Йододефіцит? Обґрунтована йодна профілактика — must have

Йод — це важливо

Йод є життєво необхідним мікроелементом для роботи щитовидної залози, оскільки він є субстратом для синтезу тиреоїдних гормонів: тироксину (T4) та трийодтироніну (T3), які добре відомі тим, що контролюють метаболізм, ріст та багато інших функцій організму, впливаючи на енергетичний баланс, теплопродукцію, роботу серцево-судинної та нервової систем, а також на ріст і розвиток. Йод, який надходить до організму у фізіологічних кількостях, дає змогу запобігти розвитку йододефіцитного зобу й нормалізує розмір щитовидної залози у новонароджених, немовлят, дітей і дорослих пацієнтів молодого віку в разі його розвитку; впливає на показники співвідношення Т3 / Т4 та рівень тиреотропного гормону. Для підтримки оптимальної функції щитовидної залози необхідне споживання належної кількості йоду, зокрема з їжею (йодована сіль, хліб, молочні продукти, яйця, риба та морські водорості) (Dilas L.T. et al., 2012; Hatch-McChesney A. et al., 2022; Shahid M.A. et al., 2023).

В Україні добова норма фізіологічної потреби йоду¹ для дорослих (віком від 18 років) встановлена¹ на рівні 150 мкг, під час вагітності та годування грудьми — 200 мкг на добу, для дітей від народження до 6 років — 90 мкг, 7–10 років — 120 мкг, 11–17 років — 150 мкг на добу¹.

Медіана концентрації йоду в сечі (Urinary Iodine Concentration — UIC) (в мкг/л) включена як додатковий показник до Глобального довідкового списку² показників здоров’я та вважається основним показником йодного статусу для всіх вікових груп: у дітей шкільного віку (віком ≥6 років) та у дорослих (окрім вагітних та жінок, які годують грудьми) — показник у діапазоні 100–199 мкг/л є нормою (свідчить про адекватне вживання йоду), 50–99 мкг/л вказує на легку форму дефіциту, 20–49 мкг/л — помірний дефіцит, <20 мкг/л — тяжку форму дефіциту². Щодо вагітних, які мають підвищену потребу в йоді, оскільки вагітність посилює метаболізм йоду, та жінок, що годують грудьми (Biban B.G. et al., 2017), то у них нормальним вважається діапазон 150–249 мкг/л проти <100 мкг/л для дефіциту у невагітних та дітей віком <2 років².

Чому йододефіцит — світова проблема?

Повідомляється, що близько 2 млрд людей у світі мають йододефіцит, серед них у 740 млн — діагностовано ендемічний зоб, у 43 млн — розумову відсталість, понад 6 млн — кретинізм (крайній ступінь розумової відсталості)². Несприятлива ситуація склалася, зокрема, на європейських теренах, де на йододефіцитних територіях проживає більше ніж половина населення³.

Нестача йоду, навіть незначна, може мати серйозні наслідки для здоров’я людини, особливо в критичні періоди життя:

• у дітей, включно з внутрішньоутробним розвитком, — затримка росту, порушення інтелектуального та розумового розвитку, зниження розумової активності, розвиток кретинізму (у найбільш тяжких випадках) (Bougma K. et al., 2013; Eastman C.J. et al., 2018), а також, як повідомляється, можливий зв’язок між дефіцитом йоду та розладами аутистичного спектра (РАС), а також синдромом дефіциту уваги та гіперактивності (СДУГ) (Biban B.G. et al., 2017). Зокрема, дослідження свідчать, що середній рівень коефіцієнта інтелекту (intelligence quotient — IQ) у дітей у районах із вираженим дефіцитом йоду на 15–20% нижчий, ніж у районах із дефіцитом йоду (Tovkai A.O., 2022);
• у новонароджених, дітей і підлітків — зоб і гіпотиреоз;
• у дорослого населення — збільшення щитовидної залози (зоб), порушення обміну речовин, постійна втома, депресія, зниження імунітету та працездатності (Zimmermann M.B. et al., 2015);
• у вагітних та жінок, які годують грудьми, — підвищення ризику викиднів, мертвонароджень, а також вроджених аномалій у дитини (Ma Z.F. et al., 2025). Як повідомляється, навіть незначний дефіцит йоду в матері пов’язаний зі зниженням вербального IQ, точності та розуміння читання у дітей (Biban B.G. et al., 2017).

Особливо тривожною є ситуація у Східній Європі, у тому числі й в Україні, де з 1990 до 2019 р. зафіксовано суттєве зростання поширеності дефіциту йоду (+5,5% за досліджуваний період) (Lin J. et al., 2025). У проведеному національному дослідженні зафіксовано наявність йодного дефіциту на всій українській території (найбільш виражений дефіцит, що наближався до середнього ступеня, був встановлений у північному регіоні України) (Tronko M.D. et al., 2022). Ще більш тривожним є показник років життя, втрачених через непрацездатність, за підвищенням показника якого серед жінок репродуктивного віку (+16,8%) наша країна посіла 2-ге місце у світі після Лівії (Lin J. et al., 2025). Несприятлива ситуація й щодо виникнення вузлового зоба: наприклад, з 2016 до 2021 р. його поширеність серед українського населення зросла на понад 25% (Tovkai A.O., 2022). Описана проблематика невипадкова, адже, як свідчать дані Міжнародної мережі йоду (Global Iodine Network — IGN)⁴ (рисунок), Україна входить до переліку країн із недостатнім споживанням йоду, де мільйони українських дітей шкільного віку щодня недоотримують цей важливий мікроелемент³, в українських жінок репродуктивного віку досі відмічають легку форму дефіциту йоду (середній вміст у сечі становить 90 мкг/л), ставлячи Україну на останнє місце серед країн Європи та Азії за йодним статусом, як встановлено в дослідженні Дитячого фонду ООН (United Nations International Children’s Emergency Fund — UNICEF)⁵.

Рисунок. Глобальна шкала показників споживання йоду в харчуванні 2025 р.²

Останніми роками абсолютна кількість випадків захворювань щитовидної залози в Україні зросла більш ніж удвічі, що свідчить про стрімке погіршення ситуації (Tovkai A.O., 2022). Тож попри те, що такі регіони, як Центральна Африка та Південна Азія, залишаються лідерами за загальною поширеністю дефіциту (Lin J. et al., 2025), несприятлива динаміка в Україні потребує від фармацевтичної спільноти максимальної уваги та професійного втручання.

Обґрунтована профілактика

Протягом багатьох років йодована сіль, рекомендована міжнародними організаціями та закріплена навіть на рівні національних ініціатив (наприклад у нашій країні на державному рівні прописано, що для приготування їжі в закладах освіти повинна використовуватися лише йодована сіль⁵), була найпрактичнішим інструментом боротьби з дефіцитом йоду. Ці глобальні зусилля дозволили усунути найбільш видимі ознаки проблеми у світі та Європі. Однак, попри рекомендовані глобальні та національні ініціативи, населення багатьох країн, у тому числі України, продовжує жити в умовах ризику розвитку йододефіцитних захворювань. Проблема не зникла, зокрема й через зміни в раціоні та способі життя сучасних людей (перехід до оброблених харчових продуктів, відмова від низки йодовмісних продуктів тваринного походження на користь рослинних замінників, захоплення веганством тощо)^{2, 4}. Особливу тривогу викликають найбільш чутливі категорії — вагітні та новонароджені, для яких проблему йододефіциту неможливо розв’язати лише модифікацією раціону чи йодованою сіллю. До того ж виникає пряме протиріччя між необхідністю вживати йодовану сіль для профілактики дефіциту та рекомендаціями лікарів обмежувати споживання солі для захисту від серцево-судинних захворювань (Aslan Çin N.N. et al., 2020; Rigutto-Farebrother J. et al., 2024). Як наслідок, лише близько 27% європейських домогосподарств використовують йодовану сіль³. В Україні ж відсоток використання йодованої солі домогосподарствами ще нижчий і становить, за даними дослідження UNICEF, лише 21%⁵.

Прийом лікарських засобів із йодом може дати змогу індивідуалізувати терапевтичний підхід, дозувати мікроелемент відповідно до потреб та підвищити йодний статус. Це стратегія є обґрунтованим підходом для най­уразливіших груп населення, а також для регіонів, де ініціативи з йодування солі з політичних чи соціальних причин не можуть бути повноцінно реалізовані.

ЙОДОМАРИН^®: сьогодні актуально

ЙОДОМАРИН^® — це лікарський засіб на основі неорганічного йоду у формі калію йодиду, представлений українському споживачу європейською компанією BERLIN-CHEMIE / MENARINI⁶ у 2 дозуваннях — 100⁷ та 200⁸ мкг. Примітно, що після перорального застосування неорганічний йод, що є основою препарату ЙОДОМАРИН^®6, майже пов­ністю всмоктується в тонкому кишечнику, а протягом 2 год після всмоктування розподіляється в міжклітинному просторі та накопичується в щитовидній залозі, нирках, шлунку, молочних та слинних залозах⁶.

ЙОДОМАРИН^® показаний для профілактики розвитку дефіциту йоду, у тому числі в період вагітності або годування грудьми, профілактики рецидиву йододефіцитного зоба після хірургічного лікування; після завершення комплексної терапії лікарськими засобами гормонів щитовидної залози; для лікування дифузного еутиреоїдного йододефіцитного зоба у дітей, зокрема у новонароджених і немовлят, а також дорослих осіб молодого віку^{7, 8}.

Важливо зауважити, що використання йодовмісних дієтичних добавок, які не мають чітко визначеної і, головне, контрольованої кількості йоду у своєму складі, є ризикованою практикою, оскільки в разі їх вживання організм може отримувати або недостатню, або надмірну дозу йоду, що в обох випадках є нефізіологічним та небезпечним.

ЙОДОМАРИН^® — це лікарський засіб, а не дієтична добавка. У складі препарату ЙОДОМАРИН^® міститься фіксована доза йоду у формі калію йодиду^{7, 8}.

ЙОДОМАРИН^®: в умовах йододефіциту, коли є потреба подбати про себе та своїх близьких!

Бажаєте завжди бути в курсі останніх новин фармацевтичної галузі?
Тоді підписуйтесь на «Щотижневик АПТЕКА» в соціальних мережах!