АКТОВЕГІН — ефективне лікування опіків шкіри

Щороку в Україні до 50 000 пацієнтів з опіковою хворобою звертаються за медичною допомогою до лікарів-спеціалістів. У переважної більшості хворих діагностовано опіки І–ІІІА ступеня загальною площею від 1 до 15% поверхні тіла. Велика кількість людей, які отримали поверхневі, так звані контактні, опіки у побуті, взагалі не звертаються до лікаря, самостійно приймаючи рішення, як і чим лікуватися. Безпідставно вважають легкими і значно поширені на сьогодні сонячні опіки. Як правило, пацієнти з такими опіками в першу чергу звертаються за порадою до працівників аптек. Тому актуальним і важливим, на наш погляд, є питання обізнаності працівників аптек, а також лікарів з сучасними методами лікування поверхневих опіків І–ІІІА ступеня загальною площею до 10–15% поверхні тіла. Досить складною проблемою при лікуванні хворих з поверхневими опіками є підбір препаратів, які б могли змінювати розвиток запальної реакції та якнайкраще відповідали б стадіям розвитку ранового процесу.

В опіковому відділенні Київського НДІ гематології та переливання крові (Український опіковий центр) опробовано (Повстяний М.Ю., Козинець Г.П., 1999) метод місцевого лікування опікових ран з використанням препарату АКТОВЕГІН у формі 20% гелю, 5% крему та 5% мазі, який випускає фармацевтична компанія «Нікомед» (Норвегія, Австрія).

АКТОВЕГІН — депротеїнізований гемодериват сироватки крові молодих телят. Основу технології його виробництва складають методи діалізу та послідовної ультрафільтрації, внаслідок чого АКТОВЕГІН містить лише фізіологічні компоненти — амінокислоти, олігопептиди, нуклеозиди, мікроелементи, електроліти, проміжні продукти метаболізму ліпідів. У препараті АКТОВЕГІН повністю відсутні протеїни, антитіла та пірогени. 3а фармакологічними властивостями АКТОВЕГІН — потужний антигіпоксант, який активізує метаболізм глюкози та кисню, має виражений інсуліноподібний ефект. Ефективність препарату АКТОВЕГІН у різних формах (20% гель, 5% крем, 5% мазь) для місцевого лікування вивчали у хворих з опіками ІІ–ІІІА ступеня загальною площею від 1 до 15% поверхні тіла (віком від 16 до 65 років).

3астосування препарату АКТОВЕГІН у різних формах базувалося на принципі стадійності перебігу ранового процесу.

Для одержання об’єктивних результатів були використані такі методи дослідження:

— підрахунок лейкоцитів у периферійній та капілярній крові в зоні ураження здійснювали у мазках, пофарбованих за Папенгеймом;

— функціональну активність нейтрофільних гранулоцитів визначали у мазках в НСТ-тесті (спонтанному та індукованому за Parr);

— клітинні мазки-відбитки виділення з рани вивчали за Покровським—Штейнбергом;

— вміст РАS-позитивних речовин у нейтрофільних гранулоцитах у периферійній та капілярній крові проводили за MсManus.

Встановлено, що лікування хворих з опіковими ранами препаратом АКТОВЕГІН у різних лікарських формах за наведеною вище схемою значною мірою нормалізує реакцію нейтрофільних гранулоцитів на мікробний антиген не тільки в капілярній крові в зоні опіку, але й у всій периферійній, що зумовлює підвищення резистентності організму хворого до бактеріальної інфекції.

Клінічні спостереження за перебігом ранового процесу у хворих з поверхневими опіками ІІ–ІІІА ступеня свідчать про високу ефективність лікування ран препаратом АКТОВЕГІН у формі 20% гелю, 5% крему та 5% мазі. Під впливом АКТОВЕГІНУ загоєння ран відбувалося без ускладнень інфекційного характеру, мало реактивний перебіг, сприяло повноцінній епітелізації та скороченню терміну лікування на 20–25% у порівнянні з пацієнтами, яким його не призначали. Важливою властивістю застосування АКТОВЕГІНУ у формі 20% гелю було значне зменшення вираженості больового синдрому в ділянці опікової рани вже в перший день його використання. Під час застосування препаратів АКТОВЕГІНУ жодних побічних ефектів не відзначено.

Результати проведених досліджень свідчать, що місцеве лікування хворих з опіками ІІ–ІІІА ступеня препаратом АКТОВЕГІН у різних формах (20% гель, 5% крем, 5% мазь) забезпечує:

1) розвиток клітинних реакцій судинної фази запальної реакції за фагоцитарним типом зі зміною цитологічного складу виділення з рани, що проявляється зменшенням дегенеративно змінених нейтрофільних гранулоцитів, збільшенням в 1,5 разу завершеності фагоцитозу;

2) підвищення функціональної активності нейтрофільних гранулоцитів периферійної та особливо капілярної крові в зоні опіку;

3) високий рівень глікогену в нейтрофільних гранулоцитах капілярної крові в зоні опіку та мазках-відбитках виділення з рани до 20–21-го дня після травми, що свідчить про збереження енергетичних резервів фагоцитуючих клітин у зоні ураження;

4) оптимальний розвиток запальної реакції, підвищення імунологічної реактивності організму хворого за гуморальним типом, реактивний перебіг ранового процесу та скорочення терміну лікування щонайменше на 20% за умов повноцінної епітелізації.

Г.П. Козинець,
д-р мед. наук, професор