Створення електронного реєстру пацієнтів: Pro et Contra

22 Червня 2012 7:52 Поділитися
Постановою КМУ від 06.06.2012 р. № 546 затверджено Положення про електронний реєстр пацієнтів. У документі зазначено, що цей реєстр є єдиною інформаційною системою збирання, реєстрації, накопичення, зберігання, оновлення, використання і поширення інформації шляхом розповсюдження, реалізації, передачі, а також знищення відомостей про фізичну особу та отриману нею медичну допомогу. Він створюється з метою підвищення ефективності медичної допомоги, забезпечення своєчасності її надання та достовірності статистичної інформації.

Згідно з документом лікувальні заклади всіх форм власності вноситимуть у єдину базу даних інформацію про:

  • фізичну особу, що міститься у затверджених наказами МОЗ медичних облікових формах;
  • заклад охорони здоров’я, у якому пацієнтові надано медичну допомогу;
  • вид наданої пацієнтові медичної допомоги;
  • лікарські засоби та вироби медичного призначення, закуплені для лікування пацієнта за кошти державного та місцевих бюджетів;
  • згоду пацієнта на обробку персональних даних за встановленою МОЗ формою.

Розпорядником реєстру визначено МОЗ, яке здійснюватиме централізоване управління, забезпечення створення, впровадження, ведення та оновлення реєстру та контроль за його веденням шляхом реалізації єдиної технологічної політики з урахуванням державних, галузевих і адаптованих міжнародних стандартів у сфері інформаційних технологій. Обмін відомостями між закладами охорони здоров’я буде вестися за допомогою телекомунікаційної мережі із забезпеченням захисту інформації відповідно до вимог законодавства. Для забезпечення функціонування реєстру профільне міністерство має розробити відповідні нормативно-правові акти, зокрема, передбачивши порядок обміну відомостями між центральними органами виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями.

Передбачається, що лікарі будуть вносити персональні дані до реєстру за згодою пацієнта, а лікувальні заклади забезпечуватимуть захист отриманої інформації. Лікарні зможуть обмінюватися даними пацієнтів тільки за допомогою захищених каналів телекомунікаційного зв’язку. Для цього необхідно розробити відповідне програмне забезпечення. Однак для того, щоб реалізувати дану ініціативу, необхідно обладнати робочі місця лікарів персональними комп’ютерами. Доти адміністрації лікарень будуть передавати дані про пацієнтів в обласні управління охорони здоров’я, звідки вони надходитимуть до Центру медичної статистики.

У постанові уряду зазначається, що обробка персональних даних відбуватиметься відповідно до Закону України «Про захист персональних даних». Володільцями електронного реєстру виступатимуть заклади охорони здоров’я, які повинні будуть обробляти персональну інформацію про пацієнтів за їх згодою та забезпечувати її захист. Згідно з вказаним законом забороняється обробка персональних даних щодо здоров’я особи. Однак це положення не застосовується, якщо пацієнт надав однозначну згоду на обробку його персональних даних; якщо обробка персональних даних необхідна в цілях охорони здоров’я, для забезпечення піклування чи лікування за умови, що такі дані обробляються медичним працівником або іншим співробітником закладу охорони здоров’я, на якого покладено обов’язки щодо забезпечення захисту персональних даних. Враховуючи специфіку таких даних, можна передбачити, що згоду на їх обробку доцільніше отримувати виключно в письмовому вигляді за встановленою МОЗ формою.

Однак Законом України «Про захист персональних даних» встановлено вимоги не лише щодо отримання згоди суб’єкта на обробку його персональних даних, а й стосовно повідомлення пацієнта про таку обробку, а також передбачено зобов’язання власника зареєструвати базу персональних даних і забезпечити належний захист таких даних від незаконного доступу. Питання викликає й те, кого уряд своєю постановою визначає володільцями електронного реєстру. Спираючись на Закон України «Про захист персональних даних», та на те, що саме МОЗ створюватиме загальну базу персональних даних, можна припустити, що воно й повинне виступати її володільцем. Заклади охорони здоров’я мають бути її розпорядниками на підставі договорів з МОЗ.

Законом України «Про інформацію» визначено, що інформація про стан здоров’я особи є конфіденційною. Цивільний кодекс України містить норму стосовно права фізичної особи на таємницю про стан свого здоров’я, факт звернення за медичною допомогою, діагноз, а також відомості, одержані під час медичного обстеження. Лікарська таємниця є найдавнішим законом медичної етики. У клятві Гіппократа закріплено деонтологічну догму: «Що б при лікуванні також і без лікування я не бачив чи не почув би стосовно людського життя з того, що не варто коли-небудь розголошувати, я промовчу про те, вважаючи такі речі таємницею».

Тож, чи не суперечить обробка персональної так званої чутливої інформації чинному законодавству? Законом України «Основи законодавства України про охорону здоров’я» передбачено обов’язок медичних працівників та інших осіб, яким у зв’язку з виконанням професійних або службових обов’язків стало відомо про захворювання, медичні обстеження, огляди та їх результати, інтимне й сімейне життя громадянин, не розголошувати ці відомості, крім випадків, передбачених законодавчими актами. Одним з таких випадків якраз і є створення електронного реєстру, передбаченого постановою уряду. Суто з формальної точки зору ведення такого реєстру за умови надання пацієнтами згоди на обробку їх персональних даних не порушує ані лікарської таємниці, ані прав пацієнта на таємницю про стан здоров’я тощо.

Інша річ, що база матеріально-технічного забезпечення в Україні залишає бажати кращого. До того моменту, коли робоче місце кожного лікаря (певна річ, що потрібно прагнути до досконалості) буде обладнане персональним комп’ютером, мине ще багато часу. У нашій країні майже будь-яке питання соціальної сфери пов’язане з проблемою нестачі фінансування, особливо це відчувається у сфері охорони здоров’я. У контексті цього питання Європейський суд в одному зі своїх рішень у 1997 р. зазначив: «Дотримання конфіденційності відомостей про здоров’я важливе не лише для захисту приватного життя хворих, а й для збереження їхньої довіри до працівників лікувальних закладів і системи охорони здоров’я в цілому. Національне законодавство має забезпечувати відповідні гарантії, щоб унеможливити будь-яке повідомлення чи розголошення даних особистого характеру». Тому забезпечення на належному рівні захисту персональних даних від несанкціонованого доступу та використання має бути пріоритетним під час створення електронного реєстру.

Наказом МОЗ України від 28.04.2012 р. № 320 затверджено план-графік заходів із забезпечення населення лікарськими засобами та виробами медичного призначення в рамках відповідних державних цільових програм і комплексних заходів програмного характеру. Планом, зокрема, передбачено створення електронного реєстру пацієнтів залежно від захворювань (груп захворювань), лікування та профілактика яких забезпечуються за рахунок коштів, передбачених у державному та місцевих бюджетах на виконання заходів державних цільових програм і комплексних заходів програмного характеру.

Світова практика знає випадки запровадження електронних реєстрів пацієнтів (загальнодержавних чи локальних, загальних чи за окремими державними програмами). Вони існують, наприклад, у США, Австралії, деяких провінціях Канади, ОАЕ, Естонії (перша країна, у якій таку систему запроваджено). Є й країни, у яких ідею створення електронних реєстрів не було підтримано, чи їх запровадження припинялося через деякий час (Великобританія, Нідерланди). Як і в нашій державі, за кордоном багато запитань викликає питання порушення права на приватне життя, захист персональних даних, належний рівень технічного забезпечення (важливим моментом є планування довгострокового зберігання цих записів) тощо. Можна додати, що в країнах, де запроваджена система медичного страхування, пацієнти в договорі зі страховою компанією дають згоду на обробку своїх даних про стан здоров’я (зберігається інформація про випадки звернення до лікарень, хвороби, вартість лікування тощо). Звичайно, такі реєстри мають локальний характер, однак проблемні питання, які можуть виникати під час зберігання даних та доступу до конфіденційної інформації, практично однакові.

Наталія Співак

Коментарі

Коментарі до цього матеріалу відсутні. Прокоментуйте першим

Добавить свой

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*

Останні новини та статті