Гра без правил — крок до фальші

Р. Тростянецький

За 33 роки роботи на посаді завідувача Центральної районної аптеки довелося пережити багато реформ у фармацевтичній галузі. Всі реформування завжди мали одну мету — підвищити якість лікарських засобів, покращити медикаментозну допомогу населенню. Сьогодні ми стоїмо на порозі чергової реформи не тільки в медицині в цілому, а зокрема в галузі практичної фармації.

Опублікований проект постанови Кабінету Міністрів «Про внесення змін до Постанови КМ України від 17.11.2004 р. за № 1570 «Про затвердження Правил торгівлі лікарськими засобами в аптечних закладах», на мою думку, є найбільш вдалим. Враховуючи існуючі реалії, запропоновані Правила вказують шляхи вирішення актуальних проблем у практичній фармації.

Часто в публікаціях ми зустрічаємо словосполучення «аптечний бізнес». Як на мене, цей термін ніяк не співзвучний з ліками, з фармацією. Це не бізнес, а повсякденна робота з надання необхідної висококваліфікованої допомоги хворим людям. Звичайно, ефективна діяльність кожного колективу повинна давати результат. В умовах аптеки це прибуток, що є засобом для функціонування закладу. Всім зацікавленим особам слід зрозуміти, що ліки не просто товар, а продукт, який безпосередньо впливає на організм людини, на стан її здоров’я, і тому правила реалізації лікарських засобів повинні бути чітко й однозначно виписані в нормативних актах.

В першу чергу правильним є те, що ліквідовуються аптечні кіоски. Адже не секрет, що часто-густо існуючі кіоски на 8 м² здійснювали реалізацію лікарських засобів майже основної номенклатури (як безрецептурні, так і рецептурні), тоді як аптеці для здійснення цих цілей необхідно було 50 м². Де ж однакові конкурентні умови, не говорячи про умови зберігання лікарських препаратів? На сьогодні є достатньо розвинута мережа аптек, аптечних пунктів у кожному регіоні, яка здатна забезпечити високий професійний рівень медикаментозного обслуговування населення. Логічним є і те, що визначено норму пішохідної доступності між аптеками та навантаження на 1 аптеку. Ці норми якраз і дадуть можливість чиновникам від влади спрямувати нову мережу суб’єктів діяльності в нові мікрорайони, в сільську місцевість, а не давати дозволи на відкриття аптек за 50–100 м від існуючих.

Слід зазначити, що наказ МОЗ України від 17.07.2005 р. № 360 також зобов’язує до наведення порядку в сфері реалізації лікарських засобів, зокрема рецептурних.

Як представник комунальних аптечних закладів вважаю, що саме ці заклади, починаючи з центральних районних аптек, несли і несуть основне навантаження з забезпечення лікарськими засобами лікувально-профілактичних закладів і сільського населення, хоча ця функція для них здебільшого збиткова, враховуючи бюджетне фінансування та купівельну спроможність сільського населення. Комунальні аптечні заклади не претендують на монополію, вони хочуть заслужено мати своє місце на ринку.

Висловлю свою думку з приводу статті М. Холоденка «Не дадим отрасль в обиду» («Щотижневик АПТЕКА» № 33 (504) від 29.08.2005 р.). Шановні Г. Урсол — голова Союзу підприємців Кіроворгадської обл. та С. Александров — голова Кіровоградської організації роботодавців висловили думку, що необхідно об’єднуватись для відстоювання своїх інтересів. У всіх нас одні інтереси — це вчасна й ефективна допомога хворим людям. Вони піддають сумніву необхідність існування Правил. Можливо, Правила слід виписати в Ліцензійних умовах, але гра без правил — це крок до фальші.

Фармацевтична діяльність — це чітко визначені норми діяльності, яких повинні дотримуватися всі учасники процесу, адже від них залежить найдорожче — здоров’я людини. Є золоте правило: «точно, як в аптеці», тож давайте всі його будемо виконувати.

Р. Тростянецький, завідувач
КП «Галицька центральна районна
аптека № 12» (Івано-Франківська обл.)