Цінуймо кожен подих. Зупинемо туберкульоз зараз!

24 березня відзначався Всесвітній день боротьби з туберкульозом. Для привернення уваги до проблеми туберкульозу та на відзначення 120 річниці відкриття Робертом Кохом мікобактерії туберкульозу згідно з Указом Президента України 24 березня визначено як Всеукраїнський день боротьби із захворюванням на туберкульоз, який у нинішньому році проходив під гаслом «Цінуємо кожен подих. Зупинимо туберкульоз зараз». Туберкульоз становить серйозну загрозу для здоров’я всього людства. Цю хворобу не ліквідовано в жодній країні світу. У багатьох країнах було передчасно послаблено боротьбу з цим захворюванням, що спричинило вихід ситуації з-під контролю.

Дню боротьби з туберкульозом був присвячений Всесвітній форум партнерів з ліквідації туберкульозу, який проходив 24–25 березня 2004 р. в Делі. На ньому велику увагу приділяли питанням залучення спільноти до боротьби з туберкульозом, у тому числі уряду та політичних діячів, для інтенсифікації зусиль, спрямованих на призупинення епідемії цього захворювання. В Україні також було проведено ряд заходів, про основні з яких ми інформуємо читачів сьогодні. Але спочатку — про ситуацію щодо туберкульозу в світі та в Україні.

ТРИВОЖНА СТАТИСТИКА ВООЗ

Початок 90-х років ХХ ст. характеризувався погіршенням епідеміологічної ситуації з туберкульозу в багатьох країнах світу. Щорічно у світі виявляють до 8 млн нових випадків захворювання на туберкульоз, близько 2 млн осіб помирають від нього. Загальна кількість хворих на туберкульоз сягає 50–60 млн. У зв’язку з цим у 1993 р. ВООЗ оголосила епідемію туберкульозу, яка з кожним роком набуває більших масштабів і стає небезпечнішою. Якщо контроль за ситуацією не посилиться, то згідно з прогнозами експертів ВООЗ очікується, що у 2002–2020 рр. приблизно 1 млрд осіб будуть інфіковані туберкульозом, з них понад 150 млн захворіють, а 36 млн — помруть від цього захворювання. Необхідно пам’ятати, що туберкульоз виліковний. Якщо інфікована людине не лікується, то вона щорічно заражає в середньому 10–15 людей. Прогалини в роботі систем охорони здоров’я багатьох країн, значне поширення ВІЛ/СНІДу та хіміорезистентних форм туберкульозу погіршують ситуацію.

ХІМІОРЕЗИСТЕНТНІ ФОРМИ ТУБЕРКУЛЬОЗУ СВІТОВА ПРОБЛЕМА

На прес-конференції МОЗ України

На  прес-конференції МОЗ України: керівник громадського руху «Українці проти туберкульозу» Володимир Громадський, заступник міністра охорони здоров’я Володимир Загородній, перший заступник міністра охорони здоров’я України, Головний державний санітарний лікар України Ольга Лапушенко, директор Інституту фтизіатрії та пульмонології АМН України ім. Ф.Г. Яновського, головний позаштатний фтизіатр, пульмонолог МОЗ України, д-р мед. наук, академік АМН України Юрій Фещенко, керівник прес-служби МОЗ України, прес-секретар міністра охорони здоров’я Уляна Лозан

Стійкість до протитуберкульозних препаратів розвивається в результаті несистематичного або часткового лікування. Це трапляється, якщо пацієнт, відчувши поліпшення самопочуття, припиняє прийом ліків; лікар вибирає неправильний режим терапії чи забезпечення препаратами ненадійне. Найбільш небезпечними є поліхіміорезистентні форми туберкульозу, тобто коли розвивається стійкість принаймні до 2 препаратів, що найчастіше застосовують для лікування пацієнтів з туберкульозом, — ізоніазиду та рифампіцину.

Хіміорезистентні форми туберкульозу виявлено у всіх регіонах світу. Експерти ВООЗ прогнозують щорічно 300 тис. нових випадків захворювання на хіміорезистентний туберкульоз у світі. Виявлено, що у 79% випадків хіміорезистентний туберкульоз надзвичайно стійкий до терапії, тобто має резистентність до 3 головних протитуберкульозних препаратів із 4. Поширеність форм туберкульозу, стійких принаймні до одного протитуберкульозного препарату, коливається від 0% у країнах Західної Європи до 57,1% — в Казахстані (у світі в середньому — 10,2%). Середній показник резистентності до стрептоміцину становить 6,3%; ізоніазиду — 5,9%; рифампіцину — 1,4%; етамбутолу — 0,8%. В середньому поширеність поліхіміорезистентних форм туберкульозу в світі становить 1,1%.

Згідно з даними, опублікованими в щорічному звіті ВООЗ щодо ситуації з туберкульозом, понад 25% випадків інфікування та захворювання реєструються в країнах Східної Європи та Центральної Азії. В цих регіонах також зростає поширеність хіміорезистентних форм туберкульозу, тут знаходяться 6 світових «гарячих точок» з 10: Естонія, Казахстан, Латвія, Литва, окремі регіони Російської Федерації та Узбекистан. Хіміорезистентні форми туберкульозу, як і ВІЛ-інфекція та СНІД, найбільш поширені у Східній Європі та Центральній Азії. Серед інших причин епідемії експерти ВООЗ відзначають: недостатній рівень протитуберкульозного контролю, міграцію населення з районів з високим рівнем поширення хіміорезистентних форм. У країнах колишнього СРСР середня поширеність стійких форм туберкульозу до 4 препаратів становить 30% усіх випадків захворювання.

Аналіз даних за 1994–2002 рр. свідчить, що найвища резистентність у світі відзначається до рифампіцину та етамбутолу. Резистентність до рифампіцину оцінюється як індикатор поліхіміорезистентних форм.

З огляду на громадське здоров’я, недостатньо контрольоване чи незавершене лікування туберкульозу гірше, ніж його відсутність. Резистентний до терапії туберкульоз виліковний, але потребує інтенсивної та високовартісної терапії (часто її вартість у 100 разів перевищує таку при лікуванні простих форм туберкульозу, яка, окрім того, токсичніша для пацієнтів.

СТРАТЕГІЯ DOTS

Для подолання туберкульозу і призупинення поширення його у світі ВООЗ і міжнародні медичні організації велику надію покладають на впровадження стратегії DOTS (Directly Observed Treatment Short-course, що означає«сувороконтрольоване лікування коротким курсом антимікобактеріальної терапії»). Основна мета стратегії — розширення доступу до високовартісних протитуберкульозних препаратів другої лінії згідно з програмою ВООЗ у країнах з низьким та середнім рівнем економічного розвитку. Стратегія DOTS основана на 5 елементах:

1. Відповідальність і підтримка уряду. Уряд країни має підтримувати стратегію DOTS та фінансувати її, залучаючи неурядові організації. Для цього необхідна програма уряду щодо впровадження DOTS.

2. Навчання медичних працівників з питань реалізації DOTS.

3. Діагностика туберкульзу за допомогою методу бактеріоскопії мокротиння та виявлення хворих-бактеріовиділювачів.

4. Контрольоване лікування. Кожен хворий на туберкульоз має пройти лікування за однією із схем короткотривалої антимікобактеріальної терапії. Необхідно забезпечити кожного пацієнта запасом протитуберкульозних лікарських засобів на весь курс терапії, а прийом кожної таблетки антимікобактеріального препарату контролювати медичному персоналу чи підготовленому добровольцю.

5. Облік і звітність щодо кожного виявленого хворого і результатів лікування. Необхідно вести відповідну медичну документацію кожного вперше виявленого хворого і проводити когортний аналіз результатів ефективності лікування.

Цю стратегію необхідно реалізовувати в комплексі, відсутність будь-якого із зазначених елементів неприпустима. Стратегія DOTS-plus розроблена для діагностики та ефективного лікування хіміорезистентних форм туберкульозу.

Метою стратегії ВООЗ є виявлення як мінімум 70% нових випадків захворювання на туберкульоз і вилікування не менше 85% виявлених пацієнтів. У 1995–2002 рр. у світі виявлено 13,3 млн хворих на туберкульоз, з них 6,8 млн бактеріовиділювачів отримали лікування відповідно до цієї стратегії. За станом на кінець 2002 р. у 69% країнах світу застосовують стратегію DOTS для боротьби з туберкульозом.

СИТУАЦІЯ ЩОДО ТУБЕРКУЛЬОЗУ В УКРАЇНІ

ЕПІДЕМІОЛОГІЧНА СИТУАЦІЯ

Згідно з критеріями ВООЗ Україна визнана однією з країн з високим рівнем поширення туберкульозу. В 1995 р. в Україні оголошено епідемію туберкульозу, протягом останніх років намітилася тенденція до стабілізації ситуації з захворюваністю і смертністю від нього.

За даними МОЗ України у 2003 р. в країні виявлено понад 37 тис. хворих на туберкульоз, більше 10 тис. померли від нього. Захворюваність на туберкульоз у 2003 р. становила 77,5 на 100 тис. (у 2002 р. — 75,6), а смертність — 21,8 на 100 тис. населення. На сьогодні загальна кількість осіб, які перебувають під наглядом фахівців лікувально-профілактичних закладів, становить 670 тис., з них 141,5 тис. — пацієнти з активними формами туберкульозу.

Найвищі показники захворюваності на всі форми туберкульозу залишаються у Південно-Східних регіонах України: у Херсонській області — 150,1; у Миколаївській — 112,4; у Харківській — 94,7; у Запорізькій — 91,8; у Луганській — 102,1 на 100 тис. населення. У Дніпропетровській, Донецькій, Кіровоградській та Одеській областях захворюваність перевищує 80 осіб на 100 тис. населення. Менш напружена епідеміологічна ситуація щодо туберкульозу спостерігається у Центральному та Західному регіонах України, де захворюваність становить 43–69 на 100 тис. населення.

За останніми даними серед хворих з уперше виявленим туберкульозом майже 65% становлять представники соціально незахищених верств населення, з них 40,0% — особи працездатного віку, які не працюють; 15,3% — пенсіонери; 5,3% — особи, звільнені з місць позбавлення волі та які не мають постійного місця проживання.

СТАН МАТЕРІАЛЬНО-ТЕХНІЧНОЇ БАЗИ

За станом на 01.01.2004 р. в Україні функціонує 127 протитуберкульозних диспансерів, з них 106 мають ліжковий фонд загальною кількістю 18 599 стаціонарних ліжок. Загальна кількість ліжок для лікування хворих на туберкульоз становить 25 340 (або 5,34 на 10 тис. населення), з них 2 883 розташовано у закладах загальнолікарняної мережі.

Важливим заходом у перериванні епідемічного ланцюга залишається своєчасне виявлення мікобактерій та лікування туберкульозу. З цією метою МОЗ України провело роботу щодо налагодження системи мікробіологічної діагностики туберкульозу. Для цього в 2003 р. за рахунок державного бюджету централізовано закуплено живильне середовище. В Донецькій області та у місті Києві в рамках пілотного проекту закуплено мікроскопи та лабораторне обладнання на суму 355 тис. євро. В 2003 р. з Державного бюджету України додатково виділено 4,7 млн грн. на придбання обладнання. За рахунок місцевих бюджетів закладами охорони здоров’я закуплено лікувально-діагностичне обладнання на суму 9 649 992 грн. Протягом 2 років у регіонах придбано 11 рентгенологічних апаратів, 11 пересувних флюорографів, 6 стаціонарних флюорографів, 14 апаратів для функціональної діагностики, понад 400 одиниць інших діагностичних і лікувальних засобів. Це дало змогу збільшити обсяги профілактичних флюорографічних обстежень на туберкульоз від 39,9% у 2001 р. до 50,9% у 2003 р.

ДЕРЖАВНА ПОЛІТИКА ПРОТИДІЇ ЕПІДЕМІЇ ТУБЕРКУЛЬОЗУ

Проблема туберкульозу в Україні на державному рівні визнана однією з пріоритетних. Національна програма боротьби із захворюванням на туберкульоз на 2002–2005 рр. (далі — Національна програма) фінансується за рахунок державних і місцевих коштів.

За рахунок Державного бюджету України фінансується закупівля вакцини БЦЖ (у рамках програми «Імунопрофілактика» щеплення проти туберкульозу є обов’язковим і безкоштовним) і протитуберкульозних препаратів (у тому числі для пенітенціарних закладів). За рахунок місцевих бюджетів закуповуються: рентгенівська плівка, хімічні реактиви, медикаменти для патогенетичного та симптоматичного лікування хворих на туберкульоз. Також із місцевих бюджетів фінансується заробітна плата лікарів-фтизіатрів, харчування хворих у стаціонарних протитуберкульозних закладах (окрім підпорядкованих МОЗ України), зміцнюється матеріально-технічна база.

З Державного бюджету України на закупівлю протитуберкульозних препаратів було виділено у 2000 р. 27 млн, у 2001 р. — 32 млн, у 2002 р. — 33 млн, у 2003 — 54 млн грн. За рахунок цих коштів усі хворі на туберкульоз були забезпечені найнеобхіднішими препаратами. Також у минулому році із Державного бюджету України додатково виділено 4,7 млн грн. на закупівлю обладнання. У 2003 р. Національну програму вперше було профінансовано більше ніж на 100%. На 2004 р. заплановано державне фінансування Національної програми в обсязі 54,8 млн грн. Ця сума буде виділена на закупівлю протитуберкульозних препаратів і рентгенологічного обладнання; додатково 88,0 млн грн. — на централізоване придбання діагностичного і лікувального обладнання для боротьби з онкологічними захворюваннями, туберкульозом та іншими хворобами.

ДОСЯГНУТІ УСПІХИ

Впровадження централізованої закупівлі протитуберкульозних препаратів за рахунок Державного бюджету України вже дало відповідні результати. Досягнуто:

· покращання показників ефективності лікування хворих на туберкульоз (у 2001 р. на 3–3,5%, у 2002 р. — на 4,5–4,6%, у 2003 р. — на 2,2–2,3%)

· зниження темпів приросту захворюваності на туберкульоз усіх форм з 12,5% у 2002 р. до 2,5% у 2003 р.

· зниження рівня захворюваності дітей підліткового віку на 2,8% у 2003 р. порівняно з 2002 р.

· стабілізація (з незначними коливаннями) смертності від туберкульозу.

ПРОБЛЕМНІ ПИТАННЯ

· Недостатнє фінансування Національної програми на регіональних рівнях за рахунок місцевих бюджетів. Так, норми харчування, затверджені постановою Кабінету Міністрів України, становлять 9,2 грн. на день на одного хворого на туберкульоз, фактично ж у 2003 р. з місцевих бюджетів виділено в середньому по 4,27 грн. На забезпечення симптоматичного і патогенетичного лікування в деяких регіонах сума асигнувань з місцевих бюджетів становить менше 1 грн. на день, в середньому по Україні — 2,98 грн., при мінімальній потребі 5 грн.).

· У регіонах України не на належному рівні вживаються заходи щодо профілактики та виявлення туберкульозу серед соціально дезадаптованих верств населення. Рівень захворюваності на туберкульоз серед них значно перевищує такий серед організованого населення.

· На місцевому рівні недостатня увага приділяється вирішенню питання зміцнення матеріально-технічної бази протитуберкульозних закладів, створення окремих притулків для осіб, хворих на туберкульоз, які не мають постійного місця проживання. Для часткового вирішення цієї проблеми в окремих областях (Івано-Франківській, Кіровоградській, Полтавській, Рівненській) відкрито чи перепрофільовано відділення для соціально дезадаптованих осіб. Відсутність постійного місця проживання перешкоджає вирішенню питання контрольованого амбулаторного лікування хворих на туберкульоз.

· Низька мотивація роботи лікарів-фтизіатрів.

ПРІОРИТЕТНІ НАПРЯМКИ

Пріоритетними заходами МОЗ України, спрямованими на стабілізацію епідеміологічної ситуації щодо туберкульозу в Україні, є підвищення якості мікробіологічної діагностики, вирішення проблеми поєднаної патології туберкульозу та ВІЛ/СНІДу, налагодження системи моніторингу, вдосконалення навчання медичних працівників і гігієнічного навчання населення, вирішення кадрової проблеми та поліпшення умов праці лікарів-фтизіатрів. З метою забезпечення виконання цих заходів розпочато дію проекту «Контроль за туберкульозом та ВІЛ/СНІД в Україні» за рахунок позики Світового банку та коштів Державного бюджету України.

КОМЕНТУЮТЬ ФАХІВЦІ

Всесвітньому та Всеукраїнському дням боротьби з туберкульозом в Україні було присвячено ряд заходів. 24 березня 2004 р. відбулася прес-конференція в МОЗ України на тему «Проблеми епідемії туберкульозу в Україні», в якій взяли участь і представники неурядових організацій.

Перший заступник міністра, Головний державний санітарний лікар України Ольга Лапушенко відзначила, що Україна має реальні шанси призупинити епідемію. Для цього потрібно підвищити відповідальність влади у регіонах за виконання Національної програми. Досить гостро перед державою стоїть питання поліпшення матеріально-технічного забезпечення протитуберкульозних диспансерів і лабораторій. Частково це питання найближчим часом буде вирішено за рахунок позики Світового банку. На останній підсумковій колегії санітарно-епідеміологічної служби перед головними лікарями поставлено завдання щодо приведення діагностичних центрів у відповідність з наявними санітарно-епідемічними нормами. Для вирішення проблеми високої захворюваності на туберкульоз потрібна чітка міжвідомча координація та запровадження заходів профілактики.

Андрій Підаєв

Андрій Підаєв, міністр охорони здоров’я

За словами директора Інституту фтизіатрії і пульмонології ім. Ф.Г. Яновського АМН України, головного позаштатного фтизіатра, пульмонолога МОЗ України, д-ра мед. наук, академіка АМН України Юрія Фещенка, 2003 р. був переломним у сфері боротьби з епідемією туберкульозу. В минулому році захворюваність на туберкульоз стабілізувалася у Дніпропетровській області, в 11 областях України відзначено тенденцію до зниження цього показника. Знизилася захворюваність дітей. Протягом 4 останніх років кожного хворого на туберкульоз було на 100% забезпечено необхідними препаратами за рахунок Державного бюджету. В Україні, як і в усьому світі, останнім часом особливої актуальності набуває питання ефективності лікування хворих із резистентними формами туберкульозу. Середній показник поширення первинно резистентних форм в Україні становить приблизно 20%, вторинно резистентних форм туберкульозу — 70%. Ю. Фещенко звернув увагу присутніх, що ці дані отримано зі звітів. На жаль, в Україні на сьогодні відсутня можливість контролю за достовірністю інформації щодо поширеності первинної та вторинної стійкості мікобактерій туберкульозу до протитуберкульозних препаратів. Для вирішення проблеми хіміорезистентності експерти ВООЗ пропонують застосування стратегії DOTS. Українські фахівці за раціональне поєднання основ стратегії DOTS з Національною програмою. І це одобрили міжнародні експерти. На запитання журналістів Ю. Фещенко відповів, що сьогодні в Україні не існує адміністративної відповідальності за відмову від лікування хворих на туберкульоз громадян України. Вже протягом 2 років МОЗ України веде інтенсивне листування з Міністерством юстиції щодо вирішення цієї проблеми. Але питання залишається невирішеним.

Заступник міністра охорони здоров’я Володимир Загородній сказав, що проблеми туберкульозу віднесені в ранг державної політики, про що свідчить велика кількість законодавчих актів і Національна програма. Одне з найважливіших досягнень минулого року — збільшення обсягів фінансування на закупівлю обладнання для протитуберкульозних закладів. У 2004 р. заплановано закупівлю 27 стаціонарних флюорографів. Але зрозуміло, що проблему оновлення обладнання неможливо вирішити за один рік. За належного фінансування це можна зробити не раніше, ніж за три роки.

По закінченні прес-конференції в МОЗ України міністр охорони здоров’я Андрій Підаєв, коментуючи ситуацію, що склалася з захворюваністю на туберкульоз в  Україні, зазначив, що сьогодні Україна перебуває на перехідному етапі протидії епідемії туберкульозу, є всі шанси уповільнити поширення захворюваності і поліпшити епідеміологічну ситуацію найближчим часом. Держава докладає максимум зусиль для цього. Згідно з прогнозом експертів ВООЗ до 2015 р. у світі очікується поліпшення епідеміологічної ситуації щодо СНІДу і туберкульозу. Планується, що до 2011 р. епідемію в  Україні буде призупинено. Боротьба з туберкульозом потребує скоординованих дій центральних і місцевих органів влади та взаємної відповідальності за виконання Національної програми.

Ті ж проблеми обговорювали на прес-конференції, що відбулася напередодні, 22 березня 2004 р., і була організована Національним комітетом Товариства Червоного Хреста України спільно з представництвом ВООЗ в Україні.

Як зазначив на прес-конференції медичний радник ВООЗ з питань боротьби з туберкульозом в Україні Кестутіс Міскініс, уряди країн повинні вжити невідкладних заходів для того, щоб у 2015 р. зупинити поширення туберкульозу та ВІЛ/СНІДу. ВООЗ, яка у 2003 р. відзначила 10-ту річницю інтенсивної боротьби з туберкульозом, надає технічну допомогу для запровадження сучасних підходів до контролю за туберкульозом в Україні. Нині система контролю за туберкульозом відповідно до сучасних стандартів ВООЗ повністю запроваджена лише в одній пілотній області України — Донецькій. У рамках проекту ВООЗ, який з 2001 р. фінансує Американське агентство міжнародного розвитку, ця область на 100% охоплена сучасною системою контролю за туберкульозом. Другий пілотний проект фінансується Європейським Союзом і запроваджується в Києві Королівським товариством Нідерландів з боротьби з туберкульозом. Вагомим внеском у роботу з реалізації Національної програми стане також запровадження широкомасштабного проекту Світового банку, який нещодавно розпочав свою роботу в Україні.

На прес-конференції Національного комітету Товариства Червоного Хреста

На  прес-конференції Національного комітету Товариства Червоного Хреста: директор Українського центру профілактики та боротьби зі СНІДом МОЗ України Алла Щербинська, медичний радник ВООЗ з питань боротьби з туберкульозом в  Україні Кестутіс Міскініс, голова Комітету Верховної Ради України з питань охорони здоров’я, материнства та дитинства Микола Поліщук, президент Товариства Червоного Хреста України Іван Усіченко

Президент Товариства Червоного Хреста України Іван Усіченко повідомив, що Товариство Червоного Хреста України визначило такі пріоритетні напрямки протидії епідемії: соціальна підтримка хворих на туберкульоз, представників найуразливіших верств населення, інформаційно-просвітницька діяльність та залучення до неї волонтерів Червоного Хреста, підготовка кадрів патронажної служби милосердя Товариства. Національний комітет та регіональні організації Товариства проводять активну роботу щодо залучення позабюджетних коштів закордонних і вітчизняних донорів для здійснення відповідних медико-соціальних програм для найбільш соціально незахищених громадян. За ініціативою Товариства з 1999 р. в Україні запроваджено програму «Червоний Хрест — проти туберкульозу та СНІДу». За цей час загальна сума гуманітарної допомоги становила понад 20 млн грн. У рамках запровадження програми соціальну підтримку надано понад 150 тис. хворим на туберкульоз, одержано 28 комплектів обладнання для медико-соціальних центрів Товариства Червоного Хреста, понад 2 тис. медичних наборів для догляду за хворими вдома.

ВИКОНАННЯ ПОСТАВЛЕНОЇ МЕТИ

У боротьбі з епідемією туберкульозу досягнуто певних успіхів, але уряди країн, неурядові організації та громадськість мають продовжувати вживати заходів для поліпшення контролю за туберкульозом у всьому світі для досягнення мети, поставленої ВООЗ. Рівень виявлення хворих на туберкульоз у 2002 р. становив 37%. Експерти ВООЗ очікують, що цей показник підвищиться до 2005 р. і становитиме близько 50%. Для досягнення запланованого показника (70% виявлення нових випадків захворювання на туберкульоз до 2005 р.) у 2003–2005 рр. необхідно додатково виявити 1,04 млн нових випадків захворювання на туберкульоз, і з них — 433 тис. бактеріовиділювачів. Необхідно відзначити, що 18 країн досягли поставленої ВООЗ мети за станом на кінець 2002 р.n

Олена Кучерук, фото Євгена Чорного

Цікава інформація для Вас:

Коментарі

Коментарі до цього матеріалу відсутні. Прокоментуйте першим

Добавить свой

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*