безпечність харчових продуктів тваринного походження;

4) результатів випробувань зразків, отриманих від тварин або інших зразків, відібраних із діагностичними цілями, які є важливими для здоров’я людини;

5) перевірки тварин або продуктів тваринного походження.

7. Оператори ринку, які займаються збором врожаю або виробництвом продуктів рослинного походження зобов’язані вести записи щодо:

1) використання засобів захисту рослин;

2) наявності шкідливих організмів чи хвороб, що можуть вплинути на безпечність харчових продуктів рослинного походження;

3) результатів відповідних випробувань зразків рослин або інших зразків, що є важливими для здоров’я людини.

Стаття 39². Загальні вимоги гігієни до потужностей

1. З метою забезпечення безпечності харчових продуктів та захисту здоров’я споживачів потужності, на яких здійснюється виробництво та/або обіг харчової продукції, повинні відповідати наступним вимогам:

1) підтримуватись в чистому та робочому стані;

2) бути спланованими, сконструйованими та розміщеними таким чином, щоб уможливити:

3) належне утримання, чищення та/або дезінфекцію, запобігання або мінімізації будь-якого забруднення;

4) виконання заходів, необхідних для утримання високого рівня гігієни, в тому числі, заходів по боротьбі із шкідниками, запобіганню накопичення бруду, контакту з токсичними речовинами та матеріалами, запобіганню забруднення харчових продуктів, по підтриманню необхідних температурних режимів;

5) природну або механічну вентиляцію, достатню для конкретної потужності. Система вентиляції має бути сконструйована таким чином, щоб механічний потік повітря із забрудненої зони не потрапляв до чистої зони, і було забезпечено безперешкодний доступ до фільтрів та інших частин, які необхідно чистити або замінювати;

6) належну природну або механічну вентиляцію побутових приміщень;

7) належне природне та/або штучне освітлення приміщення для виробництва та/або зберігання харчових продуктів;

8) достатню дренажну систему, конструкція якої запобігатиме ризику забруднення. При відкритих та/або частково відкритих дренажних каналах рух відходів має бути з чистої до забрудненої зони. Там, де це необхідно, підлога окремих приміщень має дозволяти дренаж.

2. Положення цієї статті не поширюються на операторів ринку, зазначених в статті 39¹, а також на рухомі та/або тимчасові потужності (такі як палатки, прилавки на ринку, рухомі транспортні засоби для торгівлі), потужності, які попередньо використовувалися як приватні жилі будинки, але де харчові продукти постійно виробляються з метою розміщення на ринку та до торгових апаратів, а також транспортних засобів.

Стаття 39³. Вимоги гігієни до приміщень, де підготовлюються, обробляються або переробляються харчові продукти

З метою забезпечення безпечності харчових продуктів приміщення, де харчові продукти підготовляються, обробляються або переробляються (далі – приміщення), повинні відповідати наступним вимогам:

конструкція та планування приміщень, забезпечують можливість дотримання високого рівня гігієни харчових продуктів, включаючи захист від забруднення, під час операцій із харчовими продуктами та у проміжках між такими операціями, шляхом забезпечення наступних вимог:

1) використання непроникаючих, непоглинаючих, нетоксичні та здатних до миття матеріалів для стін та підлоги приміщень;

2) стеля (або за її відсутності, внутрішня поверхня даху) та верхні кріплення побудовані таким чином, щоб це попереджувало накопичення бруду, зменшувало конденсат, ріст небажаної плісняви і відпадання частинок конструкції. Поверхня до стелі (на висоту, яка є належною для здійснення операцій) має бути гладкою;

3) вікна та інші отвори побудовані таким чином, що це запобігає накопиченню бруду. Вікна, що відкриваються на зовні, за потреби, обладнанні сіткою від комах, що легко знімається для чищення. Вікна, відкриття яких може призвести до забруднення, під час виробництва закриті;

4) двері легко чистяться та, за потреби, дезінфікуються. Поверхня дверей гладка та зроблена з непоглинаючих вологу матеріалів.

5) всі поверхні (включаючи поверхню обладнань), що контактують з харчовими продуктами, утримуються у непошкодженому стані, легко чистяться та, за потреби, дезінфікуються, та зроблені з гладких, нержавіючих, нетоксичних, здатних до миття матеріалів;

6) залежно від типу, розміру та виду діяльності на потужностях наявні приміщення для чищення, дезінфекції і зберігання робочих інструментів та обладнання, які побудовані з нержавіючих матеріалів, легко чистяться, мають гарячу та холодну воду.2. Положення цієї статті не поширюються на рухомі та/або тимчасові потужності (такі як палатки, прилавки на ринку, рухомі транспортні засоби для торгівлі), потужності, які попередньо використовувалися як приватні жилі будинки, але де харчові продукти постійно виробляються з метою розміщення на ринку та до торгових апаратів, а також транспортних засобів.

Стаття 39⁴. Вимоги до тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності

З метою забезпечення безпечності харчових продуктів та захисту здоров’я споживачів рухомі та/або тимчасові потужності повинні відповідати наступним вимогам:

1) рухомі та/або тимчасові потужності утримуються в чистому та належному до використання стані;

2) конструкція, розміщення та планування рухомих та/або тимчасових потужностей забезпечує захист від будь-якого ризику забруднення, зокрема шкідниками;

3) рухомі та/або тимчасові потужності обладнані приміщення для підтримання належної особистої гігієни;

4) всі поверхні (включаючи поверхню обладнань), що контактують з харчовими продуктами, утримуються у непошкодженому стані, легко чистяться та дезінфікуються, зроблені з гладких, нержавіючих, нетоксичних, здатних до миття матеріалів. Наявні розроблені керівництва щодо чищення та, за необхідності, дезінфекції робочих інструментів та обладнання;

5) наявність гарячої та/або холодної питної води у задовільній кількості;

6) є відповідні угоди та/або потужності для гігієнічного зберігання та знищення небезпечних та/або неїстівних речовин та відходів (рідких або твердих), адекватні розміру потужності;

7) є відповідні угоди та/або потужності для підтримання температурного режиму для зберігання харчових продуктів, адекватні розміру потужності;

8) харчові продукти розміщені у спосіб, що максимально знижує ризик забруднення.

Стаття 39⁵ Вимоги гігієни до транспортних засобів

З метою забезпечення безпечності харчових продуктів та захисту здоров’я споживачів оператори ринку можуть використовувати лише справні транспортні засоби, що відповідають наступним вимогам:

1) транспортні засоби та/або контейнери, що використовуються для перевезення харчових продуктів є чистими, утримуються у належному стані, що забезпечує захист харчових продуктів від забруднення, та мають таку конструкцію, що забезпечує можливість для ефективного чищення та/або дезінфекції;

2) якщо використання транспортних засобів та/або контейнерів для перевезення нехарчових продуктів, може призвести до забруднення харчового продукту, для перевезення якого вони можуть потім застосовуватись, то вони використовуються тільки для перевезення харчових продуктів;

3) при одночасному використанні транспортних засобів та/або контейнерів для перевезення харчових та нехарчових продуктів або при одночасному перевезенні різних харчових продуктів, забезпечити таке розділення продуктів, що унеможливлює забруднення харчових продуктів. Для уникнення ризику забруднення забезпечено ефективне очищення зазначених транспортних засобів та/або контейнерів перед кожним наступним завантаженням;

4) перевезення рідких, гранульованих, порошкових харчових продуктів здійснюється в ємностях та/або контейнерах/танкерах, передбачених для перевезення тільки харчових продуктів. Зазначені ємності та/або контейнери/танкери чітко промарковані українською та, за необхідності, іншими мовами, що вказує на їх використання виключно для перевезення харчових продуктів або мають маркування “тільки для харчових продуктів»;

5) харчові продукти розміщуються у транспортних засобах та/або контейнерах таким чином, щоб мінімізувати ризик забруднення, також забезпечується необхідний рівень їх захисту.

Стаття 39⁶. Вимоги гігієни до обладнання та інвентарю

1. З метою забезпечення безпечності харчових продуктів та захисту здоров’я споживачів оператори ринку можуть використовувати лише справні робочі інструменти, обладнання та інвентар, з якими контактують харчові продукти, які відповідають наступним вимогам:

1)     є чистими та, за потреби, продезінфікованими. Періодичність чищення та дезінфекції встановлені таким чином, що це забезпечує захист від появи ризику забруднення;

2)     виготовлені з таких матеріалів та утримуються у такому належному стані та умовах, що це зменшує ризик забруднення, а також дозволяє проводити їх чищення та дезінфекцію (окрім тари та упаковки, що не повертається оператору ринку);

3)     розміщені у спосіб, що дозволяє належне чищення обладнання та навколишньої зони.

2. Обладнання та інвентар мають бути каліброваними відповідно до встановлених законодавством вимог.

3. У випадку використання хімічних засобів з метою запобігання корозії обладнання та контейнерів, такі засоби використовуються відповідно до належної практики.

Стаття 39⁷. Вимоги гігієни під час поводження з харчовими відходами

1. З метою забезпечення безпечності харчових продуктів та захисту здоров’я споживачів оператори ринку під час поводження з харчовими відходам повинні дотримуватись наступних вимог:

1) харчові відходи виносяться з приміщень, де присутні харчові продукти, якомога швидше для уникнення їх накопичення;

2) харчові відходи розміщуються у закритих контейнерах, сконструйованих таким чином, щоб забезпечити максимальний рівень захисту, які зберігаються у належних умовах, легко чистяться та, за необхідності, дезінфікуються. Оператор ринку може використовувати інші типи контейнерів або систему вивозу відходів, якщо доведе компетентному органу, що вони є ефективними для забезпечення високого рівня безпечності харчових продуктів;

3) оператори ринку повинні розробити належні положення щодо зберігання та знищення відходів, неїстівних субпродуктів та інших залишків.

2. Всі відходи знищуються у спосіб, передбачений законодавством, унеможливлюючи пряме або непряме забруднення.

Стаття 39⁸. Вимоги гігієни при постачанні води

З метою забезпечення безпечності харчових продуктів та захисту здоров’я споживачів оператори ринку повинні дотримуватись наступних вимог щодо постачання води:

1) забезпечення постачання питної води на потужностях у кількості адекватній розміру та типу потужності;

2) чиста (не питна) вода може використовуватись під час оброблення продуктів рибальства з незміненою цілісністю, а також для зовнішнього миття. Чиста морська вода може використовуватись для оброблення живих двостулкових молюсків, голкошкірих, оболонкових і морських черевоногих. У зазначених випадках потужність має бути сконструйована та обладнана таким чином, щоб уможливити постачання такої води.

3) циркуляція не питної води, що використовується (у системах пожежогасіння, виробництва пари, заморожування та інших подібних цілях) відбувається по окремій, чітко ідентифікованій водогінній мережі. Забороняється будь-яке з’єднання водогону з не питною водою з водогоном, через який відбувається циркуляція питної води.

4) оборотна вода, що використовується у виробництві, або як інгредієнт має відповідати вимогам, встановленим до питної води, та не становити загрози забруднення (за винятком випадків, коли компетентний орган отримає переконливі свідчення, що якість води, не може вплинути на безпечність харчових продуктів в готовому вигляді);

5) лід, який вступає в контакт з харчовими продуктами або який може спричинити забруднення харчових продуктів, виготовляється з питної води або, якщо він використовується для охолодження продуктів рибальства, щодо яких не змінюється цілісність, – з чистої води. Лід виготовляється, утримується і зберігається в умовах, які захищають його від забруднення.

6) пара, яка прямо контактує з харчовими продуктами, повинна бути без жодних речовин, що розглядаються як небезпечні фактори для здоров’я або, можуть спричинити забруднення харчових продуктів;

7) у випадку термічної обробки харчових продуктів у герметичних контейнерах, оператор ринку забезпечує такі умови, за яких така вода не стає джерелом забруднення харчових продуктів.

Стаття 39⁹. Вимоги до особистої гігієни

З метою забезпечення безпечності харчових продуктів та захисту здоров’я споживачів оператори ринку зобов’язані забезпечити на власних потужностях виконання наступних вимог:

1) на потужностях підтримується високий рівень особистої гігієни. Одяг персоналу зазначених потужностей чистий та відповідає визначеним функціям.

2) заборонено допускати до роботи з харчовими продуктами персонал, який страждає або є носієм хвороб, які можуть бути передані через харчові продукти, а також якщо існує вірогідність прямого і непрямого забруднення харчових продуктів. Персонал потужностей, який має зазначені симптоми та може перебувати в контакті з харчовими продуктами, зобов’язаний негайно повідомити про хворобу або симптоми, у разі можливості, їх причини, оператору ринку.

Стаття 39¹⁰. Вимоги гігієни до харчових продуктів

З метою забезпечення безпечності харчових продуктів та захисту здоров’я споживачів оператори ринку зобов’язані забезпечити наступні вимоги гігієни до харчових продуктів:

1) забороняється прийняття інгредієнтів або будь-яких інших матеріалів (окрім живих тварин), що використовуються для переробки продуктів, щодо яких відомо, що вони забруднені або можуть бути забруднені паразитами, патогенними мікроорганізмами або є токсичними, зіпсованими або містять чужорідні речовини в такому обсязі, що навіть після того, як оператор ринку застосує належні процедури зберігання та/або приготування або переробки, готовий продукт буде непридатним для споживання людиною.

2) сировина та всі інгредієнти, які зберігаються на харчових потужностях, утримуватися в таких умовах, що запобігають її псуванню та забезпечують захист від забруднення;

3) харчові продукти повинні бути захищеними від будь-якого забруднення, яке може зробити харчовий продукт непридатним для споживання людиною, на всіх стадіях виробництва, переробки та/або обігу;

4) ефективна процедура боротьби із шкідниками;

5) дотримання та постійний контроль температурного режиму, який унеможливлює розмноження мікроорганізмів, формування токсинів. Виключення щодо контролю температурного режиму можливі протягом обмеженого періоду під час підготовлення, перевезення, зберігання, представлення і надання харчових продуктів за умови, що це не спричиняє ризик здоров’ю;

6) потужності з виробництва, поводження, первинного пакування перероблених харчових продуктів повинні мати адекватні їхнім розмірам та типу приміщення для зберігання перероблених матеріалів окремо від продовольчої сировини, а також окремі приміщення для морозильного зберігання;

7) якщо харчові продукти мають зберігатися або подаватися при низьких температурах, вони мають бути якнайшвидше охолоджені після стадії термічної обробки або останньої стадії виробництва, якщо термічна обробка не застосовується, до температури, яка не спричинить ризик здоров’ю.

8) розморожування харчових продуктів здійснюється таким чином, що це мінімізує ризик розмноження патогенних мікроорганізмів або формування токсинів в харчових продуктах. Під час розморожування харчові продукти утримуються при температурах, які не спричиняють ризик здоров’ю. Якщо рідина, яка виникає внаслідок розморожування, може спричинити ризик здоров’ю, вона зливається у безпечний спосіб. Після розморожування харчові продукти утримуються у спосіб, що мінімізує ризик розмноження патогенних мікроорганізмів або формування токсинів.

9) небезпечні та/або неїстівні речовини, включаючи корми для тварин, чітко маркуються та зберігаються в окремих безпечних контейнерах.

Стаття 39¹¹. Вимоги гігієни до пакування харчових продуктів, включаючи первинне пакування

1. З метою забезпечення безпечності харчових продуктів та захисту здоров’я споживачів оператори ринку при здійсненні пакування харчових продуктів, включаючи первинне пакування, зобов’язані забезпечити дотримання наступних вимог гігієни:

1) матеріали, які використовуються для пакування, включаючи первинне пакування, не повинні містити джерел забруднення;

2) матеріали для первинного пакування зберігаються у спосіб, який унеможливлює їх забруднення;пакування, включаючи первинне пакування, здійснюється у спосіб, що унеможливлює забруднення продуктів. За необхідності, і, зокрема, у випадку використання консервних банок і скляного посуду, забезпечується цілісність конструкції упаковки та чистота.

2. Матеріали, які використовується для пакування, включаючи первинне пакування, що використовується повторно, повинні легко чиститись і, за необхідності, дезінфікуватися.

Стаття 39¹². Вимоги гігієни під час термічної обробки

1. Вимоги цієї статті поширюються тільки на харчові продукти, які вводяться в обіг у герметичних контейнерах.

2. Будь–який процес термічної обробки, що використовується для переробки не переробленого харчового продукту або для подальшої переробки переробленого продукту, повинен включати:

1) нагрівання кожної частини продукту, що обробляється, до певної температури впродовж певного періоду часу;

2) запобігання забрудненню продукту під час переробки;

3. Оператори ринку зобов’язані регулярно перевіряти, в тому числі за допомогою автоматичних приладів, основні параметри, характерні для такого процесу, зокрема температуру, тиск, герметизацію, мікробіологічні показники.

4. Застосовані процеси повинні відповідати міжнародним стандартам.»;

У зв’язку з цим розділи VII – XI уважати розділами VIII – XII.

48) статтю 40 викласти в такій редакції:

«Стаття 40. Харчові продукти, заборонені до ввезення (пересилання) на митну територію України

Забороняється ввезення (пересилання) на митну територію України харчових продуктів, які є небезпечними, непридатними до споживання, неправильно маркованими або такими, що не відповідають санітарним заходам.»

49) статтю 42 викласти у такій редакції:

«Стаття 42. Вимоги до вантажів з об’єктами санітарних заходів, що ввозяться (пересилаються) на митну територію України

Відповідно до вимог чинних санітарних заходів вантажі з об’єктами санітарних заходів, що імпортуються, супроводжуються:

1) для харчових продуктів – оригіналом міжнародного ветеринарного або санітарного сертифікату (далі – міжнародний сертифікат), або іншим документом, виданим уповноваженим органом країни походження, що засвідчує придатність для споживання людиною;

2) для інших об’єктів санітарних заходів – документацією та/або маркуванням, що визначає потужності, на яких вироблено об’єкт санітарних заходів (далі – потужності походження).”;

50) у частині першій статті 43 слова «Імпорт та експорт» замінити словами «Ввезення (пересилання) в Україну та вивезення (пересилання) з України».

51) статтю 44 викласти у такій редакції:

«Стаття 44. Прикордонний контроль вантажів з харчовими продуктами, що ввозяться (пересилаються) на митну територію України.

1. Будь-який вантаж харчових продуктів, що ввозиться (пересилається) на митну територію України, підлягає прикордонному державному контролю з метою забезпечення дотримання відповідних санітарних заходів та технічних регламентів, які діють на момент застосування.

2. Усі вантажі з харчовими продуктами, що ввозяться (пересилаються) на митну територію України, підлягають стандартному державному прикордонному контролю, який здійснюється на призначених прикордонних інспекційних постах та передбачає перевірку документів та візуальний огляд.

3. Розширений державний контроль вантажів з харчовими продуктами, що ввозиться (пересилаються) на митну територію України, здійснюється на митницях за місцем призначення вантажу та є обов’язковим, якщо:

1) вантаж призначається для такого контролю згідно з програмою вибіркового державного контролю, передбаченого у статті 46 цього Закону;

2) харчовий продукт принаймні в одному з останніх п’яти вантажів певного харчового продукту з певних потужностей походження був визнаний небезпечним, непридатним до споживання, неправильно маркованим або іншим чином не відповідає санітарним заходам та/або технічним регламентам;

3) візуальний огляд під час стандартного державного прикордонного контролю виявив очевидне порушення відповідних санітарних заходів;

4. Вантажі з харчовими продуктами, що ввозиться (пересилається) на територію України та зазвичай представляють високий ризик для здоров’я людей, підлягають розширеному державному контролю відповідно до плану, заснованому на результатах попереднього розширеного державного контролю таких харчових продуктів, що ввозяться (пересилаються) на митну територію України з тих самих потужностей походження та/або тим самим імпортером або експортером з країни походження та/або з тієї самої країни походження.

5. Розширений прикордонний державний контроль не проводиться щодо вантажів з харчовими продуктами, які ввозяться (пересилаються) на територію України, якщо до них не застосовуються положення частин другої і третьої цієї статті та якщо:

1) вантаж підпадає під дію двосторонньої угоди про визнання еквівалентності загальних санітарних заходів або санітарних заходів, специфічних для окремих видів або груп харчових продуктів, між країною експортером та Україною, яка поширюється на харчовий продукт у вантажі;

2) усі харчові продукти вантажу, що походять з потужностей, які визначені для ввезення (пересилання) на митну територію України та зареєстровані у встановленому порядку;

3) усі харчові продукти з вантажу представляють низький ступінь ризику для здоров’я людини через природні властивості харчових продуктів.

6. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику з питань продовольчої безпеки держави затверджує перелік харчових продуктів, які звичайно представляють високий та низький ризик для здоров’я людей та критерії для складання програми, що зазначена у частині третій цієї статті.»;

52) у статті 45:

у назві слова «що імпортуються» замінити словами «що ввозяться (пересилаються) на митну територію України»;

частину першу викласти у такій редакції:

«Прикордонний державний контроль вантажів з харчовими добавками, ароматизаторами, дієтичними добавками, допоміжними матеріалами для переробки та предметами і матеріалами, що контактують з харчовим продуктом, включає документальну перевірку та, за обґрунтованої необхідності, перевірку маркування цих об’єктів та розширений державний контроль.»;

у частині другій після слова «Розширений» додати слово «державний»;

у пункті другому частини другої слово «(об’єктами)» вилучити;

частину третю викласти у такій редакції:

«3. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров’я визначає порядок проведення розширеного державного контролю щодо вантажів з іншими, ніж харчові продукти, об’єктами санітарних заходів, що ввозяться (пересилаються) на митну територію України.»;

частину четверту виключити;

53) у статті 46:

у частині першій слова «ветеринарний або санітарний контроль» замінити словами «державний контроль»;

частину третю викласти у такій редакції:

«3. Компетентний орган до початку кожного календарного року затверджує спеціально визначений відсоток вантажів, зазначених у частині першій цієї статті.»;

54) у статті 47:

у абзаці першому частини першої слова «ветеринарний або санітарний» замінити словом «державний»;

у пункті 1 частини першої слова «фіто-санітарному або ветеринарно-санітарному»  замінити словом «державному»;

пункт 4 частини першої викласти у такій редакції:

«4) вибіркову перевірку відповідності маркування нормативно-правовим актам;»;

частину третю викласти у такій редакції:

«3. Якщо харчовий продукт у вантажі не має маркування відповідно до вимог законодавства або є підстави вважати, що він іншим чином неправильно маркований, вантаж підпадає під дію положень статті 49 цього Закону.»;

55) у статті 48:

у частині першій слова «відповідного головного державного санітарного лікаря або відповідного головного державного інспектора ветеринарної медицини чи їх заступників,» замінити словами «головного державного інспектора чи його заступників»;

у частині другій слова «Відповідний головний державний санітарний лікар або відповідний головний державний інспектор ветеринарної медицини чи їх заступники» замінити словами «Головний державний інспектор чи його заступники»;

у частині третій слова «ветеринарному або санітарному» замінити словом «державному»;

56) частини першу та другу статті 49 викласти у такій редакції:

“1. Вантажі з харчовими продуктами, крім неперероблених харчових продуктів тваринного походження, які ввозяться (пересилаються) на митну територію України та які марковані з порушенням вимог цього Закону, можуть з ініціативи їх власника або декларанта транспортуватися до митниці, визначеної митним органом, з метою приведення маркування у відповідність із цим Законом. Після завершення виправлень вантажі з харчовими продуктами підлягають контролю згідно з положеннями статті 50 цього Закону.

2. Якщо власник або декларант не заявляє про свою готовність здійснити зміну маркування харчового продукту з метою приведення його у відповідність до законодавства, вантаж підпадає під дію положень статті 51 цього Закону.»;

57) статтю 50 викласти у такій редакції:

«Стаття 50. Розширений державний контроль вантажів з харчовими продуктами, що ввозяться (пересилаються) на митну територію України

1. У випадках, передбачених статтями 47-49 цього Закону, імпортер або його уповноважений представник повинен бути письмово поінформований про рішення щодо застосування розширеного контролю до вантажу з харчовими продуктами, що ввозяться (пересилаються) на митну територію України. Імпортер або його уповноважений представник повинен зафіксувати дату та час отримання такого повідомлення.

2. Вантажі з харчовими продуктами, що ввозяться (пересилаються) на митну територію України та які становлять безпосередню загрозу для здоров’я людини або тварини через можливість передачі зооноз або інших хвороб тварин і які у зв’язку з цим підлягають розширеному державному контролю, утримуються на призначеному прикордонному інспекційному посту у відповідному місті (об’єкті), де ризик для здоров’я людини або тварини мінімізований.

3. За винятком випадків, передбачених у частині другій цієї статті, вантажі з харчовими продуктами, що ввозяться (пересилаються) на митну територію України та підлягають розширеному державному контролю, транспортуються під наглядом митного органу до митниці за місцем призначення вантажу.

4. Зразки харчових продуктів з вантажу відбираються згідно з планом відбору зразків та/або процедурами, що визначені у відповідних санітарних заходах. Обсяг зразків повинен бути достатнім для проведення арбітражного дослідження у разі оскарження результатів розширеного контролю.

5. Зразки з вантажу підлягають лабораторному дослідженню, що визначене державним інспектором як необхідне, на основі потенційного ризику для здоров’я людини, який становлять об’єкти у вантажу, зокрема:

1) дослідження на предмет потенційних джерел (джерела) ризику для здоров’я людини, як визначено у відповідних санітарних заходах стосовно харчових продуктів з високим ступенем ризику для здоров’я людини – якщо вантаж містить харчові продукти, які звичайно становлять високий ризик для здоров’я людини;

2) дослідження стосовно візуально встановлених порушень або щодо яких є підозра – якщо під час стандартного прикордонного державного контролю візуально встановлюється порушення відповідних санітарних заходів або державний інспектор підозрює, що харчовий продукт є небезпечним або непридатним до споживання;

3) дослідження на предмет найбільш типових ризиків для здоров’я людини для конкретного харчового продукту із вантажу згідно з відповідними санітарними заходами – якщо вантаж підлягає розширеному державному контролю в межах програми державного контролю або харчовий продукт піддавався повторному маркуванню;

4) дослідження за показниками, які були раніше підставою для заборони ввезення такого харчового продукту згідно з відповідними санітарними заходами, дослідження на предмет найбільш типових ризиків для здоров’я людини стосовно конкретного харчового продукту із вантажу згідно з відповідними санітарними заходами, якщо вантаж підлягає розширеному контролю через те, що харчовий продукт було раніше визнано небезпечним, непридатним до споживання або неправильно маркованим, або таким, що іншим чином не відповідає санітарним заходам;

5) дослідження на предмет найбільш типових ризиків для здоров’я людини стосовно конкретного харчового продукту із вантажу згідно з відповідними санітарними заходами, якщо харчовий продукт уперше ввозиться (пересилається) на митну територію України з певних потужностей походження.

6. Якщо протокол (звіт) лабораторного дослідження, зазначеного у частині п’ятій цієї статті, свідчить, що ці харчові продукти безпечні, придатні до споживання відповідають санітарним заходам, державний інспектор інформує митні органи у встановленому порядку для забезпечення завершення митного оформлення цього вантажу.

7. Якщо протокол (звіт) лабораторного дослідження або експертного висновку, зазначеного у частині п’ятій цієї статті, свідчить про те, що харчові продукти небезпечні, непридатні до споживання або не відповідають санітарним заходам, такі харчові продукти у вантажі не допускаються до ввезення в Україну як харчові продукти та до них застосовуються положення статті 51 цього Закону.

8. Якщо лабораторне дослідження під час розширеного контролю не закінчене протягом терміну, що встановлений для відповідних досліджень, або складність лабораторних досліджень потребує більшого терміну, імпортеру або його уповноваженому представнику надається обґрунтоване пояснення причин подовження лабораторних досліджень.»;

58) у статті 51:

у частині першій слова «технічним регламентам або» виключити;

у частині другій слова «у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.» замінити словами «відповідно до законодавства»;

додати частину п’яту такого змісту:

«Оскарження прийнятого рішення не припиняє його дії.»;

відповідно вважати частину п’яту частиною шостою;

у частині шостій слова «санітарного або ветеринарного” замінити словами «прикордонного»;

59) у статті 52

у назві статті слово «імпорту» замінити словами «ввезення (пересилки) на митну територію України»;

у частині першій  слова «ветеринарної медицини» виключити, слово «імпорт» замінити словами «ввезення (пересилку) на митну територію України»;

у частині другій слово «імпорту» замінити словами «ввезення (пересилки) на митну територію України»

60) у статті 53:

у пункті один слова “ветеринарних (санітарних)” виключити;

у пункті 2 слово “(об’єкти)” виключити;

61) у статті 54:

у назві слова «ветеринарних (санітарних)» виключити;

у частині першій слова «ветеринарні (санітарні)», «(об’єктах)» виключити;

у частині другій слова «ветеринарних (санітарних)» виключити;

частину четверту викласти у такій редакції:

«4. Порядок видачі міжнародних ветеринарних або санітарних сертифікатів на вантажі з харчовими продуктами, призначеними для експорту, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику з питань продовольчої безпеки держави.»;

62) у статті 55 пункт третій викласти у такій редакції:

«3) гармонізації санітарних заходів та технічних регламентів з міжнародними стандартами, інструкціями та рекомендаціями відповідних міжнародних і регіональних організацій.»

63) статтю 56 виключити;

64) статтю 57викласти у такій редакції:

«Стаття 57. Загальні питання фінансування державного контролю і адміністративних послуг

1. Фінансування державного контролю здійснюється за рахунок загального та спеціального фондів державного бюджету.

2. Виключно цим Законом встановлюються види адміністративних послуг, що відносяться до сфери дії цього Закону. Не допускається запровадження іншими законодавчими актами адміністративних послуг у сфері дії цього Закону окрім внесення відповідних змін до його положень.

3. Вартість надання адміністративних послуг та проведення окремих передбачених цим Законом видів контролю, повинна відповідати фактичній собівартості цих послуг, що підтверджується відповідною калькуляцією, яка надається оператору ринку на його вимогу.

4. Вартість для визначених цим Законом адміністративних послуг та окремих видів державного контролю встановлюється за методиками, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Методики повинні базуватися на розмірі встановленого законом рівня прожиткового мінімуму, бути диференційованими у залежності від кількості тварин та/або об’ємів продукції, а також встановлювати понижуючі коефіцієнти вартості адміністративних послуг і окремих видів державного контролю у залежності від результативності заходів з управління небезпечними факторами, що здійснюються на потужностях.»;

65) статтю 58 викласти у такій редакції:

«Стаття 58. Види адміністративних послуг та види державного контролю, що фінансуються за рахунок операторів ринку

1. Надання нижчезазначених адміністративних послуг оплачується за рахунок тих суб`єктів, що їх замовляють:

державна реєстрація:

1) новітніх харчових продуктів;

2) харчових продуктів для спеціального дієтичного споживання,

3) функціональних харчових продуктів,

4) дієтичних добавок,

5) харчових добавок,

6) окремих видів ароматизаторів, що не внесені у відповідні державні реєстри;

7) допоміжних матеріалів для переробки, предметів та матеріалів, що контактують з харчовими продуктами, які в перший раз вводяться в обіг та/або вперше використовуються на території України;

8) технологій, що раніше не використовувалися в Україні;

9) води питної, яку планується віднести до категорії «вода природна мінеральна».

• видача експлуатаційного дозволу;
• видача ветеринарних документів, передбачених цим Законом.

2. Зазначений у частині першій цієї статті перелік адміністративних послуг є вичерпним. Встановлення нових або скасування існуючих адміністративних послуг в сфері дії цього Закону здійснюється тільки шляхом внесення змін до його положень.

3. Видами державного контролю, що фінансуються за рахунок тих операторів ринку, до яких застосовується ці види контролю, є такі:

1) проведення контролю об’єктів санітарних заходів, що ввозяться (пересилаються) на митну територію України або вивозяться (пересилаються) з неї;

2) проведення дозабійної і післязабійної інспекції тварин з наданням відповідних ветеринарних документів, якщо обов’язковість проведення таких інспекцій встановлена законодавством;

3) проведення після виявлення порушень законодавства повторних заходів з державного контролю з метою оцінки результатів заходів, що були проведені операторами ринку для усунення цих порушень.

4. Наведений в частині 3 цієї статті перелік заходів з державного контролю в сфері дії цього Закону, за проведення яких стягується плата з тих операторів ринку, до яких застосовується ці види контролю, є вичерпним. Стягування плати (в тому числі через третіх осіб або шляхом покриття витрат на заробітну платню посадових осіб, закупка або дарування основних засобів або витратних матеріалів тощо) за будь які інші дії в рамках державного контролю забороняється. »

66) назву та текст статті 59 викласти у такій редакції:

«Стаття 59. Відповідальність операторів ринку за порушення законодавства про безпечність та якість харчових продуктів

1. Оператори ринку у випадку порушення вимог законодавства про безпечність та якість харчових продуктів несуть відповідальність за:

1) використання потужностей без відповідного повідомлення компетентного органу, якщо обов’язковість такого повідомлення встановлена законом, –

• на юридичних осіб штраф у розмірі від двадцяти трьох до тридцяти мінімальних заробітних плат;
• на фізичних осіб-підприємців штраф у розмірі від восьми до п’ятнадцяти мінімальних заробітних плат;

2) використання незареєстрованих продуктів предметів та матеріалів, що контактують з харчовими продуктами, якщо обов’язковість такої реєстрації встановлена законом, –

• на юридичних осіб штраф у розмірі від восьми до дванадцяти мінімальних заробітних плат;
• на фізичних осіб-підприємців штраф у розмірі від п’яти до восьми мінімальних заробітних плат;

3) виробництво та/або зберігання харчових продуктів без отримання експлуатаційного дозволу, якщо обов’язковість його отримання встановлена законом, –

• на юридичних осіб штраф у розмірі від тридцяти до тридцяти восьми мінімальних заробітних плат;
• на фізичних осіб-підприємців штраф у розмірі від двадцяти трьох до тридцяти мінімальних заробітних плат;

4) введення в обіг незареєстрованих новітніх харчових продуктів, продуктів для спеціального дієтичного споживання, функціональних харчових продуктів, дієтичних добавок, харчових добавок, ароматизаторів та/або технологій, що раніше не використовувалися в Україні, –

• на юридичних осіб штраф у розмірі від дванадцяти до вісімнадцяти мінімальних заробітних плат;
• на фізичних осіб-підприємців штраф у розмірі від восьми до дванадцяти мінімальних заробітних плат;

5) введення в обіг харчових продуктів, що є шкідливими для здоров’я людини, –

• на юридичних осіб штраф у розмірі від п’ятнадцяти до тридцяти мінімальних заробітних плат;
• на фізичних осіб-підприємців штраф у розмірі від восьми до п’ятнадцяти мінімальних заробітних плат;

6) порушення вимог стосовно гігієни харчових продуктів, що встановлені нормативно-правовими актами, –

• на юридичних осіб штраф у розмірі від п’яти до восьми мінімальних заробітних плат;
• на фізичних осіб-підприємців штраф у розмірі від двох до п’яти мінімальних заробітних плат;

7) введення в обіг харчового продукту, термін придатності якого закінчився, –

• на юридичних осіб штраф у розмірі від п’яти до восьми мінімальних заробітних плат із відкликанням та/або вилученням з обігу таких харчових продуктів;
• на фізичних осіб-підприємців штраф у розмірі від трьох до п’яти мінімальних заробітних плат із відкликанням та/або вилученням з обігу таких харчових продуктів;

8) введення в обіг непридатного харчового продукту, крім зазначених у пункті 8 частини першої цієї статті, –

• на юридичних осіб штраф у розмірі від восьми до дванадцяти мінімальних заробітних плат із відкликанням та/або вилученням з обігу таких речовин та/або продуктів;
• на фізичних осіб-підприємців штраф у розмірі від п’яти до восьми мінімальних заробітних плат із відкликанням та/або вилученням з обігу таких речовин та/або продуктів;

9) не відкликання та/або не вилучення з обігу харчових продуктів, якщо оператору ринку відомо, що харчові продукти не відповідають обов`язковим вимогам безпечності, або всупереч рішенню про таке відкликання та/або вилучення керівника територіального органу компетентного органу впродовж погодженого з цим органом строку, –

• на юридичних осіб штраф у розмірі від тридцяти до тридцяти восьми мінімальних заробітних плат із відкликанням та/або вилученням з обігу таких продуктів;
• на фізичних осіб-підприємців штраф у розмірі від двадцяти трьох до тридцяти мінімальних заробітних плат із відкликанням та/або вилученням з обігу таких речовин та/або продуктів;

10) Не впровадження на потужностях постійно діючих процедур, що засновані на принципах НАССР, – тягне за собою накладення штрафу на юридичних осіб – від тридцяти до сімдесят п’яти мінімальних заробітних плат, на фізичних осіб-підприємців – від трьох до п’ятнадцяти мінімальних заробітних плат та призупинення роботи потужності, а випадку, коли на потужності необхідно отримувати експлуатаційний дозвіл – призупинення дії експлуатаційного дозволу.

При визначенні розміру штрафу обов’язково потрібно враховувати категорію ризику щодо безпечності харчового продукту, який може становити діяльність потужності. Категорія ризику визначається компетентним органом відповідно до розроблених та затверджених методик.

11) допущення до процесу виробництва та/або обігу харчових продуктів осіб, які мають протипоказання до роботи з харчовими продуктами і присутність яких на робочому місті може спричинити виробництво та/або введення в обіг небезпечних харчових продуктів, –

• на юридичних осіб штраф у розмірі від п’яти до восьми мінімальних заробітних плат;
• на фізичних осіб-підприємців штраф у розмірі від трьох до п’яти мінімальних заробітних плат;

12) порушення вимог щодо забезпечення простежуваності, –

• на юридичних осіб штраф у розмірі від трьох до п’яти мінімальних заробітних плат;
• на фізичних осіб-підприємців штраф у розмірі від двох до трьох мінімальних заробітних плат;

13) введення в обіг неправильно маркованих харчових продуктів, –

• на юридичних осіб штраф у розмірі від п’яти до восьми мінімальних заробітних плат із приведенням маркування у відповідність з нормативно-правовими актами у погоджений з керівником територіального органу компетентного органу строк;
• на фізичних осіб-підприємців штраф у розмірі від трьох до п’яти мінімальних заробітних плат із відкликанням та/або вилученням з обігу таких харчових продуктів;

14) невиконання законних вимог (рішень) посадових осіб (установ, закладів) компетентного органу щодо усунення порушень законодавства про безпечність та якість харчових продуктів, –

• на юридичних осіб штраф у розмірі від п’яти до восьми мінімальних заробітних плат;
• на фізичних осіб-підприємців від штраф у розмірі від трьох до п’яти мінімальних заробітних плат.

15) приховування (ненадання), відмова у наданні, перекручення та/або надання неправдивої інформації за запитами посадових осіб (установ, закладів) компетентного органу, створення інших перешкод у виконанні покладених на них законами обов’язків, –

• на юридичних осіб штраф у розмірі від п’яти до восьми мінімальних заробітних плат;
• на фізичних осіб-підприємців штраф у розмірі від трьох до п’яти мінімальних заробітних плат;

16) невиконання законних вимог (рішень) посадових осіб (установ, закладів) компетентного органу щодо знищення небезпечних для споживання людиною чи для іншого використання харчових продуктів, харчових добавок, ароматизаторів, дієтичних добавок та допоміжних матеріалів для переробки харчових продуктів, –

• на юридичних осіб штраф у розмірі від восьми до дванадцяти мінімальних заробітних плат;
• на фізичних осіб-підприємців від штраф у розмірі від п’яти до восьми мінімальних заробітних плат.

17) Відмова у допуску посадових осіб (установ, закладів) компетентного органу до здійснення державного, контролю з підстав не передбачених законом, –

• на юридичних осіб штраф у розмірі від дванадцяти до п’ятнадцяти мінімальних заробітних плат;
• на фізичних осіб-підприємців штраф у розмірі від восьми до дванадцяти мінімальних заробітних плат;

2. Відповідальність за правопорушення у сфері безпечності харчових продуктів для посадових осіб операторів ринку, а також операторів ринку, які є фізичними особами (крім фізичних осіб-підприємців), встановлюється Кодексом України про адміністративні правопорушення. У випадках, встановлених законом, посадові особи операторів ринку, оператори ринку харчових продуктів, які є фізичними особами або фізичними особами-підприємцями, несуть відповідальність, встановлену законом.»;

67) доповнити статтею 59¹ – 59³ виклавши їх у такій редакції:

«Стаття 59¹. Провадження у справах про правопорушення, передбачені цим Законом

1. Провадження у справах про правопорушення, передбачені статтею 59 цього Закону, здійснюється в порядку та строки, встановлені Кодексом України про адміністративні правопорушення, з врахуванням особливостей, передбачених цим Законом.

2. Протокол про правопорушення передбачені статтею 59 цього Закону мають право складати інспектори територіального органу компетентного органу.

3. Розгляд протоколу, зазначеного у частині другій цієї статті, здійснюють районні, районні у місті, міські чи районні суди (судді).».

4. Суми штрафів, передбачених частиною першою статті 59 цього Закону, підлягають зарахуванню до державного бюджету в повному обсязі.

5. У разі скасування постанови про застосування штрафу, повернення зарахованої до бюджету суми штрафу, здійснюється фінансовими органами на підставі рішення органу, який скасував постанову про застосування штрафу.

6. Сплата штрафу не звільняє оператора ринку харчових продуктів від обов’язку усунення допущеного порушення, а також від відшкодування заподіяних внаслідок такого порушення шкоди (збитків).

7. У випадках, передбачених статтею 59 цього Закону і коли одночасно існує загроза для здоров’я та/або життя людей, але всі інші способи виправлення ситуації вичерпано, керівник територіального органу компетентного органу має право прийняти рішення про призупинення виробництва харчових продуктів, що несуть загрозу для здоров’я та/або життя людей, але терміном не більше як на 10 робочих днів, із поданням відповідної заяви до суду не пізніше наступного робочого дня після прийняття рішення про призупинення виробництва харчових продуктів.

8. Призупинення виробництва харчових продуктів понад термін, зазначений у частині сьомій цієї статті можливе виключно за рішенням суду.

9. Оператор ринку має право відновити виробництво харчових продуктів якщо:

1) територіальним органом компетентного органу не було подано до суду заяви про призупинення виробництва харчових продуктів у визначений частиною сьомою цієї статті термін;

2) суд не виніс будь-якого рішення до спливу строку призупинення, зазначеного у рішенні керівника територіального органу компетентного органу ;

3) суд виніс рішення на користь оператора ринку харчових продуктів;

4) територіальним органом компетентного органу відкликано заяву до суду або рішення про призупинення виробництва харчових продуктів скасовано.

10. Якщо суд приймає рішення по заяві щодо призупинення виробництва харчових продуктів до спливу строку призупинення, зазначеного у рішенні керівника територіального органу компетентного органу, та до цього часу таке рішення є чинним, то суд має одночасно вирішити питання щодо скасування такого рішення керівника територіального органу компетентного органу.

Стаття 59². Відшкодування шкоди (збитків)

1. Відшкодування шкоди (збитків) завданих операторами ринку здійснюється в порядку, встановленому Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, Законом України «Про відповідальність за шкоду, завдану внаслідок дефекту в продукції».

2. Відшкодування шкоди (збитків) завданих незаконними діями посадових осіб компетентного органу здійснюється в порядку, встановленому Цивільним кодексом.

Стаття 59³. Звільнення від відповідальності

1. Оператор ринку та його посадові особи мають бути звільнені від відповідальності за порушення законодавства про безпечність та якість харчових продуктів і за наслідки такого порушення, якщо доведе хоча б одне із нижче наведеного:

1) таке порушення законодавства про безпечність та якість харчових продуктів та/або його наслідки спричинені діяльністю та/або бездіяльністю інших осіб та/або будь-якими факторами чи явищами, що не знаходяться під їх управлінням;

2) оператором ринку виконані всі вимоги законодавства про безпечність та якість харчових продуктів, а негативні наслідки були спричинені небезпечними факторами, які не визначені цим законодавством на момент виробництва та/або обігу харчових продуктів.

Під виконанням всіх вимог законодавства про безпечність та якість харчових продуктів слід розуміти сукупність всіх заходів, виконання яких вимагається законодавством про безпечність та якість харчових продуктів для поводження з певним видом продукції та/або тварин.

2. Спір стосовно ступеня виконання вимог законодавства про безпечність та якість харчових продуктів вирішується судом.».

6. У пункті 1 частини восьмої статті 9 Закону України «Про дитяче харчування» слова «та її похідних» замінити словами «похідних гідратованого білка сої».

7. У Законі України «Про захист прав споживачів»:

1) у статті 1:

доповнити частиною другою виклавши її у такій редакції:

«Терміни «харчовий продукт», «непридатний харчовий продукт» вживаються у цьому Законі у значеннях Закону України «Про безпечність та якість харчових продуктів».»;

2) доповнити статтею 1¹ виклавши її у такій редакції:

«Стаття 1¹. Сфера дії Закону.

Дія цього Закону поширюється на будь-яку продукцію, яка є предметом відносин між її споживачами, виробниками та продавцями. Виключення становлять випадки, передбачені частиною другою – четвертою цієї статті.

Якщо інше прямо не встановлено цим Законом, положення цього Закону, якими регулюються питання забезпечення якості, безпеки, інформування про властивості, у тому числі маркування продукції, не поширюються на продукцію, яка є харчовим продуктом.

Повноваження центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів передбачені пунктами 2, 3, 5, 6, 8 та підпунктами «а» – «в» пункту 7 частини першої статті 26 цього Закону не поширюються на продукцію, яка є харчовим продуктом.

Відповідальність за порушення у сфері захисту прав споживачів, якщо вони стосуються продукції, яка є харчовим продуктом, встановлюється виключно Законом України «Про безпечність та якість харчових продуктів», Цивільним кодексом України, Кодексом України про адміністративні правопорушення та Кримінальним кодексом України.»;

3) частину третю статті 5 викласти у такій редакції:

«3. Захист прав споживачів здійснюють центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації, інші органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування згідно із законом, а також суди.»;

4) у абзаці першому частини другої статті 7 слова «на етикетці чи в» виключити, а після слова «продукції» доповнити словами «або шляхом маркування»;

5) частину восьму статті 8 викласти у такій редакції:

«8. У разі придбання споживачем непридатного харчового продукту, продавець зобов’язаний замінити його на харчовий продукт, який є придатним до споживання, або повернути споживачеві сплачені ним кошти. Розрахунки із споживачем у цьому разі провадяться в порядку, передбаченому абзацом третім частини сьомої цієї статті.».

6)у статті 14:

абзац другий частини першої, частину другу виключити;

у частині четвертій:

у абзаці першому слова «актами законодавства або іншими нормативними документами» замінити словами «технічними регламентами»;

абзац другий викласти в такій редакції:

«Введення в обіг продукції без маркування національним знаком відповідності, якщо це передбачено технічним регламентом на відповідний вид продукції, та/або без проведення процедур оцінки відповідності, передбачених відповідним технічним регламентом, забороняється.»;

абзац третій виключити;

частини п’яту та шосту виключити.

7) у статті 15:

у частині першій:

пункт 2 виключити;

пункт 3 викласти у такій редакції:

«3) дані про основні властивості продукції, номінальну кількість (масу, об’єм тощо), умови використання;»;

пункт 5 викласти у такій редакції:

«5) позначку про наявність у складі продукції генетично модифікованих компонентів;”;

абзац третій частини другої виключити;

частину третю доповнити абзацом сьомим виклавши його у такій редакції:

«Дія положень цього пункту поширюється у тому числі на продукцію, що є харчовим продуктом”;

частину четверту доповнити новим абзацом виклавши його у такій редакції:

«Дія положень цього пункту поширюються у тому числі на продукцію, що є харчовим продуктом.»;

8)у статті 23:

у частині першій:

у абзаці першому слова «у тому числі ресторанного господарства» виключити;

пункти 2, 4, 5, 6, 8, 9 виключити;

у частині другій абзац другий виключити;

у частині третій слова «у тому числі ресторанного господарства» виключити, а слова «спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів, його територіальних органів та їх посадових осіб” замінити словами «центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів та його посадових осіб»;

9) у статті 26:

назву статті 26 викласти у такій редакції: «Повноваження центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів та органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим у сфері захисту прав споживачів.».

у частині першій:

у абзаці першому слова «Спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів та його територіальні органи в областях, містах Києві та Севастополі» замінити словами «Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів.»;

пункт 2 викласти у такій редакції:

«2) перевіряти у суб’єктів господарювання сфери торгівлі і послуг, у тому числі ресторанного господарства, додержання вимог нормативно-правових актів щодо безпеки продукції, а також правил торгівлі та надання послуг; з цією метою безперешкодно відвідувати та обстежувати відповідно до законодавства будь-які виробничі, торговельні та складські приміщення цих суб’єктів. «;

пункт 3 виключити;

пункт 4 викласти у такій редакції:

«4) проводити контрольні перевірки правильності розрахунків із споживачами за реалізовану продукцію, у тому числі харчові продукти. У разі неможливості повернення продукції, у тому числі харчових продуктів, які було використано (одержано) під час контрольної перевірки, відшкодування затрат відноситься на результати діяльності суб’єктів господарювання. Порядок проведення таких перевірок визначається Кабінетом Міністрів України;

пункти 5 та 6 виключити;

пункт 7 викласти у такій редакції:

«7) забороняти суб’єктам господарювання:

реалізацію харчових продуктів, на які строк придатності не зазначено або зазначено з порушенням вимог нормативно-правових актів, або строк придатності яких минув;

пункт 8 виключити;

пункт 9 викласти у такій редакції:

«9) опломбовувати у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері захисту прав споживачів, несправні, з неправильними показаннями, з пошкодженим повірочним тавром або без нього, чи з таким, строк дії якого закінчився, засоби вимірювальної техніки, за допомогою яких здійснюється обслуговування споживачів, з подальшим повідомленням про це центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері технічного регулювання;»;

у пункті 13 слов «у тому числі ресторанного господарства» виключити;

10) у частині першій статті 27 слово «законодавством» замінити словом «Законом»;

11) у статті 28:

 пункт третій частини першої виключити.

частину четверту викласти у такій редакції:

«4) у разі виявлення фактів реалізації продукції або харчової продукції, яка не супроводжується необхідною, доступною, достовірною, своєчасною інформацією та відповідними документами, чи продукції або харчової продукції з простроченим строком придатності – тимчасово зупиняти реалізацію продукції або харчової продукції до пред’явлення інформації, супровідних документів або припиняти її реалізацію;».

12)  статтю 32 викласти у такій редакції:

«Стаття 32. Правовий захист службових осіб центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів

1. Службова особа центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів при виконанні своїх службових обов’язків перебуває під захистом закону.

Держава гарантує захист життя, здоров’я, честі, гідності та майна службової особи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів і членів її сім’ї від злочинних посягань та інших протиправних дій.

2. Усі службові особи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів підлягають державному обов’язковому страхуванню за рахунок коштів державного бюджету.

Порядок та умови страхування службової особи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів встановлюються Кабінетом Міністрів України.

3. Образа службової особи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, а також опір, погроза, насильство та інші дії, які перешкоджають виконанню покладених на неї завдань, тягнуть за собою встановлену законом відповідальність.

У разі каліцтва чи інвалідності, що сталися у зв’язку з виконанням службових обов’язків, службова особа центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів одержує компенсацію в розмірі від річного до п’ятирічного грошового утримання залежно від ступеня втрати працездатності, а в разі її загибелі із зазначеної причини сім’ї загиблого виплачується одноразова допомога в розмірі десятирічного грошового утримання за останньою посадою.

Шкода (збитки), завдані майну службової особи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів або членів її сім’ї у зв’язку з виконанням нею службових обов’язків, компенсуються в повному обсязі за рахунок коштів державного бюджету з подальшим стягненням цієї суми з винних осіб.».

8. У Законі України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення»:

1) у статті 1:

у абзаці сімнадцятому слова «харчових продуктів і напоїв» виключити;

абзаци чотирнадцятий, п’ятнадцятий, двадцять один, двадцять сім, двадцять вісім, тридцять – тридцять п’ять виключити;

доповнити новим абзацом виклавши його у такій редакції:

«Термін «харчовий продукт» вживається у цьому Законі у значенні, визначеному Законом України «Про безпечність та якість харчових продуктів».»;

2) доповнити статтею 1¹ виклавши її у такій редакції:

«Стаття 1¹. Сфера дії Закону

1. Дія цього Закону поширюється відносини, які виникають у сфері забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті

Положення цього Закону не поширюються на харчові продукти.»;

3) абзац шостий частини першої статті 11 виключити;

4) частину третю, п’яту статті 14 виключити;

5) у частинах першій та другій статті 14 слова «державний стандарт» у всіх відмінках замінити словами «національний стандарт» у відповідному відмінку;

6) статті 16, 17 виключити;

7) у частині першій статті 18 слова «норм і державного стандарту» виключити;

8) ) доповнити статтю 33 пунктом 7 наступного змісту:

«проведення санітарно-епідеміологічних розслідуваннь, спрямованих на виявлення причин та умов, що призвели до надходження в обіг небезпечних та/або непридатних до споживання харчових продуктів, виникнення і поширення інфекційних хвороб через харчові продукти, групових та індивідуальних харчових отруєнь та вжиття заходів щодо припинення їх подальшого поширення».

Пункти 7-10 вважати абзацами 8-11відповідно.

9) у пункті «а» частини першої статті 40 слова “максимальні межі залишків у харчових продуктах» виключити;

10) пункт «ж» частини першої статті 42 виключити;

11) у статті 46:

абзаци перший – третій частини першої виключити;

у частині другій:

у пункті «в» слово «стандартів» та кому після нього виключити;

пункт «г» виключити.

9. Текст статті 22 Закону України «Про вилучення з обігу, переробку, утилізацію, знищення або подальше використання неякісної та небезпечної продукції» викласти у такій редакції:

«Особи, винні в порушенні законодавства про вилучення з обігу, переробку, утилізацію, знищення або подальше використання неякісної та небезпечної продукції, несуть згідно з законом дисциплінарну, адміністративну, цивільну та/або кримінальну відповідальність.

Посадові та службові особи спеціально уповноважених органів виконавчої влади у сфері вилучення з обігу неякісної та небезпечної продукції і подальшого поводження з нею несуть відповідальність згідно з законами України.».

10. У Переліку документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності, затвердженому Законом України від 19 травня 2011 року № 3392 «Про Перелік документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності» позицію 79 виключити.

позицію 80 викласти у такій редакції:

11. У Декреті Кабінету Міністрів України «Про стандартизацію і сертифікацію»:

1) у статті 4:

у абзаці сьомому частини першої слова «центральним органом виконавчої влади з питань технічного регулювання» замінити словами «центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері технічного регулювання»;

у абзаці четвертому частини другої слова «центральний орган виконавчої влади з питань технічного регулювання» замінити словами «центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері технічного регулювання»;

2) частину четверту статті 5 викласти у такій редакції:

«4. Національні стандарти України затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері технічного регулювання, а національні стандарти в галузі будівництва та промисловості будівельних матеріалів – центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері будівництва.

Національні стандарти України підлягають державній реєстрації в центральному органі виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері технічного регулювання і публікуються державною мовою. .;

3) у частині третій статті 6 слова «центральному органі виконавчої влади з питань технічного регулювання” замінити словами «центральному органі виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері технічного регулювання»;

4) у статті 7:

у частині другій слова «територіальних органах центрального органу виконавчої влади з питань технічного регулювання» замінити словами «центральному органі виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері технічного регулювання»;

частину третю викласти у такій редакції:

«3. За державну реєстрацію технічних умов і змін до них справляється реєстраційний збір, розмір якого встановлює Кабінет Міністрів України за поданням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері технічного регулювання»;

5) у статті 14:

у абзаці першому частини першої слова «центральний орган виконавчої влади з питань технічного регулювання» замінити словами «центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері технічного регулювання»;

у абзаці десятому слова «Центральний орган виконавчої влади з питань технічного регулювання» замінити словами «Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері технічного регулювання»;

6) четверте речення частини третьої статті 15 виключити;

7) у статті 18:

у частині першій слова «центральним органом виконавчої влади з питань технічного регулювання» замінити словами «центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері технічного регулювання»;

частину другу виключити;

частину третю викласти у такій редакції:

«Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері технічного регулювання або акредитований в установленому порядку орган із сертифікації, який уповноважений на здійснення цієї діяльності, включає сертифіковану продукцію до Єдиного реєстру сертифікованої в Україні продукції на підставі сертифікатів відповідності та свідоцтв про визнання відповідності.»;

частину четверту та шосту виключити;

8) у частині другій статті 20 слова «центрального органу виконавчої влади з питань технічного регулювання» замінити словами «центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері технічного регулювання».

12. У Законі України «Про ветеринарну медицину»:

1) у статті 1:

абзац дев’ятий викласти у такій редакції:

«ветеринарні документи – міжнародний ветеринарний сертифікат, ветеринарне свідоцтво, ветеринарна картка та ветеринарна довідка;»;

абзац сімнадцятий викласти у такій редакції:

«державна ветеринарно-санітарна експертиза – комплекс необхідних лабораторних та спеціальних досліджень (вірусологічних, бактеріологічних, хіміко-токсикологічних, патолого-анатомічних, гістологічних, паразитологічних, радіологічних) щодо безпечності продуктів тваринного походження, а на агропродовольчих ринках – і рослинного походження, репродуктивного матеріалу, біологічних продуктів, ветеринарних препаратів, субстанцій, кормових добавок, преміксів та кормів, включаючи аналіз виробничої технології та технологічного обладнання щодо відповідності санітарним та ветеринарно-санітарним заходам;”;

у терміні «максимальна межа залишків» слово «неїстівних» виключити;

термін «неїстівні продукти тваринного походження» виключити;

у терміні «період виведення» слова «продуктів, призначених для споживання людиною» замінити словами «продуктів тваринного походження»;

у терміні «потужності (об’єкти)» слово та знаки «(об’єкти)» та «неїстівних» виключити;

у терміні «продукти тваринного походження» слова «споживання людиною, продукти тваринного походження» виключити;

у терміні «продукти тваринного походження для сільськогосподарського або промислового використання» слова «для споживання людиною» виключити;

термін «продукти тваринного походження для споживання людиною» виключити;

у терміні «уповноважена лабораторія» слово «неїстівні» виключити;

доповнити новою частиною виклавши її у такій редакції:

Терміни «харчовий продукт», «харчові продукти тваринного походження» використовуються в значеннях, визначених в Законі України «Про безпечність та якість харчових продуктів».»;

2) доповнити статтею 1¹ виклавши її у такій редакції:

«Стаття 1¹. Сфера дії Закону

1. Дія цього Закону поширюється на правовідносини, що виникають у зв’язку із забезпеченням ветеринарно-санітарного та епізоотичного благополуччя, карантину тварин, а також здійсненням пов’язаного з цим державного контролю та нагляду.

2. Дія цього Закону не поширюється на харчові продукти, якщо інше не передбачено цим Законом.»;

3) частину третю статті 2 виключити;

4) в абзаці тринадцятому статті 3 слова «рослинного походження,» виключити;

5) у пунктах 2, 6 частини першої статті 11, частині четвертій статті 16, пункті 10 частини першої статті 37, пункті 1 частини першої, частині третій статті 50, частинах першій – третій статті 53, частинах першій та п’ятій статті 54, частині п’ятій статті 55, частинах першій – третій статті 56, частині першій статті 58, частині першій, пункті 4 частини другої, частині третій статті 59, частині першій статті 82, частині дев’ятій статті 83 слово «неїстівних» виключити;

6) у пункті 1 частини першої статті 50 знаки та слово «(об’єктах)» виключити.

7) частинах першій та тринадцятій статті 62 слова «неїстівних продуктів тваринного походження» виключити;

8) пункт 3 частини сьомої статті 63 викласти у такій редакції:

«3) період виведення, рекомендований заявником, не є достатнім для забезпечення безпечності харчових продуктів тваринного походження, отриманих від тварин, які лікувалися цим препаратом, або є недостатньо обґрунтованим»;

9) у статті 75 слова «державних стандартів» замінити словами «національних стандартів»;

10) у частині 3 статті 85 слова «неїстівними» виключити;

11) частині другій статті 88 слова «неїстівні» виключити.

II. Прикінцеві положення

1.  Цей Закон набирає чинності з дня наступного за днем його опублікування крім:

абзаців дев’ятого, десятого, двадцять восьмого, двадцять дев’ятого пункту 7, пункту 8, пункту 10  частини другої, пункту 1 частини третьої, частини п’ятої розділу І цього Закону, які набирають чинності через один рік з дня його опублікування;

пункту 47 частини п’ятої розділу І цього Закону, які набирають чинності через 2 роки з дня його опублікування;

абзаців шістнадцятого, сімнадцятого, двадцять четвертого – двадцять сьомого пункту 7 частини другої, абзаців шостого, дев’ятого пункту 26, пунктів 27, 28, абзацу двадцять третього пункту 43, пункту 45 частини п’ятої розділу І цього Закону, які набирають чинності через три роки з дня його опублікування.

1. Встановити, що до приведення законодавства у відповідність із Законом України:

«Про безпечність та якість харчових продуктів» закони та інші нормативно-правові акти застосовуються у частині, що не суперечить цьому Закону.

1. Харчові продукти та інші об`єкти санітарних заходів, які відповідають вимогам, що діяли до набрання чинності цим Законом, але які не відповідають вимогам цього Закону після набрання ним чинності, можуть вироблятися та/або вводитися в обіг протягом одного року з дня набрання чинності цим Законом. Зазначені харчові продукти та інші об`єкти санітарних заходів можуть знаходитися в обігу на ринку України до закінчення їх терміну придатності.
2. Експлуатаційний дозвіл, який є діючим на момент набрання чинності цим Законом, продовжує свою дію після набрання чинності цим Законом та не потребує заміни;
3. Положення частини п’ятої статті 4, частини другої, частини четвертої статті 5, частини першої статті 13, частини другої статті 14, абзацу другого частини третьої статті 15, частини першої статті 16, частини четвертої статті 17 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» при здійсненні заходів державного контролю у сфері безпечності харчових продуктів не застосовуються.
4. Кабінету Міністрів України:

1) протягом 6 місяців з дня опублікування Закону:

• подати на розгляд Верховної Ради України пропозиції щодо внесення змін до законів України, що випливають із цього Закону;
• подати на розгляд Верховної Ради України проект Закону України щодо здійснення офіційного контролю за безпечністю та якістю харчових продуктів, що ґрунтується на Регламентах ЄС №854/2004, №882/2004, № 669/2009 та Директиві Ради ЄС №97/78/EC;
• привести у відповідність із цим Законом свої нормативно-правові акти;
• забезпечити прийняття міністерствами та іншими органами виконавчої влади нормативно-правових актів, передбачених цим Законом (крім тих, що зазначені у пункті 2 та 3 частини сьомої Прикінцевих положень цього Закону);
• забезпечити перегляд і скасування міністерствами та іншими органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів, що не відповідають цьому Закону.

2) протягом 9 місяців з дня опублікування Закону забезпечити прийняття Центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров’я:

а) гармонізованих із відповідними документами Комісії Кодекс Аліментаріус та законодавством ЄС:

• Державних Санітарних правил та норм для виробництва молока та молочних продуктів;
• Державних Санітарних правил та норм для виробництва м`яса та м`ясних продуктів.

б) гармонізованих із Директивами ЄС №80/777/EEC, №98/83/EC та №2003/40/EC Державних Санітарних правил та норм для води питної включаючи воду природну мінеральну;

в) рішення про скасування відповідних Санітарних правил та норм, які замінюються зазначеними в цьому пункті Державними Санітарними правилами та нормами, включаючи Державні санітарні правила та норми «Гігієнічні вимоги до води питної, призначеної для споживання людиною» (ДСанПіН 2.2.4 – 400 – 10).

3) протягом 15 місяців з дня опублікування Закону забезпечити прийняття Центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров’я, гармонізованих із відповідними документами Комісії Кодекс Аліментаріус та законодавством ЄС:

• Державних Санітарних правил та норм для виробництва соків та сокових напоїв;
• Державних Санітарних правил та норм для виробництва безалкогольних напоїв;
• Державних Санітарних правил та норм для виробництва кондитерських виробів.

Бажаєте завжди бути в курсі останніх новин фармацевтичної галузі?
Тоді підписуйтесь на «Щотижневик АПТЕКА» в соціальних мережах!