Громадське здоров’я в Україні: чинне законодавство потребує перегляду

29 апреля 2016 3:18 Версия для печати
22 квітня 2016 р. в Комітеті Верховної Ради України з питань охорони здоров’я (далі — Комітет) відбувся круглий стіл «Про розвиток системи громадського здоров’я в Україні». Метою заходу було обговорення напрямів, механізмів та строків розвитку служби громадського здоров’я, діяльність якої сприятиме пріоритетності профілактичного напрямку у сфері охорони здоров’я, зниженню показників захворюваності, інвалідності та смертності населення, що збільшить тривалість життя населення країни. Сьогодні система охорони здоров’я належним чином не охоплює потреби населення. Ситуація ускладнюється неупинно зростаючим тягарем неінфекційних захворювань та відсутністю адекватного впливу на його зменшення.

Участь в круглому столі взяли народні депутати України, представники Адміністрації Президента України, Міністерства охорони здоров’я України, зацікавлених служб і відомств, департаментів охорони здоров’я обласних державних адміністрацій, Національної академії медичних наук України, провідних наукових медичних установ, вищих навчальних закладів, професійних спілок, міжнародних, громадських організацій та ЗМІ.

Ольга БогомолецьПрисутніх привітала Ольга Богомолець, голова Комітету, зазначивши, що без освітньої роботи з населенням, зокрема, з дітьми, виховання культури здоров’я, держава нічого не зробить в напрямку поліпшення громадського здоров’я. Тому необхідно розробити цілісну державну політику. Вона висловила сподівання, що новий очільник МОЗ України приділятиме значну увагу цьому питанню.

Ірина СисоєнкоІрина Сисоєнко, заступник голови Комітету, додала, що збереження здоров’я, а не його відновлення, профілактика та попередження захворювань, створення умов для здорового способу життя, а не лікування мають бути в основі державної політики, якщо держава справді орієнтується на охорону здоров’я. Це обійдеться значно дешевше, ніж витрата коштів з бюджету на фінансування державних програм. Тому в країні слід розбудовувати комплексну систему громадського здоров’я, яка стоятиме на сторожі охорони здоров’я.

Олексій КириченкоНародний депутат Олексій Кириченко додав, що останні декілька років влада постійно ліквідовує певні «пожежі» в охороні здоров’я: «То ми шукаємо в екстреному порядку гроші на ліки від грипу, то просимо міжнародну допомогу для закупівлі вакцин. Що будемо шукати або просити завтра?». Він підкреслив, що настав час розібратися в причинах цих «пожеж» і розпочати вибудовувати систему, яка зможе їх попередити.

Юрій КундієвЗа словами академіка Юрія Кундієва, першого віце-президента НАМН, Академія готова здійснювати науковий супровід розбудови цієї системи, і в першу чергу це Інститут громадського здоров’я ім. О.М. Марзєєва НАМН України. Інші установи академії також посилюють увагу до питань попередження захворювань. Крім того, відповідно до рішення Президії НАМН, щорічно буде публікуватися національна доповідь про стан охорони здоров’я, у якій буде приділено увагу і профілактичному напрямку.

Леон Лора Хосе РоманЛеон Лора Хосе Роман, керівник напрямку «Освіта, наукове співробітництво та соціальна політика» групи підтримки України Європейської Комісії, привітав присутніх та нагадав, що відповідно до глави 22 Угоди про асоціацію України з ЄС наша держава взяла на себе зобов’язання розвивати співробітництво в галузі охорони здоров’я з метою підвищення рівня його безпеки та захисту здоров’я людини як передумови сталого розвитку та економічного зростання, у тому числі керуючись підходом «охорона здоров’я у всіх політиках держави».

Стан громадського здоров’я в будь-якій країні має безпосередній вплив на стосунки з її сусідами. ЄС зацікавлений у тому, щоб в Україні було створено таку систему, яка націлена на попередження захворювань. З початку реформи громадського здоров’я в Україні Європейська Комісія тісно співпрацює з МОЗ разом із ВООЗ та ЮНІСЕФ, зокрема, щодо розробки відповідної концепції та роботи Центру громадського здоров’я.

Луїджі МігліорініЛуїджі Мігліоріні, виконуючий обов’язки Бюро ВООЗ в Україні, презентував присутнім сучасну систему охорони громадського здоров’я, яка має виконувати 10 функцій:

  • епідемічний нагляд, здоров’я та благополуччя населення;
  • моніторинг та реагування на загрози для здоров’я і надзвичайні ситуації;
  • захист здоров’я, безпека навколишнього середовища, праці, харчових продуктів та ін.;
  • зміцнення здоров’я, включаючи вплив на соціальні детермінанти;
  • профілактика хвороб, у тому числі раннє виявлення порушень здоров’я;
  • забезпечення стратегічного керівництва;
  • забезпечення компетентними кадрами;
  • забезпечення стійких організаційних структур і фінансування;
  • інформаційно-роз’яснювальна діяльність, комунікація та соціальна мобілізація в інтересах здоров’я;
  • сприяння розвитку досліджень у сфері охорони здоров’я для наукового обґрунтування політики і практики.

Ігор ПерегінецьКонцепцію розвитку системи громадського здоров’я в Україні представив Ігор Перегінець, заступник міністра охорони здоров’я. Серед ключових проблем громадського здоров’я — паралельне існування різних систем епідемічного нагляду, недостовірна медична статистика, превалювання контрольно-наглядової діяльності та адміністративних послуг, економічно необґрунтований обсяг заходів та досліджень. Першочерговими кроками для переорієнтації мають стати визначення інституційних засад системи громадського здоров’я, удосконалення законодавчої бази, посилення спроможності МОЗ і Центру громадського здоров’я впливати на цю систему, запровадження інформаційних та комунікаційних політик, удосконалення фінансування та консолідація ресурсів. Важливу роль у цьому процесі відведено місцевим громадам. Так, через заклади первинної медико-санітарної допомоги будуть реалізуватися такі профілактичні заходи, як імунізація, попередження неінфекційних захворювань (вплив на такі фактори ризику, як тютюнопаління, вживання алкоголю, слабоалкогольних напоїв, недостатню фізичну активність та нездорове харчування), буде проводитися робота в осередках окремо визначених інфекційних хвороб. У свою чергу, виконавчі органи будуть здійснювати контрольно-наглядову діяльність за дотриманням санітарного законодавства публічними закладами (крім питань безпеки харчової та нехарчової продукції). Органи місцевого самоврядування на рівні району (повіту), області будуть розробляти регіональні програми в сфері громадського здоров’я в залежності від проблем регіону, здійснювати епіднагляд, облік інфекційних та неінфекційних захворювань, аналіз захворюваності населення на регіональному рівні та готувати відповідні звіти. Вони також мають реагувати на надзвичайні ситуації в сфері громадського здоров’я, що мають регіональне значення (спалахи інфекційних захворювань, епідрозслідування), надавати рекомендації органам виконавчої влади щодо необхідних дій, а також забезпечувати проведення лабораторних досліджень.

Функції Центру громадського здоров’я (МОЗ):

  • формування державної політики, врахування інтересів здоров’я в усіх сферах державної політики;
  • супровід впровадження та моніторинг державних програм;
  • забезпечення функціонування системи епідемічного нагляду;
  • підтримка мережі референс-лабораторій та підрозділів реагування на загрози;
  • забезпечення моніторингу циркуляції збудників інфекційних хвороб у навколишньому середовищі;
  • здійснення аналітики, наукових досліджень.

У рамках розвитку системи МОЗ бере на себе зобов’язання з розробки законопроекту щодо громадського здоров’я, адаптації законодавства до вимог ЄС, забезпечення належної роботи Центру громадського здоров’я, реформування до- та післядипломної підготовки кадрів.

Розповідаючи про те, що було зроблено Міністерством в 2015 р., І. Перегінець нагадав про повернення функцій епіднагляду (неінспекційних функцій) до МОЗ, прийняте рішення щодо створення Центру громадського здоров’я та приєднання до нього лабораторних центрів Державної санітарно-епідеміологічної служби України (далі — Держсанепідемслужба), розроблено проект Концепції розвитку системи громадського здоров’я.

Також минулого року представники Міністерства разом з експертами Європейської комісії та Європейського центру контролю за захворюваннями (European Centre for Disease Prevention and Control — ECDC) провели оцінку функціонування національної системи епідеміологічного нагляду за інфекційними захворюваннями та у сфері безпеки крові. Україна приєдналася до міжнародної ініціативи «Глобальний порядок денний з питань безпеки здоров’я». Серед досягнень заступник міністра відзначив домовленість про будівництво сучасного лабораторного комплексу в Одесі для потреб громадського здоров’я та відновлення співробітництва з США щодо програми з питань біобезпеки, розпочато підготовку до впровадження електронної системи епіднагляду.

У результаті всіх цих заходів планується, що держава отримає достовірну інформацію про стан здоров’я населення, ефективно використовуватимуться людські ресурси, бюджетні та позабюджетні кошти, зменшиться тягар захворюваності та знизяться витрати на медичну допомогу.

Олеся ГульчійОлеся Гульчій, проректор з міжнародних зв’язків та науково-педагогічної роботи з іноземними громадянами Національної медичної академії післядипломної освіти ім. П.Л. Шупика, зупинилась на питанні підготовки кадрів. Відповідно до постанови КМУ від 29 квітня 2015 р. № 266 «Про затвердження переліку галузей знань і спеціальностей, за якими здійснюється підготовка здобувачів вищої освіти» не передбачено підготовки фахівців за спеціальністю «Громадське здоров’я», незважаючи на численні звернення з боку медичних ВНЗ та закладів післядипломної освіти. Тому треба вносити зміни в цю постанову КМУ. Проте вже зараз можна впроваджувати цикли тематичного удосконалення для тих, хто працює в системі. Наступним кроком має стати підготовка фахівців під час магістратури та бакалаврату.

Святослав ПротасЗа словами Святослава Протаса, тимчасово виконуючого обов’язки голови Держсанепідемслужби, понад 90 років цей органі був невід’ємною профілактичною складовою системи охорони здоров’я. Інша справа, яким чином здійснювалися ці функції в результаті численних реорганізацій Держсанепідемслужби протягом останніх 5-6 років. Він висловив занепокоєння тим, що в майбутньому Україна відчує дефіцит фахових епідеміологів — нестабільність та невизначеність ситуації сприя­є відтоку молодих кадрів. Дійсно, реформування було потрібне, адже Держсанепідемслужба виконувала невластиві їй наглядові та дозвільні функції. Проте потяг реформ було запущено без змін законодавчої бази.

Більше 40 законів регламентують повноваження та функції Держсанепідемслужби (яких загалом близько 100). Новостворена Державна служба з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів не зможе повноцінно виконувати ці функції. За словами доповідача, це може викликати суспільний вибух. Проте й зупиняти реформи вже не слід, незважаючи на рішення суду щодо скасування постанови КМУ від 10.09.2014 р. № 442 «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади» в частині реорганізації Держсанепідемслужби. С. Протас зазначив, що закон «Про громадське здоров’я» врегулював би всі суспільні відносини та привів законодавство, яке регламентує діяльність служби, у відповідність з принципами, закладеними в Концепції розвитку системи громадського здоров’я. Крім того, треба вирішити питання централізації чи децентралізації функцій епіднагляду, фінансової моделі громадського здоров’я, підготовки кадрів.

Володимир ЛапаВолодимир Лапа, керівник Державної служби з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів, зазначив, що новостворена служба реалізує державну політику в тому числі й у сфері санітарного законодавства та здійснення в межах компетенції контролю за факторами середовища життєдіяльності людини, що мають шкідливий вплив на здоров’я населення. Наразі завершується формування територіальних органів, і всі фахівці, які бачать себе в системі державного нагляду і відповідають сучасним вимогам, знайдуть своє місце в Державній службі з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів.

Спікери неодноразово наголошували на необхідності нагальної переорієнтації пріоритетів системи охорони здоров’я від політики лікування до політики зміцнення здоров’я і попередження захворювань.

Існуюча система громадського здоров’я є нескоординованою, ті незначні ресурси, що виділяються на утримання системи, витрачаються вкрай неефективно, переважно на утримання застарілих систем, а не їх модернізацію та сконцентроване використання. Система не готова до реагування на надзвичайні ситуації, сучасні методи управління у сфері не впроваджуються. Законодавча база не змінювалася роками, значну частину нормативно-правових актів галузі затверджено ще за часів Радянського Союзу.

Учасники круглого столу висловлювали стурбованість тим, що впродовж останніх років здійснюються спроби непослідовного реформування даної сфери чи відокремлених її елементів. Ця непослідовність полягає в тому, що без належного законодавчого підґрунтя на рівні виконавчої влади приймаються рішення, що носять підзаконний характер. На законодавчому рівні й досі не врегульовано діяльність центральних органів виконавчої влади у відповідності з постановою КМУ від 10 вересня 2014 р. № 442, що не дозволяє забезпечити реалізацію принципу «врахування інтересів здоров’я в усіх сферах державної політики». До того ж з моменту прийняття вказаної постанови не внесено жодних змін до Законів України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» та «Про захист населення від інфекційних хвороб», що призводить до порушення вимог цих нормативно-правових актів.

Народні депутати України — члени Комітету підтримали думку учасників круглого столу про те, що ключовим кроком до створення та розвитку системи громадського здоров’я має стати розроблення та прийняття відповідного закону про громадське здоров’я.

За результатами круглого столу учасники схвалили відповідний проект резолюції, у якому підкреслено нагальність внесення законодавчих змін, спрямованих на створення системи громадського здоров’я, а також рекомендовано:

  • КМУ — невідкладно вжити заходів щодо врегулювання ситуації навколо постанови КМУ № 442, забезпечити розробку та затвердження в поточному році Концепції розвитку системи громадського здоров’я;
  • МОЗ — створити міжсекторальну експертну робочу групу з оцінки існуючого законодавства у сфері громадського здоров’я та розробки проекту закону про громадське здоров’я з урахуванням міжнародних стандартів у цій сфері за участю народних депутатів — членів Комітету; вжити заходів щодо запровадження спеціальностей «Лікар громадського здоров’я» (напрям «Охорона здоров’я») та «Менеджер в охороні здоров’я» (напрям «Управління та адміністрування»), а також розробки та впровадження навчальних програм базової та післядипломної освіти;
  • НАМН — забезпечити науковий супровід заходів щодо організації та подальшого функціонування системи громадського здоров’я в Україні.
Анна Барміна,
фото Сергія Бека

Комментарии

Нет комментариев к этому материалу. Прокомментируйте первым

Добавить свой

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

*

Другие статьи раздела


Последние новости и статьи