Наказ МОЗ України від 30.05.2013 р. № 455

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ

НАКАЗ
від 30.05.2013 р. № 455
Про затвердження настанови
«Належна аптечна практика: Стандарти якості аптечних послуг»

Відповідно до частини 3 статті 4 Закону України «Про лікарські засоби», Положення про Міністерство охорони здоров’я України, затвердженого Указом Президента України від 13 квітня 2011 року № 467/2011, Концепції розвитку фармацевтичного сектору галузі охорони здоров’я України на 2011–2020 роки, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров’я України від 13 вересня 2010 року № 769 зі змінами, внесеними наказом Міністерства охорони здоров’я України від 27 березня 2013 року № 242, з метою забезпечення розробки стандартів належної аптечної практики

НАКАЗУЮ:

1. Визначити в якості базового інформаційного джерела для розробки стандартів належної аптечної практики спільну настанову Всесвітньої організації охорони здоров’я та Міжнародної фармацевтичної федерації «Належна аптечна практика: Стандарти якості аптечних послуг», що додається.

2. Державному підприємству «Державний експертний центр Міністерства охорони здоров’я України», визначеному наказом Міністерства охорони здоров’я України від 08 жовтня 2012 року № 786 головною організацією у сфері розробки медико-технологічних документів зі стандартизації медичної допомоги, проектів нормативних актів щодо медичного, в тому числі фармацевтичного (належної аптечної практики — GPP), обслуговування та фармаконагляду, забезпечити методологічний супровід розробки стандартів належної аптечної практики з урахуванням спільної настанови Всесвітньої організації охорони здоров’я та Міжнародної фармацевтичної федерації «Належна аптечна практика: Стандарти якості аптечних послуг», 2011 року, визначеної пунктом 1 цього наказу, до 1 листопада 2013 року.

3. Контроль за виконанням цього наказу покласти на заступника Міністра — керівника апарату Р. Богачева.

Міністр Р. Богатирьова

НАЛЕЖНА АПТЕЧНА ПРАКТИКА

Спільна настанова МФФ/ВООЗ з НАП:

Стандарти якості аптечних послуг

Введення

Належна аптечна практика (НАП) знаходиться в самому «серці» професії фармацевта; дійсно, вона є самою суттю професії. Крім того, вона чітко висловлює нашу угоду з пацієнтом не тільки «не нашкодити», але й сприяти отриманню хороших результатів медикаментозного лікування.

Слід визнати, що фармацевтична практика надзвичайно відрізняється в різних країнах і континентах, включаючи країни, що розвиваються, перехідні і розвинені країни. Придатність оновленої в 2011 році спільної настанови ВООЗ/МФФ з належної аптечної практики: Стандарт якості аптечних послуг має на меті врахувати ці зміни на практиці.

Професія фармацевта в даний час розвивається значними темпами, і нові ролі пропонуються і проголошуються не тільки самою професією, а й іншими медичними професіоналами і національними та міжнародними органами і установами. Ця настанова НАП далекосяжна і досить гнучка, вона повинна зберігати свою актуальність з появою нових ролей.

ВООЗ і МФФ підкреслюють, що ця настанова з НАП призначена для використання національними професійними фармацевтичними асоціаціями, а також національними органами влади та іншими відповідними органами, відповідальними за складання відповідних документів та пов’язаними з ними законами та положеннями у своїх країнах. Вона не є встановленим національним стандартом, але представляє собою керівництво з конкретних досяжних ролей, функцій і видів діяльності, що виконують місію фармацевтичної практики в новому тисячолітті.

За текстом усієї настанови особливе значення надається професійним питанням і ставленню, а благополуччя пацієнта і його добробут мають першорядне значення. Проте, слід зазначити, що вперше вводяться правові, економічні та трудові основи в контексті структури НАП, і це своєчасно, беручи до уваги значні по всьому світу дебати з економічних аспектів ліків, доступу до якісних лікарських засобів, можливості звернення до кваліфікованих медичних працівників, глобальної недостатності робочої сили, збільшення вартості медичної допомоги та застосування нових моделей аптечної практики.

На закінчення, як ВООЗ, так і МФФ визначають НАП як аптечну практику, яка відповідає потребам людей, які користуються послугами фармацевтів, щоб забезпечити оптимальну медичну допомогу на засадах доказової медицини. Для підтримки цієї практики необхідно, щоб були створені національна система стандартів якості та настанов.

Д-р Мішель Бухман,

Президент МФФ

Спільна настанова МФФ/ВООЗ з НАП:
Стандарти якості аптечних послуг

З історії питання

1. Введення

2. Філософія, що лежить в основі

3. Визначення належної аптечної практики

4. Вимоги належної аптечної практики

5. Встановлення стандартів належної аптечної практики

6. Висновки

З історії питання

Відповідно до переглянутої Всесвітньою організацією охорони здоров’я (ВООЗ) стратегії з лікарських засобів, прийнятої Всесвітньою асамблеєю охорони здоров’я в 1986 році, ВООЗ організувала дві зустрічі з питання ролі фармацевта у 1988 році в Делі, Індія, і у 1993 році в Токіо, Японія. Потім, у травні 1994 року була прийнята резолюція Всесвітньої асамблеї охорони здоров’я WHA47.12 про роль фармацевта на підтримку переглянутої стратегії ВООЗ з лікарських засобів.

У 1992 р. Міжнародна фармацевтична федерація (МФФ) розробила стандарти аптечних послуг під назвою «Належна аптечна практика у громадських та лікарняних аптеках». Текст належної аптечної практики був також представлений в Комітет експертів ВООЗ з специфікації фармацевтичних препаратів у 1994 році. Відповідно до рекомендацій Комітету експертів ВООЗ та схвалення Радою МФФ у 1997 році, спільний документ МФФ/ВООЗ з належної аптечної практики (GPP) був опублікований в 1999 році в тридцять п’ятому звіті Комітету експертів ВООЗ з питань специфікації фармацевтичних препаратів (ВООЗ Технічний Звіт серія, № 885).

Згодом ВООЗ організувала ще дві зустрічі, присвячені ролі фармацевта, у 1997 році в Ванкувері, Канада і у 1998 році в Гаазі, Нідерланди. Ці зустрічі підтвердили необхідність реформи навчальних фармацевтичних програм і відзначили роль фармацевта в самодопомозі та самолікуванні.

У співпраці з ВООЗ перше видання практичного посібника Розробка аптечної практики — фокус на пацієнта було здійснено у 2006 році. Даний посібник призначений задовольняти потреби фармацевтів, що змінюються, в якому викладається нова парадигма аптечної практики і представляється, крок за кроком, підхід до фармацевтичної допомоги.

З метою поліпшення стандартів і практики розподілу та використання лікарських засобів за допомогою настанови МФФ/ВООЗ з НАП в якості основи, МФФ запровадила ініціативу з вивчення можливостей для надання технічної допомоги своїм організаціям-членам в Камбоджі, Молдові, Монголії, Парагваї, Таїланді, Уругваї і В’єтнамі в розробці національних стандартів з НАП в пілотному дослідженні з 2005 по 2007 рік. У 2007 році Південно-Східно Азійським фармацевтичним форумом у Південно-Східній Азії була прийнята «Бангкокська декларація з НАП в громадських аптеках» і були викладені зобов’язання асоціацій-членів щодо підвищення рівня аптечних послуг і професійної практики.

Після прийняття настанови НАП у громадських і лікарняних закладах відбулися значні зміни в практиці, прикладній науці і техніці та фармацевтичній політиці, в тому числі були доречними резолюції останньої сесії Всесвітньої асамблеї охорони здоров’я: WHA54.11 (стратегії ВООЗ з лікарських засобів), WHA54.13 (Зміцнення систем охорони здоров’я в країнах, що розвиваються), WHA55.14 (Забезпечення доступності основних ліків), WHA55.18 (Якість допомоги: безпека пацієнтів), WHA57.16 (зміцнення здоров’я) і WHA60.16 (Раціональне використання лікарських засобів).

Крім того, у 2007 МФФ виступила з ініціативою вивчити необхідність оновлення настанови НАП з урахуванням сучасних стандартів практики та мислення. Робоча група МФФ з НАП вперше зустрілася 15 жовтня 2007 року з метою визначення ключових питань, які необхідно розглянути при перегляді настанови.

У 2008 МФФ організувала консультації експертів у Базелі, Швейцарія під час 68-го Всесвітнього Конгресу. В зустрічі взяли участь 50 учасників, в тому числі Робоча група (РГ) МФФ з НАП, співробітники ВООЗ зі штаб-квартири, представники регіонального бюро ВООЗ для країн Східного Середземномор’я, радники з лікарських засобів з Гани, Нігерії і Об’єднаної Республіки Танзанії, президенти та секретарі шести регіональних Фармацевтичних Форумів, організації — члени МФФ і кілька запрошених експертів.

Після цих консультацій РГ МФФ з НАП провела масштабну перевірку існуючих національних стандартів з НАП принаймні в 37 країнах, і встановила часові межі, які можуть дозволити проведенню достатніх консультацій з усіма 120 національними Асоціаціями — членами МФФ, відповідними експертами і ВООЗ. Пропозиція щодо цієї ініціативи була представлена на сорок третьому засіданні Комітету експертів ВООЗ з питань специфікації фармацевтичних препаратів у жовтні 2008 року, а оновлений звіт був представлений Комітету експертів на його сорок четвертому засіданні у жовтні 2009 року.

1. Введення

Здоров’я населення — це основа щастя і благополуччя всіх людей. Перешкодами для хорошого здоров’я є обмежений доступ до якісної медичної продукції, відсутність можливості звернення до медичних професіоналів та медичної допомоги, недостатня кількість працівників у сфері охорони здоров’я, недоступна вартість послуг і низький рівень підготовки медичних працівників.

Лікарські засоби є невід’ємною і важливою частиною медичного обслуговування у всіх культурах і суспільствах. Якщо компонентом багатьох програм профілактики захворювань і практично всіх планів лікування захворювань. Потенційна користь ліків часто не реалізується — існує розрив між доведеною в клінічних дослідженнях ефективністю лікарських засобів та їх фактичною ефективністю на практиці. Причини цього розриву включають проблеми з вибору ліків і дозування, неправильного прийому лікарських препаратів і недотримання пацієнтом призначеного лікування, взаємодії між ліками та ліків з продуктами харчування і побічних ефектів ліків. Крім клінічних проблем, пов’язаних з ліками, є фінансові наслідки. Було підраховано, що вартість проблем, пов’язаних з використанням лікарських засобів, дорівнює або перевищує вартість самих ліків.

Ліки також постійно дорожчають, і їх вартість компрометує доступність медичної допомоги. Управління цінами на медикаменти має вирішальне значення для оптимального використання обмежених ресурсів, щоб максимізувати охорону здоров’я для якомога більшої кількості людей. Неякісні, навмисно пошкоджені, не ліцензовані та підроблені / неправильно марковані / фальсифіковані / контрафактні ліки є серйозною проблемою, яка негативно впливає на здоров’я. Існує необхідність системи забезпечення цілісності ланцюга поставок ліків з метою забезпечення важливими лікарськими засобами для профілактики захворювань і лікування пацієнтів.

Фармацевти1 — це медичні працівники зі спеціальною освітою і підготовкою, яким доручено їхніми національними або іншими відповідними органами влади (наприклад, штату або провінції) керування розподілом лікарських засобів для споживачів і докладання відповідних зусиль щодо забезпечення їх безпечного та ефективного застосування. Існує також більше визнання того, що самого по собі забезпечення споживачів ліками не достатньо для досягнення цілей лікування.

Для вирішення цих потреб, пов’язаних з ліками, фармацевти беруть більше відповідальності за результати використання лікарських засобів і розвивають свою практику таким чином, щоб надавати пацієнтам більш широкі послуги з використання ліків.

Як і медичні професіонали, фармацевти відіграють важливу роль в розширенні доступу до охорони здоров’я та в скороченні розриву між потенційною користю ліків і їх фактичною вартістю, вони повинні бути частиною будь-якої комплексної системи охорони здоров’я. Крім того, все більш складна і різноманітна природа ролі фармацевтів в системі охорони здоров’я і потребах здоров’я населення вимагає безперервної підтримки компетенції фармацевтів як працівників охорони здоров’я, які мають сучасні навички і досвід.

Національні професійні асоціації фармацевтів повинні працювати разом з керівними органами та іншими асоціаціями медичних професіоналів для підтримки фармацевтів у своїх країнах шляхом надання безперервної підтримки в сфері розвитку професійної діяльності, включаючи програми дистанційного навчання, а також створення національних стандартів аптечних послуг та цілей практики.

Ця настанова має на меті описати способи, якими фармацевти можуть поліпшити доступ до медичної допомоги, зміцнення здоров’я та використання лікарських засобів від імені пацієнтів, яких вони обслуговують. Роль МФФ полягає у здійсненні керівництва національними професійними фармацевтичними організаціями, які в свою чергу дають поштовх для створення національних стандартів2. Важливим елементом є обов’язок фармацевтів усього світу сприяти належній практиці на благо тих, кому вони служать. Громадські та інші організації будуть судити про професію фармацевта відповідно того, як представники цієї професії переносять це зобов’язання на практику в усіх установах, особливо в громадських закладах та лікарнях.

Політикою МФФ та ВООЗ є забезпечення керівництва національними професійними аптечними організаціями у розробці своїх національних настанов з НАП. Стан практик в різних країнах різний, і кожна національна професійна фармацевтична організація найкраще може вирішити, що може бути досягнуто і в які терміни.

2. Філософія, що лежить в основі

Місією фармацевтичної практики є сприяння поліпшенню здоров’я і допомога пацієнтам з проблемами здоров’я з метою найкращого застосовування лікарських засобів.

Існує шість компонентів цієї місії:

  • бути доступними для пацієнтів з або без призначення;
  • виявлення та усунення або класифікація проблем зі здоров’ям;
  • зміцнення здоров’я;
  • забезпечення ефективності лікарських засобів;
  • запобігання шкоди від ліків, а також
  • прийняття відповідального використання обмежених ресурсів охорони здоров’я.

В громадських закладах фармацевти повинні визнаватися як професіонали охорони здоров’я, у яких пацієнти можуть проконсультуватися з проблем здоров’я. Оскільки медичні товари та послуги можна отримати в аптеці, деякі проблеми можуть бути вирішені в даному пункті надання допомоги. Пацієнтів з проблемами, які потребують додаткових діагностичних заходів або лікування, не доступного в аптеці, можна направити до відповідного медичного працівника або закладу медичної допомоги, наприклад, лікарні. Це потрібно здійснювати в співпраці з медичними працівниками.

Щоб поліпшити використання лікарських засобів, фармацевти несуть відповідальність за багато аспектів застосування лікарських засобів, кожен з яких має важливе значення для досягнення хороших результатів від лікування. Це починається із забезпечення цілісності ланцюга поставок ліків, в тому числі підроблених/неправильно маркованих/фальсифікованих/виявлення контрафактних лікарських засобів, забезпечення належного зберігання лікарських засобів і якості виготовлення ліків, коли це необхідно. Це також включає забезпечення належного призначення лікарських засобів: дози, схеми і лікарські форми мають бути відповідними, інструкції для застосування — чіткими, запобігати взаємодії ліків і ліків з харчовими продуктами; уникати відомих і передбачуваних побічних ефектів ліків, у тому числі алергії та інших протипоказань, звести до мінімуму непотрібні процедури і враховувати вартість лікарських засобів.

Іншим важливим компонентом цієї місії є допомога пацієнтам і тим, хто вводить ліки зрозуміти важливість застосування лікарських засобів належним чином: у відповідний час, у належній дозі з урахуванням прийому їжі та інших ліків, щоб уникнути побічних ефектів, які можуть виникнути при прийнятті дози і яких можна очікувати після прийому ліків. Моніторинг лікування для перевірки ефективності і побічних ефектів ліків також є важливою частиною процесу застосування лікарських засобів.

3. Визначення належної аптечної практики

НАП — це аптечна практика, що відповідає потребам людей, які користуються послугами фармацевтів з метою забезпечення оптимальної медичної допомоги на засадах доказової медицини. Для підтримки цієї практики важливо, щоб були створені національні системи стандартів якості та настанов.

4. Вимоги належної аптечної практики

  • НАП вимагає, щоб першим завданням фармацевта в будь-якому закладі було благополуччя пацієнтів.
  • НАП вимагає, щоб головним у діяльності аптек було допомагати пацієнтам найкращим чином застосовувати лікарські засоби. Основні функції включають поставку медикаментів та інших медичних товарів гарантованої якості, надання відповідної інформації і консультації пацієнтів, введення ліків, при необхідності, і моніторинг ефекту лікарських засобів.
  • НАП вимагає, щоб невід’ємною частиною внеску фармацевта було сприяння раціональному та економічному призначенню, а також відпуску лікарських засобів.
  • НАП вимагає, щоб цілі кожного елемента аптечної послуги відповідали потребам пацієнта, були чітко визначені і ефективно доведені до відома всіх учасників.

Мультидисциплінарна співпраця між медичними працівниками є ключовим фактором для успішного поліпшення безпеки пацієнтів.

Для задоволення цих вимог, необхідні наступні умови:

  • благополуччя пацієнтів має бути головною філософією, що лежить в основі практики, хоча вважається, що етичні та економічні фактори також важливі;
  • фармацевти повинні мати вплив на прийняття рішень щодо використання лікарських засобів. Повинна існувати система, яка дозволяє фармацевтам повідомляти і отримувати зворотний зв’язок про побічні ефекти, проблеми, пов’язані з ліками, медичні помилки, неправильне застосування ліків або зловживання ліками, дефекти в якості продукції чи виявлення контрафактної продукції. Ця звітність може включати інформацію про застосування лікарських засобів пацієнтами або медичними працівниками безпосередньо або через фармацевтів;
  • повинні бути встановлені взаємовідносини з іншими працівниками охорони здоров’я, особливо лікарями, як терапевтичне партнерство, що передбачає взаємну довіру і впевненість у всіх питаннях, що стосуються фармакотерапії;
  • взаємовідносини між фармацевтами повинні бути такими, як між колегами, які прагнуть поліпшення аптечної служби, а не виступають в якості конкурентів;
  • насправді, установи, об’єднання практиків та організаторів аптеки повинні розділити відповідальність за визначення, оцінку та поліпшення якості;
  • фармацевт повинен володіти необхідною медичною та фармацевтичною інформацією (наприклад, діагноз, результати лабораторних аналізів та історією хвороби) про кожного пацієнта. Отримання такої інформації стає простіше, якщо пацієнт обирає для користування тільки одну аптеку або якщо ліки, необхідні пацієнту, є в наявності;
  • фармацевт потребує об’єктивної всебічної та поточної інформації на засадах доказової медицини про терапію, лікарські препарати та інші продукти медичного призначення, в тому числі потенційну екологічну небезпеку через утилізацію відходів лікарських засобів;
  • фармацевт в кожному закладі повинен нести особисту відповідальність за підтримання та оцінку власної компетенції впродовж усієї професійної кар’єри. В той час, як самоконтроль є важливим елементом оцінки, моніторинг національними професійними аптечними організаціями також має важливе значення в забезпеченні підтримання стандартів фармацевтами і дотриманні вимог до безперервного професійного розвитку;
  • освітні програми для вступу в професію повинні вивчати наявні і майбутні зміни у фармацевтичній практиці, і
  • повинні бути визначені національні стандарти НАП, а практики повинні їх дотримуватися.

На національному рівні або при необхідності (наприклад, на рівні штату або

провінції) необхідно встановити:

Правову структуру, яка:

  • визначає, хто може практикувати в аптеці;
  • визначає обсяг фармацевтичної практики;
  • забезпечує цілісність ланцюга поставок і якість лікарських засобів.

Структуру кадрів, яка:

  • забезпечує компетенції співробітників аптек через програми безперервного професійного розвитку (СРD) або безперервної освіти (СЕ);
  • визначає кадрові ресурси, необхідні для забезпечення НАП.

Економічну структуру, яка:

  • забезпечує достатні ресурси та стимули, які ефективно використовуються для забезпечення діяльності з НАП.

5. Встановлення стандартів належної аптечної практики

НАП включає стандарти, які часто вище стандартів, встановлених національним законодавством. Крім того, законодавство рідко дає точні інструкції про те, як мають надаватись послуги, щоб відповідати вимогам. Тому національні професійні асоціації аптек відіграють певну роль у встановленні стандартів, необхідних для НАП, які включають систему управління якістю і стратегічний план розвитку послуг. Також визнається, що при розробці національних стандартів з НАП увага повинна приділятися як потребам користувачів медичних послуг, так і можливостям національних систем охорони здоров’я для підтримки цих послуг.

Оскільки фармацевтична практика відрізняється між країнами, вона також відрізняється серед локальних практик. Таким чином, стандарти повинні визнавати унікальність кожного аптечного закладу (наприклад, аптек громади і лікарень). Крім того, оскільки лікарські засоби і потреби змінюються, стандарти повинні повідомляти практичним закладам і надавати їм настанови щодо розвитку послуг, які не впливають негативно на еволюційний характер практики. У той же час повинна бути встановлена базова лінія для практик, нижче якої діяльність не може вважатися «аптечною практикою» взагалі і, отже, з якою не можна миритися.

При встановленні мінімуму стандартів НАП, МФФ підкреслює важливість по-перше, визначення ролі, яку відіграють фармацевти в очікуваннях пацієнтів і суспільства. По-друге, відповідні функції і звітність, за які фармацевти несуть пряму відповідальність, повинні бути визначені для кожної ролі. По-третє, виходячи з необхідності продемонструвати компетентність в діяльності на підтримку кожної функції і ролі, повинен бути встановлений мінімум національних стандартів.

Мінімум національних стандартів з кожного виду діяльності ґрунтується на процесах, які повинні бути актуальними і визначатися належним чином відповідно до місцевих потреб аптечної практики і прагнень професії. Всі національні аптечні професійні асоціації повинні також адаптувати свою роль і функції відповідно до своїх власних вимог. Види діяльності, зазначені нижче, можуть бути додатково визначені і виміряні встановленими індикаторами найкращої практики в національному контексті і можуть бути зважені відповідно до пріоритетів діяльності закладу.

Рекомендується, щоб національні професійні аптечні асоціації розглядали наступні ролі, функції і види діяльності фармацевтів, де це необхідно:

Роль 1: Виготовлення, отримання, зберігання, безпека, розповсюдження, застосування, відпуск і утилізація виробів медичного призначення

Функція А: Виготовлення екстемпоральних лікарських засобів і виробів медичного призначення

Повинні бути встановлені мінімальні національні стандарти з цих заходів.

  • Фармацевти повинні гарантувати, що приміщення для виготовлення лікарських засобів належним чином підготовлені, щоб забезпечити зручність приготування екстемпоральних препаратів і зберігання їх таким чином, щоб звести до мінімуму можливість помилки в прийомі ліків, забезпечити чистоту і безпеку лікарських засобів.
  • Фармацевти повинні гарантувати, що лікарські засоби, виготовлені за рецептом лікаря, виготовлені відповідно до прописів і стандартів якості сировини, устаткування, процесів обробки, в тому числі стерильності.

Функція Б: отримання, зберігання і безпека лікарських препаратів і виробів медичного призначення

Повинні бути встановлені мінімальні національні стандарти з цих заходів.

  • Фармацевти, які відповідають за закупівлі, повинні гарантувати, що процес закупівель є прозорим, професійним та етичним, щоб сприяти справедливості доступу та забезпеченню звітності відповідних керівних і юридичних осіб.
  • Фармацевти, відповідальні за закупівлі, повинні гарантувати, що закупівля здійснюється відповідно до суворих принципів забезпечення якості, що неякісні, фальсифікованої, не ліцензовані й підроблені / неправильно марковані / контрафактні лікарські засоби не закуповуються або заборонені в системі.
  • Фармацевти, які відповідають за закупівлі, повинні гарантувати, що закупівля підтримується надійною інформаційною системою, яка забезпечує точну, своєчасну та доступну інформацію.
  • Фармацевти повинні складати плани з поставок лікарських засобів, яких бракує, а також ліків для надзвичайних ситуацій.
  • Фармацевти повинні гарантувати, що належні умови зберігання забезпечені для всіх лікарських засобів, особливо підконтрольних речовин, які застосовуються в аптеці або закладі охорони здоров’я.

Функція В: Розповсюдження лікарських засобів і виробів медичного призначення

Повинні бути встановлені мінімальні національні стандарти з цих заходів.

  • Фармацевти повинні гарантувати, що всі лікарські засоби, в тому числі зразки лікарських засобів, зберігаються та розповсюджуються із забезпеченням надійності і безпеки.
  • Фармацевти повинні створити ефективну систему розповсюдження, яка включає письмову процедуру для швидкого і ефективного вилучення з обігу виробів медичного призначення, які є або підозрюються дефектними або підробленими/неправильно маркованими/фальсифікованими/контрафактними, призначеною особою (особами), відповідальною за вилучення.
  • Фармацевти разом з виробниками, оптовими продавцями і урядовими установами (при необхідності) повинні скласти план безперебійної поставки основних лікарських засобів в рамках стратегії готовності до стихійного лиха або пандемії.
  • В рамках стратегії готовності до стихійного лиха або пандемії національні регулюючі органи з лікарських засобів можуть вводити нові препарати, які дозволені для продажу з обмеженими даними безпеки, фармацевти зобов’язані бути обізнаними щодо їх безпеки та створити необхідні механізми для моніторингу виникнення побічних ефектів.

Функція Г: Застосування ліків, вакцин та інших ін’єкційних препаратів

Повинні бути встановлені мінімальні національні стандарти з цих заходів.

  • Фармацевти мають відігравати важливу роль у виготовленні та застосуванні ліків відповідно до встановлених в їхніх закладах процедур щодо застосування, а також моніторингу результатів застосування ліків.
  • Фармацевти повинні відігравати свою роль у навчанні, допомозі і вакцинації таким чином, щоб робити свій внесок у профілактику захворювань шляхом участі у програмах вакцинації, забезпечуючи охоплення вакцинацією і забезпечуючи безпеку вакцин.
  • В разі потреби фармацевти повинні брати участь в програмах терапії під безпосереднім наглядом (DOT) в таких областях як лікування наркоманії, ВІЛ/СНІД, туберкульозу та захворювань, що передаються статевим шляхом.

Функція Д: Відпуск виробів медичного призначення

Повинні бути встановлені мінімальні національні стандарти з цих заходів.

  • Фармацевти повинні гарантувати, що для постачання і відпуску призначених ліків та інших виробів медичного призначення в аптеці є наявними відповідні засоби, навчений персонал, стандартна практика відпуску та процедури документування.
  • Фармацевти повинні аналізувати і оцінювати всі отримані паперові або електронні рецепти з урахуванням терапевтичних, соціальних, економічних та правових аспектів призначень перед видачею виробів медичного призначення пацієнту. Де можливо, рекомендується заміна генеричними препаратами.
  • Фармацевти повинні гарантувати пацієнту конфіденційність в момент відпуску виробів медичного призначення та повинні забезпечити, щоб пацієнт отримав і достатньо зрозумів надану письмову і усну інформацію задля максимальної користі від лікування.

Функція Е: Утилізація лікарських препаратів і виробів медичного призначення

Повинні бути встановлені мінімальні національні стандарти з цих заходів.

  • Фармацевти повинні здійснювати регулярний моніторинг інвентаризації лікарських засобів, періодично перевіряти терміни придатності лікарських засобів, включаючи зразки ліків, з подальшим вилученням застарілих запасів.
  • Фармацевти повинні забезпечити, щоб вилучені лікарські засоби, включаючи зразки ліків, відразу ж зберігалися окремо для подальшої утилізації і можливості запобігання їх подальшій видачі чи розповсюдженню.
  • Фармацевти повинні встановити безпечний спосіб утилізації відходів ліків у лікарні і/або аптеці громади, щоб заохочувати пацієнтів і громадськість повертати прострочені або непотрібні їм лікарські засоби і медичні пристрої. Крім того, фармацевти повинні надавати відповідну інформацію пацієнтам про те, як безпечно утилізувати прострочені або непотрібні їм лікарські засоби.

Роль 2: Забезпечення ефективного ведення медикаментозної терапії3

Функція А: Оцінка стану здоров’я пацієнтів і їх потреб

Повинні бути встановлені мінімальні національні стандарти з цих заходів.

  • Фармацевти повинні гарантувати, що здоров’я, профілактика захворювань та здоровий спосіб життя включені в процес оцінки і надання медичної допомоги пацієнтам.
  • Фармацевти повинні враховувати особливості пацієнта, включаючи рівень освіти, культурні переконання, грамотність, рідну мову та фізичні і розумові можливості при індивідуальній оцінці пацієнта.

Функція Б: Ведення медикаментозної терапії пацієнтів

Повинні бути встановлені мінімальні національні стандарти з цих заходів.

  • Фармацевти повинні підтримувати доступ до відповідної бази даних, з безпеки, раціонального та економічно ефективного використання лікарських засобів, наприклад, до довідників з лікарських засобів, журналів, національного переліку основних лікарських засобів і настанов зі стандартів лікування.
  • Фармацевти повинні гарантувати, що формулярна система (и) лікарських засобів (місцева, регіональна та/або національна) пов’язана з настановами зі стандартів лікування, протоколами та ходом лікування на засадах доказової медицини.
  • Фармацевти мають відігравати ключову роль в навчанні тих, хто призначає ліки, з доступу до та доказів з оптимального та належного використання лікарських засобів, включаючи необхідні параметри моніторингу і корективи призначення. У разі необхідності фармацевти повинні надавати консультації та рекомендації тим, хто призначає ліки, з лікарської терапії, у тому числі з вибору відповідного медикаментозного лікування або дозування.
  • Фармацевти повинні мати доступ, робити свій внесок і застосовувати всі необхідні клінічні дані та дані пацієнта для координації ефективної медикаментозної терапії, особливо, коли до лікування пацієнта залучено кілька практикуючих лікарів а, в разі потреби, мати можливість втрутитися.
  • Фармацевти повинні створити стандартну процедуру дій для направлення пацієнта у разі потреби до лікарів, спеціалістів та інших медичних працівників.
  • Фармацевти повинні забезпечити наступність медичної допомоги шляхом передачі інформації про ліки пацієнта при переведенні його в інші підрозділи служби.

Функція В: моніторинг прогресу у пацієнта і результати

Повинні бути встановлені мінімальні національні стандарти з цих заходів.

  • Фармацевти повинні враховувати діагноз пацієнта та його особливі потреби під час оцінки відповіді пацієнта на медикаментозну терапію і втрутитися, якщо це необхідно.
  • Фармацевти повинні документувати необхідні клінічні дані та дані пацієнта, з метою оцінювання та моніторингу медикаментозної терапії та відстеження результатів лікування пацієнта.
  • Фармацевти повинні контролювати пункт надання медичної допомоги пацієнтам з метою контролю і коригування терапії, коли це необхідно.

Функція Г: Надання інформації про лікарські засоби та питання, що стосуються здоров’я

Повинні бути встановлені мінімальні національні стандарти з цих заходів.

  • Фармацевти повинні гарантувати, що в кожній аптеці є відповідне місце для обговорення конфіденційної інформації з споживачами і пацієнтами.
  • Фармацевти повинні надавати пацієнтам достатню інформацію щодо стану здоров’я, захворювання та ліків для їхньої участі у прийнятті рішень стосовно загального плану лікування. Ця інформація повинна бути спрямована на підтримку дотримання пацієнтами лікування та розширення прав і можливостей пацієнтів.
  • Фармацевти мають здійснювати профілактичну діяльність щодо зниження сприйнятливості до протимікробних препаратів шляхом інформування споживачів і тих, хто їх призначає, про належне застосування протимікробних препаратів.

Роль 3: Підтримка і поліпшення професійної діяльності

Функція А: Планування та впровадження стратегії постійного професійного розвитку4 для поліпшення поточної та майбутньої діяльності

Повинні бути встановлені мінімальні національні стандарти з цих заходів.

  • Фармацевти повинні сприймати постійне навчання як довічний процес і бути спроможними продемонструвати, що постійне навчання або безперервний професійний розвиток поліпшують клінічні знання, навички і ефективність.
  • Фармацевти повинні оновлювати свої знання та навички з додаткових і альтернативних методів лікування, таких як традиційна китайська медицина, харчові добавки, акупунктура, гомеопатія та натуропатія.
  • Фармацевти повинні оновлювати свої знання і залучитися у впровадження, де можливо, нових технологій і автоматизації в аптечну практику.
  • Фармацевти повинні бути поінформованими і оновлювати свої знання щодо змін в інформації про лікарські препарати.

Роль 4: Сприяння підвищенню ефективності системи медичної допомоги і охорони здоров’я

Функція А: Поширення оціночної інформації про лікарські засоби і різні аспекти самодопомоги

Повинні бути встановлені мінімальні національні стандарти з цих заходів.

  • Фармацевти повинні гарантувати, що інформація для пацієнтів, інших медичних фахівців і громадськості ґрунтується на засадах доказової медицини та є об’єктивною, зрозумілою, не рекламною, точною і адекватною.
  • Фармацевти повинні розробляти і/або використовувати навчальні матеріали для програм з управління охороною здоров’я, зміцнення здоров’я та профілактики захворювань, які застосовні до широкого кола пацієнтів різних вікових груп та рівнів грамотності в питаннях здоров’я.
  • Фармацевти повинні навчати пацієнтів, як оцінювати і користуватись веб-сайтами або іншими формами медичної інформації (включаючи інформацію про ліки) і заохочувати їх консультуватися з фармацевтом щодо знайденої ними інформації, особливо отриманої з Інтернету.
  • Фармацевти повинні допомагати пацієнтам та тим, хто надає їм послуги, отримувати і критично аналізувати інформацію для задоволення їх особистих потреб.

Функція Б: Участь у профілактичних заходах та послугах

Повинні бути встановлені мінімальні національні стандарти з цих заходів.

  • Фармацевти повинні брати участь у профілактичних заходах зі зміцнення здоров’я населення і профілактики захворювань, тобто в таких областях як відмова від куріння, інфекційні захворювання і захворювання, які передаються статевим шляхом.
  • Фармацевти повинні забезпечувати, де це можливо, тестування в пунктах надання допомоги та іншу діяльність зі скринінгу пацієнтів з високим ризиком захворювань.

Функція В: Дотримання національних професійних обов’язків, настанов і законодавства

Повинні бути встановлені мінімальні національні стандарти з цих заходів.

національного етичного кодексу для фармацевт

  • Фармацевти повинні вжити заходів, щоб гарантувати відповідність положенням національного етичного кодексу фармацевтів.
  • Функція Г: Захищати і підтримувати національну політику, яка сприяє поліпшенню результатів щодо охорони здоров’я
  • Повинні бути встановлені мінімальні національні стандарти з цих заходів.
  • Фармацевти повинні допомагати громадським і професійним групам сприяти, оцінювати і поліпшувати здоров’я громадян.
  • Фармацевти повинні співпрацювати з іншими медичними працівниками в їх зусиллях щодо поліпшення результатів охорони здоров’я.

6. ВИСНОВКИ

Існує чотири головні ролі, де очікується залучення або нагляд фармацевтів з боку суспільства та людей, яким вони служать:

1. Виготовлення, отримання, зберігання, безпека, розповсюдження, застосування, відпуск і утилізація виробів медичного призначення.

2. Забезпечення ефективного ведення медикаментозної терапії.

3. Підтримання та поліпшення професійної діяльності.

4. Сприяння підвищенню ефективності системи медичної допомоги та охорони здоров’я.

Ці ролі можуть змінюватися дія кожного фармацевта в залежності від обов’язків, що вони виконують.

Конкретні стандарти НАП можуть бути розроблені тільки в рамках національних професійних аптечних організацій

Ця настанова рекомендується у вигляді набору професійних цілей, які повинні відповідати інтересам пацієнтів та інших зацікавлених сторін у фармацевтичному секторі. Відповідальність за просування проекту повинна бути покладена на кожну національну професійну аптечну асоціацію. Досягнення конкретних стандартів НАП в кожній країні в рамках цих рекомендацій може потребувати значного часу і зусиль. Як і медичні працівники, фармацевти зобов’язані розпочати процес негайно.

1Фармацевти — це спеціалісти охорони здоров’я, чия професійна відповідальність і підзвітність включає забезпечення того, щоб люди отримували максимальну терапевтичну користь від лікування лікарськими препаратами. Це вимагає бути в курсі подій у фармацевтичній практиці і фармацевтичній науці, професійних стандартах і вимогах, законах та лікарських засобах, досягненнях в галузі знань і технологій, пов’язаних з використанням лікарських засобів.
2В даному документі термін «національні стандарти» включає в себе закони, правила, стандарти, постанови або інші вимоги, прийняті або оприлюднені офіційним органом, а також керівні принципи, рекомендації чи інші висловлювання професійних аптечних організацій.
3Ведення медикаментозної терапії є самостійною послугою або групою послуг, оптимізація результатів лікування кожного пацієнта. Послуги з ведення медикаментозної терапії є незалежними, але можуть бути пов’язані із забезпеченням лікарськими засобами
4Концепція постійного професійного розвитку (СРD) може бути визначена як «відповідальність окремих фармацевтів для систематичного обслуговування, розвиток і розширення знань, навичок і ставлення, для забезпечення постійної компетенції як професіонала, впродовж всієї кар’єри».
 

 

 

Бажаєте завжди бути в курсі останніх новин фармацевтичної галузі?
Тоді підписуйтесь на «Щотижневик АПТЕКА» в соціальних мережах!

Коментарі

Коментарі до цього матеріалу відсутні. Прокоментуйте першим

Добавить свой

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*

Останні новини та статті