Cучасні обрії мистецтва лікування

Протягом останніх років цей потужний мультидисциплінарний медичний форум об’єднує тисячі лікарів з різних куточків України, вітчизняну та світову наукову еліту, потужні фармацевтичні компанії, виробників сучасного діагностичного обладнання та виробів медичного призначення. Конгрес проводиться згідно з Реєстром з’їздів, конгресів, симпозіумів та науково-практичних конференцій, які проводитимуться МОЗ України в 2014 р. Протягом 3 днів роботи конгресу українським лікарям було презентовано результати найсучасніших досліджень, розробок та практик, що ґрунтуються на доказовій медицині.

Цього року в програмі Конгресу особливий акцент зроблено на наступних науково-практичних напрямках:

• лікування серцево-судинних захворювань на основі доказової медицини;
• біль: сучасні підходи до лікування;
• сучасні підходи до лікування респіраторних захворювань;
• антибіотикотерапія: досягнення та перспективи;
• первинна ланка в системі охорони здоров’я України;
• нові можливості в лікуванні цукрового діабету,
• актуальні питання діагностики та лікування в педіатрії, неврології, ендокринології, інфектології та інших сферах.

Характерною рисою наукової програми та заходів Конгресу в нинішньому році є те, що більшість тем містить інноваційні медичні підходи і технології, спрямовані на оздоровлення та підвищення якості життя населення України.

Протягом 3 днів учасники отримали можливість відвідати найрізноманітніші заходи: пленарні та секційні засідання, міжнародну школу, сателітні симпозіум та майстер-класи, під час яких було презентовано найновіші досягнення у сфері охорони здоров’я, зокрема, методів діагностики й лікування основних захворювань. Окремі секційні засідання були присвячені:

• загальній практиці — сімейній медицині та повному комплексу послуг, орієнтованих на пацієнта;
• сучасним аспектам профілактики та лікування захворювань у дитячому віці;
• провідним світовим тенденціям у лікуванні серцево-судинних захворювань;
• питанням сучасної адиктології;
• особливостям лікування захворювань нервової і серцево-судинної системи в осіб літнього віку.

Уже неодноразово наголошувалося, що головна мета заходу — створення інформаційного середовища, яке містить максимально корисну інформацію для практичної діяльності фахівців у всіх ланках охорони здоров’я. Саме тому оргкомітет акцентував увагу на інтерактивному та камерному форматі заходів у рамках Конгресу. Цьогоріч проведено майстер-класи за такими темами: «Сучасні підходи до патогенетичного лікування захворювань печінки» (за підтримки компанії «Здраво»), «Новий погляд на біль» (за підтримки компанії «Pfizer»), «На стику діагнозів та підходів: пацієнт з артеріальною гіпертензією і цукровим діабетом 2-го типу». За підтримки «MeCompany» (Швейцарія) відбулася міжнародна школа «Життєво необхідні омега-3 поліненасичені жирні кислоти — для здорового і щасливого материнства-дитинства».

Організатори підготували приємний сюрприз для офіційних делегатів Конгресу, що зареєструвалися та сплатили реєстраційний внесок. Це розіграш 3 туристичних поїздок до Ізраїлю тривалістю 7 днів.

Велику зацікавленість з боку відвідувачів викликала виставка, в якій взяла участь 21 компанія — виробники сучасних лікарських засобів, новітніх діагностичних та інформаційних технологій, виробів медичного призначення та 8 спеціалізованих видань, що проходила в рамках заходу. Її по праву можна проголосити однією з найважливіших подій у сфері охорони здоров’я населення, адже фахівцям-медикам надзвичайно важливо орієнтуватися в широкому спектрі препаратів, представлених у даний час на вітчизняному фармацевтичному ринку, та грамотно призначати їх пацієнту, ґрунтуючись на даних доказової медицини.

Під час урочистого відкриття Конгресу з вітальним словом виступив Володимир Загородній, заслужений лікар України, голова Української федерації роботодавців охорони здоров’я. Він відзначив, що сьогодні Конгрес користується великою популярністю серед медичної спільноти, адже є не тільки елементом безперервної післядипломної освіти для фахівців, але й майданчиком для обміну думками, поглядами, де можна висловити свою професійну позицію з тих чи інших актуальних проблем.

На сьогодні найболючішим питанням як для фахівців охорони здоров’я, так і загалом для суспільства є реформування галузі. На жаль, високопосадовці не розуміють, що прийняте нагорі рішення не завжди може належним чином реалізуватися в усіх ланках національної системи охорони здоров’я, і досвід нашої країни це підтвердив. У процесі реформування виникає більше запитань ніж відповідей. Виступаючий підкреслив, що реформи системи повинні відбуватися постійно. Охорона здоров’я не може залишатися у вчорашньому дні, оскільки кожен день з’являється щось нове в діагностиці, лікуванні, управлінні галуззю. Реформа не передбачає скорочення лікувальних закладів, перепрофілювання лікарів внаслідок цього, а створення умов для їх ефективної реалізації. Вітчизняна медицина функціонує не завдяки, а всупереч ситуації, у якій перебуває. Реформування — це передусім зміна функцій у системі кожного суб’єкта. А чи змінилися функції лікаря, якого просто «обізвали» сімейним?

В. Загородній також підкреслив, що запровадження професійного лікарського самоврядування дозволить вийти з кризи, у якій перебуває вітчизняна охорона здоров’я. Досвід успішних реформ медичної галузі в інших країнах свідчить про провідну роль соціального діалогу, передусім, з медичною громадою, професіо­налами, які в ній працюють. Нинішній міністр охорони здоров’я Олег Мусій є одним з активних провідників ідеї лікарського самоврядування в Україні. Дискусії з цього питання тривають уже більше 10 років, і сьогодні нарешті з’явився шанс для лікарів самоорганізуватися. У будь-якій суспільно-політичній ситуації медики повинні працювати, приносити користь людям та з гідністю нести звання лікаря.

Пропонуємо увазі читачів окремі доповіді, які пролунали під час першого пленарного засідання Конгресу.

Тетяна Єфімцева, кандидат медичних наук, завідувач відділу прогнозування фармакологічних досліджень ДУ «Інститут фармакології та токсикології НАМН України», представила доповідь «Трансляційні дослідження: нові підходи до розробки лікарських засобів».

Розробка препарату — процес тривалий та дороговартісний. Світова фармацевтична галузь займає 2-ге місце за обсягом інвестицій у дослідження та розробки. У середньому з 5–10 тис. сполук лише 1 стає лікарським засобом, а середня тривалість розробки одного лікарського засобу становить близько 14 років. За останні 15 років розмір інвестицій у розробку збільшився в 4 рази, але кількість виведених на ринок препаратів практично не змінилася. Таким чином, з кожним роком вартість розробки зростає, як і ціна кінцевого продукту, і це не може не хвилювати. Якщо розглянути ефективність розробки, то час, затрачений на неї, також збільшується: 10 років тому він становив 12 років, а сьогодні, як було зазначено вище, — 14 років.

Нині наукові дослідження значно випереджають практику — від відкриття сполуки до її практичного застосування минає від 14 до 44 років, таким чином, сучасні досягнення науки не знаходять практичного застосування.

Новим етапом розвитку медицини сьогодні є трансляційна медицина, гасло якої — «від лабораторних досліджень до рутинної клінічної практики». Цей процес передбачає перенесення теоретичних розробок у сферу практичного застосування.

Відповідно до принципів трансляційної медицини розробка лікарського засобу складається з наступних етапів: базові дослідження, клінічні дослідження, клінічна практика, вихід у популяцію.

Як відомо, довготривалий процес розробки інноваційного препарату включає декілька етапів. Після завершення програми доклінічних досліджень новий потенційний лікарський засіб проходить клінічне дослідження I фази за участю людей (як правило, невеликої кількості здорових добровольців). Для того щоб прискорити, спростити та здешевити цей процес, його було дещо змінено, що було відображено в Настанові M3(R2) з проведення неклінічних робіт з вивчення профілю безпеки лікарських засобів у рамках клінічних досліджень та отримання дозволу на маркетингову авторизацію (Guidance on Nonclinical Safety Studies for the Conduct of Human Clinical Trials and Marketing Authorization for Pharmaceuticals), виданій у 2008 р. Міжнародною конференцією з гармонізації технічних вимог до реєстрації лікарських засобів для людини (International Conference on Harmonisation of Technical Requirements for Registration of Pharmaceuticals for Human Use — ІСН). На сьогодні настанова вже впроваджена в нормативну базу США, Японії, країн ЄС.

Відповідно до документа зменшується обсяг доклінічних досліджень на тваринах, а в клінічних дослідженнях з’являється таке поняття, як пошукові дослідження (exploratory research) — клінічний дослідницький підхід, що дозволяє більш ефективно виявити та розробити перспективні сполуки. Він базується на більш обмеженому наборі даних до клінічних досліджень, ніж потребується для традиційної фази І клінічних досліджень. Зазвичай тестують сполуки на рівні субфармакологічних доз (менше ¹/₁₀₀ дози, розрахованої на отримання фармакологічного ефекту). Це скорочує час дослідження та дозволяє тестувати більшу кількість потенційних ліків. При цьому, якщо у фазі I беруть участь здорові особи, то в даному випадку випробування проводять на пацієнтах, які потребують досліджуваного препарату.

Т. Єфімцева підкреслила, що змінюється ідео­логія розробки лікарського засобу. Якщо раніше спочатку відбувалося відкриття потенційно корисних речовин, які потім можуть перетворитися на лікарських засіб, то сьогодні в першу чергу вирішується завдання — на що необхідно вплинути, тобто, обирається мішень, а потім йде пошук перс­пективних сполук та їх тестування. При проведенні досліджень враховуються і нові наукові досягнення, пов’язані з біомаркерами безпеки та ефективності. Таким чином, трансляційний підхід дозволяє на ранніх етапах приймати рішення йти чи не йти далі в розробці, а в результаті новий препарат буде отриманий швидше та з меншими затратами.

З метою впровадження нових підходів у світі створюються клінічні дослідницько-навчальні центри та їх підрозділи. Так, у США є більше 60 центрів трансляційної медицини при великих університетських клініках, які об’єднані в один Консорціум. У Європі функціонують клінічні дослідницькі підрозділи.

Нині йде процес залучення у процес розробки препаратів не лише дослідників у сфері розробки медичного устаткування, фармації, органів охорони здоров’я, біотехнології, які об’єднуються в біомедичні наукові кластери.

Завершуючи доповідь, Т. Єфімцева підкреслила, що для впровадження цього напрямку в Україні необхідне відповідне нормативне регулювання, підготовка спеціалістів трансляційної медицини та дослідників, а також об’єднання наукового потенціалу різних галузей.

Олена Несукай, старший науковий співробітник відділу некоронарогенних хвороб серця ННЦ «Інститут кардіології імені академіка М.Д. Стражеска» НАМН України, розглянула проблему малосимптомних (безсимптомних) пацієнтів з високим кардіоваскулярним ризиком.

Серед основних принципів виявлення та моніторингу таких пацієнтів:

• визначення факторів ризику та вірогідності розвитку захворювання відповідно до міжнародних рекомендацій та консенсусів;
• використання інструментальних методів дослідження (моніторування ЕКГ, стрес-тести, ехокардіографія, комп’ютерна томографія (КТ), магнітно-резонансна томографія (МРТ)), радіоізотопних методів і т.д.;
• активний моніторинг пацієнтів (диспансерний облік та нагляд).

Доповідач представила увазі присутніх міжнародні підходи для оцінки ризику малосимптомних пацієнтів з високим кардіоваскулярним ризиком. Так, загальний ризик оцінюють за допомогою Фремінгеймської шкали ризику, яку нині застосовують рідко, та шкали SCORE (Systematic Coronary Risk Evaluation). Для визначення окремих факторів ризику застосовують рекомендації Європейського товариства кардіологів та його робочих груп, Американської асоціації кардіологів, Всесвітньої та Американської діабетичної асоціації.

За даними ННЦ «Інститут кардіології імені академіка М.Д. Стражеска» НАМН України, до найбільш розповсюджених факторів кардіоваскулярного ризику в Україні належать артеріальна гіпертензія, дисліпопротеїнемія, надмірна маса тіла, низька фізична активність, паління, ожиріння. При цьому артеріальну гіпертензію дуже рідко відмічають ізольовано. Як правило, вона поєднується з іншими факторами ризику.

Для виявлення малосимптомних пацієнтів високого кардіоваскулярного ризику використовують високоспеціалізовані діагностичні технології: добовий моніторинг ЕКГ та артеріального тиску, навантажувальні тести (стрес-ехокардіографія, тредміл, велоергометрія), ехокардіографія, КТ та МРТ, сцинтиграфія, коронарографія.

Слухачі ознайомилися з новими можливостями використання МРТ для діагностики таких хворих. Це кількісний моніторинг прогресування патологічного процесу, визначення загрози ускладнень та подальшої тактики ведення пацієнта, оцінка міокардіальної перфузії та функції серця, діагностика прихованої ішемії міокарда за допомогою стрес-МРТ.

Доповідач підкреслила, що рекомендації щодо зміни способу життя слід обов’язково надавати всім хворим, у тому числі й тим, хто потребує постійної медикаментозної терапії. Лікар повинен вказувати на необхідність відмови від куріння, зменшення маси тіла, зменшення споживання алкоголю; говорити про користь регулярних фізичних навантажень; радити зменшити споживання солі і жирів, особливо насичених, збільшити в раціоні кількість свіжих фруктів і овочів.

Разом з тим для зниження сукупного кардіоваскулярного ризику також надзвичайно важливим є контроль артеріального тиску. Яким же чином підвищити ефективність лікування у таких пацієнтів? За словами О. Несукай, необхідно починати лікування до появи ураження органів-мішеней, враховувати загальний ризик, не створювати нових факторів ризику, застосовувати комбіновану терапію.

Велику цікавість слухачів викликала доповідь Тетяни Одарич, сімейного лікаря, клінічного викладача Департаменту сімейної медицини Медичної школи Університету здоров’я та наук Орегону, присвячена підготовці сімейного лікаря в США.

Сімейні лікарі США здійснюють профілактику та лікують гострі захворювання та травми в дорослих та дітей, хронічні захворювання та їх загострення, ведуть вагітність та пологи, спостерігають за ростом та розвитком дітей, надають первинну психіатричну допомогу, проводять реабілітацію, допомагають пацієнтам наприкінці їх життя, пропагують здоровий спосіб життя.

Підготовка сімейного лікаря здійснюється протягом 11 років: 4 роки в університеті, 4 роки в Медичній школі та 3 роки в резидентурі. Також можливий додатковий рік поглибленого тренінгу за вибором (наприклад акушерство високого ризику, спортивна медицина). Під час навчання в університеті студент має можливість обрати майбутню професію, у тому числі лікаря. У такому випадку майбутній медик проводить час із лікарем будь-якої спеціалізації, спостерігаючи за його роботою. Традиційно більш доступними є сімейні лікарі. Обов’язковим для студентів є досвід роботи з малозабезпеченими особами або в країнах третього світу.

Під час подальшого вступу в Медичну школу беруться до уваги диплом про вищу освіту та академічна успішність, досвід та особисті якості вступника. На вступному іспиті оцінюють знання природничих наук, критичне мислення та здатність швидко читати складні тексти. Вступники повинні показати глибокі знання з хімії, математики, фізики, статистики. Важливу роль відіграють рекомендаційні листи від керівників та викладачів, достатній досвід роботи в медичних установах.

Під час навчання в Медичній школі перші 2 роки студент вивчає теоретичний курс, принципи клінічної медицини, а також отримує початкові клінічні навички з пацієнтами-акторами, а також перебуває поруч із лікарями різних спеціальностей. Наступні 2 роки вивчають клінічні дисципліни — як обов’язкові, так і за вибором, залежно від обраної спеціальності. Як зазначила лікар, у Медичній школі студент уже з 2-го тижня навчання починає отримувати клінічний досвід. Крім того, особливий акцент робиться на психологічній роботі з пацієнтом.

Кожен студент має наставника — лікаря з досвідом, який допомагає з вибором спеціальності та резидентури. Обов’язковою є практика в сільській місцевості, клініках для малозабезпечених.

При виборі резидентури найпопулярнішою спеціальністю є радіологія, найменш популярною — профілактична медицина. Програма резидентури передбачає отримання медичних знань, навчання особливостям догляду за пацієнтом, практичним навичкам, знанням системи охорони здоров’я, між­особистісним та комунікативним навичкам.

Катерина Амосова, член-кореспондент НАМН України, доктор медичних наук, професор, завідуюча кафедрою внутрішньої медицини № 2 Національного медичного університету ім. О.О. Богомольця, доповіла про результати Програми з оптимізації прихильності до лікування та ефективності контролю артеріального тиску в пацієнтів з артеріальною гіпертензією у звичайній практиці лікаря-кардіолога (далі — Програма ПЕРФЕКТ), у якій взяли участь 53 амбулаторні кардіологи столиці.

Програма базувалася на уніфікованому спрощеному алгоритмі лікування хворих з артеріальною гіпертензією NICE із застосуванням фіксованої комбінації амлодипін/периндоприл разом з домашнім моніторингом артеріального тиску, освітньої програми для пацієнтів з артеріальною гіпертензією щодо досягнення контролю артеріального тиску та прихильності їх до лікування. Програму розпочав 501 пацієнт, а завершив її через 1 рік 301 хворий: 12 пацієнтів вибули через розвиток побічних реакцій, 58 — втратили контакт з лікарем та відізвали свою згоду.

Виконання цієї програми такими хворими протягом 6 міс забезпечило досягнення цільового рівня артеріального тиску (<140/90 мм рт. ст.) у 86,7% та помірну (високу) прихильність до лікування у 93,7% пацієнтів.

Олександр Дудніченко, професор, завідувач кафедри онкології та дитячої онкології Харківської медичної академії післядипломної освіти, розповів про нові можливості діагностики та скринінгу раку молочної залози.

У зв’язку з удосконаленням ранньої діагностики, підвищенням ефективності лікування та навчання населення смертність внаслідок раку молочної залози в світі протягом останніх років поступово знижується, проте кількість виявлених пацієнток з таким діагнозом збільшується. В Україні щороку реєструють більше 16 тис. випадків патології. При цьому у 16% хворих її виявляють уже на 3-й стадії, а у 10% — на 4-й.

Важливе місце в діагностиці раку молочної залози посідає скринінг — активне виявлення безсимптомного (прихованого, доклінічного) раку в зовнішньо здорових осіб шляхом використання тестів, обстежень, інших процедур, які можуть бути швидко проведені. Проте застосування скринінгу має бути обґрунтованим. Це вік старше 40 років, обтяжена спадковість, раннє менархе та пізня менопауза, пізні (старше 35 років) перші пологи, жінки, що не народжували, наявність декількох попередніх «доброякісних» біопсій, виявлення атипової гіперплазії при попередній біопсії.

Завдяки скринінгу можлива рання діагностика та виявлення виліковних пухлин на 1–2-й стадії з повним вилікуванням, зменшується тривалість спеціального лікування, мінімізується хіміотерапія, відповідно, зменшуються грошові витрати, проводиться органозберігаюча операція.

Серед методів скринінгу довела свою ефективність мамографія у жінок віком 50–69 років. Вона дозволяє виявити ділянки паренхіми з підоз­рою на пухлину, інфільтративний часточковий рак, протоковий рак.

Не менш важливе фізикальне дослідження, адже дає змогу іноді пропальпувати пухлину, що не виявляється на мамограмі. Лікаря завжди повинні насторожити виділення із соска, навіть якщо пухлина не пальпується, різна щільність та вузлуватість молочної залози, зміни її шкіри.

Що стосується МРТ, то чутливість цього методу становить 95%. Його застосовують для діагностики в жінок з високим та середнім ризиком, жінок — носіїв мутантних генів BRCA-1 та BRCA-2, жінок — носіїв імплантів.

Самостійне обстеження молочних залоз рекомендується жінкам проводити вже з 20-річного віку. Генетичні дослідження є досить ефективними для попередження розвитку захворювання, проте висока вартість (близько 1500 дол. США) робить їх недоступними для більшості населення нашої країни.

Любов Соколова, провідний науковий співробітник Державної установи «Інститут ендокринології та обміну речовин ім. В.П. Комісаренка НАМН України», розглянула міфи та реальність у лікуванні та діагностиці ожиріння. За оцінками ВООЗ, станом на 2008 р. у світі надмірну масу тіла відмічали у 1,6 млрд осіб віком старше 15 років, при цьому ожиріння — як мінімум у 400 млн осіб. До 2015 р. ці показники будуть становити близько 2,3 млрд та 700 млн осіб відповідно. Що стосується дитячого населення, то в 2010 р. у світі у 40 млн дітей віком до 5 років відзначали надмірну масу тіла.

Доповідач зазначила, що чим вищий індекс маси тіла (ІМТ, який розраховується за формулою: ІМТ=маса тіла в кг/(зріст в м) ² та в нормі становить 18,5–25 кг/м²⁾, тим вищий ризик захворюваності на різні нозології. Це серцево-судинні захворювання, у тому числі артеріальна гіпертензія, цукровий діабет, онкологічні захворювання, деформуючий остеоартроз, хвороби периферичних судин, порушення дихання під час сну. Проте ІМТ не відображає ступінь ожиріння в наступних категорій: діти, у яких не завершений період росту, особи віком старше 75 років, спортсмени та особи з розвиненими м’язами, вагітні.

За класифікацією ожиріння має 2 форми: первинне і вторинне. Первинне ожиріння може бути пов’язане зі спадковістю, переїданням, малорухливим способом життя, а також такими психологічними факторами, як стрес, самотність, під час яких їжа стає компенсацією, втіхою, а в подальшому — залежністю.

Вторинне ожиріння розвивається на тлі ендокринної патології (наприклад синдром та хвороба Іценка — Кушинга, гіпофункція щитовидної залози), внаслідок ураження нервової системи (гіпоталамічний синдром, новоутворення головного мозку).

Л. Соколова підкреслила, що зменшення маси тіла приблизно на 10 кг у осіб з надмірною масою тіла або ожирінням дозволяє на 20% знизити вірогідність загальної смертності, на 30% — смертності внаслідок ускладнень цукрового діабету та на 40% знизити ризик появи пухлин, розвиток яких пов’язаний з ожирінням. Основ­ними методами лікування ожиріння є дієта, фізичні навантаження, фармакотерапія, хірургічне лікування, психологічна підтримка. При цьому зменшення маси тіла повинно бути поступовим, зі швидкістю не більше 0,5–1 кг на тиждень.

Особ­ливу увагу доповідач рекомендувала приділити підтриманню досягненої маси тіла та попередженню повторного її збільшення, профілактиці метаболічних ускладнень ожиріння (дослідження показників рівня ліпідів, глюкози в крові, вимірювання артеріального тиску).

В основі наочно обґрунтованого підходу до зменшення маси тіла — помірно гіпокалорійне, низькожирове харчування з індивідуально підібраним дефіцитом енергії. Пацієнт з ожирінням, котрий протягом тривалого часу споживає енергії з продуктами харчування менше, ніж він витрачає, не може не схуднути.

Фармакологічне лікування рекомендовано розпочинати, якщо:

• ІМТ перевищує 30 кг/м^2;
• у разі меншого значення ІМТ за наявності цукрового діабету 2-го типу, артеріальної гіпертензії, гіперліпідемії;
• якщо дієта та фізичні навантаження не дали результатів.

Хірургічне лікування використовують при ІМТ >40 кг/м², або 35–40 кг/м² при загрозі життю. Застосовують введення внутрішньо­шлуночкового балона, бандажування шлунка, гастрошунтування.

На жаль, у рамках даної публікації неможливо висвітлити всі питання, що порушувалися в ході конгресу. Але організатор заходу — компанія «Нью Віво Коммунікейшн Груп» потурбувалася, щоб найцікавіші доповіді були доступними широкій медичній громадськості.

Використання сучасних інформаційних технологій надає можливість участі в заходах цьогорічного Конгресу лікарям, які не мають змоги особисто відвідувати подібні професійні заходи.

Під час Конгресу відбулася пряма інтернет-трансляція засідань та окремих заходів, а після закінчення найцікавіші та найактуальніші доповіді, а також матеріали з майстер-класів для медичних фахівців розміщуються у відкритому доступі на сайті одноіменного віртуального Конгресу http://www.chil.com.ua .

Усі бажаючі можуть безкоштовно отримати інформацію в форматі 24/7/365. Будь-який фахівець у зручний для себе час може детально вивчити потрібні лекції та доповіді, у яких не встиг взяти участь, адже за 3 дні охопити всю наукову програму учаснику практично неможливо.

Від того, наскільки сучасною, актуальною і повноцінної інформацією володіють лікарі, залежать здоров’я і благополуччя їхніх пацієнтів. Завдяки новітнім технологіям отримати необхідну інформацію не складно, проте обмін досвідом з колегами, участь у професійних дискусіях та безпосереднє спілкування з провідними науковцями є найкращим способом для підвищення своєї кваліфікації.

Бажаєте завжди бути в курсі останніх новин фармацевтичної галузі?
Тоді підписуйтесь на «Щотижневик АПТЕКА» в соціальних мережах!