Залізодефіцитна анемія — це стан організму, який виникає внаслідок дефіциту заліза в організмі людини. За даними ВООЗ (2003 р.), дефіцит заліза виявляють у 66–80% мешканців Земної кулі. Подолання залізодефіцитних анемій та латентного залізодефіциту є найактуальнішою соціально-медичною проблемою в багатьох країнах.
Основними причинами залізодефіцитних анемій найчастіше бувають крововтрати, пов’язані з патологією шлунково-кишкового тракту. Анемію частково спричиняють захворювання сечостатевої системи, ускладнені мікро- та макрогематурією: хронічний гломеруло- та пієлонефрит, сечокам’яна хвороба, полікістоз нирок, пухлини нирок і сечового міхура, фіброміома матки, ендометріоз, тривалі місячні. Залізодефіцитна анемія також може розвиватися при порушеннях усмоктування заліза у травному тракті — анентеральні стани, синдром мальабсорбції, хронічні ентерити.
Групу ризику розвитку залізодефіцитних анемій становлять особи з високою фізіологічною потребою заліза: вагітні та жінки в період лактації; з поліменореєю в анамнезі; діти грудного віку, насамперед недоношені; підлітки, маса тіла та зріст яких швидко збільшується. До категорії ризику належать також донори та літні люди, у котрих частіше, ніж у інших, виявляють хронічні патології, що зумовлюють порушення всмоктування заліза й мікрокровотечі (мальабсорбція, гастректомія, дивертикули, дегенеративні зміни, зміни судин слизових оболонок, ішемічний коліт тощо).
Сучасна медицина має широкий спектр залізовмісних лікарських засобів як для внутрішнього, так і для парентерального введення. Препарати для внутрішнього застосування містять солі двовалентного (Fe2+) або тривалентного (Fe3+) заліза. За хімічною будовою поділяються на прості (фероцени, хелатні сполуки Fe2+ та Fe3+) і складні (полінуклеарні гідрокисні комплекси Fe3+). Вільні радикали, що утворюються в організмі при гіпоксичних станах, здатні підсилювати процеси перекисного окислення ліпідів. Зважаючи на це, до складу препаратів простих солей включають антиоксиданти для попередження вільнорадикальних реакцій. Введення таких антиоксидантів та стимуляторів абсорбції, як вітамін Е, аскорбінова кислота, глюкоза, фруктозодифосфат, янтарна або лимонна кислота, покращують переносимість препаратів заліза.
Клінічна практика свідчить, що переносимість того чи іншого препарату заліза є індивідуальною. Відомо, що при прийомі препаратів простих солей часто виникають побічні ефекти, в основному з боку шлунково-кишкового тракту. Це відбувається через їх здатність легко дисоціювати із виділенням вільних іонів заліза. Вивільнені іони заліза можуть денатурувати білок слизової оболонки шлунково-кишкового тракту, що проявляється дискомфортом, нудотою, іноді блюванням, діареєю. Пероральне застосування препаратів заліза у окремих хворих ускладнюється закрепами, тому що залізо зв’язує сірководень, який є фізіологічним стимулятором перистальтики (Захарова И.Н. и соавт., 2003).
Підбір оптимального за переносимістю лікарського засобу відбувається емпірично. До препаратів, котрі призначаються для внутрішнього прийому, ставлять досить жорсткі вимоги: достатня біодоступність, високий профіль безпечності, гарні органолептичні характеристики, різні лікарські форми, зручні для пацієнтів усіх вікових категорій, позитивне сприйняття хворим самого лікування (комплаєнс).
Зазначеним критеріям відповідає препарат ГЛОБІГЕН виробництва компанії «Дженом Біотех Пвт. Лтд.» (Індія). Цей лікарський засіб є комплексом із заліза, фолієвої кислоти, ціанокобаламіну, селену, вітаміну Е, цинку. Таким чином, ГЛОБІГЕН — препарат комплексної дії. Відомо, що іони заліза, які входять до складу гемоглобіну, забезпечують транспорт кисню у тканини та є кофактором багатьох ферментних систем. Ціанокобаламін необхідний для синтезу ДНК і визрівання еритроцитів, а фолієва кислота — після трансформації в організмі у фолінієву кислоту — бере участь у реакціях синтезу нуклеотидів та разом із вітаміном В12 регулює процеси визрівання еритроцитів. Крім того, фолієва кислота необхідна для здійснення реакцій клітинного імунітету та разом із цинком нормалізує активність лімфоїдної тканини. Цинк теж як мікроелемент входить до складу ряду ферментів, сприяє збільшенню рівня АТФ, покращує синтез білка й нуклеїнових кислот, бере участь у процесах кровотворення та регенерації тканин (відновлення клітин і формування кісткової тканини). До складу ГЛОБІГЕНУ входить ще й такий мікроелемент, як селен, котрий є частиною ферментної системи глутатіонпероксидази, яка захищає внутрішньоклітинні структури від пошкоджуючої дії вільних радикалів, що утворюються при обміні речовин, а також під впливом різних зовнішніх факторів, у тому числі іонізуючого опромінення. Позитивним є і той факт, що глобіген містить такий природний антиоксидант, як вітамін Е, котрому притаманна участь у біосинтезі гему та білків, проліферації клітин, тканинному диханні, процесах клітинного метаболізму (Смоляр В.I., 1991).
В Інституті гематології та трансфузіології АМН України (м. Київ), у відділенні захворювань системи крові, здійснили клінічне випробовування препарату ГЛОБІГЕН, капс. № 30, виробництва компанії «Дженом Біотех Пвт. Лтд.».
Метою нашого дослідження було вивчення ефективності та переносимості сучасного лікарського препарату ГЛОБІГЕН при лікуванні хворих на залізодефіцитну анемію. У процесі дослідження нами було обстежено 30 хворих (23 жінки та 7 чоловіків) на залізодефіцитну анемію легкого та середнього ступенів тяжкості. Вік обстежуваних коливався від 27 до 49 років. Діагноз залізодефіцитної анемії верифікувався на підставі вивчення клінічних ознак (сидеропенічний і анемічний синдроми), змін основних показників периферичної крові та основних показників метаболізму заліза. Легкий ступінь тяжкості діагностували у 12 пацієнтів, середній — у 18. Хворим рекомендували дієту, яка включала продукти з підвищеним вмістом заліза, проводилось лікування захворювань, що призвели до виникнення залізодефіцитної анемії. Основним препаратом патогенетичного лікування всіх хворих на залізодефіцитну анемію був ГЛОБІГЕН, який призначався по 1 капсулі 2 рази на добу після їжі.
Внаслідок лікування ГЛОБІГЕНОМ у хворих з легким ступенем тяжкості залізодефіцитної анемії поліпшення загального самопочуття та зменшення вираженості клінічних симптомів відбулося протягом першого тижня. Водночас покращились показники крові: рівень гемоглобіну та кольоровий показник на 6–7 день майже досягали норми. Ці зрушення супроводжувались підвищенням кількості ретикулоцитів. На 29–30 день лікування в даній групі хворих зникли всі клінічні ознаки захворювання та нормалізувались показники вмісту еритроцитів, гемоглобіну, кольоровий показник.
У групі хворих на залізодефіцитну анемію середнього ступеня тяжкості завдяки лікуванню ГЛОБІГЕНОМ покращання загального стану виявляли уже на початку другого тижня, а повністю сидеропенічні симптоми та ознаки метаболічної інтоксикації зникли наприкінці 2-го – на початку 3-го тижня. Водночас діагностували значне збільшення вмісту гемоглобіну, нормалізацію кольорового показника.
Після проведеного лікування всі показники метаболізму заліза, що вивчались, стали наближатися до норми, але не досягли її. Така динаміка диктує необхідність продовжувати лікування до повної нормалізації показників, що може відбутись за 4–6 тижнів.
Слід зазначити, що пацієнти обох досліджуваних груп добре переносили препарат ГЛОБІГЕН. Такий позитивний ефект досягнуто, очевидно, завдяки тому, що ГЛОБІГЕН є препаратом комплексної дії. Отже, з огляду на те, що метаболізм заліза дуже тісно пов’язаний із обміном різних мікроелементів в організмі і залізодефіцитна анемія з позицій сьогодення розглядається як полімікроелементоз, застосування такого комплексного препарату, як ГЛОБІГЕН, може сприяти оптимізації лікування хворих на цю недугу.
Залізодефіцитна анемія — це захворювання, яке при правильно встановленому діагнозі, призначенні патогенетично обґрунтованої терапії та вчасно проведеному лікуванні залізовмісними препаратами може бути з успіхом подолане. Результати дослідження засвідчили, що комплексний залізовмісний препарат ГЛОБІГЕН виробництва компанії «Дженом Біотех Пвт. Лтд.» є ефективним пероральним засобом для лікування хворих на залізодефіцитну анемію. ГЛОБІГЕН відповідає вимогам, які ставлять до залізовмісних препаратів: добре переноситься хворими, володіє значним ступенем біодоступності, має гарні органолептичні властивості, зручний для застосування пацієнтами. o
Третяк Н.М., д-р мед. наук, проф.,
Аношина М.Ю., канд. біол. наук,
Інститут гематології та трансфузіології АМН України,
відділення захворювань системи крові
Коментарі
Коментарі до цього матеріалу відсутні. Прокоментуйте першим