Законопроект «Про стандартизацію»

01 Жовтня 2013 4:26 Поділитися

ВЕРХОВНА РАДА УКРАЇНИ

ПОДАННЯ

Відповідно до статті 93 Конституції України Кабінет Міністрів подає в порядку законодавчої ініціативи для розгляду Верховною Радою проект Закону України «Про стандартизацію».

Представлятиме проект Закону у Верховній Раді Міністр економічного розвитку і торгівлі Прасолов Ігор Миколайович.

Прем’єр-міністр України Микола Азаров

ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА

до проекту Закону України «Про стандартизацію» (нова редакція)

1. Обґрунтування необхідності прийняття акта

Проект Закону України «Про стандартизацію»(далі – законопроект) розроблено на виконання підпунктів 96.1 та 96.3 пункту 96 Національного плану дій на 2012 рік, затвердженого Указом Президента України від 12.03.2012 № 187/2012, і підпункту 86.1 пункту 86 Національного плану дій на 2013 рік, затвердженого Указом Президента України від 12.03.2013 № 128/2013, щодо впровадження Програми економічних реформ на 2010–2014 роки «Заможне суспільство, конкурентоспроможна економіка, ефективна держава»..

Пропозиції щодо утворення національного органу стандартизації ґрунтуються на аналізі функціонування європейської та української систем стандартизації, і враховують висновки щодо реформування національної системи стандартизації, надані європейськими експертами в рамках проекту Twinning «Зміцнення стандартизації, ринкового нагляду, вимірювань та законодавчої метрології, оцінки відповідності та споживчої політики в Україні».

2. Мета і шляхи її досягнення

Прийняття законопроекту забезпечить:

  • удосконалення правових та організаційних засад національної стандартизації;
  • створення нової національної системи стандартизації, яка відповідає сучасними вимогам та тенденціям й забезпечить єдину державну політику у цій сфері, спрямовану на нормативне забезпечення найважливіших державних завдань;
  • приведення національної системи стандартизації у відповідність з європейською моделлю;
  • створення організаційних форм діяльності у сфері стандартизації, відповідно до міжнародної та європейської практики;
  • дотримання основоположних принципів стандартизації;
  • удосконалення процедур розроблення національних стандартів, у тому числі шляхом усунення необхідності відомчих погоджень проектів національних стандартів;
  • утворення та функціонування національного органу стандартизації, функції якого виконуватиме юридична особа публічного права;
  • забезпечення участі в управлінні національним органом стандартизації України всіх заінтересованих сторін;

визначення повноважень національного органу стандартизації, зокрема щодо:

  • організації та координації діяльності щодо розроблення, прийняття, перевіряння, перегляду, скасування та відновлення дії національних стандартів, кодексів усталеної практики та змін до них;
  • прийняття, скасування та відновлення дії національних стандартів, кодексів усталеної практики та змін до них;
  • розроблення за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері стандартизації, національних стандартів та змін до них щодо процедур розроблення, прийняття, перевіряння, перегляду, скасування та відновлення дії національних стандартів, кодексів усталеної практики та змін до них;
  • підготовка та затвердження програми робіт із національної стандартизації;
  • прийняття рішень щодо утворення та припинення діяльності технічних комітетів стандартизації, визначення сфери їх діяльності;
  • представлення інтересів України в міжнародних та регіональних організаціях стандартизації;
  • надання інформаційних послуг з питань стандартизації.

Законопроектом передбачається внесення змін до:

3. Правові аспекти

Реалізація законопроекту потребує внесення змін до таких нормативно-правових актів:

  • постанови Кабінету Міністрів України від 25.05.1992 № 269 «Про організацію роботи, спрямовану на створення державних систем стандартизації, метрології та сертифікації»;
  • постанови Кабінету Міністрів України від 19.08.1993 № 662 «Про організацію робіт із стандартизації озброєння та військової техніки в Україні»;
  • постанови Кабінету Міністрів України від 01.02.1995 № 84 «Про створення Національного автоматизованого інформаційного фонду стандартів»;
  • постанови Кабінету Міністрів України від 13.09.2002 № 1371 «Про порядок участі центральних органів виконавчої влади у діяльності міжнародних організацій, членом яких є Україна»;
  • постанови Кабінету Міністрів України від 18.09.2002 № 1395 «Про створення національного фонду нормативних документів»;
  • постанови Кабінету Міністрів України від 18.01.2003 № 56 «Про делегування повноважень щодо стандартизації у галузі будівництва і промисловості будівельних матеріалів»;
  • постанови Кабінету Міністрів України від 21.08.2003 № 1337 «Про утворення Українського науково-дослідного і навчального центру проблем стандартизації, сертифікації та якості»;
  • постанови Кабінету Міністрів України від 04.02.2009 № 77 «Про затвердження Порядку координації робіт із стандартизації, які виконуються центральними органами виконавчої влади за кошти державного бюджету».

4. Фінансово-економічне обґрунтування

З метою реалізації державної політики у сфері стандартизації в межах бюджетної програми Мінекономрозвитку КПКВК 1201220 «Збереження та функціонування національної еталонної бази, забезпечення функціонування державних служб, прикладні наукові і науково-технічні розробки, виконання робіт за державними цільовими програмами і державним замовленням у сфері стандартизації, метрології та еталонної бази, гармонізація національних стандартів з міжнародними та європейськими» на 2013 рік передбачено фінансування у розмірі 416,0 тис. грн.

5. Позиція заінтересованих органів

Законопроект розроблено з урахуванням Указу Президента від 09.12.2010 № 1085 «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади».

Законопроект погоджено без зауважень: Держпідприємництвом, Антимонопольним комітетом України, МОН, Мінінфраструктури та Міненерговугілля.

До законопроекту висловлено зауваження, які враховано частково: Мінагрополітики.

До законопроекту висловлено зауваження, які не враховано: Мінрегіону, Мінсоцполітики, Мінфіну.

Правова експертиза проведена Мін′юстом 17.07.2013, законопроект погоджено із зауваженнями, які враховано частково.

Координаційний центр з упровадження економічних реформ зазначив, що законопроект у запропонованій редакції забезпечує виконання завдань, встановлених підпунктом 86.1 пункту 86 Національного плану дій на 2013 рік.

З метою врегулювання розбіжностей стосовно законопроекту із заінтересованими органами виконавчої влади проведено узгоджувальні наради:

  • 14.05.2013 з Мінінфраструктури, Міненерговугілля, Мінагрополітики, Мінрегіоном, Мінфіном, Антимонопольним комітетом;
  • 21.05.2013 з Мінінфраструктури;
  • 23.05.2013 з Мінагрополітики;
  • 24.05.2013 з Міненерговугілля;
  • 27.05.2013 з Мінфіном.
  • 19.06.2013 нарада з Мінфіном не відбулась (у зв’язку з неявкою представника Мінфіну);
  • 05.07.2013 з Мінфіном;
  • 22.07.2013 з Мінагрополітики (за участю Держветфітослужби).

6. Регіональний аспект

Положення законопроекту не стосується питання розвитку адміністративно-територіальних одиниць.

61. Запобігання дискримінації

У законопроекті відсутні положення, які містять ознаки дискримінації.

7. Запобігання корупції

У законопроекті відсутні правила і процедури, які можуть містити ризики вчинення корупційних правопорушень.

8. Громадське обговорення

Перша редакція законопроекту була розміщена 07.09.2012 на веб-сайті Мінекономрозвитку (www.me.gov.ua) у розділі «Обговорення проектів документів» для розгляду заінтересованими сторонами та надання ними зауважень і пропозицій протягом місяця з дня оприлюднення.

Доопрацьований за зауваженнями заінтересованих сторін законопроект розміщено на веб-сайті Мінекономрозвитку 18.03.2013 (www.me.gov.ua) у підрозділі «Проекти регуляторних актів, аналізи регуляторного впливу до них та інші супровідні документи» розділу «Регуляторна діяльність».

9. Позиція соціальних партнерів

Законопроект погоджено без зауважень Всеукраїнською організацією інвалідів «Союз організацій інвалідів України».

Законопроект погоджено із зауваженнями, які не враховано, Всеукраїнським громадським соціально-політичним об’єднанням «Національна асамблея інвалідів України» та Спільним представницьким органом репрезентативних всеукраїнських об’єднань профспілок на національному рівні.

10. Оцінка регуляторного впливу

Законопроект погоджено без зауважень Держпідприємництвом.

Законопроект передбачає удосконалення процедур розроблення національних стандартів, у тому числі шляхом усунення необхідності відомчих погоджень проектів стандартів.

Відповідно до законопроекту національні стандарти та кодекси усталеної практики застосовуються на добровільній основі, за винятком випадків, коли обов’язковість їх застосування встановлена нормативно-правовими актами.

Вищенаведене відповідає міжнародній та європейській практиці і передбачає спрощення процедур у сфері національної стандартизації.

11. Прогноз результатів

Прийняття законопроекту забезпечить:

  • удосконалення правових та організаційних засад національної стандартизації;
  • створення нової національної системи стандартизації, яка відповідає сучасним вимогам та тенденціям й забезпечить єдину державну політику у цій сфері, спрямовану на нормативне забезпечення найважливіших державних завдань;
  • приведення національної системи стандартизації у відповідність з європейською моделлю;
  • створення організаційних форм діяльності у сфері стандартизації, що відповідають міжнародній та європейській практиці;
  • дотримання основоположних принципів стандартизації.

Реалізація законопроекту стане міцною основою для подальшої економічної інтеграції, зокрема створення зони вільної торгівлі між Україною та Європейським Союзом.

Міністр економічного розвитку і торгівлі України І.М. Прасолов

Проект

від 30.09.2013 р. реєстраційний №  3337

Закон УкраЇни

Про стандартизацію

Цей Закон установлює правові та організаційні засади стандартизації в Україні і спрямований на забезпечення формування та реалізації державної політики у відповідній сфері.

Розділ I

ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 1. Визначення термінів

1. У цьому Законі терміни вживаються в такому значенні:

1) європейський стандарт — регіональний стандарт, прийнятий європейською організацією стандартизації;

2) заінтересована сторона — будь-яка фізична або юридична особа, що має безпосередній або опосередкований інтерес стосовно діяльності у сфері стандартизації та/або застосування її результатів;

3) каталог — документ, що містить систематизований звід або перелік будь-яких об’єктів та дає змогу віднайти кожний об’єкт за певним позначенням. Каталог може містити характеристики, показники та інші дані щодо об’єктів, внесених до нього;

4) кодекс усталеної практики — нормативний документ, що містить рекомендації щодо практик чи процедур проектування, виготовлення, монтажу, технічного обслуговування або експлуатації обладнання, конструкцій чи виробів;

5) коментарі — зауваження і пропозиції до проектів національних стандартів та кодексів усталеної практики;

6) консенсус — загальна згода, яка характеризується відсутністю серйозних заперечень із суттєвих питань у більшості заінтересованих сторін та досягається в результаті процедури, спрямованої на врахування думки всіх сторін і зближення розбіжних поглядів. Консенсус не обов’язково є одностайним;

7) міждержавний стандарт — регіональний стандарт, передбачений Угодою про проведення узгодженої політики в галузі стандартизації, метрології і сертифікації від 13 березня 1992 року та прийнятий Міждержавною радою стандартизації, метрології і сертифікації;

8) міжнародна організація стандартизації — організація, що займається стандартизацією, членство в якій відкрито для відповідних національних органів усіх держав;

9) міжнародна стандартизація — стандартизація, участь у якій відкрита для відповідних органів усіх держав;

10) міжнародний стандарт — стандарт, прийнятий міжнародною організацією стандартизації і доступний для широкого кола користувачів;

11) національна стандартизація — стандартизація, що проводиться на рівні однієї держави;

12) національний орган стандартизації — орган стандартизації, визнаний на національному рівні, який має право бути національним членом відповідних міжнародних та регіональних організацій стандартизації;

13) національний стандарт — стандарт, прийнятий національним органом стандартизації та доступний для широкого кола користувачів;

14) нормативний документ — документ, який встановлює правила, настанови чи характеристики стосовно діяльності або її результатів;

15) перевірка — розгляд нормативного документа з метою встановлення необхідності його подальшого застосування, перегляду чи скасування;

16) перегляд — внесення всіх необхідних змін до змісту та оформлення нормативного документа, результатом якого є прийняття нового нормативного документа;

17) регіональна організація стандартизації — організація, що займається стандартизацією, членство в якій відкрито для відповідних національних органів держав лише одного географічного, політичного або економічного простору;

18) регіональна стандартизація — стандартизація, участь у якій відкрита для відповідних органів держав лише одного географічного, політичного або економічного простору;

19) регіональний стандарт — стандарт, прийнятий регіональною організацією стандартизації і доступний для широкого кола користувачів;

20) стандарт — нормативний документ, заснований на консенсусі, прийнятий визнаним органом, що встановлює для загального і неодноразового використання правила, настанови або характеристики стосовно діяльності чи її результатів, та спрямований на досягнення оптимального ступеня впорядкованості в певній сфері;

21) стандартизація — діяльність, що полягає в установленні положень для загального та неодноразового використання стосовно наявних чи потенційних завдань і спрямована на досягнення оптимального ступеня впорядкованості в певній сфері;

22) технічні умови — нормативний документ, що встановлює технічні вимоги, яким повинна відповідати продукція, процес або послуга, та визначає процедури, за допомогою яких може бути встановлено, чи дотримані такі вимоги.

2. Терміни «розумне пристосування» та «універсальний дизайн» вживаються у значенні, наведеному в Законі України «Про ратифікацію Конвенції про права інвалідів і Факультативного протоколу до неї», термін «технічний регламент» вживається у значенні, наведеному в Законі України «Про стандарти, технічні регламенти та процедури оцінки відповідності», а термін «продукція» — у значенні, наведеному в Законі України «Про підтвердження відповідності».

Стаття 2. Сфера дії Закону

1. Цей Закон регулює відносини, пов’язані з діяльністю у сфері стандартизації та застосуванням її результатів.

2. Дія цього Закону не поширюється на санітарні заходи безпечності харчових продуктів, ветеринарно-санітарні та фітосанітарні заходи, будівельні норми, лікарські засоби, стандарти медичної допомоги, бухгалтерського обліку, оцінки майна, освіти та інші соціальні стандарти, передбачені законодавством.

Стаття 3. Законодавство України у сфері стандартизації

1. Законодавство України у сфері стандартизації складається з цього Закону, чинних міжнародних договорів України та інших нормативно-правових актів, що регулюють відносини у відповідній сфері.

Стаття 4. Мета стандартизації та основні принципи державної політики у сфері стандартизації

1. Метою стандартизації в Україні є:

  • забезпечення відповідності об’єктів стандартизації своєму призначенню;
  • керування різноманітністю, застосовність, сумісність, взаємозамінність об’єктів стандартизації;
  • забезпечення раціонального виробництва шляхом застосування визнаних правил, настанов і процедур;
  • забезпечення охорони життя та здоров’я;
  • забезпечення інтересів споживачів;
  • забезпечення безпечності праці;
  • збереження навколишнього природного середовища і економія всіх видів ресурсів;
  • усунення технічних бар’єрів у торгівлі та запобігання їх виникненню, підтримка розвитку і міжнародної конкурентоспроможності продукції.

2. Державна політика у сфері стандартизації базується на збалансованому застосуванні таких принципів:

1) забезпечення участі фізичних і юридичних осіб у розробленні національних стандартів та кодексів усталеної практики;

2) відкритості та прозорості процедур розроблення і прийняття національних стандартів та кодексів усталеної практики з урахуванням інтересів усіх заінтересованих сторін;

3) неупередженого прийняття національних стандартів та кодексів усталеної практики на засадах консенсусу;

4) добровільного застосування національних стандартів та кодексів усталеної практики, якщо інше не передбачено нормативно-правовими актами;

5) відповідності національних стандартів та кодексів усталеної практики законодавству;

6) адаптації до сучасних досягнень науки і техніки, сприяння впровадженню інновацій та підвищення конкурентоспроможності продукції вітчизняних виробників;

7) доступності національних стандартів та кодексів усталеної практики, а також інформації про них для користувачів;

8) пріоритетності прийняття в Україні міжнародних та регіональних стандартів та кодексів усталеної практики як національних;

9) дотримання міжнародних та регіональних правил і процедур стандартизації;

10) участі у міжнародній та регіональній стандартизації;

11) прийняття і дотримання суб’єктами національної стандартизації Кодексу доброчинної практики з розроблення, прийняття і застосування стандартів відповідно до Угоди Світової організації торгівлі про технічні бар’єри в торгівлі, що є додатком до Маракеської угоди про заснування Світової організації торгівлі 1994 року.

Стаття 5. Об’єкти стандартизації

1. Об’єктами стандартизації є матеріали, складники, обладнання, системи, їх сумісність, правила, процедури, функції, методи, діяльність чи її результати, включаючи продукцію, персонал, системи управління, а також вимоги до термінології, позначення, фасування, пакування, маркування, етикетування тощо.

Стаття 6. Нормативні документи

1. Залежно від рівня суб’єкта стандартизації, який приймає нормативні документи, вони поділяються на:

1) національні стандарти та кодекси усталеної практики, прийняті національним органом стандартизації;

2) стандарти, кодекси усталеної практики та технічні умови, прийняті підприємствами, установами та організаціями, що займаються стандартизацією.

Стаття 7. Мова національних стандартів та кодексів усталеної практики

1. Національні стандарти та кодекси усталеної практики приймаються державною мовою або в разі потреби однією з мов відповідних міжнародних або регіональних організацій стандартизації.

Розділ II

ОРГАНІЗАЦІЯ СТАНДАРТИЗАЦІЇ

Стаття 8. Суб’єкти стандартизації

1. Суб’єктами стандартизації є:

1) центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері стандартизації;

2) центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері стандартизації;

3) національний орган стандартизації;

4) технічні комітети стандартизації;

5) підприємства, установи та організації, що займаються стандартизацією.

Стаття 9. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері стандартизації

1. До повноважень центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері стандартизації, належить:

1) забезпечення нормативно-правового регулювання у сфері стандартизації;

2) визначення пріоритетних напрямів розвитку у сфері стандартизації;

3) інформування та надання роз’яснень щодо реалізації державної політики у сфері стандартизації;

4) узагальнення практики застосування законодавства у сфері стандартизації, розроблення пропозицій щодо його вдосконалення та внесення в установленому порядку проектів законодавчих актів, актів Президента України, Кабінету Міністрів України;

5) погодження програми робіт з національної стандартизації.

2. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері стандартизації, виконує інші повноваження згідно із законами.

Стаття 10. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері стандартизації

1. До повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері стандартизації, належить:

1) вжиття обґрунтованих заходів для прийняття і дотримання суб’єктами національної стандартизації Кодексу доброчинної практики з розроблення, прийняття і застосування стандартів відповідно до Угоди Світової організації торгівлі про технічні бар’єри в торгівлі, що є додатком до Маракеської угоди про заснування Світової організації торгівлі 1994 року;

2) здійснення контролю за дотриманням національним органом стандартизації процедур у сфері стандартизації відповідно до принципів, норм та вимог, установлених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами та національними стандартами.

2. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері стандартизації, виконує інші повноваження згідно із законами.

Стаття 11. Національний орган стандартизації

1. Функції національного органу стандартизації виконує юридична особа публічного права, утворена центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері стандартизації.

2. До повноважень національного органу стандартизації належить:

1) організація та координація діяльності щодо розроблення, прийняття, перевірки, перегляду, скасування та відновлення дії національних стандартів, кодексів усталеної практики та змін до них відповідно до цього Закону;

2) прийняття, скасування та відновлення дії національних стандартів, кодексів усталеної практики та змін до них відповідно до цього Закону;

3) вжиття заходів до гармонізації національних стандартів та кодексів усталеної практики з відповідними міжнародними, регіональними стандартами та кодексами усталеної практики;

4) розроблення за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері стандартизації, національних стандартів та змін до них щодо:

  • процедур розроблення, прийняття, перевірки, перегляду, скасування та відновлення дії національних стандартів, кодексів усталеної практики та змін до них;
  • критеріїв, форми і процедур розгляду пропозицій щодо проведення робіт з національної стандартизації;
  • процедур створення, діяльності та припинення діяльності технічних комітетів стандартизації;

5) забезпечення відповідності національних стандартів та кодексів усталеної практики законодавству;

6) забезпечення адаптації національних стандартів та кодексів усталеної практики до сучасних досягнень науки і техніки;

7) підготовка та затвердження програми робіт з національної стандартизації;

8) прийняття рішень щодо утворення та припинення діяльності технічних комітетів стандартизації, визначення сфери їх діяльності;

9) координація діяльності технічних комітетів стандартизації;

10) участь у підготовці міжнародних, регіональних стандартів та кодексів усталеної практики, які розробляються відповідними міжнародними та регіональними організаціями стандартизації, членом яких є національний орган стандартизації чи з якими він співпрацює згідно з положеннями таких організацій або відповідних договорів, забезпечення врахування інтересів України під час провадження зазначеної діяльності;

11) забезпечення та сприяння співробітництву у сфері стандартизації між виробниками, постачальниками, споживачами продукції та відповідними державними органами;

12) заохочення суб’єктів малого і середнього підприємництва до участі в розробленні національних стандартів та кодексів усталеної практики, сприяння доступу зазначених суб’єктів до текстів таких документів;

13) підготовка щорічного звіту про свою діяльність, внесення його після схвалення керівною радою на розгляд центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері стандартизації, та оприлюднення звіту на власному офіційному веб-сайті не пізніше п’яти робочих днів з дня його схвалення керівною радою.

3. Національний орган стандартизації виконує інші функції та повноваження згідно із законами та статутом.

4. Статут національного органу стандартизації та зміни до нього затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері стандартизації.

Стаття 12. Призначення на посаду та звільнення з посади керівника національного органу стандартизації

1. Національний орган стандартизації очолює керівник, який призначається на посаду та звільняється з посади керівником центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері стандартизації.

2. Керівник національного органу стандартизації  призначається на посаду за пропозицією керівної ради.

3. Керівником національного органу стандартизації може бути громадянин України, який проживає в Україні останні п’ять років, має повну вищу освіту, загальний стаж роботи на керівних посадах не менш як три роки, досвід роботи у сфері стандартизації не менш як п’ять років та в якого відсутня не погашена або не знята судимість за вчинення злочину.

4. Керівник національного органу стандартизації є членом керівної ради, не може бути обраний її головою (заступником голови) або головувати на її засіданнях.

5. Керівник національного органу стандартизації звільняється з посади з підстав, установлених законодавством про працю, а також у разі:

1) закінчення строку повноважень;

2) припинення громадянства або виїзду за межі України на постійне проживання;

3) виявлення обставин, що відповідно до частини третьої цієї статті виключають можливість особи бути керівником національного органу стандартизації;

4) набрання законної сили рішенням суду про визнання особи недієздатною;

5) набрання законної сили обвинувальним вироком суду;

6) настання інших обставин, визначених законом.

6. Повноваження керівника національного органу стандартизації достроково припиняються також у разі його смерті або набрання законної сили рішенням суду про оголошення особи померлою.

Стаття 13. Керівна рада

1. Керівна рада є дорадчо-наглядовим органом національного органу стандартизації та формується на паритетних засадах із представників:

1) центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері стандартизації, інших центральних органів виконавчої влади та державних органів;

2) наукових установ, навчальних закладів, науково-технічних та інженерних товариств (спілок);

3) громадських об’єднань суб’єктів господарювання (у тому числі суб’єктів малого і середнього підприємництва), організацій роботодавців та їх об’єднань;

4) громадських організацій споживачів (об’єднань споживачів);

5) інших громадських об’єднань та професійних спілок.

Члени керівної ради виконують свої обов’язки на громадських засадах.

2. Голова керівної ради та його заступники обираються керівною радою.

3. До повноважень керівної ради належить:

1) підготовка пропозицій щодо:

  • формування державної політики у сфері стандартизації;
  • здійснення контролю за дотриманням національним органом стандартизації процедур у сфері стандартизації;
  • процедур у сфері стандартизації;
  • приєднання до міжнародних та регіональних організацій стандартизації, укладення договорів про співробітництво та проведення робіт у сфері стандартизації з національними органами стандартизації інших держав;

2) схвалення проектів:

  • рішень щодо створення та припинення діяльності технічних комітетів стандартизації, визначення сфери їх діяльності;
  • програми робіт з національної стандартизації;
  • щорічного звіту про діяльність національного органу стандартизації;

3) моніторинг та оцінка діяльності технічних комітетів стандартизації;

4) затвердження положення про комісію з апеляцій та внесення змін до нього;

5) призначення на посаду та звільнення з посади членів комісії з апеляцій;

6) здійснення нагляду за виконанням національним органом стандартизації його повноважень.

4. Організаційне забезпечення діяльності керівної ради здійснюється національним органом стандартизації.

5. Положення про керівну раду та її склад затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері стандартизації.

Стаття 14. Комісія з апеляцій

1. Будь-яка заінтересована сторона або технічний комітет стандартизації має право звернутися до комісії з апеляцій шляхом подання апеляції, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю національного органу стандартизації були порушені процедури у сфері стандартизації.

Предметом апеляції не може бути зміст національного стандарту, кодексу усталеної практики чи його проекту.

Подання апеляції не обмежує права заявника на звернення до суду.

2. У разі коли комісія з апеляцій визнає, що рішення, дія чи бездіяльність національного органу стандартизації порушує процедури у сфері стандартизації, вона приймає рішення про підтримання апеляції, в якому рекомендує національному органові стандартизації усунути виявлене порушення.

Рішення комісії з апеляцій надається сторонам у письмовій формі.

3. Рішення комісії з апеляцій може бути оскаржене в судовому порядку.

4. До складу комісії з апеляцій не можуть входити працівники національного органу стандартизації. Член комісії з апеляцій не може брати участь у розгляді апеляції в разі, коли він перебував або перебуває у службовій чи іншій залежності від осіб, які є сторонами апеляції, або за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості такого члена.

5.  Комісія з апеляцій подає на розгляд керівної ради щорічний звіт про свою діяльність.

6. Положення про комісію з апеляцій, її склад та порядок розгляду апеляцій затверджує керівна рада.

Стаття 15. Технічні комітети стандартизації

1. Технічним комітетом стандартизації є форма співробітництва заінтересованих юридичних та фізичних осіб з метою організації і виконання робіт з міжнародної, регіональної, національної стандартизації у визначених сферах діяльності та за закріпленими об’єктами стандартизації.

Технічні комітети стандартизації не мають статусу юридичної особи.

2. До роботи в технічних комітетах стандартизації залучаються уповноважені представники органів виконавчої влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, суб’єктів господарювання та їх громадських об’єднань, організацій роботодавців та їх об’єднань, наукових установ та навчальних закладів, науково-технічних та інженерних товариств (спілок), громадських організацій споживачів (об’єднань споживачів), інших громадських об’єднань, професійних спілок, провідних науковців і фахівців.

Технічні комітети стандартизації формуються з урахуванням принципу представництва всіх заінтересованих сторін.

Членство в технічних комітетах стандартизації є добровільним.

3. До повноважень технічних комітетів стандартизації належить:

1) участь у роботі відповідних технічних комітетів стандартизації міжнародних і регіональних організацій стандартизації;

2) розроблення і погодження національних стандартів, кодексів усталеної практики та змін до них;

3) участь у формуванні програми робіт з національної стандартизації;

4) перевірка і перегляд національних стандартів та кодексів усталеної практики, розробниками яких вони є;

5) погодження і надання пропозицій щодо скасування та відновлення дії національних стандартів, кодексів усталеної практики та змін до них.

4. У разі відсутності технічного комітету стандартизації, сфера діяльності якого поширюється на певні об’єкти стандартизації:

1) робочі групи, утворені національним органом стандартизації, до складу яких входять представники заінтересованих сторін, розробляють міжнародні, регіональні, національні стандарти та кодекси усталеної практики на відповідні об’єкти стандартизації;

2) національний орган стандартизації погоджує, проводить перевірку, переглядає, розробляє зміни до національних стандартів та кодексів усталеної практики і приймає рішення щодо їх скасування та відновлення дії.

5. Роз’яснення щодо положень національних стандартів та кодексів усталеної практики надають відповідні технічні комітети стандартизації, а в разі їх відсутності — національний орган стандартизації.

6. Положення про технічні комітети стандартизації затверджує національний орган стандартизації.

7. Організаційне забезпечення діяльності технічних комітетів стандартизації здійснюють їх секретаріати.

Функції секретаріату технічного комітету стандартизації покладаються національним органом стандартизації на організацію, яка є юридичною особою та офіційно заявить про намір виконувати функції секретаріату і підтвердить спроможність організаційно, технічно та фінансово забезпечити його діяльність.

8. Технічні комітети стандартизації не можуть мати на меті одержання прибутку від своєї діяльності.

Стаття 16. Підприємства, установи та організації, що займаються стандартизацією

1. Підприємства, установи та організації мають право у відповідних сферах діяльності та з урахуванням своїх господарських і професійних потреб організовувати та виконувати роботи із стандартизації, зокрема:

1) розробляти, приймати, перевіряти, переглядати та скасовувати стандарти, кодекси усталеної практики, технічні умови і зміни до них, установлювати процедури їх розроблення, прийняття, перевірки, перегляду, скасування та застосування;

2) застосовувати прийняті ними стандарти, кодекси усталеної практики та технічні умови;

3) брати участь у роботі спеціалізованих міжнародних та регіональних організацій стандартизації відповідно до положень про такі організації;

4) створювати та вести фонди нормативних документів і видавати каталоги нормативних документів для забезпечення своєї діяльності та інформаційного обміну;

5) видавати і розповсюджувати прийняті ними стандарти, кодекси усталеної практики та технічні умови, документи відповідних спеціалізованих міжнародних організацій стандартизації, членами яких вони є чи з якими співпрацюють на підставі положень про такі організації або відповідних договорів.

2. Право власності на стандарти, кодекси усталеної практики і технічні умови, прийняті підприємствами, установами та організаціями, і видані ними каталоги належать відповідним підприємствам, установам та організаціям.

Розділ IIІ

ОСНОВНІ ЗАСАДИ, ПРОЦЕДУРИ РОЗРОБЛЕННЯ І ПРИЙНЯТТЯ НАЦІОНАЛЬНИХ СТАНДАРТІВ, КОДЕКСІВ УСТАЛЕНОЇ ПРАКТИКИ ТА ЗМІН ДО НИХ

Стаття 17. Основні засади розроблення національних стандартів, кодексів усталеної практики та змін до них

1. Національні стандарти, кодекси усталеної практики та зміни до них розробляються у спосіб, що не створює технічних бар’єрів у торгівлі та запобігає їх виникненню.

2. Національні стандарти, кодекси усталеної практики та зміни до них розробляються на основі:

1) міжнародних стандартів, кодексів усталеної практики та змін до них, якщо вони вже прийняті або перебувають на завершальній стадії розроблення, або відповідних їх частин, за винятком випадків, коли такі стандарти, кодекси та зміни є неефективними або невідповідними, зокрема з огляду на недостатній рівень захисту, суттєві кліматичні чи географічні фактори або технологічні проблеми;

2) регіональних стандартів, кодексів усталеної практики та змін до них або відповідних їх частин у разі, коли міжнародні стандарти, кодекси усталеної практики та зміни до них не можуть бути використані з причин, зазначених у попередньому абзаці;

3) стандартів, кодексів усталеної практики та змін до них або відповідних їх частин держав, що є членами відповідних міжнародних чи регіональних організацій стандартизації та з якими укладено відповідні міжнародні договори України про співробітництво та проведення робіт у сфері стандартизації;

4) наукових досягнень, знань і практики.

3. У разі коли міжнародні стандарти, кодекси усталеної практики та зміни до них, визначені частиною другою цієї статті, не беруться за основу для національного стандарту, кодексу усталеної практики та змін до них, національний орган стандартизації надає письмове пояснення на запит заінтересованої сторони.

4. У разі прийняття європейського стандарту як національного забезпечується ідентичність національного стандарту відповідному європейському стандарту. З дня набрання чинності національним стандартом, що є ідентичним європейському стандарту, повинен бути скасований національний стандарт, положення якого суперечать положенням відповідного національного стандарту, що є ідентичним європейському стандарту.

5. Національні стандарти та кодекси усталеної практики повинні бути точними, чіткими та структурно уніфікованими, а їх положення у відповідних випадках повинні стосуватися експлуатаційних характеристик продукції, а не її конструктивних чи описових характеристик.

6. Національні стандарти та кодекси усталеної практики викладаються у такий спосіб, щоб їх неможливо було використовувати з метою введення в оману споживачів продукції, якої стосується національний стандарт та кодекс усталеної практики, або надавати перевагу виробникові продукції чи продукції залежно від місця її виготовлення.

7. З метою реалізації інвалідами прав та свобод людини і громадянина під час розроблення національних стандартів та кодексів усталеної практики враховуються потреби інвалідів та/або застосовуються принципи розумного пристосування та універсального дизайну.

Стаття 18. Пропозиції щодо проведення робіт з національної стандартизації

1. Заінтересовані сторони подають національному органові стандартизації пропозиції щодо проведення робіт з національної стандартизації, які стосуються розроблення, перегляду, скасування національних стандартів, кодексів усталеної практики та змін до них.

2. Пропозиції щодо проведення робіт з національної стандартизації розглядаються відповідним технічним комітетом стандартизації з урахуванням пріоритетних напрямів розвитку стандартизації та вимог, установлених у частині другій статті 17 цього Закону.

3. Національний орган стандартизації повідомляє стороні, яка подала пропозицію щодо проведення робіт з національної стандартизації, про включення такої пропозиції до програми робіт з національної стандартизації або про відмову в її включенні до програми не пізніше ніж через 60 днів з дня отримання відповідної пропозиції.

4. Національний стандарт, кодекс усталеної практики та зміни до них вважаються такими, що перебувають на стадії розроблення, з дня прийняття рішення про включення пропозиції щодо їх розроблення до програми робіт з національної стандартизації до дня їх прийняття національним органом стандартизації.

Стаття 19. Підготовка програми робіт з національної стандартизації

1. Національний орган стандартизації готує програму робіт з національної стандартизації, до якої включаються роботи з розроблення, перегляду, скасування національних стандартів, кодексів усталеної практики та змін до них.

2. Програма робіт з національної стандартизації складається для координації виконання відповідних робіт.

3. Національний орган стандартизації повинен вживати заходів для уникнення дублювання робіт із стандартизації, що виконуються відповідними міжнародними або регіональними організаціями стандартизації.

4. Програма робіт з національної стандартизації повинна містити для кожного національного стандарту, кодексу усталеної практики та змін до них інформацію про етап, досягнутий у їх розробленні, і посилання на міжнародні чи регіональні стандарти та кодекси усталеної практики, що взяті за основу.

5. Національний орган стандартизації повинен щонайменше один раз на шість місяців оприлюднювати програму робіт з національної стандартизації із зазначенням свого найменування та адреси, а також назв конкретних національних стандартів та кодексів усталеної практики, які розробляються, переглядаються, скасовуються та до яких вносяться зміни. Повідомлення про оприлюднення програми робіт з національної стандартизації публікуються в офіційному друкованому виданні національного органу стандартизації та не пізніше п’яти робочих днів з дня оприлюднення програми розміщуються на його офіційному веб-сайті.

6. Після оприлюднення програми робіт з національної стандартизації національний орган стандартизації повинен повідомити про це відповідні міжнародні чи регіональні організації стандартизації, з використанням їх форми звітності.

Стаття 20. Повідомлення про проекти національних стандартів, кодексів усталеної практики та зміни до них, запити щодо коментарів

1. Після розроблення першої редакції проекту національного стандарту, кодексу усталеної практики чи змін до них національний орган стандартизації оприлюднює повідомлення про такий проект у своєму офіційному друкованому виданні та не пізніше п’яти робочих днів з дня завершення розроблення його першої редакції розміщує зазначене повідомлення на власному офіційному веб-сайті. У повідомленні зазначаються:

1) позначення та назва проекту національного стандарту, кодексу усталеної практики чи змін до нього;

2) усі відхилення проекту національного стандарту, кодексу усталеної практики чи змін до них від відповідного міжнародного, регіонального стандарту, кодексу усталеної практики чи змін до нього;

3) адреса та строк подання коментарів усіма заінтересованими сторонами;

4) інформація про спосіб отримання проекту національного стандарту, кодексу усталеної практики чи змін до нього.

2. Коментарі до проектів національних стандартів, кодексів усталеної практики чи змін до них надаються протягом 60 днів з дня оприлюднення інформації, визначеної в частині першій цієї статті, за винятком термінових питань оборони держави, охорони здоров’я, безпеки навколишнього природного середовища та підготовки проекту національного стандарту для розроблення відповідного технічного регламенту.

3. Коментарі заінтересованих сторін щодо проектів національних стандартів, кодексів усталеної практики чи змін до них розглядаються відповідним технічним комітетом стандартизації або робочою групою, яка розробляє проект національного стандарту, кодексу усталеної практики чи змін до них.

4. Відповіді на коментарі щодо проектів національних стандартів, кодексів усталеної практики чи змін до них, отримані від органів стандартизації інших держав, міжнародних або регіональних організацій стандартизації, які дотримуються Кодексу доброчинної практики з розроблення, прийняття та застосування стандартів відповідно до Угоди Світової організації торгівлі про технічні бар’єри в торгівлі, що є додатком до Маракеської угоди про заснування Світової організації торгівлі 1994 року, надаються в стислі строки, але не пізніше строку прийняття. Відповідь повинна містити пояснення стосовно необхідності відхилення від міжнародного або регіонального стандарту, кодексу усталеної практики чи змін до нього.

5. Розробник проектів національних стандартів, кодексів усталеної практики чи змін до них після закінчення строку подання коментарів розглядає їх та враховує в остаточному проекті або обґрунтовано відхиляє.

Стаття 21. Прийняття і скасування національних стандартів, кодексів усталеної практики та змін до них

1. Проекти національних стандартів, кодексів усталеної практики та змін до них не підлягають погодженню з центральними органами виконавчої влади, іншими державними органами.

2. Міжнародні та регіональні стандарти, кодекси усталеної практики та зміни до них приймаються як національні стандарти, кодекси усталеної практики та зміни до них національним органом стандартизації.

3. У разі досягнення консенсусу щодо проекту національного стандарту, кодексу усталеної практики та змін до них національний орган стандартизації приймає їх та визначає строк набрання ними чинності з урахуванням періоду підготовчих заходів.

4. За пропозиціями заінтересованих сторін національний орган стандартизації у разі необхідності встановлює строк одночасної дії прийнятого національного стандарту чи кодексу усталеної практики та чинного національного стандарту чи кодексу усталеної практики на один і той же об’єкт стандартизації.

5. У разі коли технічний комітет стандартизації погоджує пропозиції щодо скасування національних стандартів та кодексів усталеної практики, національний орган стандартизації приймає рішення із зазначеного питання.

6. Інформація про прийняті і скасовані протягом місяця національні стандарти, кодекси усталеної практики, зміни до них та ті з них, дію яких відновлено, оприлюднюється наступного місяця в офіційному друкованому виданні національного органу стандартизації та розміщується не пізніше п’яти робочих днів з дня завершення звітного місяця на його офіційному веб-сайті.

Стаття 22. Перевірка національних стандартів та кодексів усталеної практики

1. Національний орган стандартизації координує діяльність з проведення перевірки національних стандартів та кодексів усталеної практики на відповідність законодавству, потребам виробників та споживачів, рівню розвитку науки і техніки, інтересам держави, вимогам міжнародних, регіональних стандартів та кодексів усталеної практики.

Національні стандарти та кодекси усталеної практики перевіряються не рідше ніж один раз на п’ять років.

Розділ IV

ЗАСТОСУВАННЯ НАЦІОНАЛЬНИХ СТАНДАРТІВ ТА КОДЕКСІВ УСТАЛЕНОЇ ПРАКТИКИ

Стаття 23. Застосування національних стандартів та кодексів усталеної практики

1. Національні стандарти та кодекси усталеної практики застосовуються безпосередньо чи шляхом посилання на них в інших документах.

2. Національні стандарти та кодекси усталеної практики застосовуються на добровільній основі, за винятком випадків, коли обов’язковість їх застосування встановлена нормативно-правовими актами.

3. Національний орган стандартизації забезпечує розміщення на офіційному веб-сайті текстів національних стандартів та кодексів усталеної практики, обов’язковість застосування яких установлена нормативно-правовими актами.

4. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики з питань національної безпеки у воєнній сфері, сфері оборони і військового будівництва, враховуючи особливості таких сфер, визначає порядок застосування національних стандартів та кодексів усталеної практики для задоволення потреб оборони України відповідно до покладених на нього завдань.

Розділ V

ІНФОРМАЦІЙНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ТА ПРАВО ВЛАСНОСТІ НА НАЦІОНАЛЬНІ СТАНДАРТИ, КОДЕКСИ УСТАЛЕНОЇ ПРАКТИКИ ТА КАТАЛОГИ

Стаття 24. Інформаційне забезпечення

1. Національні стандарти, кодекси усталеної практики, зміни до них та розроблені національним органом стандартизації каталоги видаються, відтворюються та розповсюджуються національним органом стандартизації.

2. Видання, відтворення і розповсюдження документів міжнародних та регіональних організацій стандартизації, членом яких є національний орган стандартизації, здійснюються зазначеним органом відповідно до положень таких організацій.

3. Для подання інформації заінтересованим сторонам національний орган стандартизації формує та веде Національний фонд нормативних документів, функціонує як Національний інформаційний центр міжнародної інформаційної мережі ISONET, складає та веде каталог національних стандартів та кодексів усталеної практики.

4. Інформаційні послуги надаються національним органом стандартизації на договірних засадах шляхом видання, відтворення та розповсюдження офіційних текстів національних стандартів, кодексів усталеної практики та змін до них, розроблених національним органом стандартизації каталогів, іншої друкованої продукції стосовно прийнятих національних стандартів, кодексів усталеної практики та змін до них, а також стандартів, кодексів усталеної практики, документів та змін до них відповідних міжнародних та регіональних організацій стандартизації, членом яких є національний орган стандартизації чи з якими він співпрацює відповідно до положень таких організацій або відповідних договорів, інших інформаційних та довідкових видань з питань стандартизації, а також шляхом їх розповсюдження інформаційними мережами в порядку ініціативи та на замовлення.

Стаття 25. Право власності на національні стандарти, кодекси усталеної практики та каталоги

1. Право власності на національні стандарти, кодекси усталеної практики та розроблені національним органом стандартизації каталоги належить державі.

2. Національний стандарт та кодекс усталеної практики може розроблятися на продукцію, яка є об’єктом стандартизації та одночасно об’єктом інтелектуальної або промислової власності, якщо національний орган стандартизації отримав дозвіл від власника прав на продукцію в установленому законом порядку.

3. Забороняється повністю чи частково видавати, відтворювати з метою розповсюдження і розповсюджувати як офіційні видання будь-які національні стандарти, кодекси усталеної практики та розроблені національним органом стандартизації каталоги або їх частини на будь-яких носіях інформації без дозволу національного органу стандартизації чи уповноваженої ним особи.

4. У разі видання, відтворення чи розповсюдження національного стандарту, кодексу усталеної практики та розробленого національним органом стандартизації каталогу або їх частини без дозволу національного органу стандартизації зазначений орган не несе відповідальності за невідповідність тексту розповсюджуваного документа його офіційному тексту чи за наслідки, спричинені застосуванням розповсюдженого документа.

5. Національний орган стандартизації має право на відшкодування збитків, завданих йому недозволеним виданням, відтворенням та розповсюдженням національного стандарту, кодексу усталеної практики та розробленого національним органом стандартизації каталогу або їх частини, відповідно до закону.

Розділ VІ

МІЖНАРОДНЕ СПІВРОБІТНИЦТВО

Стаття 26. Міжнародне співробітництво у сфері стандартизації

1. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері стандартизації, вживає заходів до адаптації законодавства України у сфері стандартизації до законодавства Європейського Союзу.

2. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері стандартизації, та національний орган стандартизації в межах своїх повноважень здійснюють співробітництво у зазначеній сфері з відповідними органами інших держав.

3. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері стандартизації, представляє інтереси України в міжурядових організаціях стандартизації, укладає міжнародні договори України про співробітництво та проведення робіт у сфері стандартизації з такими організаціями та відповідними урядовими і міжурядовими органами інших держав відповідно до Закону України «Про міжнародні договори України».

Національний орган стандартизації представляє інтереси України в міжнародних та регіональних організаціях стандартизації, приймає рішення про приєднання до них, укладає договори про співробітництво та проведення робіт у сфері стандартизації з національними органами стандартизації інших держав.

Національний орган стандартизації вживає заходів до виконання зобов’язань, узятих за результатами участі в міжнародних та регіональних організаціях стандартизації.

4. Якщо міжнародними договорами України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені цим Законом, то застосовуються норми міжнародних договорів.

Розділ  VІІ

ФІНАНСУВАННЯ РОБІТ ІЗ СТАНДАРТИЗАЦІЇ

Стаття 27. Джерела фінансування

1. Роботи із стандартизації фінансуються їх замовниками.

2. Джерелами фінансування є:

  • кошти Державного бюджету України;
  • кошти, передбачені на виконання програм і проектів;
  • власні та залучені кошти суб’єктів господарювання;
  • інші не заборонені законодавством джерела фінансування.

3. Забезпечення участі центральних органів виконавчої влади та національного органу стандартизації у роботі керівних органів міжнародних, регіональних та міжурядових організацій стандартизації та сплата членських внесків до таких організацій здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України.

Стаття 28. Витрати на виконання робіт із стандартизації

1. Витрати суб’єктів господарювання, пов’язані з розробленням стандартів, кодексів усталеної практики, в тому числі національних, та технічних умов, належать до витрат, пов’язаних з науково-технічним забезпеченням їх господарської діяльності.

2. Витрати бюджетних установ, пов’язані з розробленням стандартів, кодексів усталеної практики, в тому числі національних, та технічних умов, відшкодовуються за рахунок коштів, передбачених на утримання таких установ.

3. Замовниками послуг з виконання робіт з національної стандартизації за кошти Державного бюджету України є центральні органи виконавчої влади, а єдиним надавачем таких послуг – національний орган стандартизації.

4. Державна закупівля послуг з виконання робіт з національної стандартизації за кошти Державного бюджету України здійснюється без торгів (конкурсних торгів).

5. Методика визначення трудомісткості та вартості робіт з національної стандартизації встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері стандартизації.

Стаття 29. Використання коштів, одержаних від реалізації стандартів, кодексів усталеної практики та каталогів

1. Кошти, одержані від реалізації національних, регіональних, міжнародних стандартів, кодексів усталеної практики та розроблених національним органом стандартизації каталогів, спрямовуються на виконання робіт з національної стандартизації та розвиток науково-технічної бази.

Розділ VІІІ

ПРИКІНЦЕВІ ТА ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ

1. Цей Закон набирає чинності через шість місяців з дня його опублікування, крім:

  • підпункту 5 пункту 2 розділу VІІІ «Прикінцеві та перехідні положення», який набирає чинності через два роки з дня опублікування цього Закону;
  • пункту 6 розділу VІІІ «Прикінцеві та перехідні положення», який набирає чинності з дня, наступного за днем опублікування цього Закону.

2. Внести зміни до таких законодавчих актів України:

1) у Господарському кодексі України (Відомості Верховної Ради України, 2003 р., № 18—22, ст. 144):

абзац четвертий частини другої статті 12 викласти в такій редакції:

«технічне регулювання;»;

у статті 15:

частину першу викласти в такій редакції:

«1. У сфері господарювання застосовуються технічні регламенти, стандарти, кодекси усталеної практики та технічні умови.»;

абзац другий частини другої викласти в такій редакції:

«суб’єктів господарювання, якщо обов’язковість застосування стандартів установлено нормативно-правовими актами;»;

у статті 259:

у частині четвертій слова «державної системи класифікації техніко-економічної та соціальної інформації» замінити словами «національної системи класифікації»;

частину п’яту викласти в такій редакції:

«5. Складовою частиною національної системи класифікації є національні класифікатори. Національні класифікатори та процедури їх розроблення затверджує центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері економічного розвитку.»;

частину шосту виключити;

2) у Декреті Кабінету Міністрів України від 10 травня 1993 року № 46-93 «Про стандартизацію і сертифікацію» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 27, ст. 289; 2000 р., № 5, ст. 34; 2003 р., № 16, ст. 126, ст. 128; 2005 р., № 51, ст. 557; 2010 р., № 5, ст. 41:

статті 4—9 виключити;

у пункті 1 статті 15 слово «обов’язковим» виключити;

в абзаці другому статті 16 слово «державним» замінити словом «національним»;

3) у Законі України «Про стандарти, технічні регламенти та процедури оцінки відповідності» (Відомості Верховної Ради України, 2006 р., № 12, ст. 101; 2007 р., № 35, ст. 488; 2008 р., № 23, ст. 218; 2009 р., № 24, ст. 297; 2011 р., № 21, ст. 144; 2012 р., № 36, ст. 420; із змінами, внесеними Законами України від 2 жовтня 2012 року № 5312-VI та від 16 жовтня 2012 року № 5463-VI):

у назві Закону слово «стандарти,» виключити;

у преамбулі Закону слова «національних стандартів,» та «стандартизації,» виключити;

в абзацах четвертому і шостому статті 1 слово «стандартів,» виключити;

у статті 2:

у частині першій слово «стандартизації,» виключити;

у частині третій слова «, а також на поводження з ядерними матеріалами, лікарськими засобами, на будівельні норми, стандарти медичних послуг, бухгалтерської звітності, освіти та інші соціальні стандарти, що регулюються законодавством України» виключити;

у назві та тексті статті 3 слово «стандартизації,» виключити;

у статті 4:

у назві статті слова «стандартизації та» виключити;

у тексті статті слова «стандартизації та/або» виключити;

у статті 5:

у назві статті слово «стандартів,» виключити;

у частині першій та в абзаці першому частини другої слова «Національні стандарти, технічні регламенти» замінити словами «Технічні регламенти»;

у частині третій слово «стандарту,» виключити;

у частині четвертій слово «Стандарти, технічні регламенти» замінити словами «Технічні регламенти»;

у частині п’ятій слова «стандарти та технічні регламенти» замінити словами «Технічні регламенти»;

частину шосту викласти в такій редакції:

«Коментарі заінтересованих сторін щодо проектів технічних регламентів та процедур оцінки відповідності розглядаються відповідною робочою групою чи іншим органом, який розробляє технічний регламент або процедуру оцінки відповідності.»;

частину сьому виключити;

у статті 6 слова «Національні стандарти, технічні регламенти» замінити словами «Технічні регламенти»;

статті 8—12 виключити;

частину другу статті 18 викласти в такій редакції:

«Заінтересовані сторони (їх уповноважені представники), які подали національному органові стандартизації пропозиції щодо проведення робіт з національної стандартизації, що включені до відповідної програми робіт, на підставі письмового звернення обов’язково залучаються до участі в роботі відповідної робочої групи з розроблення технічних регламентів.»;

4) частину третю статті 2 Закону України «Про здійснення державних закупівель» (Відомості Верховної Ради України, 2010 р., № 33, ст. 471 із наступними змінами) доповнити абзацом такого змісту:

«послуги з виконання робіт із стандартизації.»;

5) у частині другій статті 9 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» (Відомості Верховної Ради України, 2011 р., № 34, ст. 343; із змінами, внесеними законами України від 16 жовтня 2012 року № 5459-VI та від 20 листопада 2012 року № 5496-VI) слова і цифри «, а також національних стандартів і кодексів усталеної практики за класами 91 і 93 Українського класифікатора нормативних документів (крім позицій, що стосуються лічильників, машин та устаткування), утворює та припиняє діяльність технічних комітетів стандартизації у цій сфері» виключити.

3. Визнати таким, що втратив чинність, Закон України «Про стандартизацію» (Відомості Верховної Ради України, 2001 р., № 31, ст. 145; 2006 р., № 12, ст. 101; 2010 р., № 33, ст. 471; із змінами, внесеними Законом України від 16 жовтня 2012 року № 5463-VI).

4. Міждержавні стандарти (ГОСТ), що діяли на момент набрання чинності Угодою про проведення узгодженої політики в галузі стандартизації, метрології і сертифікації від 13 березня 1992 року, та республіканські стандарти Української Радянської Соціалістичної Республіки (РСТ УРСР) застосовуються як національні стандарти до їх заміни на національні стандарти чи скасування в Україні.

5. Стандарти, кодекси усталеної практики та технічні умови, прийняті центральними органами виконавчої влади до набрання чинності цим Законом, а також галузеві стандарти (ОСТ) та прирівняні до них інші нормативні документи колишнього Союзу Радянських Соціалістичних Республік, галузеві стандарти України (ГСТУ) (далі — галузеві нормативні документи) застосовуються до їх заміни на технічні регламенти, національні стандарти, кодекси усталеної практики чи скасування в Україні, але не більш як п’ятнадцять років з дня набрання чинності цим Законом.

Протягом п’ятнадцяти років з дня набрання чинності цим Законом центральні органи виконавчої влади мають право у відповідних сферах діяльності та в межах своїх повноважень:

перевіряти, переглядати та скасовувати галузеві нормативні документи;

установлювати процедури перевірки, перегляду та скасування галузевих нормативних документів;

брати участь у роботі спеціалізованих міжнародних та регіональних організацій, що займаються стандартизацією у відповідних сферах діяльності, членами яких вони є чи з якими співпрацюють на підставі положень таких організацій або відповідних договорів;

видавати і розповсюджувати галузеві нормативні документи, каталоги галузевих нормативних документів, документи спеціалізованих міжнародних та регіональних організацій, що займаються стандартизацією у відповідних сферах діяльності, членами яких вони є чи з якими співпрацюють на підставі положень таких організацій або відповідних договорів, а також делегувати зазначені повноваження іншим особам.

Центральні органи виконавчої влади мають право замовляти послуги з виконання робіт із перевірки галузевих нормативних документів і розроблення пропозицій щодо внесення до них змін та їх скасування відповідними технічними комітетами стандартизації з додержанням вимог частин першої і другої статті 27 та частин першої і другої статті 28 цього Закону. Державна закупівля зазначених послуг за кошти Державного бюджету України здійснюється без застосування торгів (конкурсних торгів).

Інформація про скасовані галузеві нормативні документи та зміни до них оприлюднюється відповідно до процедур, установлених відповідними центральними органами виконавчої влади.

Галузеві нормативні документи застосовуються на добровільній основі, за винятком випадків, коли обов’язковість їх застосування встановлена нормативно-правовими актами.

Центральні органи виконавчої влади забезпечують розміщення на власних офіційних веб-сайтах текстів галузевих нормативних документів, обов’язковість застосування яких установлена нормативно-правовими актами.

Право власності на галузеві нормативні документи та видані центральними органами виконавчої влади каталоги належить державі. Від імені держави права власника на такі документи здійснюють відповідні центральні органи виконавчої влади.

6. Кабінету Міністрів України у шестимісячний строк з дня набрання чинності цим Законом:

забезпечити утворення юридичної особи публічного права, що виконує функції національного органу стандартизації;

затвердити нормативно-правові акти, що випливають із цього Закону;

подати на розгляд Верховної Ради України пропозиції щодо внесення змін до законодавчих актів України у зв’язку з прийняттям цього Закону;

привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом;

забезпечити приведення міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади своїх нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом.

Голова Верховної Ради України

ПОРІВНЯЛЬНА ТАБЛИЦЯ

до проекту Закону України «Про стандартизацію» (нова редакція)

Зміст положення (норми) чинного акта законодавства

Зміст відповідного положення (норми) проекту акта

Закон України «Про стандартизацію»

Розділ I

ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Розділ I

ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 1. Основні терміни та їх визначення

У цьому Законі терміни вживаються у такому значенні:

стандартизація – діяльність, що полягає у встановленні положень для загального і багаторазового застосування щодо наявних чи можливих завдань з метою досягнення оптимального ступеня впорядкування у певній сфері, результатом якої є підвищення ступеня відповідності продукції, процесів та послуг їх функціональному призначенню, усуненню бар’єрів у торгівлі і сприянню науково-технічному співробітництву;

міжнародна стандартизація – стандартизація, що проводиться на міжнародному рівні та участь у якій відкрита для відповідних органів усіх країн;

регіональна стандартизація – стандартизація, що проводиться на відповідному регіональному рівні та участь у якій відкрита для відповідних органів країн певного географічного або економічного простору;

національна стандартизація – стандартизація, що проводиться на рівні однієї країни;

орган стандартизації – орган, що займається стандартизацією, визнаний на національному, регіональному чи міжнародному рівні, основними функціями якого є розроблення, схвалення чи затвердження стандартів;

нормативний документ – документ, який установлює правила, загальні принципи чи характеристики різних видів діяльності або їх результатів. Цей термін охоплює такі поняття як «стандарт», «кодекс усталеної практики» та «технічні умови»;

консенсус – загальна згода, яка характеризується відсутністю серйозних заперечень по суттєвих питаннях у більшості заінтересованих сторін та досягається в результаті процедури, спрямованої на врахування думки всіх сторін та зближення розбіжних точок зору;

стандарт – документ, розроблений на основі консенсусу та затверджений уповноваженим органом, що встановлює призначені для загального і багаторазового використання правила, інструкції або характеристики, які стосуються діяльності чи її результатів, включаючи продукцію, процеси або послуги, дотримання яких є необов’язковим. Стандарт може містити вимоги до термінології, позначок, пакування, маркування чи етикетування, які застосовуються до певної продукції, процесу чи послуги;

міжнародний та регіональний стандарти – стандарти, прийняті відповідно міжнародним та регіональним органом стандартизації;

національні стандарти – державні стандарти України, прийняті центральним органом виконавчої влади з питань стандартизації та доступні для широкого кола користувачів;

кодекс усталеної практики (звід правил) – документ, що містить практичні правила чи процедури проектування, виготовлення, монтажу, технічного обслуговування, експлуатації обладнання, конструкцій чи виробів. Кодекс усталеної практики може бути стандартом, частиною стандарту або окремим документом;

технічні умови – документ, що встановлює технічні вимоги, яким повинні відповідати продукція, процеси чи послуги. Технічні умови можуть бути стандартом, частиною стандарту або окремим документом.

Стаття 1. Визначення термінів

1. У цьому Законі терміни вживаються в такому значенні:

1) європейський стандарт — регіональний стандарт, прийнятий європейською організацією стандартизації;

2) заінтересована сторона — будь-яка фізична або юридична особа, що має безпосередній або опосередкований інтерес стосовно діяльності у сфері стандартизації та/або застосування її результатів;

3) каталог — документ, що містить систематизований звід або перелік будь-яких об’єктів та дає змогу віднайти кожний об’єкт за певним позначенням. Каталог може містити характеристики, показники та інші дані щодо об’єктів, внесених до нього;

4) кодекс усталеної практики — нормативний документ, що містить рекомендації щодо практик чи процедур проектування, виготовлення, монтажу, технічного обслуговування або експлуатації обладнання, конструкцій чи виробів;

5) коментарі — зауваження і пропозиції до проектів національних стандартів та кодексів усталеної практики;

6) консенсус — загальна згода, яка характеризується відсутністю серйозних заперечень із суттєвих питань у більшості заінтересованих сторін та досягається в результаті процедури, спрямованої на врахування думки всіх сторін і зближення розбіжних поглядів. Консенсус не обов’язково є одностайним;

7) міждержавний стандарт — регіональний стандарт, передбачений Угодою про проведення узгодженої політики в галузі стандартизації, метрології і сертифікації від 13 березня 1992 року та прийнятий Міждержавною радою стандартизації, метрології і сертифікації;

8) міжнародна організація стандартизації — організація, що займається стандартизацією, членство в якій відкрито для відповідних національних органів усіх держав;

9) міжнародна стандартизація — стандартизація, участь у якій відкрита для відповідних органів усіх держав;

10) міжнародний стандарт — стандарт, прийнятий міжнародною організацією стандартизації і доступний для широкого кола користувачів;

11) національна стандартизація — стандартизація, що проводиться на рівні однієї держави;

12) національний орган стандартизації — орган стандартизації, визнаний на національному рівні, який має право бути національним членом відповідних міжнародних та регіональних організацій стандартизації;

13) національний стандарт — стандарт, прийнятий національним органом стандартизації та доступний для широкого кола користувачів;

14) нормативний документ — документ, який встановлює правила, настанови чи характеристики стосовно діяльності або її результатів;

15) перевірка — розгляд нормативного документа з метою встановлення необхідності його подальшого застосування, перегляду чи скасування;

16) перегляд — внесення всіх необхідних змін до змісту та оформлення нормативного документа, результатом якого є прийняття нового нормативного документа;

17) регіональна організація стандартизації — організація, що займається стандартизацією, членство в якій відкрито для відповідних національних органів держав лише одного географічного, політичного або економічного простору;

18) регіональна стандартизація — стандартизація, участь у якій відкрита для відповідних органів держав лише одного географічного, політичного або економічного простору;

19) регіональний стандарт — стандарт, прийнятий регіональною організацією стандартизації і доступний для широкого кола користувачів;

20) стандарт — нормативний документ, заснований на консенсусі, прийнятий визнаним органом, що встановлює для загального і неодноразового використання правила, настанови або характеристики стосовно діяльності чи її результатів, та спрямований на досягнення оптимального ступеня впорядкованості в певній сфері;

21) стандартизація — діяльність, що полягає в установленні положень для загального та неодноразового використання стосовно наявних чи потенційних завдань і спрямована на досягнення оптимального ступеня впорядкованості в певній сфері;

22) технічні умови — нормативний документ, що встановлює технічні вимоги, яким повинна відповідати продукція, процес або послуга, та визначає процедури, за допомогою яких може бути встановлено, чи дотримані такі вимоги.

2. Терміни «розумне пристосування» та «універсальний дизайн» вживаються у значенні, наведеному в Законі України «Про ратифікацію Конвенції про права інвалідів і Факультативного протоколу до неї», термін «технічний регламент» вживається у значенні, наведеному в Законі України «Про стандарти, технічні регламенти та процедури оцінки відповідності», а термін «продукція» — у значенні, наведеному в Законі України «Про підтвердження відповідності».

Стаття 2. Сфера дії Закону

Цей Закон регулює відносини, пов’язані з діяльністю у сфері стандартизації та застосуванням її результатів, і поширюється на суб’єкти господарювання незалежно від форми власності та видів діяльності, органи державної влади, а також на відповідні громадські організації.

Дія цього Закону не поширюється на ядерні матеріали, фармацевтичну продукцію, стандарти медичного обслуговування, бухгалтерського обліку, освіти, а також інші соціальні стандарти, сфера дії яких встановлюється відповідними законами.

Стаття 2. Сфера дії Закону

1. Цей Закон регулює відносини, пов’язані з діяльністю у сфері стандартизації та застосуванням її результатів.

2. Дія цього Закону не поширюється на санітарні заходи безпечності харчових продуктів, ветеринарно-санітарні та фітосанітарні заходи, будівельні норми, лікарські засоби, стандарти медичної допомоги, бухгалтерського обліку, оцінки майна, освіти та інші соціальні стандарти, передбачені законодавством.

Стаття 3. Законодавство України у сфері стандартизації

Законодавство України у сфері стандартизації складається з цього Закону та інших нормативно-правових актів, що регулюють відносини у цій сфері.

Стаття 3. Законодавство України у сфері стандартизації

1. Законодавство України у сфері стандартизації складається з цього Закону, чинних міжнародних договорів України та інших нормативно-правових актів, що регулюють відносини у відповідній сфері.

Стаття 5. Мета та основні принципи державної політики у сфері стандартизації

Метою стандартизації в Україні є забезпечення раціонального використання природних ресурсів, відповідності об’єктів стандартизації їх функціональному призначенню, інформування споживачів про якість продукції, процесів та послуг, підтримка розвитку і міжнародної конкурентоспроможності продукції та торгівлі товарами і послугами.

Державна політика у сфері стандартизації базується на таких принципах:

забезпечення участі фізичних і юридичних осіб в розробленні стандартів та вільного вибору ними видів стандартів при виробництві чи постачанні продукції, якщо інше не передбачено законодавством;

відкритості та прозорості процедур розроблення і прийняття стандартів з урахуванням інтересів усіх заінтересованих сторін, підвищення конкурентоспроможності продукції вітчизняних виробників;

доступності стандартів та інформації щодо них для користувачів;

відповідності стандартів законодавству;

адаптації до сучасних досягнень науки і техніки з урахуванням стану національної економіки;

пріоритетності прямого впровадження в Україні міжнародних та регіональних стандартів;

дотримання міжнародних та європейських правил і процедур стандартизації;

участі у міжнародній (регіональній) стандартизації;

прийняття і застосування органами стандартизації на території України Кодексу доброчинної практики з розроблення, прийняття і застосування стандартів відповідно до Угоди СОТ про технічні бар’єри в торгівлі, що є додатком до Маракеської угоди про заснування Світової організації торгівлі 1994 року

Стаття 4. Мета стандартизації та основні принципи державної політики у сфері стандартизації

1. Метою стандартизації в Україні є:

забезпечення відповідності об’єктів стандартизації своєму призначенню;

керування різноманітністю, застосовність, сумісність, взаємозамінність об’єктів стандартизації;

забезпечення раціонального виробництва шляхом застосування визнаних правил, настанов і процедур;

забезпечення охорони життя та здоров’я;

забезпечення інтересів споживачів;

забезпечення безпечності праці;

збереження навколишнього природного середовища і економія всіх видів ресурсів;

усунення технічних бар’єрів у торгівлі та запобігання їх виникненню, підтримка розвитку і міжнародної конкурентоспроможності продукції.

2. Державна політика у сфері стандартизації базується на збалансованому застосуванні таких принципів:

1) забезпечення участі фізичних і юридичних осіб у розробленні національних стандартів та кодексів усталеної практики;

2) відкритості та прозорості процедур розроблення і прийняття національних стандартів та кодексів усталеної практики з урахуванням інтересів усіх заінтересованих сторін;

3) неупередженого прийняття національних стандартів та кодексів усталеної практики на засадах консенсусу;

4) добровільного застосування національних стандартів та кодексів усталеної практики, якщо інше не передбачено нормативно-правовими актами;

5) відповідності національних стандартів та кодексів усталеної практики законодавству;

6) адаптації до сучасних досягнень науки і техніки, сприяння впровадженню інновацій та підвищення конкурентоспроможності продукції вітчизняних виробників;

7) доступності національних стандартів та кодексів усталеної практики, а також інформації про них для користувачів;

8) пріоритетності прийняття в Україні міжнародних та регіональних стандартів та кодексів усталеної практики як національних;

9) дотримання міжнародних та регіональних правил і процедур стандартизації;

10) участі у міжнародній та регіональній стандартизації;

11) прийняття і дотримання суб’єктами національної стандартизації Кодексу доброчинної практики з розроблення, прийняття і застосування стандартів відповідно до Угоди Світової організації торгівлі про технічні бар’єри в торгівлі, що є додатком до Маракеської угоди про заснування Світової організації торгівлі 1994 року.

Стаття 4. Об’єкти стандартизації

Об’єктами стандартизації є продукція, процеси та послуги, зокрема матеріали, складники, обладнання, системи, їх сумісність, правила, процедури, функції, методи чи діяльність, персонал і органи, а також вимоги до термінології, позначення, фасування, пакування, маркування, етикетування.

Стаття 5. Об’єкти стандартизації

1. Об’єктами стандартизації є матеріали, складники, обладнання, системи, їх сумісність, правила, процедури, функції, методи, діяльність чи її результати, включаючи продукцію, персонал, системи управління, а також вимоги до термінології, позначення, фасування, пакування, маркування, етикетування тощо.


Стаття 11. Нормативні документи із стандартизації і застосування стандартів

Залежно від рівня органу, який приймає чи схвалює нормативні документи із стандартизації, вони поділяються на:

національні стандарти, правила усталеної практики та класифікатори, прийняті чи схвалені центральним органом виконавчої влади з питань стандартизації, а також видані ним каталоги та реєстри загальнодержавного застосування;

стандарти, технічні умови та правила усталеної практики, прийняті чи схвалені іншими органами та організаціями, що займаються питаннями стандартизації, а також видані ними каталоги.

Стаття 6. Нормативні документи

1. Залежно від рівня суб’єкта стандартизації, який приймає нормативні документи, вони поділяються на:

1) національні стандарти та кодекси усталеної практики, прийняті національним органом стандартизації;

2) стандарти, кодекси усталеної практики та технічні умови, прийняті підприємствами, установами та організаціями, що займаються стандартизацією.

Стаття 6 Закону України «Про стандарти, технічні регламенти та процедури оцінки відповідності»

Стаття 6. Мова документів

Національні стандарти, технічні регламенти та процедури оцінки відповідності складаються українською мовою та у разі потреби мовою відповідних міжнародних або регіональних організацій.

Стаття 7. Мова національних стандартів та кодексів усталеної практики

1. Національні стандарти та кодекси усталеної практики приймаються державною мовою або в разі потреби однією з мов відповідних міжнародних або регіональних організацій стандартизації.

Розділ II

ОРГАНІЗАЦІЯ СТАНДАРТИЗАЦІЇ

Розділ II

ОРГАНІЗАЦІЯ СТАНДАРТИЗАЦІЇ

Стаття 6. Суб’єкти стандартизації

Суб’єктами стандартизації є:

центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері стандартизації;

центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері стандартизації;

технічні комітети стандартизації;

інші суб’єкти, що займаються стандартизацією.

Стаття 8. Суб’єкти стандартизації

1. Суб’єктами стандартизації є:

1) центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері стандартизації;

2) центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері стандартизації;

3) національний орган стандартизації;

4) технічні комітети стандартизації;

5) підприємства, установи та організації, що займаються стандартизацією.

Стаття 7. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері стандартизації, та центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері стандартизації

Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері стандартизації:

організовує, координує та провадить діяльність щодо розроблення, схвалення, прийняття, перегляду, зміни, розповсюдження національних стандартів відповідно до цього Закону;

вживає заходів щодо гармонізації розроблюваних національних стандартів з відповідними міжнародними (регіональними) стандартами;

встановлює правила розроблення, схвалення, прийняття, перегляду, зміни та втрати чинності національних стандартів, їх позначення, класифікації за видами та іншими ознаками, кодування та реєстрації;

забезпечує адаптацію стандартів, процедур оцінки відповідності, процедур сертифікації та практики відповідно до сучасних досягнень науки і техніки;

формує програму робіт із стандартизації та не рідше одного разу на шість місяців публікує актуалізовану програму;

організовує створення і ведення національного фонду нормативних документів та Національного інформаційного центру міжнародної інформаційної мережі (ISONET);

організовує розповсюдження офіційних публікацій національних стандартів, правил усталеної практики і класифікаторів та іншої друкованої продукції стосовно прийнятих національних стандартів, стандартів та документів відповідних міжнародних та регіональних організацій стандартизації, членами яких він є чи з якими співпрацює відповідно до положень цих організацій або відповідних договорів, а також делегує ці повноваження іншим організаціям;

як національний орган стандартизації представляє Україну в міжнародних та регіональних організаціях із стандартизації.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері стандартизації, виконує такі основні функції:

забезпечує реалізацію державної політики у сфері стандартизації, у тому числі вживає обґрунтованих заходів для прийняття і застосування органами стандартизації на території України, а також регіональними органами стандартизації, створеними на території України, членами яких вони є, Кодексу доброчинної практики з розроблення, прийняття і застосування стандартів відповідно до Угоди СОТ про технічні бар’єри в торгівлі, що є додатком до Маракеської угоди про заснування Світової організації торгівлі 1994 року;

бере участь у розробленні і узгодженні технічних регламентів та інших нормативно-правових актів з питань стандартизації;

вживає заходів щодо виконання зобов’язань, зумовлених участю в міжнародних (регіональних) організаціях стандартизації;

співпрацює у сфері стандартизації з відповідними органами інших держав;

приймає рішення щодо створення та припинення діяльності технічних комітетів стандартизації, визначає їх повноваження та порядок створення;

організовує надання інформаційних послуг з питань стандартизації;

встановлює процедуру та приймає рішення щодо створення та припинення діяльності технічних комітетів стандартизації, визначає їх повноваження та порядок створення;

забезпечує відповідність національних стандартів цьому Закону;

встановлює символи або знаки, що засвідчують відповідність продукції національним стандартам (далі – знак відповідності стандартам);

бере участь у розробленні технічних регламентів та підготовці робочої програми з технічних регламентів;

бере участь у підготовці міжнародних і регіональних стандартів, які розробляються відповідними міжнародними та регіональними організаціями, та підготовці рекомендацій для процедур  оцінки відповідності, забезпечуючи врахування інтересів України;

співпрацює та проводить консультації з відповідними органами у сфері стандартизації інших держав, у разі потреби вживає заходів для розв’язання суперечок або скарг, які виникають;

веде реєстр стандартів та документів з стандартизації;

забезпечує і сприяє співробітництву між виробниками, постачальниками, споживачами продукції, процесів і послуг  та відповідними державними органами у сфері стандартизації.

Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері стандартизації, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері стандартизації, можуть виконувати інші функції та повноваження згідно із законами України.

Стаття 9. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері стандартизації

1. До повноважень центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері стандартизації, належить:

1) забезпечення нормативно-правового регулювання у сфері стандартизації;

2) визначення пріоритетних напрямів розвитку у сфері  стандартизації;

3) інформування та надання роз’яснень щодо реалізації державної політики у сфері стандартизації;

4) узагальнення практики застосування законодавства у сфері стандартизації, розроблення пропозицій щодо його вдосконалення та внесення в установленому порядку проектів законодавчих актів, актів Президента України, Кабінету Міністрів України;

5) погодження програми робіт з національної стандартизації.

2. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері стандартизації, виконує інші  повноваження згідно із законами.

Стаття 10. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері стандартизації

1. До повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері стандартизації, належить:

1) вжиття обґрунтованих заходів для прийняття і дотримання суб’єктами національної стандартизації Кодексу доброчинної практики з розроблення, прийняття і застосування стандартів відповідно до Угоди Світової організації торгівлі про технічні бар’єри в торгівлі, що є додатком до Маракеської угоди про заснування Світової організації торгівлі 1994 року;

2) здійснення контролю за дотриманням національним органом стандартизації процедур у сфері стандартизації відповідно до принципів, норм та вимог, установлених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами та національними стандартами.

2. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері стандартизації, виконує інші повноваження згідно із законами України.

Стаття 11. Національний орган стандартизації

1. Функції національного органу стандартизації виконує юридична особа публічного права, утворена центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері стандартизації.

2. До повноважень національного органу стандартизації належить:

1) організація та координація діяльності щодо розроблення, прийняття, перевірки, перегляду, скасування та відновлення дії національних стандартів, кодексів усталеної практики та змін до них відповідно до цього Закону;

2) прийняття, скасування та відновлення дії національних стандартів, кодексів усталеної практики та змін до них відповідно до цього Закону;

3) вжиття заходів до гармонізації національних стандартів та кодексів усталеної практики з відповідними міжнародними, регіональними стандартами та кодексами усталеної практики;

4) розроблення за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері стандартизації, національних стандартів та змін до них щодо:

процедур розроблення, прийняття, перевірки, перегляду, скасування та відновлення дії національних стандартів, кодексів усталеної практики та змін до них;

критеріїв, форми і процедур для розгляду пропозиції щодо проведення робіт з національної стандартизації;

процедур створення, діяльності та припинення діяльності технічних комітетів стандартизації;

5) забезпечення відповідності національних стандартів та кодексів усталеної практики законодавству;

6) забезпечення адаптації національних стандартів та кодексів усталеної практики до сучасних досягнень науки і техніки;

7) підготовка та затвердження програми робіт з національної стандартизації;

8) прийняття рішень щодо утворення та припинення діяльності технічних комітетів стандартизації, визначення сфери їх діяльності;

9) координація діяльності технічних комітетів стандартизації;

10) участь у підготовці міжнародних, регіональних стандартів та кодексів усталеної практики, які розробляються відповідними міжнародними та регіональними організаціями стандартизації, членом яких є національний орган стандартизації чи з якими він співпрацює згідно з положеннями таких організацій або відповідних договорів, забезпечення врахування інтересів України під час провадження зазначеної діяльності;

11) забезпечення та сприяння співробітництву у сфері стандартизації між виробниками, постачальниками, споживачами продукції та відповідними державними органами;

12) заохочення суб’єктів малого і середнього підприємництва до участі в розробленні національних стандартів та кодексів усталеної практики, сприяння доступу зазначених суб’єктів до текстів таких документів;

13) підготовка щорічного звіту про свою діяльність, внесення його після схвалення керівною радою на розгляд центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері стандартизації, та оприлюднення звіту на власному офіційному веб-сайті не пізніше п’яти робочих днів з дня його схвалення керівною радою.

3. Національний орган стандартизації виконує інші функції та повноваження згідно із законами та статутом.

4. Статут національного органу стандартизації та зміни до нього затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері стандартизації.

Стаття 12. Призначення на посаду та звільнення з посади керівника національного органу стандартизації

1. Національний орган стандартизації очолює керівник, який призначається на посаду та звільняється з посади керівником центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері стандартизації.

2. Керівник національного органу стандартизації  призначається на посаду за пропозицією керівної ради.

3. Керівником національного органу стандартизації може бути громадянин України, який проживає в Україні останні п’ять років, має повну вищу освіту, загальний стаж роботи на керівних посадах не менш як три роки, досвід роботи у сфері стандартизації не менш як п’ять років та в якого відсутня не погашена або не знята судимість за вчинення злочину.

4. Керівник національного органу стандартизації є членом керівної ради, не може бути обраний її головою (заступником голови) або головувати на її засіданнях.

5. Керівник національного органу стандартизації звільняється з посади з підстав, установлених законодавством про працю, а також в разі:

1) закінчення строку повноважень;

2) припинення громадянства або виїзду за межі України на постійне проживання;

3) виявлення обставин, що відповідно до частини третьої цієї статті виключають можливість особи бути керівником національного органу стандартизації;

4) набрання законної сили рішенням суду про визнання особи недієздатною;

5) набрання законної сили обвинувальним вироком суду;

6) настання інших обставин, визначених законом.

6. Повноваження керівника національного органу стандартизації достроково припиняються також у разі його смерті або набрання законної сили рішенням суду про оголошення особи померлою.

 

Стаття 13. Керівна рада

1. Керівна рада є дорадчо-наглядовим органом національного органу стандартизації та формується на паритетних засадах із представників:

1) центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері стандартизації, інших центральних органів виконавчої влади та державних органів;

2) наукових установ, навчальних закладів, науково-технічних та інженерних товариств (спілок);

3) громадських об’єднань суб’єктів господарювання (у тому числі суб’єктів малого і середнього підприємництва), організацій роботодавців та їх об’єднань;

4) громадських організацій споживачів (об’єднань споживачів);

5) інших громадських об’єднань та професійних спілок.

Члени керівної ради виконують свої обов’язки на громадських засадах.

2. Голова керівної ради та його заступники обираються керівною радою.

3. До повноважень керівної ради належить:

1) підготовка пропозицій щодо:

формування державної політики у сфері стандартизації;

здійснення контролю за дотриманням національним органом стандартизації процедур у сфері стандартизації;

процедур у сфері стандартизації;

приєднання до міжнародних та регіональних організацій стандартизації, укладення договорів про співробітництво та проведення робіт у сфері стандартизації з національними органами стандартизації інших держав;

2) схвалення проектів:

рішень щодо створення та припинення діяльності технічних комітетів стандартизації, визначення сфери їх діяльності;

програми робіт з національної стандартизації;

щорічного звіту про діяльність національного органу стандартизації;

3) моніторинг та оцінка діяльності технічних комітетів стандартизації;

4) затвердження положення про комісію з апеляцій та внесення змін до нього;

5) призначення на посаду та звільнення з посади членів комісії з апеляцій;

6) здійснення нагляду за виконанням національним органом стандартизації його повноважень.

4. Організаційне забезпечення діяльності керівної ради здійснюється національним органом стандартизації.

5. Положення про керівну раду та її склад затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері стандартизації.

Стаття 14. Комісія з апеляцій

1. Будь-яка заінтересована сторона або технічний комітет стандартизації має право звернутися до комісії з апеляцій шляхом подання апеляції, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю національного органу стандартизації були порушені процедури у сфері  стандартизації.

Предметом апеляції не може бути зміст національного стандарту, кодексу усталеної практики чи його проекту.

Подання апеляції не обмежує права заявника на звернення до суду.

2. У разі коли комісія з апеляцій визнає, що рішення, дія чи бездіяльність національного органу стандартизації порушує процедури у сфері стандартизації, вона приймає рішення про підтримання апеляції, у якому рекомендує національному органові стандартизації усунути виявлене порушення.

Рішення комісії з апеляцій надається сторонам у письмовій формі.

3. Рішення комісії з апеляцій може бути оскаржене в судовому порядку.

4. До складу комісії з апеляцій не можуть входити працівники національного органу стандартизації. Член комісії з апеляцій не може брати участь у розгляді апеляції в разі, якщо він перебував або перебуває у службовій чи іншій залежності від осіб, які є сторонами апеляції, або за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості такого члена.

5.  Комісія з апеляцій подає на розгляд керівної ради щорічний звіт про свою діяльність.

6. Положення про комісію з апеляцій, її склад та порядок розгляду апеляцій затверджує керівна рада.

Стаття 8.

Статтю 8 виключено на підставі Закону N 3164-IV  від 01.12.2005

 

Стаття 9. Технічні комітети стандартизації

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері стандартизації, створює технічні комітети, на які покладаються функції з розроблення, розгляду та погодження міжнародних (регіональних) та національних стандартів.

Технічні комітети стандартизації формуються з урахуванням принципу представництва всіх заінтересованих сторін. До роботи в технічних комітетах стандартизації залучаються на добровільних засадах уповноважені представники органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, суб’єктів господарювання та їх об’єднань, науково-технічних та інженерних товариств (спілок), товариств (спілок) споживачів, відповідних громадських організацій, провідні науковці і фахівці.

Організаційне забезпечення діяльності технічних комітетів здійснюють їх секретаріати.

Положення про технічні комітети затверджує центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері стандартизації.

Технічні комітети стандартизації не можуть мати на меті одержання прибутку від своєї діяльності.

Членство в технічних комітетах стандартизації є добровільним.

 

Стаття 15. Технічні комітети стандартизації

1. Технічним комітетом стандартизації є форма співробітництва заінтересованих юридичних та фізичних осіб з метою організації і виконання робіт з міжнародної, регіональної, національної стандартизації у визначених сферах діяльності та за закріпленими об’єктами стандартизації.

Технічні комітети стандартизації не мають статусу юридичної особи.

2. До роботи в технічних комітетах стандартизації залучаються уповноважені представники органів виконавчої влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, суб’єктів господарювання та їх громадських об’єднань, організацій роботодавців та їх об’єднань, наукових установ та навчальних закладів, науково-технічних та інженерних товариств (спілок), громадських організацій споживачів (об’єднань споживачів), інших громадських об’єднань, професійних спілок, провідних науковців і фахівців.

Технічні комітети стандартизації формуються з урахуванням принципу представництва всіх заінтересованих сторін.

Членство в технічних комітетах стандартизації є добровільним.

3. До повноважень технічних комітетів стандартизації належить:

1) участь у роботі відповідних технічних комітетів стандартизації міжнародних і регіональних організацій стандартизації;

2) розроблення і погодження національних стандартів, кодексів усталеної практики та змін до них;

3) участь у формуванні програми робіт з національної стандартизації;

4) перевірка і перегляд національних стандартів та кодексів усталеної практики, розробниками яких вони є;

5) погодження і надання пропозицій щодо скасування та відновлення дії національних стандартів, кодексів усталеної практики та змін до них.

4. У разі відсутності технічного комітету стандартизації, сфера діяльності якого поширюється на певні об’єкти стандартизації:

1) робочі групи, утворені національним органом стандартизації, до складу яких входять представники заінтересованих сторін, розробляють міжнародні, регіональні, національні стандарти та кодекси усталеної практики на відповідні об’єкти стандартизації;

2) національний орган стандартизації погоджує, проводить перевірку, переглядає, розробляє зміни до національних стандартів та кодексів усталеної практики і приймає рішення щодо їх скасування та відновлення дії.

5. Роз’яснення щодо положень національних стандартів та кодексів усталеної практики надають відповідні технічні комітети стандартизації, а в разі їх відсутності — національний орган стандартизації.

6. Положення про технічні комітети стандартизації затверджує національний орган стандартизації.

7. Організаційне забезпечення діяльності технічних комітетів стандартизації здійснюють їх секретаріати.

Функції секретаріату технічного комітету стандартизації покладаються національним органом стандартизації на організацію, яка є юридичною особою та офіційно заявить про намір виконувати функції секретаріату і підтвердить спроможність організаційно, технічно та фінансово забезпечити його діяльність.

8. Технічні комітети стандартизації не можуть мати на меті одержання прибутку від своєї діяльності.

Стаття 10. Інші суб’єкти, що займаються стандартизацією

Центральні органи виконавчої влади та організації мають право у відповідних сферах діяльності та в межах повноважень з урахуванням своїх господарських та професійних інтересів організовувати і виконувати роботи із стандартизації, зокрема:

розробляти, схвалювати, приймати, переглядати, змінювати стандарти відповідного рівня та припиняти їх дію, встановлювати правила їх розроблення, позначення та застосування;

представляти Україну у відповідних спеціалізованих міжнародних та регіональних організаціях стандартизації, виконувати зобов’язання, передбачені положеннями про ці організації;

створювати і вести реєстри нормативно-правових актів та нормативних документів для забезпечення своєї діяльності та інформаційного обміну;

видавати і розповсюджувати свої стандарти, документи спеціалізованих відповідних міжнародних та регіональних організацій стандартизації, членами яких вони є чи з якими співпрацюють на підставі положень про ці організації або відповідних договорів, а також делегувати ці повноваження іншим організаціям.

Центральні органи виконавчої влади та організації повинні інформувати центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері стандартизації, про роботи із стандартизації за своїми напрямами для виконання Кодексу доброчинної практики з розроблення, прийняття та застосування стандартів відповідно до Угоди СОТ про технічні бар’єри в торгівлі, що є додатком до Маракеської угоди про заснування Світової організації торгівлі 1994 року.

Міністерство оборони України, враховуючи особливості цієї сфери, визначає порядок застосування стандартів для задоволення потреб оборони України відповідно до покладених на нього функцій.

Стаття 16. Підприємства, установи та організації, що займаються стандартизацією

1. Підприємства, установи та організації мають право у відповідних сферах діяльності та з урахуванням своїх господарських і професійних потреб організовувати та виконувати роботи із стандартизації, зокрема:

1) розробляти, приймати, перевіряти, переглядати та скасовувати стандарти, кодекси усталеної практики, технічні умови і зміни до них, установлювати процедури їх розроблення, прийняття, перевірки, перегляду, скасування та застосування;

2) застосовувати прийняті ними стандарти, кодекси усталеної практики та технічні умови;

3) брати участь у роботі спеціалізованих міжнародних та регіональних організацій стандартизації відповідно до положень про такі організації;

4) створювати та вести фонди нормативних документів і видавати каталоги нормативних документів для забезпечення своєї діяльності та інформаційного обміну;

5) видавати і розповсюджувати прийняті ними стандарти, кодекси усталеної практики та технічні умови, документи відповідних спеціалізованих міжнародних організацій стандартизації, членами яких вони є чи з якими співпрацюють на підставі положень про такі організації або відповідних договорів.

2. Право власності на стандарти, кодекси усталеної практики і технічні умови, прийняті підприємствами, установами та організаціями, і видані ними каталоги належать відповідним підприємствам, установам та організаціям.

Стаття 11. Нормативні документи із стандартизації і застосування стандартів

Залежно від рівня органу, який приймає чи схвалює нормативні документи із стандартизації, вони поділяються на:

національні стандарти, правила усталеної практики та класифікатори, прийняті чи схвалені центральним органом виконавчої влади з питань стандартизації, а також видані ним каталоги та реєстри загальнодержавного застосування;

стандарти, технічні умови та правила усталеної практики, прийняті чи схвалені іншими органами та організаціями, що займаються питаннями стандартизації, а також видані ними каталоги.

Стандарти застосовуються безпосередньо чи шляхом посилання на них в інших документах.

Стандарти застосовуються на добровільній основі, за винятком випадків, коли застосування цих стандартів вимагають технічні регламенти.

Стандарти повинні бути викладені таким чином, щоб їх неможливо було використовувати з метою введення в оману споживачів продукції, якої стосується стандарт, чи надавати перевагу виробнику продукції або продукції залежно від місця її виготовлення.

Порядок розроблення, перегляду, внесення змін, прийняття та опублікування стандартів встановлюється Законом України «Про стандарти, технічні регламенти та процедури оцінки відповідності».

Стаття 6. Нормативні документи

1. Залежно від рівня суб’єкта стандартизації, який приймає нормативні документи, вони поділяються на:

1) національні стандарти та кодекси усталеної практики, прийняті національним органом стандартизації;

2) стандарти, кодекси усталеної практики та технічні умови, прийняті підприємствами, установами та організаціями, що займаються стандартизацією.

Стаття 23. Застосування національних стандартів та кодексів усталеної практики

1. Національні стандарти та кодекси усталеної практики застосовуються безпосередньо чи шляхом посилання на них в інших документах.

2. Національні стандарти та кодекси усталеної практики застосовуються на добровільній основі, за винятком випадків, коли обов’язковість їх застосування встановлена нормативно-правовими актами.

3. Національний орган стандартизації забезпечує розміщення на офіційному веб-сайті текстів національних стандартів та кодексів усталеної практики, обов’язковість застосування яких установлена нормативно-правовими актами.

4. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики з питань національної безпеки у воєнній сфері, сфері оборони і військового будівництва, враховуючи особливості цієї сфери, визначає порядок застосування національних стандартів та кодексів усталеної практики для задоволення потреб оборони України відповідно до покладених на нього завдань.

 

Розділ IIІ

ОСНОВНІ ЗАСАДИ, ПРОЦЕДУРИ РОЗРОБЛЕННЯ І ПРИЙНЯТТЯ НАЦІОНАЛЬНИХ СТАНДАРТІВ, КОДЕКСІВ УСТАЛЕНОЇ ПРАКТИКИ ТА ЗМІН ДО НИХ

Стаття 5 Закону України «Про стандарти, технічні регламенти та процедури оцінки відповідності»

Стаття 5. Загальні принципи розроблення та застосування стандартів, технічних регламентів та процедур оцінки відповідності

 Національні стандарти, технічні регламенти та процедури оцінки відповідності розробляються у такий спосіб, щоб не створювати або не призводити до створення зайвих перешкод у торгівлі.

Національні стандарти, технічні регламенти та процедури оцінки відповідності мають розроблятися на основі:

міжнародних стандартів, якщо вони вже прийняті або перебувають на завершальній стадії розроблення, за винятком випадків, якщо вони є неефективними або невідповідними з огляду на недостатній рівень захисту або базові кліматичні, географічні умови, особливості держави, умови та суттєві технологічні проблеми;

регіональних стандартів – лише у тому разі, якщо міжнародні стандарти не можуть бути використані з причин, зазначених у попередньому абзаці;

стандартів, технічних регламентів та процедур оцінки відповідності або відповідних їх частин держав, що є членами відповідних міжнародних чи регіональних організацій, або з якими укладено відповідні міжнародні договори України (договори про взаємне визнання, розроблення та застосування стандартів, технічних регламентів та процедур оцінки відповідності);

наукових досягнень, знань і практики.

У разі якщо міжнародні стандарти, визначені в частині другій цієї статті, не беруться за основу для стандарту, технічного регламенту або процедури оцінки відповідності, дається письмове пояснення на запит заінтересованої сторони.

Стандарти, технічні регламенти і процедури оцінки відповідності повинні, якщо можливо, враховувати особливі потреби розвитку, фінансові та торговельні потреби держав – членів СОТ, що розвиваються.

Стандарти та технічні регламенти мають бути точними, чіткими та структурно уніфікованими, а вимоги, по можливості, мають стосуватися характеристик продукції, а не вимог до її конструкції чи опису.

 

 

Стаття 17. Основні засади розроблення національних стандартів, кодексів усталеної практики та змін до них

1. Національні стандарти, кодекси усталеної практики та зміни до них розробляються у спосіб, що не створює технічних бар’єрів у торгівлі та запобігає їх виникненню.

2. Національні стандарти, кодекси усталеної практики та зміни до них розробляються на основі:

1) міжнародних стандартів, кодексів усталеної практики та змін до них, якщо вони вже прийняті або перебувають на завершальній стадії розроблення, або відповідних їх частин, за винятком випадків, коли такі стандарти, кодекси та зміни є неефективними або невідповідними, зокрема з огляду на недостатній рівень захисту, суттєві кліматичні чи географічні фактори або технологічні проблеми;

2) регіональних стандартів, кодексів усталеної практики та змін до них або відповідних їх частин у разі, коли міжнародні стандарти, кодекси усталеної практики та зміни до них не можуть бути використані з причин, зазначених у попередньому абзаці;

3) стандартів, кодексів усталеної практики та змін до них або відповідних їх частин держав, що є членами відповідних міжнародних чи регіональних організацій стандартизації та з якими укладено відповідні міжнародні договори України про співробітництво та проведення робіт у сфері стандартизації;

4) наукових досягнень, знань і практики.

3. У разі коли міжнародні стандарти, кодекси усталеної практики та зміни до них, визначені частиною другою цієї статті, не беруться за основу для національного стандарту, кодексу усталеної практики та змін до них, національний орган стандартизації надає письмове пояснення на запит заінтересованої сторони.

4. У разі прийняття європейського стандарту як національного забезпечується ідентичність національного стандарту відповідному європейському стандарту. З дня набрання чинності національним стандартом, що є ідентичним європейському стандарту, повинен бути скасований національний стандарт, положення якого суперечать положенням відповідного національного стандарту, що є ідентичним європейському стандарту.

5. Національні стандарти та кодекси усталеної практики повинні бути точними, чіткими та структурно уніфікованими, а їх положення у відповідних випадках повинні стосуватися експлуатаційних характеристик продукції, а не її конструктивних чи описових характеристик.

6. Національні стандарти та кодекси усталеної практики викладаються у такий спосіб, щоб їх неможливо було використовувати з метою введення в оману споживачів продукції, якої стосується національний стандарт та кодекс усталеної практики, або надавати перевагу виробникові продукції чи продукції залежно від місця її виготовлення.

7. З метою реалізації інвалідами прав та свобод людини і громадянина під час розроблення національних стандартів та кодексів усталеної практики враховуються потреби інвалідів та/або застосовуються принципи розумного пристосування та універсального дизайну.

 

Стаття 8 Закону України «Про стандарти, технічні регламенти та процедури оцінки відповідності»

Стаття 8. Пропозиції щодо проведення робіт із стандартизації

Заінтересовані сторони надають пропозиції щодо проведення робіт із стандартизації центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері стандартизації. Форма та терміни надання пропозицій встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері стандартизації.

Пропозиції щодо розроблення національного стандарту розглядаються відповідним технічним комітетом з урахуванням пріоритетів у стандартизації.

Приймаючи рішення стосовно пропозиції щодо розроблення національного стандарту, відповідний технічний комітет повинен брати до уваги чинні міжнародні або регіональні стандарти, або такі, що перебувають на завершальній стадії розроблення, а також особливості держави, відповідну інформацію, географічні та кліматичні характеристики країни та рівень її економічного розвитку. При цьому перевага в застосуванні має надаватися чинному або такому, що перебуває на завершальній стадії розроблення, міжнародному стандарту.

Інші стандарти, крім міжнародних, можуть використовуватися лише у разі, якщо використання міжнародного стандарту або його частини було б неефективним або невідповідним з таких причин, зокрема, як: вимоги національної безпеки; запобігання шахрайським діям; захист життя або здоров’я людини, тварин або рослин, а також захист довкілля; кліматичні чи інші географічні чинники; суттєві технологічні або інфраструктурні проблеми.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері стандартизації, повідомляє стороні, яка надала пропозиції, про рішення технічного комітету не пізніше ніж через 60 днів з дня отримання пропозицій.

Стандарт вважається таким, що знаходиться на стадії розроблення, з дня прийняття рішення про його розроблення до дня його прийняття центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері стандартизації.

Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері стандартизації, встановлює критерії, форму та інші процедури для розгляду пропозиції щодо розроблення національних стандартів.



Стаття 18. Пропозиції щодо проведення робіт з національної стандартизації

1. Заінтересовані сторони подають національному органові стандартизації пропозиції щодо проведення робіт з національної стандартизації, які стосуються розроблення, перегляду, скасування національних стандартів, кодексів усталеної практики та змін до них.

2. Пропозиції щодо проведення робіт з національної стандартизації розглядаються відповідним технічним комітетом стандартизації з урахуванням пріоритетних напрямів розвитку стандартизації та вимог, установлених у частині другій статті 17 цього Закону.

3. Національний орган стандартизації повідомляє стороні, яка подала пропозицію щодо проведення робіт з національної стандартизації, про включення такої пропозиції до програми робіт з національної стандартизації або про відмову в її включенні до програми не пізніше ніж через 60 днів з дня отримання відповідної пропозиції.

4. Національний стандарт, кодекс усталеної практики та зміни до них вважаються такими, що перебувають на стадії розроблення, з дня прийняття рішення про включення пропозиції щодо їх розроблення до програми робіт з національної стандартизації до дня їх прийняття національним органом стандартизації.


Стаття 9 Закону України «Про стандарти, технічні регламенти та процедури оцінки відповідності»

Стаття 9. Підготовка програми робіт із стандартизації

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері стандартизації, на основі пропозицій заінтересованих сторін готує програму робіт із стандартизації, до якої включаються роботи з розроблення, перегляду, внесення змін до національних стандартів.

Програма робіт із стандартизації складається для координації розроблення національних стандартів для різних видів діяльності та гармонізації національних стандартів з відповідними міжнародними і регіональними стандартами.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері стандартизації, повинен вживати заходів для уникнення дублювання роботи відповідних міжнародних або регіональних організацій.

Програма робіт із стандартизації повинна містити класифікацію для кожного стандарту згідно з методикою відповідних міжнародних чи регіональних організацій, етапом досягнутого в розробленні стандарту та посиланнями на міжнародні стандарти, що взяті за основу.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері стандартизації, повинен щонайменше один раз на шість місяців публікувати програму робіт із стандартизації із зазначенням своєї назви та адреси, а також назв конкретних проектів стандартів, які розробляються  або  переглядаються. Повідомлення про оприлюднення програми робіт із стандартизації публікуються в офіційному виданні центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері стандартизації.

Після оприлюднення програми робіт із стандартизації центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері стандартизації, повинен повідомити про це відповідні міжнародні чи регіональні організації, використовуючи форму звітності цих організацій.

Стаття 19. Підготовка програми робіт з національної стандартизації

1. Національний орган стандартизації готує програму робіт з національної стандартизації, до якої включаються роботи з розроблення, перегляду, скасування національних стандартів, кодексів усталеної практики та змін до них.

2. Програма робіт з національної стандартизації складається для координації виконання відповідних робіт.

3. Національний орган стандартизації повинен вживати заходів для уникнення дублювання робіт із стандартизації, що виконуються відповідними міжнародними або регіональними організаціями стандартизації.

4. Програма робіт з національної стандартизації повинна містити для кожного національного стандарту, кодексу усталеної практики та змін до них інформацію про етап, досягнутий у їх розробленні, і посилання на міжнародні чи регіональні стандарти та кодекси усталеної практики, що взяті за основу.

5. Національний орган стандартизації повинен щонайменше один раз на шість місяців оприлюднювати програму робіт з національної стандартизації із зазначенням свого найменування та адреси, а також назв конкретних національних стандартів та кодексів усталеної практики, які розробляються, переглядаються, скасовуються та до яких вносяться зміни. Повідомлення про оприлюднення програми робіт з національної стандартизації публікуються в офіційному друкованому виданні національного органу стандартизації та не пізніше п’яти робочих днів з дня оприлюднення програми розміщуються на його офіційному веб-сайті.

6. Після оприлюднення програми робіт з національної стандартизації національний орган стандартизації повинен повідомити про це відповідні міжнародні чи регіональні організації стандартизації з використанням їх форми звітності.

 

Стаття Закону 10 України «Про стандарти, технічні регламенти та процедури оцінки відповідності»

Стаття 10. Розроблення і повідомлення про проекти стандартів, запити щодо коментарів та включення коментарів в остаточний проект стандарту

….

Після розроблення першої редакції проекту національного стандарту центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері стандартизації, оприлюднює цей проект в офіційному виданні та в засобах масової інформації. У повідомленні зазначаються:

позначення та назва проекту національного стандарту;

ступінь відхилення проекту національного стандарту від відповідних міжнародних стандартів;

адреса і термін надання коментарів усіма заінтересованими сторонами;

інформація про спосіб отримання стандарту.

Коментарі до проектів національних стандартів надаються протягом 60 днів з дня оприлюднення інформації, визначеної в частині другій цієї статті, за винятком термінових питань оборони, охорони здоров’я, безпеки довкілля та підготовки національного стандарту для розроблення відповідного технічного регламенту.

Коментарі всіх заінтересованих національних або іноземних сторін щодо проектів національних стандартів розглядаються відповідним технічним комітетом стандартизації або іншим органом, який розробляє стандарт.

Після збігу строку надання коментарів до проектів національних стандартів розробник розглядає отримані коментарі та враховує їх в остаточному проекті національного стандарту або обґрунтовано відхиляє.

Стаття 20. Повідомлення про проекти національних стандартів, кодексів усталеної практики та зміни до них, запити щодо коментарів

1. Після розроблення першої редакції проекту національного стандарту, кодексу усталеної практики чи змін до них національний  орган стандартизації оприлюднює повідомлення про такий проект у своєму офіційному друкованому виданні та не пізніше п’яти робочих днів з дня завершення розроблення його першої редакції розміщує зазначене повідомлення на власному офіційному веб-сайті. У повідомленні зазначаються:

1) позначення та назва проекту національного стандарту, кодексу усталеної практики чи змін до нього;

2) усі відхилення проекту національного стандарту, кодексу усталеної практики чи змін до них від відповідного міжнародного, регіонального стандарту, кодексу усталеної практики чи змін до нього;

3) адреса та строк надання коментарів усіма заінтересованими сторонами;

4) інформація про спосіб отримання проекту національного стандарту, кодексу усталеної практики чи змін до нього.

2. Коментарі до проектів національних стандартів, кодексів усталеної практики чи змін до них надаються протягом 60 днів з дня оприлюднення інформації, визначеної в частині першій цієї статті, за винятком термінових питань оборони держави, охорони здоров’я, безпеки навколишнього природного середовища та підготовки проекту національного стандарту для розроблення відповідного технічного регламенту.

3. Коментарі заінтересованих сторін щодо проектів національних стандартів, кодексів усталеної практики чи змін до них розглядаються відповідним технічним комітетом стандартизації або робочою групою, яка розробляє проект національного стандарту, кодексу усталеної практики чи змін до них.

4. Відповіді на коментарі щодо проектів національних стандартів, кодексів усталеної практики чи змін до них, отримані від органів стандартизації інших держав, міжнародних або регіональних організацій стандартизації, які дотримуються Кодексу доброчинної практики з розроблення, прийняття та застосування стандартів відповідно до Угоди Світової організації торгівлі про технічні бар’єри в торгівлі, що є додатком до Маракеської угоди про заснування Світової організації торгівлі 1994 року, надаються в стислі строки, але не пізніше строку прийняття. Відповідь повинна містити пояснення стосовно необхідності відхилення від міжнародного або регіонального стандарту, кодексу усталеної практики чи змін до нього.

5. Розробник проектів національних стандартів, кодексів усталеної практики чи змін до них після закінчення строку подання коментарів розглядає їх та враховує в остаточному проекті або обґрунтовано відхиляє.

 

Стаття Закону України «Про стандарти, технічні регламенти та процедури оцінки відповідності»

Стаття 11. Прийняття національних стандартів

Міжнародні та регіональні стандарти приймаються як національні стандарти центральним органом виконавчої влади з питань стандартизації.

У разі схвалення остаточного проекту національного стандарту центральний орган виконавчої влади з питань стандартизації приймає рішення про його прийняття.

Центральний орган виконавчої влади з питань стандартизації визначає термін набрання чинності національним стандартом з урахуванням періоду підготовчих заходів.

Перелік національних стандартів, схвалених та прийнятих протягом місяця, оприлюднюється наступного місяця в офіційному виданні центрального органу виконавчої влади у сфері стандартизації.

Стаття 21. Прийняття і скасування національних стандартів, кодексів усталеної практики та змін до них

1. Проекти національних стандартів, кодексів усталеної практики та змін до них не підлягають погодженню з центральними органами виконавчої влади, іншими державними органами.

2. Міжнародні та регіональні стандарти, кодекси усталеної практики та зміни до них приймаються як національні стандарти, кодекси усталеної практики та зміни до них національним органом стандартизації.

3. У разі досягнення консенсусу щодо проекту національного стандарту, кодексу усталеної практики та змін до них національний орган стандартизації приймає їх та визначає строк набрання ними чинності з урахуванням періоду підготовчих заходів.

4. За пропозиціями заінтересованих сторін національний орган стандартизації у разі необхідності встановлює строк одночасної дії прийнятого національного стандарту чи кодексу усталеної практики та чинного національного стандарту чи кодексу усталеної практики на один і той же об’єкт стандартизації.

5. У разі якщо технічний комітет стандартизації погоджує пропозиції щодо скасування національних стандартів та кодексів усталеної практики, національний орган стандартизації приймає рішення із зазначеного питання.

6. Інформація про прийняті і скасовані протягом місяця національні стандарти, кодекси усталеної практики, зміни до них та ті з них, дію яких відновлено, оприлюднюється наступного місяця в офіційному друкованому виданні національного органу стандартизації та розміщується не пізніше п’яти робочих днів з дня завершення звітного місяця на його офіційному веб-сайті.

Стаття 12 Закону України «Про стандарти, технічні регламенти та процедури оцінки відповідності»

Стаття 12. Перегляд, внесення змін та скасування національних стандартів

Центральний орган виконавчої влади з питань стандартизації координує діяльність з перевірки національних стандартів на відповідність законодавству, потребам виробників та споживачів, рівню розвитку науки і техніки, інтересам держави, вимогам міжнародних та регіональних стандартів. Перевірка національних стандартів повинна проводитися технічними комітетами або організаціями, що мають відповідний науково-технічний досвід. Національні стандарти на продукцію перевіряються не рідше ніж один раз на п’ять років.

У порядку, встановленому статтею 8 цього Закону, заінтересовані сторони надають пропозиції для перегляду, внесення змін чи скасування національного стандарту.

Відповідний технічний комітет розглядає пропозиції щодо внесення змін до чинних національних стандартів та в разі схвалення подає їх центральному органу виконавчої влади, що забезпечує формування  державної політики у сфері стандартизації, для прийняття рішення щодо їх внесення до програми робіт із стандартизації.

У разі якщо технічний комітет схвалює пропозиції щодо скасування національних стандартів, центральний орган виконавчої влади, що  забезпечує формування державної політики у сфері стандартизації, приймає рішення з цього питання.

Якщо центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері стандартизації, приймає рішення про скасування національного стандарту, повідомлення про це публікується в його офіційному виданні.

Зміни до національних стандартів вносяться в порядку, встановленому статтею 10 цього Закону. Після схвалення зміненого національного стандарту відповідним технічним комітетом центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері стандартизації, приймає та оприлюднює змінений національний стандарт.



Стаття 22. Перевірка національних стандартів та кодексів усталеної практики

1. Національний орган стандартизації координує діяльність з проведення перевірки національних стандартів та кодексів усталеної практики на відповідність законодавству, потребам виробників та споживачів, рівню розвитку науки і техніки, інтересам держави, вимогам міжнародних, регіональних стандартів та кодексів усталеної практики.

Національні стандарти та кодекси усталеної практики перевіряються не рідше ніж один раз на п’ять років.

 

Розділ III

СТАНДАРТИ ТА ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

Розділ IV

ЗАСТОСУВАННЯ НАЦІОНАЛЬНИХ СТАНДАРТІВ ТА КОДЕКСІВ УСТАЛЕНОЇ ПРАКТИКИ

Стаття 11.Нормативні документи із стандартизації і застосування стандартів…Стандарти застосовуються безпосередньо чи шляхом посилання на них в інших документах.Стандарти застосовуються на добровільній основі, за винятком випадків, коли застосування цих стандартів вимагають технічні регламенти.

Стандарти повинні бути викладені таким чином, щоб їх неможливо було використовувати з метою введення в оману споживачів продукції, якої стосується стандарт, чи надавати перевагу виробнику продукції або продукції залежно від місця її виготовлення.

Порядок розроблення, перегляду, внесення змін, прийняття та опублікування стандартів встановлюється Законом України «Про стандарти, технічні регламенти та процедури оцінки відповідності»

Стаття 23. Застосування національних стандартів та кодексів усталеної практики1. Національні стандарти та кодекси усталеної практики застосовуються безпосередньо чи шляхом посилання на них в інших документах.2. Національні стандарти та кодекси усталеної практики застосовуються на добровільній основі, за винятком випадків, коли обов’язковість їх застосування встановлена нормативно-правовими актами.3. Національний орган стандартизації забезпечує розміщення на офіційному веб-сайті текстів національних стандартів та кодексів усталеної практики, обов’язковість застосування яких установлена нормативно-правовими актами.

4. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики з питань національної безпеки у воєнній сфері, сфері оборони і військового будівництва, враховуючи особливості таких сфер, визначає порядок застосування національних стандартів та кодексів усталеної практики для задоволення потреб оборони України відповідно до покладених на нього завдань.

 

Статтю   12   виключено  на  підставі  Закону  N  3164-IV від 01.12.2005  
 Статтю   13   виключено  на  підставі  Закону  N  3164-IV від 01.12.2005  

Стаття 14. Знак відповідності національним стандартам

Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері стандартизації, має право встановлювати знак відповідності продукції національним стандартам.

Національний знак відповідності продукції національним стандартам – знак, який  засвідчує відповідність позначеної ним продукції всім вимогам стандартів, які поширюються на цю продукцію.

Опис та правила застосування національного знака відповідності продукції національним стандартам встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері стандартизації.

Відповідність продукції національним стандартам добровільно підтверджується у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері стандартизації.

 

Стаття 15. Право власності на стандарти

Право власності на національні стандарти, правила усталеної практики, класифікатори та каталоги належить державі. Від імені держави  права власника на ці документи здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері стандартизації.

Право власності на стандарти, технічні умови та кодекси усталеної практики, прийняті чи схвалені іншими органами та організаціями, що займаються стандартизацією, належить організаціям, установам, за кошти яких вони створені або яким воно передано в установленому законом порядку.

Стандарт може розроблятися на продукцію і процес, які є об’єктами стандартизації та одночасно об’єктами інтелектуальної або промислової власності, якщо розробник стандарту отримав дозвіл від власника прав на продукцію або процес у встановленому законом порядку.

Забороняється повністю чи частково відтворювати, тиражувати і розповсюджувати як офіційні видання будь-які стандарти, кодекси усталеної практики, класифікатори або їх частини без дозволу їх власника чи уповноваженої ним особи, крім випадків, передбачених цим Законом.

У разі відтворення чи розповсюдження стандарту, правила усталеної практики без дозволу їх власника чи уповноваженої ним особи орган чи організація, яка прийняла стандарт, не несе відповідальності за невідповідність тексту розповсюджуваного документа його офіційному тексту чи за наслідки, спричинені застосуванням розповсюдженого документа.

Власник об’єкта права власності має право на відшкодування збитків, завданих йому недозволеним розповсюдженням стандарту, правил усталеної практики, класифікатора та каталогу, відповідно до закону.

Стаття 25. Право власності на національні стандарти, кодекси усталеної практики та каталоги

1. Право власності на національні стандарти, кодекси усталеної практики та розроблені національним органом стандартизації каталоги належить державі.

2. Національний стандарт та кодекс усталеної практики може розроблятися на продукцію, яка є об’єктом стандартизації та одночасно об’єктом інтелектуальної або промислової власності, якщо національний орган стандартизації отримав дозвіл від власника прав на продукцію в установленому законом порядку.

3. Забороняється повністю чи частково видавати, відтворювати з метою розповсюдження і розповсюджувати як офіційні видання будь-які національні стандарти, кодекси усталеної практики та розроблені національним органом стандартизації каталоги або їх частини на будь-яких носіях інформації без дозволу національного органу стандартизації чи уповноваженої ним особи.

4. У разі видання, відтворення чи розповсюдження національного стандарту, кодексу усталеної практики та розробленого національним органом стандартизації каталогу або їх частини без дозволу національного органу стандартизації зазначений орган не несе відповідальності за невідповідність тексту розповсюджуваного документа його офіційному тексту чи за наслідки, спричинені застосуванням розповсюдженого документа.

5. Національний орган стандартизації має право на відшкодування збитків, завданих йому недозволеним виданням, відтворенням та розповсюдженням національного стандарту, кодексу усталеної практики та розробленого національним органом стандартизації каталогу або їх частини, відповідно до закону.

Розділ IV

ІНФОРМАЦІЙНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ТА ПРАВО ВЛАСНОСТІ НА СТАНДАРТИ, КОДЕКСИ УСТАЛЕНОЇ ПРАКТИКИ ТА ТЕХНІЧНІ УМОВИ

Розділ V

ІНФОРМАЦІЙНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ТА ПРАВО ВЛАСНОСТІ НА НАЦІОНАЛЬНІ СТАНДАРТИ, КОДЕКСИ УСТАЛЕНОЇ ПРАКТИКИ ТА КАТАЛОГИ

Стаття 16. Видання та розповсюдження стандартів

Національні стандарти, правила усталеної практики, класифікатори та каталоги оприлюднюються, видаються та розповсюджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері стандартизації.

Видання та розповсюдження документів відповідних міжнародних і регіональних організацій, членом яких є Україна, здійснюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері стандартизації, іншими органами та організаціями з питань стандартизації відповідно до положень про них.

Для надання інформації заінтересованим сторонам центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері стандартизації, функціонує як Національний інформаційний центр міжнародної інформаційної мережі (ISONET) та веде каталог національних стандартів.

Органи та організації, які розробляють та приймають стандарти, що можуть створювати бар’єри для торгівлі, надають копії проектів і прийнятих стандартів центральному органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері стандартизації, який надає цю інформацію заінтересованим сторонам через Національний інформаційний центр міжнародної інформаційної мережі (ISONET).

Інформаційні послуги надаються шляхом опублікування офіційних текстів стандартів, інформаційних та довідкових видань, а також їх розповсюдження інформаційними мережами в порядку ініціативи та на замовлення.

Стаття 24. Інформаційне забезпечення

1. Національні стандарти, кодекси усталеної практики, зміни до них та розроблені національним органом стандартизації каталоги видаються, відтворюються та розповсюджуються національним органом стандартизації.

2. Видання, відтворення і розповсюдження документів  міжнародних та регіональних організацій стандартизації, членом яких є національний орган стандартизації, здійснюються зазначеним органом відповідно до положень таких організацій.

3. Для подання інформації заінтересованим сторонам національний орган стандартизації формує та веде Національний фонд нормативних документів, функціонує як Національний інформаційний центр міжнародної інформаційної мережі ISONET, складає та веде каталог національних стандартів та кодексів усталеної практики.

4. Інформаційні послуги надаються національним органом стандартизації на договірних засадах шляхом видання, відтворення та розповсюдження офіційних текстів національних стандартів, кодексів усталеної практики та змін до них, розроблених національним органом стандартизації каталогів, іншої друкованої продукції стосовно прийнятих національних стандартів, кодексів усталеної практики та змін до них, а також стандартів, кодексів усталеної практики, документів та змін до них відповідних міжнародних та регіональних організацій стандартизації, членом яких є національний орган стандартизації чи з якими він співпрацює відповідно до положень таких організацій або відповідних договорів, інших інформаційних та довідкових видань з питань стандартизації, а також їх розповсюдження інформаційними мережами в порядку ініціативи та на замовлення.

 

Стаття 15. Право власності на стандарти

Право власності на національні стандарти, правила усталеної практики, класифікатори та каталоги належить державі. Від імені держави  права власника на ці документи здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері стандартизації.

Право власності на стандарти, технічні умови та кодекси усталеної практики, прийняті чи схвалені іншими органами та організаціями, що займаються стандартизацією, належить організаціям, установам, за кошти яких вони створені або яким воно передано в установленому законом порядку.

Стандарт може розроблятися на продукцію і процес, які є об’єктами стандартизації та одночасно об’єктами інтелектуальної або промислової власності, якщо розробник стандарту отримав дозвіл від власника прав на продукцію або процес у встановленому законом порядку.

Забороняється повністю чи частково відтворювати, тиражувати і розповсюджувати як офіційні видання будь-які стандарти, кодекси усталеної практики, класифікатори або їх частини без дозволу їх власника чи уповноваженої ним особи, крім випадків, передбачених цим Законом.

У разі відтворення чи розповсюдження стандарту, правила усталеної практики без дозволу їх власника чи уповноваженої ним особи орган чи організація, яка прийняла стандарт, не несе відповідальності за невідповідність тексту розповсюджуваного документа його офіційному тексту чи за наслідки, спричинені застосуванням розповсюдженого документа.

Власник об’єкта права власності має право на відшкодування збитків, завданих йому недозволеним розповсюдженням стандарту, правил усталеної практики, класифікатора та каталогу, відповідно до закону.

 

Стаття 25. Право власності на національні стандарти, кодекси усталеної практики та каталоги

1. Право власності на національні стандарти, кодекси усталеної практики та розроблені національним органом стандартизації каталоги належить державі.

2. Національний стандарт та кодекс усталеної практики може розроблятися на продукцію, яка є об’єктом стандартизації та одночасно об’єктом інтелектуальної або промислової власності, якщо національний орган стандартизації отримав дозвіл від власника прав на продукцію в установленому законом порядку.

3. Забороняється повністю чи частково видавати, відтворювати з метою розповсюдження і розповсюджувати як офіційні видання будь-які національні стандарти, кодекси усталеної практики та розроблені національним органом стандартизації каталоги або їх частини на будь-яких носіях інформації без дозволу національного органу стандартизації чи уповноваженої ним особи.

4. У разі видання, відтворення чи розповсюдження національного стандарту, кодексу усталеної практики та розробленого національним органом стандартизації каталогу або їх частини без дозволу національного органу стандартизації зазначений орган не несе відповідальності за невідповідність тексту розповсюджуваного документа його офіційному тексту чи за наслідки, спричинені застосуванням розповсюдженого документа.

5. Національний орган стандартизації має право на відшкодування збитків, завданих йому недозволеним виданням, відтворенням та розповсюдженням національного стандарту, кодексу усталеної практики та розробленого національним органом стандартизації каталогу або їх частини, відповідно до закону.

 

 

Розділ V

МІЖНАРОДНЕ СПІВРОБІТНИЦТВО

Розділ VІ

МІЖНАРОДНЕ СПІВРОБІТНИЦТВО

Стаття 17. Міжнародне співробітництво у сфері стандартизації

центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері стандартизації, відповідно до закону представляє інтереси України в міжнародних організаціях із стандартизації, вживає заходів щодо адаптації законодавства України у сфері стандартизації до законодавства Європейського Союзу, здійснює співробітництво в цій сфері з відповідними органами інших країн, приймає рішення про приєднання до міжнародних (регіональних) систем стандартизації, укладає договори про співробітництво та здійснення робіт у сфері стандартизації.

Якщо міжнародним договором, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені цим Законом, то застосовуються норми міжнародного договору.

 

 

Стаття 26. Міжнародне співробітництво у сфері стандартизації

1. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері стандартизації, вживає заходів щодо адаптації законодавства України у сфері стандартизації до законодавства Європейського Союзу.

2. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері стандартизації, та національний орган стандартизації в межах своїх повноважень здійснюють співробітництво у зазначеній сфері з відповідними органами інших держав.

3. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері стандартизації, представляє інтереси України в міжурядових організаціях стандартизації, укладає міжнародні договори України про співробітництво та проведення робіт у сфері стандартизації з такими організаціями та відповідними урядовими і міжурядовими органами інших держав відповідно до Закону України «Про міжнародні договори України».

Національний орган стандартизації представляє інтереси України в міжнародних та регіональних організаціях стандартизації, приймає рішення про приєднання до них, укладає договори про співробітництво та проведення робіт у сфері стандартизації з національними органами стандартизації інших держав.

Національний орган стандартизації вживає заходів щодо виконання зобов’язань, узятих за результатами участі в міжнародних та регіональних організаціях стандартизації.

4. Якщо міжнародними договорами України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені цим Законом, то застосовуються норми міжнародних договорів.

 

Розділ VI

ФІНАНСУВАННЯ РОБІТ ІЗ СТАНДАРТИЗАЦІЇ

Розділ  VІІ

ФІНАНСУВАННЯ РОБІТ ІЗ СТАНДАРТИЗАЦІЇ

Стаття 18. Джерела фінансування

Роботи із стандартизації фінансуються замовниками цих робіт.

Джерелами фінансування є:

кошти Державного бюджету України;

кошти, передбачені на виконання програм і проектів;

кошти суб’єктів господарювання;

кредити банків;

інші кошти, передбачені законом.

 

 

 

 

Витрати підприємств, пов’язані з розробленням стандартів, відносяться до витрат на науково-технічне забезпечення їх господарської діяльності.

Витрати на роботи із стандартизації бюджетних установ та організацій відшкодовуються за рахунок коштів, передбачених на їх утримання.

Замовниками робіт із стандартизації за кошти Державного бюджету України є центральні органи виконавчої влади, на які законодавством покладено відповідальність за технічне регулювання у визначених сферах діяльності.

Замовлення робіт із стандартизації за кошти Державного бюджету України, в тому числі на державне оборонне замовлення, здійснюється відповідно до Закону України «Про здійснення державних закупівель»

Стаття 27. Джерела фінансування

1. Роботи із стандартизації фінансуються їх замовниками.

2. Джерелами фінансування є:

кошти Державного бюджету України;

кошти, передбачені на виконання програм і проектів;

власні та залучені кошти суб’єктів господарювання;

інші не заборонені законодавством джерела фінансування.

3. Забезпечення участі центральних органів виконавчої влади та національного органу стандартизації у роботі керівних органів міжнародних, регіональних та міжурядових організацій стандартизації та сплата членських внесків до цих організацій здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України.

 

 

Стаття 28. Витрати на виконання робіт із стандартизації

1. Витрати суб’єктів господарювання, пов’язані з розробленням стандартів, кодексів усталеної практики, в тому числі національних, та технічних умов, належать до витрат, пов’язаних з науково-технічним забезпеченням їх господарської діяльності.

2. Витрати бюджетних установ, пов’язані з розробленням стандартів, кодексів усталеної практики, в тому числі національних, та технічних умов, відшкодовуються за рахунок коштів, передбачених на утримання цих установ.

3. Замовниками послуг з виконання робіт з національної стандартизації за кошти Державного бюджету України є центральні органи виконавчої влади, а єдиним надавачем таких послуг – національний орган стандартизації.

4. Державна закупівля послуг з виконання робіт з національної стандартизації за кошти Державного бюджету України здійснюється без торгів (конкурсних торгів).

5. Методика визначення трудомісткості та вартості робіт з національної стандартизації встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері стандартизації.

 

Стаття 19. Використання коштів, одержаних від реалізації стандартів

Кошти, одержані від реалізації національних, регіональних і міжнародних стандартів, спрямовуються виключно на виконання робіт із стандартизації, розвиток науково-технічної бази.

 

 

Стаття 29. Використання коштів, одержаних від реалізації стандартів, кодексів усталеної практики та каталогів

1. Кошти, одержані від реалізації національних, регіональних, міжнародних стандартів, кодексів усталеної практики та розроблених національним органом стандартизації каталогів, спрямовуються на виконання робіт з національної стандартизації та розвиток науково-технічної бази.

 

Розділ  VІІІ

ПРИКІНЦЕВІ ТА ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ

1. Цей Закон набирає чинності через шість місяців з дня його опублікування, крім:

підпункту 5 пункту 2 розділу VІІІ «Прикінцеві та перехідні положення», який набирає чинності через два роки з дня опублікування цього Закону;

пункту 6 розділу VІІІ «Прикінцеві та перехідні положення», який набирає чинності з дня, наступного за днем опублікування цього Закону.

Зміст положення (норми) чинного акта законодавства

Зміст відповідного положення (норми) проекту акта

Господарський кодекс України

Стаття 12. Засоби державного регулювання господарської діяльності

1. Держава для реалізації економічної політики, виконання цільових економічних та інших програм і програм економічного і соціального розвитку застосовує різноманітні засоби і механізми регулювання господарської діяльності.

2. Основними засобами регулюючого впливу держави на діяльність суб’єктів господарювання є:

державне замовлення;

ліцензування, патентування і квотування;

сертифікація та стандартизація;

застосування нормативів та лімітів;

регулювання цін і тарифів;

надання інвестиційних, податкових та інших пільг;

надання дотацій, компенсацій, цільових інновацій та субсидій.

Стаття 12. Засоби державного регулювання господарської діяльності

1. Держава для реалізації економічної політики, виконання цільових економічних та інших програм і програм економічного і соціального розвитку застосовує різноманітні засоби і механізми регулювання господарської діяльності.

2. Основними засобами регулюючого впливу держави на діяльність суб’єктів господарювання є:

державне замовлення;

ліцензування, патентування і квотування;

технічне регулювання

застосування нормативів та лімітів;

регулювання цін і тарифів;

надання інвестиційних, податкових та інших пільг;

надання дотацій, компенсацій, цільових інновацій та субсидій.

Стаття 15. Технічне регулювання у сфері господарювання

1. У сфері господарювання застосовуються:

технічні регламенти;

стандарти;

кодекси усталеної практики;

класифікатори;

технічні умови.

2. Застосування стандартів чи їх окремих положень є обов’язковим для:

суб’єктів господарювання, якщо на стандарти є посилання в технічних регламентах;

 учасників угоди (контракту) щодо розроблення, виготовлення чи постачання продукції, якщо в ній (ньому) є посилання на певні стандарти;

виробника чи постачальника продукції, якщо він склав декларацію про відповідність продукції певним стандартам чи застосував позначення цих стандартів у її маркуванні.

Стаття 15. Технічне регулювання у сфері господарювання

1. У сфері господарювання застосовуються технічні регламенти, стандарти, кодекси усталеної практики та технічні умови.

2. Застосування стандартів чи їх окремих положень є обов’язковим для:

суб’єктів господарювання, якщо обов’язковість застосування стандартів установлено нормативно-правовими актами;

 учасників угоди (контракту) щодо розроблення, виготовлення чи постачання продукції, якщо в ній (ньому) є посилання на певні стандарти;

виробника чи постачальника продукції, якщо він склав декларацію про відповідність продукції певним стандартам чи застосував позначення цих стандартів у її маркуванні.

Стаття 259. Види господарської діяльності та їх класифікація

4. З метою забезпечення системи державного управління економікою обліково-статистичною інформацією, яка задовольняє потреби учасників господарських відносин в об’єктивних даних про стан і тенденції соціально-економічного розвитку, господарські та фінансові взаємозв’язки на міждержавному, державному, регіональному і галузевому рівнях, а також впровадження міжнародних стандартів у галузі обліку і звітності та переходу на міжнародну  систему обліку і статистики Кабінет Міністрів України затверджує заходи щодо розвитку національної статистики України і державної  системи класифікації техніко-економічної та соціальної інформації.

5. Складовою частиною державної системи класифікації і кодування техніко-економічної та соціальної інформації є класифікація видів економічної діяльності (КВЕД), яка затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері стандартизації, та має статус державного стандарту.

6. Об’єктами класифікації в КВЕД є усі види господарської
(економічної) діяльності суб’єктів.

Стаття 259. Види господарської діяльності та їх класифікація

4. З метою забезпечення системи державного управління економікою обліково-статистичною інформацією, яка задовольняє потреби учасників господарських відносин в об’єктивних даних про стан і тенденції соціально-економічного розвитку, господарські та фінансові взаємозв’язки на міждержавному, державному, регіональному і галузевому рівнях, а також впровадження міжнародних стандартів у галузі обліку і звітності та переходу на міжнародну  систему обліку і статистики Кабінет Міністрів України затверджує заходи щодо розвитку національної статистики України і національної  системи  класифікації.

5. Складовою частиною національної системи класифікації є національні класифікатори. Національні класифікатори та процедури їх розроблення затверджує центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері економічного розвитку.

Частину шосту виключити

Зміст положення (норми) чинного акта законодавства

Зміст відповідного положення (норми) проекту акта

Декрет Кабінету Міністрів України «Про стандартизацію і сертифікацію»

Стаття 4. Категорії нормативних документів із стандартизації

1. Нормативні документи із стандартизації поділяються на:

державні стандарти України;

галузеві стандарти;

стандарти науково-технічних та інженерних товариств і спілок;

технічні умови;

стандарти підприємств.

До державних стандартів України прирівнюються державні класифікатори техніко-економічної та соціальної інформації. Порядок розроблення і застосування державних класифікаторів установлюється центральним органом виконавчої влади з питань технічного регулювання.

2. Міжнародні, регіональні та національні стандарти інших країн застосовуються в Україні відповідно до її міжнародних договорів.

Як державні стандарти України використовуються також міждержавні стандарти, передбачені Угодою про проведення погодженої політики в сфері стандартизації, метрології та сертифікації, підписаною у м. Москві 13 березня 1992 року (надалі – міждержавні стандарти).

Республіканські стандарти Української РСР (РСТ УРСР) застосовуються як державні до їх заміни чи скасування.

Правила застосування стандартів, передбачених цією статтею, на території України встановлює центральний орган виконавчої влади з питань технічного регулювання.

Стаття 4.Виключити

Стаття 5. Державні стандарти України

1. Державні стандарти України розробляються на:

організаційно-методичні та загальнотехнічні об’єкти, а саме:

організація проведення робіт із стандартизації, науково-технічна термінологія, класифікація і кодування техніко-економічної та соціальної інформації, технічна документація, інформаційні технології, організація робіт з метрології, достовірні довідкові дані про властивості матеріалів і речовин;

вироби загальномашинобудівного застосування (підшипники, інструмент, деталі кріплення тощо);

складові елементи народногосподарських об’єктів державного значення (банківсько-фінансова система, транспорт, зв’язок, енергосистема, охорона навколишнього природного середовища, оборона тощо);

продукцію міжгалузевого призначення;

продукцію для населення та народного господарства;

методи випробувань.

2. Державні стандарти України містять обов’язкові та рекомендовані вимоги.

До обов’язкових належать:

вимоги, що забезпечують безпеку продукції для життя, здоров’я і майна громадян, її сумісність і взаємозамінність, охорону навколишнього природного середовища, і вимоги до методів випробувань цих показників;

вимоги техніки безпеки і гігієни праці з посиланням на відповідні санітарні норми і правила;

метрологічні норми, правила, вимоги та положення, що забезпечують достовірність і єдність вимірювань;

положення, що забезпечують технічну єдність під час розроблення, виготовлення, експлуатації (застосування) продукції;

поняття і терміни, що використовуються у сфері поводження з відходами, вимоги до класифікації відходів та їх паспортизації, способи визначення складу відходів та їх небезпечності, методи контролю за станом об’єктів поводження з відходами, вимоги щодо безпечного для довкілля та здоров’я людини поводження з відходами, а також вимоги щодо відходів як вторинної сировини.

3.Обов’язкові вимоги державних стандартів підлягають безумовному виконанню органами державної виконавчої влади, всіма підприємствами, їх об’єднаннями, установами, організаціями та громадянами – суб’єктами підприємницької діяльності, на діяльність яких поширюється дія стандартів.

Рекомендовані вимоги державних стандартів України підлягають безумовному виконанню, якщо:

це передбачено чинними актами законодавства;

ці вимоги включено до договорів на розроблення, виготовлення та поставку продукції;

виготівником (постачальником) продукції зроблено заяву про відповідність продукції цим стандартам.

4. Державні стандарти України затверджуються центральним органом виконавчої влади з питань технічного регулювання, а державні стандарти в галузі будівництва та промисловості будівельних матеріалів – спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з будівництва та архітектури.

Державні стандарти України підлягають державній реєстрації в центральному органі виконавчої влади з питань технічного регулювання і публікуються українською мовою з автентичним текстом російською мовою.

Стаття 5.Виключити

Стаття 6. Галузеві стандарти, стандарти науково-технічних та інженерних товариств і спілок

1. Галузеві стандарти розробляються на продукцію за відсутності державних стандартів України чи у разі необхідності встановлення вимог, які перевищують або доповнюють вимоги державних стандартів.

Обов’язкові вимоги галузевих стандартів підлягають безумовному виконанню підприємствами, установами і організаціями, що входять до сфери управління органу, який їх затвердив.

2. Стандарти науково-технічних та інженерних товариств і спілок розробляються у разі необхідності поширення результатів фундаментальних і прикладних досліджень, одержаних в окремих галузях знань чи сферах професійних інтересів. Ці стандарти можуть використовуватися на основі добровільної згоди користувачів.

3. Стандарти, зазначені в пунктах 1 і 2 цієї статті, не повинні суперечити обов’язковим вимогам державних стандартів України і підлягають державній реєстрації в центральному органі виконавчої влади з питань технічного регулювання.

Порядок розроблення, затвердження та використання цих стандартів установлюється органом, до сфери управління якого входять підприємства, установи і організації, статутними органами науково-технічних та інженерних товариств і спілок, до компетенції яких належать питання організації робіт із стандартизації.

4. Майнова частина авторських прав на нормативні документи, зазначені в пунктах 1 і 2 цієї статті, належить органам, що їх затвердили.

Стаття 6.Виключити

Стаття 7. Технічні умови і стандарти підприємств

1. Технічні умови містять вимоги, що регулюють відносини між постачальником (розробником, виготівником) і споживачем (замовником) продукції.

2. Для організації інформування споживачів (замовників) про номенклатуру та якість продукції, що випускається, контролю відповідності технічних умов обов’язковим вимогам державних, а в передбачених законодавством випадках – галузевих стандартів технічні умови на продукцію та зміни до них підлягають державній реєстрації в територіальних органах центрального органу виконавчої влади з питань технічного регулювання. Технічні умови та зміни до них, які не пройшли державної реєстрації, вважаються недійсними.

3. За державну реєстрацію технічних умов і змін до них справляється реєстраційний збір, розмір якого встановлює центральний орган виконавчої влади з питань технічного регулювання за погодженням з Міністерством економіки України.

4. Стандарти підприємств розробляються на продукцію, що використовується лише на конкретному підприємстві.

5. Майнова частина авторського права на технічні умови і стандарти підприємств належить підприємствам або органам, що їх затвердили.

 

 

Стаття 7.Виключити

Стаття 8. Відповідальність за розроблення і затвердження нормативних документів

Відповідальність за відповідність нормативних документів вимогам актів законодавства, а також їхній науково-технічний рівень несуть розробники, організації та установи, які провели експертизу, і органи, підприємства, установи, організації та громадяни – суб’єкти підприємницької діяльності, що затвердили ці документи.

Стаття 8.Виключити

Стаття 9. Використання нормативних документів

Нормативні документи повинні використовуватися на стадіях розроблення, виготовлення, реалізації, експлуатації (використання), ремонту, зберігання, транспортування та утилізації продукції.

У договорі на поставку продукції повинні зазначатися посилання на нормативні документи, що пройшли державну реєстрацію, за якими буде поставлятися продукція.

Стаття 9.Виключити

Стаття 15. Обов’язкова сертифікація

1. Сертифікація на відповідність обов’язковим вимогам нормативних документів проводиться виключно в державній системі сертифікації.

Стаття 15. Обов’язкова сертифікація

1. Сертифікація на відповідність вимогам нормативних документів проводиться виключно в державній системі сертифікації.

Стаття 16. Сертифікат і знак відповідності державної системи сертифікації

Під час проведення сертифікації та у разі позитивного рішення органу з сертифікації заявникові видається сертифікат та право маркувати продукцію спеціальним знаком відповідності.

Форма, розміри і технічні вимоги до знаку відповідності визначаються державним стандартом.

Знак відповідності не може бути застосований, якщо порушено правила його використання.

Стаття 16. Сертифікат і знак відповідності державної системи сертифікації

Під час проведення сертифікації та у разі позитивного рішення органу з сертифікації заявникові видається сертифікат та право маркувати продукцію спеціальним знаком відповідності.

Форма, розміри і технічні вимоги до знаку відповідності визначаються національним стандартом.

Знак відповідності не може бути застосований, якщо порушено правила його використання.

Зміст положення (норми) чинного акта законодавства

Зміст відповідного положення (норми) проекту акта

Закон України «Про стандарти, технічні регламенти та процедури оцінки відповідності»

Назва Закону

ЗАКОН УКРАЇНИ

Про стандарти, технічні регламенти

та процедури оцінки відповідності

Назва Закону

ЗАКОН УКРАЇНИ

Про технічні регламенти

та процедури оцінки відповідності

Преамбула Закону

Цей Закон визначає правові та організаційні засади розроблення і застосування національних стандартів, технічних регламентів та процедур оцінки відповідності, а також основоположні принципи державної політики у сфері стандартизації, технічного регулювання та оцінки відповідності.

Преамбула Закону

Цей Закон визначає правові та організаційні засади розроблення і застосування технічних регламентів та процедур оцінки відповідності, а також основоположні принципи державної політики у сфері технічного регулювання та оцінки відповідності.

Стаття 1. Визначення термінів

У цьому Законі терміни вживаються в такому значенні:

коментарі – зауваження і пропозиції допроектів стандартів, технічних регламентів та процедур оцінки відповідності;

контроль – перевірка проектної документації на продукцію, процесу її виготовлення і монтажу та визначення її відповідності встановленим вимогам;

міжнародні договори України – будь-які міжнародні договори України, у тому числі двосторонні та багатосторонні, про взаємне визнання, розроблення і застосування стандартів, технічних регламентів та процедур оцінки відповідності, стороною яких є Україна;

Стаття 1. Визначення термінів

У цьому Законі терміни вживаються в такому значенні:

коментарі – зауваження і пропозиції до проектів технічних регламентів та процедур оцінки відповідності;

контроль – перевірка проектної документації на продукцію, процесу її виготовлення і монтажу та визначення її відповідності встановленим вимогам;

міжнародні договори України – будь-які міжнародні договори України, у тому числі двосторонні та багатосторонні, про взаємне визнання, розроблення і застосування технічних регламентів та процедур оцінки відповідності, стороною яких є Україна;

Стаття 2. Сфера дії Закону

Цей Закон регулює відносини, пов’язані з діяльністю у сфері стандартизації, технічного регулювання, у тому числі оцінки відповідності, з застосуванням її результатів, і поширюється на суб’єкти господарювання незалежно від їх форми власності та видів діяльності, органи державної влади, а також на відповідні громадські організації.

Дія цього Закону не поширюється на санітарні заходи, які розроблені та застосовуються для захисту людини від ризиків, пов’язаних із харчовими продуктами; заходи, що розробляються і застосовуються на підставі медичних вимог безпеки для здоров’я людини; фітосанітарні заходи, які розроблені та застосовуються для захисту рослин від шкідливих організмів; ветеринарно-санітарні заходи, які розроблені та застосовуються для захисту життя і здоров’я людини та тварин від хвороб тварин, а також на поводження з ядерними матеріалами, лікарськими засобами, на будівельні норми, стандарти медичних послуг, бухгалтерської звітності, освіти та інші соціальні стандарти, що регулюються законодавством України.

Стаття 2. Сфера дії Закону

Цей Закон регулює відносини, пов’язані з діяльністю у сфері технічного регулювання, у тому числі оцінки відповідності, з застосуванням її результатів, і поширюється на суб’єкти господарювання незалежно від їх форми власності та видів діяльності, органи державної влади, а також на відповідні громадські організації.

Дія цього Закону не поширюється на санітарні заходи, які розроблені та застосовуються для захисту людини від ризиків, пов’язаних із харчовими продуктами; заходи, що розробляються і застосовуються на підставі медичних вимог безпеки для здоров’я людини; фітосанітарні заходи, які розроблені та застосовуються для захисту рослин від шкідливих організмів; ветеринарно-санітарні заходи, які розроблені та застосовуються для захисту життя і здоров’я людини та тварин від хвороб тварин.

Стаття 3. Законодавство України у сфері стандартизації,  технічного регулювання та оцінки відповідності

Законодавство України у сфері стандартизації, технічного регулювання, у тому числі оцінки відповідності, складається з цього Закону та інших нормативно-правових актів, що регулюють відносини в цій сфері.

Стаття 3. Законодавство України у сфері технічного регулювання та оцінки відповідності

Законодавство України у сфері технічного регулювання, у тому числі оцінки відповідності, складається з цього Закону та інших нормативно-правових актів, що регулюють відносини в відповідній сфері.

Стаття 4. Об’єкти стандартизації та технічного регулювання

Об’єктами стандартизації та/або технічного регулювання є продукція, процеси та послуги, зокрема матеріали, складники, обладнання, системи, їх сумісність, правила, процедури, функції, методи чи діяльність, персонал і органи, а також вимоги до термінології, позначення, фасування, пакування, маркування, етикетування, системи управління якістю і системи екологічного управління.

Стаття 4. Об’єкти  технічного регулювання

Об’єктами технічного регулювання є продукція, процеси та послуги, зокрема матеріали, складники, обладнання, системи, їх сумісність, правила, процедури, функції, методи чи діяльність, персонал і органи, а також вимоги до термінології, позначення, фасування, пакування, маркування, етикетування, системи управління якістю і системи екологічного управління.

Стаття 5. Загальні принципи розроблення та  застосування стандартів, технічних регламентів  та процедур оцінки відповідності

Національні стандарти, технічні регламенти та процедури оцінки відповідності розробляються у такий спосіб, щоб не створювати або не призводити до створення зайвих перешкод у торгівлі.

Національні стандарти, технічні регламенти та процедури оцінки відповідності мають розроблятися на основі:

міжнародних стандартів, якщо вони вже прийняті або перебувають на завершальній стадії розроблення, за винятком випадків, якщо вони є неефективними або невідповідними з огляду на недостатній рівень захисту або базові кліматичні, географічні умови, особливості держави, умови та суттєві технологічні проблеми;

регіональних стандартів – лише у тому разі, якщо міжнародні стандарти не можуть бути використані з причин, зазначених у попередньому абзаці;

стандартів, технічних регламентів та процедур оцінки відповідності або відповідних їх частин держав, що є членами відповідних міжнародних чи регіональних організацій, або з якими укладено відповідні міжнародні договори України (договори про взаємне визнання, розроблення та застосування стандартів, технічних регламентів та процедур оцінки відповідності);

наукових досягнень, знань і практики.

У разі якщо міжнародні стандарти, визначені в частині другій цієї статті, не беруться за основу для стандарту, технічного регламенту або процедури оцінки відповідності, дається письмове пояснення на запит заінтересованої сторони.

Стандарти, технічні регламенти і процедури оцінки відповідності повинні, якщо можливо, враховувати особливі потреби розвитку, фінансові та торговельні потреби держав – членів СОТ, що розвиваються.

Стандарти та технічні регламенти мають бути точними, чіткими та структурно уніфікованими, а вимоги, по можливості, мають стосуватися характеристик продукції, а не вимог до її конструкції чи опису.

Коментарі щодо проектів національних стандартів, технічних регламентів та процедур оцінки відповідності всіх зацікавлених національних або іноземних сторін розглядаються відповідним технічним комітетом стандартизації, робочою групою або іншим органом, який розробляє стандарт, технічний регламент або процедуру оцінки відповідності.

Відповіді на коментарі щодо проектів національних стандартів, стандартів органів виконавчої влади, технічних регламентів та процедур оцінки відповідності, отримані від іноземних, міжнародних або регіональних органів стандартизації, які дотримуються Кодексу доброчинної практики з розроблення, прийняття та застосування стандартів відповідно до Угоди СОТ про технічні бар’єри в торгівлі, що є додатком до Маракеської угоди про заснування Світової організації торгівлі 1994 року, надаються в можливо стислі терміни, але не пізніше терміну прийняття. По можливості, відповідь має містити пояснення стосовно необхідності відхилення від міжнародного або регіонального стандарту.

Стаття 5. Загальні принципи розроблення та застосування технічних регламентів та процедур оцінки відповідності

Технічні регламенти та процедури оцінки відповідності розробляються у такий спосіб, щоб не створювати або не призводити до створення зайвих перешкод у торгівлі.

Технічні регламенти та процедури оцінки відповідності мають розроблятися на основі:

міжнародних стандартів, якщо вони вже прийняті або перебувають на завершальній стадії розроблення, за винятком випадків, якщо вони є неефективними або невідповідними з огляду на недостатній рівень захисту або базові кліматичні, географічні умови, особливості держави, умови та суттєві технологічні проблеми;

регіональних стандартів – лише у тому разі, якщо міжнародні стандарти не можуть бути використані з причин, зазначених у попередньому абзаці;

стандартів, технічних регламентів та процедур оцінки відповідності або відповідних їх частин держав, що є членами відповідних міжнародних чи регіональних організацій, або з якими укладено відповідні міжнародні договори України (договори про взаємне визнання, розроблення та застосування стандартів, технічних регламентів та процедур оцінки відповідності);

наукових досягнень, знань і практики.

У разі якщо міжнародні стандарти, визначені в частині другій цієї статті, не беруться за основу для технічного регламенту або процедури оцінки відповідності, дається письмове пояснення на запит заінтересованої сторони.

Технічні регламенти і процедури оцінки відповідності повинні, якщо можливо, враховувати особливі потреби розвитку, фінансові та торговельні потреби держав – членів СОТ, що розвиваються.

Технічні регламенти мають бути точними, чіткими та структурно уніфікованими, а вимоги, по можливості, мають стосуватися характеристик продукції, а не вимог до її конструкції чи опису.

Коментарі заінтересованих сторін щодо проектів технічних регламентів та процедур оцінки відповідності розглядаються відповідною робочою групою чи іншим органом, який розробляє технічний регламент або процедуру оцінки відповідності.

 

Стаття 6. Мова документів

Національні стандарти, технічні регламенти та процедури оцінки відповідності складаються українською мовою та у разі потреби мовою відповідних міжнародних або регіональних організацій. Форма сертифікатів відповідності та декларацій про відповідність розробляється українською мовою і принаймні однією з офіційних мов відповідних міжнародних або регіональних організацій з оцінки відповідності, членом яких є Україна.

Стаття 6. Мова документів

Технічні регламенти та процедури оцінки відповідності складаються українською мовою та у разі потреби мовою відповідних міжнародних або регіональних організацій. Форма сертифікатів відповідності та декларацій про відповідність розробляється українською мовою і принаймні однією з офіційних мов відповідних міжнародних або регіональних організацій з оцінки відповідності, членом яких є Україна.

Стаття 8. Пропозиції щодо проведення робіт із стандартизації

Заінтересовані сторони надають пропозиції щодо проведення робіт із стандартизації центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері стандартизації. Форма та терміни надання пропозицій встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері стандартизації.

Пропозиції щодо розроблення національного стандарту розглядаються відповідним технічним комітетом з урахуванням пріоритетів у стандартизації.

Приймаючи рішення стосовно пропозиції щодо розроблення національного стандарту, відповідний технічний комітет повинен брати до уваги чинні міжнародні або регіональні стандарти, або такі, що перебувають на завершальній стадії розроблення, а також особливості держави, відповідну інформацію, географічні та кліматичні характеристики країни та рівень її економічного розвитку. При цьому перевага в застосуванні має надаватися чинному або такому, що перебуває на завершальній стадії розроблення, міжнародному стандарту.

Інші стандарти, крім міжнародних, можуть використовуватися лише у разі, якщо використання міжнародного стандарту або його частини було б неефективним або невідповідним з таких причин, зокрема, як: вимоги національної безпеки; запобігання шахрайським діям; захист життя або здоров’я людини, тварин або рослин, а також захист довкілля; кліматичні чи інші географічні чинники; суттєві технологічні або інфраструктурні проблеми.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері стандартизації, повідомляє стороні, яка надала пропозиції, про рішення технічного комітету не пізніше ніж через 60 днів з дня отримання пропозицій.

Стандарт вважається таким, що знаходиться на стадії розроблення, з дня прийняття рішення про його розроблення до дня його прийняття центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері стандартизації.

Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері стандартизації, встановлює критерії, форму та інші процедури для розгляду пропозиції щодо розроблення національних стандартів.

Стаття 8Виключити

Стаття 9. Підготовка програми робіт із стандартизації

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері стандартизації, на основі пропозицій заінтересованих  сторін готує програму робіт із стандартизації, до якої включаються роботи з розроблення, перегляду, внесення змін до національних стандартів.

Програма робіт із стандартизації складається для координації розроблення національних стандартів для різних видів діяльності та гармонізації національних стандартів з відповідними міжнародними і регіональними стандартами.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері стандартизації, повинен вживати заходів для уникнення    дублювання роботи відповідних міжнародних або регіональних організацій.

Програма робіт із стандартизації повинна містити класифікацію для кожного стандарту згідно з методикою відповідних міжнародних чи регіональних організацій, етапом досягнутого в розробленні стандарту та посиланнями на міжнародні стандарти, що взяті за основу.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері стандартизації, повинен щонайменше один раз на шість місяців публікувати програму робіт із стандартизації із зазначенням своєї назви та адреси, а також назв конкретних проектів стандартів, які розробляються або переглядаються. Повідомлення про оприлюднення програми робіт із стандартизації публікуються в офіційному виданні центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері стандартизації.

Після оприлюднення програми робіт із стандартизації центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері стандартизації, повинен повідомити про це відповідні міжнародні чи регіональні організації, використовуючи форму звітності цих організацій.

Стаття 9Виключити

Стаття 10. Розроблення і повідомлення про проекти стандартів, запити щодо коментарів та включення коментарів в остаточний проект стандарту

Національні стандарти розробляються технічними комітетами із стандартизації (технічними комітетами), а у разі їх відсутності – організаціями, що мають відповідний науково-технічний досвід у цій сфері.

Після розроблення першої редакції проекту національного стандарту центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері стандартизації, з питань стандартизації оприлюднює цей проект в офіційному виданні та в засобах масової інформації. У повідомленні зазначаються:

позначення та назва проекту національного стандарту;

ступінь відхилення проекту національного стандарту від відповідних міжнародних стандартів;

адреса і термін надання коментарів усіма заінтересованими сторонами;

інформація про спосіб отримання стандарту.

Коментарі до проектів національних стандартів надаються протягом 60 днів з дня оприлюднення інформації, визначеної в частині другій цієї статті, за винятком термінових питань оборони, охорони здоров’я, безпеки довкілля та підготовки національного стандарту для розроблення відповідного технічного регламенту.

Коментарі всіх заінтересованих національних або іноземних сторін щодо проектів національних стандартів розглядаються відповідним технічним комітетом стандартизації або іншим органом, який розробляє стандарт.

Після збігу строку надання коментарів до проектів національних стандартів розробник розглядає отримані коментарі та враховує їх в остаточному проекті національного стандарту або обґрунтовано відхиляє.

Стаття 10Виключити

Стаття 11. Прийняття національних стандартів

Міжнародні та регіональні стандарти приймаються як національні стандарти центральним органом виконавчої влади з питань стандартизації.

У разі схвалення остаточного проекту національного стандарту центральний орган виконавчої влади з питань стандартизації приймає рішення про його прийняття.

Центральний орган виконавчої влади з питань стандартизації визначає термін набрання чинності національним стандартом з урахуванням періоду підготовчих заходів.

Перелік національних стандартів, схвалених та прийнятих протягом місяця, оприлюднюється наступного місяця в офіційному виданні центрального органу виконавчої влади у сфері стандартизації.

Стаття 11Виключити

Стаття 12. Перегляд, внесення змін та скасування національних стандартів

Центральний орган виконавчої влади з питань стандартизації координує діяльність з перевірки національних стандартів на відповідність законодавству, потребам виробників та споживачів, рівню розвитку науки і техніки, інтересам держави, вимогам міжнародних та регіональних стандартів. Перевірка національних стандартів повинна проводитися технічними комітетами або організаціями, що мають відповідний науково-технічний досвід. Національні стандарти на продукцію перевіряються не рідше ніж один раз на п’ять років.

У порядку, встановленому статтею 8 цього Закону, заінтересовані сторони надають пропозиції для перегляду, внесення змін чи скасування національного стандарту.

Відповідний технічний комітет розглядає пропозиції щодо внесення змін до чинних національних стандартів та в разі схвалення подає їх центральному органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері стандартизації, для прийняття рішення щодо їх внесення до програми робіт із стандартизації.

У разі якщо технічний комітет схвалює пропозиції щодо
скасування національних стандартів, центральний орган виконавчої
влади, що забезпечує формування державної політики у сфері стандартизації, приймає рішення з цього питання.

Якщо центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері стандартизації, приймає рішення про скасування національного стандарту, повідомлення про це публікується в його офіційному виданні.

Зміни до національних стандартів вносяться в порядку, встановленому статтею 10 цього Закону. Після схвалення зміненого національного стандарту відповідним технічним комітетом центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері стандартизації, приймає та оприлюднює змінений національний стандарт.

Стаття 12Виключити

Стаття 18. Робочі групи з розроблення технічних регламентів

Заінтересовані сторони (їх уповноважені представники), які подали центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері стандартизації,пропозиції щодо проведення робіт із стандартизації щодо пропозицій яких центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сферітехнічного регулювання прийнято позитивне рішення, на підставі письмового звернення обов’язково залучаються до участі в роботі відповідної робочої групи з розроблення технічних регламентів.

Стаття 18. Робочі групи з розроблення технічних регламентів

Заінтересовані сторони (їх уповноважені представники), які подали національному органові стандартизації пропозиції щодо проведення робіт з національної стандартизації, що включені до відповідної програми робіт, на підставі письмового звернення обов’язково залучаються до участі в роботі відповідної робочої групи з розроблення технічних регламентів.

Зміст положення (норми) чинного акта законодавства

Зміст відповідного положення (норми) проекту акта

Закон України «Про здійснення державних закупівель»

Стаття 2.Сфера застосування Закону

3. Дія цього Закону не поширюється на випадки, якщо предметом закупівлі є:

товари, роботи і послуги, пов’язані з розробленням дизайну, виготовленням захищеного паперу, банкнот, монет і державних нагород України, їх зберіганням, транспортуванням та обліком;

послуги, закупівля яких здійснюється  державними банками та банками, в капіталізації яких взяла участь держава, виключно для проведення ними банківських операцій відповідно до Закону України «Про банки і банківську діяльність»;

товари, роботи і послуги, закупівля яких здійснюється замовниками, розташованими за межами України;

товари, роботи і послуги, закупівля яких становить державну таємницю відповідно до Закону України «Про державну таємницю»;

послуги, необхідні для здійснення державних запозичень, обслуговування і погашення державного боргу;

товари, роботи і послуги, закупівля яких здійснюється для підготовки і проведення виборів та референдумів в Україні;

послуги з медичного обслуговування населення, що надаються за договором, укладеним відповідно до Закону України «Про порядок проведення реформування системи охорони здоров’я у Вінницькій, Дніпропетровській, Донецькій областях та місті Києві»;

товари, роботи і послуги, закупівля яких здійснюється відповідно до програм Глобального фонду для боротьби із СНІДом, туберкульозом  та малярією в Україні, що виконуються відповідно до закону;

товари, роботи і послуги, пов’язані з операціями Національного банку України із забезпечення управління золотовалютними резервами, їх розміщення, купівлі та продажу на вторинному ринку цінних паперів, здійснення валютних інтервенцій шляхом купівлі-продажу валютних цінностей на валютних ринках;

послуги з оренди нежитлових приміщень, які знаходяться у державній та комунальній власності, для розміщення бюджетних установ;

юридичні послуги, пов’язані із захистом прав та інтересів України під час врегулювання спорів, розгляду у закордонних юрисдикційних органах справ за участю іноземного суб’єкта та України;

об’єкти державного цінового регулювання і послуги, закупівля яких здійснюється Аграрним фондом відповідно до Закону України «Про державну підтримку сільського господарства України»;

товари, закупівля яких здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного матеріального резерву, та його підприємствами шляхом укладення договорів купівлі-продажу, ф’ючерсних, форвардних контрактів виключно на біржовому ринку (товарних, фондових біржах) в установленому законодавством порядку згідно з номенклатурою, яка затверджується Кабінетом Міністрів України;

товари, що реалізуються відповідно до Закону України «Про державний матеріальний резерв», закупівля яких здійснюється розпорядниками бюджетних коштів. Умови такої реалізації визначаються Кабінетом Міністрів України;

послуги з авіаперевезень осіб, щодо яких здійснюється державна охорона відповідно до статті 5 та частини першої статті 6 Закону України «Про державну охорону органів державної влади України та посадових осіб»;

роботи із знесення самочинно збудованих об’єктів, відповідно до статті 38 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності»;

послуги з нормування та стандартизації у будівництві;

товари, роботи і послуги, закупівля яких здійснюється вищими навчальними закладами та науково-дослідними установами за рахунок власних надходжень;

природний газ; послуги з його транспортування (у тому числі переміщення, фрахтування, страхування, зливу/наливу, інспекції кількості та якості), розподілу, постачання, зберігання; фінансові інструменти, операції з деривативами та управління ризиками, фінансові послуги, послуги бірж, аукціонів, систем електронних торгів та інші послуги, що застосовуються в міжнародній торговельній та фінансовій практиці під час закупівлі та реалізації природного газу, закупівля яких здійснюється суб’єктом, уповноваженим Кабінетом Міністрів України на формування ресурсу природного газу для споживачів України, у тому числі для потреб населення;

товари, відповідно до комплектувальної відомості на літаки або вертольоти та до специфікації матеріалів і агрегатів на авіаційні двигуни, які внесені до конструкторської документації розробника виробу;

послуги з підготовки фахівців, наукових, науково-педагогічних та робітничих кадрів, підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів (післядипломна освіта) за державним замовленням.

товари, роботи і послуги, закупівля яких здійснюється в рамках реалізації проектів цільових екологічних (зелених) інвестицій та пропозицій щодо здійснення заходів, пов’язаних з реалізацією таких проектів і виконанням зобов’язань сторін Кіотського протоколу до Рамкової конвенції ООН про зміну клімату, за кошти, отримані від продажу частин встановленої кількості викидів  парникових  газів;

придбання, оренда землі, будівель, іншого нерухомого майна або майнових прав на землю, будівлі, інше нерухоме майно;

послуги третейських судів, арбітражів для розгляду та вирішення спорів, в яких бере участь замовник;

товари і послуги, які закуповуються безпосередньо для проведення виїзних гастрольних заходів творчих колективів та виконавців, а також культурно-мистецьких і туристичних заходів та фестивалів, що мають суспільно-політичне, культурне або історичне значення, терміновість і доцільність проведення яких визначаються актами і дорученнями Президента України чи актами Кабінету Міністрів України;

корми для циркових тварин;

товари і послуги, необхідні для створення нових постановок (концертів), виготовлення (створення) вихідних фільмових матеріалів, аудіовізуальних творів;

послуги з авіаперевезень, автоперевезень, організації харчування, проживання, експлуатації спортивних споруд, спеціального обладнання та облаштування місць для проведення навчально-тренувальних зборів, спортивних змагань і заходів всеукраїнського та міжнародного рівня, лікарські і фармацевтичні препарати для збірних команд України;

фінансові послуги, які надаються у зв’язку з емісією, купівлею, продажем, передачею цінних паперів або інших фінансових інструментів;

цінні папери, акції (частки, паї) у статутному (складеному) капіталі господарського товариства;

освітні послуги, що надаються закордонними вищими навчальними закладами та науковими установами студентам, аспірантам, науковим і  науково-педагогічним працівникам за межами України;

послуги з провадження наукової, науково-технічної діяльності, які фінансуються на конкурсній основі в порядку, визначеному статтею 34 Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність»;

товари, роботи і послуги, закупівля яких здійснюється Фондом гарантування вкладів фізичних осіб;

товари, роботи і послуги, що закуповуються замовниками, які беруть участь в укладенні угод про розподіл продукції та/або є інвесторами за угодами про розподіл продукції, укладеними відповідно до Закону України «Про угоди про розподіл продукції», з метою реалізації прав і виконання обов’язків інвесторів за такими угодами;

товари, роботи і послуги, закупівля яких здійснюється замовниками за рахунок кредитів, залучених під державні гарантії для фінансування проектів у сфері сільського господарства в рамках виконання вимог Меморандуму про взаєморозуміння щодо співпраці в реалізації пріоритетних проектів у галузі сільського господарства;

товари, роботи і послуги, закупівля яких здійснюється державними комерційними підприємствами та господарськими товариствами суднобудівної промисловості (клас 30.11 група 30.1 розділ 30, клас 33.15 група 33.1 розділ 33 КВЕД ДК 009:2010), дослідно-конструкторськими організаціями (клас 72.19 група 72.1 розділ 72, клас 71.12 група 71.1 розділ 71, клас 71.20 група 71.2 розділ 71 КВЕД ДК 009:2010), що надають послуги підприємствам суднобудівної промисловості (клас 30.11 група 30.1 розділ 30, клас 33.15 група 33.1 розділ 33 КВЕД ДК 009:2010), у разі якщо вони є виконавцями державних оборонних замовлень.

Стаття 2.Сфера застосування Закону

3. Дія цього Закону не поширюється на випадки, якщо предметом закупівлі є:

товари, роботи і послуги, пов’язані з розробленням дизайну, виготовленням захищеного паперу, банкнот, монет і державних нагород України, їх зберіганням, транспортуванням та обліком;

послуги, закупівля яких здійснюється  державними банками та банками, в капіталізації яких взяла участь держава, виключно для проведення ними банківських операцій відповідно до Закону України «Про банки і банківську діяльність»;

товари, роботи і послуги, закупівля яких здійснюється замовниками, розташованими за межами України;

товари, роботи і послуги, закупівля яких становить державну таємницю відповідно до Закону України «Про державну таємницю»;

послуги, необхідні для здійснення державних запозичень, обслуговування і погашення державного боргу;

товари, роботи і послуги, закупівля яких здійснюється для підготовки і проведення виборів та референдумів в Україні;

послуги з медичного обслуговування населення, що надаються за договором, укладеним відповідно до Закону України «Про порядок проведення реформування системи охорони здоров’я у Вінницькій, Дніпропетровській, Донецькій областях та місті Києві»;

товари, роботи і послуги, закупівля яких здійснюється відповідно до програм Глобального фонду для боротьби із СНІДом, туберкульозом  та малярією в Україні, що виконуються відповідно до закону;

товари, роботи і послуги, пов’язані з операціями Національного банку України із забезпечення управління золотовалютними резервами, їх розміщення, купівлі та продажу на вторинному ринку цінних паперів, здійснення валютних інтервенцій шляхом купівлі-продажу валютних цінностей на валютних ринках;

послуги з оренди нежитлових приміщень, які знаходяться у державній та комунальній власності, для розміщення бюджетних установ;

юридичні послуги, пов’язані із захистом прав та інтересів України під час врегулювання спорів, розгляду у закордонних юрисдикційних органах справ за участю іноземного суб’єкта та України;

об’єкти державного цінового регулювання і послуги, закупівля яких здійснюється Аграрним фондом відповідно до Закону України «Про державну підтримку сільського господарства України»;

товари, закупівля яких здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного матеріального резерву, та його підприємствами шляхом укладення договорів купівлі-продажу, ф’ючерсних, форвардних контрактів виключно на біржовому ринку (товарних, фондових біржах) в установленому законодавством порядку згідно з номенклатурою, яка затверджується Кабінетом Міністрів України;

товари, що реалізуються відповідно до Закону України «Про державний матеріальний резерв», закупівля яких здійснюється розпорядниками бюджетних коштів. Умови такої реалізації визначаються Кабінетом Міністрів України;

послуги з авіаперевезень осіб, щодо яких здійснюється державна охорона відповідно до статті 5 та частини першої статті 6 Закону України «Про державну охорону органів державної влади України та посадових осіб»;

роботи із знесення самочинно збудованих об’єктів, відповідно до статті 38 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності»;

послуги з нормування та стандартизації у будівництві;

товари, роботи і послуги, закупівля яких здійснюється вищими навчальними закладами та науково-дослідними установами за рахунок власних надходжень;

природний газ; послуги з його транспортування (у тому числі переміщення, фрахтування, страхування, зливу/наливу, інспекції кількості та якості), розподілу, постачання, зберігання; фінансові інструменти, операції з деривативами та управління ризиками, фінансові послуги, послуги бірж, аукціонів, систем електронних торгів та інші послуги, що застосовуються в міжнародній торговельній та фінансовій практиці під час закупівлі та реалізації природного газу, закупівля яких здійснюється суб’єктом, уповноваженим Кабінетом Міністрів України на формування ресурсу природного газу для споживачів України, у тому числі для потреб населення;

товари, відповідно до комплектувальної відомості на літаки або вертольоти та до специфікації матеріалів і агрегатів на авіаційні двигуни, які внесені до конструкторської документації розробника виробу;

послуги з підготовки фахівців, наукових, науково-педагогічних та робітничих кадрів, підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів (післядипломна освіта) за державним замовленням.

товари, роботи і послуги, закупівля яких здійснюється в рамках реалізації проектів цільових екологічних (зелених) інвестицій та пропозицій щодо здійснення заходів, пов’язаних з реалізацією таких проектів і виконанням зобов’язань сторін Кіотського протоколу до Рамкової конвенції ООН про зміну клімату, за кошти, отримані від продажу частин встановленої кількості викидів  парникових  газів;

придбання, оренда землі, будівель, іншого нерухомого майна або майнових прав на землю, будівлі, інше нерухоме майно;

послуги третейських судів, арбітражів для розгляду та вирішення спорів, в яких бере участь замовник;

товари і послуги, які закуповуються безпосередньо для проведення виїзних гастрольних заходів творчих колективів та виконавців, а також культурно-мистецьких і туристичних заходів та фестивалів, що мають суспільно-політичне, культурне або історичне значення, терміновість і доцільність проведення яких визначаються актами і дорученнями Президента України чи актами Кабінету Міністрів України;

корми для циркових тварин;

товари і послуги, необхідні для створення нових постановок (концертів), виготовлення (створення) вихідних фільмових матеріалів, аудіовізуальних творів;

послуги з авіаперевезень, автоперевезень, організації харчування, проживання, експлуатації спортивних споруд, спеціального обладнання та облаштування місць для проведення навчально-тренувальних зборів, спортивних змагань і заходів всеукраїнського та міжнародного рівня, лікарські і фармацевтичні препарати для збірних команд України;

фінансові послуги, які надаються у зв’язку з емісією, купівлею, продажем, передачею цінних паперів або інших фінансових інструментів;

цінні папери, акції (частки, паї) у статутному (складеному) капіталі господарського товариства;

освітні послуги, що надаються закордонними вищими навчальними закладами та науковими установами студентам, аспірантам, науковим і  науково-педагогічним працівникам за межами України;

послуги з провадження наукової, науково-технічної діяльності, які фінансуються на конкурсній основі в порядку, визначеному статтею 34 Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність»;

товари, роботи і послуги, закупівля яких здійснюється Фондом гарантування вкладів фізичних осіб;

товари, роботи і послуги, що закуповуються замовниками, які беруть участь в укладенні угод про розподіл продукції та/або є інвесторами за угодами про розподіл продукції, укладеними відповідно до Закону України «Про угоди про розподіл продукції», з метою реалізації прав і виконання обов’язків інвесторів за такими угодами;

товари, роботи і послуги, закупівля яких здійснюється замовниками за рахунок кредитів, залучених під державні гарантії для фінансування проектів у сфері сільського господарства в рамках виконання вимог Меморандуму про взаєморозуміння щодо співпраці в реалізації пріоритетних проектів у галузі сільського господарства;

товари, роботи і послуги, закупівля яких здійснюється державними комерційними підприємствами та господарськими товариствами суднобудівної промисловості (клас 30.11 група 30.1 розділ 30, клас 33.15 група 33.1 розділ 33 КВЕД ДК 009:2010), дослідно-конструкторськими організаціями (клас 72.19 група 72.1 розділ 72, клас 71.12 група 71.1 розділ 71, клас 71.20 група 71.2 розділ 71 КВЕД ДК 009:2010), що надають послуги підприємствам суднобудівної промисловості (клас 30.11 група 30.1 розділ 30, клас 33.15 група 33.1 розділ 33 КВЕД ДК 009:2010), у разі якщо вони є виконавцями державних оборонних замовлень;

послуги з виконання робіт із стандартизації.


Зміст положення (норми) чинного акта законодавства
Зміст відповідного положення (норми) проекту акта

Закон України «Про регулювання містобудівної діяльності»

Стаття 9.Нормативне регулювання планування та забудови територій

Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері будівництва, містобудування та архітектури, забезпечує розроблення, затвердження, перегляд, внесення змін і скасування державних будівельних норм, а також національних стандартів і кодексів усталеної практики за класами 91 і 93 Українського класифікатора нормативних документів (крім позицій, що стосуються лічильників, машин та устаткування), утворює та припиняє діяльність технічних комітетів стандартизації у цій сфері.

 

Стаття 9.Нормативне регулювання планування та забудови територійЦентральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері будівництва, містобудування та архітектури, забезпечує розроблення, затвердження, перегляд, внесення змін і скасування державних будівельних норм.

Зміст положення (норми) чинного акта законодавства

Зміст відповідного положення (норми) проекту акта

Закон України «Про стандартизацію»

3. Визнати таким, що втратив чинність, Закон України «Про стандартизацію» (Відомості Верховної Ради України, 2001 р., № 31, ст. 145; 2006 р., № 12, ст. 101; 2010 р., № 33, ст. 471; із змінами, внесеними Законом України від 16 жовтня 2012 року № 5463-VI).

4. Міждержавні стандарти (ГОСТ), що діяли на момент набрання чинності Угодою про проведення узгодженої політики в галузі стандартизації, метрології і сертифікації від 13 березня 1992 року, та республіканські стандарти Української Радянської Соціалістичної Республіки (РСТ УРСР) застосовуються як національні стандарти до їх заміни на національні стандарти чи скасування в Україні.

5. Стандарти, кодекси усталеної практики та технічні умови, прийняті центральними органами виконавчої влади до набрання чинності цим Законом, а також галузеві стандарти (ОСТ) та прирівняні до них інші нормативні документи колишнього Союзу Радянських Соціалістичних Республік, галузеві стандарти України (ГСТУ) (далі – галузеві нормативні документи) застосовуються до їх заміни на технічні регламенти, національні стандарти, кодекси усталеної практики чи скасування в Україні, але не більш як п’ятнадцять років з дня набрання чинності цим Законом.

Протягом п’ятнадцяти років з дня набрання чинності цим Законом центральні органи виконавчої влади мають право у відповідних сферах діяльності та в межах своїх повноважень:

перевіряти, переглядати та скасовувати галузеві нормативні документи;

установлювати процедури перевірки, перегляду та скасування галузевих нормативних документів;

брати участь у роботі спеціалізованих міжнародних та регіональних організацій, що займаються стандартизацією у відповідних сферах діяльності, членами яких вони є чи з якими співпрацюють на підставі положень таких організацій або відповідних договорів;

видавати і розповсюджувати галузеві нормативні документи, каталоги галузевих нормативних документів, документи спеціалізованих міжнародних та регіональних організацій, що займаються стандартизацією у відповідних сферах діяльності, членами яких вони є чи з якими співпрацюють на підставі положень таких організацій або відповідних договорів, а також делегувати зазначені повноваження іншим особам.

Центральні органи виконавчої влади мають право замовляти послуги з виконання робіт із перевірки галузевих нормативних документів і розроблення пропозицій щодо внесення до них змін та їх скасування відповідними технічними комітетами стандартизації з додержанням вимог частин першої і другої статті 27 та частин першої і другої статті 28 цього Закону. Державна закупівля зазначених послуг за кошти Державного бюджету України здійснюється без торгів (конкурсних торгів).

Інформація про скасовані галузеві нормативні документи та зміни до них оприлюднюється відповідно до процедур, установлених відповідними центральними органами виконавчої влади.

Галузеві нормативні документи застосовуються на добровільній основі, за винятком випадків, коли обов’язковість їх застосування встановлена нормативно-правовими актами.

Центральні органи виконавчої влади забезпечують розміщення на власних офіційних веб-сайтах текстів галузевих нормативних документів, обов’язковість застосування яких установлена нормативно-правовими актами.

Право власності на галузеві нормативні документи та видані центральними органами виконавчої влади каталоги належить державі. Від імені держави права власника на такі документи здійснюють відповідні центральні органи виконавчої влади.

6. Кабінету Міністрів України у шестимісячний строк з дня набрання чинності цим Закону:

забезпечити утворення юридичної особи публічного права, що виконує функції національного органу стандартизації;

затвердити нормативно-правові актів, що випливають із цього Закону;

подати на розгляд Верховної Ради України пропозиції щодо внесення змін до законодавчих актів України у зв’язку прийняттям цього Закону;

привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом;

забезпечити перегляд та приведення міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади своїх нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом.

Міністр економічного розвитку і торгівлі України І.М. Прасолов

ВИСНОВОК

Комітету з питань промислової та інвестиційної політики

від 05.11.2013 р.

Комітет з питань промислової та інвестиційної політики на засіданні 5 листопада 2013 року розглянув проект Закону України про стандартизацію (реєстр. № 3337), поданий Кабінетом Міністрів України.

Метою прийняття зазначеного законопроекту є удосконалення правових та організаційних засад національної стандартизації, спрямованих на приведення її у відповідність до європейської моделі, а також утворення та функціонування національного органу стандартизації.

Головне науково-експертне управління Апарату Верховної Ради України у висновку від 5 листопада 2013 року вважає, що за результатами розгляду в першому читанні проект може бути прийнятий за основу з наступним урахуванням висловлених зауважень та пропозицій (додається).

Народні депутати України – члени Комітету під час обговорення зазначеного законопроекту підтримали пропозицію Уряду щодо необхідності прийняття нової редакції Закону України «Про стандартизацію», оскільки положення чинного Закону в значній мірі не відповідають сучасним вимогамстандартизації. Разом з цим, члени Комітету відмітили, що законопроект потребує доопрацювання з урахуванням зауважень висловлених під час розгляду його на засіданні Комітету, а також зауважень Головного науково-експертного управління.

Враховуючи вищезазначене, члени Комітету прийняли рішення підтримати проект Закону України про стандартизацію (реєстр. № 3337), внести його на розгляд Верховної Ради України і рекомендувати за результатами розгляду в першому читанні прийняти за основу.

Проект відповідної Постанови Верховної Ради України додається.

Співдоповідачем з цього питання на пленарному засіданні Верховної Ради України від Комітету визначено секретаря Комітету Немілостівого Віталія Олександровича.

Орієнтовний час розгляду законопроекту 25 хвилин.

Голова Комітету

Ю.М.Воропаєв

ВИСНОВОК

Головного науково-експертного управління ВРУ на проект Закону України Про стандартизацію» ( реєстр. № 3337 від 30.09.2013 р., внесений Кабінетом Міністрів України)

від 05.11.2013 р.

У проекті нового Закону України «Про стандартизацію» пропонується визначити правові та організаційні засади стандартизації в Україні. У зв‘язку з цим чинний Закон України «Про стандартизацію» має бути визнаний таким, що втратив чинність. Прийняття проекту, на думку суб‘єкта права законодавчої ініціативи, дозволить, зокрема, вдосконалити правові та організаційні засади національної стандартизації; створення нової національної системи стандартизації, яка відповідає сучасним вимогам та тенденціям й забезпечить єдину державну політику у й цій сфері; приведення національної системи стандартизації у відповідність з європейською моделлю тощо.

Розглянувши проект, Головне управління вважає за доцільне висловити щодо його змісту наступні зауваження та пропозиції.

1. У Пояснювальній записці до проекту відсутнє обґрунтування необхідності прийняття нового закону про стандартизацію. У ній лише зазначено, що проект розроблено «на виконання підпунктів 96.1 та 96.3 Національного плану дій на 2012 рік, затвердженого Указом Президента України від 12.03.2012 року № 187/2012, і підпункту 86.1 Національного плану дій на 2013 рік, затвердженого Указом Президента України від 12.03.2013 № 128/2013 року, щодо впровадження Програми економічних реформ на 2013 – 2014 роки «Заможне суспільство, конкурентоспроможна економіка, ефективна держава». Проте необхідність прийняття нового законодавчого акту має обґрунтовуватися у першу чергу об‘єктивними потребами у регулюванні відповідних суспільних відносин (необхідністю усунення прогалин у їх регулюванні, вдосконалення чинного регулювання цих відносин, появою нових суспільних відносин, які необхідно регулювати, тощо), а не виконанням різного роду доручень. Зазначимо, що у зв‘язку з відсутністю такого обґрунтування залишається невизначеним, чи є насправді потреба у прийнятті нового Закону України «Про стандартизацію», чи запропоновані новели у правовому регулюванні відповідних суспільних відносин доцільніше приймати шляхом внесення певних змін до чинної редакції цього Закону.

2. Проект вимагає певного структурного доопрацювання. Зокрема, усталеним правилам законодавчої техніки не відповідає включення до проекту законодавчого акту розділів, які складаються з 1 чи 2 статей. Проте до складу проекту включені розділи ІV «Застосування національних стандартів та кодексів усталеної практики» з однієї статті (стаття 23), V «Інформаційне забезпечення та право власності на національні стандарти, кодекси усталеної практики та каталоги» з двох статей (статті 24 та 25), VІ «Міжнародне співробітництво» з однієї статті (стаття 26). Крім цього, статті, які включені до певного розділу, мають відповідати його назві. Всупереч цій вимозі законодавчої техніки до розділу VІІ «Фінансування робіт із стандартизації» включена стаття 29 «Використання коштів, отриманих від реалізації стандартів, кодексів усталеної практики та каталогів», назва та зміст якої мають бути приведені у відповідність з назвою розділу. У зв‘язку з цим пропонуємо внести до проекту відповідні зміни.

2. Термінологічний апарат проекту вимагає певного доопрацювання. Зокрема, зміст терміну «стандартизація» (пункт 21 частини 1 статті 1 проекту) має бути доповнений ознаками, які дозволять відокремити відповідну діяльність у сфері технічного регулювання від стандартизації у інших сферах, хоча б так, як це зроблено у визначенні змісту цього терміну у чинному Законі України «Про стандартизацію». Аналогічне за змістом зауваження стосується змісту терміну «стандарт» (пункт 20 частини 1 статті 1 проекту). У терміні «національний орган стандартизації» (пункт 12 частини 1 статті 1 проекту) головною ознакою цього органу має бути його участь у діяльності щодо стандартизації, а не його «право бути національним членом відповідних міждержавних та регіональних організацій стандартизації», як це передбачено у проекті. У понятті «каталог» (пункт 3 частини 1 статті 1 проекту) слід уточнити, чи є він нормативним документом. Із змісту визначення терміну «консенсус» (пункт 6 частини 1 статті 1 проекту) пропонуємо вилучити слова «Консенсус не обов‘язково є одностайним», оскільки це вже визначено у словах «відсутністю серйозних заперечень із суттєвих питань у більшості заінтересованих сторін». Оскільки «європейський стандарт» також є міждержавним, термін «міждержавний стандарт» (пункт 7 частини 1 статті 1 проекту) пропонуємо викласти як «міждержавний стандарт СНД», оскільки Угода про проведення узгодженої політики в галузі стандартизації, метрології і сертифікації від 13 березня 1992 року укладена учасниками цієї міжнародної організації. Оскільки «національний стандарт» (пункт 13 частини 1 статті 1 проекту) є нормативним документом, який підлягає офіційному оприлюдненню, із його визначення слід виключити слова «доступний для широкого кола користувачів». Річ у тому, що він має бути доступним для всіх користувачів без їх поділу на певні кола. У змісті термінів «регіональні організації стандартизації» (пункт 17 частини 1 статті 1 проекту), «регіональна стандартизація» (пункт 18 частини 1 статті 1 проекту) слід уточнити, що мається на увазі під «географічним, політичним або економічним простором», який згадується у цьому пункті.

3. У абзаці 6 частини 1 статті 4 проекту пропонуємо уточнити, що метою стандартизації є «забезпечення прав та інтересів споживачів», у пункті 5 частини 2 цієї статті – якому законодавству мають відповідати національні стандарти та кодекси усталеної практики, які самі є нормативними документами. Із пункту 11 цієї частини доцільно виключити слова «прийняття і», оскільки процедури окремого прийняття національними органами стандартизації Угоди СОТ про технічні бар‘єри в торгівлі для суб‘єктів національної стандартизації не передбачено. Це зауваження стосується також пункту 1 частини 1 статті 10 проекту.

4. У статті 6 проекту варто визначитися з місцем у системі нормативних документів європейських, міжнародних та міждержавних стандартів. Крім цього, у цій статті слід визначитися з співвідношенням національних стандартів та кодексів усталеної практики з стандартами та кодексами усталеної практики підприємств, установ, організацій. Зокрема, чи може підприємство прийняти власний стандарт у разі, якщо у цій сфері прийнятий стандарт національний.

5. У статті 11 проекту слід визначитися щодо того, чи є публічна юридична особа – національний орган стандартизації органом центральної виконавчої влади, і якщо, ні, то в якому статусі вона функціонує. У зв‘язку з цим варто звернути увагу на те, що Закон України «Про центральні органи виконавчої влади» передбачає можливість утворення центральними органами виконавчої влади, що реалізують державну політику у певній сфері, таких юридичних осіб лише як територіальних органів центральних органів виконавчої влади (статті 19 та 21 названого Закону).

6. Деякі повноваження Керівної Ради національного органу стандартизації у статті 13 проекту не відповідають визначенню цього органу як дорадчо-наглядового. Зокрема, йдеться про повноваження Ради щодо затвердження положення про комісію з апеляції та призначення/звільнення з посади її членів (пункти 4 та 5 частини 4 цієї статті).

7. У статті 14 проекту статус комісії з апеляції має бути визначений більш чітко та повно: ким вона утворюється; чи є вона юридичною особою; в чому полягають її повноваження; як вона працює тощо. Так само у цій статті більш детально має бути визначений порядок звернення до неї та порядок розгляду комісією відповідної апеляції.

8. У частині 7 статті 15 проекту варто визначитися щодо того, яким чином національний орган стандартизації буде обирати юридичну особу, яка буде виконувати функції секретаріату технічного комітету у разі, якщо про відповідний намір оголосять дві чи декілька юридичних осіб. Крім цього, у цій частині слід також уточнити, чи може бути такою юридичною особою особа, яка зареєстрована не в Україні, або яка створена виключно іноземними юридичними чи фізичними особами, а також визначити підстави, з яких юридична особа може бути позбавлена функцій секретаріату технічного комітету.

9. У статті 16 проекту варто уточнити, чи можуть нормативні документи одного підприємства застосуватися на іншому і, якщо можуть, то на яких підставах. Крім цього, у цій статті слід також визначити засади державного контролю за нормотворчою діяльністю підприємств у сфері стандартизації (зокрема, передбачити державну реєстрацію відповідних технічних умов, перш за все тих, застосування яких може негативно вплинути на забезпечення охорони життя та здоров‘я, інтересів та прав споживачів, збереження навколишнього природного середовища тощо).

9. Пропонуємо доповнити розділ ІІІ «Основні засади, процедури розроблення і прийняття національних стандартів, кодексів усталеної практики» статтею, в якій визначити порядок розробки відповідного стандарту або кодексу, а також визначитися у цьому розділі з розробкою та прийняттям каталогів цих стандартів та кодексів.

10. У статті 22 проекту доцільно визначити, хто саме і в якому порядку здійснює діяльність з перевірки національних стандартів та кодексів усталеної практики.

11. У частині 2 статті 23 проекту слід конкретизувати, якими саме органами приймаються нормативно-правові акти, що встановлюють обов‘язковість застосування національних стандартів та кодексів усталеної практики. Крім цього, на сайті національного органу стандартизації мають бути оприлюднені всі національні стандарти та кодекси усталеної практики, а не лише ті, обов‘язковість застосування яких визначена нормативно-правовими актами, як це визначено у частині 3 цієї статті.

12. У статті 25 проекту варто уточнити, кому саме належить право власності на національні стандарти та кодекси усталеної практики, які розроблені іншими органами, ніж національний орган стандартизації. У цій статті доцільно було б визначитися щодо видання, відтворення та розповсюдження національних стандартів та кодексів усталеної практики без визнання за такими виданнями статусу офіційних. Крім цього, у частинах 4 та 5 цієї статті слід уточнити, що у них йдеться лише про ті видання, на яких вказано, що вони офіційні, але насправді такого статусу їм не надано.

13. У частині 2 статті 27 проекту джерелами фінансування робіт зі стандартизації є: кошти Державного бюджету України; кошти, передбачені на виконання програм і заходів; власні та залучені кошти суб’єктів господарювання; інші не заборонені законодавством джерела фінансування. На нашу думку, некоректно виділяти окремо таке джерело, як «кошти, передбачені на виконання програм і проектів», оскільки такими можуть бути будь-які з перелічених джерел фінансування.

14. На нашу думку, засоби технічного регулювання у новій редакції статті 15 Господарського кодексу України мають бути визначені більш повно, зокрема, йдеться про включення до них процедури підтвердження відповідності та сертифікації. Крім цього, зміни до статті 259 цього Кодексу не мають безпосереднього відношення до предмету цього проекту, а тому їх слід виключити з проекту.

15. У законопроекті шляхом внесення змін до частини 3 статті 2 Закону України «Про здійснення державних закупівель» пропонується не поширювати його дію на випадки, якщо предметом закупівлі є «послуги з виконання робіт із стандартизації». Крім того, згідно з частиною 5 розділу VІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» законопроекту «центральні органи виконавчої влади мають право замовляти послуги з виконання робіт із перевірки галузевих нормативних документів і розроблення пропозицій щодо внесення до них змін та їх скасування відповідними технічними комітетами стандартизації з додержанням вимог частин першої і другої статті 27 та частин першої і другої статті 28 цього Закону. Державна закупівля зазначених послуг за кошти Державного бюджету України здійснюється без застосування торгів (конкурсних торгів)».

Головне управління у всіх своїх висновках до законопроектів поданих суб’єктами законодавчої ініціативи стосовно пропозицій непоширення загальних вимог, встановлених Законом України «Про здійснення державних закупівель», на процедури закупівлі за державні кошти тих чи інших товарів, робіт та послуг, звертає увагу на те, що такі пропозиції не повною мірою узгоджуються з основною метою цього Закону, яка полягає у створенні конкурентного середовища у сфері державних закупівель, запобіганні проявам корупції у цій сфері, розвитку добросовісної конкуренції, забезпеченні раціонального та ефективного використання державних коштів. До того ж, виходячи із змісту законопроекту, що розглядається, його запровадження створить передумови придбання значного обсягу послуг без загальновизначених процедур закупівель, що може негативно позначитися на прозорості та відкритості використання державних коштів, ускладнить процедуру здійснення державного контролю у сфері державних закупівель. У зв’язку з цим одним із варіантів спрощення процедур закупівель за державні кошти, може бути розробка більш гнучких правил застосування процедур державних закупівель у цих випадках, а не їх уникнення.

Узагальнюючий висновок: за результатами розгляду в першому читанні проект може бути прийнятий за основу з наступним урахуванням висловлених зауважень та пропозицій.

Керівник Головного управління    

В.І.Борденюк

ВИСНОВОК

щодо результатів здійснення антикорупційної експертизи проекту нормативно-правового акта

від 06.11.2013 р.

Назва проекту акта: проект Закону України про стандартизацію.

Реєстр. № 3337 від 30 вересня 2013 р.

Суб’єкт права законодавчої ініціативи: Кабінет Міністрів України.

Головний комітет з підготовки і попереднього розгляду — Комітет з питань промислової та інвестиційної політики.

У проекті акта не виявлено корупціогенних факторів — проект акта відповідає вимогам антикорупційного законодавства, але потребує приведення у відповідність до вимог нормопроектувальної техніки (рішення Комітету від 6 листопада 2013 р., протокол № 19).

Голова Комітету

В. Чумак

Коментарі

Коментарі до цього матеріалу відсутні. Прокоментуйте першим

Добавить свой

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*

Останні новини та статті