Незвичайні побічні реакції: коли ліки можуть змінювати поведінку, пам’ять та сприйняття

Про головний мозок як мішень

Головний мозок захищений гематоенцефалічним бар’єром (ГЕБ) — мембраною, яка запобігає потраплянню токсинів та патогенів у центральну нервову систему (ЦНС), а також перешкоджає доступу до головного мозку понад 98% низькомолекулярних препаратів та всіх макромолекулярних терапевтичних засобів [3, 4].

Проте, як виявляється, є й такі лікарські засоби, для яких ГЕБ — не «стіна», а «турнікет». Структура щільних контактів ендотелію головного мозку підтримує пасивну дифузію жиророзчинних (ліпофільних) речовин із молекулярною масою до 400–600 Дальтон (Да) [4]. Тобто ліпофільні сполуки потенційно легко долають ГЕБ та проникають безпосередньо в клітини головного мозку, де втручаються в роботу ключових регуляторних систем, що відповідають за нейромедіацію та стресові реакції: ацетилхолінову (контролює концентрацію уваги, а також формування робочої та епізодичної пам’яті), дофамінову (відповідає за мотивацію, відчуття винагороди та фільтрацію вхідної інформації), ГАМК- (гамма-аміномасляна кислота) та глутаматергічну (визначають баланс між гальмуванням і збудженням у ЦНС), а також глюкокортикостероїдну (впливає через рецептори гіпокампа й мигдалеподібного тіла на емоційні реакції та фіксацію спогадів) [5]. Так, будь-який лікарський засіб, що коригує хоча б 1 із вказаних нейрохімічних шляхів, може зумовлювати не лише очікуваний терапевтичний ефект, а й впливати на когнітивні функції — мислення, пам’ять та сприйняття дійсності.

Хто у фокусі ураження?

Найуразливіші до розвитку когнітивних побічних реакцій — особи літнього віку — надзвичайно гетерогенна та стрімко зростаюча популяція у світі, для якої фармакотерапія залишається основою лікування захворювань та часто призводить до поліпрагмазії, яку зазвичай визначають як супутнє застосування або комбіноване призначення ≥5 препаратів одночасно. Поєднання вікових фізіологічних змін із поліпрагмазією суттєво підвищує ризик розвитку несприятливих побічних реакцій, зокрема когнітивної токсичності [6]. Тому критерії Бірса^® Американського геріатричного товариства (American Geriatrics Society — AGS) (AGS Beers Criteria^®) щодо потенційно недоцільного застосування ліків (Potentially Inappropriate Medication — PIM) рекомендують уникати одночасного поєднання ≥3 препаратів, що діють на ЦНС [7]. Для пацієнтів із делірієм вони окремо вказують на групи ліків, яких слід уникати, — це антихолінергічні засоби, кортикостероїди, бензодіазепіни, Z-снодійні, антипсихотики, опіоїди та блокатори Н₂-гістамінових рецепторів. Примітно, що саме цей поширений розлад уваги та когнітивних функцій у осіб похилого віку (≥65 років) найчастіше розглядають як наслідок впливу на головний мозок потенційних «тригерів», серед яких найчастіше згадуються саме лікарські засоби [7, 8].

4 групи препаратів із потенційним ризиком, про які варто знати фармацевту

1. Глюкокортикостероїди — гормони кори надниркових залоз, які регулюють численні фізіологічні процеси. У клінічній практиці їх застосовують переважно завдяки протизапальній та імуносупресивній дії. Водночас терапія пов’язана з ризиком побічних реакцій, зокрема збільшення маси тіла, остеопорозу та цукрового діабету [9, 10]. Окрему увагу привертає вплив глюкокортикостероїдів на психіку: можливі безсоння, тривога, ейфорія, маніакальні та депресивні стани, психоз, делірій і порушення пам’яті. При короткочасному застосуванні частіше відмічають збудження, ейфорію та гіпоманію, тоді як тривала терапія може супроводжуватися депресивними симптомами. За даними досліджень, тяжкі психіатричні реакції виникали майже у 6% пацієнтів, легкі та помірні — у близько 28% [10, 11].

Важливим чинником ризику при застосуванні кортикостероїдів є доза препарату. За даними Бостонської спільної програми спостереження за лікарськими засобами (Вoston Collaborative Drug Surveillance Program — BCDSP), частота психіатричних реакцій становила 1,3% при добовій дозі <40 мг і зростала до 18,4% при дозі >80 мг. Тобто ризик таких проявів дозозалежний, а зниження дози зазвичай сприя­є клінічному поліпшенню [10, 12].

Водночас доза впливає насамперед на ймовірність розвитку психіатричних реакцій, але не дає змоги передбачити час їхнього виникнення, тяжкість або тривалість. Поперед­ня наявність чи відсутність таких реакцій також не гарантує належної відповіді під час наступного курсу кортикостероїдної терапії [11].

Глюкокортикостероїди можуть впливати й на когнітивні функції: окрема тема при застосуванні — пам’ять. У дослідженні із залученням здорових добровольців підвищені дози кортикостероїду оборотно погіршували декларативну (словесну) пам’ять, тоді як знижені — ні. Цікаво, що дефіцит декларативної пам’яті зафіксовано навіть у суб’єктів, які проходили нетривале лікування (4–5 днів) [10].

Важливо враховувати й основне захворювання: наприклад, при системному червоному вовчаку нейропсихіатричні прояви можуть бути як наслідком самої патології, так і побічною дією лікування [13], і розрізнити їх без відповідної діагностики майже неможливо.

2. Фторхінолони — антибіотики широкого спектра дії, застосування яких пов’язане, зокрема, з ризиком низки когнітивних і побічних реакцій. За даними досліджень, вони виникають у 1–4,4% пацієнтів і можуть проявлятися сплутаністю свідомості, неспокоєм та безсонням, а в тяжчих випадках — енцефалопатією, судомами, суїцидальними думками, психозом і манією [14]. Один із можливих механізмів — пригнічення ГАМК-ергічного гальмування, що підвищує збудливість ЦНС і може спричиняти виникнення судом [15].

Аналіз повідомлень у Системі звітності про побічні ефекти Управління з контролю за харчовими продуктами та лікарськими засобами США (Food and Drug Administration — FDA) (FDA Adverse Event Reporting System — FAERS) виявив зв’язок застосування фторхінолонів із розладами настрою, зокрема тривогою, депресією та делірієм. Наприклад, у повідомленнях про ципрофлоксацин частіше фігурували депресія та суїцидальні думки, а про моксифлоксацин — делірій. Характер реакцій також відрізнявся залежно від віку: афективні розлади частіше реєстрували в осіб віком молодше 65 років, а психоз і делірій — у старших пацієнтів [16]. Ці дані підкреслюють необхідність уважного спостереження хворих під час терапії фторхінолонами, особливо за наявності психічних розладів в анамнезі. При цьому безсоння та тривога у молодших пацієнтів також потребують уваги й не повинні залишатися поза увагою лише через відсутність виражених симптомів делірію.

3. Ацетилхолін — нейромедіатор, який бере участь у регуляції секреції залоз, скорочення гладких м’язів, серцевого ритму та когнітивних функцій. Антихолінергічні препарати блокують дію ацетилхоліну на відповідні рецептори. До них належать, зокрема, трициклічні антидепресанти, антимускаринові та протипаркінсонічні засоби, скополамін, H₁-антигістамінні препарати 1-го покоління, дифенгідрамін і деякі комбіновані засоби від застуди. Наслідками такої блокади можуть бути сухість у роті та очах, порушення потовиділення, розширення зіниць і затуманення зору, серед іншого, затримка сечі, тахікардія та когнітивні порушення [17, 18, 19].

Класична мнемоніка антихолінергічного токсидрому описує його характерні прояви: «сухий, як кістка» (сухість у роті, сухість очей, шкіри через пригнічені виділення), «червоний, як буряк» (шкіра червоніє, оскільки кровоносні судини поблизу поверхні розширюються), «спекотно, як у пеклі» (температура тіла підвищується, оскільки потові залози «вимикаються»), «сліпий, як кажан» (зіниці розширюються і не можуть сфокусуватися, що призводить до розмитого зору та світлочутливості), «божевільний, як капелюшник» (сплутаність свідомості, збудження, марення від блокади ацетилхоліну в головному мозку). Також характерні уповільнення моторики шлунково-кишкового тракту, затримка сечі та синусова тахікардія внаслідок блокади парасимпатичного впливу ацетилхоліну на серце.

Особливе значення має сукупне антихолінергічне навантаження — сумарний вплив одного або кількох препаратів із такими властивостями. Воно може спричиняти побічні реакції навіть тоді, коли кожен засіб окремо застосовують у терапевтичній дозі. Найбільш уразливими є особи літнього віку, у яких вікові фізіологічні зміни підвищують чутливість до антихолінергічної дії. Дослідження пов’язують високе антихолінергічне навантаження з погіршенням когнітивних функцій, підвищенням ризику падінь, делірію та деменції. Водночас ці асоціації потребують обережної інтерпретації й не доводять прямого причинно-наслідкового зв’язку в кожному випадку [7, 17, 18, 20, 21, 22].

4. Агоністи дофаміну застосовують, зокрема, для лікування хвороби Паркінсона та синдрому неспокійних ніг. Однак їх прийом пов’язаний із ризиком розвитку специфічних поведінкових і психічних побічних реакцій [23, 24, 25]. Впливаючи на D₂/D₃-рецептори мезолімбічного дофамінергічного шляху, ці препарати можуть порушувати контроль імпульсів, що може проявлятися патологічним азартом, гіперсексуальністю, компульсивними покупками або переїданням. Серед чинників ризику — чоловіча стать, молодший вік, анамнез залежної поведінки, а також доза й конкретний лікарський засіб [26, 27]. Такі зміни пацієнт не завжди пов’язує з лікуванням і може соромитися про них повідомляти. Нерідко першими їх помічають близькі: наприклад, через неконтрольовані витрати, борги, онлайн-ставки або зміни сексуальної поведінки. Тактика корекції передбачає перегляд терапії, зокрема поступове зниження дози або відміну агоніста дофаміну під контролем лікаря, з урахуванням ризику загострення рухових симптомів.

Крім розладів контролю імпульсів, дофамінергічна терапія може спричиняти зорові галюцинації, психоз і когнітивні порушення. Серед інших побічних реакцій — нудота, блювання, сонливість, периферичні набряки, збільшення маси тіла та ортостатична гіпотензія. Особливої уваги потребують пацієнти літнього віку та люди з когнітивними порушеннями [28, 29].

Побічна реакція чи нова хвороба: як відрізнити?

Однією з основних проблем при лікарсько-індукованих когнітивних і поведінкових порушеннях є каскад призначень — ситуація, коли побічну реакцію на один препарат помилково розцінюють як новий симптом або захворювання та намагаються усунути призначенням іншого лікарського засобу [30]. Наприклад, коли безсоння на тлі прийому кортикостероїдів «лікують» снодійним, сплутаність від холінолітика — антипсихотиком, а в пацієнта з деменцією, якому призначили інгібітор холінестерази, нетримання сечі, що виникло внаслідок цього, лікують оксибутиніном, який антагонізує дію першого препарату.

Фармацевт першого столу може допомогти виявити такий каскад і запобігти подальшим необґрунтованим призначенням. Зокрема, за підозри на прояв когнітивної побічної реакції слід довести до відома пацієнта, що розвиток відповідного симптому міг виникнути на фоні застосування лікарського засобу, тому необхідно тимчасово припинити прийом підозрюваного препарату та щонайшвидше повідомити про це лікаря, а також за можливості заповнити та надіслати спеціальну форму — карту-повідомлення про побічну реакцію будь-яким зручним та доступним способом до Державного експертного центру Міністерства охорони здоров’я (МОЗ) України [31].

Коли побічна реакція не чекатиме

До ситуацій, що потребують негайного скерування до лікаря чи виклику екстреної допомоги, належать раптова сплута­­­­­­­ність свідомості поєднано з вогнищевою неврологічною симптоматикою (асиметрією обличчя, слабкістю в кінцівках або розладами мовлення), розвиток судомного синдрому, маніфестація гіпоглікемії (холодний піт, тремор, відчуття гострого голоду з необхідністю негайного вимірювання рівня глюкози в плазмі крові), гіпертермія в комбінації з вираженою ригідністю м’язів, а також виникнення суїцидальних намірів, гострої агресії чи будь-яких дій, що становлять пряму загрозу для життя пацієнта або його оточення [31].

Поширені запитання

Чи можуть безрецептурні засоби спричинити сплутаність свідомості? — Найбільш типові приклади — антигістамінні препарати 1-го покоління та комбіновані протизастудні засоби з антигістамінним компонентом.

Чи може 1 доза фторхінолону викликати психіатричну реакцію? — За повідомленням FDA, психіатричні реакції можуть розвинутися вже після 1-ї дози фторхінолону. При їх виникненні слід негайно звернутися до лікаря: за рекомендацією FDA, терапію слід припинити й за можливості перейти на антибіотик іншого класу.

Чи завжди психіатричні реакції на стероїди залежать від дози? — Дозозалежність — найсильніша з відомих закономірностей, але не абсолютна. Крім того, попередній досвід не гарантує, що наступний курс пройде так само.

Чи минають когнітивні порушення після відміни препарату? — Гострі реакції здебільшого оборотні після зниження дози чи відміни.

Коротко: головне

• Ліки можуть змінювати пам’ять, увагу, сприйняття та поведінку, і ці зміни легко прийняти за «вік», деменцію чи психоз.
• Першим запитанням має бути: «Що змінилося у схемі лікування?» — часова лінія важливіша за ярлик.
• Кортикостероїди: ризик росте з дозою (≈≥40 мг/добу), симптоми — на початку курсу.
• Фторхінолони: психіатричні реакції — навіть після першої дози; при їх виникненні потрібна негайна консультація лікаря.
• Антихолінергічні засоби, особливо кілька одночасно та безрецептурні: головна прихована причина сплутаності свідомості у осіб літнього віку.
• Агоністи дофаміну: звертайте увагу на азарт, компульсивні покупки, гіперсексуальність — і запитуйте про це прямо.
• Не варто відміняти призначену лікарем терапію самостійно.
• Повідомлення про підозрювані реакції слід здійснювати через автоматизовану інформаційну систему з фармаконагляду (АІСФ).

Підготовлено Інною Грабовою

Список використаних джерел

1. Reimers A, Odin P, Ljung H. Drug-Induced Cognitive Impairment. Drug Saf. 2025 Apr; 48(4): 339–361. doi: 10.1007/s40264-024-01506-5. Epub 2024 Dec 24. PMID: 39718691; PMCID: PMC11903592.

2. McKee J, Brahm N. Medical mimics: Differential diagnostic considerations for psychiatric symptoms. Ment Health Clin. 2016 Nov 3; 6(6): 289–296. doi: 10.9740/mhc.2016.11.289. PMID: 29955484; PMCID: PMC6007536.

3. Wu D, Chen Q, Chen X, Han F, Chen Z, Wang Y. The blood–brain barrier: Structure, regulation and drug delivery. Sig Transduct Target Ther. 2023; 8: 217. doi: 10.1038/s41392-023-01481-w.

4. Wu D, Chen Q, Chen X, Han F, Chen Z, Wang Y. The blood-brain barrier: structure, regulation, and drug delivery. Signal Transduct Target Ther. 2023 May 25; 8(1): 217. doi: 10.1038/s41392-023-01481-w. PMID: 37231000; PMCID: PMC10212980.

5. Rhea EM, O’Niel A, Babin A, Weaver R, Reed MJ, Erickson MA. The blood-brain barrier and brain function in aging and neurodegeneration. Cell Rep Med. 2024; 5(11): 101760. doi: 10.1016/j.xcrm.2024.101760.

6. von Moltke LL, Greenblatt DJ, Romach MK, Sellers EM. Cognitive toxicity of drugs used in the elderly. Dialogues Clin Neurosci. 2001 Sep; 3(3): 181–90. doi: 10.31887/DCNS.2001.3.3/llvonmoltke. PMID: 22034128; PMCID: PMC3181655.

7. By the 2023 American Geriatrics Society Beers Criteria^® Update Expert Panel. American Geriatrics Society 2023 updated AGS Beers Criteria^® for potentially inappropriate medication use in older adults. J Am Geriatr Soc. 2023 Jul; 71(7): 2052–81. doi: 10.1111/jgs.18372. Epub 2023 May 4. PMID: 37139824; PMCID: PMC12478568.

8. Inouye SK, Westendorp RG, Saczynski JS. Delirium in elderly people. Lancet. 2014; 383(9920): 911–922. doi: 10.1016/S0140-6736(13)60688-1.

9. Becker DE. Basic and clinical pharmacology of glucocorticosteroids. Anesth Prog. 2013 Spring; 60(1): 25–31; quiz 32. doi: 10.2344/0003-3006-60.1.25. PMID: 23506281; PMCID: PMC3601727.

10. Brown ES, Chandler PA. Mood and cognitive changes during systemic corticosteroid therapy. Prim Care Companion J Clin Psychiatry. 2001; 3(1): 17–21.

11. Warrington TP, Bostwick JM. Psychiatric adverse effects of corticosteroids. Mayo Clin Proc. 2006 Oct; 81(10): 1361–7. doi: 10.4065/81.10.1361. PMID: 17036562.

12. Dubovsky AN, Arvikar S, Stern TA, Axelrod L. The neuropsychiatric complications of glucocorticoid use: steroid psychosis revisited. Psychosomatics. 2012; 53(2): 103–15.

13. Sarwar S, Mohamed AS, Rogers S, Sarmast ST, Kataria S, Mohamed KH, et al. Neuropsychiatric Systemic Lupus Erythematosus: A 2021 Update on Diagnosis, Management, and Current Challenges. Cureus. 2021 Sep 14; 13(9): e17969. doi: 10.7759/cureus.17969. PMID: 34667659; PMCID: PMC8516357.

14. Xie WL, Ge ML, Chen D, Chen GQ, Mei YX, Lai YJ. Psychiatric disorders associated with fluoroquinolones: a pharmacovigilance analysis of the FDA Adverse Event Reporting System database. Front Pharmacol. 2024; 15: 1435923. doi: 10.3389/fphar.2024.1435923.

15. Anwar AI, Lu L, Plaisance CJ, Daniel CP, Flanagan CJ, Wenger DM, et al. Fluoroquinolones: Neurological Complications and Side Effects in Clinical Practice. Cureus. 2024 Feb 20; 16(2): e54565. doi: 10.7759/cureus.54565. PMID: 38516474; PMCID: PMC10957204.

16. Xie WL, Ge ML, Chen D, Chen GQ, Mei YX, Lai YJ. Psychiatric disorders associated with fluoroquinolones: a pharmacovigilance analysis of the FDA adverse event reporting system database. Front Pharmacol. 2024 Oct 14; 15: 1435923. doi: 10.3389/fphar.2024.1435923. PMID: 39469624; PMCID: PMC11513374.

17. Lavrador M, Cabral AC, Veríssimo MT, Fernandez-Llimos F, Figueiredo IV, Castel-Branco MM. A Universal Pharmacological-Based List of Drugs with Anticholinergic Activity. Pharmaceutics. 2023 Jan 10; 15(1): 230. doi: 10.3390/pharmaceutics15010230. PMID: 36678858; PMCID: PMC9863833.

18. How to remember anticholinergic drugs with mnemonics. ScienceInsights. Published March 19, 2026. Accessed November 4, 2026. scienceinsights.org/how-to-remember- anticholinergic-drugs-with-mnemonics.

19. Yamada S, Mochizuki M, Chimoto J, Futokoro R, Kagota S, Shinozuka K. Development of a pharmacological evidence-based anticholinergic burden scale for medications commonly used in older adults. Geriatr Gerontol Int. 2023 Jul; 23(7): 558–64. doi: 10.1111/ggi.14619. Epub 2023 Jun 14. PMID: 37313633; PMCID: PMC11503540.

20. Zhu N, Eriksdotter M, Liabeuf S, Tan ECK, Johnell K, Garcia-Ptacek S, et al. Anticholinergic burden and incident dementia: a Swedish nationwide case-control study. Alzheimers Res Ther. 2025 Oct 21; 17(1): 227. doi: 10.1186/s13195-025-01883-8. PMID: 41121438; PMCID: PMC12538848.

21. Ziadeh H, Rhodes S, Sheyn D, Hijaz A. Risk of dementia associated with the use of anticholinergic medications: a review of recent literature. Curr Opin Urol. 2024 Nov 1; 34(6): 444–51. doi: 10.1097/MOU.0000000000001211. Epub 2024 Aug 14. PMID: 39143945.

22. Krüger C, Schäfer I, van den Bussche H, Bickel H, Fuchs A, Gensichen J, et al. Anticholinergic drug burden according to the anticholinergic drug scale and the German anticholinergic burden and their impact on cognitive function in multimorbid elderly German people: a multicentre observational study. BMJ Open. 2021 Mar 23; 11(3): e044230. doi: 10.1136/bmjopen-2020-044230. PMID: 33757948; PMCID: PMC7993236.

23. Isaacson SH, Hauser RA, Pahwa R, Gray D, Duvvuri S. Dopamine agonists in Parkinson’s disease: Impact of D1-like or D₂-like dopamine receptor subtype selectivity and avenues for future treatment. Clin Park Relat Disord. 2023 Jul 7; 9: 100212. doi: 10.1016/j.prdoa.2023.100212. PMID: 37497384; PMCID: PMC10366643.

24. Lv Q, Wang X, Asakawa T, Wang XP. Pharmacologic Treatment of Restless Legs Syndrome. Curr Neuropharmacol. 2021; 19(3): 372–382. doi: 10.2174/1570159X19666201230150127. PMID: 33380302; PMCID: PMC8033969.

25. Borovac JA. Side effects of a dopamine agonist therapy for Parkinson’s disease: a mini-review of clinical pharmacology. Yale J Biol Med. 2016 Mar 24; 89(1): 37–47. PMID: 27505015; PMCID: PMC4797835.

26. Weintraub D, Koester J, Potenza MN, Siderowf AD, Stacy M, Voon V, et al. Impulse control disorders in Parkinson disease: a cross-sectional study of 3090 patients. Arch Neurol. 2010 May; 67(5): 589–95. doi: 10.1001/archneurol.2010.65. PMID: 20457959.

27. Carbone F, Djamshidian A. Impulse Control Disorders in Parkinson’s Disease: An Overview of Risk Factors, Pathogenesis and Pharmacological Management. CNS Drugs. 2024 Jun; 38(6): 443–457. doi: 10.1007/s40263-024-01087-y. Epub 2024 Apr 13. PMID: 38613665; PMCID: PMC11098885.

28. Hejazi NS. Visual Hallucinations and Impulse Control Disorder in Parkinson’s Disease. Int J Neuropsychopharmacol. 2020 Dec 10; 23(10): 639–641. doi: 10.1093/ijnp/pyaa045. PMID: 32658290; PMCID: PMC7727485.

29. Mohammad ME, Vizcarra JA, Garcia X, Patel S, Margolius A, Yu XX, Fernandez HH. Impact of behavioral side effects on the management of Parkinson patients treated with dopamine agonists. Clin Park Relat Disord. 2021 Mar 2; 4: 100091. doi: 10.1016/j.prdoa.2021.100091. PMID: 34316669; PMCID: PMC8299972.

30. Adrien O, Mohammad AK, Hugtenburg JG, McCarthy LM, Priester-Vink S, Visscher R, et al. Prescribing Cascades with Recommendations to Prevent or Reverse Them: A Systematic Review. Drugs Aging. 2023 Dec; 40(12): 1085–100. doi: 10.1007/s40266-023-01072-y. Epub 2023 Oct 20. Erratum in: Drugs Aging. 2025 Jul; 42(7): 675–686. doi: 10.1007/s40266-025-01213-5. PMID: 37863868; PMCID: PMC10682291.

31. Наказ МОЗ України «Про затвердження порядків надання домедичної допомоги особам при невідкладних станах»від 9.03.2022 р. № 441 [Інтернет]. Київ: МОЗ України; 2022 [цитовано 2026 Лис 5]. Доступно: zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0356-22#Text.

Бажаєте завжди бути в курсі останніх новин фармацевтичної галузі?
Тоді підписуйтесь на «Щотижневик АПТЕКА» в соціальних мережах!