«Пілотні регіони»: робота продовжується

Як уже повідомлялось у нашому виданні («Щотижневик АПТЕКА» № 49 (470) від 20 грудня 2004 р.), з 1 січня поточного року на базі двох «пілотних регіонів» (Попільнянський район Житомирської області та Золочівський — Харківської) розпочалась практична фаза реалізації проекту Європейського Союзу «Фінансування та управління в сфері охорони здоров’я України» (далі — Проект). Про хід цієї роботи та перші практичні напрацювання кореспондент «Щотижневика АПТЕКА» попросив розповісти керівника Проекту д-р Антоніса Малагардіса.
Д-р Антоніс Малагардіс

Д-р Антоніс Малагардіс

— Перші практичні результати, отримані в «пілотних регіонах», можна оцінювати за двома критеріями: конкретні зміни та їх вплив на подальшу оцінку стану та перспектив української системи охорони здоров’я експертами Проекту. На сьогоднішній день в Попільнянському районі Житомирської області на базі центральної районної лікарні створено комунальне неприбуткове підприємство (КНП) «Попільнянська центральна районна лікарня», ведеться активна робота зі створення інших медичних закладів подібної форми власності — «Територіальне медичне об’єднання амбулаторно-поліклінічних закладів району» та «Районне стоматологічне територіальне медичне об’єднання». В Золочівському районі Харківської області створено КНП «Центральна районна лікарня», на базі якої також створено центр первинної медико-санітарної допомоги. Як конкретно змінилася робота цих медичних установ? Перш за все змінився принцип їх фінансування, адміністрація лікарень отримала більше повноважень щодо розподілу коштів та пошуку альтернативних джерел фінансування. При державних районних адміністраціях були створені районні відділи охорони здоров’я, між ними та цими КНП були укладені договори про надання медичних послуг. Таким чином було чітко визначено, що замовником медичних послуг для населення району є його державна адміністрація, а їх надавачем (виконавцем замовлення) — центральні районні лікарні. Доцільно розглянути ці зміни дещо детальніше. Якщо раніше фінансування таких медичних закладів відбувалось виключно «постатейно» з державного та обласного бюджетів, то на сьогоднішній день грошові надходження здійснюються переважно з районних бюджетів в межах сум, передбачених щорічними угодами про співпрацю. Водночас збереглось фінансування медичних закладів з бюджетів інших рівнів на реалізацію конкретних програм чи проектів. Право на контрактні умови співпраці, яке отримали медичні КНП, дозволяють їм, враховуючи відповідний світовий досвід, обирати ту форму контракту, яка сприятиме кращій організації їх роботи. Після того як лікарні набули статусу КНП, їх адміністрації отримали право самостійно розподіляти кошти, які надійшли до медичного закладу, орієнтуючись при цьому виключно на реальні потреби. Тому стало можливим формування так званого глобального бюджету лікувально-профілактичного закладу (ЛПЗ), як це відбувається в більшості медичних закладів провідних країн світу. Це є чи не найголовнішою умовою для суттєвого покращання якості надання медичної допомоги населенню «на місцях» та підвищення рівня оплати праці працівників ЛПЗ. Керівництво медичних закладів для залучення додаткових джерел фінансування отримало право укладати корпоративні договори про медичне обслуговування з підприємствами різних форм власності чи фізичними особами. Зараз експерти Проекту мають розпочати порівняльну оцінку ефективності роботи КНП «Попільнянська центральна районна лікарня» та «Центральна районна лікарня» Золочівського району з показниками діяльності інших українських ЛПЗ. Це має остаточно підтвердити, що зміна господарського статусу медичних закладів є однією з основних умов успішного реформування системи охорони здоров’я України.

Тепер давайте розглянемо здобутки від практичної реалізації положень Проекту в «пілотних регіонах», які дозволяють нашим експертам робити висновки про сучасний стан та перспективи української системи охорони здоров’я. Так, сам факт реалізації Проекту «на периферії» свідчить про достатню самостійність обласних державних адміністрацій, в тому числі і щодо визначення ними тактики розвитку системи охорони здоров’я в своїх регіонах. Необхідно зазначити, що децентралізація системи охорони здоров’я характерна для багатьох країн — членів ЄС, зокрема, Естонії, Угорщини та Чехії. Це, на мій погляд, може бути передумовою подальшого реформування та розвитку медичної та фармацевтичної галузей, оскільки дозволяє максимально ефективно використовувати економічний потенціал регіонів. Водночас Україну необхідно застерегти від надмірної децентралізації системи охорони здоров’я, оскільки це може ускладнити контроль галузі з боку держави. Прикладом може бути Польща та Румунія, в яких зараз відбувається процес централізації системи охорони здоров’я. За час реалізації Проекту ми дійшли до висновку, що високого рівня автономії регіональної влади в Україні недостатньо для цілковитого успішного реформування системи охорони здоров’я. Необхідно паралельно удосконалювати нормативно-правову базу, впроваджувати заходи, направлені на ліквідацію тіньового сектору економіки. На мою думку, доцільно на парламентському рівні визначити всі аспекти роботи медичної галузі, зокрема законодавчо затвердити єдиний спрощений механізм зміни статусу ЛПЗ. Це може бути зроблено, скажімо, в законі про медичні заклади. Експерти Проекту готові поділитися конструктивним досвідом з цих питань та взяти участь в розробленні відповідних законопроектів. Ліквідація тіньового сектору економіки має забезпечити надходження достатньої кількості податків, які можна буде спрямувати на реформування системи охорони здоров’я.

Ще однією проблемою, досвід вирішення якої в «пілотних регіонах» доцільно врахувати на загальнодержавному рівні, є методика визначення вартості медичних послуг. На мою думку, сьогодні в Україні існує ризик непродуманого «наліплювання» на них «цінових ярликів». Тому необхідно створити та законодавчо визначити динамічну та багатогранну систему, яка дозволила б кожному ЛПЗ, враховуючи умови та особливості власної діяльності, розробити ефективну методику оцінювання вартості медичних послуг, які надаються. Це є головною передумовою для точного формування бюджету медичного закладу. Наприклад, в ЛПЗ — КНП, які працюють в «пілотних регіонах», застосовується методика оцінки вартості одного дня перебування хворого з певною патологією у стаціонарі, одного відвідування поліклініки, одного виклику швидкої допомоги. Такий підхід підтвердив свою ефективність та зручність. Реалізація положень Проекту не обходиться, звичайно, без проблем. Однією з них є неготовність деяких медичних працівників, особливо людей старшого віку, працювати в нових умовах. Головна причина в цьому, на мій погляд, полягає у відсутності у них необхідних знань та досвіду. Тому в рамках Проекту для медичних працівників планується проводити відповідні навчання та тренінги. Подібна ситуація може згодом виникнути на національному рівні, тому готуватись до цього треба заздалегідь.

Ще одним з питань, на якому доцільно окремо зупинитись, є запровадження в Україні загальнообов’язкового медичного страхування (ЗМС). За час роботи Проекту в Україні особисто я прийшов до висновку, що на сьогоднішній день цей крок не є вкрай необхідним. Чому? Досвід роботи в «пілотних регіонах» яскраво свідчить про те, що створення адекватної нормативно-правової бази та існування такого рівня децентралізації системи охорони здоров’я, який дозволятиме максимально реалізовувати «місцевий» потенціал, цілком здатні стати рушійною силою кардинальних позитивних змін в медичній галузі України. Якщо ж буде прийнято рішення про запровадження на теренах вашої держави ЗМС, то експерти Проекту одностайно вважають, що реалізовуватись воно повинно виключно за умови існування єдиного державного фонду. Якщо доручити реалізацію ЗМС приватним страховим компаніям, існуватиме ризик нецільового використання ними відповідних коштів та небажання працювати з «невигідними» для них малозабезпеченими верствами населення, дітьми та пенсіонерами, рівень платоспроможності яких, як правило, суттєво нижчий порівняно з працюючими громадянами. Загальною ж умовою для ефективної роботи системи ЗМС є забезпечення прозорості в обігу «страхових» коштів та попередження зловживань з боку посадових осіб, які займатимуться їх розподілом. n

Олександр Сіроштан,
фото Ігоря Кривінського


Комментарии

Нет комментариев к этому материалу. Прокомментируйте первым

Добавить свой

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

*

Другие статьи раздела


Последние новости и статьи