Фракція «Самопоміч» наполягає, щоб разом з поправками до Державного бюджету на 2015 р., які передбачені законопроектом від 16.02.2015 р. за реєстраційним № 2147, було розглянуто й законопроект від 27.01.2015 р. за реєстраційним № 1863, який передбачає зміни умов застосування ставки Єдиного соціального внеску (далі — ЄСВ) з коефіцієнтом 0,4, що передбачено Законом України від 28.12.2014 р. № 77-VІІІ. Зокрема, проектом документа пропонується замість чинних умов затвердити такі:
а) база нарахування ЄСВ в розрахунку на 1 застраховану особу в звітному місяці збільшилася на 20% і більше у порівнянні з середньомісячною базою нарахування ЄСВ платника за 2014 р. в розрахунку на 1 застраховану особу;
б) після застосування Коефіцієнта середній платіж на 1 застраховану особу в звітному місяці становитиме не менше, ніж середньомісячний платіж на 1 застраховану особу платника за 2014 р. ;
в) кількість застрахованих осіб у звітному місяці не перевищує 200% середньомісячної кількості застрахованих осіб платника за 2014 р. Дана умова не застосовується до платників ЄСВ, визначених в абзаці 3 п. 1 ч. 1 ст. 4.
Як зазначається в пояснювальній записці до проекту документа, він розроблений у зв’язку з тим, що більшість платників ЄСВ не зможуть застосовувати знижувальний коефіцієнт у 2015 р., оскільки не відповідатимуть чинним умовам застосування зниженої ставки ЄСВ, а прийняття проекту документа надасть можливість легалізувати доходи мінімум 2 млн громадян працездатного віку, що забезпечить збільшення надходжень на централізовані рахунки Пенсійного фонду, до фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування понад 11 млрд грн. та до місцевих бюджетів понад 8 млрд грн. Пропонуємо увазі читачів порівняльну таблицю чинних вимог із запропонованими.
| Таблиця | Вимоги до застосування зниженої ставки ЄСВ |
| Чинні вимоги | Запропоновані зміни |
| Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування загальнообов’язкового державного соціального страхування та легалізації фонду оплати праці» | Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» |
| II. Прикінцеві та перехідні положення 3. Установити, що з 1 січня 2015 року при нарахуванні заробітної плати (доходів) фізичним особам та/або при нарахуванні винагороди за цивільно-правовими договорами ставки єдиного внеску, встановлені частиною п’ятою статті 8 та статтею 10 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» для платників єдиного внеску, визначених в абзацах другому та третьому пункту 1 частини першої статті 4 та статті 10, застосовуються з коефіцієнтом 0,4 (крім виключень, передбачених цією частиною), у випадку, якщо платником виконуються одночасно такі умови: 1) загальна база нарахування єдиного внеску за місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід) та/або винагорода за цивільно-правовими договорами, в 2,5 рази або більше перевищує загальну середньомісячну базу нарахування єдиного внеску платника за 2014 рік; або якщо загальна база нарахування єдиного внеску не перевищує в 2,5 рази або більше загальну середньомісячну базу нарахування єдиного внеску платника за 2014 рік, то платник замість коефіцієнту 0,4 застосовує коефіцієнт, що розраховується шляхом ділення загальної середньомісячної бази нарахування єдиного внеску платника за 2014 рік на загальну базу нарахування єдиного внеску за місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід) та/або винагорода, за цивільно-правовими договорами (але в будь-якому випадку коефіцієнт не може бути менше 0,4); 2) середня заробітна плата по підприємству збільшилася мінімум на 30 відсотків у порівнянні з середньою заробітною платою за 2014 рік; 3) середній платіж на одну застраховану особу після застосування коефіцієнта складе не менше ніж 700 гривень; 4) середня заробітна плата по підприємству складе не менше трьох мінімальних заробітних плат. З 1 січня 2016 року при нарахуванні заробітної плати (доходів) фізичним особам та/або при нарахуванні винагороди за цивільно-правовими договорами ставки єдиного внеску, встановлені частиною п’ятою статті 8 та статтею 10 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» для платників єдиного внеску, визначених в абзацах другому та третьому пункту 1 частини першої статті 4 та статті 10, застосовуються з коефіцієнтом 0,6. |
95. З 1 січня 2015 р. при нарахуванні заробітної плати (доходів) фізичним особам та/або при нарахуванні винагороди за цивільно-правовими договорами, оплати допомоги по тимчасовій непрацездатності та допомоги у зв’язку з вагітністю та пологами розмір єдиного внеску, встановлений ч. 5 та абзацом другим ч. 6 ст. 8 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» для платників єдиного внеску, визначених в абзацах 2 та 3 п. 1 ч. 1 ст. 4, застосовується з понижуючим коефіцієнтом (далі — Коефіцієнт), якщо платником виконуються одночасно наступні умови: а) база нарахування єдиного внеску в розрахунку на 1 застраховану особу в звітному місяці (далі — БН(зо)) збільшилася на 20 і більше відсотків у порівнянні з середньомісячною базою нарахування єдиного внеску платника за 2014 р. у розрахунку на 1 застраховану особу (далі — СмБН(зо)2014); б) після застосування Коефіцієнта середній платіж на 1 застраховану особу в звітному місяці (надалі — СП(зо)м) складе не менше ніж середньомісячний платіж на 1 застраховану особу платника за 2014 р. (надалі — СмП(зо)2014); в) кількість застрахованих осіб у звітному місяці не перевищує 200% середньомісячної кількості застрахованих осіб платника за 2014 р. (надалі — СмК(зо)2014). Дана умова не застосовується до платників єдиного внеску, визначених в абзаці 3 п. 1 ч. 1 ст. 4; Коефіцієнт щомісячно обчислюється платниками самостійно, за наступною формулою: Коефіцієнт = СмБН(зо)2014/ БН(зо), де СмБН(зо)2014: середньомісячна база нарахування єдиного внеску платника у 2014 р. в розрахунку на 1 застраховану особу — це сума нарахованої заробітної плати, винагород за виконану роботу (надані послуги) за цивільно-правовими договорами, оплати допомоги по тимчасовій непрацездатності та допомоги у зв’язку з вагітністю та пологами, на яку нараховується єдиний внесок/12/СмК(зо)2014; БН(зо): база нарахування єдиного внеску на 1 застраховану особу за місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід) та/або винагорода за цивільно-правовим договором — це сума нарахованої заробітної плати, винагород за виконану роботу (надані послуги) за цивільно-правовими договорами, оплати допомоги по тимчасовій непрацездатності та допомоги у зв’язку з вагітністю та пологами, на яку нараховується єдиний внесок у звітному місяці 2015 р./кількість застрахованих осіб платника у звітному місяці 2015 р.; СмК(зо)2014: середньомісячна кількість застрахованих осіб платника за 2014 рік — це сумарна кількість застрахованих осіб платника у кожному місяці в 2014 р./12; СмП(зо)2014: середньомісячний платіж на 1 застраховану особу у 2014 р. — це сума нарахованого єдиного внеску за 2014 р./12/СмК(зо)2014; СП(зо)м: середній платіж на одну застраховану особу у звітному місяці — це сума нарахованого єдиного внеску у звітному місяці 2015 р./кількість застрахованих осіб платника у звітному місяці 2015 р.; Якщо в результаті розрахунку Коефіцієнта його значення складає менше ніж 0,4, то платник застосовує Коефіцієнт 0,4. У разі застосування Коефіцієнту платник єдиного внеску подає до органу доходів і зборів за місцем обліку заяву довільної форми. Платник єдиного внеску, що застосував Коефіцієнт та не сплатив нарахований єдиний внесок у встановлені законом строки, позбавляється права в майбутньому застосувати Коефіцієнт до повної сплати такої недоїмки (боргу). Право на застосування Коефіцієнту поновлюється з місяця, у якому сплачено таку недоїмку (борг). З 1 січня 2016 р. при нарахуванні заробітної плати (доходів) фізичним особам та/або при нарахуванні винагороди за цивільно-правовими договорами, ставки єдиного внеску, встановлені ч. 5 ст. 8 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» для платників єдиного внеску, визначених в абзацах 2 та 3 п. 1 ч. 1 ст. 4, застосовуються з коефіцієнтом 0,6. |
Прес-служба «Щотижневика АПТЕКА»
Коментарі
Коментарі до цього матеріалу відсутні. Прокоментуйте першим